Повстанбюро: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Повстанбюро''' — Всеукраїнське бюро для керівництва повстанською боротьбою проти німецьких окупантів створене рішенням Таганрозької сесії [[Центральний Виконавчий Комітет|ЦВК]] Рад України [[18 квітня]] [[1918]] р. замість [[Центральний Виконавчий Комітет|Центрального Виконавчого Комітету]] і [[Народний Секретаріат|Народного Секретаріату]]. До складу Повстанбюро увійшли чотири [[більшовик]]и: [[Бубнов Андрій Сергійович|Бубнов А. С.]], [[Затонський Володимир Петрович|Затонський В. П.]], [[П'ятаков Юрій Леонідович|Пятаков Ю. Л.]] та [[Скрипник Микола Олексійович|Скрипник М. О.]]; чотири лівих есери: [[Масловський Сергій Дмитрович|Мстиславський С. Д.]], [[Сєверов-Одоєвський Опанас Семенович|Сєверов-Одоєвський О. С.]], Сьомушкін М., [[Терлецький Євген Петрович|Терлецький Є. П.]]; лівий український соціал-демократ [[Врублевський Микола Євтихійович|Врублевський М. Є.]], — що й дало привід називати бюро '''«Повстанська дев'ятка»'''.
'''Повстанбюро''' — Всеукраїнське бюро для керівництва повстанською боротьбою проти німецьких окупантів створене рішенням Таганрозької сесії [[Центральний Виконавчий Комітет|ЦВК]] Рад України [[18 квітня]] [[1918]] р. замість [[Центральний Виконавчий Комітет|Центрального Виконавчого Комітету]] і [[Народний Секретаріат|Народного Секретаріату]]. До складу Повстанбюро увійшли чотири [[більшовик]]и: [[Бубнов Андрій Сергійович|Бубнов А. С.]], [[Затонський Володимир Петрович|Затонський В. П.]], [[П'ятаков Юрій Леонідович|Пятаков Ю. Л.]] та [[Скрипник Микола Олексійович|Скрипник М. О.]]; чотири лівих есери: [[Масловський Сергій Дмитрович|Мстиславський С. Д.]], [[Сіверо-Одоєвський Опанас Семенович|Сєверов-Одоєвський О. С.]] (донині був в [[Українська партія соціалістів-революціонерів|УПСР]], згодом перейшов до партії [[Українська комуністична партія (боротьбистів)|Боротьбистів]]), Сьомушкін М., [[Терлецький Євген Петрович|Терлецький Є. П.]]; лівий український соціал-демократ [[Врублевський Микола Євтихійович|Врублевський М. Є.]], — що й дало привід називати бюро '''«Повстанська дев'ятка»'''.


На початку липня 1918 року Повстанбюро фактично припинило свою організаційну та координаційну діяльність в зв'язку із створенням [[більшовик]]ами [[Всеукраїнський центральний військово-революційний комітет|Всеукраїнського центрального військово-революційного комітету]].
На початку липня 1918 року Повстанбюро фактично припинило свою організаційну та координаційну діяльність в зв'язку із створенням [[більшовик]]ами [[Всеукраїнський центральний військово-революційний комітет|Всеукраїнського центрального військово-революційного комітету]].
Рядок 8: Рядок 8:
«Я рішуче протестую проти Вашої політики втягування Донської області у війну з Німеччиною. Ніякого військового союзу південних республік та жодних їх спільних грошей не може бути й не буде. Ми вже дали Донському Ревкому директиву виставити прикордонну охорону західного кордону, і він виконає це. Ми всі тут такої думки, що [[Центральний Виконавчий Комітет|Цекук]] повинен, просто морально зобов'язаний залишити [[Таганрог]] та [[Ростов-на-Дону|Ростов]]. Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру. Прошу передати копію цієї записки надзвичайному комісару [[Орджонікідзе Серго|Серго]], Донському ревкому та [[Центральний Виконавчий Комітет|Цекук]]».
«Я рішуче протестую проти Вашої політики втягування Донської області у війну з Німеччиною. Ніякого військового союзу південних республік та жодних їх спільних грошей не може бути й не буде. Ми вже дали Донському Ревкому директиву виставити прикордонну охорону західного кордону, і він виконає це. Ми всі тут такої думки, що [[Центральний Виконавчий Комітет|Цекук]] повинен, просто морально зобов'язаний залишити [[Таганрог]] та [[Ростов-на-Дону|Ростов]]. Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру. Прошу передати копію цієї записки надзвичайному комісару [[Орджонікідзе Серго|Серго]], Донському ревкому та [[Центральний Виконавчий Комітет|Цекук]]».


