Пекту: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: hi:बएकदू पर्वत |
|||
(Не показано 34 проміжні версії 20 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{move|Пектусан}} |
|||
[[Файл:Baitou Mountain Tianchi.jpg|250px|міні|праворуч|Кратерне озеро на вершині гори Пекту.]] |
|||
{{Гора |
|||
|фото_розмір = 300px |
|||
}} |
|||
'''Пектусан, Байтоушань'''{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}{{sfn|Атлас світу|2005}} ({{Lang-ko|백두산}}, {{lang-zh|长白山}}, {{lang-mnc|{{MongolUnicode|ᡤᠣᠯᠮᡳᠨ <br>ᡧᠠᠩᡤᡳᠶᠠᠨ <br>ᠠᠯᡳᠨ|h|lang=mnc}}}}) — білоголова гора) — [[стратовулкан]], найвища вершина [[плоскогір'я]] [[Чанбайшань]]. Один із священних символів [[корейці|корейського народу]]. Розташований на [[Корея|корейсько]]-[[китай]]ському кордоні. Висота вулкана 2744 метрів. |
|||
== Загальні відомості == |
|||
'''Гора Пекту''' ({{lang-ko|白頭山, 백두산}}, ''пектусан'', «білоголова гора») — [[вулкан]], найвища вершина [[плоскогір'я]] [[Чанбайшань]]. Один із священних символів [[корейці|корейського народу]]. Розташований на [[Корея|корейсько]]-[[китай]]ському кордоні. |
|||
[[Гора]] складається переважно з білої [[пемза|пемзи]], якій власне й завдячує назвою. |
|||
Вулкан діючий — останнє [[виверження вулкана|виверження]], вибухи з викидами газів та каміння, сталося в [[1904]] році. В [[кратер]]і вулкана розташоване досить велике [[Небесне озеро]]. На схилах вулкана знаходяться витоки [[річка|річок]] [[Туминьцзян]], [[Сунгарі]], [[Ялуцзян]]. |
|||
Висота вулкана 2744 м, або ж за іншими даними 2750 метрів. |
|||
Інші назви: '''гора Чанбай''' ({{zh|t=長白山|s=长白山|p=chángbáishān, ''чанбайшань''}}, «вічнобіла гора»), '''гора Голмін Санґіян''' ([[Маньчжурська мова|мань]].: Golmin Šanggiyan Alin, «всюдибіла гора»). |
|||
[[Гора]] складається переважно з білої [[пемза|пемзи]] якій власне й завдячує назвою. |
|||
== Географія та геологія == |
|||
Вулкан діючий — останнє [[виверження вулкана|виверження]], вибухи з викидами газів та каміння, сталося в [[1904]] році. В [[кратер]]і вулкана розташоване досить велике [[озеро]] [[Тяньчі]]. На схилах вулкана знаходяться витоки [[ріка|рік]] [[Туминьцзян]], [[Сунгарі]], [[Ялунцзян]]. |
|||
[[Файл:Mount Paektu Relief Map, SRTM-1.jpg|thumb|250px|left|Мапа рельєфу]] |
|||
Гора Чанбай є [[стратовулкан]]ом, чий конус обрізаний великою [[Кальдера|кальдерою]], яка має близько 5 км у ширину та 850 м у глибину. Кальдера частково заповнена Небесним озером.<ref name="GVP">{{cite gvp |vnum=305060 |name=Changbaishan |access-date=22 січня 2021}}</ref>, яке має периметр 12-14 км, середню глибину 213 м та максимальну глибину 384 м. З середини жовтня до середини червня озеро переважно вкрито кригою. |
|||
2011 року експерти Північної та Південної Кореї зустрілися для обговорення ризику значного виверження у близькому майбутньому,<ref>{{cite news|last=Sam Kim|first=Yonhap|title=S. Korea agrees to talks on possible volcano in N. Korea|url=http://english.yonhapnews.co.kr/northkorea/2011/03/22/55/0401000000AEN20110322003500315F.HTML|access-date=22 березня 2011|agency=Yonhap News Agency|date=22 березня 2011|archive-date=25 березня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110325011550/http://english.yonhapnews.co.kr/northkorea/2011/03/22/55/0401000000AEN20110322003500315F.HTML}}</ref> оскільки вулкан прокидається в середньому раз на сто років, а останнє виверження було 1903 р.<ref>{{cite web|title=Vigil at North Korea's Mount Doom|url=http://www.sciencemag.org/content/334/6056/584|work=Science Magazine|access-date=16 грудня 2012|archive-date=10 грудня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20111210091030/http://www.sciencemag.org/content/334/6056/584}}</ref> |
|||
Інші назви: '''гора Чанбай''' ({{zh|t=長白山|s=长白山|p=chángbáishān, ''чанбайшань''}}, «вічнобіла гора»), '''гора Голмін Санґіян''' ([[Маньчжурська мова|мань]].: Golmin Šanggiyan Alin, «всюдибіла гора»). |
|||
Геологічні сили, які формують гору Пекту, остаточно не визначені. Дві основні теорії включають [[Гаряча точка (геологія)|гарячу точку]] та неокреслену частину [[Тихоокеанська плита|Тихоокеанської плити]], яка зазнає субдукції у надрах під горою.<ref>{{cite web|url=http://planetearth.nerc.ac.uk/features/story.aspx?id=1527&cookieConsent=A|title=NERC - Science without borders|accessdate=15 лютого 2021|archive-date=26 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160426024948/http://planetearth.nerc.ac.uk/features/story.aspx?id=1527&cookieConsent=A}}</ref> |
|||
== Дивіться також == |
|||
Центральна частина гори піднімається на 3 мм на рік під дією зростання кількості магми на глибині під нею. Кальдеру оточують 16 вершин висотою понад 2 500 м.н.м. Найвища вершина, Янггун (Janggun), вкрита снігом 8 місяців на рік. Схили вулкану відносно пологі до висоти приблизно 1800 м.н.м. |
|||
Озеро має витік з північної сторони, поблизу якого є водоспад висотою 70 м. На схилах вулкана знаходяться витоки річок [[Туминьцзян]], [[Сунгарі]], [[Ялуцзян]]. Річки Туминь та Ялу далі формують північний кордон Північної Кореї з Китаєм та Росією. |
|||
=== Виверження Тяньвеньфень === |
|||
Дата виверження Тяньвеньфень точно не встановлена, але карбонізована деревина у [[брекчія|брекчії]] Хейфеньку отримала датування 4105 ± 90 р. тому. У результаті виверження значні території виявилися покритими жовтою [[пемза|пемзою]] та [[інгімбрит]]ом<ref>{{Cite book|script-title=zh:长白山天池火山近代喷发|last = 刘|first = 若新|publisher = 科学出版社|year = 1998|isbn = 9787030062857|language=zh }}</ref>, а в стратосферу було викинуто близько 23,14 млн тонн SO<sub>2</sub>.<ref>{{Cite journal|title = The mass estimation of volatile emission during 1199–1200 AD eruption of Baitoushan volcano and its significance|last = Zhengfu|first = Guo|year = 2002|journal = Science in China Series D: Earth Sciences|doi = 10.1360/02yd9055|volume=45|issue = 6|page=530|s2cid = 55255517}}</ref> Загальний обсяг викидів сягнув принаймні 100 км³, що відносить це виверження також до категорії VEI 7. Виверження Тяньвеньфень ймовірно знайшло відображення у маньчжурських міфах. [[Маньчжури]] описували гору як «Вогняний дракон», «Вогняний демон» чи «Небесний вогонь».<ref>{{Cite journal|last=Wei|first=Haiquan|year=2001|title=Chinese Myths and Legends for Tianchi Volcano Eruption|journal=Acta Petrologica et Mineralogica}}</ref> |
|||
=== «Виверження тисячоліття» === |
|||
Кальдера вулкану утворилась 946 року під час колосального ([[Індекс вулканічної експлозивності|VEI]] 7)<ref>{{cite web |url=http://www.volcano.si.edu/volcano.cfm?vn=305060 |title=Changbaishan |website=Global Volcanism Program |publisher=Smithsonian Institution |access-date=10 серпня 2013 |archive-date=25 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131225081630/http://volcano.si.edu/volcano.cfm?vn=305060 }}</ref> «Тисячолітнього» або «Тяньчі» виверження, одного з найбільш потужних за останні 5 000 років, яку можна порівняти з виверженням [[Хатепе|180 р.