Орден Домініканців: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м |
Немає опису редагування |
||
(Не показано 44 проміжні версії 22 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
⚫ | |||
{{Монаший орден |
{{Монаший орден |
||
|Назва = Домініканці |
|Назва = Домініканці |
||
|Латинська назва = Ordo fratrum praedicatorum |
|Латинська назва = Ordo fratrum praedicatorum |
||
|Повна назва = Орден проповідників |
|Повна назва = Орден проповідників |
||
|Герб ордену = [[Файл: |
|Герб ордену = [[Файл:Coat of Arms of the Dominican Order.png|100px]] |
||
|Абревіатура = O.P. |
|Абревіатура = O.P. |
||
|Церква = [[Римо-Католицька Церква]] |
|Церква = [[Римо-Католицька Церква]] |
||
|Девіз = |
|Девіз = |
||
|Засновник = [[Домінік де Гусман|Домінік де Гусман (святий Домінік)]] |
|||
(Laudare, Benedicere, Praedicare) |
|||
|Засновник = [[Святий Домінік]] |
|||
|Покровитель = |
|Покровитель = |
||
|Дата заснування = [[1214]], у [[Тулуза|Тулузі]] |
|Дата заснування = [[1214]], у [[Тулуза|Тулузі]] |
||
|Дата утвердження = [[Гонорій III|Гонорієм III]] [[1216]] |
|Дата утвердження = [[Гонорій III|Гонорієм III]] [[1216]] |
||
|Сайт = http://www.op.org/ |
|Сайт = http://www.op.org/ |
||
}} |
|||
}}'''Домініка́нці''' (домінікани, «брати проповідники»; {{lang-la|Ordo Praedicatorum}}) — [[Католицизм|католицький]] чернечий [[Католицькі релігійні ордени|орден]], заснований у [[1215]] в [[Тулуза|Тулузі]] ([[Франція]]) [[Іспанія|іспанським]] [[Чернець|монахом]] [[Святий Домінік|св. Домініком]] ([[1170]]–[[1221]]). |
|||
'''Домініка́нці''' — члени [[Католицизм|католицького]] чернечого '''О́рдену пропові́дників''' ({{lang-la|Ordo Praedicatorum}}; ''O.P.''), більш відомого як '''О́рден домініка́нців'''. [[Католицькі релігійні ордени|Орден]] заснований [[1215]] року в [[Тулуза|Тулузі]] [[Іспанія|іспанським]] [[Чернець|монахом]] [[Домінік де Гусман|Домініком де Гусманом]]. Схвалений [[22 грудня]] [[1216]] року Папою римським [[Гонорій III|Гонорієм ІІІ]], буллою «''Religiosam vitam''». Членами ордену є католицькі [[священик|священник]]и (отці-[[монахи]]), а також брати-монахи, монахині, а також [[Братство мирян Святого Домініка|миряни-помічники]]. Покликаний проповідувати [[Євангеліє]] й протистояти [[єресь|єресям]] всередині [[Католицька Церква|Церкви]]. Відомий завдяки розбудові європейської освіти у середньовіччі, витворенню [[схоластика|схоластики]]; захисту Церкви від єретичних вчень та постанню [[інквізиція|інквізиції]] в [[ранній новий час|ранньомодерну]] добу. З лав Ордену вийшли видатні мислителі такі як [[Тома Аквінський]], [[Томмазо Кампанелла]], [[Майстер Екгарт]] та інші. Найбільший освітній заклад домініканців — [[Папський університет святого Томи Аквінського]] в [[Рим]]і, [[Італія]]. В Україні домініканці присутні з [[1233]] року. У [[Київ|Києві]] діє філія Папського університету [[Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського (Київ)|Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського]]. Девіз — «Прославляти, Благословити, Проповідувати» ({{lang-la|Laudare, Benedicere, Praedicare}}). Також — ''брати проповідники''. |
|||
== Організація == |
== Організація == |
||
Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами [[собака]], що тримав у зубах палаючий [[ |
Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами [[собака]], що тримав у зубах палаючий [[смолоскип]] — вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями ({{lang-la|Dominicanes}}), що означало послідовники Домініка; однак їхню назву можна перекласти і як «пси Господні» ({{lang-la|Domini canes}}). На терені України цей символ побутував на печатках деяких міст і містечок, що за часів Речі Посполитої були осередками згаданого ордену (Мрина на Чернігівщині, Козина на Волині, Давидова на Львівщині тощо). |
||
Основні сфери діяльності домініканців — проповідь [[Євангеліє|Євангелія]], вивчення наук, освіта, боротьба з [[Єресь|єресями]], [[ |
Основні сфери діяльності домініканців — проповідь [[Євангеліє|Євангелія]], вивчення наук, освіта, боротьба з [[Єресь|єресями]], [[місіонер]]ська діяльність. |
||
