Печерськ: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Скасовано 1 останнє редагування (213.174.29.27) і відновлено версію 38096977 Artemco: реклама Мітка: Ручний відкіт |
||
| (Не показані 40 проміжних версій 28 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Місцевість |
{{Місцевість |
||
|назва = Печерськ |
|назва = Печерськ |
||
|населений пункт = |
|населений пункт = [[Київ]] |
||
|на карті = |
|на карті = |
||
|фото = Plan_of_Pechersk_Ushakov_1695.jpg |
|фото = Plan_of_Pechersk_Ushakov_1695.jpg |
||
|підпис = |
|підпис = Карта Печерська, складена І.Ушаковим у 1695 році |
||
|площа = |
|площа = |
||
|населення = |
|населення = |
||
|головні вулиці = [[Вулиця Івана Мазепи (Київ)|Вулиця Івана Мазепи]], [[ |
|головні вулиці = [[Вулиця Івана Мазепи (Київ)|Вулиця Івана Мазепи]], [[Лаврська вулиця]], [[Вулиця Князів Острозьких (Київ)|Вулиця Князів Острозьких]], [[Бульвар Лесі Українки (Київ)|Бульвар Лесі Українки]] |
||
|район = [[Печерський район]] |
|район = [[Печерський район]] |
||
|індекс = |
|індекс = |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
|метро = [[Печерська (станція метро)|Печерська]] |
|метро = [[Печерська (станція метро)|Печерська]] |
||
|залізниця = |
|залізниця = |
||
|карта розташування = Київ |
|||
}} |
}} |
||
[[Файл:Печерск артобъект.jpg|ліворуч|міні|Артоб'єкт]] |
|||
'''Печерськ''' - історична місцевість у центрі [[Київ|Києва]]. Розташована між [[Липки (Київ)|Липками]], [[Клов|Кловом]], [[Звіринець (Київ)|Звіринцем]] і Дніпровими схилами. |
|||
'''Печерськ''' — історична місцевість у центрі [[Київ|Києва]]. Один з трьох давніх районів столиці разом зі [[Старий Київ|Старим містом]] і [[Поділ|Подолом]], займає найвищу частину [[Київське плато|київського плато]]<ref name=":0">Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл.</ref>. З півночі долиною [[Клов]]у Печерськ межує з [[Липки (Київ)|Липками]], на сході обмежений [[дніпро]]вськими схилами, з півдня – долиною [[Либідь (річка)|Либеді]], на заході плавні схили до Либеді переходять у [[Саперне поле]] і [[Нова Забудова (Київ)|Нову Забудову]]. Частинами Печерська є [[Черепанова гора|Черепанова]], [[Чорна гора (Київ)|Чорна]] і [[Бусова гора|Бусова]] гори, [[Звіринець (Київ)|Звіринець]], [[Хрести (Київ)|Хрести]]. |
|||
Проте у наш час{{коли}} Липки, Звіринець та Клов вже стали частиною Печерську, тобто Печерського району Києва і будь-які, навіть умовні кордони, цих історичних місцевостей (урочищ) стерті. |
|||
Головні магістралі: вулиці Грушевського, [[Вулиця Івана Мазепи (Київ)|Івана Мазепи]], [[ |
Головні магістралі: вулиці [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|Грушевського]], [[Вулиця Івана Мазепи (Київ)|Івана Мазепи]], [[Вулиця Князів Острозьких (Київ)|Князів Острозьких]], [[Бульвар Лесі Українки (Київ)|бульвар Лесі Українки]], [[Вулиця Михайла Бойчука (Київ)|вулиця Михайла Бойчука]]. |
||
Назва |
Назва — від печер [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]] (засн. в [[1051]]), що існують з найдавніших часів. Почав формуватись у 12 ст. як Печерське поселення довкола лаври і на місці кол. с. [[Берестове (Київ)|Берестове]]. У 16 — 17 ст.- Печерське містечко, оточене природними та штучними укріпленнями<ref name=":0" />. Після спорудження у 1-й пол. 18 ст. Старої Печерської фортеці — адміністративний центр Києва. У зв'язку з побудовою Нової Печерської фортеці у З0 — 40-і рр, 19 ст. до П. увійшла також територія колишнього селища [[Васильківські рогатки|Васильківські Рогатки]]. |
||
Печерськ дав назви [[Печерський район|Печерським району]], площі, [[Печерський узвіз|узвозу]], бульвару (тепер |
Печерськ дав назви [[Печерський район|Печерським району]], площі, [[Печерський узвіз|узвозу]], бульвару (тепер бульвару Лесі Українки), вулиці (тепер не існує), [[Печерська (станція метро)|станції метро «Печерська»]], а також Новопечерським вулиці (тепер не існує) і [[Новопечерський провулок|провулку]], [[Набережно-Печерська дорога|Набережно-Печерським дорозі]] і вулиці (тепер не існує) та ін. На Печерську збереглися унікальні пам'ятки архітектури часів [[Київська Русь|Київської Русі]] та наступних століть. |
||
На Печерську знаходиться багато адміністративних будівель, в яких розміщено Адміністрацію Президента України, Верховну Раду, Уряд України та міністерства. |
На Печерську знаходиться багато адміністративних будівель, в яких розміщено [[Офіс Президента України|Адміністрацію Президента України]], [[Верховна Рада України|Верховну Раду]], [[Кабінет Міністрів України|Уряд України]] та міністерства. |
||
| ⚫ | Печерськ славиться чудовими парками на дніпровських схилах. На схилах Дніпра розташована також Києво-Печерська Лавра, одна з найбільших святинь православного світу. Верхня Лавра є національним музеєм-заповідником, а нижня Лавра — діючим монастирем та резиденцією митрополита Київського і всієї України Української православної церкви (Московський патріархат). |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Печерськ славиться чудовими парками на дніпровських схилах. |
||
| ⚫ | |||
== Історія == |
|||
| ⚫ | |||
=== Середньовіччя === |
|||
| ⚫ | |||
Після того, як у Києві утвердився князь [[Олег Віщий|Олег]], він переніс центр управління на Гору (поблизу [[Старокиївська гора|Старокиївської гори]], де нині знаходиться [[Національний музей історії України|Історичний музей]]). Там збудував княжий палац та інші споруди, а на Печерську залишилися угорці та іноки з-поміж перших християн, що жили в печерах [[Угорське урочище|Угорського урочища]]. Пізніший розвиток місцевості пов'язаний з виникненням і розширенням Печерського монастиря, який з часом став найголовнішою святинею Київської держави. Поблизу Печерського монастиря у селі [[Берестове (Київ)|Берестовому]] постала князівська резиденція великого київського князя [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]]. Це був великий мурований двоповерховий палац, довкола якого стояли двори князівської челяді. У Берестовому мешкали князі [[Ярослав Мудрий]], [[Святослав Ярославич]], [[Всеволод Ярославич]] та [[Володимир Мономах]]. 1091 року палац спалили половці, 1113 року його було відбудовано, проте в наступне століття його зруйнували татаро-монголи. У селі Берестовому було збудовано величний храм [[Спас на Берестові|Спаса]] (XI ст.). Це був тринавний шестистовпний хрестовобанний храм, призначений для молитов київських князів. Одним із пресвітерів у цьому храмі був видатний публіцист, філософ, оратор і церковний діяч, перший київський митрополит — русич за походженням, [[Іларіон (митрополит Київський)|Іларіон]], автор славнозвісного трактату «[[Слово про закон і благодать]]». |
|||
=== [[Нова історія|Новий час]] === |
|||
==[http://www.pechersk.kyiv-city.gov.ua/ukr/?mode=view&topic=44&node=21 Школи Печерська]== |
|||
З розростанням Печерського та Микільського (поблизу [[Аскольдова Могила|Аскольдової могили]]) монастирів навколо них виникають Лаврська та Микільська слободи, де жили монастирські люди аж до кінця XVII ст. Найбільше було залюднене селище Печерське навколо Лаври. У XVI-XVII ст. воно стало містечком, яке існувало до часів гетьмана [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]], який, виконуючи волю московського царя, почав будувати там твердиню проти турків і татар — Печерську фортецю. Внаслідок цього обидві слободи поступово зносили, а людність насильно переселяли в інші місця. 1706 року гетьман [[Іван Мазепа]] зводить нові мури фортеці. Після поразки в антимосковському повстанні Івана Мазепи в союзі зі шведами фортецю зміцнено, поблизу неї споруджено збройовий [[Мистецький арсенал|арсенал]] на місці знесеного Вознесенського жіночого монастиря, ігуменею в якому була мати Мазепи [[Марія Магдалина Мазепа|Марія Магдалена]]. |
|||
№ закладу, назва Адреса ПІБ директора Службовий телефон |
|||
<br />СЗШ 5 вул. Тимірязєвська, 36 Клюй Олександр Анатолійович 285-7508(ф) |
|||
285-62-69 |
|||
<br />СЗШ 47 вул. І.Кудрі, 22-а Лейко Людмила Іванівна 529-33-44 |
|||
<br />СЗШ 75 вул. А. Іванова, 11 Ратушна Алла Миколаївна 280-27-28 |
|||
280-11-57 |
|||
280-22-88 |
|||
<br />СЗШ 78 вул. Ш. Руставелі, 47 Пархоменко Юрій Володимирович 284-38-49(ф) |
|||
248-76-67 |
|||
248-76-66 |
|||
<br />СШ № 80 (англ.) б-р Дружби Народів, 12-Б Білоконь Ангеліна Григорівна 529-45-63 |
|||
529-87-92 |
|||
<br />СЗШ 84 б-р Л. Українки, 32-А Шевченко Василь Миколайович 285-2205(ф) |
|||
285-90-83 |
|||
<br />СЗШ 88 вул. К. Білокур, 3 Мішньова Світлана Олександрівна 285-21-69 |
|||
286-59-54 |
|||
<br />СШ № 89 (англ.) вул. Рибальська, 4 Саратова Олена Григорівна 280-21-05 |
|||
280-20-60(ф) |
|||
280-20-94 |
|||
280-20-13 |
|||
<br />СЗШ 90 вул. Січневого повстання, 22 Голік Анатолій Миколайович 280-78-66 |
|||
280-37-64 |
|||
280-85-10 |
|||
<br />СЗШ 94 вул. Ольгінська, 2/4 Кузьменко Вікторія Євгенівна 253-72-93(ф) |
|||
253-55-20 |
|||
<br />СЗШ 133 вул. Бастіонна, 7 Левков Любов Арсенівна 525-91-17 |
|||
528-0816(ф) |
|||
285-21-33 |
|||
<br />СЗШ 134 ім. Ю. Гагаріна узвіз Печерський, 13 Шпилька Юрій Вікторович 280-71-11(ф) |
|||
280-64-41 |
|||
280-97-55 |
|||
<br />СЗШ 181 ім. І. Кудрі вул. І. Кудрі, 22-А Смирнова Марія Олександрівна 529-3344(ф) |
|||
529-14-52 |
|||
=== Період [[Російська імперія|Російської імперії]] === |
|||
| ⚫ | |||
Печерськ став адміністративним центром Києва, що засвідчило й те, що на його території у 1750—1755 роках зведено розкішний бароковий Царський ([[Маріїнський палац|Маріїнський]]) палац за проєктом архітектора [[Растреллі]] для імператриці [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]]. Поступово Печерськ обростав казенними будівлями, що поставали переважно в районі Липок. Проте в цілому ще довго він був забудований глиняними та дерев'яними одноповерховими спорудами, серед яких вирізнялися своєю пишнотою лаврські споруди, [[Микільський Військовий собор|Микільський військовий собор]], Микільський Слупський монастир, Печерська та Звіринецька фортеці. 1830 року почато будівництво [[Київська фортеця|Новопечерської фортеці]], спричинене польським повстанням 1830—1831 років та селянськими заворушеннями. Це була міцна система укріплень, фортів, стін, башт, брам, капонірів, валів та ровів, зі шпиталем, водогінними системами. Залишки її в районі бульвару Лесі Українки (Кругла вежа) та Наводницької вулиці свідчать, що на ті часи це була першокласна оборонна споруда. |
|||
До найзначніших печерських старожитностей належить також [[Кловський палац]], збудований [[1744]] року з нагоди приїзду до Києва Єлизавети Петрівни. Саме навколо нього й було посаджено великий липовий гай з алеями в напрямку Дніпра, тому вся місцевість одержала назву Липки. Крім липових алей на початку XVIII ст. там виникли Виноградний та Шовковичний сади. Липки були аристократичним районом міста, оскільки російська та польська знать оселялася поблизу царського палацу, навколо якого буяли сади й відкривався чудовий вигляд на мальовничу задніпровську далечінь. Серед будов на Липках у XVIII ст. постали будинки генерал-губернатора, цивільного губернатора, генерала Милорадовича, князя Васильчикова, графа Безбородька та ін. У 1850-х роках на балах, прийомах та званих обідах у цих будинках збиралася вся київська знать. Зіркою товариства була графиня [[Евеліна Ганська]], що стала дружиною французького письменника [[Бальзак]]а. |
|||
Значно пожвавилося життя Печерська у зв'язку з будівництвом на вулиці Іванівській (тепер [[Інститутська вулиця (Київ)|Інститутська]]) у 1832—1842 роках будинку [[Інститут шляхетних дівчат (Київ)|Інституту шляхетних дівчат]], який відкрився 1838 року. В ньому навчалися дівчата дворянського походження, діти купців, почесних громадян Києва. |
|||
Неподалік, на [[Лютеранська вулиця (Київ)|Лютеранській вулиці]], колись була німецька колонія, про що свідчить лютеранська кірха. На цій вулиці знаходилися також пансіони для дворянських дітей, школи, будинок Київського благодійного товариства. Колишня вулиця Миколаївська ([[Вулиця Архітектора Городецького|тепер]] — архітектора В. Городецького) була чи не найкрасивішою в місті. Кияни називали її «Київським Парижем». Там розташовувалися розкішний готель «Континенталь», цирк, салон меблів, [[Будинок Гінзбурга (Київ)|будинок Гінзбурга]], [[Театр «Соловцов»|театр Соловцова]] (нині [[Театр ім. І.Франка|Театр ім. І. Франка]]). А неподалік — парк і озеро в [[Садиба Мерінга (Київ)|садибі]] професора [[Мерінг Фрідріх Фрідріхович|Мерінга]], улюблене місце відпочинку киян. У 1874 році через цю садибу було прокладено вулицю [[Вулиця Банкова (Київ)|Банкову]], окрасою якої став [[будинок з химерами]] архітектора Городецького. |
|||
У січні 1918 р. під час обстрілу Києва найбільших руйнувань зазнали саме Печерськ і Старе місто з прилеглими районами<ref name=":0" />. |
|||
=== Період [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]] === |
|||
Ландшафт Печерська значно змінився у 1930-х роках. Було зруйновано Микільський Військовий та Микільський Слупський монастирі, значна частина Печерської фортеці. На вулиці Московській виросли нові корпуси заводу «[[Арсенал (завод)|Арсенал]]», на якому працювало кілька тисяч робітників та інженерів. У 1936—1938 роках на вулиці Кірова за проєктом архітектора [[Фомін Іван Олександрович|І. Фоміна]] споруджено [[Будинок Кабінету Міністрів України|будинок]] [[Рада Міністрів УРСР|Ради Міністрів УРСР]], а в 1936—1939 роках за проєктом архітектора [[Заболотний Володимир Гнатович|В. Заболотного]] — [[Будинок Верховної Ради|будинок]] [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]], в якій 24 серпня 1991 року відбулася вікопомна подія — проголошення України незалежною державою. У 1936—1939 роках на колишній вулиці Орджонікідзе, 11, за проєктом архітектора [[Григор'єв Сергій Вікторович|С. Григор'єва]] зведено будинок Центрального Комітету Компартії України, в якому в наш час міститься [[Адміністрація Президента України]]. Нині в колишніх особняках київської знаті на Липках розміщені різні державні та громадські установи, зокрема Український Фонд культури, [[Музей історії Києва]], Палац культури (колишній інститут шляхетних дівчат, пізніше — [[Жовтневий палац]]) та ін. Про стародавні часи нагадує всесвітньо відомий Національний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра». Хоч 1941 року було зруйновано його головний храм — Успенський собор, проте в цілому доля вберегла монастир від значної руйнації й архітектурний ансамбль його залишився без змін від часів середньовіччя. Успенський собор 2001 року відновлено у попередньому вигляді. |
|||
=== Період незалежності України === |
|||
{{У планах}} |
|||
[[File:Печерськ.jpg|thumb|600px|center|панорама Печерська з південного заходу]] |
|||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
| ⚫ | |||
{{wek}} |
{{wek}} |
||
| Рядок 79: | Рядок 72: | ||
{{commons|Category:Pechersk}} |
{{commons|Category:Pechersk}} |
||
{{Kyiv-stub}} |
{{Kyiv-stub}} |
||
{{Печерськ}} |
|||
| ⚫ | |||
[[Категорія:Місцевості Києва]] |
[[Категорія:Місцевості Києва]] |
||
[[Категорія:Печерськ| ]] |
|||
[[en:Pechersk]] |
|||
[[es:Pechersk]] |
|||
| ⚫ | |||
Поточна версія на 12:18, 1 березня 2024
| Печерськ Київ | ||||
 Карта Печерська, складена І.Ушаковим у 1695 році | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°25′46″ пн. ш. 30°32′57″ сх. д. / 50.42963500002777266° пн. ш. 30.54919100002777910° сх. д.Координати: 50°25′46″ пн. ш. 30°32′57″ сх. д. / 50.42963500002777266° пн. ш. 30.54919100002777910° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Печерський район | |||
| Адмінодиниця | Печерський район | |||
| Головні вулиці | Вулиця Івана Мазепи, Лаврська вулиця, Вулиця Князів Острозьких, Бульвар Лесі Українки | |||
| Транспорт | ||||
| Метрополітен | Печерська | |||
| Карта | ||||
  Печерськ Печерськ (Київ) | ||||
 Печерськ у Вікісховищі | ||||
Печерськ — історична місцевість у центрі Києва. Один з трьох давніх районів столиці разом зі Старим містом і Подолом, займає найвищу частину київського плато[1]. З півночі долиною Клову Печерськ межує з Липками, на сході обмежений дніпровськими схилами, з півдня – долиною Либеді, на заході плавні схили до Либеді переходять у Саперне поле і Нову Забудову. Частинами Печерська є Черепанова, Чорна і Бусова гори, Звіринець, Хрести.
Головні магістралі: вулиці Грушевського, Івана Мазепи, Князів Острозьких, бульвар Лесі Українки, вулиця Михайла Бойчука.
Назва — від печер Києво-Печерської лаври (засн. в 1051), що існують з найдавніших часів. Почав формуватись у 12 ст. як Печерське поселення довкола лаври і на місці кол. с. Берестове. У 16 — 17 ст.- Печерське містечко, оточене природними та штучними укріпленнями[1]. Після спорудження у 1-й пол. 18 ст. Старої Печерської фортеці — адміністративний центр Києва. У зв'язку з побудовою Нової Печерської фортеці у З0 — 40-і рр, 19 ст. до П. увійшла також територія колишнього селища Васильківські Рогатки.
Печерськ дав назви Печерським району, площі, узвозу, бульвару (тепер бульвару Лесі Українки), вулиці (тепер не існує), станції метро «Печерська», а також Новопечерським вулиці (тепер не існує) і провулку, Набережно-Печерським дорозі і вулиці (тепер не існує) та ін. На Печерську збереглися унікальні пам'ятки архітектури часів Київської Русі та наступних століть.
На Печерську знаходиться багато адміністративних будівель, в яких розміщено Адміністрацію Президента України, Верховну Раду, Уряд України та міністерства.
Печерськ славиться чудовими парками на дніпровських схилах. На схилах Дніпра розташована також Києво-Печерська Лавра, одна з найбільших святинь православного світу. Верхня Лавра є національним музеєм-заповідником, а нижня Лавра — діючим монастирем та резиденцією митрополита Київського і всієї України Української православної церкви (Московський патріархат).
У 1964 році на Печерську відкрито Центральний ботанічний сад з чудовим садом бузку та дендрарієм.
Печерськ вважається елітним та престижним районом Києва, тут розміщені головні офіси багатьох банків, корпорацій та фірм і розкішні магазини.
Після того, як у Києві утвердився князь Олег, він переніс центр управління на Гору (поблизу Старокиївської гори, де нині знаходиться Історичний музей). Там збудував княжий палац та інші споруди, а на Печерську залишилися угорці та іноки з-поміж перших християн, що жили в печерах Угорського урочища. Пізніший розвиток місцевості пов'язаний з виникненням і розширенням Печерського монастиря, який з часом став найголовнішою святинею Київської держави. Поблизу Печерського монастиря у селі Берестовому постала князівська резиденція великого київського князя Володимира Святославича. Це був великий мурований двоповерховий палац, довкола якого стояли двори князівської челяді. У Берестовому мешкали князі Ярослав Мудрий, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич та Володимир Мономах. 1091 року палац спалили половці, 1113 року його було відбудовано, проте в наступне століття його зруйнували татаро-монголи. У селі Берестовому було збудовано величний храм Спаса (XI ст.). Це був тринавний шестистовпний хрестовобанний храм, призначений для молитов київських князів. Одним із пресвітерів у цьому храмі був видатний публіцист, філософ, оратор і церковний діяч, перший київський митрополит — русич за походженням, Іларіон, автор славнозвісного трактату «Слово про закон і благодать».
З розростанням Печерського та Микільського (поблизу Аскольдової могили) монастирів навколо них виникають Лаврська та Микільська слободи, де жили монастирські люди аж до кінця XVII ст. Найбільше було залюднене селище Печерське навколо Лаври. У XVI-XVII ст. воно стало містечком, яке існувало до часів гетьмана Івана Самойловича, який, виконуючи волю московського царя, почав будувати там твердиню проти турків і татар — Печерську фортецю. Внаслідок цього обидві слободи поступово зносили, а людність насильно переселяли в інші місця. 1706 року гетьман Іван Мазепа зводить нові мури фортеці. Після поразки в антимосковському повстанні Івана Мазепи в союзі зі шведами фортецю зміцнено, поблизу неї споруджено збройовий арсенал на місці знесеного Вознесенського жіночого монастиря, ігуменею в якому була мати Мазепи Марія Магдалена.
Період Російської імперії
[ред. | ред. код]Печерськ став адміністративним центром Києва, що засвідчило й те, що на його території у 1750—1755 роках зведено розкішний бароковий Царський (Маріїнський) палац за проєктом архітектора Растреллі для імператриці Єлизавети Петрівни. Поступово Печерськ обростав казенними будівлями, що поставали переважно в районі Липок. Проте в цілому ще довго він був забудований глиняними та дерев'яними одноповерховими спорудами, серед яких вирізнялися своєю пишнотою лаврські споруди, Микільський військовий собор, Микільський Слупський монастир, Печерська та Звіринецька фортеці. 1830 року почато будівництво Новопечерської фортеці, спричинене польським повстанням 1830—1831 років та селянськими заворушеннями. Це була міцна система укріплень, фортів, стін, башт, брам, капонірів, валів та ровів, зі шпиталем, водогінними системами. Залишки її в районі бульвару Лесі Українки (Кругла вежа) та Наводницької вулиці свідчать, що на ті часи це була першокласна оборонна споруда.
До найзначніших печерських старожитностей належить також Кловський палац, збудований 1744 року з нагоди приїзду до Києва Єлизавети Петрівни. Саме навколо нього й було посаджено великий липовий гай з алеями в напрямку Дніпра, тому вся місцевість одержала назву Липки. Крім липових алей на початку XVIII ст. там виникли Виноградний та Шовковичний сади. Липки були аристократичним районом міста, оскільки російська та польська знать оселялася поблизу царського палацу, навколо якого буяли сади й відкривався чудовий вигляд на мальовничу задніпровську далечінь. Серед будов на Липках у XVIII ст. постали будинки генерал-губернатора, цивільного губернатора, генерала Милорадовича, князя Васильчикова, графа Безбородька та ін. У 1850-х роках на балах, прийомах та званих обідах у цих будинках збиралася вся київська знать. Зіркою товариства була графиня Евеліна Ганська, що стала дружиною французького письменника Бальзака.
Значно пожвавилося життя Печерська у зв'язку з будівництвом на вулиці Іванівській (тепер Інститутська) у 1832—1842 роках будинку Інституту шляхетних дівчат, який відкрився 1838 року. В ньому навчалися дівчата дворянського походження, діти купців, почесних громадян Києва.
Неподалік, на Лютеранській вулиці, колись була німецька колонія, про що свідчить лютеранська кірха. На цій вулиці знаходилися також пансіони для дворянських дітей, школи, будинок Київського благодійного товариства. Колишня вулиця Миколаївська (тепер — архітектора В. Городецького) була чи не найкрасивішою в місті. Кияни називали її «Київським Парижем». Там розташовувалися розкішний готель «Континенталь», цирк, салон меблів, будинок Гінзбурга, театр Соловцова (нині Театр ім. І. Франка). А неподалік — парк і озеро в садибі професора Мерінга, улюблене місце відпочинку киян. У 1874 році через цю садибу було прокладено вулицю Банкову, окрасою якої став будинок з химерами архітектора Городецького.
У січні 1918 р. під час обстрілу Києва найбільших руйнувань зазнали саме Печерськ і Старе місто з прилеглими районами[1].
Період Радянського Союзу
[ред. | ред. код]Ландшафт Печерська значно змінився у 1930-х роках. Було зруйновано Микільський Військовий та Микільський Слупський монастирі, значна частина Печерської фортеці. На вулиці Московській виросли нові корпуси заводу «Арсенал», на якому працювало кілька тисяч робітників та інженерів. У 1936—1938 роках на вулиці Кірова за проєктом архітектора І. Фоміна споруджено будинок Ради Міністрів УРСР, а в 1936—1939 роках за проєктом архітектора В. Заболотного — будинок Верховної Ради УРСР, в якій 24 серпня 1991 року відбулася вікопомна подія — проголошення України незалежною державою. У 1936—1939 роках на колишній вулиці Орджонікідзе, 11, за проєктом архітектора С. Григор'єва зведено будинок Центрального Комітету Компартії України, в якому в наш час міститься Адміністрація Президента України. Нині в колишніх особняках київської знаті на Липках розміщені різні державні та громадські установи, зокрема Український Фонд культури, Музей історії Києва, Палац культури (колишній інститут шляхетних дівчат, пізніше — Жовтневий палац) та ін. Про стародавні часи нагадує всесвітньо відомий Національний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра». Хоч 1941 року було зруйновано його головний храм — Успенський собор, проте в цілому доля вберегла монастир від значної руйнації й архітектурний ансамбль його залишився без змін від часів середньовіччя. Успенський собор 2001 року відновлено у попередньому вигляді.
 | Цей розділ статті ще не написано. |
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |