Новоселиця (Дністровський район): відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
| (Не показані 27 проміжних версій 14 користувачів) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| назва = Новоселиця |
| назва = Новоселиця |
||
| область = [[Чернівецька область]] |
| область = [[Чернівецька область]] |
||
| район = [[ |
| район = [[Дністровський район]] |
||
| громада = [[Кельменецька селищна громада]] |
|||
| рада = [[Новоселицька сільська рада (Кельменецький район)|Новоселицька сільська рада]] |
|||
| код КОАТУУ = 7322087201 |
| код КОАТУУ = 7322087201 |
||
| розташування = |
| розташування = |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
| ref-висота = |
| ref-висота = |
||
| водойма = |
| водойма = |
||
| адреса = 60151, Чернівецька обл. |
| адреса = 60151, Чернівецька обл., с. Новоселиця, вул. Головна |
||
| облікова картка = |
| облікова картка = |
||
| прапор = |
| прапор = |
||
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
| станція = |
| станція = |
||
| відстань ст = |
| відстань ст = |
||
}}{{Otheruses|Новоселиця (значення)}} |
|||
'''Новосе́лиця''' |
'''Новосе́лиця''' — [[село]] в Україні, у [[Кельменецька селищна громада|Кельменецькій селищній громаді]] [[Дністровський район|Дністровського району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]]. |
||
== Географія == |
== Географія == |
||
Село розташоване на лівому березі річки [[Вілія (притока Пруту)|Вілія]], лівої притоки [[Прут |
Село розташоване на лівому березі річки [[Вілія (притока Пруту)|Вілія]], лівої притоки [[Прут]]у. |
||
== Історія == |
|||
== Давня історія села == |
|||
З [[1991]] року в складі незалежної [[Україна|України]]. |
|||
Місцевість нинішнього села заселялася здавна. В свій час – в пору раннього заліза місцевість входила до скіфських земель. Десь у ІІ-му ст. через ці землі пройшли германські племена сполів і [[Готи|готів]], які вірогідно витіснили скіфів (але достеменно це не відомо). Споли де який час жили в Подністров'ї, а згодом вони, а за ними і готи пішли до низу Дунаю. Це десь ІІІ-V сторіччя н.е. В VI сторіччі Північна [[Бессарабія]] входила до ареалу проживання західних антів. |
|||
В [[2021]] році шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу [[Кельменецька селищна громада|Кельменецької селищної громади]].<ref>{{Cite web|url=https://decentralization.gov.ua/newgromada/4889/composition|назва=Кельменецька територіальна громада - склад громади|вебсайт=портал «Децентралізація»|url-архіву=https://web.archive.org/web/20210627162122/https://decentralization.gov.ua/newgromada/4889/composition|дата-архіву=27 червня 2021|мертвий-url=no|дата-доступу=27 червня 2021}}</ref> |
|||
У Х-ХІІ ст.. територія, де стоїть село входило до складу [[Київ]]ської Русі. У середині ХІІ ст.. територія міжріччя Дністра та [[Прут]]у була відрізана від Русі половцями. [[Русічі]], що жили по Дністру (нащадки уличів і тиверців) пішли в ліси кодрової зони Молдови і Хотинської лісової зони . У ХІІ-ХІІІ ст. територія нинішнього села перебувала майже на самому кордоні Галицько-Волинського князівства. Кордон проходив у [[хутор]]а Галиця і чи входила територія, яку на цей час займає село, у Галицько-Волинське князівство – не відомо, як не відомо і те, чи взагалі існувало саме в ті часи поселення на місці Романківців. Галицько-Волинське князівство згодом підпало під владу Золотої Орди. В 1345 р., коли угорські війська здолали татар і вигнали їх з правобережжя Дністра, територія відійшла до Угорщини, з середини XIV ст. – до складу Молдовської держави. |
|||
== Населення == |
|||