На чолі ордену стоїть генеральний магістр. З вересня 2010 року генеральним магістром домініканців є Брюно Кадоре. Кожну провінцію ордену очолює провінційний пріор, кожну чернечу громаду — конвентуальний пріор. Вони несуть відповідальність перед загальними зборами — Конвентуальним, |
На чолі ордену стоїть генеральний магістр. З вересня 2010 року генеральним магістром домініканців є Брюно Кадоре, француз, а з 2019 року — Герард Тімонер, філіпінець. Генеральний магістр Ордену вибирається Генеральним капітулом терміном на 9 років, з можливістю переобрання один раз. Кожну провінцію ордену очолює провінційний [[пріор]], якого обирая Провінційний капітул терміном на 4 роки з можливістю переобрання на другий термін, кожну більшу чернечу громаду, що має статус "конвенту" — конвентуальний пріор, якого вибирає Капітул конвенту на 3 роки, з можливістю переобрання на другий термін, а меншу, яка має статус "дому" — настоятель, якого призначає Провінційний пріор. Вони несуть відповідальність перед загальними зборами — Конвентуальним, Провінційним або Генеральним капітулом. |
||
На чолі чину стоїть генерал, який підпорядковується [[Папа Римський|Папі]]. Домініканці займають важливі державні пости у [[Ватикан]]і. Сьогодні домініканці — один з найвпливовіших католицьких монаших чинів. |
На чолі чину стоїть генерал Ордену, який підпорядковується [[Папа Римський|Папі]]. Домініканці займають важливі державні пости у [[Ватикан]]і. Сьогодні домініканці — один з найвпливовіших католицьких монаших чинів. |
||
Домініканський орден має третю гілку — [[терціарії]]в, людей що приносять [[Обітниця|обітниці]], але залишаються у світі і живуть духовним життям ордену. Сам Домінік заснував під ім'ям «Міліції Ісуса Христа» союз мирян обох статей для захисту церкви і з метою прагнення до моральної досконалості. |
Домініканський орден має [[Братство мирян Святого Домініка|третю гілку]] — [[терціарії]]в, людей що приносять [[Обітниця|обітниці]], але залишаються у світі і живуть духовним життям ордену. Це домініканці-миряни. Сам Домінік заснував під ім'ям «Міліції Ісуса Христа» союз мирян обох статей для захисту церкви і з метою прагнення до моральної досконалості. |
||
Одяг ордену — біла [[відлога]], шкіряний пояс з |
Одяг ордену — біла [[відлога]], шкіряний пояс з вервечкою, біла пелерина з [[відлога|відлогою]] і чорний плащ з чорною пелериною і [[відлога|відлогою]]. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
У [[1214]] році навколо |
У [[1214]] році навколо Домініка де Гусмана в [[Тулуза|Тулузі]] утворилася перша громада. Статут був затверджений двома роками пізніше папою [[Гонорій III|Гонорієм III]]. Орден швидко поширився у [[Франція|Франції]] (тут домініканці спочатку називалися ''якобитами'', тому що перша резиденція ордену в [[Париж]]і була при церкві св. Якова), [[Іспанія|Іспанії]] і [[Італія|Італії]]. Найважливішим напрямом діяльності домініканців було поглиблене вивчення теології з метою підготовки грамотних проповідників. Центрами ордену стали Париж і Болонья — два найбільших університетських міст Європи. У 1221 році домініканці мали 70 монастирів, у 1256 році в ордені було 7000 ченців. |
||
Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах [[Сорбонна|Парижа]], [[Падуанський університет|Падуї]], [[Карлів університет|Праги]] та інших. З [[XIII століття]] домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї). У [[1318]] році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, |
Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах [[Сорбонна|Парижа]], [[Падуанський університет|Падуї]], [[Карлів університет|Праги]] та інших. З [[XIII століття]] домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї). У [[1318]] році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, архієпархію. |
||
На першому генеральному капітулі в Болоньї, в [[1220]] році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від будь-якого майна і доходів і жити милостинею. |
На першому генеральному капітулі в Болоньї, в [[1220]] році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від будь-якого майна і доходів і жити милостинею. Ця постанова дотримувалася не повністю, тож [[1425]] року була скасована папою [[Мартін V|Мартіном V]]. У [[1227]] домініканці здобули право повсюдної [[проповідь|проповіді]] і [[сповідь|сповіді]]. Третій генеральний магістр ордену, святий [[Раймунд де Пеньяфорт]], видав у [[1238]] році збірку його статутів. |
