Судацький десант: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
м категоризація |
||
(Не показані 30 проміжних версій 18 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Картка:Військовий конфлікт |
{{Картка:Військовий конфлікт |
||
|конфлікт |
|конфлікт = Судацький десант |
||
|partof |
|partof = |
||
|зображення |
|зображення = Smyshlenyy.jpg |
||
|розмір = 300пкс |
|||
|підпис |
|підпис = Есмінець [[Смишлений (есмінець, 1939)|«Смишлений»]] |
||
|дата1 |
|дата1 = [[6 січня|6]]–[[28 січня]] [[1942]] |
||
|місце |
|місце = |
||
|результат |
|результат = повна загибель десанту |
||
|сторони1 |
|сторони1 = {{URS}} |
||
|сторони2 |
|сторони2 = {{ROM}}<br/>{{GERnazi}} |
||
|командуючий1 |
|командуючий1= {{Прапорець|URS}} [[Козлов Дмитро Тимофійович]]<br/>[[Октябрський Пилип Сергійович]] |
||
|командуючий2 |
|командуючий2= {{Прапорець|GERnazi}} [[Еріх фон Манштейн]] |
||
|сили1 = {{URS}} |
|сили1 = {{Прапорець|URS}} близько 2300 чоловік<ref name=":0">[http://weapon2.ru/news/sudakskiy-desant-yanvar-1942-goda.html Судацький десант] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140513011428/http://weapon2.ru/news/sudakskiy-desant-yanvar-1942-goda.html |date=2014-05-13 }}{{ref-ru}}</ref> |
||
|сили2 = {{ROM}} |
|сили2 = {{Прапорець|ROM}} 1 бригада <br/>{{Прапорець|GERnazi}} 2 піхотні полки — до 6000 чоловік<ref name=":0"/> |
||
|втрати1 = {{URS}} |
|втрати1 = {{Прапорець|URS}} приблизно 2000 вбитими<br/>7 протитанкових, 5 гірських гармат, 14 мінометів |
||
|втрати2 = {{ROM}} |
|втрати2 = {{Прапорець|ROM}}/{{Прапорець|GERnazi}} вбитими загалом та пораненими біля 1000 |
||
}} |
}} |
||
{{Східноєвропейський театр |
{{Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни}} |
||
{{Битва за Крим (1941—1944)}} |
{{Битва за Крим (1941—1944)}} |
||
''' |
'''Судацький десант''' — [[морська десантна операція]] Червоної армії, що відбулась з 16 по 27 січня 1942 року. Радянський десант, висаджений в [[Крим]]у біля [[Судак (місто)|міста Судак]], мав за мету здійснити підтримку основних сил Керченсько-Феодосійської операції загальними силами до двох полків. Однак, визначена радянським керівництвом мета не була досягнута, особовий склад зазнав значних втрат; командування флотське та фронтове не вжило жодних заходів щодо врятування вцілілих. Згідно різних джерел, відійти до партизанських загонів вдалося від 350 до 500 вцілілих червоноармійців. |
||
== Передуючі обставини == |
== Передуючі обставини == |
||
По завершенні [[Керченсько-Феодосійська десантна операція|Керченсько-Феодосійської операції]] командування [[Кавказький фронт (Друга світова війна)|Кавказького фронту]] — командував генерал-лейтенант [[Козлов Дмитро Тимофійович|Дмитро Козлов]] — вимагає від керівництва [[Чорноморський флот (СРСР)|Чорноморського флоту]] (віце-адмірал [[Октябрський Пилип Сергійович|Пилип Октябрьський]]) здійснення відволікаючого десанту поблизу Судака, який мав відвести на себе частину уваги від радянських військ, котрі відступали з районів [[Керч]]і та [[Феодосія|Феодосії]]. |
По завершенні [[Керченсько-Феодосійська десантна операція|Керченсько-Феодосійської операції]] командування [[Кавказький фронт (Друга світова війна)|Кавказького фронту]] — командував генерал-лейтенант [[Козлов Дмитро Тимофійович|Дмитро Козлов]] — вимагає від керівництва [[Чорноморський флот (СРСР)|Чорноморського флоту]] (віце-адмірал [[Октябрський Пилип Сергійович|Пилип Октябрьський]]) здійснення відволікаючого десанту поблизу Судака, який мав відвести на себе частину уваги від радянських військ, котрі відступали з районів [[Керч]]і та [[Феодосія|Феодосії]]. |
||
Завданням десанту було зайняття [[Судацька долина|Судацької долини]] та села Таракташ, розбиття сил противника в районі Отузи — у співдії з [[Коктебель]]ською радянською групою, та біля Старого Криму — з силами, що знаходилися там. Загальне керівництво десантом мав здійснювати |
