Перша англо-бірманська війна: відмінності між версіями

[перевірена версія]

Вилучено вміст Додано вміст

Лінійно

Поточна версія на 10:45, 6 грудня 2023

Історія М'янми [п]

Найдавніша історія (11 000–200 до н. е.) П'ю (200 до н. е. — 1050 н. е.) Монські царства (825?—1057) Араканські царства (788?—1406)
Династія Паган (849–1297) Період ворогуючих царств Верхня Бірма^[en] (1297–1555) М'їнсайн і Пінья (1297–1364) Сікайн (1315–1364) Ава (1364–1555) П'ї (1482–1542) Раманья (1287–1539, 1550–1552) Шанські князівства (1215–1563) Аракан (1429–1785) Таунгу (1510–1752) Відроджене Хантаваді (1740–1757) Конбаун (1752–1885)
Британська Бірма (1824–1948) Англо-бірманські війни (1824–1885) Націоналістичний рух (1900–1948) Японська окупація (1942–1945)
Сучасність (з 1948) Союз Бірма^[en] (1948–1962) Переворот 1962 року Соціалістична республіка (1962–1988) Повстання 8888 Союз М'янми (1988–2010) Політичні реформи^[en] (2011–2012) Військовий переворот 2021 року
Список столиць^[en] • Бірманські хроніки^[en] Військова історія^[en]

Перша англо-бірманська війна проходила з 1823 по 1826 рік під час правління царя Баджідо і губернаторства лорда Амхерста. Війна велася переважно в сухий сезон, і припинялася в сезони дощів. Війна виникла в результаті зіткнення бірманського царя і агресивної експансіоністської політики та прагнення британців розширити свої території в боротьбі за колонії. Війна закінчилася нищівною поразкою бірманців, внаслідок чого британці захопили великі території і отримали істотну контрибуцію.

Причини

Бірманський цар Бодопайя і його син Баджідо проводили активну експансію проти сусідських країн, і в підсумку підійшли впритул до британських кордонів й вступили в прикордонні конфлікти. Не знаючи можливостей європейців і їх способів ведення війни, бірманці недооцінювали ситуацію та легко вступали у військові інциденти.

В 1784 році бірманці вторглися в Аракан, і кордони Бірми підійшли впритул до британської Індії. Жорстокість і руйнування в Аракані, викрадення в рабство тисяч людей призвело до повстань араканців та великої кількості біженців на індійську територію. Відомий загін з 10000 араканців на чолі з Нга Тан Де (Nga Than Dè), який перейшов до Індії. Для переслідування араканців бірманські війська нерідко переходили кордони і влаштовували каральні експедиції.

В 1817 році бірманці вторглися в Ассам. До 1822 року бірманцям вдавалося утримувати Ассам без особливих ексцесів.

В 1819 році бірманці організували каральний похід на Маніпур через те, що місцевий король не вітав належним чином коронацію бірманського короля Баджідо (1819–1837). Країна була розграбована, а місцеві жителі забрані в рабство. Після походу на Маніпур бірманці вторглися в наступне королівство Качар, правитель якого попросив притулку у британців і став благати про допомогу. Наступний каральний похід в прикордонні держави відбувся в 1823 році.

Британці останні 30 років намагалися підтримувати мирні відносини. Губернатор Джон Шоур в 1795 році послав капітана Міхаеля Саймса в Амарапуру під видом посла^[1]. При цьому британці боролися проти французького впливу^[2]

Слід зазначити, що бірманці вторгалися переважно в малі незалежні від британців держави, і британці були не стільки стурбовані біженцями, скільки боротьбою з Францією за сфери впливу.^[2]

Хід війни

Осінь 1823 — весна 1824

23 вересня 1823 року озброєний загін бірманців атакував острів Шапура біля міста Читтагонг, убивши шість охоронців. Тоді ж дві бірманських армії з Ассама і Маніпура вторглися в Качар, який знаходився під британським заступництвом. У січні 1824 року Качар знову став предметом атак. Ця територія була важливою для підготовки вторгнення в Бенгалію.

Формально війна з Бірмою була оголошена 5 березня 1824 року. 17 травня 1824 бірманці вторглися в Читтагонг і місцевий загін змушений був тікати, однак бірманці не переслідували.

Правителі Британської Індії ухвалили рішення вести війну на території ворога.

11 000 європейців і індійських солдатів під командуванням генерал-майора Арчібальда Кемпбелла висадилися в околиці Рангуна, попливли вгору по Іраваді і взяли 11 травня 1824 року гавань Рангун і незабаром за тим цілий ряд інших населених пунктів.

До червня війська трохи просунулися в околицях Рангуна. Проте незнання місцевості та брак провізії не дозволяла вести війну далі. У червні бірманці послали свіжі сили, і британці з великими труднощами відбили атаку.

Сухопутні сили, які повинні були рушити вперед з Ассама, терпіли неодноразові поразки від Маха-Бандули, хороброго ватажка бірманців.

Осінь 1824 — весна 1825

Влітку в Нижній Бірмі не було особливих подій, Кемпбелл скористався паузою на сезон дощів щоб зайняти Тавой і Мйоджі і весь берег Тенассеріма, створивши собі важливу базу.

Потім була організована експедиція до старого португальського форту Сиріам в усті річки Пегу, і в жовтні був зайнятий Мартабан.

Наприкінці жовтня закінчилися дощі. Генерал Маха-Бандула очолив бірманські війська в Аракані, а наприкінці листопада велике військо в 60,000 чоловік оточило британців у Рангуні. У Кемпбелла було тільки 5000 солдатів, оскільки інші були зайняті в Тенассеримі.

Атаки бірманців, однак, не увінчалися успіхом, і 9 грудня британці провели вдалу контратаку, привівши бірманців у сум'яття.

Кемпбелл став переслідувати бірманців, розбившись на два загони він рушив до Проме. У березні він, дізнавшись про невдачі другого загону, повернувся і об'єднав війська, 2 квітня зайняв Данубіа, генерал Бандула був убитий бомбою. 25 квітня британці увійшли в Проме і закріпилися там на час сезону дощів.

Осінь 1825 — весна 1826

17 вересня сторони домовилися про місячне перемир'я. Перед цим влітку генерал Джозеф Моррісон зайняв Аракан. Бірманці були витіснені з Ассаму, й британці досягли часткових успіхів у Качарі, хоча їхнє просування було обмежене через густі ліси і джунглі.

3 листопада бірманці підготували армію в 60 тисяч людей і стали знову штурмувати Проме, який захищало 3 тисячі європейців і 2 тисячі місцевих солдатів. Однак британці відбили атаку, а 1 грудня атакували бірманців і частково їх розсіяли. Бірманці засіли у фортеці Малун вгору по Іраваді, де зібралося близько 10-12 тисяч осіб, які були обложені й обстріляні.

До того ж сіамці хотіли скористатися хитким становищем Бірми, взяли бойову готовність і стали погрожувати Бірмі.

26 грудня бірманці попросили миру, і їм були запропоновані такі умови:

Передача британцями Аракана, територій Мйоджі, Тавой, Іе і тимчасове заняття великої частини нижньої Бірми, поки бірманці не заплатять контрибуцію.
Бірманці відмовляються від усяких домагань на Ассам, Маніпур і навколишні малі країни.
Встановлено контрибуцію для британської Ост-Індської компанії.
У бірманській столиці розміщується британський резидент.
Британські кораблі не будуть перевірятися і роззброюватися в бірманських портах.

Договір був обумовлений і погоджений (30 грудня 1825). Але коли бірманський двір відмовився затвердити важкі для Бірми умови, боротьба розгорілася знову (у січні 1826) і закінчилася 24 лютого того ж року Яндабуським миром.

Бірманці поступилися Ост-Індській компанії Араканом, Іе і Тенассерімом, повинні були визнати незалежність Маніпуру, Ассаму, Качару та інших дрібних володінь, сплатили їй 250 тисяч фунтів стерлінгів золотом, визнали за британцями важливі торговельні привілеї і пустити в Аву британського посланця.

Примітки

↑ Michael Symes (1795). /4.1Symes.pdf An Account of an Embassy to the Kingdom of Ava (PDF).^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ ^а ^б D.G.E.Hall (1960). Burma (PDF). Hutchinson University Library. с. 96—97, 78—85, 104.