У [[1768]] році спалахнула чергова [[російсько-турецька війна]], яка тривала до [[1774]] року. Територію від турків у 1769-му році звільняла російська армія під командуванням [[генерал-фельдмаршал]]а князя А.А.Прозоровського. Безпосередньо в селі та поряд з ним боїв не було. Бойові зіткнення відбувалися на території сучасного Кельменецького району. Достеменно відомо, що 16 квітня 1769 року значна частина армії разом з князем зупинялася на постой в селі [[Романківці]]. 17 квітня армія перейшла в табір під селом Новоселиця, а ввечері перейшла під село [[Нелипівці]]. О 6-й год. ранку 18 квітня князь отримав рапорт від [[підполковник]]а Жандра, що неприятель на 30-ти конях наближається до форпостів, а за півмилі ще видко деяку кількість ворогів. [[Підполковник]] Жандра свої полки донських козаків поставив під горою і оманливо відступаючи [[фланкер]]ами, заманив [[противник]]а, яка згодом відрізала сотня [[козак]]ів. Але їм заважало болото, через яке перебралося лише декілька козаків. Попри це, ці декілька воїнів напали на турків, відразу вбили трьох, решта османів почали тікати. [[Прапорщик]] Ставицкий гнав їх до основних турецьких сил, вбив ще п'ять турецьких вояків. [[Турки]] ретирувалися до [[Хотин]]а. З російського боку було поранено 2 козаків і 1 кінь. |
|||
Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 2670 осіб, з яких 1179 чоловіків та 1491 жінка<ref name="населення 1989"/>. |
|||
За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 2488 осіб<ref name="населення 2001"/>. |
|||
Того ж дня [[Російська імператорська армія|російська армія]] розташувалася правим флангом до с. [[Вартиківці]]. Саме там відбулася одна з битв з турецьким військом під командуванням Алі-Паши. По флангах російського війська розташувалися козаки [[підполковник]]а Жандри і [[отаман]]а Поздєєва. По центру - гусари. Війська ще витягувалися по [[фронт]]у, коли був помічений неприятель: турки - до десяти тисяч вояків йшли по хотинскій дорозі до Дністра без будь якого строю. Турки атакували першими в бік гусар, прямо так - кучами. [[Козаки]] атамана Поздєєва мали їх атакувати, але вони зупинилися і почали відступати, не зважаючи на присутність князя. Але як раз підійшли п'ять ескадронів Угорських і Ахтирських гусар, та [[князь]] атакував ними ворога. В той самий час, в іншу наступаючу кучу турків на лівому фланзі з одинорогів вистрілили [[граната]]ми та [[турки]] трохи розсіялися. Атаман Поздєєв атакував неприятеля. Гусари [[Бригадний генерал|бригадир]]а Текелія за підтримки [[полковник]]а Чорби з тремя харковськими ескадронами та з тремя Ахтирськими [[ескадрон]]ами розігнали обидві кучи і ті почали втікати по дорозі до [[Хотин]]а побежали. Козаки з 11-тью ескадронами гусар кололи, рубали і гнали їх з півтори милі аж за село [[Мошанець]]. Острогожський полк і Чорний ескадрон під командою [[полковник]]а Сатіна прикрывал з правого боку цю атаку. На лівому фланзі прикриття здійснювали [[Бригадний генерал|бригадир]] Текели з Сербським [[полк]]ом. За ними йшли декілька гармат з єгерями. У неприятеля було відбито чотири [[прапор]]и, два бубни (цей значний символ турецької армії), вбито більш як 300 вояків, відбито 200 коней. |
|||
=== Мова === |
|||
Російські війська понесли значно менші втрати. Були вбиті: 3 гусар, полковник козачий Пушкарьов, 1 есаул, 13 козаків, 4 лошаді. Поранені: 1 вахмистр, 1 [[капрал]], 1 трубач, 7 гусар, полковник козачий Федотов, який на другій день від рани помер, 4 [[осавул]]ів, 5 [[Хорунжий|хорунжих]], 1 сотник, 1 п'ятидесятник, 19 козаків. |
|||
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року<ref name="населення 2001 мова"/>: |
|||
{| class="standard" |
|||
|- |
|||
! Мова || Відсоток |
|||
|- |
|||
| [[українська мова|Українська]] |
|||
| align="right"| 97,74 % |
|||
|- |
|||
| [[російська мова в Україні|Російська]] |
|||
| align="right"| 1,43 % |
|||
|- |
|||
| [[молдовська мова в Україні|Молдовська]] |
|||
| align="right"| 0,67 % |
|||
|- |
|||
| [[румунська мова|Румунська]] |
|||
| align="right"| 0,08 % |
|||
|- |
|||
| [[білоруська мова в Україні|Білоруська]] |
|||
| align="right"| 0,04 % |
|||
|} |
|||
== Відомі люди == |
|||
Після завершення цієї війни Новоселиця (як і вся [[Бессарабія]]) входять до складу Російської імперії. Точніше, формально на той час це була нейтральна територія, яка не підлягала заселенню ні турецькою ні російською сторонами, але фактично вона перебувала під контролем Росії. |
|||
=== Постаті === |
|||
* [[Житарюк Іван Васильович]] (* 1953) — учений у галузі математики. Кандидат фізико-математичних наук, доктор історичних наук. Академік АН вищої школи України. |
|||
== Примітки == |
|||
М.І.[[Кутузов]], який був призначений головнокомандуючим [[Дунай]]скої армії, у квітні 1811 року запропонував тим, хто побажає оселитися у Бесарабії, вільні землі, які вони самі оберуть, пообіцяв захист від місцевих поміщиків, звільнення на декілька років від податей та повинностей. Щоправда, це більше стосувалося іноземних переселенців, наприклад болгар, [[німці]]в, греків. Після того, к 1812 р. кількість переселенців у Бессарабію зросла з 4 тис. у 1809 р. до 25 тис. Але з від’їздом Кутузова з Бесарабії через війну з [[Наполеон]]ом, управління у краї стало здійснюватися за місцевими законами і звичаями. [[Переселенці]]в позбавили прав на особливе становище і відновили його лише у 1818-му році, коли про порушення узнав імператор Олександр І. |
|||
{{reflist|refs= |
|||
<ref name="населення 1989">{{БД Держстату України|тип=1989|регіон=Чернівецька область}}</ref> |
|||
По Бухарестському мирному договору 1812 р., укладеному між Туреччиною і Росією ця територія остаточно була приєднана до Росії. Село стало волостним центром [[Хотин]]ського [[повіт]]у Бесарабської губернії. Адміністративним центром губернії став [[Кишинів]] – колишнє монастирське володіння. |
|||
<ref name="населення 2001">{{БД Держстату України|тип=2001 с|регіон=Чернівецька область}}</ref> |
|||
== Перша половина ХХ-го сторіччя (до 1944 р.) == |
|||
Після жовтневої революції 1917 року, а саме наприкінці лютого 1918 р. австро-німецькі війська захопили Новоселицю. Після розпаду Австро-Угорщини у листопаді 1918 року село загарбала боярська [[Румунія]]. Розпочалися кривавий терор, нещадне пограбування, примусові реквізиції. Спалахнуло Хотинське повстання. |
|||
<ref name="населення 2001 мова">{{БД Держстату України|тип=2001 мова|регіон=Чернівецька область}}</ref> |
|||
Тривалий час з початку румунської окупації на території [[Хотин]]ського повіту діяла гайдамацька група [[Поліщук]]а і Буди, які зухвало грабували поміщиків, представників румунської влади і [[євреї]]в, які прислуговувалися окупантам. Майже все награбоване [[Поліщук]] і [[Буда]] роздавали селянам. Про них [[народ]] складав [[легенди]], та навіть пісню молдовською мовою. [[Поліщук]] – колишній унтер-офіцер царської армії, грамотна людина. [[Буда]] був неграмотним [[селянин]]ом, але не менш відчайдушним. Владам де-кілька разів вдавалося заарештовувати гайдамаків, але вони весь час тікали і продовжували свою боротьбу. Але все ж, через де-який час, жандарми у черговий раз піймали [[Поліщук]]а і щоб позбутись, спровокували йому втечу, та під час цей спроби застрелили. [[Буда]] сидів у тюрмі, був звільнений радянськими військами, воював і героїчно загинув на [[фронт]]і. |
|||
}} |
|||
Боротьба трудового селянства проти румуно-боярського гніту, за возз’єднання з Радянською Україною, не припинялася аж до 28 червня 1940 року. З великою радістю трудящі Новоселиці зустріли своїх визволителів-братів. |
|||
== За радянських часів == |
|||
У березні 1944 р. війська 2-го Українського фронту під командуванням [[генерал]]а армії [[Конєв]]а І.С. (який тільки прийняв командування фронтом після загибелі генерала армії [[Ватутін]]а М.Ф.), у взаємодії з військами 1-го Українського фронту (під командуванням маршала [[Жуков]]а Г.К.), провели одну з найважчих військових операцій цієї війни — Умансько-Ботошанську наступальну операцію. Радянським військам протистояла німецька група армій «Південь» під командуванням [[генерал-фельдмаршал]]а Еріха фон Манштейна. У смузі 2-го Українського [[фронт]]у оборонялися німецькі 8-ма армія (під командуванням [[генерал]]а пехоти Отго Велера) і частина сил 6-й армії (під командуванням [[генерал-полковник]]а Карла Холлідта), які налічували 20 дивізій, в тому числі 4 [[танк]]ові и 2 моторизовані. Війська 2-го Українського фронту розгромили німецьку 8-у армію и частину сил 6-ої танкової армії, розсікли смугу оборони німецької групи армій «Південь», звільнили значну частину Правобережної України і Молдовської РСР, увійшли на територію Румунії. |
|||
Підтримку військам з повітря надавала 5-та повітряна армія (командувач [[генерал-лейтенант]] авіації Горюнов С. К.). Радянська 40-ва армія під командуванням [[генерал]]-[[лейтенант]]а Ф. Ф. Жмаченка, отримала наказ, рухаючись вздовж Дністра, відрізати шлях до відступу 1-ої танковій армії німців, якою командував [[генерал-полковник]] Ганс Хубе. |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
[http://weather.in.ua/ua/chernovickaja/18026 Погода в селі |
* [http://weather.in.ua/ua/chernovickaja/18026 Погода в селі] |
||
{{Кельменецька селищна громада}} |
|||
{{Кельменецький район}} |
|||
[[Категорія:Кельменецький район]] |
|||
[[Категорія:Села Чернівецької області]] |
[[Категорія:Села Чернівецької області]] |
||
Поточна версія на 09:30, 3 листопада 2023
| село Новоселиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Дністровський район |
| Громада | Кельменецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA73040030220077721 |
| Основні дані | |
| Населення | 2520 |
| Поштовий індекс | 60151 |
| Телефонний код | +380 3732 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°26′00″ пн. ш. 26°58′53″ сх. д. / 48.43333° пн. ш. 26.98139° сх. д.Координати: 48°26′00″ пн. ш. 26°58′53″ сх. д. / 48.43333° пн. ш. 26.98139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
258 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60151, Чернівецька обл., с. Новоселиця, вул. Головна |
| Карта | |
  Новоселиця | |
 Новоселиця | |
| Мапа | |
| |
Новосе́лиця — село в Україні, у Кельменецькій селищній громаді Дністровського району Чернівецької області.
Село розташоване на лівому березі річки Вілія, лівої притоки Пруту.
З 1991 року в складі незалежної України.
В 2021 році шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Кельменецької селищної громади.[1]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2670 осіб, з яких 1179 чоловіків та 1491 жінка[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2488 осіб[3].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 97,74 % |
| Російська | 1,43 % |
| Молдовська | 0,67 % |
| Румунська | 0,08 % |
| Білоруська | 0,04 % |
- Житарюк Іван Васильович (* 1953) — учений у галузі математики. Кандидат фізико-математичних наук, доктор історичних наук. Академік АН вищої школи України.
- ↑ Кельменецька територіальна громада - склад громади. портал «Децентралізація». Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернівецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |