Муравйов-Віленський Михайло Миколайович: відмінності між версіями

Віце-губернатор Вітебської губернії
	1826 — 1828
Губернатор Могильовської; Гродненської губерній
	1828 — 1835
Народився	1 (12) жовтня 1796 або 1 жовтня 1796; Москва, Російська імперія
Помер	31 серпня (12 вересня) 1866 (69 років) або 29 серпня 1866 (69 років); Санкт-Петербург, Російська імперія
Похований	Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Відомий як	військовослужбовець, політик
Країна	Російська імперія
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd
Батько	Микола Миколайович Муравйовd
Мати	Олександра Михайлівна Мордвіноваd
У шлюбі з	Пелагея Василівна Шереметеваd
Діти	Микола Михайлович Муравйовd, Леонід Михайлович Муравйовd і Соф'я Михайлівна Муравйова-Віленськаd
Релігія	православ'я
Нагороди
	Медіафайли у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 13:30, 18 вересня 2023

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Муравйов.

Михайло Муравйов (Муравйов-Віленський, у ліберальних та народницьких колах^[2] називався «Муравйов-вішальник»^[3] або «Муравйов-людоїд»; 12 жовтня 1796 — 10 вересня 1866) — російський військовик, державний діяч, граф, генерал-губернатор Північно-Західного краю під час придушення Січневого повстання на чолі з Кастусем Калиновським.

Дитинство та юність

Народився в Москві у сім'ї військово-морського офіцера. Навчався в Московському університеті, заснував Московське товариство математиків, потім разом з батьком — школу колоністів (штабних офіцерів) — прототип майбутньої Академії Генерального штабу (Російська імперія).

Брав участь у Війні 1812 року, за участь у битві під Бородіно отримав орден Володимира IV ступеня з бантами.

У 1813 році брав участь у «Битві Націй» під Дрезденом. Повернувшись додому, він зацікавився таємними товариствами та вступив до «Спілки благодіяння» (1816 р.), де під час голоду в Смоленській губернії брав участь в організації великої допомоги голодуючим у Рославському повіті.

Після посилення декабристського руху, коли до Статуту «Спілки» було включено пункт про вбивство царя, Муравйов, що не погодився з цим рішенням, покинув організацію. Його заарештували за участь у «Спілці», але виправдали.

Посада губернатора

У 1826 Муравйов був призначений віце-губернатором Вітебської губернії, пізніше — у 1828 губернатором Могильовської, потім Гродненської губернії. Брав участь у придушенні Листопадового повстання (1830—1831).

У 1835 призначений губернатором Курської губернії, у 1850 — членом Державної ради, у 1850—1857 — віце-президентом Російського географічного товариства, у 1857—1861 — міністром державної власності. Брав участь у розробці проєкту звільнення селян.

Придушення повстання 1863—1864 років

Карикатура 1898 на відкриття пам'ятника генерал-губернатору Муравйову у Вільнюсі.

Під час Січневого повстання (1863—1864) Муравйов був призначений генерал-губернатором Північно-Західного краю з надзвичайними повноваженнями.

На цій посаді жорстоко бився проти повстанців. Росіяни широко практикували конфіскацію майна, накладення великого «військового податку» на польську та білоруську шляхту. Повстання незабаром було придушене.

Додатково, окрім тисяч загиблих у боях, за рішеннями трибуналів було страчено 128 повстанців (включно з національним героєм Білорусі Кастусем Калиновським), від 2500 до 9423 людей за різними оцінками було заслано до Сибіру^[4]. За свою жорстокість Муравйов увійшов до історії під прізвиськом вішальник.

Крім того, широко відомий його девіз щодо русифікації Білорусі: «Що російський штик не зробив, російська школа закінчить».

Пізніша кар'єра

З 1863 — генерал піхоти.

1 травня 1865 року звільнений з посади губернатора Північно-Західного регіону з титулом графа та титулом «Віленський».

У квітні 1866 року був головою слідчої комісії у справі Каракозова.

Помер 29 серпня 1866 року в Санкт-Петербурзі. Похований в Олександро-Невській Лаврі.

Пам'ятник у Вільнюсі

1898 року у Вільнюсі Муравйову було встановлено пам'ятник.