||
Ця постанова дотримувалася не повністю, тож [[1425]] року була скасована папою [[Мартін V|Мартіном V]]. |
|||
⚫ | На чолі ордену стоїть магістр, який обирався спочатку довічно, а потім на фіксований термін. У кожній країні є провінційний пріор, у кожному окремому поселенні, що має не менше 12 осіб — конвентуальний пріор. Над ними головує [[капітул]], тобто загальні збори, які скликаються один раз на три роки. Головне завдання нового ордену полягало в місіонерській діяльності серед невірних, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослов'ям. |
||
У [[1227]] домініканці здобули право повсюдної [[проповідь|проповіді]] і [[сповідь|сповіді]]. Третій генеральний магістр ордену, святий [[Раймунд де Пеньяфорт]], видав у [[1238]] році збірку його статутів. |
|||
⚫ | |||
Головне завдання нового ордену полягало в місіонерській діяльності серед невірних, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослов'ям. |
|||
До домініканців належали видатні [[філософ]]и-[[Схоластика|схоласти]] ([[Альберт Великий]], [[Тома Аквінський]]) і містики ([[Майстер Екгарт]], [[Джироламо Савонарола]], [[Йоганн Таулер]]). |
До домініканців належали видатні [[філософ]]и-[[Схоластика|схоласти]] ([[Альберт Великий]], [[Тома Аквінський]]) і містики ([[Майстер Екгарт]], [[Джироламо Савонарола]], [[Йоганн Таулер]]). |
||
З [[ |
З [[XIII століття|ХІІІ ст.]] домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу, в тому числі в [[Україна|Україні]]. У [[1233]] заснував монастир під [[Київ|Києвом]] чернець [[Одрованж Яцек|Яцек Одровонж]] ({{lang-pl|Jacek Odrowąż}}, {{lang-la|Hyacintus}}, {{lang-uk| Йоакинф Одровонж)}}. Домініканські [[монастир]]і існували в Україні у ХІІІ–XVII ст., а на західно-українських землях до [[1939]]. |
||
[[Файл:Lwów - k. Dominikan 2.JPG|thumb|250px|right|[[Костел домініканців (Львів)|Костел монастиря домініканців]] у Львові]] |
[[Файл:Lwów - k. Dominikan 2.JPG|thumb|250px|right|[[Костел домініканців (Львів)|Костел монастиря домініканців]] у Львові]] |
||
Вибравши шлях |
Вибравши шлях жебручих проповідників Євангелія, для боротьби з альбігойцями (катарами), домініканці згодом і далі бути охоронцями основ віри. У [[1232]] році для боротьби проти єретичних рухів у відання ордену була передана [[інквізиція]]. Magister sacri palatii, який завжди обирався з домініканців, керував вищою цензурою. [[Файл:San Domenico11.jpg|thumb|200px|Домініканець в облеченні]] |
||
В епоху найбільшого розквіту орден домініканців налічував до 150 000 членів в 45 провінціях (з них 11 поза Європою) і 12 громад під управлінням самостійних генерал-вікаріїв. Пізніше домініканці були відтіснені єзуїтами від шкіл та проповіді при дворах, а почасти й від місіонерської діяльності. На кінець XIX століття вони існували в Італії, Іспанії, Австрії, їхні місії були в Америці і Ост-Індії. |
В епоху найбільшого розквіту орден домініканців налічував до 150 000 членів в 45 провінціях (з них 11 поза Європою) і 12 громад під управлінням самостійних генерал-вікаріїв. Пізніше домініканці були відтіснені єзуїтами від шкіл та проповіді при дворах, а почасти й від місіонерської діяльності. На кінець XIX століття вони існували в Італії, Іспанії, Австрії, їхні місії були в Америці і Ост-Індії. |
||
Жіночі домініканські монастирі, числом до 300, на кінець XIX століття існували в Італії, Австрії, Бельгії, Америці, Польщі. Згоромадження сесер Домініканок у Польщі заснувала 1861 року [[Колумба Білецька]] родом з |
Жіночі домініканські монастирі, числом до 300, на кінець XIX століття існували в Італії, Австрії, Бельгії, Америці, Польщі. Згоромадження сесер Домініканок у Польщі заснувала 1861 року [[Колумба Білецька]] родом з Львівщини. Черниці займалися рукоділлям. Одяг їх білий, з чорним плащем і велоном. Відома з сестер цього ордену — [[свята Катерина Сієнська]]. |
||
У [[XVI століття|XVI столітті]] домініканські проповідники з'явилися в Латинській Америці. Багато домініканців, наприклад, [[Бартоломе де Лас Касас]], виступали на захист прав індіанців у колоніях. |
У [[XVI століття|XVI столітті]] домініканські проповідники з'явилися в Латинській Америці. Багато домініканців, наприклад, [[Бартоломе де Лас Касас]], виступали на захист прав індіанців у колоніях. |
