Битва при Платеях: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
Рядок 2: Рядок 2:
|conflict = Битва при Платеях
|conflict = Битва при Платеях
|image = [[FIle:Plain of Plataea, from Mount Cithaeron engraving by William Miller after H W Williams.jpg|300px]]
|image = [[FIle:Plain of Plataea, from Mount Cithaeron engraving by William Miller after H W Williams.jpg|300px]]
|caption = <br/>Вид на Платейську рівнину, на якій відбулося бій. Гравюра 1829 року
|caption = <br/>Вид на Платейську рівнину, на якій відбувся бій. Гравюра 1829 року
|partof = [[Греко-перські війни]]
|partof = [[Греко-перські війни]]
|date = [[9 вересня]] [[479 до н. е.]]
|date = [[9 вересня]] [[479 до н. е.]]
Рядок 21: Рядок 21:


== Передісторія ==
== Передісторія ==
Грецькі міста-держави [[Афіни]] та [[Еритрея (Греція)|Еритрея]] допомагали братнім полісам [[Іонія|Іонії]] в невдалому [[Іонійське повстання|Іонійському повстанні]] проти влади перського царя [[Дарій I Великий|Дарія I]] в 499–494 роках {{до}}. [[Імперія Ахеменідів|Перська імперія]] на той момент була досить молодою державою. Після смерті її творця [[Кир Великий|Кира II]] в 530&nbsp;р. до н.&nbsp;е. державу часто стрясали повстання підкорених народів,{{sfn|Holland|2005|p=47—55}}{{sfn|Holland|2005|p=203}} які загрожували її цілісності. Грецьким повстанцям вдалось спільно з афінянами захопити і спалити важливе місто імперії і столицю [[сатрапія|сатрапії]] Лідії місто [[Сарди]]. Дарій хотів помститися непідконтрольним йому повсталим грекам.{{sfn|Holland|2006|p=171—178}}
Грецькі міста-держави [[Афіни]] та [[Еретрія]] допомагали братнім полісам [[Іонія|Іонії]] в невдалому [[Іонійське повстання|Іонійському повстанні]] проти влади перського царя [[Дарій I Великий|Дарія I]] в 499–494 роках {{до}}. [[Імперія Ахеменідів|Перська імперія]] на той момент була досить молодою державою. Після смерті її творця [[Кир Великий|Кира II]] в 530&nbsp;р. до н.&nbsp;е. державу часто стрясали повстання підкорених народів,{{sfn|Holland|2005|p=47—55}}{{sfn|Holland|2005|p=203}} які загрожували її цілісності. Грецьким повстанцям вдалось спільно з афінянами захопити і спалити важливе місто імперії і столицю [[сатрапія|сатрапії]] Лідії місто [[Сарди]]. Дарій хотів помститися непідконтрольним йому повсталим грекам.{{sfn|Holland|2006|p=171—178}}


