Імпорт-експорт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Більше не розпізнається як ізольована стаття, removed: {{Ізольована стаття|кільце2сирота0}} за допомогою AWB
Немає опису редагування
 
(Не показано 43 проміжні версії 25 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
| українська назва = Імпорт Експорт
| українська назва = Імпорт Експорт
| оригінальна назва = Import Export
| оригінальна назва = Import Export
| плакат =
| жанр = [[драма (жанр)|драма]]
| жанр = [[драма]]
| режисер = [[Ульріх Зайдль]]
| режисер = [[Ульріх Зайдль]]
| продюсер = [[Ульріх Зайдль]]
| продюсер = [[Ульріх Зайдль]]
| сценарист = [[Ульріх Зайдль]], Вероніка Франц
| сценарист = [[Ульріх Зайдль]], Вероніка Франц
| актори = Катерина Рак - Ольга<br />Пауль Хоффман - Паулі<br />Міхаель Томас - вітчим Пауля<br />Наталья Баранова - подруга Ольги (з України)<br />Наталья Єпураной - подруга Ольги (з Відня)<br />Марія Хьофсштеттер - сестра Марія
| актори = Катерина Рак&nbsp;— Ольга<br />Пауль Гоффман&nbsp;— Паулі<br />Міхаель Томас&nbsp;— вітчим Пауля<br />Наталія Баранова&nbsp;— подруга Ольги (з України)<br />Наталія Єпураной&nbsp;— подруга Ольги (з Відня)<br />Марія Гофсштеттер&nbsp;— сестра Марія
| композитор =
| композитор =
| оператор = Едвард Лахманн, Вольфганг Талєр
| оператор = Едвард Лагманн, Вольфґанґ Талєр
| Администратор = Калгашкін Валерій
| кінокомпанія =
| дистриб’ютор =
| кінокомпанія =
| тривалість = 135 хв.
| дистриб’ютор =
| бюджет =
| тривалість = 135 хв
| бюджет =
| країна = {{AUT}}
| країна = {{AUT}}
| рік = 2007
| рік = 2007
| ідентифікатор =
| ідентифікатор =
| мова = [[Німецька мова|німецька]], [[Російська мова|російська]], [[Словацька мова|cловацька]], [[Українська мова|українська]]
| мова = [[Німецька мова|німецька]], [[Російська мова|російська]], [[Словацька мова|словацька]], [[Українська мова|українська]]
| сайт = http://importexport.ulrichseidl.com/
| сайт = http://importexport.ulrichseidl.com/
| зображення= Import Export (2007) Film Poster.jpg
}}
}}




'''Імпорт Експорт''' ({{lang-de|}} - Import Export) — фільм [[Австрія|австрійського]] [[режисер]]а [[Ульріх Зайдль|Ульріха Зайдля]], [[2007]] року. Картину було номіновано на [[Золота пальмова гілка|Золоту пальмову гілку]] [[Каннський кінофестиваль|Каннського кінофестивалю]] 2007 року. "Імпорт Експорт" завоював гран-прі Єреванського міжнародного кінофестиваля - золоту абрикосу. Це був єдиний австрійський фільм, номінований на [[Європейський кіноприз]] 2007 року. Зйомки проходили в [[Відень|Відні]], [[Україна|Україні]], [[Румунія|Румунії]], [[Чехія|Чехії]] та [[Словаччина|Словаччині]] з [[2005]]-го року до травня 2007 року на 16мм та 35мм плівку.
'''Імпорт Експорт''' ({{lang-de|Import Export}}) — фільм [[Австрія|австрійського]] [[режисер]]а [[Ульріх Зайдль|Ульріха Зайдля]], [[2007]] року. Картину було номіновано на [[Золота пальмова гілка|Золоту пальмову гілку]] [[Каннський кінофестиваль|Каннського кінофестивалю]] 2007 року. «Імпорт Експорт» завоював гран-прі Єреванського міжнародного кінофестивалю — золоту абрикосу. Це був єдиний австрійський фільм, номінований на [[Європейський кіноприз]] 2007 року. Зйомки проходили в [[Відень|Відні]], [[Україна|Україні]], [[Румунія|Румунії]], [[Чехія|Чехії]] та [[Словаччина|Словаччині]] з [[2005]] року до травня 2007 року на 16 мм та 35 мм плівку.