||
Рядок 65: | Рядок 65: | ||
== Святі домініканці == |
== Святі домініканці == |
||
[[Файл:SaintDominic.jpg|right|thumb|200px|Худ. Клаудіо Коельо,Іспанія. Св. Домінік.]] |
[[Файл:SaintDominic.jpg|right|thumb|200px|Худ. Клаудіо Коельо, Іспанія. Св. Домінік.]] |
||
* |
* [[Домінік де Гусман]] (1170—1221) — засновник ордену проповідників |
||
* |
* [[Реймунд де Пеньяфорт]] (1175—1275) — богослов і [[канонічне право|каноніст]] |
||
* |
* [[Яцек Одровонж]] (1183/1185-1257) — місіонер, згідно з переказом, що досягав у ході місії берегів Дніпра (м. Києва) |
||
* |
* [[Альберт Великий]] (бл. 1193—1280) — [[Філософія|філософ]]-[[Схоластика|схоласт]], [[Богослов'я|богослов]] |
||
* |
* [[Тома Аквінський]] (1225/1226-1274) — середньовічний філософ і богослов |
||
* |
* [[Інокентій V]] (бл. 1225—1276) — папа римський |
||
* |
* [[Маргарита Угорська]] (1242—1270) — [[принц]]еса з династії [[Арпади]] |
||
* |
* [[Бенедикт XI]] (1240—1304) — [[папа римський]] |
||
* |
* [[Сузо, Генріх|Генріх Сузо]] (1295/1297-1366) — поет і філософ-містик |
||
* |
* [[Катерина Сієнська]] (1347—1398) — [[учитель церкви]], терціарка |
||
* |
* [[Вікентій Феррер]] (1350—1419) — філософ, богослов і проповідник |
||
* |
* [[Фра Анджеліко]] (1400—1455) — видатний художник епохи [[Епоха Відродження|Раннього Відродження]] |
||
* |
* [[Пій V]] (1504—1572) — папа римський |
||
* |
* [[Мартін де Поррес]] (1579—1639) — лікар, перший темношкірий американець, канонізований католицькою церквою (в 1962р). |
||
* [[Павло та 90 сподвижників]] |
* [[Павло та 90 сподвижників]] |
||
* [[ |
* [[Катерина Которська]] |
||
== |
== Видатні домініканці == |
||
=== Святі й блаженні === |
|||
* [[Жуана Португальська]], [[Блаженний|блаженна]]. |
|||
=== Інші === |
|||
[[Файл:Gaspar da Cruz — 1569 — Tractado — title page.png|thumb|Титульна сторінка «Трактату» Гашпара да Круш — першої європейської книги [[синологія|про Китай]]]] |
[[Файл:Gaspar da Cruz — 1569 — Tractado — title page.png|thumb|Титульна сторінка «Трактату» Гашпара да Круш — першої європейської книги [[синологія|про Китай]]]] |
||
* [[Джіамбаттіста Аудіфреді,]] (1714 −1794) — астроном і бібліограф |
* [[Джіамбаттіста Аудіфреді,]] (1714 −1794) — астроном і бібліограф |
||
* [[Вінсент |
* [[Вінсент із Бове]] (1190—1264) — [[теологія|теолог]], [[енциклопедист]], [[філософ]] і [[педагог]] |
||
* [[Маргарета Ебнер]] — (бл. |
* [[Маргарета Ебнер]] — (бл. 1291—1351) — візіонерка і містична письменниця |
||
* [[Майстер Екгарт]] ( |
* [[Майстер Екгарт]] (1260—1328) — теолог і філософ, один з найбільших християнських містиків |
||
* [[Яків Ворагинський]] ( |
* [[Яків Ворагинський]] (1230—1298) — духовний письменник |
||
* [[Петрус де Дація]] ( |
* [[Петрус де Дація]] (1235—1289) — перший шведський письменник |
||
* [[Андре де Лонжюмо]] ([[XIII століття]]) — дипломат |
* [[Андре де Лонжюмо]] ([[XIII століття]]) — дипломат |
||
* [[Йоганн Таулер]] ( |
* [[Йоганн Таулер]] (1300—1361) — містик і проповідник |
||
* [[Томас Торквемада|Торквемада Томас]] ( |
* [[Томас Торквемада|Торквемада Томас]] (1420—1498) — перший великий інквізитор [[Іспанія|Іспанії]] |
||
* [[Якоб Шпренгер]] ( |
* [[Якоб Шпренгер]] (1436—1495) — вважається співавтором книги «[[Молот відьом]]» |
||
* [[Фелікс Фабер]] ( |
* [[Фелікс Фабер]] (1441—1502) — мандрівник, історик |
||
* [[Джироламо Савонарола]] ( |
* [[Джироламо Савонарола]] (1452—1498) — флорентійський проповідник та громадський реформатор |
||
* [[Йоганн Тецель]] (бл. |
* [[Йоганн Тецель]] (бл. 1465—1519) — став відомим поширенням [[індульгенція|індульгенцій]], виступив зі спростуванням [[95 тез]] [[Мартін Лютер|Лютера]] |
||
* Антоніо де Монтесінос — монах, який був першим з духовенства, хто публічно засудив усі форми поневолення корінних народів Америки. |
* Антоніо де Монтесінос — монах, який був першим з духовенства, хто публічно засудив усі форми поневолення корінних народів Америки. |
||
* Педро де Кордова — ( |
* Педро де Кордова — (1460—1525), пріор домініканського монастиря, який підтримував діяльність [[Бартоломе де Лас Касас|Лас Касаса]] і Монтесиноса |
||
* [[Фра Бартоломео]] ( |
* [[Фра Бартоломео]] (1469—1517) — художник, один з представників флорентійської школи [[живопис]]у |
||
* [[Бартоломео де Лас Касас]] ( |
* [[Бартоломео де Лас Касас]] (1484—1566) — захисник прав індіанців, противник рабства; єпископ |
||
* [[Себастьян де Фуенлеаль]] (бл. |
* [[Себастьян де Фуенлеаль]] (бл. 1490—1547) — єпископ [[Санто-Домінго]], виконував обов'язки голови Другої Аудіенції |
||
* [[Луїс де Гранада]] ( |
* [[Луїс де Гранада]] (1504—1588) — богослов і один з великих містиків Іспанії |
||
* [[Гашпар да Круш]] (бл. |
* [[Гашпар да Круш]] (бл. 1520—1570) — місіонер, автор першої європейської книги про Китай |
||
* [[Луїс де Леон]] ( |
* [[Луїс де Леон]] (1528—1591) — поет-містик, релігійний письменник, перекладач священних текстів і літературних творів |
||
* [[Джордано Бруно]] ( |
* [[Джордано Бруно]] (1548—1600) — вчений і поет, пізніше пішов з ордену |
||
* [[Жак Клеман]] ( |
* [[Жак Клеман]] (1565—1589) — вбивця французького короля [[Генріх III (король Франції|Генріха III]] Валуа |
||
* [[Томазо Кампанелла]] ( |
* [[Томазо Кампанелла]] (1568—1639) — філософ, письменник-утопіст |
||
* [[Бенедикт XIII]] ( |
* [[Бенедикт XIII]] (1649—1730) — Папа Римський |
||
* [[Жан Батист Лаба]] ( |
* [[Жан Батист Лаба]] (1663—1738) — [[місіонер]] та [[мандрівник]] |
||
* [[Жан-Батист Анрі Лакордер]] ( |
* [[Жан-Батист Анрі Лакордер]] (1802—1861) — письменник і богослов, багато зробив для відродження ордену в 19 столітті |
||
* Лагранж Марі-Жозе ( |
* Лагранж Марі-Жозе (1855—1938) — богослов |
||
* |
* [[Ів Конґар]] (Yves Congar) (1904—1995), французький католицький теолог, представник «нової теології» (Nouvelle theologie), один з експертів [[II Ватиканський собор|II Ватиканського собору]]. |
||
* [[Жорж-Домінік Бенкет]] ( |
* [[Жорж-Домінік Бенкет]] (1910—1969) — лауреат [[Нобелівська премія миру|Нобелівської премії]] ([[1958]]) |
||
* Бруно Хуссар ( |
* Бруно Хуссар (1911—1996) — засновник [[Неві Шалом (селище)|Неві Шалом (Оаза Миру)]] |
||
* [[Бернардо де Луго]] — лінгвіст, укладач першої граматики мови чибча-муісків. |
* [[Бернардо де Луго]] — лінгвіст, укладач першої граматики мови чибча-муісків. |
||
* Марсель Дюбуа ( |
* Марсель Дюбуа (1920—2006) — богослов, викладач [[Єврейського Університету (м. Єрусалим)]], настоятель івритомовних католицької громади. |
||
* [[Жорж-Марі-Мартен Котте]] (нар. 1922) — [[кардинал]], [[теологія|теолог]] та [[філософія|філософ]] |
* [[Жорж-Марі-Мартен Котте]] (нар. 1922) — [[кардинал]], [[теологія|теолог]] та [[філософія|філософ]] |
||
* [[Крістоф Шенборн]] (нар. 1945) — кардинал, [[архієпископ]] [[Відень|Віденський]], теолог |
* [[Крістоф Шенборн]] (нар. 1945) — кардинал, [[архієпископ]] [[Відень|Віденський]], теолог |
||
* [[Жорж Пір]], лауреат [[Нобелівська премія миру|Нобелівської премії миру]] (1958)<ref>Cf. [http://nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/1958/pire-bio.html The Nobel Foundation, The Nobel Peace Prize 1958, ''Georges Pire, The Nobel Peace Prize 1958: Biography''] {{ref-en}}</ref> |
* [[Жорж Пір]], лауреат [[Нобелівська премія миру|Нобелівської премії миру]] (1958)<ref>Cf. [http://nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/1958/pire-bio.html The Nobel Foundation, The Nobel Peace Prize 1958, ''Georges Pire, The Nobel Peace Prize 1958: Biography''] {{ref-en}}</ref> |
||
* [[Ґруневеґ Мартін]] |
* [[Мартін Ґруневеґ|Ґруневеґ Мартін]] |
||
== |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
|||
{{примітки}} |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[Папський університет святого Томи Аквінського|Папський університет святого Томи Аквінського (''Анґелікум'')]] |
|||
* [[Вищий інститут релігійних наук святого Томи Аквінського]] |
|||
⚫ | |||
* [[Кайрос (видавництво)|Видавництво «Кайрос»]] |
* [[Кайрос (видавництво)|Видавництво «Кайрос»]] |
||
== Джерела == |
|||
* [https://ure-online.info/encyclopedia/dominikantsi/ Домініканці] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія |
|||
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part3.pdf Домінікани] // {{УМЕ3|сторінки=367}} |
|||
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53396/10457.html Домініканці]}} |
|||
