Європейська хартія місцевого самоврядування: відмінності між версіями

	Європейська хартія місцевого самоврядування
Місце розташування	Страсбург
Мова твору або назви	англійська і французька
Дата й час	15 жовтня 1985
Депозитарій	генеральний секретар Ради Європи
Дата набуття чинності	1 вересня 1988

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 10:46, 18 грудня 2023

Європейська хартія місцевого самоврядування була прийнята під егідою Конгресу місцевих і регіональних влад Європи (не плутати з Радою Європейського Союзу) і була відкрита для підписання державами-членами Ради Європи 15 жовтня 1985 та набула чинності для України 1 січня 1998 року. Хартія визначає основні принципи та механізми дії самоврядних органів влади в державах-членах Ради Європи. Децентралізація влади, застосування принципу субсидіарності (вирішення конкретних проблем на найближчому до повсякденних потреб людей щаблі влади) є головною ідеєю хартії^[1]. Це перший документ такого роду, що гарантує виконання принципу субсидіарності. Вищі адміністративні органи повинні вирішувати конкретні проблеми лише у випадку, якщо їх вирішення силами місцевих адміністрацій є неефективним або неможливим. Документ фіксує політичні та економічні права місцевого самоврядування, його незалежність від центральної влади, його обов'язок захищати громадян від зловживань з боку національної та пан'європейської бюрократії^[1]. Принципи Хартії застосовуються до всіх видів органів місцевого самоврядування.

Усі держави-члени Ради Європи є учасниками Хартії. Нові держави-члени Ради Європи планують ратифікувати Статут при першій же можливості. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві й застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування.

Україна ратифікувала хартію 15 липня 1997 року. Конституція України 1996 року закріпила основні правові принципи функціонування механізму організації влади, зафіксовані в хартії. У 1997—1999 роках верховна рада України прийняла Закон про місцеві державні адміністрації, Закон про статус столиці України міста Київ, Конституцію АР Крим. 28 травня 1998 року Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи ухвалив «Рекомендації з місцевої та регіональної демократії в Україні». Складний процес узгодження вітчизняного законодавства з положеннями хартії триває^[1].

Зміст Хартії

Хартія складається з Преамбули та трьох частин.

Преамбула закріплює фундаментальні принципи Хартії, якими є: роль місцевого самоврядування в забезпеченні демократії, ефективного управління та децентралізації влади; роль муніципальних утворень в розвитку Європи; необхідність для муніципалітетів мати широку автономію.

Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії. Зокрема, закріплює необхідність конституційного і законодавчого регулювання місцевого самоврядування (ст. 2), визначає поняття місцевого самоврядування (ст. 3), встановлює принципи організації та діяльності органів місцевого самоврядування (ст. 4), наприклад, наявність предметів ведення і повноважень органів місцевого самоврядування, що дозволяють останнім ефективно розв'язувати питання місцевого значення.

Інші статті першої частини фіксують необхідність чіткого муніципального поділу (ст. 5), самостійного визначення органами місцевого самоврядування своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності вибраних посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 6, 7). Цілями ще двох важливих статей є обмеження адміністративного контролю за нормотворенням органів місцевого самоврядування (ст. 8) і необхідність забезпечити наповнюваність місцевих бюджетів (ст. 9). Стаття 10 закріплює право органів місцевого самоврядування співпрацювати між собою і створювати міжмуніципальні асоціації, а стаття 11 — можливість судового захисту місцевої автономії.

Друга частина містить різні положення щодо зобов'язань держав, які підписали і ратифікували Хартію, виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав. Хартія надає державам право не включати у внутрішнє законодавство деякі положення Хартії за наявності правового обґрунтування (ст. 12). Зазначена стаття також закріплює, що принципи місцевого самоврядування обов'язкові для всіх держав. Таким чином, мова йде про компроміс між необхідністю дотримання фундаментальних принципів місцевого самоврядування та гнучкістю щодо внутрішнього права кожної з держав.

Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких зазвичай стандартний і наявний у всіх конвенціях Ради Європи: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст. 16), денонсація і нотифікація (ст. 18, 19).

Група незалежних експертів Європейської хартії

Рада Європи заснувала консультативний орган під назвою 'Група незалежних експертів Європейської хартії', що складається із наукових працівників, кожен з сорока семи держав-членів. Група збирається два рази на рік для розгляду цілої низки питань, пов'язаних з Європейською Хартією місцевого самоврядування, а також надає юридичні консультації та підтримку обраних членів Конгресу Ради Європи, які здійснюють програмні місії для спостереження за ситуацією місцевого та регіонального самоврядування в державах-членах Рада Європи.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в А. Ю. Мартинов. Європейська соціальна хартія [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Література

О. Задорожний. Європейська хартія місцевого самоврядування // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 253 ISBN 978-966-611-818-2
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1996.
Європейська хартія місцевого самоврядування в Україні: питання реалізації та контролю = The European Charter of Local Self-Government in Ukraine: Issues of Enforcement and Control / М. В. Гірняк; Укр. асоц. місц. та регіон. влад, Укр. акад. друкарства, Львів. міськрада. — Л. : Каменяр, 2004. — 58 c. — Бібліогр.: с. 54—56.
Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Україна в політико-правовому полі Ради Європи: досвід і проблеми. — К., 1999.

Джерела

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.
ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 1985 [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
Європейська хартія місцевого самоврядування http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/PDF/Ukrainian/122-Ukrainian.pdf [Архівовано 15 жовтня 2009 у Wayback Machine.]]
Таблиця підписів та ратифікацій [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Пояснювальна записка [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.]
Офіційний вебсайт Конгресу Ради Європи

[ЕІУ-1] а ^б ^в А. Ю. Мартинов. Європейська соціальна хартія [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

