Добросердов Костянтин Леонідович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
м вікіфікація, правопис |
||
(Не показані 12 проміжних версій 6 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
⚫ | |||
{{Особа |
|||
|розмір=200 пкс |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
| зображення = |
|||
| розмір_зображення = |
|||
| дата_народження = 24.10.1891 |
|||
| місце_народження = [[Москва]] |
|||
| дата_смерті = 31.03.1949 |
|||
| місце_смерті = [[Москва]] |
|||
| поховання = |
|||
| громадянство = |
|||
| підданство = |
|||
| національність = [[росіянин]] |
|||
| Alma_mater = |
|||
| військове звання = [[генерал-майор]] |
|||
| партія = [[ВКП(б)]] |
|||
⚫ | |||
}} |
|||
{{Однофамільці|Добросердов}} |
{{Однофамільці|Добросердов}} |
||
'''Костянтин Леонідович |
'''Костянтин Леонідович Добросе́рдов''' {{життєпис}} — радянський військовий діяч, член Військової ради [[Народний комісаріат оборони СРСР|НКО СРСР]], [[генерал-майор]] (04.06.1940). Депутат [[Верховна рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го скликання. |
||
== |
== Біографія == |
||
Народився |
Народився {{ДН|24|10|1891|}} року в родині службовця в Москві. Здобув початкову освіту. |
||
У [[1914 |
У [[1914]] році був призваний до лав [[Російська імператорська армія|російської імператорської армії]] і направлений на навчання в Московську школу прапорщиків, після закінчення якої у [[1915|1915 році]] призначений на посаду командира роти і у чині [[Поручник|поручика]] брав участь у бойових діях на [[Західний фронт (Російська імперія)|Західному фронті]]. |
||
У січні [[1919 |
У січні [[1919]] року призваний до лав [[Червона армія|Червоної армії]] і призначений на посаду командира роти у складі 3-го запасного стрілецького батальйону, з лютого [[1920]] року служив на посадах командира цього батальйону, командира батальйонів у складі 5-го і 14-го стрілецьких полків, а у серпні 1920 року призначений на посаду командира полку у складі 2-ї та 1-ї бригад (2-га Донська стрілецька дивізія). Брав участь у бойових діях у ході ліквідації десанту під командуванням полковника [[Назаров Федір Дмитрович|Назарова]] на території [[Донська область|Донської області]], [[Улагаївський десант|Улагаєвського десанту]] в районі станиці Ольгинська, у наступальних бойових діях проти військ під командуванням генерала [[Врангель Петро Миколайович|Врангеля]] на північному узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]] та на [[маріуполь]]ському та [[мелітополь]]ському напрямках, а потім — проти збройних формувань під командуванням [[Махно Нестор Іванович|Нестора Махна]] на території [[Таврійська губернія|Таврійської]] і [[Катеринославська губернія|Катеринославської губерній]]. |
||
У липні [[1922 |
У липні [[1922]] року призначений на посаду командира окремого караульного батальйону, в жовтні 1922 року — на посаду начальника дивізійної навчальної школи 9-ї Донської стрілецької дивізії, в лютому [[1923]] року — на посаду помічника командира 25-го стрілецького полку у складі цієї дивізії, а у жовтні 1923 року — на посаду командира 64-го стрілецького полку [[22-га стрілецька дивізія (СРСР)|22-ї стрілецької дивізії]] [[Північно-Кавказький військовий округ|Північно-Кавказького військового округу]]. У серпні [[1924]] року направлений на навчання на Стрілецько-тактичні курси «Постріл», після закінчення яких з [[1925]] року служив на посадах командира 64-го та 65-го стрілецьких полків 22-ї стрілецької дивізії. |
||
Після закінчення курсів удосконалення вищого начальницького складу при Військовій академії імені Фрунзе у лютому [[1931 |
Після закінчення [[Курси удосконалення командного складу|курсів удосконалення вищого начальницького складу]] при Військовій академії імені Фрунзе у лютому [[1931]] року призначений на посаду помічника командира 37-ї стрілецької дивізії, в лютому [[1937]] року — на посаду командира [[52-га стрілецька дивізія (СРСР)|52-ї стрілецької дивізії]], а [[15 лютого]] [[1938]] року — на посаду командира [[7-й стрілецький корпус (СРСР)|7-го стрілецького корпусу]] ([[Одеський військовий округ]]). |
||
[[26 червня]] [[1938]] року обраний депутатом [[Верховна рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го скликання по Амур-Нижнє-Дніпровській виборчій окрузі № 201 [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]]. |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | З початком війни [[24 червня]] 1941 року корпус під командуванням Добросердова був включений до складу [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]], а в кінці червня — до складу [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]], після чого брав участь у бойових діях в районі міст [[Славута]] і [[Ізяслав]], а потім відступав у напрямку на [[Київ]]. З [[2 серпня]] Добросердов перебував у розпорядженні командувача військ Південно-Західного фронту і в тому ж |
||
⚫ | З початком війни [[24 червня]] 1941 року корпус під командуванням Добросердова був включений до складу [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]], а в кінці червня — до складу [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]], після чого брав участь у бойових діях в районі міст [[Славута]] і [[Ізяслав]], а потім відступав у напрямку на [[Київ]]. З [[2 серпня]] 1941 Добросердов перебував у розпорядженні командувача військ Південно-Західного фронту і в тому ж місяці призначений на посаду начальника штабу [[37-ма армія (СРСР)|37-ї армії]], у складі якої незабаром брав участь у бойових діях у ході [[Битва за Київ (1941)|Київської оборонної операції]], під час якої після відходу на лівий берег [[Дніпро|Дніпра]] в районі міст [[Бровари]] та [[Бориспіль]] армія потрапила в оточення, проте продовжила оборонятися. [[14 жовтня]] 1941 року група офіцерів штабу армії на чолі з Добросердовим була блокована німецькими військами при спробі прорватися з оточення і після бою захоплена у полон. Добросердов був направлений до табору військовополонених у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], незабаром переведений у [[концентраційний табір]] Хахінштейн, а в [[1944|1944 році]] — у фортецю Вайсенбург. [[27 квітня]] [[1945]] року Добросердов був звільнений американськими військами і [[22 травня]] відправлений у [[Париж]] в розпорядження Радянської військової місії у справах [[Репатріація|репатріації]], через яку направлений до [[Москва|Москви]]. |
||
⚫ | Після закінчення війни Добросердов, після проходження спецперевірки в [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]], [[28 жовтня]] |
||
⚫ | Після закінчення війни Добросердов, після проходження спецперевірки в [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]], [[28 жовтня]] відновлений в кадрах [[Радянська армія|Радянської армії]] з відновленням у військовому званні і незабаром був направлений на навчання на вищі академічні курси при [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Вищій військовій академії імені Ворошилова]], після закінчення яких з січня [[1947]] року перебував у розпорядженні Управління кадрів [[Сухопутні війська СРСР|Сухопутних військ]] і в червні 1947 року був призначений на посаду начальника військової кафедри [[Московський поліграфічний інститут|Московського поліграфічного інституту]], у грудні 1947 року — на посаду начальника військової кафедри Державного центрального інституту фізичної культури, а в лютому [[1948]] року — на посаду начальника військової кафедри Московського юридичного інституту. |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Військові звання == |
== Військові звання == |
||
* [[комдив]] (березень |
* [[комдив]] (березень 1938); |
||
* [[генерал-майор]] ( |
* [[генерал-майор]] (4 червня 1940). |
||
== Нагороди == |
== Нагороди == |
||
Рядок 47: | Рядок 35: | ||
* медалі |
* медалі |
||
== |
== Джерела == |
||
* Добросердов Константин Леонидович // [http://militera.lib.ru/enc/0/djvu/komkory-1.djvu Великая Отечественная. Комкоры. Военный биографический словарь. — Т. 1.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151120062610/http://militera.lib.ru/enc/0/djvu/komkory-1.djvu |date=20 листопада 2015 }} — Москва ; Жуковский: Кучково поле, 2006. — С. 178—179. — {{s|ISBN 5-901679-11-3.}} |
|||
* Велика Вітчизняна: Комкоры. Військовий біографічний словник — Москва: Кучково поле, 2006. |
|||
* Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу ( |
* Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919—1979). Видання 2-ге, вип. і допов. — Київ, 1979. |
||
* Константин Леонидович Добросердов // Днепровская правда: газета. — Днепропетровск, 1938. — № 135. — 23 июня. — С. 3. {{ref-ru}} |
|||
[[Категорія:Генерал-майори (СРСР)]] |
[[Категорія:Генерал-майори (СРСР)]] |
||
Рядок 55: | Рядок 45: | ||
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
||
[[Категорія:Поховані на Даниловському цвинтарі]] |
[[Категорія:Поховані на Даниловському цвинтарі]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]] |
||
⚫ | |||
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]] |
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]] |
||
[[Категорія:Учасники Першої світової війни]] |
|||
[[Категорія:Царські офіцери на службі в РСЧА]] |
[[Категорія:Царські офіцери на службі в РСЧА]] |
||
⚫ |
Поточна версія на 15:33, 5 листопада 2023
Добросердов Костянтин Леонідович | |
---|---|
![]() | |
Народився | 24 жовтня 1891 Москва, Російська імперія |
Помер | 31 березня 1949 (57 років) Москва, СРСР |
Поховання | Даниловський цвинтар |
Країна | ![]() ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | військовослужбовець, політик |
Alma mater | Постріл |
Заклад | Московський державний юридичний університет |
Учасник | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна |
Посада | депутат Верховної Ради УРСР[d] |
Військове звання | генерал-майор |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Костянтин Леонідович Добросе́рдов (24 жовтня 1891, Москва — 31 березня 1949, Москва) — радянський військовий діяч, член Військової ради НКО СРСР, генерал-майор (04.06.1940). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання.
Народився 24 жовтня 1891 року в родині службовця в Москві. Здобув початкову освіту.
У 1914 році був призваний до лав російської імператорської армії і направлений на навчання в Московську школу прапорщиків, після закінчення якої у 1915 році призначений на посаду командира роти і у чині поручика брав участь у бойових діях на Західному фронті.
У січні 1919 року призваний до лав Червоної армії і призначений на посаду командира роти у складі 3-го запасного стрілецького батальйону, з лютого 1920 року служив на посадах командира цього батальйону, командира батальйонів у складі 5-го і 14-го стрілецьких полків, а у серпні 1920 року призначений на посаду командира полку у складі 2-ї та 1-ї бригад (2-га Донська стрілецька дивізія). Брав участь у бойових діях у ході ліквідації десанту під командуванням полковника Назарова на території Донської області, Улагаєвського десанту в районі станиці Ольгинська, у наступальних бойових діях проти військ під командуванням генерала Врангеля на північному узбережжі Азовського моря та на маріупольському та мелітопольському напрямках, а потім — проти збройних формувань під командуванням Нестора Махна на території Таврійської і Катеринославської губерній.
У липні 1922 року призначений на посаду командира окремого караульного батальйону, в жовтні 1922 року — на посаду начальника дивізійної навчальної школи 9-ї Донської стрілецької дивізії, в лютому 1923 року — на посаду помічника командира 25-го стрілецького полку у складі цієї дивізії, а у жовтні 1923 року — на посаду командира 64-го стрілецького полку 22-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького військового округу. У серпні 1924 року направлений на навчання на Стрілецько-тактичні курси «Постріл», після закінчення яких з 1925 року служив на посадах командира 64-го та 65-го стрілецьких полків 22-ї стрілецької дивізії.
Після закінчення курсів удосконалення вищого начальницького складу при Військовій академії імені Фрунзе у лютому 1931 року призначений на посаду помічника командира 37-ї стрілецької дивізії, в лютому 1937 року — на посаду командира 52-ї стрілецької дивізії, а 15 лютого 1938 року — на посаду командира 7-го стрілецького корпусу (Одеський військовий округ).
26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Амур-Нижнє-Дніпровській виборчій окрузі № 201 Дніпропетровської області.
У 1941 році закінчив курси удосконалення командного складу при Військовій академії імені Ворошилова.
З початком війни 24 червня 1941 року корпус під командуванням Добросердова був включений до складу Південного фронту, а в кінці червня — до складу Південно-Західного фронту, після чого брав участь у бойових діях в районі міст Славута і Ізяслав, а потім відступав у напрямку на Київ. З 2 серпня 1941 Добросердов перебував у розпорядженні командувача військ Південно-Західного фронту і в тому ж місяці призначений на посаду начальника штабу 37-ї армії, у складі якої незабаром брав участь у бойових діях у ході Київської оборонної операції, під час якої після відходу на лівий берег Дніпра в районі міст Бровари та Бориспіль армія потрапила в оточення, проте продовжила оборонятися. 14 жовтня 1941 року група офіцерів штабу армії на чолі з Добросердовим була блокована німецькими військами при спробі прорватися з оточення і після бою захоплена у полон. Добросердов був направлений до табору військовополонених у Володимирі-Волинському, незабаром переведений у концентраційний табір Хахінштейн, а в 1944 році — у фортецю Вайсенбург. 27 квітня 1945 року Добросердов був звільнений американськими військами і 22 травня відправлений у Париж в розпорядження Радянської військової місії у справах репатріації, через яку направлений до Москви.
Після закінчення війни Добросердов, після проходження спецперевірки в НКВС, 28 жовтня відновлений в кадрах Радянської армії з відновленням у військовому званні і незабаром був направлений на навчання на вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені Ворошилова, після закінчення яких з січня 1947 року перебував у розпорядженні Управління кадрів Сухопутних військ і в червні 1947 року був призначений на посаду начальника військової кафедри Московського поліграфічного інституту, у грудні 1947 року — на посаду начальника військової кафедри Державного центрального інституту фізичної культури, а в лютому 1948 року — на посаду начальника військової кафедри Московського юридичного інституту.
Помер 31 березня 1949 року в Москві. Похований на Даниловському кладовищі.
- комдив (березень 1938);
- генерал-майор (4 червня 1940).
- орден Леніна (1946)
- два ордени Червоного Прапора (1937, 1946)
- медалі
- Добросердов Константин Леонидович // Великая Отечественная. Комкоры. Военный биографический словарь. — Т. 1. [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.] — Москва ; Жуковский: Кучково поле, 2006. — С. 178—179. — ISBN 5-901679-11-3.
- Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919—1979). Видання 2-ге, вип. і допов. — Київ, 1979.
- Константин Леонидович Добросердов // Днепровская правда: газета. — Днепропетровск, 1938. — № 135. — 23 июня. — С. 3. (рос.)
- Народились 24 жовтня
- Народились 1891
- Уродженці Москви
- Померли 31 березня
- Померли 1949
- Померли в Москві
- Поховані на Даниловському цвинтарі
- Випускники курсів «Постріл»
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Генерал-майори (СРСР)
- Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання
- Російські військовики Першої світової війни
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Царські офіцери на службі в РСЧА