Також Дарій вважав можливим підкорити розрізнені давньогрецькі міста.{{sfn|Holland|2005|p=171—178}} У 492 році до н.&nbsp;е. під-час військової експедиції перського воєначальника [[Мардоній|Мардонія]] була завойована [[Фракія]]. [[Стародавня Македонія|Македонія]] визнала верховну владу перського царя.<ref>Геродот. VII. 44—45</ref>. Таким чином, перське сухопутне військо отримало прохід до території Стародавньої Греції. У 491 році до н.&nbsp;е. Дарій відправив послів у всі незалежні грецькі міста з вимогою «землі і води», що означало визнання влади персів.{{sfn|Holland|2005|p=178—179}} Усвідомлюючи силу і військову міць [[Імперія Ахеменідів|держави Ахеменідів]], всі міста стародавньої [[Греція|Еллади]], окрім [[Спарта|Спарти]] і [[Афіни|Афін]], прийняли принизливі вимоги. В Афінах посли були віддані під суд та страчені. У Спарті їх скинули в колодязь, запропонувавши взяти звідти землю і воду.{{sfn|Holland|2005|p=178—179}}<ref>Геродот. VII. 133</ref>
Також Дарій вважав можливим підкорити розрізнені давньогрецькі міста.{{sfn|Holland|2005|p=171—178}} У 492 році до н.&nbsp;е. під-час військової експедиції перського воєначальника [[Мардоній|Мардонія]] була завойована [[Фракія]]. [[Стародавня Македонія|Македонія]] визнала верховну владу перського царя.<ref>Геродот. VII. 44—45</ref>. Таким чином, перське сухопутне військо отримало прохід до території Стародавньої Греції. У 491 році до н.&nbsp;е. Дарій відправив послів у всі незалежні грецькі міста з вимогою «землі і води», що означало визнання влади персів.{{sfn|Holland|2005|p=178—179}} Усвідомлюючи силу і військову міць [[Імперія Ахеменідів|держави Ахеменідів]], всі міста стародавньої [[Греція|Еллади]], окрім [[Спарта|Спарти]] і [[Афіни|Афін]], прийняли принизливі вимоги. В Афінах посли були віддані під суд та страчені. У Спарті їх скинули в колодязь, запропонувавши взяти звідти землю і воду.{{sfn|Holland|2005|p=178—179}}<ref>Геродот. VII. 133</ref>
Рядок 28: Рядок 28:
[[Файл:Achaemenid Empire ru.svg|left|thumb|400px|Карта [[Імперія Ахеменідів|держави Ахеменідів]]]]
[[Файл:Achaemenid Empire ru.svg|left|thumb|400px|Карта [[Імперія Ахеменідів|держави Ахеменідів]]]]


В Афінах до влади прийшов [[Фемістокл]]. Проміжок між [[Марафонська битва|Марафонської битвою]] і вторгненням Ксеркса історик Суріков називає «добою Фемистокла».{{sfn|Суриков Аристид|2008|p=97—98}} У той час як перси збирали армію для завоювання Еллади, афінський політик сприяв створенню потужного флоту.{{sfn|Holland|2005|p=217—219}} У афінян був звичай ділити між собою доходи від срібних рудників в [[Лавріон]]і.{{sfn|Ставнюк|1988|с=19}} Власником цих рудників була держава. Після падіння [[тиран]]ів державне майно стало вважатись власністю всіх громадян. Якщо після покриття всіх державних потреб у касах залишалися значні суми, то цей надлишок ділився між афінянами.{{sfn|Курциус|2002|с=237—238}} Фемістокл запропонував направити отримані кошти на будівництво кораблів. Пропозиція була сприйнята дуже неоднозначно. Приймаючи її, кожен афінянин утрачав хоч і невеликі, але гарантовані державні кошти.{{sfn|Holland|2005|p=219—222}} Готуючи кораблі для війни з персами, Фемістокл розумів, що афіняни не погодяться з ним, оскільки не вважають розбитого під Марафоном ворога серйозною загрозою. Тому він переконав співгромадян, що нові кораблі і потужний флот необхідні для перемоги в безперервній війні з островом [[Егіна (острів)|Егіна]].<ref name="Плутарх IV">Плутарх. Фемістокл IV</ref>{{sfn|Курциус|2002|p=238}}{{sfn|Суриков|2008|p=165}} Саме така політика, зрештою, призвела до нищівної поразки армії Ксеркса.
В Афінах до влади прийшов [[Фемістокл]]. Проміжок між [[Марафонська битва|Марафонської битвою]] і вторгненням Ксеркса історик Суріков називає «добою Фемістокла».{{sfn|Суриков Аристид|2008|p=97—98}} У той час як перси збирали армію для завоювання Еллади, афінський політик сприяв створенню потужного флоту.{{sfn|Holland|2005|p=217—219}} У афінян був звичай ділити між собою доходи від срібних шахт в [[Лавріон]]і.{{sfn|Ставнюк|1988|с=19}} Власником цих шахт була держава. Після падіння [[тиран]]ів державне майно стало вважатись власністю всіх громадян. Якщо після покриття всіх державних потреб у касах залишалися значні суми, то цей надлишок ділився між афінянами.{{sfn|Курциус|2002|с=237—238}} Фемістокл запропонував направити отримані кошти на будівництво кораблів. Пропозиція була сприйнята дуже неоднозначно. Приймаючи її, кожен афінянин втрачав хоч і невеликі, але гарантовані державні кошти.{{sfn|Holland|2005|p=219—222}} Готуючи кораблі для війни з персами, Фемістокл розумів, що афіняни не погодяться з ним, оскільки не вважають розбитого під Марафоном ворога серйозною загрозою. Тому він переконав співгромадян, що нові кораблі і потужний флот необхідні для перемоги в безперервній війні з островом [[Егіна (острів)|Егіна]].<ref name="Плутарх IV">Плутарх. Фемістокл IV</ref>{{sfn|Курциус|2002|p=238}}{{sfn|Суриков|2008|p=165}} Саме така політика, зрештою, призвела до нищівної поразки армії Ксеркса.


У 481 році до н.&nbsp;е. Ксеркс, подібно батькові, направив послів у більшість грецьких міст-держав, за винятком Афін і Спарти, з вимогою «землі і води».<ref>Геродот. VII. 32</ref> Наприкінці осені 481 року до н.&nbsp;е. в [[Коринф]]і відбулись загальногрецькі збори, де перед лицем спільної небезпеки був укладений союз і припинені міжусобні війни.<ref>Геродот. VII. 145</ref> У грецькі колонії були відправлені посольства з проханням про допомогу. Технічно виконати постанови загальногрецького конгресу було складно у зв'язку з розрізненістю стародавніх греків, ворожнечею між ними і міжусобними війнами.{{sfn|Holland|2005|p=217—223}}
У 481 році до н.&nbsp;е. Ксеркс, подібно батькові, направив послів у більшість грецьких міст-держав, за винятком Афін і Спарти, з вимогою «землі і води».<ref>Геродот. VII. 32</ref> Наприкінці осені 481 року до н.&nbsp;е. в [[Коринф]]і відбулись загальногрецькі збори, де перед лицем спільної небезпеки був укладений союз і припинені міжусобні війни.<ref>Геродот. VII. 145</ref> У грецькі колонії були відправлені посольства з проханням про допомогу. Технічно виконати постанови загальногрецького конгресу було складно у зв'язку з розрізненістю стародавніх греків, ворожнечею між ними і міжусобними війнами.{{sfn|Holland|2005|p=217—223}}


Придушивши єгипетське повстання, Ксеркс продовжив підготовку до походу на Грецію.{{sfn|Holland|2006|p=208—211}} Військо було зібрано з багатьох народів величезної імперії. За Геродотом, воно включало [[перси|персів]], [[Мідія (держава)|мідян]], Кіссе, [[Гирканія (область)|гирканів]], [[Ассирія|ассирійців]], [[Бактрія|бактрійців]], [[Саки (племена)|саків]], індійців, [[арії]]в, [[парфяни|парфян]], [[Хорезм|хорасміев]], [[согдійська область|согдійців]], [[Гандхара|гандарів]] та ін..<ref>Геродот. VII. 61—82</ref> Крім сухопутного війська, у Ксеркса був потужний флот, споряджений прибережними і острівними народами, що входили до його держави.<ref>Геродот. VII. 89—95</ref>
Придушивши єгипетське повстання, Ксеркс продовжив підготовку до походу на Грецію.{{sfn|Holland|2006|p=208—211}} Військо було зібрано з багатьох народів величезної імперії. За Геродотом, воно включало [[перси|персів]], [[Мідія (держава)|мідян]], Кіссе, [[Гирканія (область)|гирканів]], [[Ассирія|ассирійців]], [[Бактрія|бактрійців]], [[Саки (племена)|саків]], індійців, [[арії]]в, [[парфяни|парфян]], [[Хорезм|хорезмів]], [[согдійська область|согдійців]], [[Гандхара|гандарів]] та ін..<ref>Геродот. VII. 61—82</ref> Крім сухопутного війська, у Ксеркса був потужний флот, споряджений прибережними і острівними народами, що входили до його держави.<ref>Геродот. VII. 89—95</ref>


== Посилання ==
== Посилання ==

Поточна версія на 09:42, 5 лютого 2024

Битва при Платеях
Греко-перські війни

Вид на Платейську рівнину, на якій відбувся бій. Гравюра 1829 року
Дата9 вересня 479 до н. е.
МісцеПлатеї (Беотія), Греція
Результат Остаточна перемога греків
Сторони
Грецькі міста-держави Персія
Командувачі
Павсаній, Арістід Мардоній†
Сили
110 000 350 000 (Геродот),
70 — 120 тисяч, згідно з сучасними істориками[1][2][3]
Втрати
159 (Геродот)
1 360 (Плутарх)
близько 10 000 (Ефор та Діодор Сицилійський)		 43 000 з 300 000 залишились живими, втікши з поля боя (Геродот)

Битва при Платеях — одна з найбільших сухопутних битв греко-перських воєн, що відбулась у 479 році до н. е. на схилах гори Кітерон поряд з невеликим містечком Платеї в Беотії.

У битві при Платеях перська армія зазнала нищівної поразки. Під керівництвом спартанця Павсанія союзне грецьке військо майже повністю знищило вороже військо. Битва при Платеях привела до повного розгрому сухопутних сил імперії Ахеменідів, що вторгнулись на територію Еллади під керівництвом Ксеркса. Втрати греків були порівняно невеликими. Згідно з різними античними джерелами, вони оцінюються від декількох сотень до десяти тисяч воїнів.

Передісторія

[ред. | ред. код]

Грецькі міста-держави Афіни та Еретрія допомагали братнім полісам Іонії в невдалому Іонійському повстанні проти влади перського царя Дарія I в 499–494 роках до н. е.. Перська імперія на той момент була досить молодою державою. Після смерті її творця Кира II в 530 р. до н. е. державу часто стрясали повстання підкорених народів,[4][5] які загрожували її цілісності. Грецьким повстанцям вдалось спільно з афінянами захопити і спалити важливе місто імперії і столицю сатрапії Лідії місто Сарди. Дарій хотів помститися непідконтрольним йому повсталим грекам.[6]

Також Дарій вважав можливим підкорити розрізнені давньогрецькі міста.[7] У 492 році до н. е. під-час військової експедиції перського воєначальника Мардонія була завойована Фракія. Македонія визнала верховну владу перського царя.[8]. Таким чином, перське сухопутне військо отримало прохід до території Стародавньої Греції. У 491 році до н. е. Дарій відправив послів у всі незалежні грецькі міста з вимогою «землі і води», що означало визнання влади персів.[9] Усвідомлюючи силу і військову міць держави Ахеменідів, всі міста стародавньої Еллади, окрім Спарти і Афін, прийняли принизливі вимоги. В Афінах посли були віддані під суд та страчені. У Спарті їх скинули в колодязь, запропонувавши взяти звідти землю і воду.[9][10]

У 490 році до н. е. для підкорення Афін був направлений перський флот під командуванням Датіса та Артаферна. На шляху до Афін була підкорена і зруйнована Еретрія.[11]. Військо висадилося на території Аттики, однак було розбите афінянами і платейцями в битві при Марафоні.[12] Після цієї невдалої експедиції Дарій став збирати велике військо для підкорення всієї Греції. Його планам перешкодило повстання в Єгипті[9] у 486 році до н. е., а незабаром Дарій помер. Трон зайняв його син Ксеркс.[13]

