Джордж Робертсон

Джордж Айла МакНіл Робертсон
англ. George Robertson
Джордж Айла МакНіл Робертсон
Барон Порт-Еллен
Нині на посаді
На посаді з	24 серпня 1999
Монарх	Єлизавета II
10-й Генеральний секретар НАТО
11 жовтня 1999 — 5 січня 2004
Попередник	Хав'єр Солана
Наступник	Яап де Гооп Схеффер
Народився	12 квітня 1946(1946-04-12)[…] (78 років) Port Ellend
Відомий як	політик
Країна	Велика Британія
Alma mater	Університет Данді і Dunoon Grammar Schoold
Політична партія	Лейбористська партія
Батько	George Philip Robertsond
Мати	Marion I. MacNeilld
У шлюбі з	Sandra Wallaced
Діти	Malcolm Robertsond, Martin Robertsond і Rachael Robertsond
Нагороди	Орден Будяка Орден Святого Михайла і Святого Георгія Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії Орден Хреста землі МаріїdefaultКавалер ордена Хреста землі Марії 1 класу Кавалер Великого хреста ордена Оранських-Нассау Президентська медаль Свободи Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Медіафайли у Вікісховищі

Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський, англ. George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen; нар. 12 квітня 1946, Порт-Еллен, Аргайл-і-Б'ют, Шотландія, Велика Британія) — британський політик, 10-й генеральний секретар НАТО, голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Сполученого Королівства в 1997—1999.

Життєпис

Народився в 1946 в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 (вивчав економіку), здобув ступінь магістра мистецтв. В університеті за часів війни у В'єтнамі майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.

Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робітників винокурень.

Кар'єра

У 1978, після смерті в Лондоні депутата палати громад від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.

Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату громад. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.

З 1979 Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр Джон Мейджор призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.

При складанні в 1993 тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.

Після загальних виборів у Великій Британії в травні 1997 призначений міністром оборони.

З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею Тоні Блера про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям у своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.

Генсек НАТО

На посаду генерального секретаря НАТО вступив 14 жовтня 1999. Його кандидатура на посаду генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО схвалена 2 серпня 1999 на неформальній зустрічі в Брюсселі представниками 19 країн — членів НАТО.

У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це «формально і за духом» зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».

Також заявив таке: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великої Британії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо упертості, щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».

Джерела

• В. І. Головченко. Робертсон Джордж // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. — ISBN 966-316-045-4