н. е. озера Таупо]] та [[Тамбора (вулкан)|1815 року вулкану Тамбора]].<ref name=":0">{{cite journal|last1 = Pan|first1 = Bo|last2 = Xu|first2 = Jiandong|year = 2013|title = Climatic impact of the Millennium eruption of Changbaishan volcano in China: New insights from high-precision radiocarbon wiggle-match dating|journal = Geophysical Research Letters|volume = 40|issue = 1|pages = 54–59|doi = 10.1029/2012GL054246|bibcode = 2013GeoRL..40...54X|url = http://academiccommons.columbia.edu/download/fedora_content/download/ac:162055/CONTENT/XU_et_al_2013_GRL.pdf|accessdate = 15 лютого 2021|archive-date = 4 березня 2016|archive-url = https://web.archive.org/web/20160304110336/http://academiccommons.columbia.edu/download/fedora_content/download/ac:162055/CONTENT/XU_et_al_2013_GRL.pdf}}</ref> Виверження, чия [[тефра]] була знайдена на південній частині [[Хоккайдо]], та аж у Гренландії,<ref>{{Cite journal|title = Timing and climate forcing of volcanic eruptions for the past 2,500 years|last = Sigl|first = M|year = 2015|journal = Nature|doi = 10.1038/nature14565|volume = 523|issue = 7562|pages = 543–49|pmid = 26153860|bibcode = 2015Natur.523..543S|s2cid = 4462058|url = https://pure.qub.ac.uk/portal/en/publications/timing-and-climate-forcing-of-volcanic-eruptions-for-the-past-2500-years(04c84f13-a3c3-48e4-81ca-1507cdd4359d).html|accessdate = 15 лютого 2021|archive-date = 11 липня 2019|archive-url = https://web.archive.org/web/20190711101557/https://pure.qub.ac.uk/portal/en/publications/timing-and-climate-forcing-of-volcanic-eruptions-for-the-past-2500-years(04c84f13-a3c3-48e4-81ca-1507cdd4359d).html}}</ref> зруйнувало значну частину вершини вулкану та утворило кальдеру, яка зараз частково заповнена Небесним озером. |
|||
=== Нещодавні події === |
|||
[[Файл:Paektu-san.jpg| thumb|right | 250px |Гора у квітні 2003]] |
|||
Після цих великих вивержень, відомо принаймні три менших — у 1668, 1702 та 1903 роках, які ймовірно утворили інгімбрит Багуамяо, тонну пемзу Ухаоцзе та туфове кільце Люхаоцзе.<ref>{{Cite journal|title = Review of eruptive activity at Millennium volcano, Paektusan, northeast China: implications for possible future eruptions|last = Wei|first = Haiquan|year = 2013|journal = Bull Volcanol|doi = 10.1007/s00445-013-0706-5|volume=75|issue = 4|bibcode = 2013BVol...75..706W|s2cid = 128947824}}</ref> |
|||
2011 року уряд Північної Кореї запросив вулканологів Джеймса Хаммонда з [[Імперський коледж Лондона|Імперського коледжу Лондона]] та Клайва Оппенхаймера з [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]], дослідити сучасну вулканічну активність гори. Їх проект тривав близько 7 років.<ref>{{cite news|url=http://www.cbsnews.com/news/mount-paektu-scientists-granted-access-to-mysterious-north-korean-volcano/|title=Rumbling volcano sees N. Korea warm to the West|date=16 вересня 2014|publisher=[[CBS News]]|accessdate=15 лютого 2021|archive-date=14 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210214010226/https://www.cbsnews.com/news/mount-paektu-scientists-granted-access-to-mysterious-north-korean-volcano/}}</ref><ref>{{cite journal|last1=Hammond|first1=James|title=Understanding Volcanoes in Isolated Locations|journal=Science & Diplomacy|date=9 лютого 2016|volume=5|issue=1|url=http://www.sciencediplomacy.org/perspective/2016/understanding-volcanoes-in-isolated-locations|accessdate=15 лютого 2021|archive-date=23 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210423071335/https://www.sciencediplomacy.org/perspective/2016/understanding-volcanoes-in-isolated-locations}}</ref> У дослідженні також брала участь американський вулканолог Кайла Яковіно, ставши однієї з перших науковиць, яка провадили дослідження у Північній Кореї.<ref>{{Cite news|last=Fleur|first=Nicholas St|date=2016-12-09|title=Only a Rumbling Volcano Could Make North Korea and the West Play Nice|language=en-US|work=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/2016/12/09/science/north-korea-mount-paektu-volcano.html|access-date=2020-09-10|issn=0362-4331|archive-date=15 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210215103346/https://www.nytimes.com/2016/12/09/science/north-korea-mount-paektu-volcano.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=Dr. Kayla Iacovino: In the footsteps of a volcano scientist|url=http://discov-her.com/en/article/dr-kayla-iacovino-in-the-footsteps-of-a-volcano-scientist|url-status=live|archive-url=https://web.archive.org/web/20180213022353/https://discov-her.com/en/article/dr-kayla-iacovino-in-the-footsteps-of-a-volcano-scientist|archive-date=2018-02-13|access-date=2020-09-10|website=discov-her.com}}</ref> |
|||
== Клімат == |
|||
Погода на горі може змінюватись дуже раптово і бути досить жорсткою. Середньорічна температура на вершині становить -4.9 °C, при цьому середня температура січня становить -24 °C, а липня — +10 °C, і в цілому лишається нижче нуля 8 місяців на рік. Влітку температура може сягати 18 °C і вище, а взимку падати до -48 °C. Рекорд найнижчої температури зафіксовано на рівні -51 °C 02 січня 1997 р. Середня швидкість вітру становить 42 км/год, деколи сягаючи 63 км/год. Відносна вологість повітря в середньому становить 74 %. |
|||
==Флора та фауна== |
|||
[[File:MYK-1-长白山.png|right|thumb|250px|Малюнок з [[w:zh:满洲实录|"Маньчжурських справжніх записів"]] з назвами гори Пекту маньчжурською, китайскою та монгольською]] |
|||
У озері на вершині відомо 5 видів рослин, а на його берегах нараховано 168 видів. Ліс на китайській стороні є давнім, первісним та майже не має слідів зміни внаслідок діяльності людини. [[Береза]] домінує поблизу верхньої лінії лісу (близько 2 000 м.н.м.), а нижче змінюється [[сосна|сосною]], змішаною з іншими видами. Зі сторони Північної Кореї на нижчих схилах гори відбувається інтенсивна вирубка лісу.{{citation needed|date=August 2018}} |
|||
Фауна гори включає сибірських тигрів, ведмедів, вовків та диких кабанів.<ref>Gomà Pinilla, D. (2004). Border Disputes between China and North Korea. China Perspectives 2004(52): 1−9.</ref> Уссурійський [[Куон гірський|куон]] можливо був винищений на цій території. У гірських лісах поширена пектусанська [[Сарна азійська|сарна]]. Серед птахів на горі поширені [[тетерук]]и, сови та дятли. [[BirdLife International]] надала горі статусу "[[Важлива орнітологічна територія]]" (IBA), оскільки там існує популяція [[Крех китайський|креха китайського]].<ref name=bli>{{cite web |url= http://datazone.birdlife.org/site/factsheet/16080 |title= Mount Paekdu |access-date= 2013-05-12 |work= Important Bird Areas factsheet |publisher= BirdLife International |year= 2013 |archive-date= 1 вересня 2018 |archive-url= https://web.archive.org/web/20180901182629/http://datazone.birdlife.org/site/factsheet/16080 }}</ref> |
|||
==Туризм == |
|||
Китайці та більшість іноземних туристів відвідують гору з китайської сторони. Вона також є популярним туристичним обєктом і в Північній Кореї. |