Після проголошення незалежності Польщі та включення Вільнюса до її складу на початку 1920-х роках польська влада знесла пам'ятник Муравйову у Вільнюсі і побудувала на його місці громадські туалети. Принаймні один із них вцілів аж до 1990-х.^[5]

Цікаві факти

16 квітня 1866 року на обіді в Англійському клубі Микола Некрасов прочитав оду, присвячену Муравйову. Пізніше поета гостро критикували колеги: поети, публіцисти. Ситуацію навколо Некрасова після прочитання оди описав Корній Чуковський у праці «Поет і кат»[1] [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]:

Стверджується, що лицемірство Некрасова не вплинуло на щось так чітко, як у цій жахливій оді. Насправді, як революційний поет міг прославити кривавого гнобителя Польщі та спонукати його до нових звірств? Чому людина, одне ім’я якої надихнуло борців за свободу, яка, здається, робила лише те, що повторяла молодим людям: «Іди у вогонь..», «Іди і загинь...», «Ви помрете не дарма: справа триває, коли під нею тече кров», «просто кинься у полум’я і помри», — чому він віддав їх Муравйову після того, як молоді люди справді кинулись у полум’я? Він зрадив її, бо (як тоді повідомляли газети) сам попросив Муравйова посилити терор, закликав його до нових страт. Він сказав молоді «йди і загинь», а Муравйову «іди і згуби».

Примітки

↑ ^а ^б Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824
↑ Комзолова А. А. Политика самодержавия в Северо-Западном крае во второй половине 1850-х — 1870-х годах. М. 2003
↑ . — ISSN 1026-8804.
↑ Паводле расійскіх звестак — каля 2500; ўэльскі гісторык Норман Дэвіс падае звесткі аб 8000 сасланых — паводле яго меркавання, гэта была найбуйнейша высылка за ўсю гісторыю Расіі
↑ Ф. Аскидов. «За вашу и нашу свободу!» Хроника борьбы за независимость [Польши]. Родина (исторический журнал) № 12 — 1994, стр. 75

Література

Матвейчык Д. Ч. Спроба стварэння культу асобы Міхаіла Мураўёва і яе ўплыў на развіццё гістарыяграфіі паўстання 1863—1864 гг. у Беларусі (1890—1905 гг.) // Беларускі гістарычны часопіс. 2018. — С. 35-48.
Герасімчык В., Забіць Мураўёва // Наша гісторыя, № 2, 2018, с. 16-17. ISBN 2617—2305

Посилання

А. Талерчык. Як Міхаіл Мураўёў вешаў Міхала Валовіча [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.]
Памяти графа Михаила Николаевича Муравьёва

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q33270056_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q21401824"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q67129259|Lundy&nbsp;D.&nbsp;R.]]</i>_The_Peerage<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q67129259]][[d:Track:Q21401824]]</div>-1] а ^б Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824

[2] Комзолова А. А. Политика самодержавия в Северо-Западном крае во второй половине 1850-х — 1870-х годах. М. 2003

[Склейнис-3] . — ISSN 1026-8804.

[4] Паводле расійскіх звестак — каля 2500; ўэльскі гісторык Норман Дэвіс падае звесткі аб 8000 сасланых — паводле яго меркавання, гэта была найбуйнейша высылка за ўсю гісторыю Расіі

[5] Ф. Аскидов. «За вашу и нашу свободу!» Хроника борьбы за независимость [Польши]. Родина (исторический журнал) № 12 — 1994, стр. 75

