Золота легенда: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
вікіфікація |
Віщун (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| (Не показано 4 проміжні версії 4 користувачів) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Файл:Sainte Marguerite et Olibrius.jpg|280px|thumb|''«[[Маргарита Антіохійська|Свята Маргарита]] звертає на себе увагу римського префекта»'' — сюжет з ''«Золотої легенди»'', мініатюра з «[[Часослов Етьєна Шевальє|Часослова Етьєна Шевальє]]» роботи [[Жан Фуке|Жана Фуке]], [[Музей Конде]]]] |
[[Файл:Sainte Marguerite et Olibrius.jpg|280px|thumb|''«[[Маргарита Антіохійська|Свята Маргарита]] звертає на себе увагу римського префекта»'' — сюжет з ''«Золотої легенди»'', мініатюра з «[[Часослов Етьєна Шевальє|Часослова Етьєна Шевальє]]» роботи [[Жан Фуке|Жана Фуке]], [[Музей Конде]]]] |
||
'''«Золота легенда»''' ({{lang-la|Legenda |
'''«Золота легенда»''' ({{lang-la|Legenda aurea}}) — збірка християнських легенд і цікавих житій святих ([[Агіографія|агіографій]]) [[Яків Ворагінський|Якова Ворагінського]], що стала [[бестселер]]ом пізнього [[середньовіччя]]. Збереглось понад тисяча манускриптів з текстами збірки, тоді як у її найближчих суперників — близько двадцяти<ref>Hilary Maddocks, «Pictures for aristocrats: the manuscripts of the ''Légende dorée''», in Margaret M. Manion, Bernard James Muir, eds. ''Medieval texts and images: studies of manuscripts from the Middle Ages'' 1991:2; дослідження і систематизація Латинських манускриптів — B. Fleith, «Le classement des quelque 1000 manuscrits de la Legenda aurea latine en vue de l'éstablissement d'une histoire de la tradition» in Brenda Dunn-Lardeau, ed. ''Legenda Aurea: sept siècles de diffusion", 1986:19-24</ref>. |
||
Скоріш за все, вона була написана близько [[1260]] року, хоча текст доповнювався у наступні століття<ref>Вступ до «Легенди», її велика популярність у добу пізнього середньовіччя і наступний крах репутації в XVI столітті — Sherry L. Reames, ''The Legenda Aurea: a reexamination of its paradoxical history'', University of Wisconsin, 1985.</ref>. |
Скоріш за все, вона була написана близько [[1260]] року, хоча текст доповнювався у наступні століття<ref>Вступ до «Легенди», її велика популярність у добу пізнього середньовіччя і наступний крах репутації в XVI столітті — Sherry L. Reames, ''The Legenda Aurea: a reexamination of its paradoxical history'', University of Wisconsin, 1985.</ref>. |
||
== Складання «Золотої легенди» == |
== Складання «Золотої легенди» == |
||
«Золота легенда» була складена [[Домініканці (орден)|домініканцем]] [[Яків Ворагінський|Яковом Ворагинським]], єпископом [[Генуя|Генуї]], частково за письмовими джерелами, частково на основі фольклорних переказів. |
«Золота легенда» була складена [[Домініканці (орден)|домініканцем]] [[Яків Ворагінський|Яковом Ворагинським]], єпископом [[Генуя|Генуї]], частково за письмовими джерелами, частково на основі фольклорних переказів. |
||
[[Файл:Iacopo - Legenda aurea, nel MCCCCLXXXXIX adi V di decembre - 911150 2r.jpg|thumb|upright|''Legenda Aurea'', 1499.]] |
|||
Як літературний матеріал використовувалися як канонічні, так і популярні апокрифічні Євангелія, приміром [[Євангеліє від Никодима|Від Никодима]]; історії з «Житій святих отців» Ієроніма, «Церковних історій» [[Євсевій Кесарійський|Євсевія]], «Дзеркала історичного» [[Вінсент із Бове|Вінсента з Бове]], праці [[Амвросій Медіоланський|Амбросія Медіоланського]], [[Альберт Великий|Альберта Великого]], [[Йосип Флавій|Йосипа Флавія]], [[Григорій Турський|Григорія Турського]], [[Іван Касіян|Івана Касіяна]], [[Кассіодор]]а і багато інших середньовічних творів. Всього виявлено понад 130 використаних ним текстів, хоча для багатьох історій визначити джерело, з якого Яків Ворагінський взяв той чи інший сюжет, не вдалося: крім переказу текстів старих авторів, він додав безліч легенд і оповідей, взятих ним з усних оповідань. Ця компіляція створювалася автором без будь-якого критичного підходу. З редакцій житій вибиралися не |
Як літературний матеріал використовувалися як канонічні, так і популярні апокрифічні Євангелія, приміром [[Євангеліє від Никодима|Від Никодима]]; історії з «Житій святих отців» Ієроніма, «Церковних історій» [[Євсевій Кесарійський|Євсевія]], «Дзеркала історичного» [[Вінсент із Бове|Вінсента з Бове]], праці [[Амвросій Медіоланський|Амбросія Медіоланського]], [[Альберт Великий|Альберта Великого]], [[Йосип Флавій|Йосипа Флавія]], [[Григорій Турський|Григорія Турського]], [[Іван Касіян|Івана Касіяна]], [[Кассіодор]]а і багато інших середньовічних творів. Всього виявлено понад 130 використаних ним текстів, хоча для багатьох історій визначити джерело, з якого Яків Ворагінський взяв той чи інший сюжет, не вдалося: крім переказу текстів старих авторів, він додав безліч легенд і оповідей, взятих ним з усних оповідань. Ця компіляція створювалася автором без будь-якого критичного підходу. З редакцій житій вибиралися не найдостовірніші версії, а найцікавіші. |
||
<blockquote> |
<blockquote> |
||
Приміром, історія [[Понтій Пилат|Понтія Пилата]] викладена так: ''«якийсь король спокусив дочку мірошника Атуса на ім'я Піла. Народивши позашлюбну дитину, вона дала їй ім'я „Пилат“, складене з імені власного батька і свого. Вже в ранньому дитинстві Пилат вбив свого зведеного брата, законного спадкоємця, і незабаром був відісланий до Риму. Там він потоваришував із сином французького короля, але вбив і його. Згодом Пилат був призначений правителем на „острів Понт“ (звідси його прізвисько „Понтійський“). Жорстокістю свого правління він привернув до себе симпатії царя Ірода, і той зробив Пилата намісником Юдеї.»'' Про все це, пише Яків Ворагінський із застереженням, ''«ми читаємо в одній повісті, очевидно, не цілком достовірній»''<ref>Джаспер Гріффін.[http://if.russ.ru/issue/13/20030620_grif.html Посмертна доля Понтія Пилата] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20031020043701/http://if.russ.ru/issue/13/20030620_grif.html |date=20 жовтня 2003 }}//The New York Review of Books</ref>.</blockquote> |
Приміром, історія [[Понтій Пилат|Понтія Пилата]] викладена так: ''«якийсь король спокусив дочку мірошника Атуса на ім'я Піла. Народивши позашлюбну дитину, вона дала їй ім'я „Пилат“, складене з імені власного батька і свого. Вже в ранньому дитинстві Пилат вбив свого зведеного брата, законного спадкоємця, і незабаром був відісланий до Риму. Там він потоваришував із сином французького короля, але вбив і його. Згодом Пилат був призначений правителем на „острів Понт“ (звідси його прізвисько „Понтійський“). Жорстокістю свого правління він привернув до себе симпатії царя Ірода, і той зробив Пилата намісником Юдеї.»'' Про все це, пише Яків Ворагінський із застереженням, ''«ми читаємо в одній повісті, очевидно, не цілком достовірній»''<ref>Джаспер Гріффін.[http://if.russ.ru/issue/13/20030620_grif.html Посмертна доля Понтія Пилата] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20031020043701/http://if.russ.ru/issue/13/20030620_grif.html |date=20 жовтня 2003 }}//The New York Review of Books</ref>.</blockquote>[[Файл:Saint Bernard.jpg|thumb|left|170px|||''«Святий Бернард і диявол»'', [[Жан Фуке]]]]Зокрема, саме з «Золотої легенди» поширились розповіді про те, як [[Юрій (Георгій) Змієборець|Георгій]] боровся з драконом, що [[Марія Магдалина]] була блудницею, а [[Три царі|волхви]] — не простими [[Маг|магами]], а загадковими східними царями Каспаром, Мельхіором і Бальтазаром. |
||
| ⚫ | Спочатку книга містила 180 житій найшанованіших католицьких святих, протягом наступних століть вона доповнювалася. Загалом до «Золотої легенди» увійшли розповіді про близько 200 святих, включаючи апокрифічні розповіді про діву Марію та Ісуса Христа, кілька епізодів з життя старозавітних персонажів з цікавим переказом Священної історії, а також тлумачення літургійного року і змісту церковних свят. Ймовірно, «Золота легенда» була задумана саме як книга для священнослужителів, з послідовним викладом церковних свят і приведенням житій святих відповідно до церковного календаря<ref>Топорова А. В. [http://belpaese2000.narod.ru/Teca/Tre/00Scan/IIL_1/IIL_1_08.htm Глава восьмая. Мистики и агиографы] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061020061148/http://belpaese2000.narod.ru/Teca/Tre/00Scan/IIL_1/IIL_1_08.htm |date=20 жовтня 2006 }} // История итальянской литературы В 4 т. Т.1: Средние века / Под ред. М. Л. Андреева, Р. И. Хлодовского. — М.: ИМЛИ РАН, «Наследие», 2000. — 590 с.</ref>. |
||
Зокрема, саме з «Золотої легенди» поширились розповіді про те, як [[Юрій (Георгій) Змієборець|Георгій]] боровся з драконом, що [[Марія Магдалина]] була блудницею, а волхви — не простими магами, а загадковими [[Три царі|східними царями]] Каспаром, Мельхіором і Бальтазаром. |
|||
[[Файл:Saint Bernard.jpg|thumb|left|170px|||''«Святий Бернард і диявол»'', [[Жан Фуке]]]] |
|||
| ⚫ | Спочатку книга містила 180 житій |
||
Назва, надана автором — «Legenda Sanctorum» (Святі Сказання), через деякий час в народній традиції перетворилася на «Legenda Aurea», тобто «Золота легенда». Інша назва «Historia Lombardica» — оскільки в збірці також висвітлювалися деякі епізоди з життя [[Лангобарди|лангобардів]]. |
Назва, надана автором — «Legenda Sanctorum» (Святі Сказання), через деякий час в народній традиції перетворилася на «Legenda Aurea», тобто «Золота легенда». Інша назва «Historia Lombardica» — оскільки в збірці також висвітлювалися деякі епізоди з життя [[Лангобарди|лангобардів]]. |
||
=== Жанр === |
=== Жанр === |
||
«Золота легенда» належала до ряду численних зведених збірок легенд латинською мовою, що виникали в Європі в XIII—XV ст.; вони мали духовно-моральний характер і були розраховані на широкий круг читачів. Історія і доктрини християнства в книзі викладені спрощено і схематично, але при цьому в дуже щирій і виразній манері, завдяки чому легенди часом сприймаються як казки. Додаткова особливість книги випливає зі світогляду середньовічної людини: дивовижне і реальне не розділяються, дива відчуваються як частина повсякденного життя. |
[[Файл:Iacopo - Legenda aurea, nel MCCCCLXXXXIX adi V di decembre - 911150 2r.jpg|thumb|upright|''Legenda Aurea'', 1499.]]«Золота легенда» належала до ряду численних зведених збірок легенд латинською мовою, що виникали в Європі в XIII—XV ст.; вони мали духовно-моральний характер і були розраховані на широкий круг читачів. Історія і доктрини християнства в книзі викладені спрощено і схематично, але при цьому в дуже щирій і виразній манері, завдяки чому легенди часом сприймаються як казки. Додаткова особливість книги випливає зі світогляду середньовічної людини: дивовижне і реальне не розділяються, дива відчуваються як частина повсякденного життя. |
||
Стиль книги, що нагадує конспект завдяки великій кількості використаних джерел, має ще одну особливість: хоча в ній зібрано величезну кількість відомостей, але майже повністю відсутні будь-яка авторська інтерпретація, мораль або висновки. При порівнянні з першоджерелами легенд у Якова Ворагінського майже завжди в наявності спрощення, його цікавлять стійкість святих, їх віра і дива, але не їх людська природа, характер або шлях духовного становлення. Характерна риса оповідача: час від часу Яків Ворагінський може згадати про недостовірність розказаної ним історії або про те, що до неї «не можна відноситься серйозно». |
Стиль книги, що нагадує конспект завдяки великій кількості використаних джерел, має ще одну особливість: хоча в ній зібрано величезну кількість відомостей, але майже повністю відсутні будь-яка авторська інтерпретація, мораль або висновки. При порівнянні з першоджерелами легенд у Якова Ворагінського майже завжди в наявності спрощення, його цікавлять стійкість святих, їх віра і дива, але не їх людська природа, характер або шлях духовного становлення. Характерна риса оповідача: час від часу Яків Ворагінський може згадати про недостовірність розказаної ним історії або про те, що до неї «не можна відноситься серйозно». |
||
| Рядок 33: | Рядок 29: | ||
== Вплив на європейську культуру == |
== Вплив на європейську культуру == |
||
[[Файл:Stgeorge-dragon.jpg|thumb|Історія про [[Юрій (Георгій) Змієборець|Святого Георгія]] і [[дракон]]а є однією з багатьох історії, збережених через «Золоту легенду».]] |
[[Файл:Stgeorge-dragon.jpg|thumb|Історія про [[Юрій (Георгій) Змієборець|Святого Георгія]] і [[дракон]]а є однією з багатьох історії, збережених через «Золоту легенду».]] |
||
Ця збірка здійснила |
Ця збірка здійснила потужний вплив на формування європейської культури, ставши джерелом великого числа сюжетів для літературних і живописних творів, а також для великої кількості пізніших переробок [[Агіографія|агіографічного]] матеріалу (аж до «Легенди про Юліана Милостивця» [[Гюстав Флобер|Гюстава Флобера]] і «Таїс» [[Анатоль Франс|Анатоля Франса]]). |
||
Найзначущіші з іконографічних сюжетів релігійного живопису, популяризовані «Золотою легендою»: |
|||
* [[Успіння Богородиці]], Коронування Марії і взагалі Житіє Богоматері — зокрема текст |
* [[Успіння Богородиці]], Коронування Марії і взагалі Житіє Богоматері — зокрема текст послугував основою для ансамблю [[Капела Сокровеньї|Капели Джотто]]; |
||
* Історія Животворного хреста — перероблена [[П'єро делла Франческа]] в розписах капели базиліки Сан Франческо в Ареццо; |
* Історія Животворного хреста — перероблена [[П'єро делла Франческа]] в розписах капели базиліки Сан Франческо в Ареццо; |
||
* Легенда про [[Юрій (Георгій) Змієборець|Святого Георгія]] і [[дракон]]а; |
* Легенда про [[Юрій (Георгій) Змієборець|Святого Георгія]] і [[дракон]]а; |
||
| Рядок 43: | Рядок 39: | ||
* Історія [[Марія Магдалина|Марії Магдалини]] як блудниці; |
* Історія [[Марія Магдалина|Марії Магдалини]] як блудниці; |
||
* Історія [[Катерина Александрійська|Катерини Александрійської]]; |
* Історія [[Катерина Александрійська|Катерини Александрійської]]; |
||
* Історія [[ |
* Історія [[Луція Сиракузька|Святої Луції]]; |
||
* Історія Женев'єви Брабантської; |
* Історія Женев'єви Брабантської; |
||
* Історія Марії Єгипетської; |
* Історія Марії Єгипетської; |
||
* [[Повість про Варлаама та Іоасафа|Повість]] про Варлаама і Іоасафа; |
* [[Повість про Варлаама та Іоасафа|Повість]] про Варлаама і Іоасафа; |
||
* Історія [[Кипріян та Юстина|Кипріяна і Юстини]] — і так далі. |
* Історія [[Кипріян та Юстина|Кипріяна і Юстини]] — і так далі. |
||
* Історія [[Свята Варвара|святої Варвари]] |
* Історія [[Свята Варвара|святої Варвари]]. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
| Рядок 58: | Рядок 54: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf Золота леґенда] // {{УМЕ4|сторінки=507}} |
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf Золота леґенда] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210504234615/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf |date=4 травня 2021 }} // {{УМЕ4|сторінки=507}} |
||
{{ac}} |
{{ac}} |
||
Поточна версія на 08:23, 15 жовтня 2023
| Золота легенда | ||||
|---|---|---|---|---|
Золота легенда, 1290 рік, Бібліотека Лауренціана, Флоренція | ||||
| Жанр | агіографія і збірка оповідань | |||
| Форма | проза | |||
| Автор | Яків Ворагінський | |||
| Мова | середньовічна латина | |||
| Опубліковано | 1298 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
«Золота легенда» (лат. Legenda aurea) — збірка християнських легенд і цікавих житій святих (агіографій) Якова Ворагінського, що стала бестселером пізнього середньовіччя. Збереглось понад тисяча манускриптів з текстами збірки, тоді як у її найближчих суперників — близько двадцяти[1]. Скоріш за все, вона була написана близько 1260 року, хоча текст доповнювався у наступні століття[2].
«Золота легенда» була складена домініканцем Яковом Ворагинським, єпископом Генуї, частково за письмовими джерелами, частково на основі фольклорних переказів.
Як літературний матеріал використовувалися як канонічні, так і популярні апокрифічні Євангелія, приміром Від Никодима; історії з «Житій святих отців» Ієроніма, «Церковних історій» Євсевія, «Дзеркала історичного» Вінсента з Бове, праці Амбросія Медіоланського, Альберта Великого, Йосипа Флавія, Григорія Турського, Івана Касіяна, Кассіодора і багато інших середньовічних творів. Всього виявлено понад 130 використаних ним текстів, хоча для багатьох історій визначити джерело, з якого Яків Ворагінський взяв той чи інший сюжет, не вдалося: крім переказу текстів старих авторів, він додав безліч легенд і оповідей, взятих ним з усних оповідань. Ця компіляція створювалася автором без будь-якого критичного підходу. З редакцій житій вибиралися не найдостовірніші версії, а найцікавіші.
Приміром, історія Понтія Пилата викладена так: «якийсь король спокусив дочку мірошника Атуса на ім'я Піла. Народивши позашлюбну дитину, вона дала їй ім'я „Пилат“, складене з імені власного батька і свого. Вже в ранньому дитинстві Пилат вбив свого зведеного брата, законного спадкоємця, і незабаром був відісланий до Риму. Там він потоваришував із сином французького короля, але вбив і його. Згодом Пилат був призначений правителем на „острів Понт“ (звідси його прізвисько „Понтійський“). Жорстокістю свого правління він привернув до себе симпатії царя Ірода, і той зробив Пилата намісником Юдеї.» Про все це, пише Яків Ворагінський із застереженням, «ми читаємо в одній повісті, очевидно, не цілком достовірній»[3].
Зокрема, саме з «Золотої легенди» поширились розповіді про те, як Георгій боровся з драконом, що Марія Магдалина була блудницею, а волхви — не простими магами, а загадковими східними царями Каспаром, Мельхіором і Бальтазаром.
Спочатку книга містила 180 житій найшанованіших католицьких святих, протягом наступних століть вона доповнювалася. Загалом до «Золотої легенди» увійшли розповіді про близько 200 святих, включаючи апокрифічні розповіді про діву Марію та Ісуса Христа, кілька епізодів з життя старозавітних персонажів з цікавим переказом Священної історії, а також тлумачення літургійного року і змісту церковних свят. Ймовірно, «Золота легенда» була задумана саме як книга для священнослужителів, з послідовним викладом церковних свят і приведенням житій святих відповідно до церковного календаря[4].
Назва, надана автором — «Legenda Sanctorum» (Святі Сказання), через деякий час в народній традиції перетворилася на «Legenda Aurea», тобто «Золота легенда». Інша назва «Historia Lombardica» — оскільки в збірці також висвітлювалися деякі епізоди з життя лангобардів.
«Золота легенда» належала до ряду численних зведених збірок легенд латинською мовою, що виникали в Європі в XIII—XV ст.; вони мали духовно-моральний характер і були розраховані на широкий круг читачів. Історія і доктрини християнства в книзі викладені спрощено і схематично, але при цьому в дуже щирій і виразній манері, завдяки чому легенди часом сприймаються як казки. Додаткова особливість книги випливає зі світогляду середньовічної людини: дивовижне і реальне не розділяються, дива відчуваються як частина повсякденного життя.
Стиль книги, що нагадує конспект завдяки великій кількості використаних джерел, має ще одну особливість: хоча в ній зібрано величезну кількість відомостей, але майже повністю відсутні будь-яка авторська інтерпретація, мораль або висновки. При порівнянні з першоджерелами легенд у Якова Ворагінського майже завжди в наявності спрощення, його цікавлять стійкість святих, їх віра і дива, але не їх людська природа, характер або шлях духовного становлення. Характерна риса оповідача: час від часу Яків Ворагінський може згадати про недостовірність розказаної ним історії або про те, що до неї «не можна відноситься серйозно».
По суті компілятивна, «Золота легенда» завдяки своїй цікавості і насиченості деталями стала енциклопедією середньовічного життя, що дає можливість таким дослідникам як Ле Гофф спиратися на неї при відновленні побуту XIII—XIV ст.
 | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2012) |
Ця збірка здійснила потужний вплив на формування європейської культури, ставши джерелом великого числа сюжетів для літературних і живописних творів, а також для великої кількості пізніших переробок агіографічного матеріалу (аж до «Легенди про Юліана Милостивця» Гюстава Флобера і «Таїс» Анатоля Франса).
Найзначущіші з іконографічних сюжетів релігійного живопису, популяризовані «Золотою легендою»:
- Успіння Богородиці, Коронування Марії і взагалі Житіє Богоматері — зокрема текст послугував основою для ансамблю Капели Джотто;
- Історія Животворного хреста — перероблена П'єро делла Франческа в розписах капели базиліки Сан Франческо в Ареццо;
- Легенда про Святого Георгія і дракона;
- Легенда про Святого Христофора і Немовля;
- Історія Марії Магдалини як блудниці;
- Історія Катерини Александрійської;
- Історія Святої Луції;
- Історія Женев'єви Брабантської;
- Історія Марії Єгипетської;
- Повість про Варлаама і Іоасафа;
- Історія Кипріяна і Юстини — і так далі.
- Історія святої Варвари.
- ↑ Hilary Maddocks, «Pictures for aristocrats: the manuscripts of the Légende dorée», in Margaret M. Manion, Bernard James Muir, eds. Medieval texts and images: studies of manuscripts from the Middle Ages 1991:2; дослідження і систематизація Латинських манускриптів — B. Fleith, «Le classement des quelque 1000 manuscrits de la Legenda aurea latine en vue de l'éstablissement d'une histoire de la tradition» in Brenda Dunn-Lardeau, ed. Legenda Aurea: sept siècles de diffusion", 1986:19-24
- ↑ Вступ до «Легенди», її велика популярність у добу пізнього середньовіччя і наступний крах репутації в XVI столітті — Sherry L. Reames, The Legenda Aurea: a reexamination of its paradoxical history, University of Wisconsin, 1985.
- ↑ Джаспер Гріффін.Посмертна доля Понтія Пилата [Архівовано 20 жовтня 2003 у Wayback Machine.]//The New York Review of Books
- ↑ Топорова А. В. Глава восьмая. Мистики и агиографы [Архівовано 20 жовтня 2006 у Wayback Machine.] // История итальянской литературы В 4 т. Т.1: Средние века / Под ред. М. Л. Андреева, Р. И. Хлодовского. — М.: ИМЛИ РАН, «Наследие», 2000. — 590 с.
- Золота леґенда [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 507. — 1000 екз.
|