Фільм паралельно розкриває дві сюжетні лінії: одну - медсестри з [[Україна|України]], що в пошуках кращого життя вирушає на Захід; другу - безробітного охоронця з [[Австрія|Австрії]], що вирушає на Схід по тій самій причині, і в решті решт потрапляє на Україну.
Фільм паралельно розкриває дві сюжетні лінії: одну — медсестри з [[Україна|України]], що в пошуках кращого життя вирушає на Захід; другу — безробітного охоронця з [[Австрія|Австрії]], що вирушає на Схід по тій самій причині, і врешті-решт потрапляє в Україну.


== Сюжет ==
== Сюжет ==
Як в Австрії, так і в Україні, в обох країнах холодна, сніжна зима, похмурі та холодні люди. Так це виглядає з першого погляду, в абсолютно різних регіонах життя не є таким вже різним. Фільм висвітлює дві долі, що шукають свого щастя через [[Імпорт]] та [[Експорт]]. Освідчена [[українці|українська]] медсестра та мати Ольга, що бажає вирватися зі своєї звичної життєвої безвихідності, отримати світового досвіду, та ніколи не займатися, як її подруги, віртуальним сексом через веб-камеру з іноземцями. Залишивши дитину на Україні, Ольга вирішує перебратися на Захід, в Австрію. Там влаштовується на роботу прибиральницею, та дуже швидко її втрачає, рівно як і наступну роботу домашньої помічниці в міській віллі. Потім влаштовується на постійну роботу до шпиталю для літніх людей.
Як в Австрії, так і в Україні, в обох країнах холодна, сніжна зима, похмурі та холодні люди. Так це виглядає з першого погляду, в абсолютно різних регіонах життя не є таким уже різним. Фільм висвітлює дві долі, що шукають свого щастя через [[Імпорт]] та [[Експорт]]. Освічена [[українці|українська]] медсестра та мати Ольга, що бажає вирватися зі своєї звичної життєвої безвихідності, набути світового досвіду, та ніколи не займатися, як її подруги, віртуальним сексом через вебкамеру з іноземцями. Залишивши дитину в Україні, Ольга вирішує перебратися на Захід, в Австрію. Там влаштовується на роботу прибиральницею, та дуже швидко її втрачає, як і наступну роботу домашньої помічниці в міській віллі. Потім влаштовується на постійну роботу до шпиталю для літніх людей.


В молодого безробітнього жителя [[Відень|Відня]] Пауля життя не набагато ліпше. Пауль втрачає свою роботу охоронця, та має немалі проблеми, маючи погасити борги перед своїми друзями, знайомими, та вітчимом. Але зайнятість більше не зможе йому в цьому допомогти. Тож його вітчим бере його з собою на [[Україна|Україну]] продавати ігрові автомати. Паулю це надасть можливість погасити свої борги перед ним та ховатися від кредиторів.
У молодого безробітного жителя [[Відень|Відня]] Пауля життя не набагато ліпше. Пауль втрачає свою роботу охоронця, та має немалі проблеми, маючи погасити борги перед своїми друзями, знайомими та вітчимом. Але зайнятість більше не зможе йому в цьому допомогти. Тож його вітчим бере його з собою в [[Україна|Україну]] продавати ігрові автомати. Паулю це надасть можливість погасити свої борги перед ним та ховатися від кредиторів.


== Задум та зйомки ==
== Задум та зйомки ==
Ульріх Зайдль запланував зафільмувати трилогію про подорожі. Один фільм буде присвячений сексуальному туризму, інший туризму масовому, а третій - альпійському.
Ульріх Зайдль запланував зняти трилогію про подорожі. Перший фільм буде присвячений сексуальному туризму, другий — туризму масовому, а третій — альпійському.
⚫
"Експорт-імпорт" - перший у трилогії. Картина фільмувалася три роки. За цей час Зайдль об'їздив Східну Європу, побувавши у Болгарії, Словені, Румунії, Україні. Це був час відбору натури та уточнення задуму. Найбільше його вразила Східна Україна, де він побачив сліди запустіння і розпад все ще радянського побуту.
⚫
"Артхаузтраффік" задля реклами опублікував уривки зі щоденника зйомок Клауса Прідінґа, який був асистентом режисера та продюсера Ульріха Зайдля. У цьому щоденнику Україна виглядає не набагато привабливішою за Австрію з "Собачої спеки", щоправда, з інших причин.
⚫
Клаус Прідінґ описує, як вони фільмували в ужгородському готелі "Закарпаття" і були "затиснені між українськими хуліганами та корумпованими напівкримінальними охоронцями (...), а люди ображали нас і погрожували нам. Одного разу нам довелося викликати поліцію, яка негайно стала вимагати грошей за те, що позбавить нас від п'яних хуліганів, які нас тероризували".
⚫
Ще він пише про "донецьку мафію", яка давала їм дозвіл на зйомки на Єнакіївському металургійному заводі: "Після бурхливої дискусії з одним із місцевих її (донецької мафії - автор) босів, яка супроводжувалася щедрою пиятикою, що вона негативно позначилася на моєму здоров'ї, нам вдалося отримати дозвіл".
⚫
"Але, як це часто буває із Зайдлем, незадовго до початку зйомок він вирішив взагалі не використовувати цю натури, і просто відмінив там зйомки. Бос не міг повірити в це. Тільки коли ми заплатили за оренду (невикористаної) натури, додавши до цього пляшку чудового бренді, він пообіцяв не вбивати нас, якщо ми більше не будемо потрапляти йому на очі", - пише Прідінґ.
⚫
Можна в усе це вірити, можна сумніватися, зате інтрига створена. Проте в картині "Імпорт-експорт" усього цього немає. Ніяких корумпованих охоронців, п'яних хуліганів та донецької мафії.<ref>[http://life.pravda.com.ua/cinema/49341c5c16c01/ "За український експорт та австрійський імпорт!" "Українська правда"]</ref>


⚫
«Експорт-імпорт» — перший у трилогії. Картина знімалася три роки. За цей час Зайдль об'їздив Східну Європу, побувавши у Болгарії, Словенії, Румунії, Україні. Він планував відібрати натури та уточнити задум. Найбільше його вразила Східна Україна, де він побачив запустіння і розпад все ще радянського побуту.
⚫
== Критика ==
⚫
Фільм викликав багато розмов. Зокрема, Автстрійцям, які і раніше недолюблювали Ульріха Зайдля, котрий занадто відверто знімав про всі негаразди суспільного життя в Австрії, в більшості фільм не сподобався. Конструктивна критика розходиться в протилежних напрямках. Дехто каже, що фільм задовгий, надто пошлий, чи навіть жорстокий. Інші ж звертають увагу на реалістичність та документалістичну точність всього, що зображено у фільмі (адже [[Ульріх Зайдль]] раніше знімав документальне кіно), як наприклад, сцена, що зображає як мати Ольги кладе в духовку вогнеопірний кірпич задля того щоб нагріти квартиру в 30-градусний мороз, чи жахливі сцени розрушених самими жильцями будівель Словацьких циган. Недаремно всі, хто знявся в фільмі - не професійні актори, а звичайні люди.


⚫
«Артхаузтраффік» задля реклами фільму опублікував уривки зі щоденника зйомок Клауса Прідінґа, який був асистентом режисера та продюсера Ульріха Зайдля. У цьому щоденнику Україна виглядає не набагато привабливішою за Австрію із «Собачої спеки», але з інших причин.
⚫
Тобіас Кнібе з "Зюддойче Цайтунг" написав: "Даний фільм - "серйозна робота". Імпорт Експорт - фільм, що висвітлює сніжні бурі на Україні, а також австрійські бюрократичні лікарні, чи ганебність своїх героїв, але це придає фільму силу, яка в іншому випадку ймовірно не виявляється". Цей фільм був одним з найкращих фільмів на конкурсі на Золоту пальмову гілку.<ref>[http://www.sueddeutsche.de/kultur/artikel/273/115158/ Тобіас Кнібе: ''Schiffsjunge im roten Abendkleid''. В: ''Зюддойче Цайтунг'', 22. Травня 2007]</ref>
⚫
Клаус Прідінґ описує, як вони фільмували в ужгородському готелі «Закарпаття» і були «затиснені між українськими хуліганами та корумпованими напівкримінальними охоронцями (…), а люди ображали нас і погрожували нам. Одного разу нам довелося викликати поліцію, яка негайно стала вимагати грошей за те, що позбавить нас від п'яних хуліганів, які нас тероризували».

⚫
Ще він згадує про «донецьку мафію», яка надала їм дозвіл на зйомки на Єнакіївському металургійному заводі: «Після бурхливої дискусії з одним із місцевих її (донецької мафії — автор) босів, яка супроводжувалася щедрою пиятикою, що вона негативно позначилася на моєму здоров'ї, нам вдалося отримати дозвіл».
⚫
«Але, як це часто буває із Зайдлем, незадовго до початку зйомок він вирішив взагалі не використовувати ці натури, і просто відмінив там зйомки. Бос не міг повірити в це. Тільки коли ми заплатили за оренду (невикористаної) натури, додавши до цього пляшку чудового бренді, він пообіцяв не вбивати нас, якщо ми більше не будемо потрапляти йому на очі», — пише Прідінґ.

⚫
Проте в картині «Імпорт-експорт» усього цього немає. Ніяких корумпованих охоронців, п'яних хуліганів та донецької мафії.<ref>{{Cite web |url=http://life.pravda.com.ua/culture/2008/12/1/10682/ |title=«За український експорт та австрійський імпорт!» «Українська правда» |accessdate=27 лютого 2016 |archive-date=3 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160303165225/http://life.pravda.com.ua/culture/2008/12/1/10682/ }}</ref>

⚫
== Критика ==
⚫
Фільм отримав неоднозначні відгуки. Зокрема, австрійцям, які і раніше недолюблювали Ульріха Зайдля, котрий занадто відверто знімав про всі негаразди суспільного життя в Австрії, в більшості фільм не сподобався. Дехто каже, що фільм задовгий, надто вульгарний, чи навіть жорстокий. Інші ж звертають увагу на реалістичність та документальну точність всього, що зображено у фільмі (адже [[Ульріх Зайдль]] раніше знімав документальне кіно), як, наприклад, сцена, що зображає як мати Ольги кладе в духовку вогнетривку цеглину задля того, щоб нагріти квартиру в 30-градусний мороз, чи жахливі сцени зруйнованих самими жильцями будівель Словацьких циган. Недаремно всі, хто знявся в фільмі — не професійні актори, а звичайні люди.


⚫
Тобіас Кнібе із «[[Süddeutsche Zeitung|Зюддойче Цайтунг]]» написав: «Цей фільм&nbsp;— „серйозна робота“. Імпорт Експорт&nbsp;— фільм, що висвітлює сніжні бурі в Україні, а також австрійські бюрократичні лікарні, чи ганебність своїх героїв, але це придає фільму силу, яка в іншому випадку ймовірно не виявляється». Цей фільм був одним з найкращих фільмів на конкурсі на Золоту пальмову гілку.<ref>{{Cite web |url=http://www.sueddeutsche.de/kultur/artikel/273/115158/ |title=Тобіас Кнібе: ''Schiffsjunge im roten Abendkleid''. В: ''Зюддойче Цайтунг'', 22. Травня 2007 |accessdate=14 червня 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080926190808/http://www.sueddeutsche.de/kultur/artikel/273/115158/ |archivedate=26 вересня 2008 |deadurl=yes }}</ref>
⚫
Фільм також не оминула і [[Українська преса]].


⚫
Фільм також не оминула й [[Українська преса]].
Денис Іванов, директор компанії "Артхауз Трафік" каже: "Фільм дійсно екстримальний. Він екстримальний з одного боку для українця, оскільки там є українська тема. І з іншого боку, метафорою европейця він бачить дім для літніх людей, в котрому за всіми доглядають, всім добре, але це дім для літніх людей, з якого практично пішло все живе". ...У фільмі чимало українських краєвидів. Особливо режисеру припав до душі [[Донбас]] - з похмурими заводами, обшарпаними багатоповерхівками і барами. "Імпорт-Експорт" - фільм жорстокий, з багатьма пікантними сценами і без хепі-енду. Така режисерська задумка - глядачу має бути некомфорто, щоб він задумався.<ref>[http://5.ua/newsline/182/0/55302/ У Києві презентували фільм "Імпорт-Експорт" Ульріха Зайдля (РЕПОРТАЖ), 5 канал]</ref>


Денис Іванов, директор компанії «Артхауз Трафік» каже: «Фільм дійсно екстремальний. Він екстремальний, з одного боку, для українця, оскільки там є українська тема. І з другого боку, метафорою европейця він бачить дім для літніх людей, у котрому за всіма доглядають, усім добре, але це дім для літніх людей, з якого практично пішло все живе».
[[Українська правда]]: Сюжет цілком вписується до чужинських стереотипів про Україну, як про жінку, що шукає собі кращої долі на чужині. Воно й не дивно, якщо придивитися до маневрів наших політичних "еліт", що примхливо обирають з-поміж варіантів, під кого вигідніше "лягти".
Віддаючи належне стереотипам про Україну та українську жінку, Ульріх Зайдль несподівано переосмислює їх.
У його фільмі українські чоловіки не з'являються зовсім, за винятком фінального епізоду, де власник торгівельної палатки не хоче брати на роботу Пауля, за що австрієць називає його "сукою".
Україна показана світом цілком жіночим - Ольга живе зі своєю матір'ю і самостійно виховує дитину; ми бачимо жіночий колектив лікарні, де вона працює, її колег-жінок по порностудії, де вона намагається підробляти, і навіть у ресторані Ольга танцює зі своєю подругою.
Натомість Австрія - країна чоловіків, причому підкреслено мускулінного типу. Вони качаються, б'ються, п'ють пиво, їхня поведінка ніколи не є мирною та врівноваженою. І, звісно, що вони ніколи не знаходять спільної мови зі своїми австрійським жінками, яких лякає отака їхня, сказати б, ідентичність.
Проте мускулінність ця не робить їх соціально успішними, скажімо, головний герой Пауль ніяк не може звести кінці зі кінцями і скидається на типового невдаху.
Власне сам побут України та Австрії - це протиставлення побуту "жіночого" та "чоловічого". В Україні торжествує усе жіноче, "материнське" - від первісної багнюки та снігу на вулиці - до всілякого мотлоху у квартирах, який буцімто робить їх затишними.
І Україна у фільмі виглядає підкреслено м'якою, домашньою, неагресивною, на відміну від жорсткої, "гайтеківської" Австрії, де тон задає чистота аж до стерильності, холодні відтінки в оздоблені та функціональність в усьому - від меблів до стосунків між людьми.
Влаштовуючи мандрівку українки на Захід та австрійця на Схід, Зайдль моделює схему новітнього переселення народів, яке в чомусь тотожне завоюванню, де агресивний західний чоловік висувається на східні терени, аби принести туди так звану цивілізацію, водночас східна жінка йде на Захід, аби підкорити його у свій спосіб.
Це справжня війна, і в ній агресивна Австрія приречена на погибель. Ольга явно сильніша за Пауля. Мускулінний австрієць приречений в Україні, тоді як приваблива білявка неодмінно підкорить Австрію.
Фільм закінчується двома промовистими кадрами. У палаті дому для літніх австрійки марять: "Смерть, смерть, смерть". А внизу у роздягальні за спільним столом сміються прибиральниці зі Східної Європи.
Ось такий експорт-імпорт.
Мабуть, це перша закордонна стрічка в українському прокаті, '''де українці виглядають переможцями'''. І те, що переможцем стала українська жінка - цілком закономірно з усіх можливих точок зору, починаючи від побутових вітчизняних реалій і закінчуючи реаліями політичними.<ref>[http://life.pravda.com.ua/cinema/49341c5c16c01/ "За український експорт та австрійський імпорт!" "Українська правда"]</ref>


У фільмі чимало українських краєвидів, особливо [[Донбас]]у&nbsp;— із сіро-чорними заводами, обшарпаними багатоповерхівками й барами. «Імпорт-Експорт»&nbsp;— фільм жорстокий, з багатьма пікантними сценами і без хепі-енду. Такий режисерський задум&nbsp;— глядачу має бути некомфорто, щоб він задумався.<ref>{{Cite web |url=http://www.5.ua/kultura/u-kyievi-prezentuvaly-film-import-eksport-ulrikha-zaidlia-reportazh-48282.html |title=У Києві презентували фільм «Імпорт-Експорт» Ульріха Зайдля (РЕПОРТАЖ), 5 канал |accessdate=28 лютого 2016 |archive-date=11 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160311143249/http://www.5.ua/kultura/u-kyievi-prezentuvaly-film-import-eksport-ulrikha-zaidlia-reportazh-48282.html }}</ref>


== Примітки ==
== Примітки ==
{{примітки}}
<references />


[[Категорія:Фільми німецькою мовою]]
[[en:Import Export]]
[[Категорія:Фільми російською мовою]]
[[de:Import Export]]
[[Категорія:Фільми словацькою мовою]]
[[es:Import/Export]]
[[Категорія:Фільми-драми Австрії]]
[[fr:Import/Export]]
[[Категорія:Фільми про іммігрантів]]
[[pl:Import/Export]]
[[Категорія:Фільми, дія яких відбувається в Словаччині]]
[[Категорія:Фільми, дія яких відбувається в Австрії]]
[[Категорія:Фільми, дія яких відбувається в Україні]]
[[Категорія:Фільми, зняті в Закарпатській області]]

Поточна версія на 10:27, 30 листопада 2023

Імпорт Експорт
Import Export
Жанрдрама
РежисерУльріх Зайдль
ПродюсерУльріх Зайдль
СценаристУльріх Зайдль, Вероніка Франц
У головних
ролях		Катерина Рак — Ольга
Пауль Гоффман — Паулі
Міхаель Томас — вітчим Пауля
Наталія Баранова — подруга Ольги (з України)
Наталія Єпураной — подруга Ольги (з Відня)
Марія Гофсштеттер — сестра Марія
ОператорЕдвард Лагманн, Вольфґанґ Талєр
КінокомпаніяUlrich Seidl Film Produktiond[1]
Тривалість135 хв
Мованімецька, російська, словацька, українська
КраїнаАвстрія Австрія
Рік2007
IMDbID 0459102
importexport.ulrichseidl.com


Імпорт Експорт (нім. Import Export) — фільм австрійського режисера Ульріха Зайдля, 2007 року. Картину було номіновано на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю 2007 року. «Імпорт Експорт» завоював гран-прі Єреванського міжнародного кінофестивалю — золоту абрикосу. Це був єдиний австрійський фільм, номінований на Європейський кіноприз 2007 року. Зйомки проходили в Відні, Україні, Румунії, Чехії та Словаччині з 2005 року до травня 2007 року на 16 мм та 35 мм плівку.

Фільм паралельно розкриває дві сюжетні лінії: одну — медсестри з України, що в пошуках кращого життя вирушає на Захід; другу — безробітного охоронця з Австрії, що вирушає на Схід по тій самій причині, і врешті-решт потрапляє в Україну.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Як в Австрії, так і в Україні, в обох країнах холодна, сніжна зима, похмурі та холодні люди. Так це виглядає з першого погляду, в абсолютно різних регіонах життя не є таким уже різним. Фільм висвітлює дві долі, що шукають свого щастя через Імпорт та Експорт. Освічена українська медсестра та мати Ольга, що бажає вирватися зі своєї звичної життєвої безвихідності, набути світового досвіду, та ніколи не займатися, як її подруги, віртуальним сексом через вебкамеру з іноземцями. Залишивши дитину в Україні, Ольга вирішує перебратися на Захід, в Австрію. Там влаштовується на роботу прибиральницею, та дуже швидко її втрачає, як і наступну роботу домашньої помічниці в міській віллі. Потім влаштовується на постійну роботу до шпиталю для літніх людей.

У молодого безробітного жителя Відня Пауля життя не набагато ліпше. Пауль втрачає свою роботу охоронця, та має немалі проблеми, маючи погасити борги перед своїми друзями, знайомими та вітчимом. Але зайнятість більше не зможе йому в цьому допомогти. Тож його вітчим бере його з собою в Україну продавати ігрові автомати. Паулю це надасть можливість погасити свої борги перед ним та ховатися від кредиторів.

Задум та зйомки

[ред. | ред. код]

Ульріх Зайдль запланував зняти трилогію про подорожі. Перший фільм буде присвячений сексуальному туризму, другий — туризму масовому, а третій — альпійському.

«Експорт-імпорт» — перший у трилогії. Картина знімалася три роки. За цей час Зайдль об'їздив Східну Європу, побувавши у Болгарії, Словенії, Румунії, Україні. Він планував відібрати натури та уточнити задум. Найбільше його вразила Східна Україна, де він побачив запустіння і розпад все ще радянського побуту.

