Джордж Робертсон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Ehlla (обговорення | внесок) |
|||
(Не показані 14 проміжних версій 10 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
⚫ | |||
{{Лідер |
{{Лідер |
||
|ім'я = Джордж Айла МакНіл Робертсон |
|ім'я = Джордж Айла МакНіл Робертсон |
||
Рядок 10: | Рядок 11: | ||
|попередник2 = [[Хав'єр Солана]] |
|попередник2 = [[Хав'єр Солана]] |
||
|наступник2 = [[Яап де Гооп Схеффер]] |
|наступник2 = [[Яап де Гооп Схеффер]] |
||
|посада = Барон Порт-Еллен |
|посада = Барон Порт-Еллен |
||
|прапор = Flag of the United Kingdom.svg |
|прапор = Flag of the United Kingdom.svg |
||
|монарх = [[Єлизавета II]] |
|монарх = [[Єлизавета II]] |
||
|початок_терміну = [[24 серпня]] [[1999]] |
|початок_терміну = [[24 серпня]] [[1999]] |
||
|дата_народження = 12.04.1946 |
|||
|місце_народження = Порт-Еллен, [[Аргілл-і-Б'ют]], [[Шотландія]], [[Велика Британія]] |
|||
|освіта = |
|освіта = |
||
|нагороди = |
|нагороди = |
||
{{ |
{{(!}} style="background: transparent" |
||
{{!}}{{Орден Будяка}} |
{{!}}{{Орден Будяка}}{{!!}}{{Орден Святого Михайла та Святого Георгія}}{{!!}}{{Орден Короля Петара Крешимира IV}} |
||
{{!}}- |
{{!}}- |
||
{{!}}{{ |
{{!}}{{Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії}}{{!!}}{{Орден Хреста землі Марії 1 класу}}{{!!}}{{Кавалер Великого хреста ордена Оранських-Нассау}} |
||
{{!}}- |
{{!}}- |
||
{{!}} |
{{!}}{{Президентська медаль Свободи}}{{!!}}{{Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН}}{{!!}}{{Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)}} |
||
{{! |
{{!)}} |
||
}} |
}} |
||
⚫ | '''Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський''', {{lang-en|George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen}}; {{н}} [[12 квітня]] [[1946]], Порт-Еллен, [[Аргайл-і-Б'ют]], [[Шотландія]], [[Велика Британія]]) — британський політик, 10-й генеральний секретар [[НАТО]], голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Сполученого Королівства в [[1997]]—[[1999]]. |
||
⚫ | |||
⚫ | '''Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський''', {{lang-en|George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen}} |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Народився в [[1946]] в Західній Шотландії. Його батько і брат |
Народився в [[1946]] в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 (вивчав економіку), здобув ступінь магістра мистецтв. В університеті за часів війни у [[В'єтнам]]і майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом. |
||
Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою |
Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робітників винокурень. |
||
== Кар'єра == |
== Кар'єра == |
||
⚫ | |||
⚫ | Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату громад. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії. |
||
⚫ | |||
⚫ | З 1979 Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр [[Джон Мейджор]] призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії. |
||
⚫ | Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту |
||
⚫ | З 1979 Джордж Робертсон |
||
При складанні в 1993 тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії. |
При складанні в 1993 тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії. |
||
Рядок 49: | Рядок 43: | ||
Після загальних виборів у Великій Британії в травні 1997 призначений міністром оборони. |
Після загальних виборів у Великій Британії в травні 1997 призначений міністром оборони. |
||
З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею [[Тоні Блер]]а про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям |
З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею [[Тоні Блер]]а про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям у своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча. |
||
== Генсек НАТО == |
== Генсек НАТО == |
||
На посаду генерального секретаря НАТО вступив [[14 жовтня]] [[1999]]. Його кандидатура на |
На посаду генерального секретаря НАТО вступив [[14 жовтня]] [[1999]]. Його кандидатура на посаду генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО схвалена 2 серпня 1999 на неформальній зустрічі в [[Брюссель|Брюсселі]] представниками 19 країн — членів НАТО. |
||
У своєму першому інтерв'ю як генеральний |
У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це «формально і за духом» зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі». |
||
Також заявив таке: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великої Британії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо упертості, щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути». |
Також заявив таке: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великої Британії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо [[Упертість|упертості]], щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути». |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* ''В. І. Головченко''. Робертсон Джордж // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4 |
* ''В. І. Головченко''. Робертсон Джордж // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. — ISBN 966-316-045-4 |
||
⚫ | |||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
⚫ | |||
{{DEFAULTSORT:Робертсон Джордж}} |
{{DEFAULTSORT:Робертсон Джордж}} |
||
Рядок 67: | Рядок 65: | ||
[[Категорія:Генеральні секретарі НАТО]] |
[[Категорія:Генеральні секретарі НАТО]] |
||
[[Категорія:Лейбористи Великої Британії]] |
[[Категорія:Лейбористи Великої Британії]] |
||
[[Категорія:Уродженці Айли]] |
|||
[[Категорія:Члени Таємної ради Великої Британії]] |
|||
[[Категорія:Члени палати лордів Великої Британії]] |
|||
[[Категорія:Командори ордена За заслуги перед ФРН]] |
Поточна версія на 18:34, 22 лютого 2024
Джордж Айла МакНіл Робертсон | |
---|---|
англ. George Robertson | |
Барон Порт-Еллен | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 24 серпня 1999 |
Монарх | Єлизавета II |
10-й Генеральний секретар НАТО | |
11 жовтня 1999 — 5 січня 2004 | |
Попередник | Хав'єр Солана |
Наступник | Яап де Гооп Схеффер |
Народився | 12 квітня 1946[1][2][…] (78 років) Port Ellend |
Відомий як | політик |
Країна | Велика Британія[4] |
Alma mater | Університет Данді і Dunoon Grammar Schoold |
Політична партія | Лейбористська партія |
Батько | George Philip Robertsond[3] |
Мати | Marion I. MacNeilld[3] |
У шлюбі з | Sandra Wallaced |
Діти | Malcolm Robertsond[3], Martin Robertsond[3] і Rachael Robertsond[3] |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський, англ. George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen; нар. 12 квітня 1946, Порт-Еллен, Аргайл-і-Б'ют, Шотландія, Велика Британія) — британський політик, 10-й генеральний секретар НАТО, голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Сполученого Королівства в 1997—1999.
Народився в 1946 в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 (вивчав економіку), здобув ступінь магістра мистецтв. В університеті за часів війни у В'єтнамі майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.
Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робітників винокурень.
У 1978, після смерті в Лондоні депутата палати громад від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.
Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату громад. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.
З 1979 Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр Джон Мейджор призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.
При складанні в 1993 тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.
Після загальних виборів у Великій Британії в травні 1997 призначений міністром оборони.
З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею Тоні Блера про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям у своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.
На посаду генерального секретаря НАТО вступив 14 жовтня 1999. Його кандидатура на посаду генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО схвалена 2 серпня 1999 на неформальній зустрічі в Брюсселі представниками 19 країн — членів НАТО.
У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це «формально і за духом» зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».
Також заявив таке: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великої Британії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо упертості, щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».
- В. І. Головченко. Робертсон Джордж // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. — ISBN 966-316-045-4
|
|
- Народились 12 квітня
- Народились 1946
- Лейбористи Великої Британії
- Кавалери ордена Будяка
- Кавалери ордена Святого Михайла і Святого Георгія
- Кавалери ордена короля Петара Крешимира IV
- Кавалери Великого хреста ордена Зірки Румунії
- Кавалери ордена Хреста землі Марії 1 класу
- Кавалери Великого хреста ордена Оранських-Нассау
- Нагороджені Президентською медаллю Свободи
- Кавалери Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Великого Хреста ордена Заслуг (Угорщина)
- Генеральні секретарі НАТО
- Уродженці Айли
- Члени Таємної ради Великої Британії
- Члени палати лордів Великої Британії
- Командори ордена За заслуги перед ФРН