Карта держави Ахеменідів

В Афінах до влади прийшов Фемістокл. Проміжок між Марафонської битвою і вторгненням Ксеркса історик Суріков називає «добою Фемістокла».[14] У той час як перси збирали армію для завоювання Еллади, афінський політик сприяв створенню потужного флоту.[15] У афінян був звичай ділити між собою доходи від срібних шахт в Лавріоні.[16] Власником цих шахт була держава. Після падіння тиранів державне майно стало вважатись власністю всіх громадян. Якщо після покриття всіх державних потреб у касах залишалися значні суми, то цей надлишок ділився між афінянами.[17] Фемістокл запропонував направити отримані кошти на будівництво кораблів. Пропозиція була сприйнята дуже неоднозначно. Приймаючи її, кожен афінянин втрачав хоч і невеликі, але гарантовані державні кошти.[18] Готуючи кораблі для війни з персами, Фемістокл розумів, що афіняни не погодяться з ним, оскільки не вважають розбитого під Марафоном ворога серйозною загрозою. Тому він переконав співгромадян, що нові кораблі і потужний флот необхідні для перемоги в безперервній війні з островом Егіна.[19][20][21] Саме така політика, зрештою, призвела до нищівної поразки армії Ксеркса.

У 481 році до н. е. Ксеркс, подібно батькові, направив послів у більшість грецьких міст-держав, за винятком Афін і Спарти, з вимогою «землі і води».[22] Наприкінці осені 481 року до н. е. в Коринфі відбулись загальногрецькі збори, де перед лицем спільної небезпеки був укладений союз і припинені міжусобні війни.[23] У грецькі колонії були відправлені посольства з проханням про допомогу. Технічно виконати постанови загальногрецького конгресу було складно у зв'язку з розрізненістю стародавніх греків, ворожнечею між ними і міжусобними війнами.[24]

Придушивши єгипетське повстання, Ксеркс продовжив підготовку до походу на Грецію.[25] Військо було зібрано з багатьох народів величезної імперії. За Геродотом, воно включало персів, мідян, Кіссе, гирканів, ассирійців, бактрійців, саків, індійців, аріїв, парфян, хорезмів, согдійців, гандарів та ін..[26] Крім сухопутного війська, у Ксеркса був потужний флот, споряджений прибережними і острівними народами, що входили до його держави.[27]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Holland, 2005, с. 400.
  2. ↑ Jon Edward Martin. The Battle of Plataea— August, 479 BCE (англ.). сайт militaryhistoryonline.com. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 2 лютого 2012.
  3. ↑ Green, 1996, с. 240—260.
  4. ↑ Holland, 2005, с. 47—55.
  5. ↑ Holland, 2005, с. 203.
  6. ↑ Holland, 2006, с. 171—178.
  7. ↑ Holland, 2005, с. 171—178.
  8. ↑ Геродот. VII. 44—45
  9. ↑ а б в Holland, 2005, с. 178—179.
  10. ↑ Геродот. VII. 133
  11. ↑ Геродот. VI. 101
  12. ↑ Геродот. VI. 113
  13. ↑ Holland, 2005, с. 206—207.
  14. ↑ Суриков Аристид, 2008, с. 97—98.
  15. ↑ Holland, 2005, с. 217—219.
  16. ↑ Ставнюк, 1988, с. 19.
  17. ↑ Курциус, 2002, с. 237—238.
  18. ↑ Holland, 2005, с. 219—222.
  19. ↑ Плутарх. Фемістокл IV
  20. ↑ Курциус, 2002, с. 238.
  21. ↑ Суриков, 2008, с. 165.
  22. ↑ Геродот. VII. 32
  23. ↑ Геродот. VII. 145
  24. ↑ Holland, 2005, с. 217—223.
  25. ↑ Holland, 2006, с. 208—211.
  26. ↑ Геродот. VII. 61—82
  27. ↑ Геродот. VII. 89—95
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_при_Платеях&oldid=41692586