|||
Національна туристична адміністрація Китаю класифікувала китайську частина як {{нп|туристичні об'єкти Китаю класу AAAAA|клас AAAAA||AAAAA Tourist Attractions of China}}, що є найвищою категорією.<ref>{{cite web|url=http://en.cnta.gov.cn/html/2008-11/2008-11-16-10-27-72978.html|date=16 листопада 2008|title=AAAAA Scenic Areas|work=China National Tourism Administration|access-date=9 квітня 2011|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20140404043021/http://en.cnta.gov.cn/html/2008-11/2008-11-16-10-27-72978.html|archive-date=4 квітня 2014}}</ref> |
|||
На північнокорейській стороні є ряд монументів та туристичних об'єктів: |
|||
* гаряче мінеральне джерело використовується для бутильованої води; |
|||
* пагорб Пега (Pegae) є місцем, де стояв табір загону [[Корейська народна армія|КНРА]] ({{Lang-ko|조선인민혁명군}}), за легендою очолюваного [[Кім Ір Сен]]ом під час боротьби корейців проти [[Корейське генерал-губернаторство|Японської імперії]]. Публіці відкриті і таємні табори; |
|||
* декілька водоспадів, включно з водоспадом Хьонгі (Hyongje), який розділяється на два рукави на третині падіння |
|||
* 1992 року на [[День Сонця]], 80-ту річницю Кім Ір Сена, на схилі гори був споруджений гігантський напис "Священна гора революції" з металевих літер.<ref>{{cite book |last1=Bärtås |first1=Magnus |last2=Ekman |first2=Fredrik|title=Hirviöidenkin on kuoltava: Ryhmämatka Pohjois-Koreaan |year=2014 |publisher=Tammi|location=Helsinki|language=fi|isbn=978-951-31-7727-0|pages=82–86|trans-title=All Monsters Must Die: An Excursion to North Korea |translator-last=Eskelinen |translator-first=Heikki}}</ref> |
|||
* також там облаштований фунікулер та сходи<ref>{{Cite web|title=Maunt Paektu|url=https://transphoto.org/city/1759/|access-date=2020-09-18|website=transphoto.org|archive-date=5 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201205014938/https://transphoto.org/city/1759/}}</ref><ref>{{Cite web|last=Rodong Sinmun|date=30 жовтня 2020|title=New Achievement Made by Kim Jong Thae Electric Locomotive Complex|url=http://rodong.rep.kp/en/index.php?strPageID=SF01_02_01&newsID=2020-10-30-0003|access-date=2020-11-12|website=rodong.rep.kp|archive-date=1 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201101015123/http://www.rodong.rep.kp/en/index.php?strPageID=SF01_02_01&newsID=2020-10-30-0003}}</ref><ref>{{Cite web|date=10 листопада 2020|title=Manufacturer of Rolling Stock|url=http://www.naenara.com.kp/images/periodic/news_daily/2020/11/10/r2.jpg|access-date=12 листопада 2020|website=[[Naenara]]}}</ref> |
|||
<gallery mode="packed" heights="130px"> |
|||
Image:Changbai-2005.JPG|[[Тур (пірамідка)|Каїрни]] |
|||
Image:Changbai chute1.JPG|Водоспад |
|||
Image:Changbai hotspring.JPG|Гарячі джерела |
|||
Image:River, Paektu Mountain.jpg|Струмок на горі |
|||
File:Baekdu Mountain Winter.jpg|[[Небесне озеро]] взимку |
|||
File:Changbai_Shan_2008-06-14_IMG_1469.JPG|Північний схил |
|||
</gallery> |
|||
== Див. також == |
|||
* [[Гімн Республіки Корея]] |
* [[Гімн Республіки Корея]] |
||
* [[Аріран]] |
* [[Аріран]] |
||
== |
== Примітки == |
||
{{reflist|refs= |
|||
{{commons|Baitou Mountain}} |
|||
}} |
|||
* [http://bse.sci-lib.com/article090075.html Большая Советская Энциклопедия] |
|||
== Література і джерела == |
|||
{{coord|41|59|34|N|128|4|38|E|type:mountain_region:CN|display=title}} |
|||
* {{книга |автор= |заголовок= Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів |відповідальний = Укладачі [[Скуратович Олег Ярославович|О. Я. Скуратович]], Н. І. Чанцева |місце = {{К.}} |видавництво = [[ДНВП «Картографія»]] |рік = 2014 |isbn= |ref = Атлас. Географія материків і океанів}} |
|||
* {{книга |автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Атлас світу |посилання = |том= |відповідальний = голов. ред. [[Руденко Ірина Станіславівна|І. С. Руденко]] ; зав. ред. [[Радченко Вероніка Вікторівна|В. В. Радченко]] ; відп. ред. [[Вакуленко Олена Володимирівна|О. В. Вакуленко]] |місце = {{К.}} |видавництво = [[ДНВП «Картографія»]] |рік = 2005 |сторінок = 336 |сторінки = |isbn= 9666315467 |ref = Атлас світу }} |
|||
== Посилання == |
|||
{{stub}} |
|||
* [http://bse.sci-lib.com/article090075.html Большая Советская Энциклопедия] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160214084727/http://bse.sci-lib.com/article090075.html |date=14 лютого 2016 }} |
|||
{{NorthKorea-geo-stub}} |
|||
[[Категорія:Вулкани КНДР]] |
|||
{{China-geo-stub}} |
|||
[[Категорія:Вулкани Китаю]] |
|||
{{Mountain-stub}} |
|||
[[Категорія:Стратовулкани]] |
|||
[[bg:Пектусан]] |
|||
[[Категорія:Вулкани-двотисячники]] |
|||
[[bo:ཁྲང་པེ་རི་བོ།]] |
|||
[[Категорія:Гори Північної Кореї]] |
|||
[[bs:Baekdu]] |
|||
[[Категорія:Вулкани Китаю]] |
|||
[[cs:Pektusan]] |
|||
[[Категорія:Активні вулкани]] |
|||
[[da:Paektusan]] |
|||
[[Категорія:Священні гори]] |
|||
[[de:Paektusan]] |
|||
[[Категорія:Вулкани VEI-7]] |
|||
[[en:Baekdu Mountain]] |
|||
[[Категорія:Найвищі точки країн]] |
|||
[[eo:Pektusan]] |
|||
[[es:Monte Paektu]] |
|||
[[et:Paektu-san]] |
|||
[[eu:Baekdu mendia]] |
|||
[[fi:Baekdu]] |
|||
[[fr:Mont Paektu]] |
|||
[[hi:बएकदू पर्वत]] |
|||
[[hr:Baekdu]] |
|||
[[id:Gunung Baekdu]] |
|||
[[it:Montagna Baitou]] |
|||
[[ja:白頭山]] |
|||
[[ko:백두산]] |
|||
[[lt:Pektusanas]] |
|||
[[ms:Gunung Baekdu]] |
|||
[[nds:Paektu]] |
|||
[[nl:Paektusan]] |
|||
[[no:Paektufjellet]] |
|||
[[pam:Bunduk Baekdu]] |
|||
[[pl:Pektu-san]] |
|||
[[pt:Montanha Baekdu]] |
|||
[[ro:Paektusan]] |
|||
[[ru:Пэктусан]] |
|||
[[simple:Baekdu Mountain]] |
|||
[[sk:Päktu-san]] |
|||
[[sv:Paektusan]] |
|||
[[tl:Bundok Baekdu]] |
|||
[[vi:Núi Trường Bạch]] |
|||
[[zh:长白山]] |
Поточна версія на 06:00, 6 лютого 2024
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Пектусан.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Пектусан, Байтоушань[1][2] (кор. 백두산, кит. 长白山, маньчжурська: ᡤᠣᠯᠮᡳᠨ
ᡧᠠᠩᡤᡳᠶᠠᠨ
ᠠᠯᡳᠨ) — білоголова гора) — стратовулкан, найвища вершина плоскогір'я Чанбайшань. Один із священних символів корейського народу. Розташований на корейсько-китайському кордоні. Висота вулкана 2744 метрів.
Гора складається переважно з білої пемзи, якій власне й завдячує назвою.
Вулкан діючий — останнє виверження, вибухи з викидами газів та каміння, сталося в 1904 році. В кратері вулкана розташоване досить велике Небесне озеро. На схилах вулкана знаходяться витоки річок Туминьцзян, Сунгарі, Ялуцзян.
Інші назви: гора Чанбай (спрощ.: 长白山; кит. трад.: 長白山; піньїнь: chángbáishān, чанбайшань, «вічнобіла гора»), гора Голмін Санґіян (мань.: Golmin Šanggiyan Alin, «всюдибіла гора»).
Гора Чанбай є стратовулканом, чий конус обрізаний великою кальдерою, яка має близько 5 км у ширину та 850 м у глибину. Кальдера частково заповнена Небесним озером.[3], яке має периметр 12-14 км, середню глибину 213 м та максимальну глибину 384 м. З середини жовтня до середини червня озеро переважно вкрито кригою.