Див. також

Література

Индийские войны англичан // Военная энциклопедия: в 18 т. / под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб. : Товарищество И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)

Посилання

Text of the Treaty of Yandabo
Colour plates by Lt. Joseph Moore and (Capt. Frederick Marryat)
The Somerset Light Infantry in the First Burmese War
First Anglo-Burmese War British regiments
Rikard, J. (12 December 2001) First Anglo Burmese War, 1823—1826 [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]

[1] Michael Symes (1795). /4.1Symes.pdf An Account of an Embassy to the Kingdom of Ava (PDF).^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[Hall-2] а ^б D.G.E.Hall (1960). Burma (PDF). Hutchinson University Library. с. 96—97, 78—85, 104.

[1]

[2]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{історія М'янми}}
-'''Перша англо-бірманська війна''' проходила з [[1823]] по [[1826]] рік під час правління царя [[Баджідо]] і губернаторства [[Вільям Амхерст|лорда Амхерста]]. Війна велася переважно в сухий сезон, і припинялася в сезони дощів. Війна виникла в результаті зіткнення бірманського царя і агресивної експансіоністської політики та прагнення англійців розширити свої території в боротьбі за колонії. Війна закінчилася нищівною поразкою бірманців, внаслідок чого англійці захопили великі території і отримали істотну контрибуцію.
+'''Перша англо-бірманська війна''' проходила з [[1823]] по [[1826]] рік під час правління царя [[Баджідо]] і губернаторства [[Вільям Амхерст|лорда Амхерста]]. Війна велася переважно в сухий сезон, і припинялася в сезони дощів. Війна виникла в результаті зіткнення бірманського царя і агресивної експансіоністської політики та прагнення британців розширити свої території в боротьбі за колонії. Війна закінчилася нищівною поразкою бірманців, внаслідок чого британці захопили великі території і отримали істотну контрибуцію.
 == Причини ==
@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 В [[1817]] році бірманці вторглися в [[Ассам]]. До [[1822]] року бірманцям вдавалося утримувати Ассам без особливих ексцесів.
-В [[1819]] році бірманці організували каральний похід на [[Маніпур]] через те, що місцевий король не вітав належним чином коронацію бірманського короля [[Баджідо]] ([[1819]]–[[1837]]). Країна була розграбована, а місцеві жителі забрані в рабство. Після походу на Маніпур бірманці вторглися в наступне королівство [[Качар (округ)|Качар]], правитель якого попросив притулку у англійців і став благати про допомогу. Наступний каральний похід в прикордонні держави відбувся в [[1823]] році.
+В [[1819]] році бірманці організували каральний похід на [[Маніпур]] через те, що місцевий король не вітав належним чином коронацію бірманського короля [[Баджідо]] ([[1819]]–[[1837]]). Країна була розграбована, а місцеві жителі забрані в рабство. Після походу на Маніпур бірманці вторглися в наступне королівство [[Качар (округ)|Качар]], правитель якого попросив притулку у британців і став благати про допомогу. Наступний каральний похід в прикордонні держави відбувся в [[1823]] році.
-Британці останні 30 років намагалися підтримувати мирні відносини. Губернатор Джон Шоур в [[1795]] році послав капітана Міхаеля Саймса в [[Амарапура|Амарапуру]] під видом посла<ref> {{cite book | url = http://web.soas.ac.uk/burma/4.1files /4.1Symes.pdf|author=Michael Symes | year = 1795 | title = An Account of an Embassy to the Kingdom of Ava}} </ref>. При цьому британці боролися проти французького впливу<ref name = "Hall"> {{citebook|url=http://mission.itu.ch/MISSIONS/Myanmar/Burma/bur_history.pdf|author=D.G.E.Hall|year=1960|title=Burma|publisher=Hutchinson University Library | pages = 96-97,78-85,104}} </ref>