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 | ім'я              =
 | оригінал імені    =
-| жінка             = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
 | зображення        = Муравьёв-Виленский_литография.jpg
 | розмір            =
@@ Рядок 29: / Рядок 28: @@
 | наступник2        =
-| дата_народження   = <!-- дд.мм.рррр -->
+| дата_народження   =
 | місце_народження  =
-| дата_смерті       = <!-- дд.мм.рррр -->
+| дата_смерті       =
 | місце_смерті      =
 | похований         =
@@ Рядок 46: / Рядок 45: @@
 | батько            =
 | дружина           =
-| чоловік           =
 | діти              =
 | родичі            =
@@ Рядок 61: / Рядок 59: @@
 | сайт ВРУ =
 }}
+{{однофамільці|Муравйов}}
-[[Файл:Mikhail_Nikolayevich_Muravyov_Vyeshatel_in_Lithuania_(January_Uprising).JPG|міні|266x266пкс| Михаїл Муравйов ([[1863]]) ]]
+[[Файл:Mikhail_Nikolayevich_Muravyov_Vyeshatel_in_Lithuania_(January_Uprising).JPG|міні|266x266пкс| Михайло Муравйов ([[1863]]) ]]
-'''Михаїл Муравйов''' ('''Муравйов-Віленський''', у ліберальних та [[Народництво|народницьких]] колах<ref>Комзолова А. А. Политика самодержавия в Северо-Западном крае во второй половине 1850-х — 1870-х годах. М. 2003</ref> називався ''"Муравйов-вішальник"''  <ref name="Склейнис">{{Стаття|мова=ru|issn=1026-8804}}</ref> або ''"Муравйов-людоїд"''; [[12 жовтня]] [[1796]] — {{Дата смерті|10|9|1866}}) — російський [[військовик]], [[державний діяч]], [[граф]], [[генерал-губернатор]] [[Північно-Західний край|Північно-Західного краю]] під час придушення [[Січневе повстання (1863)|Січневого повстання]] чолі з [[Кастусь Калиновський|Кастусем Калиновським]].
+'''Михайло Муравйов''' ('''Муравйов-Віленський''', у ліберальних та [[Народництво|народницьких]] колах<ref>Комзолова А.&nbsp;А.&nbsp;Политика самодержавия в Северо-Западном крае во второй половине 1850-х&nbsp;— 1870-х годах. М. 2003</ref> називався ''«Муравйов-вішальник»''<ref name="Склейнис">{{Стаття|мова=ru|issn=1026-8804}}</ref> або ''«Муравйов-людоїд»''; [[12 жовтня]] [[1796]]&nbsp;— {{Дата смерті|10|9|1866}})&nbsp;— російський [[військовик]], [[державний діяч]], [[граф]], [[генерал-губернатор]] [[Північно-Західний край|Північно-Західного краю]] під час придушення [[Січневе повстання (1863)|Січневого повстання]] на чолі з [[Кастусь Калиновський|Кастусем Калиновським]].
 == Дитинство та юність ==
-Народився в [[Москва|Москві]] у сім'ї військово-морського офіцера. Навчався в [[Московський університет|Московському університеті]], заснував Московське товариство математиків, потім разом з батьком — школу колоністів (штабних офіцерів) — прототип майбутньої Генеральної штабної академії.
+Народився в [[Москва|Москві]] у сім'ї військово-морського офіцера. Навчався в [[Московський університет|Московському університеті]], заснував Московське товариство математиків, потім разом з батьком&nbsp;— школу колоністів (штабних офіцерів)&nbsp;— прототип майбутньої [[Академія Генерального штабу|Академії Генерального штабу (Російська імперія)]].
-Брав участь у [[Французько-російська війна (1812)|Війні 1812 року]] , за участь у [[Битва під Бородіно|битві під Бородіно]] отримав [[орден Володимира]] IV ступеня з бантами.
+Брав участь у [[Французько-російська війна (1812)|Війні 1812 року]], за участь у [[Битва під Бородіно|битві під Бородіно]] отримав [[орден Володимира]] IV ступеня з бантами.
-У [[1813]] році брав участь у «Битві Націй» під [[Дрезден|Дрезденом]]. Повернувшись додому, він зацікавився таємними товариствами та вступив до «Спілки благодіяння» ([[1816|1816 р.]]), де під час голоду в [[Смоленська губернія|Смоленській губернії]] брав участь в організації великої допомоги голодуючим у Рославському повіті.
+У [[1813]] році брав участь у «Битві Націй» під [[Дрезден]]ом. Повернувшись додому, він зацікавився таємними товариствами та вступив до «Спілки благодіяння» ([[1816|1816&nbsp;р.]]), де під час голоду в [[Смоленська губернія|Смоленській губернії]] брав участь в організації великої допомоги голодуючим у Рославському повіті.
 Після посилення [[Декабристи|декабристського]] руху, коли до Статуту «Спілки» було включено пункт про вбивство царя, Муравйов, що не погодився з цим рішенням, покинув організацію. Його заарештували за участь у «Спілці», але виправдали.
 == Посада губернатора ==
-У [[1826]] Муравйов був призначений віце-губернатором [[Вітебська губернія|Вітебської губернії]], пізніше — у [[1828]] [[Губернатор|губернатором]] [[Могильовська губернія|Могильовської]], потім [[Гродненська губернія|Гродненської губерні]]ї. Брав участь у придушенні [[Листопадове повстання (1830—1831)|Листопадового повстання (1830-1831)]].
+У [[1826]] Муравйов був призначений [[віце-губернатор]]ом [[Вітебська губернія|Вітебської губернії]], пізніше&nbsp;— у [[1828]] [[губернатор]]ом [[Могильовська губернія|Могильовської]], потім [[Гродненська губернія|Гродненської губернії]]. Брав участь у придушенні [[Листопадове повстання (1830—1831)|Листопадового повстання (1830—1831)]].
-У [[1835]] призначений губернатором [[Курська губернія|Курської губернії]], у [[1850]] — членом Державної ради, у [[1850]] — [[1857|1857 —]] [[Віце-президент|віце-президентом]] Російського географічного товариства, у [[1857]] — [[1861]] — міністром державної власності. Брав участь у розробці проєкту звільнення селян.
+У [[1835]] призначений губернатором [[Курська губернія|Курської губернії]], у [[1850]]&nbsp;— членом Державної ради, у [[1850]]—[[1857]]&nbsp;— [[віце-президент]]ом [[Російське географічне товариство|Російського географічного товариства]], у [[1857]]—[[1861]]&nbsp;— міністром державної власності. Брав участь у розробці проєкту звільнення селян.
-== Придушення повстання 1863 — 1864 років ==
+== Придушення повстання 1863—1864 років ==
-[[Файл:Muravyov-hangman.png|міні| Карикатура 1898 на відкриття пам’ятника генерал-губернатору Муравйову у [[Вільнюс|Вільнюсі]].  ]]
+[[Файл:Muravyov-hangman.png|міні| Карикатура 1898 на відкриття пам'ятника генерал-губернатору Муравйову у [[Вільнюс]]і. ]]
-Під час [[Січневе повстання (1863)|Січневого повстання (1863 — 1864)]] Муравйов був призначений генерал-губернатором [[Північно-Західний край|Північно-Західного краю]] з надзвичайними повноваженнями.
+Під час [[Січневе повстання (1863)|Січневого повстання (1863—1864)]] Муравйов був призначений [[генерал-губернатор]]ом [[Північно-Західний край|Північно-Західного краю]] з надзвичайними повноваженнями.
-На цій посаді жорстоко бився проти повстанців. [[Росіяни]] широко практикували конфіскацію майна, накладення великого «військового податку» на [[Польська шляхта|польськ]]<nowiki/>у та [[Білоруси|білоруську]] [[Шляхта|шляхту]]. Повстання незабаром було придушене.
+На цій посаді жорстоко бився проти повстанців. [[Росіяни]] широко практикували конфіскацію майна, накладення великого «військового податку» на [[Польська шляхта|польську]] та [[Білоруси|білоруську]] [[Шляхта|шляхту]]. Повстання незабаром було придушене.
-Додатково, окрім тисяч загиблих у боях, за рішеннями трибуналів було страчено 128 повстанців (включно з національним героєм [[Білорусь|Білорусі]] [[Кастусь Калиновський|Кастусем Калиновським]]), від 2500 до 9423 людей за різними оцінками було заслано до [[Сибір|Сибіру]] <ref>Паводле расійскіх звестак — каля 2500; ўэльскі гісторык [[Норман Дэвіс]] падае звесткі аб 8000 сасланых — паводле яго меркавання, гэта была найбуйнейша высылка за ўсю гісторыю Расіі</ref>. За свою жорстокість Муравйов увійшов до історію під прізвиськом ''вішальник''.
+Додатково, окрім тисяч загиблих у боях, за рішеннями [[трибунал]]ів було страчено 128 повстанців (включно з національним героєм [[Білорусь|Білорусі]] [[Кастусь Калиновський|Кастусем Калиновським]]), від 2500 до 9423 людей за різними оцінками було заслано до [[Сибір]]у<ref>Паводле расійскіх звестак&nbsp;— каля 2500; ўэльскі гісторык [[Норман Дэвіс]] падае звесткі аб 8000 сасланых&nbsp;— паводле яго меркавання, гэта была найбуйнейша высылка за ўсю гісторыю Расіі</ref>. За свою жорстокість Муравйов увійшов до історії під прізвиськом ''вішальник''.
 Крім того, широко відомий його девіз щодо русифікації Білорусі: «''Що російський штик не зробив, російська школа закінчить''».
-== Пізніша кар’єра ==
+== Пізніша кар'єра ==
-З [[1863|1863 —]] [[генерал піхоти]].
+З [[1863]]&nbsp;— [[генерал піхоти]].
-[[1 травня]] [[1865]] року звільнений з посади [[Губернатор|губернатора]] [[Північно-Західний край|Північно-Західного регіону]] з титулом [[Граф|графа]] та титулом «Віленський».
+[[1 травня]] [[1865]] року звільнений з посади [[губернатор]]а [[Північно-Західний край|Північно-Західного регіону]] з [[титул]]ом [[граф]]а та титулом «Віленський».
 У квітні [[1866]] року був головою слідчої комісії у справі Каракозова.
-Помер [[29 серпня]] [[1866]] року в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]].
+Помер [[29 серпня]] [[1866]] року в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]. Похований в [[Олександро-Невська Лавра|Олександро-Невській Лаврі]].
+== Пам'ятник у Вільнюсі ==
-У [[1898]] року в [[Вільнюс|Вільнюсі]] йому було встановлено пам’ятник (знищений польською владою на початку [[1920-ті|1920-х]]). Похований у [[Олександро-Невська Лавра|Олександро-Невській Лаврі]]
+[[1898]] року у [[Вільнюс]]і Муравйову було встановлено пам'ятник.
+Після [[Польська Республіка (1918—1939)|проголошення незалежності Польщі]] та включення [[Вільнюс]]а до її складу на початку [[1920|1920-х]] роках польська влада знесла пам'ятник Муравйову у [[Вільнюс]]і і побудувала на його місці громадські туалети. Принаймні один із них вцілів аж до [[1990|1990-х]].<ref>''Ф. Аскидов.'' «За вашу и нашу свободу!» Хроника борьбы за независимость [Польши]. [[Родина (исторический журнал)]] №&nbsp;12&nbsp;— 1994, стр. 75</ref>
-== Доля віленського пам'ятника  ==
-У [[1898]] року в [[Вільнюс|Вільнюсі]] Муравйову було встановлено пам’ятник.
-Після [[Польська Республіка (1918—1939)|проголошення незалежності Польщі]] та включення [[Вільнюс|Вільнюса]] до її складу на початку [[1920|1920-х]] роках польська влада знесла пам’ятник Муравйову у [[Вільнюс|Вільнюсі]] і побудувала на його місці громадські туалети. Принаймні один із них вцілів аж до [[1990|1990-х]].<ref>''Ф. Аскидов.'' «За вашу и нашу свободу!» Хроника борьбы за независимость [Польши]. [[Родина (исторический журнал)]] № 12 — 1994, стр. 75</ref>
 == Цікаві факти ==
- [[16 квітня]] [[1866]] року на обіді в Англійському клубі [[Некрасов Микола Олексійович|Микола Некрасов]] прочитав оду, присвячену Муравйову. Пізніше поета гостро критикували колеги: поети, публіцисти. Ситуацію навколо Некрасова після прочитання оди описав [[Чуковський Корній Іванович|Корній Чуковський]] у праці «Поет і [[Чуковський Корній Іванович|кат»]][http://philology.ruslibrary.ru/default.asp?trID=356] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130922165217/http://philology.ruslibrary.ru/default.asp?trID=356 |date=22 вересня 2013 }}: <blockquote> Стверджується, що лицемірство Некрасова не вплинуло на щось так чітко, як у цій жахливій оді. Насправді, як революційний поет міг прославити кривавого гнобителя [[Польща|Польщі]] та спонукати його до нових звірств? Чому людина, одне ім’я якої надихнуло борців за свободу, яка, здається, робила лише те, що повторяла молодим людям: «Іди у вогонь..», «Іди і загинь...», «Ви помрете не дарма: справа триває, коли під нею тече кров», «просто кинься у полум’я і помри», — чому він віддав їх Муравйову після того, як молоді люди справді кинулись у полум’я? Він зрадив її, бо (як тоді повідомляли газети) сам попросив Муравйова посилити терор, закликав його до нових страт. Він сказав молоді «йди і загинь», а Муравйову «іди і згуби». </blockquote>
