Стадник Андрій Андрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Військовик2 | ім'я = Андрій Андрійович Стадник | оригінал імені = | портрет...
 
м бот, заміна посилання: «Псевдо» → «Псевдо діячів ОУН та УПА» (див. Обговорення:Псевдо)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 24: Рядок 24:
}}{{Othernames|Стадник}}
}}{{Othernames|Стадник}}


'''Андрій Андрійович Ста́дник''' ([[псевдо]]: '''«Бистрий», «Чорт»''') ([[12 грудня]] [[1914]], с. [[Побук]] [[Сколівський район|Сколівського району]] [[Львівська область|Львівської області]] — [[11 травня]] [[1946]], біля с. [[Луги (Рожнятівський район)|Луги]], [[Рожнятівський район]], [[Івано-Франківська область]]) — [[поручник]] [[УПА]], командир сотні «Рисі».
'''Андрій Андрійович Ста́дник''' ([[Псевдо діячів ОУН та УПА|псевдо]]: '''«Бистрий», «Чорт»''') ([[12 грудня]] [[1914]], с. [[Побук]] [[Сколівський район|Сколівського району]] [[Львівська область|Львівської області]] — [[11 травня]] [[1946]], біля с. [[Луги (Рожнятівський район)|Луги]], [[Рожнятівський район]], [[Івано-Франківська область]]) — командир сотні [[УПА]] «Бистриця».


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Рядок 31: Рядок 31:
У 1933-1937 рр. служив у Польському війську біля Познані, отримав звання [[капрал]]а. У 1937 році повернувся до Підгірок і вступив до місцевого осередку [[ОУН]]. У 1942 р. брат Василь був забраний німцями в Німеччину на [[Остарбайтери|примусові роботи]], Андрія ж забрали до [[Баудінст|бавдінсту]] в [[Ясень (село)|Ясені]], де рік працював на лісозаготівлі. В 1943 р. за завданням ОУН пішов на службу в поліцію там же в Ясені. Після Покрови того ж року разом іншими поліцаями Ясеня допоміг прибулому відділу УНС захопити тартак і гуральню, після чого разом зі зброєю пішов із повстанцями. Очолив боївку Служби Безпеки з 17 стрільців, яка контролювала район Ясеня і [[Перегінське|Перегінська]]. Влітку 1944 р. був ройовим у вишкільній чоті «Богдана». 16 січня 1945 р. у Станіславській тюрмі московські окупанти розстріляли сестру Ірину (була зв'язковою підпілля).
У 1933-1937 рр. служив у Польському війську біля Познані, отримав звання [[капрал]]а. У 1937 році повернувся до Підгірок і вступив до місцевого осередку [[ОУН]]. У 1942 р. брат Василь був забраний німцями в Німеччину на [[Остарбайтери|примусові роботи]], Андрія ж забрали до [[Баудінст|бавдінсту]] в [[Ясень (село)|Ясені]], де рік працював на лісозаготівлі. В 1943 р. за завданням ОУН пішов на службу в поліцію там же в Ясені. Після Покрови того ж року разом іншими поліцаями Ясеня допоміг прибулому відділу УНС захопити тартак і гуральню, після чого разом зі зброєю пішов із повстанцями. Очолив боївку Служби Безпеки з 17 стрільців, яка контролювала район Ясеня і [[Перегінське|Перегінська]]. Влітку 1944 р. був ройовим у вишкільній чоті «Богдана». 16 січня 1945 р. у Станіславській тюрмі московські окупанти розстріляли сестру Ірину (була зв'язковою підпілля).


В лютому 1945 р. на зустрічі з провідниками «Нечаєм» і «Хмарою» отримав завдання організувати сотню УПА, яка отримала назву «Бистриця» (пізніше — відділ 85). Основою стала боївка СБ. 2 березня прибуло поповнення і почалась підготовка. Два роки сотня рейдувала Прикарпаттям і вела партизанську війну. Загинув навесні [[1947]] року в бою проти більшовиків біля с. [[Луги (Рожнятівський район)|Луги]], [[Рожнятівський район]], [[Івано-Франківська область|Станіславська область]], прикриваючи удвох зі стрільцем «Марком» відхід сотні.
В лютому 1945 р. на зустрічі з провідниками [[Лаврів Іван Васильович|«Нечаєм»]] і [[Мельник Петро Васильович|«Хмарою»]] отримав завдання організувати сотню УПА, яка отримала назву «Бистриця» (пізніше — відділ 85). Основою стала боївка СБ. 2 березня прибуло поповнення і почалась підготовка. Два роки сотня рейдувала Прикарпаттям і вела партизанську війну. Загинув навесні [[1947]] року в бою проти більшовиків біля с. [[Луги (Рожнятівський район)|Луги]], [[Рожнятівський район]], [[Івано-Франківська область|Станіславська область]], прикриваючи удвох зі стрільцем «Марком» відхід сотні.


== Вшанування ==
== Вшанування ==
У жовтні 1997&nbsp;р. жителі села Луги на могилі п'яти повстанців встановили березовий хрест з написом: «Тут лежать герої, які полягли за волю України. Вічна їм слава».<ref>[http://www.upa-pereginsk.if.ua/?p=2870 ''Шкіль Олег.'' Інтерактивна карта “Рожнятівщина. Слідами нескорених”. Поховання 31.]</ref>
У жовтні 1997&nbsp;р. жителі села Луги на могилі п'яти повстанців встановили березовий хрест з написом: «Тут лежать герої, які полягли за волю України. Вічна їм слава».<ref>[http://www.upa-pereginsk.if.ua/?p=2870 ''Шкіль Олег.'' Інтерактивна карта “Рожнятівщина. Слідами нескорених”. Поховання 31.]</ref>
== Див. також ==
* [[Файл:Organization_of_Ukrainian_Nationalists-M.svg|20px]] [[Файл:OUN-B-01.svg|20px]] † [[Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА|<span style="color:#CD9B1D">'''Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА'''</span>]] † [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]
* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 12:26, 20 лютого 2024

Андрій Андрійович Стадник
Загальна інформація
Народження12 грудня 1914
с. Побук, Сколівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть1947(1947)
біля с. Луги, Рожнятівський район, Івано-Франківська область
Псевдо«Бистрий», «Чорт»
Військова служба
Роки служби1943-1947
Приналежність Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС УПА
Командування
командир сотні «Бистриця»

Андрій Андрійович Ста́дник (псевдо: «Бистрий», «Чорт») (12 грудня 1914, с. Побук Сколівського району Львівської області — 11 травня 1946, біля с. Луги, Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — командир сотні УПА «Бистриця».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 грудня 1914 року в селі Побук Сколівського повіту Королівства Галичини та Володимирії (тепер Сколівського району Львівської області) у родині священика. Дитинство проходило в с. Завій Калуського повіту, де батько був парохом. Після смерті батька в 1921 р. мати забрала чотирьох дітей і переїхала в с. Підгірки до свого батька — місцевого пароха. Тут Андрій закінчив школу, в Калуші — курси пекарів і працював у пекарні Пакіса. У Підгірках Андрій брав активну участь в роботі «Просвіти», грав у духовому оркестрі та співав у хорі.

У 1933-1937 рр. служив у Польському війську біля Познані, отримав звання капрала. У 1937 році повернувся до Підгірок і вступив до місцевого осередку ОУН. У 1942 р. брат Василь був забраний німцями в Німеччину на примусові роботи, Андрія ж забрали до бавдінсту в Ясені, де рік працював на лісозаготівлі. В 1943 р. за завданням ОУН пішов на службу в поліцію там же в Ясені. Після Покрови того ж року разом іншими поліцаями Ясеня допоміг прибулому відділу УНС захопити тартак і гуральню, після чого разом зі зброєю пішов із повстанцями. Очолив боївку Служби Безпеки з 17 стрільців, яка контролювала район Ясеня і Перегінська. Влітку 1944 р. був ройовим у вишкільній чоті «Богдана». 16 січня 1945 р. у Станіславській тюрмі московські окупанти розстріляли сестру Ірину (була зв'язковою підпілля).

В лютому 1945 р. на зустрічі з провідниками «Нечаєм» і «Хмарою» отримав завдання організувати сотню УПА, яка отримала назву «Бистриця» (пізніше — відділ 85). Основою стала боївка СБ. 2 березня прибуло поповнення і почалась підготовка. Два роки сотня рейдувала Прикарпаттям і вела партизанську війну. Загинув навесні 1947 року в бою проти більшовиків біля с. Луги, Рожнятівський район, Станіславська область, прикриваючи удвох зі стрільцем «Марком» відхід сотні.

Вшанування

[ред. | ред. код]

У жовтні 1997 р. жителі села Луги на могилі п'яти повстанців встановили березовий хрест з написом: «Тут лежать герої, які полягли за волю України. Вічна їм слава».[1]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]