«Артхаузтраффік» задля реклами фільму опублікував уривки зі щоденника зйомок Клауса Прідінґа, який був асистентом режисера та продюсера Ульріха Зайдля. У цьому щоденнику Україна виглядає не набагато привабливішою за Австрію із «Собачої спеки», але з інших причин. Клаус Прідінґ описує, як вони фільмували в ужгородському готелі «Закарпаття» і були «затиснені між українськими хуліганами та корумпованими напівкримінальними охоронцями (…), а люди ображали нас і погрожували нам. Одного разу нам довелося викликати поліцію, яка негайно стала вимагати грошей за те, що позбавить нас від п'яних хуліганів, які нас тероризували».

Ще він згадує про «донецьку мафію», яка надала їм дозвіл на зйомки на Єнакіївському металургійному заводі: «Після бурхливої дискусії з одним із місцевих її (донецької мафії — автор) босів, яка супроводжувалася щедрою пиятикою, що вона негативно позначилася на моєму здоров'ї, нам вдалося отримати дозвіл». «Але, як це часто буває із Зайдлем, незадовго до початку зйомок він вирішив взагалі не використовувати ці натури, і просто відмінив там зйомки. Бос не міг повірити в це. Тільки коли ми заплатили за оренду (невикористаної) натури, додавши до цього пляшку чудового бренді, він пообіцяв не вбивати нас, якщо ми більше не будемо потрапляти йому на очі», — пише Прідінґ.

Проте в картині «Імпорт-експорт» усього цього немає. Ніяких корумпованих охоронців, п'яних хуліганів та донецької мафії.[2]

Критика

[ред. | ред. код]

Фільм отримав неоднозначні відгуки. Зокрема, австрійцям, які і раніше недолюблювали Ульріха Зайдля, котрий занадто відверто знімав про всі негаразди суспільного життя в Австрії, в більшості фільм не сподобався. Дехто каже, що фільм задовгий, надто вульгарний, чи навіть жорстокий. Інші ж звертають увагу на реалістичність та документальну точність всього, що зображено у фільмі (адже Ульріх Зайдль раніше знімав документальне кіно), як, наприклад, сцена, що зображає як мати Ольги кладе в духовку вогнетривку цеглину задля того, щоб нагріти квартиру в 30-градусний мороз, чи жахливі сцени зруйнованих самими жильцями будівель Словацьких циган. Недаремно всі, хто знявся в фільмі — не професійні актори, а звичайні люди.

Тобіас Кнібе із «Зюддойче Цайтунг» написав: «Цей фільм — „серйозна робота“. Імпорт Експорт — фільм, що висвітлює сніжні бурі в Україні, а також австрійські бюрократичні лікарні, чи ганебність своїх героїв, але це придає фільму силу, яка в іншому випадку ймовірно не виявляється». Цей фільм був одним з найкращих фільмів на конкурсі на Золоту пальмову гілку.[3]

Фільм також не оминула й Українська преса.

Денис Іванов, директор компанії «Артхауз Трафік» каже: «Фільм дійсно екстремальний. Він екстремальний, з одного боку, для українця, оскільки там є українська тема. І з другого боку, метафорою европейця він бачить дім для літніх людей, у котрому за всіма доглядають, усім добре, але це дім для літніх людей, з якого практично пішло все живе».

У фільмі чимало українських краєвидів, особливо Донбасу — із сіро-чорними заводами, обшарпаними багатоповерхівками й барами. «Імпорт-Експорт» — фільм жорстокий, з багатьма пікантними сценами і без хепі-енду. Такий режисерський задум — глядачу має бути некомфорто, щоб він задумався.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20180205073623/https://www.europeanfilmacademy.org/2007.123.0.html
  2. ↑ «За український експорт та австрійський імпорт!» «Українська правда». Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
  3. ↑ Тобіас Кнібе: Schiffsjunge im roten Abendkleid. В: Зюддойче Цайтунг, 22. Травня 2007. Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 14 червня 2010.
  4. ↑ У Києві презентували фільм «Імпорт-Експорт» Ульріха Зайдля (РЕПОРТАЖ), 5 канал. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Імпорт-експорт&oldid=41036702