* [https://kairosbooks.com.ua/product/dominikantsi/ Домініканці, Массімо Карло Джанніні, Кайрос 2023] |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
{{Commons|Dominican Order}} |
|||
{{Commonscat|Dominicans}} |
|||
* [ |
* [https://web.archive.org/web/20090531232453/http://dominic.ua/uk/ Провінційний Вікаріат України Ордену домініканів св. Михаїла Архангела] {{ref-en}} {{ref-pl}} {{ref-ru}} {{ref-uk}} |
||
* [http://praedicatores.org.ua Інформаційний сервіс домініканців в Українії] {{ref-en}} {{ref-pl}} |
* [https://web.archive.org/web/20170910134218/http://praedicatores.org.ua/ Інформаційний сервіс домініканців в Українії] {{ref-en}} {{ref-pl}} |
||
* [http://www.op.org Офіційна сторінка Ордену домініканів] {{ref-en}} {{ref-es}} {{ref-fr}} |
* [http://www.op.org Офіційна сторінка Ордену домініканів] {{ref-en}} {{ref-es}} {{ref-fr}} |
||
{{Католицькі ордени}} |
{{Католицькі ордени}} |
||
{{Бібліоінформація}} |
|||
[[Категорія:Домініканці|*]] |
[[Категорія:Домініканці|*]] |
||
[[Категорія:Католицькі ордени]] |
[[Категорія:Католицькі ордени]] |
||
[[Категорія:Чернецтво]] |
[[Категорія:Чернецтво]] |
||
[[Категорія:1214 у християнстві]] |
|||
[[Категорія:Релігійні організації, засновані 1214]] |
Поточна версія на 08:05, 28 січня 2024
Домініканці | |
---|---|
Орден проповідників | |
![]() | |
Абревіатура | O.P. |
Церква | Римо-Католицька Церква |
Засновник | Домінік де Гусман (святий Домінік) |
Заснування | 1214, у Тулузі |
Утвердження | Гонорієм III 1216 |
Сайт | http://www.op.org/ |
Домініка́нці — члени католицького чернечого О́рдену пропові́дників (лат. Ordo Praedicatorum; O.P.), більш відомого як О́рден домініка́нців. Орден заснований 1215 року в Тулузі іспанським монахом Домініком де Гусманом. Схвалений 22 грудня 1216 року Папою римським Гонорієм ІІІ, буллою «Religiosam vitam». Членами ордену є католицькі священники (отці-монахи), а також брати-монахи, монахині, а також миряни-помічники. Покликаний проповідувати Євангеліє й протистояти єресям всередині Церкви. Відомий завдяки розбудові європейської освіти у середньовіччі, витворенню схоластики; захисту Церкви від єретичних вчень та постанню інквізиції в ранньомодерну добу. З лав Ордену вийшли видатні мислителі такі як Тома Аквінський, Томмазо Кампанелла, Майстер Екгарт та інші. Найбільший освітній заклад домініканців — Папський університет святого Томи Аквінського в Римі, Італія. В Україні домініканці присутні з 1233 року. У Києві діє філія Папського університету Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського. Девіз — «Прославляти, Благословити, Проповідувати» (лат. Laudare, Benedicere, Praedicare). Також — брати проповідники.
Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах палаючий смолоскип — вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями (лат. Dominicanes), що означало послідовники Домініка; однак їхню назву можна перекласти і як «пси Господні» (лат. Domini canes). На терені України цей символ побутував на печатках деяких міст і містечок, що за часів Речі Посполитої були осередками згаданого ордену (Мрина на Чернігівщині, Козина на Волині, Давидова на Львівщині тощо).
Основні сфери діяльності домініканців — проповідь Євангелія, вивчення наук, освіта, боротьба з єресями, місіонерська діяльність.
На чолі ордену стоїть генеральний магістр. З вересня 2010 року генеральним магістром домініканців є Брюно Кадоре, француз, а з 2019 року — Герард Тімонер, філіпінець. Генеральний магістр Ордену вибирається Генеральним капітулом терміном на 9 років, з можливістю переобрання один раз. Кожну провінцію ордену очолює провінційний пріор, якого обирая Провінційний капітул терміном на 4 роки з можливістю переобрання на другий термін, кожну більшу чернечу громаду, що має статус "конвенту" — конвентуальний пріор, якого вибирає Капітул конвенту на 3 роки, з можливістю переобрання на другий термін, а меншу, яка має статус "дому" — настоятель, якого призначає Провінційний пріор. Вони несуть відповідальність перед загальними зборами — Конвентуальним, Провінційним або Генеральним капітулом. На чолі чину стоїть генерал Ордену, який підпорядковується Папі. Домініканці займають важливі державні пости у Ватикані. Сьогодні домініканці — один з найвпливовіших католицьких монаших чинів.
Домініканський орден має третю гілку — терціаріїв, людей що приносять обітниці, але залишаються у світі і живуть духовним життям ордену. Це домініканці-миряни. Сам Домінік заснував під ім'ям «Міліції Ісуса Христа» союз мирян обох статей для захисту церкви і з метою прагнення до моральної досконалості.
Одяг ордену — біла відлога, шкіряний пояс з вервечкою, біла пелерина з відлогою і чорний плащ з чорною пелериною і відлогою.
У 1214 році навколо Домініка де Гусмана в Тулузі утворилася перша громада. Статут був затверджений двома роками пізніше папою Гонорієм III. Орден швидко поширився у Франції (тут домініканці спочатку називалися якобитами, тому що перша резиденція ордену в Парижі була при церкві св. Якова), Іспанії і Італії. Найважливішим напрямом діяльності домініканців було поглиблене вивчення теології з метою підготовки грамотних проповідників. Центрами ордену стали Париж і Болонья — два найбільших університетських міст Європи. У 1221 році домініканці мали 70 монастирів, у 1256 році в ордені було 7000 ченців.
Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах Парижа, Падуї, Праги та інших. З XIII століття домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї). У 1318 році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, архієпархію.
На першому генеральному капітулі в Болоньї, в 1220 році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від будь-якого майна і доходів і жити милостинею. Ця постанова дотримувалася не повністю, тож 1425 року була скасована папою Мартіном V. У 1227 домініканці здобули право повсюдної проповіді і сповіді. Третій генеральний магістр ордену, святий Раймунд де Пеньяфорт, видав у 1238 році збірку його статутів.
На чолі ордену стоїть магістр, який обирався спочатку довічно, а потім на фіксований термін. У кожній країні є провінційний пріор, у кожному окремому поселенні, що має не менше 12 осіб — конвентуальний пріор. Над ними головує капітул, тобто загальні збори, які скликаються один раз на три роки. Головне завдання нового ордену полягало в місіонерській діяльності серед невірних, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослов'ям.
До домініканців належали видатні філософи-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Майстер Екгарт, Джироламо Савонарола, Йоганн Таулер).
З ХІІІ ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек Одровонж (пол. Jacek Odrowąż, лат. Hyacintus, укр. Йоакинф Одровонж). Домініканські монастирі існували в Україні у ХІІІ–XVII ст., а на західно-українських землях до 1939.
Вибравши шлях жебручих проповідників Євангелія, для боротьби з альбігойцями (катарами), домініканці згодом і далі бути охоронцями основ віри. У 1232 році для боротьби проти єретичних рухів у відання ордену була передана інквізиція. Magister sacri palatii, який завжди обирався з домініканців, керував вищою цензурою.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a6/San_Domenico11.jpg/200px-San_Domenico11.jpg)
В епоху найбільшого розквіту орден домініканців налічував до 150 000 членів в 45 провінціях (з них 11 поза Європою) і 12 громад під управлінням самостійних генерал-вікаріїв. Пізніше домініканці були відтіснені єзуїтами від шкіл та проповіді при дворах, а почасти й від місіонерської діяльності. На кінець XIX століття вони існували в Італії, Іспанії, Австрії, їхні місії були в Америці і Ост-Індії.
Жіночі домініканські монастирі, числом до 300, на кінець XIX століття існували в Італії, Австрії, Бельгії, Америці, Польщі. Згоромадження сесер Домініканок у Польщі заснувала 1861 року Колумба Білецька родом з Львівщини. Черниці займалися рукоділлям. Одяг їх білий, з чорним плащем і велоном. Відома з сестер цього ордену — свята Катерина Сієнська.
У XVI столітті домініканські проповідники з'явилися в Латинській Америці. Багато домініканців, наприклад, Бартоломе де Лас Касас, виступали на захист прав індіанців у колоніях.
У XVII–XVIII століттях діяльність ордену істотно обмежувалася як світською, так і церковною владою. Сильний удар по домініканських монастирях в Північній Європі завдала Реформація.
У XIX столітті становище ордену стабілізувалося, домініканські монастирі розвивалися в Європі, Латинській Америці та на Філіппінах. Бурхливо розвивається орден у США й Канаді.
У XX столітті орден зазнав нових потрясінь — вигнання в 1910 році з Мексики, масові вбивства домініканських ченців під час громадянської війни в Іспанії, гоніння в комуністичних країнах. Однак до кінця XX століття стан ордену знову стабілізувався — у 1980-х роках домініканці володіли монастирями в 50 країнах світу.
У 2010 році орден нараховував 5906 ченців (з них 4456 священиків). Вони служать в 607 парафіях.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/38/SaintDominic.jpg/200px-SaintDominic.jpg)
- Домінік де Гусман (1170—1221) — засновник ордену проповідників
- Реймунд де Пеньяфорт (1175—1275) — богослов і каноніст
- Яцек Одровонж (1183/1185-1257) — місіонер, згідно з переказом, що досягав у ході місії берегів Дніпра (м. Києва)
- Альберт Великий (бл. 1193—1280) — філософ-схоласт, богослов
- Тома Аквінський (1225/1226-1274) — середньовічний філософ і богослов
- Інокентій V (бл. 1225—1276) — папа римський
- Маргарита Угорська (1242—1270) — принцеса з династії Арпади
- Бенедикт XI (1240—1304) — папа римський
- Генріх Сузо (1295/1297-1366) — поет і філософ-містик
- Катерина Сієнська (1347—1398) — учитель церкви, терціарка
- Вікентій Феррер (1350—1419) — філософ, богослов і проповідник
- Фра Анджеліко (1400—1455) — видатний художник епохи Раннього Відродження
- Пій V (1504—1572) — папа римський
- Мартін де Поррес (1579—1639) — лікар, перший темношкірий американець, канонізований католицькою церквою (в 1962р).
- Павло та 90 сподвижників
- Катерина Которська
- Джіамбаттіста Аудіфреді, (1714 −1794) — астроном і бібліограф
- Вінсент із Бове (1190—1264) — теолог, енциклопедист, філософ і педагог
- Маргарета Ебнер — (бл. 1291—1351) — візіонерка і містична письменниця
- Майстер Екгарт (1260—1328) — теолог і філософ, один з найбільших християнських містиків
- Яків Ворагинський (1230—1298) — духовний письменник
- Петрус де Дація (1235—1289) — перший шведський письменник
- Андре де Лонжюмо (XIII століття) — дипломат
- Йоганн Таулер (1300—1361) — містик і проповідник
- Торквемада Томас (1420—1498) — перший великий інквізитор Іспанії
- Якоб Шпренгер (1436—1495) — вважається співавтором книги «Молот відьом»
- Фелікс Фабер (1441—1502) — мандрівник, історик
- Джироламо Савонарола (1452—1498) — флорентійський проповідник та громадський реформатор
- Йоганн Тецель (бл. 1465—1519) — став відомим поширенням індульгенцій, виступив зі спростуванням 95 тез Лютера
- Антоніо де Монтесінос — монах, який був першим з духовенства, хто публічно засудив усі форми поневолення корінних народів Америки.
- Педро де Кордова — (1460—1525), пріор домініканського монастиря, який підтримував діяльність Лас Касаса і Монтесиноса
- Фра Бартоломео (1469—1517) — художник, один з представників флорентійської школи живопису
- Бартоломео де Лас Касас (1484—1566) — захисник прав індіанців, противник рабства; єпископ
- Себастьян де Фуенлеаль (бл. 1490—1547) — єпископ Санто-Домінго, виконував обов'язки голови Другої Аудіенції
- Луїс де Гранада (1504—1588) — богослов і один з великих містиків Іспанії
- Гашпар да Круш (бл. 1520—1570) — місіонер, автор першої європейської книги про Китай
- Луїс де Леон (1528—1591) — поет-містик, релігійний письменник, перекладач священних текстів і літературних творів
- Джордано Бруно (1548—1600) — вчений і поет, пізніше пішов з ордену
- Жак Клеман (1565—1589) — вбивця французького короля Генріха III Валуа
- Томазо Кампанелла (1568—1639) — філософ, письменник-утопіст
- Бенедикт XIII (1649—1730) — Папа Римський
- Жан Батист Лаба (1663—1738) — місіонер та мандрівник
- Жан-Батист Анрі Лакордер (1802—1861) — письменник і богослов, багато зробив для відродження ордену в 19 столітті
- Лагранж Марі-Жозе (1855—1938) — богослов
- Ів Конґар (Yves Congar) (1904—1995), французький католицький теолог, представник «нової теології» (Nouvelle theologie), один з експертів II Ватиканського собору.
- Жорж-Домінік Бенкет (1910—1969) — лауреат Нобелівської премії (1958)
- Бруно Хуссар (1911—1996) — засновник Неві Шалом (Оаза Миру)
- Бернардо де Луго — лінгвіст, укладач першої граматики мови чибча-муісків.
- Марсель Дюбуа (1920—2006) — богослов, викладач Єврейського Університету (м. Єрусалим), настоятель івритомовних католицької громади.
- Жорж-Марі-Мартен Котте (нар. 1922) — кардинал, теолог та філософ
- Крістоф Шенборн (нар. 1945) — кардинал, архієпископ Віденський, теолог
- Жорж Пір, лауреат Нобелівської премії миру (1958)[1]
- Ґруневеґ Мартін
- Домініканці // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Домінікани // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 367. — 1000 екз.
- Домініканці // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Домініканці, Массімо Карло Джанніні, Кайрос 2023
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Dominican Order |
- Провінційний Вікаріат України Ордену домініканів св. Михаїла Архангела (англ.) (пол.) (рос.) (укр.)
- Інформаційний сервіс домініканців в Українії (англ.) (пол.)
- Офіційна сторінка Ордену домініканів (англ.) (ісп.) (фр.)
|