[1]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''Європейська Хартія місцевого самоврядування''' була прийнята під егідою [[ Конгрес місцевих та регіональних влад Європи| Конгресу Місцевих та Регіональних Влад Європи]] (не плутати з Радою [[ Європейський Союз|Європейського Союзу]]) і була відкрита для підписання державами-членами [[Рада Європи|Ради Європи]] 15 жовтня 1985 та набрала чинності в 1 вересня 1988 року. Майже всі держави-члени Ради Європи є учасниками Статуту - виняток становлять три [[Карликова держава|мікро-держави]] : [[Монако]], [[Андорра]] та [[Сан-Марино]]. Нові держави-члени Ради Європи планують ратифікувати Статут при першій же можливості. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві і застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії [[місцеве самоврядування| місцевого самоврядування]].
+{{unibox}}'''Європейська хартія місцевого самоврядування''' була прийнята під егідою [[Конгрес місцевих і регіональних влад Європи|Конгресу місцевих і регіональних влад Європи]] (не плутати з Радою [[Європейський Союз|Європейського Союзу]]) і була відкрита для підписання державами-членами [[Рада Європи|Ради Європи]] 15 жовтня 1985 та набула чинності для України 1 січня 1998 року. Хартія визначає основні принципи та механізми дії самоврядних органів влади в державах-членах [[Рада Європи|Ради Європи]]. Децентралізація влади, застосування принципу субсидіарності (вирішення конкретних проблем на найближчому до повсякденних потреб людей щаблі влади) є головною ідеєю хартії<ref name="ЕІУ">А.&nbsp;Ю.&nbsp;Мартинов. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Evrop_socialna_khartiya_1961 Європейська соціальна хартія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924105901/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Evrop_socialna_khartiya_1961 |date=24 вересня 2015 }}{{ЕІУ/3}}</ref>. Це перший документ такого роду, що гарантує виконання принципу субсидіарності. Вищі адміністративні органи повинні вирішувати конкретні проблеми лише у випадку, якщо їх вирішення силами місцевих адміністрацій є неефективним або неможливим. Документ фіксує політичні та економічні права місцевого самоврядування, його незалежність від центральної влади, його обов'язок захищати громадян від зловживань з боку національної та пан'європейської бюрократії<ref name="ЕІУ"/>. Принципи Хартії застосовуються до всіх видів [[Муніципалітет|органів місцевого самоврядування]].
+Усі держави-члени Ради Європи є учасниками Хартії. Нові держави-члени Ради Європи планують ратифікувати Статут при першій же можливості. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві й застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії [[місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]].
-Крім того, Хартія є першим юридичним документом, що гарантує дотримання принципу [[Субсидіарність|субсидіарності]] державами - членами [[Рада Європи|Ради Європи]]. Таким чином, місцева влада повинна здійснювати управління і контролювати значну частину публічних зобов'язань в інтересах місцевого населення і під своєю відповідальністю. Відповідно до принципу субсидіарності, Хартія передбачає, що публічні зобов'язання повинні реалізовуватися на найбільш близькому до населення рівні, і повинні відноситися до вищого адміністративного рівня тільки в тому випадку, якщо вирішення таких завдань силами місцевих адміністрацій є неефективним або неможливим. Принципи Хартії застосовуються до всіх видів [[Муніципалітет|органів місцевого самоврядування]].
+Україна ратифікувала хартію 15&nbsp;липня 1997 року. [[Конституція України]] 1996 року закріпила основні правові принципи функціонування механізму організації влади, зафіксовані в хартії. У 1997—1999 роках верховна рада України прийняла Закон про місцеві державні адміністрації, Закон про статус столиці України міста Київ, Конституцію АР Крим. 28 травня 1998 року Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи ухвалив «Рекомендації з місцевої та регіональної демократії в Україні». Складний процес узгодження вітчизняного законодавства з положеннями хартії триває<ref name="ЕІУ"/>.
 == Зміст Хартії ==
+Хартія складається з Преамбули та трьох частин.
+* Преамбула закріплює фундаментальні принципи Хартії, якими є: роль [[Місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] в забезпеченні [[Демократія|демократії]], ефективного управління та [[Децентралізація|децентралізації]] влади; роль [[Муніципальне утворення|муніципальних утворень]] в розвитку Європи; необхідність для муніципалітетів мати широку [[Автономія|автономію]].
+* Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії. Зокрема, закріплює необхідність конституційного і законодавчого регулювання [[Місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] (ст.&nbsp;2), визначає поняття [[місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] (ст.&nbsp;3), встановлює принципи організації та діяльності [[Муніципалітет|органів місцевого самоврядування]] (ст.&nbsp;4), наприклад, наявність предметів ведення і повноважень органів місцевого самоврядування, що дозволяють останнім ефективно розв'язувати питання місцевого значення.
-Хартія складається з Преамбули та трьох частин.
+Інші статті першої частини фіксують необхідність чіткого муніципального поділу (ст.&nbsp;5), самостійного визначення органами місцевого самоврядування своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності вибраних посадових осіб [[Місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] (ст.&nbsp;6, 7). Цілями ще двох важливих статей є обмеження адміністративного контролю за нормотворенням органів місцевого самоврядування (ст.&nbsp;8) і необхідність забезпечити наповнюваність місцевих [[бюджет]]ів (ст.&nbsp;9). Стаття 10 закріплює право органів місцевого самоврядування співпрацювати між собою і створювати міжмуніципальні асоціації, а стаття 11&nbsp;— можливість судового захисту місцевої автономії.
-* Преамбула закріплює фундаментальні принципи Хартії, якими є: роль [[місцеве самоврядування | місцевого самоврядування]] в забезпеченні [[демократія | демократії]], ефективного управління та [[децентралізація | децентралізації]] влади; роль [[муніципальне утворення | муніципальних утворень ]] в розвитку Європи; необхідність для муніципалітетів мати широку [[автономія | автономію]].
+* Друга частина містить різні положення щодо зобов'язань держав, які підписали і ратифікували Хартію, виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав. Хартія надає державам право не включати у внутрішнє законодавство деякі положення Хартії за наявності правового обґрунтування (ст.&nbsp;12). Зазначена стаття також закріплює, що принципи місцевого самоврядування обов'язкові для всіх держав. Таким чином, мова йде про компроміс між необхідністю дотримання фундаментальних принципів [[місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] та гнучкістю щодо внутрішнього права кожної з держав.
-* Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії. Зокрема, закріплюється на необхідності конституційного і законодавчого регулювання [[місцеве самоврядування | місцевого самоврядування]] (ст. 2), визначається поняття [[місцеве самоврядування | місцевого самоврядування]] (ст. 3), встановлюються принципи організації та діяльності [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]] (ст.4), наприклад, наявність предметів ведення і повноважень [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]], що дозволяють останнім ефективно вирішувати питання місцевого значення.
-Інші статті першої частини фіксують необхідність чіткого муніципального поділу (ст.5), самостійного визначення [[муніципалітет | органами місцевого самоврядування]] своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності вибраних посадових осіб [[місцеве самоврядування | місцевого самоврядування]] (ст.6, 7). Цілями ще двох важливих статей є обмеження адміністративного контролю за нормоутворення [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]] (ст.8) і необхідність забезпечення наповнення місцевих [[бюджет | бюджетів]] (ст.9). Стаття 10 закріплює право [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]] співпрацювати між собою і створювати міжмуніципальний асоціації, а стаття 11 - можливість судового захисту місцевої автономії.
+* Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких зазвичай стандартний і наявний у всіх конвенціях [[Рада Європи|Ради Європи]]: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст.&nbsp;16), денонсація і нотифікація (ст.&nbsp;18, 19).
-* Друга частина містить різні положення щодо зобов'язань держав, що підписали і ратифікували Хартію, виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав. Хартія надає державам право не включати у внутрішнє законодавство деякі положення Хартії при наявності правового обгрунтування (ст. 12). Зазначена стаття також закріплює, що принципи місцевого самоврядування обов'язкові для всіх держав. Таким чином, мова йде про компроміс між необхідністю дотримання фундаментальних принципів [[місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] та гнучкістю щодо внутрішнього права кожної з держав.
-* Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких, як правило, стандартно і є в наявності у всіх конвенціях [[Рада Європи|Ради Європи]]: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст.16), денонсація і нотифіцікація (ст.18 , 19).
-==Дивись також==
-*[[Рада Європи]]
-*[[Конгрес місцевих та регіональних влад Європи]]
 == Група незалежних експертів Європейської хартії ==
+[[Рада Європи]] заснувала консультативний орган під назвою'' 'Група незалежних експертів Європейської хартії''', що складається із наукових працівників, кожен з сорока семи держав-членів. Група збирається два рази на рік для розгляду цілої низки питань, пов'язаних з Європейською Хартією місцевого самоврядування, а також надає юридичні консультації та підтримку обраних членів [[Конгрес місцевих та регіональних влад Європи|Конгресу Ради Європи]], які здійснюють програмні місії для спостереження за ситуацією місцевого та регіонального самоврядування в державах-членах Рада Європи.
+== Див. також ==
-[[Рада Європи]] заснував консультативний орган під назвою'' 'Група незалежних експертів Європейської хартії''', що складається із наукових працівників, кожен з сорока семи держав-членів. Група збирається два рази на рік для розгляду цілої низки питань, пов'язаних з Європейською Хартією місцевого самоврядування, а також надає юридичні консультації та підтримку обраних членів [[Конгрес місцевих та регіональних влад Європи | Конгрес Ради Європи]], які здійснюють програми місії для спостереження за ситуацією місцевого та регіонального самоврядування в державах-членах [[Рада Європи | ради]].
+* [[Європейська хартія регіонального / просторового планування]]
+* [[Рада Європи]]
-==Джерела==
+* [[Конгрес місцевих та регіональних влад Європи]]
-* Європейська хартія місцевого самоврядування http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/PDF/Ukrainian/122-Ukrainian.pdf]
+* [[Муніципальне право]]
+== Примітки ==
-* [http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ChercheSig.asp?NT=122&CM=8&DF=8/1/2006&CL=ENG Таблиця підписів та ратифікацій]
+{{примітки}}
-* [http://conventions.coe.int/Treaty/en/Reports/Html/122.htm Пояснювальна записка]
-* [http://www.coe.int/t/congress/1-Presentation/histoire_en.asp Офіційний вебсайт Конгресу Ради Європи]
+== Література ==
-[[Категорія:Рада Європи]]
+* ''О. Задорожний''. Європейська хартія місцевого самоврядування // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— С.&nbsp;253 ISBN 978-966-611-818-2
+* Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.&nbsp;— К., 1996.
+* Європейська хартія місцевого самоврядування в Україні: питання реалізації та контролю = The European Charter of Local Self-Government in Ukraine: Issues of Enforcement and Control / М.&nbsp;В.&nbsp;Гірняк; Укр. асоц. місц. та регіон. влад, Укр. акад. друкарства, Львів. міськрада.&nbsp;— Л. : Каменяр, 2004.&nbsp;— 58 c.&nbsp;— Бібліогр.: с. 54—56.
+* Мармазов В. Є., Піляєв І.&nbsp;С.&nbsp;Україна в політико-правовому полі Ради Європи: досвід і проблеми.&nbsp;— К., 1999.
+== Джерела ==
+* Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л.&nbsp;М.&nbsp;Герасіна, В.&nbsp;Л.&nbsp;Погрібна, І.&nbsp;О.&nbsp;Поліщук та ін. За ред. М.&nbsp;П.&nbsp;Требіна.&nbsp;— Х.: Право, 2015.
+* [http://leksika.com.ua/14550112/legal/yevropeyska_hartiya_mistsevogo_samovryaduvannya_1985 ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 1985] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160826190220/http://leksika.com.ua/14550112/legal/yevropeyska_hartiya_mistsevogo_samovryaduvannya_1985 |date=26 серпня 2016 }} //{{Юридична енциклопедія}}
+* Європейська хартія місцевого самоврядування http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/PDF/Ukrainian/122-Ukrainian.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091015004900/http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/PDF/Ukrainian/122-Ukrainian.pdf |date=15 жовтня 2009 }}]
+* [http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ChercheSig.asp?NT=122&CM=8&DF=8/1/2006&CL=ENG Таблиця підписів та ратифікацій] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110927001558/http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ChercheSig.asp?NT=122&CM=8&DF=8%2F1%2F2006&CL=ENG |date=27 вересня 2011 }}
+* [http://conventions.coe.int/Treaty/en/Reports/Html/122.htm Пояснювальна записка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110707032944/http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Reports/HTML/122.htm |date=7 липня 2011 }}
+* [https://web.archive.org/web/20060831211555/http://www.coe.int/t/congress/1-Presentation/histoire_en.asp Офіційний вебсайт Конгресу Ради Європи]
+[[Категорія:Договори Ради Європи]]
-[[de:Europäische Charta der kommunalen Selbstverwaltung]]
+[[Категорія:Міжнародне право]]
-[[el:Ευρωπαϊκός Χάρτης Τοπικής Αυτονομίας]]
-[[en:European Charter of Local Self-Government]]
-[[fr:Charte européenne de l'autonomie locale]]
-[[it:Carta europea dell'autonomia locale]]
-[[pl:Europejska Karta Samorządu Lokalnego]]
-[[ru:Европейская хартия местного самоуправления]]
-[[tr:Avrupa Yerel Yönetimler Özerklik Şartnamesi]]