2011 року експерти Північної та Південної Кореї зустрілися для обговорення ризику значного виверження у близькому майбутньому,[4] оскільки вулкан прокидається в середньому раз на сто років, а останнє виверження було 1903 р.[5]
Геологічні сили, які формують гору Пекту, остаточно не визначені. Дві основні теорії включають гарячу точку та неокреслену частину Тихоокеанської плити, яка зазнає субдукції у надрах під горою.[6]
Центральна частина гори піднімається на 3 мм на рік під дією зростання кількості магми на глибині під нею. Кальдеру оточують 16 вершин висотою понад 2 500 м.н.м. Найвища вершина, Янггун (Janggun), вкрита снігом 8 місяців на рік. Схили вулкану відносно пологі до висоти приблизно 1800 м.н.м.
Озеро має витік з північної сторони, поблизу якого є водоспад висотою 70 м. На схилах вулкана знаходяться витоки річок Туминьцзян, Сунгарі, Ялуцзян. Річки Туминь та Ялу далі формують північний кордон Північної Кореї з Китаєм та Росією.
Дата виверження Тяньвеньфень точно не встановлена, але карбонізована деревина у брекчії Хейфеньку отримала датування 4105 ± 90 р. тому. У результаті виверження значні території виявилися покритими жовтою пемзою та інгімбритом[7], а в стратосферу було викинуто близько 23,14 млн тонн SO2.[8] Загальний обсяг викидів сягнув принаймні 100 км³, що відносить це виверження також до категорії VEI 7. Виверження Тяньвеньфень ймовірно знайшло відображення у маньчжурських міфах. Маньчжури описували гору як «Вогняний дракон», «Вогняний демон» чи «Небесний вогонь».[9]
Кальдера вулкану утворилась 946 року під час колосального (VEI 7)[10] «Тисячолітнього» або «Тяньчі» виверження, одного з найбільш потужних за останні 5 000 років, яку можна порівняти з виверженням 180 р.н. е. озера Таупо та 1815 року вулкану Тамбора.[11] Виверження, чия тефра була знайдена на південній частині Хоккайдо, та аж у Гренландії,[12] зруйнувало значну частину вершини вулкану та утворило кальдеру, яка зараз частково заповнена Небесним озером.
Після цих великих вивержень, відомо принаймні три менших — у 1668, 1702 та 1903 роках, які ймовірно утворили інгімбрит Багуамяо, тонну пемзу Ухаоцзе та туфове кільце Люхаоцзе.[13]
2011 року уряд Північної Кореї запросив вулканологів Джеймса Хаммонда з Імперського коледжу Лондона та Клайва Оппенхаймера з Кембриджського університету, дослідити сучасну вулканічну активність гори. Їх проект тривав близько 7 років.[14][15] У дослідженні також брала участь американський вулканолог Кайла Яковіно, ставши однієї з перших науковиць, яка провадили дослідження у Північній Кореї.[16][17]
Погода на горі може змінюватись дуже раптово і бути досить жорсткою. Середньорічна температура на вершині становить -4.9 °C, при цьому середня температура січня становить -24 °C, а липня — +10 °C, і в цілому лишається нижче нуля 8 місяців на рік. Влітку температура може сягати 18 °C і вище, а взимку падати до -48 °C. Рекорд найнижчої температури зафіксовано на рівні -51 °C 02 січня 1997 р. Середня швидкість вітру становить 42 км/год, деколи сягаючи 63 км/год. Відносна вологість повітря в середньому становить 74 %.
У озері на вершині відомо 5 видів рослин, а на його берегах нараховано 168 видів. Ліс на китайській стороні є давнім, первісним та майже не має слідів зміни внаслідок діяльності людини. Береза домінує поблизу верхньої лінії лісу (близько 2 000 м.н.м.), а нижче змінюється сосною, змішаною з іншими видами. Зі сторони Північної Кореї на нижчих схилах гори відбувається інтенсивна вирубка лісу.[джерело?]
Фауна гори включає сибірських тигрів, ведмедів, вовків та диких кабанів.[18] Уссурійський куон можливо був винищений на цій території. У гірських лісах поширена пектусанська сарна. Серед птахів на горі поширені тетеруки, сови та дятли. BirdLife International надала горі статусу "Важлива орнітологічна територія" (IBA), оскільки там існує популяція креха китайського.[19]
Китайці та більшість іноземних туристів відвідують гору з китайської сторони. Вона також є популярним туристичним обєктом і в Північній Кореї.
