Самуїл Лінде: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м Замінено кирилічні літери всередині латинських слів
The annotation "(на той час прусське місто, нині у складі Польщі)" should be removed, as the city of Toruń was within the borders of the Crown of the Kingdom of Poland and the Polish-Lithuanian Commonwealth from 1454 to 1793. Анотацію "(на той час пруське місто, нині у складі Польщі)" слід видалити, оскільки місто Торунь знаходилося в межах Корони Королівства Польщі та Польсько-Литовської Королівщини з 1454 по 1793 рік.
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в м. [[Торунь]] (на той час прусське місто, нині у складі [[Польща|Польщі]]). Закінчив школу за місцем проживання в передмісті Нове Място і 1783 вступив відразу в 3-й клас місцевої протестантської гімназії (Gimnazjum Akademickie). У травні 1789 поступив до [[Лейпцизький університет|Лейпцизького університету]], вивчав богослов'я, класичні і східні мови, філософію. У лютому 1792 захистив [[Габілітація|габілітаційну]] працю: «De solatiis adversus mortis horrores in Platone et novo Testamento obviis» (у ній відстоював переваги християнського [[вчення]] над [[Філософія|філософськими]] теоріями [[Стародавній світ|Стародавнього часу]]) й здобув титул «magister diplomaticus» (присуджувався без складання необхідних для звичного титулу [[магістр]]а іспитів). Потому працював лектором польської мови в Лейпцизькому університеті й перекладачем Лейпцизького комерційного суду. Восени 1793 зав'язав контакти з польськими емігрантами в [[Саксонія|Саксонії]] — прихильниками [[Конституція 3 травня|Конституції Речі Посполитої Третього травня 1791]] (серед них [[Гуго Коллонтай]], [[Іґнацій Потоцький]], [[Станіслав Костка Потоцький|С.Потоцький]], Ю.Вейсенгоф). Під час повстання [[Косцюшко Тадеуш|Тадеуша Косцюшка]] 1794 переїхав через Краків до Варшави, був близький до польських [[якобінці]]в. Водночас почав збирати матеріали до словника польської мови. Після поразки повстання за рекомендацією І.Потоцького працював бібліотекарем приватного зібрання [[Юзеф-Максиміліан Оссолінський|Й.-М.Оссолінського]] у Відні (1795—1803). За підтримки князів [[Адам Єжи Чарторийський|Адама Чарторийського]] і [[Тадеуш Чацький|Тадеуша Чацького]] був обраний (1800) членом [[Варшавське товариство друзів науки|Товариства друзів науки у Варшаві]] (Towarzystwo przyjaciόl nauk). Від 1804 — директор Варшавського ліцею. 1807 опублікував 1-й том словника польської мови. Цього ж року увійшов до складу вищого органу керівництва освітою у Варшавському князівстві — Освітної палати (у грудні 1811 реорганізована на Генеральну дирекцію освіти). Від 1810 (і до 1823) головував у Товаристві для видання шкільних підручників, з 1813 (і до 1819) був керівником Варшавського євангелічно-аугсбурзького колегіуму.
Народився в м. [[Торунь]]. Закінчив школу за місцем проживання в передмісті Нове Място і 1783 вступив відразу в 3-й клас місцевої протестантської гімназії (Gimnazjum Akademickie). У травні 1789 поступив до [[Лейпцизький університет|Лейпцизького університету]], вивчав богослов'я, класичні і східні мови, філософію. У лютому 1792 захистив [[Габілітація|габілітаційну]] працю: «De solatiis adversus mortis horrores in Platone et novo Testamento obviis» (у ній відстоював переваги християнського [[вчення]] над [[Філософія|філософськими]] теоріями [[Стародавній світ|Стародавнього часу]]) й здобув титул «magister diplomaticus» (присуджувався без складання необхідних для звичного титулу [[магістр]]а іспитів). Потому працював лектором польської мови в Лейпцизькому університеті й перекладачем Лейпцизького комерційного суду. Восени 1793 зав'язав контакти з польськими емігрантами в [[Саксонія|Саксонії]] — прихильниками [[Конституція 3 травня|Конституції Речі Посполитої Третього травня 1791]] (серед них [[Гуго Коллонтай]], [[Іґнацій Потоцький]], [[Станіслав Костка Потоцький|С.Потоцький]], Ю.Вейсенгоф). Під час повстання [[Косцюшко Тадеуш|Тадеуша Косцюшка]] 1794 переїхав через Краків до Варшави, був близький до польських [[якобінці]]в. Водночас почав збирати матеріали до словника польської мови. Після поразки повстання за рекомендацією І.Потоцького працював бібліотекарем приватного зібрання [[Юзеф-Максиміліан Оссолінський|Й.-М.Оссолінського]] у Відні (1795—1803). За підтримки князів [[Адам Єжи Чарторийський|Адама Чарторийського]] і [[Тадеуш Чацький|Тадеуша Чацького]] був обраний (1800) членом [[Варшавське товариство друзів науки|Товариства друзів науки у Варшаві]] (Towarzystwo przyjaciόl nauk). Від 1804 — директор Варшавського ліцею. 1807 опублікував 1-й том словника польської мови. Цього ж року увійшов до складу вищого органу керівництва освітою у Варшавському князівстві — Освітної палати (у грудні 1811 реорганізована на Генеральну дирекцію освіти). Від 1810 (і до 1823) головував у Товаристві для видання шкільних підручників, з 1813 (і до 1819) був керівником Варшавського євангелічно-аугсбурзького колегіуму.


1814 завершив 6-томний словник польської мови. Видання містило тогочасний новітній та історичний мовний матеріал, багато порівнянь з іншими слов'янськими мовами, бібліографічні відомості про використані в ньому джерела. (Праця й досі посідає провідне місце в польській [[Лексикографія|лексикографії]], дослідники мов слов'янських народів вважають її важливим джерелом для своїх розвідок. Вона стала «інструментом» вивчення й історії українських земель Речі Посполитої; була настільною книгою багатьох корифеїв української історичної науки.)
1814 завершив 6-томний словник польської мови. Видання містило тогочасний новітній та історичний мовний матеріал, багато порівнянь з іншими слов'янськими мовами, бібліографічні відомості про використані в ньому джерела. (Праця й досі посідає провідне місце в польській [[Лексикографія|лексикографії]], дослідники мов слов'янських народів вважають її важливим джерелом для своїх розвідок. Вона стала «інструментом» вивчення й історії українських земель Речі Посполитої; була настільною книгою багатьох корифеїв української історичної науки.)

Поточна версія на 20:31, 18 листопада 2023

Самуїл Лінде
пол. Samuel Linde
Народився20 квітня 1771(1771-04-20), 24 квітня 1771(1771-04-24)[1] або 11 квітня 1771(1771-04-11)[2]
Торунь, Річ Посполита[2]
Помер8 серпня 1847(1847-08-08)[3][1][…] (76 років)
Варшава, Російська імперія[2]
ПохованняЛютеранський цвинтар Варшавиd
Місце проживанняТорунь
Лейпциг[5]
Варшава
Країна Російська імперія
 Річ Посполита
Діяльністьлексикограф, мовознавець, бібліотекар, педагог, перекладач, викладач університету, письменник, літературний критик, славіст, lexicologist
Alma materАкадемічна гімназія в Торуніd (1789)
Лейпцизький університет (1792)
Галузьмовознавство
ЗакладЛейпцизький університет
Юзеф Максиміліан Оссолінський[5]
Посададиректор, президент[d] і президент[d]
ЧленствоПетербурзька академія наук
Варшавське товариство друзів науки
Геттінгенська академія наук
Прусська академія наук
Краківське наукове товариствоd[2]
ДітиLudwika Góreckad
Нагороди
Орден Святого Володимира орден Святого Станіслава
Автограф

Лінде (Linde) Самуїл (Самуєль, Samuel) Готліб (Богумил, Феофіл, Bogumił) Іванович (11 квітня 1771, Торунь — 8 серпня 1847, Варшава) — польський філолог, історик, славіст, освітянський діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в м. Торунь. Закінчив школу за місцем проживання в передмісті Нове Място і 1783 вступив відразу в 3-й клас місцевої протестантської гімназії (Gimnazjum Akademickie). У травні 1789 поступив до Лейпцизького університету, вивчав богослов'я, класичні і східні мови, філософію. У лютому 1792 захистив габілітаційну працю: «De solatiis adversus mortis horrores in Platone et novo Testamento obviis» (у ній відстоював переваги християнського вчення над філософськими теоріями Стародавнього часу) й здобув титул «magister diplomaticus» (присуджувався без складання необхідних для звичного титулу магістра іспитів). Потому працював лектором польської мови в Лейпцизькому університеті й перекладачем Лейпцизького комерційного суду. Восени 1793 зав'язав контакти з польськими емігрантами в Саксонії — прихильниками Конституції Речі Посполитої Третього травня 1791 (серед них Гуго Коллонтай, Іґнацій Потоцький, С.Потоцький, Ю.Вейсенгоф). Під час повстання Тадеуша Косцюшка 1794 переїхав через Краків до Варшави, був близький до польських якобінців. Водночас почав збирати матеріали до словника польської мови. Після поразки повстання за рекомендацією І.Потоцького працював бібліотекарем приватного зібрання Й.-М.Оссолінського у Відні (1795—1803). За підтримки князів Адама Чарторийського і Тадеуша Чацького був обраний (1800) членом Товариства друзів науки у Варшаві (Towarzystwo przyjaciόl nauk). Від 1804 — директор Варшавського ліцею. 1807 опублікував 1-й том словника польської мови. Цього ж року увійшов до складу вищого органу керівництва освітою у Варшавському князівстві — Освітної палати (у грудні 1811 реорганізована на Генеральну дирекцію освіти). Від 1810 (і до 1823) головував у Товаристві для видання шкільних підручників, з 1813 (і до 1819) був керівником Варшавського євангелічно-аугсбурзького колегіуму.

1814 завершив 6-томний словник польської мови. Видання містило тогочасний новітній та історичний мовний матеріал, багато порівнянь з іншими слов'янськими мовами, бібліографічні відомості про використані в ньому джерела. (Праця й досі посідає провідне місце в польській лексикографії, дослідники мов слов'янських народів вважають її важливим джерелом для своїх розвідок. Вона стала «інструментом» вивчення й історії українських земель Речі Посполитої; була настільною книгою багатьох корифеїв української історичної науки.)

1815—1837 очолював відділ євангелічно-аугсбурзького сповідання урядової Комісії сповідань і народної освіти.

1816 оприлюднив працю, присвячену аналізові всіх відомих на той час видань Статутів Великого князівства Литовського.

1816—1818 викладав у новоствореному Варшавському університеті, балотувався (1818) на посаду його ректора, але не був обраний професорською колегією. Натомість був призначений генеральним директором Публічної бібліотеки, створеної на базі колишньої університетської бібліотеки.

1818 і 1820 обирався депутатом польського сейму. 1826 отримав шляхетство (герб «Словник»).

Після закриття царською владою Варшавського ліцею (1831) очолював (до виходу у відставку 1835) створену замість ліцею гімназію.

Наукова спадщина

[ред. | ред. код]

У різні роки опублікував кілька критичних творів, переклав праці М.Греча з історії російської літератури та Й.-М.Оссолінського про життєпис польського хроніста 13 ст. краківського єпископа Вінцентія Кадлубека. 1845 почав видавати «Материалы для сравнительного русского словаря» (праця залишилася незавершеною; вийшов пробний зошит на літеру «К»). Його рукописну спадщину складають також 22 томи бібліографічних нотаток і «Słownik porόwnaczy dyalektόw słowiańskich». Розробив проект створення єдиної загальнослов'янської літературної мови (на основі польської), а також проект польсько-слов'янського товариства для наукових пошуків з метою зближення слов'янських мов (ці проекти, однак, не знайшли підтримки в наукових колах).

Був почесним доктором (членом) Віленського (1809), Краківського (1815) і Кенігсберзького університетів, членом Королівського чеського наукового товариства в Празі (1808), Прусської академії наук у Берліні (1812), Королівського наукового товариства в Гетінгені (1809), почесним членом Французького інституту (1812), членом Імператорської Російської академії (1818) та членом-кореспондентом Петербурзької АН (1839).

Символ слов'янського відродження

[ред. | ред. код]

1842 у Варшаві було відзначено 50-річчя його творчої діяльності (на його честь виготовили золоту медаль з його портретом і переліком заслуг).

Визнаний почесним громадянином м. Торунь.

Помер у м. Варшава, похований на місцевому євангелічно-аугсбурзькому цвинтарі біля вул. Млинарської.

Його ім'я тривалий час було символом слов'янського відродження (Осип Бодянський мріяв, зокрема, про час, «коли у нас з'являться свої Лінде»).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Dr. Constant v. Wurzbach Linde, Samuel Gottlieb // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 15. — S. 198.
  2. а б в г http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/linde-samuel-bogumil/
  3. Линде, Самуил-Богумил Иванович // Русский биографический словарь / под ред. Н. Д. Чечулин, М. Г. КурдюмовСПб: 1914. — Т. 10. — С. 439–440.
  4. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  5. а б автобіографія

Джерела та література

[ред. | ред. код]