+Британці останні 30 років намагалися підтримувати мирні відносини. Губернатор Джон Шоур в [[1795]] році послав капітана Міхаеля Саймса в [[Амарапура|Амарапуру]] під видом посла<ref>{{cite book| url = http://web.soas.ac.uk/burma/4.1files /4.1Symes.pdf| author = Michael Symes| year = 1795| title = An Account of an Embassy to the Kingdom of Ava}}{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. При цьому британці боролися проти французького впливу<ref name = "Hall"> {{cite book|url=http://mission.itu.ch/MISSIONS/Myanmar/Burma/bur_history.pdf|author=D.G.E.Hall|year=1960|title=Burma|publisher=Hutchinson University Library | pages = 96-97,78-85,104}} </ref>
-Слід зазначити, що бірманці вторгалися переважно в малі незалежні від англійців держави, і англійці були не стільки стурбовані біженцями, скільки боротьбою з Францією за сфери впливу.<ref name = "Hall" />
+Слід зазначити, що бірманці вторгалися переважно в малі незалежні від британців держави, і британці були не стільки стурбовані біженцями, скільки боротьбою з Францією за сфери впливу.<ref name = "Hall" />
 == Хід війни ==
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 Формально війна з Бірмою була оголошена [[5 березня]] [[1824]] року. [[17 травня]] [[1824]] бірманці вторглися в [[Читтагонг]] і місцевий загін змушений був тікати, однак бірманці не переслідували.
-Правителі Британської Індії прийняли рішення вести війну на території ворога.
+Правителі Британської Індії ухвалили рішення вести війну на території ворога.
 000 європейців і індійських солдатів під командуванням генерал-майора [[Арчібальд Кемпбелл (генерал)|Арчібальда Кемпбелла]] висадилися в околиці Рангуна, попливли вгору по [[Іраваді]] і взяли [[11 травня]] [[1824]] року гавань [[Рангун]] і незабаром за тим цілий ряд інших населених пунктів.
-До червня війська трохи просунулися в околицях Рангуна. Проте незнання місцевості і брак провізії не дозволяла вести війну далі. У червні бірманці послали свіжі сили, і англійці з великими труднощами відбили атаку.
+До червня війська трохи просунулися в околицях Рангуна. Проте незнання місцевості та брак провізії не дозволяла вести війну далі. У червні бірманці послали свіжі сили, і британці з великими труднощами відбили атаку.
 Сухопутні сили, які повинні були рушити вперед з [[Ассам]]а, терпіли неодноразові поразки від [[Маха-Бандула|Маха-Бандули]], хороброго ватажка бірманців.
@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 Влітку в Нижній Бірмі не було особливих подій, Кемпбелл скористався паузою на сезон дощів щоб зайняти [[Тавой]] і [[Мйоджі]] і весь берег [[Танінтаї|Тенассеріма]], створивши собі важливу базу.
-Потім була організована експедиція до старого португальському форту [[Сиріам]] в усті річки Пегу, і в жовтні був зайнятий Мартабан.
+Потім була організована експедиція до старого португальського форту [[Сиріам]] в усті річки Пегу, і в жовтні був зайнятий Мартабан.
-Наприкінці жовтня закінчилися дощі. Генерал [[Маха-Бандула]] очолив бірманські війська в Аракане, і в кінці листопада велике військо в 60,000 чоловік оточило британців в Рангуні. У Кемпбелла було тільки 5000 солдатів, так як інші були зайняті в Тенассерімі.
+Наприкінці жовтня закінчилися дощі. Генерал [[Маха-Бандула]] очолив бірманські війська в Аракані, а наприкінці листопада велике військо в 60,000 чоловік оточило британців у Рангуні. У Кемпбелла було тільки 5000 солдатів, оскільки інші були зайняті в Тенассеримі.
-Атаки бірманців, однак, не увінчалися успіхом, і [[9 грудня]] англійці провели вдалу контратаку, привівши бірманців в сум'яття.
+Атаки бірманців, однак, не увінчалися успіхом, і [[9 грудня]] британці провели вдалу контратаку, привівши бірманців у сум'яття.
-[[Арчібальд Кемпбелл (генерал)|Кемпбелл]] став переслідувати бірманців, розбившись на два загони він рушив до [[Проме]]. У березні він, дізнавшись про невдачі другого загону, повернувся і об'єднав війська, [[2 квітня]] зайняв Данубіа, генерал [[Бандула]] був убитий бомбою. [[25 квітня]] англійці увійшли в Проме і закріпилися там на час сезону дощів.
+[[Арчібальд Кемпбелл (генерал)|Кемпбелл]] став переслідувати бірманців, розбившись на два загони він рушив до [[Проме]]. У березні він, дізнавшись про невдачі другого загону, повернувся і об'єднав війська, [[2 квітня]] зайняв Данубіа, генерал [[Бандула]] був убитий бомбою. [[25 квітня]] британці увійшли в Проме і закріпилися там на час сезону дощів.
 === Осінь [[1825]]&nbsp;— весна [[1826]] ===
-[[17 вересня]] сторони домовилися про місячне перемир'я. Перед цим влітку генерал Джозеф Моррісон зайняв Аракан. Бірманці були витіснені з Ассама, і англійці досягли часткових успіхів в Качарі, хоча їх просування було обмежене через густі ліси і джунглі.
+[[17 вересня]] сторони домовилися про місячне перемир'я. Перед цим влітку генерал Джозеф Моррісон зайняв Аракан. Бірманці були витіснені з Ассаму, й британці досягли часткових успіхів у Качарі, хоча їхнє просування було обмежене через густі ліси і джунглі.
-[[3 листопада]] бірманці підготували армію в 60,000 чоловік і стали знову штурмувати Проме, який захищало 3,000 європейців і 2,000 місцевих солдатів. Однак британці відбили атаку, а [[1 грудня]], атакував бірманців, частково їх розсіяли. Бірманці засіли у фортеці [[Малун]] вгору по [[Іраваді]], де зібралося близько 10-12 тисяч осіб, які були обложені і обстріляні.
+[[3 листопада]] бірманці підготували армію в 60 тисяч людей і стали знову штурмувати Проме, який захищало 3 тисячі європейців і 2 тисячі місцевих солдатів. Однак британці відбили атаку, а 1 грудня атакували бірманців і частково їх розсіяли. Бірманці засіли у фортеці [[Малун]] вгору по [[Іраваді]], де зібралося близько 10-12 тисяч осіб, які були обложені й обстріляні.
-Вдобавок [[сіам]]ці хотіли скористатися стисненими обставинами Бірми, взяли бойову готовність і стали погрожувати Бірмі.
+До того ж [[сіам]]ці хотіли скористатися хитким становищем Бірми, взяли бойову готовність і стали погрожувати Бірмі.
-[[26 грудня]] бірманці попросили миру, і їм були запропоновані наступні умови:
+[[26 грудня]] бірманці попросили миру, і їм були запропоновані такі умови:
-# Передача англійцям Аракана, територій Мйоджі, Тавой, Іе і тимчасове заняття великої частини нижньої Бірми, поки бірманці не заплатять контрибуцію.
+# Передача британцями Аракана, територій Мйоджі, Тавой, Іе і тимчасове заняття великої частини нижньої Бірми, поки бірманці не заплатять контрибуцію.
-# Бірманці відмовляються від усяких домагань на Ассам і Маніпур і навколишні їх малі країни.
+# Бірманці відмовляються від усяких домагань на Ассам, Маніпур і навколишні малі країни.
-# Встановлено контрибуція для британської Ост-Індської компанії.
+# Встановлено контрибуцію для британської Ост-Індської компанії.
 # У бірманській столиці розміщується британський резидент.
 # Британські кораблі не будуть перевірятися і роззброюватися в бірманських портах.
@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 Договір був обумовлений і погоджений ([[30 грудня]] [[1825]]). Але коли бірманський двір відмовився затвердити важкі для Бірми умови, боротьба розгорілася знову (у січні [[1826]]) і закінчилася [[24 лютого]] того ж року [[Яндабуський договір|Яндабуським миром]].
-Бірманці поступилися [[Британська Ост-Індська компанія|Ост-Індській компанії]] [[Аракан]]ом, [[Іе]] і [[Танінтаї|Тенассерімом]], повинні були визнати незалежність [[Маніпур]]а, [[Ассам]]а, [[Качар (округ)|Качара]] та інших дрібних володінь, сплатили їй 250 тисяч фунтів стерлінгів золотом, визнали за англійцями важливі торговельні привілеї і пустити в Аву англійського посланника.
+Бірманці поступилися [[Британська Ост-Індська компанія|Ост-Індській компанії]] [[Аракан]]ом, [[Іе]] і [[Танінтаї|Тенассерімом]], повинні були визнати незалежність [[Маніпур]]у, [[Ассам]]у, [[Качар (округ)|Качару]] та інших дрібних володінь, сплатили їй 250 тисяч фунтів стерлінгів золотом, визнали за британцями важливі торговельні привілеї і пустити в Аву британського посланця.
 == Примітки ==
@@ Рядок 70: / Рядок 70: @@
 == Література ==
-* Индийские войны англичан // Военная энциклопедия: в 18 т. / под ред. В.&nbsp;Ф.&nbsp;Новицкого и др.&nbsp;— СПб. : Товарищество И.&nbsp;В.&nbsp;Сытина, 1911–1915.
+* Индийские войны англичан // Военная энциклопедия: в 18 т. / под ред. В.&nbsp;Ф.&nbsp;Новицкого и др.&nbsp;— СПб. : Товарищество И.&nbsp;В.&nbsp;Сытина, 1911—1915. {{ref-ru}}
 == Посилання ==
-* [Http://projectsouthasia.sdstate.edu/Docs/history/primarydocs/Treaties/Burma/002.htm Text of the Treaty of Yandabo]
+* [https://web.archive.org/web/20081202003039/http://projectsouthasia.sdstate.edu/Docs/history/primarydocs/Treaties/Burma/002.htm Text of the Treaty of Yandabo]
-* [Http://www.donaldheald.com/search/search_01.php?Author=MOORE%2C%20Lieutenant%20Josep Colour plates by Lt. Joseph Moore and (Capt. Frederick Marryat)]
+* [https://web.archive.org/web/20080512091811/http://www.donaldheald.com/search/search_01.php?Author=MOORE%2C%20Lieutenant%20Josep Colour plates by Lt. Joseph Moore and (Capt. Frederick Marryat)]
-* [Http://www.somerset.gov.uk/archives/sli/1burmese.htm The Somerset Light Infantry in the First Burmese War]
+* [https://web.archive.org/web/20160217102053/http://www1.somerset.gov.uk/archives/sli/1burmese.htm The Somerset Light Infantry in the First Burmese War]
-* [Http://www.regiments.org/wars/19thcent/24burma.htm First Anglo-Burmese War] British regiments
+* [https://web.archive.org/web/20071221172136/http://www.regiments.org/wars/19thcent/24burma.htm First Anglo-Burmese War] British regiments
-* Rikard, J. (12 December 2001) [http://www.historyofwar.org/articles/wars_angloburma1.html First Anglo Burmese War, 1823–1826]
+* Rikard, J. (12 December 2001) [http://www.historyofwar.org/articles/wars_angloburma1.html First Anglo Burmese War, 1823—1826] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110514142746/http://www.historyofwar.org/articles/wars_angloburma1.html |date=14 травня 2011 }}
+{{Війни XIX століття}}
+{{Бібліоінформація}}
 [[Категорія:Війни М'янми]]
 [[Категорія:Війни Великої Британії]]
 [[Категорія:Війни XIX століття]]
-[[Категорія:Колоніальні війни]]
+[[Категорія:Колоніальні війни Великої Британії]]
+[[Категорія:Конфлікти в 1823]]
+[[Категорія:Конфлікти в 1826]]

Перша англо-бірманська війна: відмінності між версіями

Поточна версія на 10:45, 6 грудня 2023

Зміст

Причини

Хід війни

Осінь 1823 — весна 1824

Осінь 1824 — весна 1825

Осінь 1825 — весна 1826

Примітки

Див. також

Література

Посилання

Навігаційне меню

Перша англо-бірманська війна: відмінності між версіями

Поточна версія на 10:45, 6 грудня 2023

Причини

Хід війни

Осінь 1823 — весна 1824

Осінь 1824 — весна 1825

Осінь 1825 — весна 1826

Примітки

Див. також

Література

Посилання

Навігаційне меню

Пошук