+[[16 квітня]] [[1866]] року на обіді в Англійському клубі [[Некрасов Микола Олексійович|Микола Некрасов]] прочитав оду, присвячену Муравйову. Пізніше поета гостро критикували колеги: поети, публіцисти. Ситуацію навколо Некрасова після прочитання оди описав [[Чуковський Корній Іванович|Корній Чуковський]] у праці «Поет і [[Чуковський Корній Іванович|кат]]»[http://philology.ruslibrary.ru/default.asp?trID=356] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130922165217/http://philology.ruslibrary.ru/default.asp?trID=356 |date=22 вересня 2013 }}: <blockquote> Стверджується, що лицемірство Некрасова не вплинуло на щось так чітко, як у цій жахливій оді. Насправді, як революційний поет міг прославити кривавого гнобителя [[Польща|Польщі]] та спонукати його до нових звірств? Чому людина, одне ім’я якої надихнуло борців за свободу, яка, здається, робила лише те, що повторяла молодим людям: «Іди у вогонь..», «Іди і загинь...», «Ви помрете не дарма: справа триває, коли під нею тече кров», «просто кинься у полум’я і помри», — чому він віддав їх Муравйову після того, як молоді люди справді кинулись у полум’я? Він зрадив її, бо (як тоді повідомляли газети) сам попросив Муравйова посилити терор, закликав його до нових страт. Він сказав молоді «йди і загинь», а Муравйову «іди і згуби». </blockquote>
 == Примітки ==
@@ Рядок 113: / Рядок 109: @@
 == Література ==
-* ''Матвейчык Д. Ч.'' [https://www.academia.edu/37332542/Спроба_стварэння_культу_асобы_Міхаіла_Мураўёва_і_яе_ўплыў_на_развіццё_гістарыяграфіі_паўстання_1863_1864_гг._у_Беларусі_1890_1905_гг._ Спроба стварэння культу асобы Міхаіла Мураўёва і яе ўплыў на развіццё гістарыяграфіі паўстання 1863—1864 гг. у Беларусі (1890—1905 гг.)] // Беларускі гістарычны часопіс. 2018. — С. 35-48.
+* ''Матвейчык Д. Ч.'' [https://www.academia.edu/37332542/Спроба_стварэння_культу_асобы_Міхаіла_Мураўёва_і_яе_ўплыў_на_развіццё_гістарыяграфіі_паўстання_1863_1864_гг._у_Беларусі_1890_1905_гг._ Спроба стварэння культу асобы Міхаіла Мураўёва і яе ўплыў на развіццё гістарыяграфіі паўстання 1863—1864 гг. у Беларусі (1890—1905 гг.)] // Беларускі гістарычны часопіс. 2018.&nbsp;— С. 35-48.
-* Герасімчык В., Забіць Мураўёва // Наша гісторыя, №2, 2018, с. 16-17. ISBN 2617-2305
+* Герасімчык В., Забіць Мураўёва // Наша гісторыя, №&nbsp;2, 2018, с. 16-17. ISBN 2617—2305
 == Посилання ==
@@ Рядок 125: / Рядок 121: @@
 {{Бібліоінформація}}
-{{DEFAULTSORT:Муравйов, Михаїл}}
+{{DEFAULTSORT:Муравйов, Михайло}}
 [[Категорія:Члени Російського географічного товариства]]
 [[Категорія:Члени Державної ради Російської імперії]]
@@ Рядок 135: / Рядок 130: @@
 [[Категорія:Мемуаристи Російської імперії]]
 [[Категорія:Кавалери ордена Андрія Первозванного]]
-[[Категорія:Історія Литви]]
+[[Категорія:Новоісторична Литва]]
 [[Категорія:Графи Росії]]
 [[Категорія:Випускники фізико-математичного факультету Московського університету]]
@@ Рядок 143: / Рядок 138: @@
 [[Категорія:Кавалери ордена Святого Олександра Невського]]
 [[Категорія:Померли в Санкт-Петербурзі]]
-[[Категорія:Померли 1866]]
-[[Категорія:Померли 12 вересня]]
 [[Категорія:Уродженці Москви]]
-[[Категорія:Народились 1796]]
-[[Категорія:Народились 12 жовтня]]

Муравйов-Віленський Михайло Миколайович: відмінності між версіями

Поточна версія на 13:30, 18 вересня 2023

Зміст

Дитинство та юність

Посада губернатора

Придушення повстання 1863—1864 років

Пізніша кар'єра

Пам'ятник у Вільнюсі

Цікаві факти

Примітки

Література

Посилання

Навігаційне меню

Муравйов-Віленський Михайло Миколайович: відмінності між версіями

Поточна версія на 13:30, 18 вересня 2023

Дитинство та юність

Посада губернатора

Придушення повстання 1863—1864 років

Пізніша кар'єра

Пам'ятник у Вільнюсі

Цікаві факти

Примітки

Література

Посилання

Навігаційне меню

Пошук