Ромашка Демид Остапович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Yakudza (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Mazij (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
(Не показані 10 проміжних версій 3 користувачів) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
{{Стиль|дата=січень 2013}} |
{{Стиль|дата=січень 2013}} |
||
{{особа}} |
{{особа}} |
||
''' |
'''Деми́д Оста́пович Рома́шка''' (?, с. [[Ярославка (Бобровицький район)|Ярославка]], [[Козелецький повіт]], [[Чернігівська губернія]] — [[8 липня]] [[1920]], с. [[Піски (Бахмацький район)|Піски]], [[Козелецький повіт]], [[Чернігівська губернія]]) — повстанський отаман. |
||
== З життєпису == |
== З життєпису == |
||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Після відступу денікінців розпочав боротьбу уже проти радянської влади. Сферою впливу та дій отамана Ромашки були південь нинішньої [[Чернігівська область|Чернігівської області]] і прилегла до неї лівобережна [[Київська область|Київщина]] — сучасні [[Остерський район|Остерський]], [[Козелецький район|Козелецький]], [[Бобровицький район|Бобровицький]], [[Броварський район]]и. |
Після відступу денікінців розпочав боротьбу уже проти радянської влади. Сферою впливу та дій отамана Ромашки були південь нинішньої [[Чернігівська область|Чернігівської області]] і прилегла до неї лівобережна [[Київська область|Київщина]] — сучасні [[Остерський район|Остерський]], [[Козелецький район|Козелецький]], [[Бобровицький район|Бобровицький]], [[Броварський район]]и. |
||
Згідно з «Протоколом огляду Демида Остаповича Ромашки, уродженця с. Ярославки Козелецького повіту», який зберігається у [[Державний архів Чернігівської області|Державному архіві Чернігівської області]] (Ф. 5080, оп. 1, спр. 3) Д. О. Ромашка загинув 8 липня 1920 року, отримавши «дві наскрізні рани від куль у голову і лице, несумісні з життям». |
Згідно з «Протоколом огляду Демида Остаповича Ромашки, уродженця с. Ярославки Козелецького повіту», який зберігається у [[Державний архів Чернігівської області|Державному архіві Чернігівської області]] (Ф. 5080, оп. 1, спр. 3), Д. О. Ромашка загинув 8 липня 1920 року, отримавши «дві наскрізні рани від куль у голову і лице, несумісні з життям». |
||
Проте |
Проте є свідчення, що отаман насправді не загинув і продовжив боротьбу. |
||
Так, газета [[Свобода (газета)|«Свобода»]], що виходила у [[Нью-Джерсі]] ([[США]]) від 21 вересня [[1920]] року згадує серед повстанських загонів, що діяли на той час в [[Україна|Україні]] «батальйон Шевченка» під командою прапорщика Ромашка. |
Так, газета [[Свобода (газета)|«Свобода»]], що виходила у [[Нью-Джерсі]] ([[США]]), від 21 вересня [[1920]] року згадує серед повстанських загонів, що діяли на той час в [[Україна|Україні]], «батальйон Шевченка» під командою прапорщика Ромашка. |
||
У розвідчому звіті [[Другий зимовий похід|Партизансько-повстанського штабу]] від [[22 вересня]] [[1921]] року зазначається: "25 серпня в районі [[Ніжин]] — [[Носівка]] оперував повстанчий відділ полковника Ромашки (до 3 тисяч). Відділ перервав сполучення між [[Київ|Києвом]] і [[Бахмач]]ем. Один із більшовицьких полків, посланий для його ліквідації, у повному складі перейшов на бік повстанців. [[28 серпня]] відділ Ромашки захопив ст. [[Кобижча]], а біля ст. [[Бобровиця]] висадив міст, повстанці захопили бронепотяг «Другий червоний командир» з 4 гарматами, 10 кулеметами і різним військовим спорядженням. За останні дні загін значно збільшився й існує під назвою «Друга дика дивізія». |
У розвідчому звіті [[Другий зимовий похід|Партизансько-повстанського штабу]] від [[22 вересня]] [[1921]] року зазначається: "25 серпня в районі [[Ніжин]] — [[Носівка]] оперував повстанчий відділ полковника Ромашки (до 3 тисяч). Відділ перервав сполучення між [[Київ|Києвом]] і [[Бахмач]]ем. Один із більшовицьких полків, посланий для його ліквідації, у повному складі перейшов на бік повстанців. [[28 серпня]] відділ Ромашки захопив ст. [[Кобижча]], а біля ст. [[Бобровиця]] висадив міст, повстанці захопили бронепотяг «Другий червоний командир» з 4 гарматами, 10 кулеметами і різним військовим спорядженням. За останні дні загін значно збільшився й існує під назвою «Друга дика дивізія». |
||
[[Червона армія]], як і [[СРСР]] називали отамана бандитом |
[[Червона армія]], як і [[СРСР]], називали отамана бандитом і розповідали, що Ромашка зі своєю бандою заважав працювати в [[Бровари|Броварах]] та тероризував населення містечка. |
||
== Згадки про отамана == |
== Згадки про отамана == |
||
[[Файл:Плакат3.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Плакат [[1920-ті|1920-х]] років де у вірші згадується Ромашка'']] |
[[Файл:Плакат3.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Плакат [[1920-ті|1920-х]] років, де у вірші згадується Ромашка'']] |
||
Про Ромашку згадується у вірші невідомого автора «Куркуль та бандит», де отамана порівнюють з такими діячами Повстанської Армії України як [[Махно Нестор Іванович|Махно]] і [[Тютюнник Юрій Йосипович|Тютюнник]]. |