Національна туристична адміністрація Китаю класифікувала китайську частина як клас AAAAA[en], що є найвищою категорією.[20]
На північнокорейській стороні є ряд монументів та туристичних об'єктів:
- гаряче мінеральне джерело використовується для бутильованої води;
- пагорб Пега (Pegae) є місцем, де стояв табір загону КНРА (кор. 조선인민혁명군), за легендою очолюваного Кім Ір Сеном під час боротьби корейців проти Японської імперії. Публіці відкриті і таємні табори;
- декілька водоспадів, включно з водоспадом Хьонгі (Hyongje), який розділяється на два рукави на третині падіння
- 1992 року на День Сонця, 80-ту річницю Кім Ір Сена, на схилі гори був споруджений гігантський напис "Священна гора революції" з металевих літер.[21]
- також там облаштований фунікулер та сходи[22][23][24]
-
Водоспад
-
Гарячі джерела
-
Струмок на горі
-
Небесне озеро взимку
-
Північний схил
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Changbaishan. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. (англ.)
- ↑ Sam Kim, Yonhap (22 березня 2011). S. Korea agrees to talks on possible volcano in N. Korea. Yonhap News Agency. Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
- ↑ Vigil at North Korea's Mount Doom. Science Magazine. Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ NERC - Science without borders. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ 刘, 若新 (1998). 长白山天池火山近代喷发 (кит.). 科学出版社. ISBN 9787030062857.
- ↑ Zhengfu, Guo (2002). The mass estimation of volatile emission during 1199–1200 AD eruption of Baitoushan volcano and its significance. Science in China Series D: Earth Sciences. 45 (6): 530. doi:10.1360/02yd9055. S2CID 55255517.
- ↑ Wei, Haiquan (2001). Chinese Myths and Legends for Tianchi Volcano Eruption. Acta Petrologica et Mineralogica.
- ↑ Changbaishan. Global Volcanism Program. Smithsonian Institution. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 10 серпня 2013.
- ↑ Pan, Bo; Xu, Jiandong (2013). Climatic impact of the Millennium eruption of Changbaishan volcano in China: New insights from high-precision radiocarbon wiggle-match dating (PDF). Geophysical Research Letters. 40 (1): 54—59. Bibcode:2013GeoRL..40...54X. doi:10.1029/2012GL054246. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ Sigl, M (2015). Timing and climate forcing of volcanic eruptions for the past 2,500 years. Nature. 523 (7562): 543—49. Bibcode:2015Natur.523..543S. doi:10.1038/nature14565. PMID 26153860. S2CID 4462058. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ Wei, Haiquan (2013). Review of eruptive activity at Millennium volcano, Paektusan, northeast China: implications for possible future eruptions. Bull Volcanol. 75 (4). Bibcode:2013BVol...75..706W. doi:10.1007/s00445-013-0706-5. S2CID 128947824.
- ↑ Rumbling volcano sees N. Korea warm to the West. CBS News. 16 вересня 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ Hammond, James (9 лютого 2016). Understanding Volcanoes in Isolated Locations. Science & Diplomacy. 5 (1). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ Fleur, Nicholas St (9 грудня 2016). Only a Rumbling Volcano Could Make North Korea and the West Play Nice. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 10 вересня 2020.
- ↑ Dr. Kayla Iacovino: In the footsteps of a volcano scientist. discov-her.com. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 10 вересня 2020.
- ↑ Gomà Pinilla, D. (2004). Border Disputes between China and North Korea. China Perspectives 2004(52): 1−9.
- ↑ Mount Paekdu. Important Bird Areas factsheet. BirdLife International. 2013. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 12 травня 2013.
- ↑ AAAAA Scenic Areas. China National Tourism Administration. 16 листопада 2008. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2011.
- ↑ Bärtås, Magnus; Ekman, Fredrik (2014). Hirviöidenkin on kuoltava: Ryhmämatka Pohjois-Koreaan [All Monsters Must Die: An Excursion to North Korea] (фін.). Переклад: Eskelinen, Heikki. Helsinki: Tammi. с. 82—86. ISBN 978-951-31-7727-0.
- ↑ Maunt Paektu. transphoto.org. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
- ↑ Rodong Sinmun (30 жовтня 2020). New Achievement Made by Kim Jong Thae Electric Locomotive Complex. rodong.rep.kp. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
- ↑ Manufacturer of Rolling Stock. Naenara. 10 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Большая Советская Энциклопедия [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії КНДР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з географії КНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про гірську вершину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |