Військовий округ

Військова ієрархія
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир вогнева група 2 – 4 молодший капрал, капрал відділення, секція 5 – 14 капрал, сержант, штаб-сержант взвод, чота 15 – 45 другий лейтенант, перший лейтенант, лейтенант рота, батарея, ескадрон 80 – 250 перший лейтенант, капітан, майор батальйон, когорта 300 – 800 майор, підполковник полк 1000 – 2700 полковник бригада, легіон 3 000 – 7 000 бригадний генерал дивізія 10 000 – 25 000 генерал-майор корпус 30 000 – 50 000 генерал-лейтенант польова армія 100 000 – 300 000 генерал-полковник, генералітет група армій, фронт 2+ польові армії фельдмаршал, генерал, адмірал округ, театр 4+ польові армії маршал ВПС, генерал армії, адмірал флоту

Військо́вий о́круг — територіальне загальновійськове оперативно-стратегічне об'єднання частин, з'єднань, об'єднань, військово-навчальних закладів і різних місцевих військових установ. Ділення території держави на військові округа забезпечує зручність управління військами, здійснення оперативної, бойової підготовки, заходів, пов'язаних з підготовкою країни до оборони.

Очолюється командувачем військ округу, що підпорядковується міністрові оборони.

Військові округи в Україні

До 1991 в Україні діяли три військові округи: Київський, Одеський та Прикарпатський; з 1991 по 1997 — два: Одеський і Прикарпатський. На базі управління округу у воєнний час повинно було розгортатися управління фронту.

У типовий склад округу фронтового розгортання окрім 3-4 загальновійськових і танкових армій чи армійських корпусів, а також повітряної армії входили наступні основні з'єднання та частини:

• артилерійська дивізія в складі 5-7 артилерійських бригад і полків;
• 2-3 ракетні бригади;
• десантно-штурмова бригада;
• окрема бригада спеціального призначення ГРУ;
• 1-2 окремих гелікоптерних полки;
• 1-2 окремих інженерно-саперних полки;
• понтонно-мостовий полк;
• 2 окремих бригади зв'язку (вузлова і територіальна);
• окремий полк зв'язку тилу;
• радіотехнічна бригада.

Військовий округ охоплював територію кількох областей і іменувався за територіальною ознакою. Був призначений для виконання оперативних, мобілізаційних і військово-адміністративних завдань. Округ очолював командувач військ, який підпорядковувався міністрові оборони України, а також командувачеві Сухопутних військ. Призначався Президентом України за поданням міністра оборони. В межах своїх повноважень командувач військ військового округу видавав накази і директиви.

Основним органом командувача для управління військами був штаб округу. На засадах дорадчого органу діяла військова рада у складі командувача, його заступників та керівників структурних підрозділів. На командування військового округу покладалося: безпосереднє керівництво військами (силами) округу; проведення заходів для підтримання їх у постійної бойовій та мобілізаційній готовності; організація безперервного управління військами (силами), їх підготовка до виконання покладених на них завдань з оборони держави; планування, організація і проведення оперативно-тактичної, бойової, мобілізаційної та морально-психологічної підготовки підлеглих органів управління і військ (сил).

Відповідно до Державної програми будівництва Збройних Сил України на період до 2005 на базі колишніх військових округів створено оперативно-тактичні командування: Західне (Львів), Північне (Чернігів) і Південне (Одеса).

В 2015 році, у зв'язку із збройною агресією РФ було прийнято рішення утворити нове окреме оперативне командування «Схід» — на східному напрямку, фактично не прикритому військами до 2014 року. Територію України було розділено на 4 військово-сухопутні зони, які є зонами відповідальності наступних оперативних командувань:

• Оперативне командування «Південь» (Одеса)
• Оперативне командування «Північ» (Чернігів)
• Оперативне командування «Захід» (Рівне)
• Оперативне командування «Схід» (Дніпро)

Військові округи в Росії і СРСР

Російська імперія

Карта військових округів Російської імперії. 1913

Вперше в Росії військові округи були засновані в 1862-64. У 1907 році існувало 12 військових округів:

• Варшавський військовий округ
• Віленський військовий округ
• Іркутський військовий округ
• Кавказький військовий округ
• Казанський військовий округ
• Київський військовий округ
• Московський військовий округ
• Одеський військовий округ
• Омський військовий округ
• Приамурський військовий округ
• Санкт-Петербурзький військовий округ
• Туркестанський військовий округ

Окремо існував Заамурський військовий округ (прикордонна варта)

РРФСР і СРСР

У РРФСР перші військові округи (Ярославський, Московський, Орловський, Біломорський, Уральський і Приволзький) були утворені в березні 1918 в період Громадянської війни. З часом кількість військових округів змінювалася.

Після закінчення Німецько-радянської війни 9 липня 1945 вийшов наказ наркома оборони № 0139 «Про організацію нових округів і зміну кордонів існуючих військових округів». За цим наказом фронти були перетворені в округи і створені також нові округи. Були визначені такі округи на території СРСР:

• Архангельський військовий округ
• Бакинський військовий округ
• Барановицький військовий округ
• Біломорський військовий округ
• Білорусько-Литовський військовий округ
• Воронезький військовий округ
• Горьківський військовий округ
• Донський військовий округ
• Забайкальсько-Амурський військовий округ
• Західно-Сибірський військовий округ
• Казанський військовий округ
• Калінінський військовий округ
• Київський військовий округ
• Кубанський військовий округ
• Ленінградський військовий округ
• Львівський військовий округ
• Мінський військовий округ
• Московський військовий округ
• Одеський військовий округ
• Орловський військовий округ
• Особливий військовий округ
• Південно-Уральський військовий округ
• Прибалтійський військовий округ
• Приволзький військовий округ
• Прикарпатський військовий округ
• Смоленський військовий округ
• Ставропольський військовий округ
• Степовий військовий округ
• Східно-Сибірський військовий округ
• Таврійський військовий округ
• Тбіліський військовий округ
• Туркестанський військовий округ
• Уральський військовий округ
• Харківський військовий округ

Перетворення фронтів в округи було завершене до 1 жовтня 1945 року. У період з осені 1945 по осінь 1948 років поступово в умовах демобілізації армії кількість військових округів була різко скорочена.

У 1966 році існували такі військові округи:

• Білоруський військовий округ
• Забайкальський військовий округ
• Закавказький військовий округ
• Далекосхідний військовий округ
• Київський військовий округ
• Ленінградський військовий округ
• Північно-Кавказький військовий округ
• Прибалтійський військовий округ
• Приволзький військовий округ
• Прикарпатський військовий округ
• Одеський військовий округ
• Середньоазійський військовий округ
• Сибірський військовий округ
• Туркестанський військовий округ
• Уральський військовий округ

З невеликими змінами ця структура проіснувала до розпаду СРСР.

Російська Федерація

Станом на 2009 рік у Росії існувало шість військових округів:

• Московський військовий округ
• Ленінградський військовий округ
• Північно-Кавказький військовий округ
• Приволзько-Уральський військовий округ
• Сибірський військовий округ
• Далекосхідний військовий округ

З 1 грудня 2010 року кількість військових округів скоротили до чотирьох:

• Західний військовий округ
• Центральний військовий округ
• Південний військовий округ
• Східний військовий округ

Військові округи в інших країнах

Китайська Республіка

Існувало 76 військових округів або воєнних регіонів (軍區), які були найбільшими військовими формуваннями в Національній Революційній Армії Китаю (Армія Гоміндану) під час японсько-китайської війни 1937—1945, які поступово були реформовані у 12 військових регіонів.

Китайська Народна Республіка

Після перемоги комуністів на початку 1950-х років було засновано 13 військових округів, але поступово їх кількість була зменшена до 11 наприкінці 1960-х. Існувало 11 основних округів: Шеньянський, Пекінський, Ланьчжоуський, Сіньцзян-Уйгурський, Цзинанський, Нанкінський, Фучжоуський, Гуанчжоуський (включно з Хайнаньскими островами, Уханьський, Чендуський та Куньмінський, які протягом 1985—1988 були скорочені до 7.

Третій Райх

Під час Другої світової війни Німеччина використовувала систему військових округів (нім. Wehrkreis) з метою поліпшення системи призову, комплектування та навчання мобілізаційних ресурсів для польової армії:

• 1-й округ
• 2-й округ
• 3-й округ
• 4-й округ
• 5-й округ
• 6-й округ
• 7-й округ
• 8-й округ
• 9-й округ
• 10-й округ
• 11-й округ
• 12-й округ
• 13-й округ
• 17-й округ
• 18-й округ
• 20-й округ
• 21-й округ
• Військовий округ Богемії і Моравії
• Військовий округ Генеральної губернії

Федеративна Республіка Німеччина

На сьогоднішній час Бундесвер (нім. Bundeswehr) має чотири військових округа (нім. Wehrbereichskommando) зі штаб-квартирами в містах:

• Кіль
• Майнц
• Ерфурт
• Мюнхен

Індонезія

Індонезійська армія (індонез. Tentara Nasional Indonesia), прийнявши на озброєння німецьку систему військових округів (Wehrkreise), створила власні військові округа в листопаді 1948. Кожен начальник військового округу мав практично безмежну владу у відповідному регіоні в питаннях не лише військових, а й у політичних, економічних, освіти та керування урядовими структурами й організаціями.

Польща

Після завершення Першої світової війни в Польщі було створено 5 військових округів (1918—1921):

• Познаньський військовий округ (пол. Poznański Okręg Wojskowy),
• Краківський військовий округ (пол. Krakowski Okręg Wojskowy),
• Лодзевський військовий округ (пол. Łódzki Okręg Wojskowy),
• Варшавський військовий округ (пол. Warszawski Okręg Wojskowy),
• Люблінський військовий округ (пол. Lubelski Okręg Wojskowy).

З 1921, у зв'язку зі збільшенням території держави кількість округів була доведена до 10. Було ще створено:

• Гродненський військовий округ
• Львівський військовий округ
• Торунський військовий округ
• Брест-Литовський військовий округ
• Перемишльський військовий округ.

Кожен округ мав три піхотні дивізії та одну кавалерійську бригаду.

Після Другій світовій війни в комуністичній Польщі існували 7 округів (Варшавський, Люблінський, Краківський, Лодзинський, Познанський, Померанський та Сілезький)

З 1991 року Військо Польське поділено на два військові округи: Померанський та Сілезький.

Посилання

• О. І. Ганжа. Військовий округ [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 547. — ISBN 966-00-0734-5.
• Территориальный состав военных округов
• Военные округа
• Военные округа РФ
• Преобразование фронтов в военные округа в 1945 году [Архівовано 9 березня 2008 у Wayback Machine.]
• Військовий округ [Архівовано 4 липня 2013 у Wayback Machine.]

Див. також

• Генерал-губернатор
• Вид Збройних сил
• Адміністрація військова
• Театр воєнних дій
• Фронт (військове об'єднання)

Посилання

• Військовий округ [Архівовано 4 липня 2013 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.