Про Ромашку згадується у вірші невідомого автора «Куркуль та бандит», де отамана порівнюють з такими діячами Повстанської Армії України, як [[Махно Нестор Іванович|Махно]] і [[Тютюнник Юрій Йосипович|Тютюнник]]. |
||
{{Цитата|''Ви чували про Ромашку,'' |
{{Цитата|''Ви чували про Ромашку,'' |
||
Рядок 31: | Рядок 31: | ||
''І стоятимем в одно.''}} |
''І стоятимем в одно.''}} |
||
Про отамана Демида Ромашку також розповідається |
Про отамана Демида Ромашку також розповідається в книжці Володимира Гузія «Золота очеретина». |
||
{{Цитата|''Цьому рухові властива партизанська тактика лісової війни, зв'язки з петлюрівським керівництвом, сувора дисципліна. Сферою впливу та дій отамана Ромашки стали Остерщина, Козелеччина, Басанщина, Броварщина.'' |
{{Цитата|''Цьому рухові властива партизанська тактика лісової війни, зв'язки з петлюрівським керівництвом, сувора дисципліна. Сферою впливу та дій отамана Ромашки стали Остерщина, Козелеччина, Басанщина, Броварщина.'' |
||
Рядок 54: | Рядок 54: | ||
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/28/28210/ Ясенчук О. Лівобережні повстанці Київщини і Чернігівщини: їх порівнювали з Махном] |
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/28/28210/ Ясенчук О. Лівобережні повстанці Київщини і Чернігівщини: їх порівнювали з Махном] |
||
⚫ | |||
[[Категорія:Персоналії:Бровари]] |
[[Категорія:Персоналії:Бровари]] |
||
[[Категорія:Вояки Армії УНР]] |
[[Категорія:Вояки Армії УНР]] |
||
[[Категорія:Уродженці Бобровицького району]] |
|||
[[Категорія:Уродженці Козелецького повіту]] |
[[Категорія:Уродженці Козелецького повіту]] |
||
[[Категорія:Повстанські отамани]] |
|||
⚫ | |||
[[Категорія:Померли 1920]] |
|||
[[Категорія:Загинули в боях за незалежну Україну]] |
Поточна версія на 15:06, 28 жовтня 2023
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (січень 2013) |
Ромашка Демид Остапович | |
---|---|
Народився | Ярославка |
Діяльність | військовослужбовець |
Деми́д Оста́пович Рома́шка (?, с. Ярославка, Козелецький повіт, Чернігівська губернія — 8 липня 1920, с. Піски, Козелецький повіт, Чернігівська губернія) — повстанський отаман.
1919 року очолив селянське повстання на півдні Чернігівської губернії проти Білої армії генерала Денікіна. Станом на 23 серпня 1919 року у загоні Демида Ромашки нараховувалося 2500 осіб, мав 4 кулемети.
Після відступу денікінців розпочав боротьбу уже проти радянської влади. Сферою впливу та дій отамана Ромашки були південь нинішньої Чернігівської області і прилегла до неї лівобережна Київщина — сучасні Остерський, Козелецький, Бобровицький, Броварський райони.
Згідно з «Протоколом огляду Демида Остаповича Ромашки, уродженця с. Ярославки Козелецького повіту», який зберігається у Державному архіві Чернігівської області (Ф. 5080, оп. 1, спр. 3), Д. О. Ромашка загинув 8 липня 1920 року, отримавши «дві наскрізні рани від куль у голову і лице, несумісні з життям». Проте є свідчення, що отаман насправді не загинув і продовжив боротьбу. Так, газета «Свобода», що виходила у Нью-Джерсі (США), від 21 вересня 1920 року згадує серед повстанських загонів, що діяли на той час в Україні, «батальйон Шевченка» під командою прапорщика Ромашка.
У розвідчому звіті Партизансько-повстанського штабу від 22 вересня 1921 року зазначається: "25 серпня в районі Ніжин — Носівка оперував повстанчий відділ полковника Ромашки (до 3 тисяч). Відділ перервав сполучення між Києвом і Бахмачем. Один із більшовицьких полків, посланий для його ліквідації, у повному складі перейшов на бік повстанців. 28 серпня відділ Ромашки захопив ст. Кобижча, а біля ст. Бобровиця висадив міст, повстанці захопили бронепотяг «Другий червоний командир» з 4 гарматами, 10 кулеметами і різним військовим спорядженням. За останні дні загін значно збільшився й існує під назвою «Друга дика дивізія».
Червона армія, як і СРСР, називали отамана бандитом і розповідали, що Ромашка зі своєю бандою заважав працювати в Броварах та тероризував населення містечка.
Про Ромашку згадується у вірші невідомого автора «Куркуль та бандит», де отамана порівнюють з такими діячами Повстанської Армії України, як Махно і Тютюнник.
Ви чували про Ромашку,
Про Тютюнника, Махно? Ми зійдемся всі до купи І стоятимем в одно. |
Про отамана Демида Ромашку також розповідається в книжці Володимира Гузія «Золота очеретина».
Цьому рухові властива партизанська тактика лісової війни, зв'язки з петлюрівським керівництвом, сувора дисципліна. Сферою впливу та дій отамана Ромашки стали Остерщина, Козелеччина, Басанщина, Броварщина.
У 1920 році більшовицькі газети скаржилися, що на Басанщині не міг з'явитися жоден представник радянської влади. Ромашківців було багато, але діяли вони підпільно, як і махновці. На початку 1920 року загін Ромашки напав на Броварі, Гоголів, Русанів. На весні 1920 року, перед початком повстань у Зазим'ї, Літках, Требухові проти Ромашки було кинуто регулярні частини Червоної Армії. |
Ймовірне припущення, що саме землякові Ромашці присвятив Павло Тичина свій знаменитий вірш
На майдані коло церкви
революція іде. Хай чабан! усі гукнули, за отамана буде. |