Кузьменко Микола Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м виправлення неоднозначності за допомогою AWB
 
(Не показані 37 проміжних версій 22 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{особа
⚫
'''Мико́ла Олекса́ндрович Кузьме́нко''' ([[1 грудня]] [[1921]], м. [[Бердянськ]] Запорізької області — [[15 жовтня]] [[1973]], [[Рівне]]) — український [[поет]], [[педагог]], [[фольклорист]].
| ім'я = Мико́ла Олекса́ндрович Кузьме́нко
| оригінал імені =
| місце_проживання = Рівне
| інші_імена =
| псевдонім =
| прізвисько =
| зображення = Кузьменко.jpg
| розмір_зображення = 250px
| підпис_зображення = М. Кузьменко зі студентами: [[Микола Береза]], [[Володимир Ящук]], Олесь Ундір та ін. Рівне, 1972
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 1.12.1921
| місце_народження = [[Бердянськ]]<br />{{URSR}}
| дата_смерті = 15.10.1973
| місце_смерті = [[Рівне]]<br />{{URSR}}
| причина_смерті = самогубство
| поховання =
| підданство =
| громадянство = {{USSR}}
| національність = [[українець]]
| Alma_mater = Дніпропетровський університет
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності = [[поет]]<br/>[[педагог]]<br/>[[фольклорист]]
| титул =
| посада =
| військове звання =
| платня =
| статки =
| термін =
| попередник =
| наступник =
| партія =
| головував_(-ла) =
| конфесія =
| батько =
| матір =
| рід =
| родичі =
| дружина =
| діти =
| автограф =
| розмір_автографа =
| підпис =
| нагороди =
| премії =
| звання =
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки =
| зріст =
| вага =
| герб =
| підпис_герба =
}}
{{Othernames|Кузьменко}}
{{Othernames|Кузьменко Микола}}
⚫
'''Мико́ла Олекса́ндрович Кузьме́нко''' ({{н}} [[1 грудня]] [[1921]], [[Бердянськ]] [[Запорізька область]] — {{с}} [[15 жовтня]] [[1973]], [[Рівне]]) — український [[поет]], [[педагог]], [[фольклорист]].


== Життєпис ==
Із другого курсу [[філолог]]ічного відділу [[Дніпропетровськ]]ого університету був мобІлізований до студентського батальйону і потрапив на фронт. Після тяжкого поранення довго лікувався в госпіталях. Навчання завершив уже після війни — закінчив [[університет]] у [[1950]] році. Відтоді працював у [[Рівне]]нському педагогічному інституті. Тут же захистив кандидатську дисертацію про творчість [[Боровиковський Левко|Левка Боровиковського]].
Із другого курсу [[філолог]]ічного відділу [[Дніпропетровський університет|Дніпропетровського університету]] був мобІлізований до студентського [[батальйон]]у і потрапив на фронт. Після тяжкого поранення довго лікувався в госпіталях. Навчання завершив уже після війни — закінчив [[університет]] у [[1950]] році. Відтоді працював у [[Рівненський державний гуманітарний університет|Рівненському педагогічному інституті]]. Тут же захистив кандидатську дисертацію про творчість [[Боровиковський Левко Іванович|Левка Боровиковського]].
[[Зображення:Кузьменко.jpg|thumb|left|330px|М.Кузьменко зі студентами, м. Рівне, 1972]]
⚫
На його слова [[композитор]]ами було написано чимало популярних у 60-ті роки пісень. Був керівником обласного літературного об'єднання, яке виховало чимало [[письменник]]ів. Керував літстудією вузу, з якої виросло понад десяток майбутніх членів Національної спілки письменників України. Слугував незаперечним авторитетом для майстрів слова, фольклористів, театрознавців, журналістів.


⚫
На його слова [[композитор]]ами було написано чимало популярних у 60-ті роки пісень. Був керівником обласного літературного об'єднання, яке виховало чимало [[письменник]]ів. Керував літстудією вишу, з якої виросло понад десяток майбутніх членів [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]]. Слугував незаперечним авторитетом для майстрів слова, фольклористів, театрознавців, журналістів.
⚫
У зловісні 70-ті роки, коли почалося масове цькування всього свідомого, самобутнього, талановитого, ректором педінституту призначили секретаря обкому компартії, і у вузі розпочалася гонитва на "інакомислячих". Знайшли привід для цькування і М.Кузьменка.
⚫
Коли в 1973 році доцент Житомирського педагогічного інституту [[Пінчук Степан Петрович|С.Пінчук]] (згодом відомий письменник і літературознавець) захистив у Львівському університеті ім. І.Франка докторську дисертацію на тему "[[Слово о полку Ігоревім]]" та українська література XIX-XX ст.", тодішній секретар ЦК [[КПУ]] з ідеології Маланчук поспішив назвати дисертацію [[націоналізм|націоналістичною]].
⚫
Отож була тоді гучна "справа". І до неї несподівано долучили ім'я М.Кузьменка. Адже серед тих небагатьох, хто дав позитивний відгук на дисертацію, був і він. Посипався шквал звинувачень. Не витримавши несправедливих і злих нападок, вразливий і беззахисний М.Кузьменко покінчив з життям. Ректорат і партком педінституту заборонили студентам та викладачам брати участь у похороні. Однак ті, хто глибоко шанував Миколу Олександровича, хто бачив у ньому свого Вчителя і Друга, таки провели його в останню дорогу.


⚫
У зловісні 1970-ті роки, коли почалося масове цькування всього свідомого, самобутнього, талановитого, ректором педінституту призначили секретаря обкому компартії, і у виші розпочалася гонитва на «інакомислячих». Знайшли привід для цькування і Миколи Кузьменка.
Статтю про Миколу Кузменка вмістив у збірнику "Із криниці печалі" (Рівне, 2006) колишній студент М.Кузьменка, письменник [[Шморгун Євген Іванович|Євген Шморгун]].


⚫
Коли в [[1973]] році доцент [[Житомирський державний університет імені Івана Франка|Житомирського педагогічного інституту]] [[Пінчук Степан Петрович|С. Пінчук]] (згодом відомий письменник і літературознавець) захистив у [[Львівський університет|Львівському університеті ім. І. Франка]] докторську [[дисертація|дисертацію]] на тему «[[Слово о полку Ігоревім]]» та «українська література XIX—XX ст.», тодішній секретар [[ЦК КПУ]] з ідеології [[Маланчук Валентин Юхимович|Маланчук]] поспішив назвати дисертацію [[націоналізм|націоналістичною]].
⚫
За життя поета побачила світ єдина його книжка - з поемою про героїзм на війні. М.Кузьменко -автор численних статей в обласній і всеукраїнській пресі на теми фольклористики. Вірші друкував у газетах і колективних збірниках.


⚫
Отож була тоді гучна «справа». І до неї несподівано долучили ім'я М. Кузьменка. Адже серед тих небагатьох, хто дав позитивний відгук на дисертацію, був і він. Посипався шквал звинувачень. Не витримавши несправедливих і злих нападок, вразливий і беззахисний Микола Кузьменко покінчив з життям. Ректорат і партком педінституту заборонили студентам та викладачам брати участь у похороні. Однак ті, хто глибоко шанував Миколу Олександровича, хто бачив у ньому свого Вчителя і Друга, таки провели його в останню дорогу.
⚫
== Література ==


⚫
За життя поета побачила світ єдина його книжка — з поемою про героїзм на війні. М. Кузьменко — автор численних статей в обласній і всеукраїнській пресі на теми [[фольклор]]истики. Вірші друкував у [[газета]]х і колективних [[збірка]]х.
⚫
* Кузьменко Микола Олександрович // Літературно-краєзнавча енциклопедія — Рівне, "Волинські обереги", 2006.

⚫
* ''Ящук В.'' Микола Кузьменко // Прапор перемоги (Радивилів). — 1998. — 10 листопада.
Учнями Миколи Кузьменка були майбутні поети і прозаїки [[Євген Шморгун]], [[Береза Микола Павлович|Микола Береза]], [[Микола Пшеничний]], [[Юрій Береза]], [[Борис Боровець]], [[Петро Велесик]], [[Мельничук Сергій Кирилович|Сергій Мельничук]], [[Володимир Ящук]], [[Лящук Василь Кіндратович|Василь Лящук]], [[Пшенична Любов Антонівна|Любов Пшенична]], [[Бойчук Василь Антонович|Василь Бойчук]], [[Ярмолюк Надія Миколаївна|Надія Ярмолюк]], [[Олесь Ундір]], [[Костюк Олександр Степанович|Олександр Костюк]], [[Цецик Петро Олександрович|Петро Цецик]] та інші.

⚫
== Література ==


⚫
* Кузьменко Микола Олександрович // Літературно-краєзнавча енциклопедія — Рівне, «Волинські обереги», 2006.
== Ресурси Інтернету ==
* ''[[Шморгун Євген Іванович|Шморгун Є]].'' І привід знайшовся // Із криниці печалі — Рівне, «Азалія», 2006.
⚫
* ''[[Ящук Володимир Іванович|Ящук В]].'' Микола Кузьменко // [[Прапор перемоги (газета)|Прапор перемоги]] ([[Радивилів]]). — 1998. — 10 листопада.


[[Категорія:Персоналії Ку]]
[[Категорія:Уродженці Бердянська]]
[[Категорія:Випускники Дніпровського університету]]
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Фольклористи]]
[[Категорія:Українські фольклористи]]
[[Категорія:Українські педагоги]]
[[Категорія:Українські педагоги]]
[[Категорія: Народились 1 грудня]]
[[Категорія:Померли в Рівному]]
[[Категорія: Народились 1921]]
[[Категорія:Поети-самогубці]]
[[Категорія:Померли 1973]]

Поточна версія на 19:12, 28 листопада 2023

Мико́ла Олекса́ндрович Кузьме́нко
М. Кузьменко зі студентами: Микола Береза, Володимир Ящук, Олесь Ундір та ін. Рівне, 1972
Народився1 грудня 1921(1921-12-01)
Бердянськ
 УРСР
Помер15 жовтня 1973(1973-10-15) (51 рік)
Рівне
 УРСР
·самогубство
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Місце проживанняРівне
Діяльністьпоет
педагог
фольклорист
Alma materДніпропетровський університет
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузьменко.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузьменко Микола.

Мико́ла Олекса́ндрович Кузьме́нко (нар. 1 грудня 1921, Бердянськ Запорізька область — пом. 15 жовтня 1973, Рівне) — український поет, педагог, фольклорист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Із другого курсу філологічного відділу Дніпропетровського університету був мобІлізований до студентського батальйону і потрапив на фронт. Після тяжкого поранення довго лікувався в госпіталях. Навчання завершив уже після війни — закінчив університет у 1950 році. Відтоді працював у Рівненському педагогічному інституті. Тут же захистив кандидатську дисертацію про творчість Левка Боровиковського.

На його слова композиторами було написано чимало популярних у 60-ті роки пісень. Був керівником обласного літературного об'єднання, яке виховало чимало письменників. Керував літстудією вишу, з якої виросло понад десяток майбутніх членів Національної спілки письменників України. Слугував незаперечним авторитетом для майстрів слова, фольклористів, театрознавців, журналістів.

У зловісні 1970-ті роки, коли почалося масове цькування всього свідомого, самобутнього, талановитого, ректором педінституту призначили секретаря обкому компартії, і у виші розпочалася гонитва на «інакомислячих». Знайшли привід для цькування і Миколи Кузьменка.

Коли в 1973 році доцент Житомирського педагогічного інституту С. Пінчук (згодом відомий письменник і літературознавець) захистив у Львівському університеті ім. І. Франка докторську дисертацію на тему «Слово о полку Ігоревім» та «українська література XIX—XX ст.», тодішній секретар ЦК КПУ з ідеології Маланчук поспішив назвати дисертацію націоналістичною.

Отож була тоді гучна «справа». І до неї несподівано долучили ім'я М. Кузьменка. Адже серед тих небагатьох, хто дав позитивний відгук на дисертацію, був і він. Посипався шквал звинувачень. Не витримавши несправедливих і злих нападок, вразливий і беззахисний Микола Кузьменко покінчив з життям. Ректорат і партком педінституту заборонили студентам та викладачам брати участь у похороні. Однак ті, хто глибоко шанував Миколу Олександровича, хто бачив у ньому свого Вчителя і Друга, таки провели його в останню дорогу.

За життя поета побачила світ єдина його книжка — з поемою про героїзм на війні. М. Кузьменко — автор численних статей в обласній і всеукраїнській пресі на теми фольклористики. Вірші друкував у газетах і колективних збірках.

Учнями Миколи Кузьменка були майбутні поети і прозаїки Євген Шморгун, Микола Береза, Микола Пшеничний, Юрій Береза, Борис Боровець, Петро Велесик, Сергій Мельничук, Володимир Ящук, Василь Лящук, Любов Пшенична, Василь Бойчук, Надія Ярмолюк, Олесь Ундір, Олександр Костюк, Петро Цецик та інші.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кузьменко Микола Олександрович // Літературно-краєзнавча енциклопедія — Рівне, «Волинські обереги», 2006.
  • Шморгун Є. І привід знайшовся // Із криниці печалі — Рівне, «Азалія», 2006.
  • Ящук В. Микола Кузьменко // Прапор перемоги (Радивилів). — 1998. — 10 листопада.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кузьменко_Микола_Олександрович&oldid=41023036