Запис розмови по прямому проводу [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] із [[Затонський Володимир Петрович|Затонским]] [[4 квітня]] [[1918]] року.<ref>[[Центральний державний архів вищих органів влади|ЦДАВО України]], фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1, арк.64&nbsp;— копія</ref>
Запис розмови по прямому проводу [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] із [[Затонський Володимир Петрович|Затонським]] [[4 квітня]] [[1918]] року.<ref>[[Центральний державний архів вищих органів влади|ЦДАВО України]], фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1, арк.64&nbsp;— копія</ref>


=== Відповідь Скрипника ===
=== Відповідь Скрипника ===
Рядок 17: Рядок 17:
Лише напередодні, [[3 квітня]], Рада Народних Комісарів прийняла надзвичайне посольство Української Радянської Федерації і прийняла одностайну постанову, що визнавала [[Народний Секретаріат]] і незалежність Української Республіки. А наступного дня у відповідь на звернення тов. [[Затонський Володимир Петрович|Затонського]] ''особисто до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]]'' Нарком [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]] офіційно заявив ''- Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру''.
Лише напередодні, [[3 квітня]], Рада Народних Комісарів прийняла надзвичайне посольство Української Радянської Федерації і прийняла одностайну постанову, що визнавала [[Народний Секретаріат]] і незалежність Української Республіки. А наступного дня у відповідь на звернення тов. [[Затонський Володимир Петрович|Затонського]] ''особисто до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]]'' Нарком [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]] офіційно заявив ''- Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру''.


Ми повинні заявити найрішучіший протест проти виступу Наркома [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]]. Ми повинні заявити, що [[Центральний Виконавчий Комітет|ЦВК Рад України]] й [[Народний Секретаріат]] як спонукання до своїх дій мають не те чи інше ставлення того чи іншого НАРКОМА Російської Федерації, а волю трудящихся мас України, що викладена в постанові 11-го Всеукраїнського з'їзду Рад. Заяви, схожі на викладені Наркомом [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіном]], спрямовані на підрив радянської влади в Україні й не можуть бути сприйняті з боку представника Радянського уряду сусідньої Республіки. Трудящі маси України ведуть свою боротьбу зі своєю буржуазною контрреволюцією незалежно від того чи іншого рішенння Раднаркому Російської Федерації, а підривається радянська влада в Україні зараз багнетами німецьких військ. І якщо хтось насмілюється назвати боротьбу української трудящої маси ''грою, яку час кинути'', то власне самі маси України думають інакше й ті делегації, що звертаються до нас навіть із окупованих німцями місцевостей України, підтверджують це, як і та боротьба, що ведеться нашими військами. Дружні стосунки, до яких долучилася Рада Народних Комісарів Російської Федерації по відношенню до Української Республіки, потребує недопущения заяв, скерованих на підрив радянської влади в Україні й спрямованих на користь ворогів українських трудящих мас.
Ми повинні заявити найрішучіший протест проти виступу Наркома [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]]. Ми повинні заявити, що [[Центральний Виконавчий Комітет|ЦВК Рад України]] й [[Народний Секретаріат]] як спонукання до своїх дій мають не те чи інше ставлення того чи іншого НАРКОМА Російської Федерації, а волю трудящихся мас України, що викладена в постанові 11-го Всеукраїнського з'їзду Рад. Заяви, схожі на викладені Наркомом [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіном]], спрямовані на підрив радянської влади в Україні й не можуть бути сприйняті з боку представника Радянського уряду сусідньої Республіки. Трудящі маси України ведуть свою боротьбу зі своєю буржуазною контрреволюцією незалежно від того чи іншого рішення Раднаркому Російської Федерації, а підривається радянська влада в Україні зараз багнетами німецьких військ. І якщо хтось насмілюється назвати боротьбу української трудящої маси ''грою, яку час кинути'', то власне самі маси України думають інакше й ті делегації, що звертаються до нас навіть із окупованих німцями місцевостей України, підтверджують це, як і та боротьба, що ведеться нашими військами. Дружні стосунки, до яких долучилася Рада Народних Комісарів Російської Федерації по відношенню до Української Республіки, потребує недопущення заяв, скерованих на підрив радянської влади в Україні й спрямованих на користь ворогів українських трудящих мас.


Окремі групи та частини Російської Федерації, що від неї відколюються (Крим, Дон і т. д.), зараз пропонують Українській Народній Республіці утворити ''Південну Радянську Федерацію''. Але [[Народний Секретаріат]] завжди намагався об'єднати для боротьби з [[Центральна Рада|Центральною Радою]] трудящі маси месцевостей, на які накинула оком ця [[Центральна Рада]], що зовсім не має на меті долучити в свою боротьбу Російську Федерацію або її окремі частини.
Окремі групи та частини Російської Федерації, що від неї відколюються (Крим, Дон і т. д.), зараз пропонують Українській Народній Республіці утворити ''Південну Радянську Федерацію''. Але [[Народний Секретаріат]] завжди намагався об'єднати для боротьби з [[Центральна Рада|Центральною Радою]] трудящі маси месцевостей, на які накинула оком ця [[Центральна Рада]], що зовсім не має на меті долучити в свою боротьбу Російську Федерацію або її окремі частини.
Рядок 23: Рядок 23:
Щодо вимог Наркома [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]], щоби [[Народний Секретаріат]] України залишив [[Таганрог]], ми лишень підкреслимо, що [[Таганрог]] є частиною території Української Народної Республіки і тільки населення цієї території може вирішити, до якої саме Радянської Федерації воно бажає належати: до Російської чи до Української.
Щодо вимог Наркома [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]], щоби [[Народний Секретаріат]] України залишив [[Таганрог]], ми лишень підкреслимо, що [[Таганрог]] є частиною території Української Народної Республіки і тільки населення цієї території може вирішити, до якої саме Радянської Федерації воно бажає належати: до Російської чи до Української.


Згдно з вище викладеним просимо Уряд Російської Федерації зробити відповідні роз'яснення відносно заяви Наркома [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] і тим унеможливити наслідки його заяви, котрі так щкідливо можуть вплинути на боротьбу трудящихся мас України за соціализм.
Згідно з вище викладеним просимо Уряд Російської Федерації зробити відповідні роз'яснення відносно заяви Наркома [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] і тим унеможливити наслідки його заяви, котрі так шкідливо можуть вплинути на боротьбу трудящихся мас України за соціализм.


Надзвичайне повноважне посольство
Надзвичайне повноважне посольство
Українскої Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки
Української Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки


Голова Народного Секретаріату М.Скрипник
Голова Народного Секретаріату М.Скрипник

Поточна версія на 15:43, 17 листопада 2023

Повстанбюро — Всеукраїнське бюро для керівництва повстанською боротьбою проти німецьких окупантів створене рішенням Таганрозької сесії ЦВК Рад України 18 квітня 1918 р. замість Центрального Виконавчого Комітету і Народного Секретаріату. До складу Повстанбюро увійшли чотири більшовики: Бубнов А. С., Затонський В. П., Пятаков Ю. Л. та Скрипник М. О.; чотири лівих есери: Мстиславський С. Д., Сєверов-Одоєвський О. С. (донині був в УПСР, згодом перейшов до партії Боротьбистів), Сьомушкін М., Терлецький Є. П.; лівий український соціал-демократ Врублевський М. Є., — що й дало привід називати бюро «Повстанська дев'ятка».

На початку липня 1918 року Повстанбюро фактично припинило свою організаційну та координаційну діяльність в зв'язку із створенням більшовиками Всеукраїнського центрального військово-революційного комітету.

Передумови

[ред. | ред. код]

Сталін. Пряма мова

[ред. | ред. код]

«Я рішуче протестую проти Вашої політики втягування Донської області у війну з Німеччиною. Ніякого військового союзу південних республік та жодних їх спільних грошей не може бути й не буде. Ми вже дали Донському Ревкому директиву виставити прикордонну охорону західного кордону, і він виконає це. Ми всі тут такої думки, що Цекук повинен, просто морально зобов'язаний залишити Таганрог та Ростов. Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру. Прошу передати копію цієї записки надзвичайному комісару Серго, Донському ревкому та Цекук».

Запис розмови по прямому проводу Сталіна із Затонським 4 квітня 1918 року.[1]

Відповідь Скрипника

[ред. | ред. код]

5 квітня 1918 року голова Надзвичайного посольства Радянської України в РРФСР М. О. Скрипник в ході розмови по прямому проводу с В. П. Затонським ознайомився із змістом прямої мови Сталіна. 6 квітня посольство направило до Раднаркому та Всеросійського ЦВК наступну заяву:

…Народний комісар Сталін зробив наступну заяву: Ми всі тут такої думки, що Цекук повинен, просто морально зобов'язаний залишити Таганрог та Ростов. Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру. Прошу передати копію цієї записки надзвичайному комісару Серго, Донському ревкому та Цекук. Нарком Сталін.

Лише напередодні, 3 квітня, Рада Народних Комісарів прийняла надзвичайне посольство Української Радянської Федерації і прийняла одностайну постанову, що визнавала Народний Секретаріат і незалежність Української Республіки. А наступного дня у відповідь на звернення тов. Затонського особисто до Сталіна Нарком Сталін офіційно заявив - Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру.

Ми повинні заявити найрішучіший протест проти виступу Наркома Сталіна. Ми повинні заявити, що ЦВК Рад України й Народний Секретаріат як спонукання до своїх дій мають не те чи інше ставлення того чи іншого НАРКОМА Російської Федерації, а волю трудящихся мас України, що викладена в постанові 11-го Всеукраїнського з'їзду Рад. Заяви, схожі на викладені Наркомом Сталіном, спрямовані на підрив радянської влади в Україні й не можуть бути сприйняті з боку представника Радянського уряду сусідньої Республіки. Трудящі маси України ведуть свою боротьбу зі своєю буржуазною контрреволюцією незалежно від того чи іншого рішення Раднаркому Російської Федерації, а підривається радянська влада в Україні зараз багнетами німецьких військ. І якщо хтось насмілюється назвати боротьбу української трудящої маси грою, яку час кинути, то власне самі маси України думають інакше й ті делегації, що звертаються до нас навіть із окупованих німцями місцевостей України, підтверджують це, як і та боротьба, що ведеться нашими військами. Дружні стосунки, до яких долучилася Рада Народних Комісарів Російської Федерації по відношенню до Української Республіки, потребує недопущення заяв, скерованих на підрив радянської влади в Україні й спрямованих на користь ворогів українських трудящих мас.

Окремі групи та частини Російської Федерації, що від неї відколюються (Крим, Дон і т. д.), зараз пропонують Українській Народній Республіці утворити Південну Радянську Федерацію. Але Народний Секретаріат завжди намагався об'єднати для боротьби з Центральною Радою трудящі маси месцевостей, на які накинула оком ця Центральна Рада, що зовсім не має на меті долучити в свою боротьбу Російську Федерацію або її окремі частини.

Щодо вимог Наркома Сталіна, щоби Народний Секретаріат України залишив Таганрог, ми лишень підкреслимо, що Таганрог є частиною території Української Народної Республіки і тільки населення цієї території може вирішити, до якої саме Радянської Федерації воно бажає належати: до Російської чи до Української.

Згідно з вище викладеним просимо Уряд Російської Федерації зробити відповідні роз'яснення відносно заяви Наркома Сталіна і тим унеможливити наслідки його заяви, котрі так шкідливо можуть вплинути на боротьбу трудящихся мас України за соціализм.

Надзвичайне повноважне посольство Української Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки

Голова Народного Секретаріату М.Скрипник

Народні Секретарі Коцюбинський, Врублевський[2]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ЦДАВО України, фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1, арк.64 — копія
  2. ЦДАВО України, фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1, арк.57 — копія

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Калініченко В. В., Рибалка І. К. // Історія України. Частина ІІІ: 1917—2003 рр. — Харків: ХНУ, 2004.
  • Революция на Украине по мемурам белых // М.-Л.: Держвидав, 1930.
  • Рік служби «соціалістів» капіталістам. Під ред. Яковлєва // М.-Л.: Держвидав, 1927.

Посилання

[ред. | ред. код]