Завданням десанту було зайняття [[Судацька долина|Судацької долини]] та села Таракташ, розбиття сил противника в районі Отузи — у співдії з [[Коктебель]]ською радянською групою, та біля Старого Криму — з силами, що знаходилися там. Загальне керівництво десантом мав здійснювати контрадмірал [[Владимирський Лев Анатолійович|Лев Владимирський]]<ref name=":1">[http://www.sevastopol.ws/Pages/?aid=83 Забутий десант]{{ref-ru}}</ref>. |
||
== Десантування передової групи 6 січня та головного десанту == |
== Десантування передової групи 6 січня та головного десанту == |
||
Формування десанту відбувалося в Новоросійську, в ніч з [[5 січня|5]] на 6 січня 1942 року була висаджена перша група десанту в селі [[Новий Світ (Крим)|Новий Світ]] біля мису Чеканний (Чеканин-Кая) — це було 218 вояків зі складу 226-го гірсько-стрілецького полку — з сторожового катера та [[Способний (есмінець, 1939)| |
Формування десанту відбувалося в Новоросійську, в ніч з [[5 січня|5]] на 6 січня 1942 року була висаджена перша група десанту в селі [[Новий Світ (Крим)|Новий Світ]] біля мису Чеканний (Чеканин-Кая) — це було 218 вояків зі складу 226-го гірсько-стрілецького полку — з сторожового катера та есмінця [[Способний (есмінець, 1939)|«Способний»]]; десантовані змогли непоміченими переміститися в нацистське запілля<ref name=":0"/>. При спробі захопити німецьку комендатуру в Новому Світі загинув командир групи та кілька бійців, ще кілька — зазначають радянські джерела — було захоплено та розстріляно допоміжними загонами [[Кримські татари|кримських татар]]. Вцілілі десантники відійшли до лісу, де [[11 січня]] при прочісуванні місцевості 51 з них був полонений (в інших джерелах — 39); решта групи переховувалася в лісі до приходу головних сил, не проявляючи себе<ref name=":1"/>. |
||
[[12 січня]] при прочісуванні була виявлена радянська десантована розвідгрупа, 2 розвідники загинули в бою, 3 вдалося відійти, 2-х було полонено. |
[[12 січня]] при прочісуванні була виявлена радянська десантована розвідгрупа, 2 розвідники загинули в бою, 3 вдалося відійти, 2-х було полонено. |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
[[16 січня]] вцілілі бійці першого десанту з'єдналися із силами головного десанту в Судаку; в цьому відтинку операції звертає увагу на себе надзвичайне нехтування до життя бійців — ця група була передовим загоном десанту, план якого навіть не був ще напрацьований — його затвердили лише [[10 січня]], після чого власне й почалися підготування до головних десантних дій. |
[[16 січня]] вцілілі бійці першого десанту з'єдналися із силами головного десанту в Судаку; в цьому відтинку операції звертає увагу на себе надзвичайне нехтування до життя бійців — ця група була передовим загоном десанту, план якого навіть не був ще напрацьований — його затвердили лише [[10 січня]], після чого власне й почалися підготування до головних десантних дій. |
||
Увечері головні сили десанту виходять на вказане місце, по шляху були виявлені нацистською авіацією, беруть несправжній курс на [[Севастополь]], маневр вдався<ref>[http://uletay7.ucoz.ru/publ/pamjatniki_velikoj_otechestvennoj_vojny/desanty/desant_v_sudake/22-1-0-11 Десант в Судаку]</ref>. В ніч на 16 січня висаджуються головні сили десанту безпосередньо в [[Судацька бухта|Судацькій бухті]] — із складу 226-го гірсько-стрілецького полку [[63- |
Увечері головні сили десанту виходять на вказане місце, по шляху були виявлені нацистською авіацією, беруть несправжній курс на [[Севастополь]], маневр вдався<ref>[http://uletay7.ucoz.ru/publ/pamjatniki_velikoj_otechestvennoj_vojny/desanty/desant_v_sudake/22-1-0-11 Десант в Судаку]</ref>. В ніч на 16 січня висаджуються головні сили десанту безпосередньо в [[Судацька бухта|Судацькій бухті]] — із складу 226-го гірсько-стрілецького полку [[63-тя гірсько-стрілецька дивізія (СРСР)|63-ї гірськострілецької дивізії]] [[44-та армія (СРСР)|44-ї армії]] (командував майор Г. Н. Селіхов) — 1750 бійців з 4 гірськими 76-мм гарматами<ref name=":0"/>. |
||
Десантування відбувалося за [[шторм]]у силою в 7 балів та ураганному вітрі — з крейсера [[Світлана (крейсер)|«Червоний Крим»]], [[ |
Десантування відбувалося за [[шторм]]у силою в 7 балів та ураганному вітрі — з крейсера [[Світлана (крейсер)|«Червоний Крим»]], есмінців [[Смишлений (есмінець, 1939)|«Смишлений»]] та [[Левкас (есмінець)|«Шаумян»]], [[Канонерський човен|канонерського човна]] «Червоний Аджаристан», 6 [[Катер типу МО-4|катерів зразка «морський мисливець»]] — за артилерійської підтримки [[Севастополь (лінкор)|лінкора «Паризька комуна»]] та [[Безупречний (есмінець, 1937)|есмінців «Безупречний»]] (командир — капітан 3-го рангу Е. А. Козлов) і [[Корфу (есмінець)|«Железняков»]]. В операції також було задіяно 2 підводні човни — [[Щ-201]] та [[М-55 (підводний човен СРСР)|М-55]], котрі виконували роль [[Плавучий маяк|плавучих маяків]]. З есмінців «Смишлений» та «Шаумян» були висаджені відволікаючі десантні групи в Новому Світі та східніше гори [[Алчак]]<ref name=":2">{{Cite web |url=http://sugdea.com/index.php/enciklopedia/v/427-velikaiaotvoina |title=Енциклопедія Судака {{ref-ru}} |accessdate=10 травня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140513021544/http://sugdea.com/index.php/enciklopedia/v/427-velikaiaotvoina |archivedate=13 травня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Також було висаджено 4 десантні групи по 7-12 бійців. |
||
У Судаку перебували румунські частини, які після артилерійського обстрілу втекли, до вечора радянські десантники зайняли Новий Світ, [[Дачне (Судацька міська рада)|Кучук Таракташ]] (Новий Таракташ) та [[Кам'янка (Судацька міська рада)|Біюк Таракташ]] (Великий Таракташ). Німецькі сили в місце дії десанту перекидають 8 гармат 22-го зенітного батальйону, 6 гармат з 560-го протитанкового батальйону та 3 гармати з 4-го румунського артилерійського полку. |
|||
Однак головне завдання десанту — сприяння наступу радянських військ біля Феодосії — втрачало сенс, оскільки [[15 січня]] підрозділи [[11- |
Однак головне завдання десанту — сприяння наступу радянських військ біля Феодосії — втрачало сенс, оскільки [[15 січня]] підрозділи [[11-та армія (Третій Рейх)|11-ї нацистської армії]] [[Еріх фон Манштейн|Еріха фон Манштейна]] перейшли до наступу та [[17 січня]] Феодосія червоними силами була полишена<ref name=":0"/>. |
||
== Подальші дії десанту та його загибель == |
== Подальші дії десанту та його загибель == |
||
Сили десанту займають кругову оборону — по одній роті перекрили дороги на [[Алушта|Алушту]] та [[Грушівка ( |
Сили десанту займають кругову оборону — по одній роті перекрили дороги на [[Алушта|Алушту]] та [[Грушівка (Судацька міська рада)|Грушівку]], ще одна рота з 2 гарматами зайняла позиції навколо Судака. Головні сили полку рушили на Феодосію, де потрапили під удар німецьких військ; [[19 січня]] Манштейн кидає проти радянських сил частини, що вивільнилися під Феодосією. |
||
З 19 січня десантники мали контакти із партизанами, які |
З 19 січня десантники мали контакти із партизанами, які здійснили кілька нападів на німецькі сили в районі Судака; з того ж дня позиції десантників [[Люфтваффе]] почало завдавати ударів по десантних позиціях. |
||
Полковий авангард був оточений та в повному складі загинув у бою під селом [[Щебетовка|Отузи]] — там було 2 румунські роти, румунський ескадрон та 1 німецька саперна рота<ref |
Полковий авангард був оточений та в повному складі загинув у бою під селом [[Щебетовка|Отузи]] — там було 2 румунські роти, румунський ескадрон та 1 німецька саперна рота<ref name=":2"/>; решта сил десанту до [[22 січня]] оборонялася біля перевалу Сінор під майже безперервним артилерійським обстрілом. Вночі з [[23 січня|23]] на [[24 січня]] рештки десантного загону знімаються з позицій та укріплюються східніше Великого Таракташа; в часі з 16 по 23 січня десант діяв взагалі без будь-якої підтримки зі сторони головних радянських сил. |
||
Незважаючи на загрозливі обставини для десанту, радянське військове керівництво приймає рішення не забирати десантників, а ще й посилити; 23 січня [[ |
Незважаючи на загрозливі обставини для десанту, радянське військове керівництво приймає рішення не забирати десантників, а ще й посилити; 23 січня есмінець [[Бодрий (есмінець, 1936)|«Бодрий»]] довіз в Судак набої та забрав 40 поранених. Це було пов'язане з тим, що німецькі сили знову зайняли Феодосію та витіснили радянські частини на [[Кам'янське (Ленінський район)|Ак-Монайські позиції]]. До того часу з десантниками були бійці першого батальйону 818-го полку [[236-та стрілецька дивізія (СРСР)|236-ї стрілецької дивізії]] на чолі з воєнкомом Г. С. Чаловим, відрізані від основних сил німецьким контрнаступом<ref name=":1"/>. |
||
Вночі на 24 січня у Судаку висаджується 554-й гірськострілецький полк [[138- |
Вночі на 24 січня у Судаку висаджується 554-й гірськострілецький полк [[138-ма стрілецька дивізія (СРСР)|138-ї гірськострілецької дивізії]] 44-ї армії, командиром був майор С. І. Забродоцький (в деяких джерелах — Забродоцький С. Г., Забродський) — загалом 1326 чоловік при 2 гарматах та кількох мінометах, та 150 вояків з роти морської піхоти Чорноморського флоту<ref name=":0"/>. До загону висадки входили крейсер «Червоний Крим», есмінець [[Левкас (есмінець)|«Шаумян»]], тральник число 16, 4 сторожові катери; в загоні кораблів артилерійської підтримки знаходилися есмінці [[Безупречний (есмінець, 1937)|«Безупречний»]] та [[Смишлений (есмінець, 1939)|«Смишлений»]]. Загальне керівництво операцією здійснював капітан 1-го рангу В. А. Андреєв — начальник штабу ескадри Чорноморського флоту. |
||
Саме десантування відбувалося при штормовому вітрі та за мінусової температури, за таких умов 250 |
Саме десантування відбувалося при штормовому вітрі та за мінусової температури, за таких умов 250 осіб з крейсера «Червоний Кавказ» не змогли висадитися, в тому ж часі було евакуйовано 200 поранених; однак ця підмога була запізнілою та не могла зарадити становищу. |
||
26 січня до двох німецьких полків та [[4- |
26 січня до двох німецьких полків та [[4-та гірська бригада (Румунія)|4-та румунська гірська бригада]] капітана Томеску починають головний наступ за підтримки танків та авіації, в ході якого десант зазнав значних втрат. Радянське військове керівництво ж не робило ніяких дій з порятунку десанту, [[27 січня]] червоноармійці полишили Судак; по різних даних, від 350 до 500 бійців — серед них і командир полку Саліхов — змогли відійти до партизанів<ref name=":0"/>. |
||
По нацистській звітності, станом на 28 січня при ліквідації десанту було зібрано 770 трупів вбитих червоноармійців, полонено — 876, значна частина з них були поранені, усі вони були розстріляні. Протягом кількох наступних днів нацистські підрозділи захоплювали та знищували розрізнені залишки десанту<ref>[http://sandro.in.ua/category/sudak/65_godovszine_pobedy_posvyaszaetsya_ob_istorii_i_desante_v_sudake.print До 65-ї річниці перемоги {{ref-ru}}]</ref>. |
|||
28 січня до Судака підходить загін кораблів Чорноморського флоту з черговим десантним поповненням — та знову без зв'язку із десантом. Командир загону, помітивши пересування на березі сил противника, відмінив висадку, загін повертається в [[Новоросійськ]]. |
28 січня до Судака підходить загін кораблів Чорноморського флоту з черговим десантним поповненням — та знову без зв'язку із десантом. Командир загону, помітивши пересування на березі сил противника, відмінив висадку, загін повертається в [[Новоросійськ]]. |
||
Рядок 62: | Рядок 60: | ||
[[1 лютого]] до Другого партизанського загону прийшло 110 вояків із десанту, яких вів лейтенант Виноградов та технік-лейтенант Агеєв. |
[[1 лютого]] до Другого партизанського загону прийшло 110 вояків із десанту, яких вів лейтенант Виноградов та технік-лейтенант Агеєв. |
||
Німецькі та румунські втрати у боях проти |
Німецькі та румунські втрати у боях проти Судацького десанту становили 874 людей вбитими; румунська бригада втратила убитими 260, 63 — зниклими безвісти, 571 поранений, про кількість поранених в нацистських частинах дані відсутні. Було захоплено радянських 7 протитанкових, 5 гірських гармат, 14 мінометів. |
||
В деяких джерелах зазначається, що на німецькому боці |
В деяких джерелах зазначається, що на німецькому боці брали участь збройні формування кримських татар<ref name=":0"/> — до 1000 чоловік — роти самооборони, їх втрати становили приблизно 400 вбитими та пораненими. |
||
Інші кримські татари приєдналися зі зброєю в руках до десанту та вивели його залишки до партизанів, що знаходилися біля гори [[Перчем]]<ref |
Інші кримські татари приєдналися зі зброєю в руках до десанту та вивели його залишки до партизанів, що знаходилися біля гори [[Перчем]]<ref name=":2"/>. |
||
== Дослідження причин загибелі та вшанування десанту == |
== Дослідження причин загибелі та вшанування десанту == |
||
Події, що відбувалися в різних частинах Криму, зокрема, в Судаку, у січні 1942 року, були спричинені нездатністю командування радянських фронту та флоту організувати успішні операції в той час<ref |
Події, що відбувалися в різних частинах Криму, зокрема, в Судаку, у січні 1942 року, були спричинені нездатністю командування радянських фронту та флоту організувати успішні операції в той час<ref name=":0"/>. Про це засвідчує й цілковита плутанина у радянських донесеннях щодо дій десанту. |
||
Такі дослідники, як А. Широкорад та В. Гончаров, вбачають, катастрофічний перебіг десанту в ненормальності ситуації, коли Чорноморський флот був переданий в оперативне підпорядкування Кавказьким фронтом. Армійське керівництво вимагало допомоги сухопутним військам, в тому числі й висадкою десантів, на прикладі десанту в Судаку видно, що поставлені завдання часто були неможливими до виконання. З іншого боку, командування флоту не піднімало питання до рівня [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки ВГК]] та проводило |
Такі дослідники, як А. Широкорад та В. Гончаров, вбачають, катастрофічний перебіг десанту в ненормальності ситуації, коли Чорноморський флот був переданий в оперативне підпорядкування Кавказьким фронтом. Армійське керівництво вимагало допомоги сухопутним військам, в тому числі й висадкою десантів, на прикладі десанту в Судаку видно, що поставлені завдання часто були неможливими до виконання. З іншого боку, командування флоту не піднімало питання до рівня [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки ВГК]] та проводило завідома приречені десанти, такі, як [[Євпаторійський десант|Євпаторійський]]. |
||
Майор Селіхов з січня по червень 1942 року очолював 2-й партизанський загін та одночасно керував зведеним загоном колишніх десантників; загинув в бою у лютому 1943 року<ref |
Майор Селіхов з січня по червень 1942 року очолював 2-й партизанський загін та одночасно керував зведеним загоном колишніх десантників; загинув в бою у лютому 1943 року<ref name=":2"/>. |
||
На вшанування пам'яті учасників десанту в Судаку споруджено на місці братської могили десантників та червоних партизанів Курган Слави; 1974 року там встановлено пам'ятник. Також було встановлено пам'ятний знак в місці висадки десанту — на міській набережній, та пам'ятник на братській могилі десантників в Новому Світі. |
На вшанування пам'яті учасників десанту в Судаку споруджено на місці братської могили десантників та червоних партизанів Курган Слави; 1974 року там встановлено пам'ятник. Також було встановлено пам'ятний знак в місці висадки десанту — на міській набережній, та пам'ятник на братській могилі десантників в Новому Світі. |
||
Рядок 81: | Рядок 79: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist|2}} |
{{reflist|2}} |
||
[[Категорія:Десанти Другої світової війни]] |
[[Категорія:Десанти Другої світової війни]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Десантування з моря]] |
||
[[Категорія:Конфлікти в 1942]] |
|||
[[Категорія:Операції і битви радянсько-німецької війни]] |
[[Категорія:Операції і битви радянсько-німецької війни]] |
||
[[Категорія:Битви СРСР]] |
[[Категорія:Битви СРСР]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Німецько-радянська війна у Криму]] |
||
[[Категорія:1942 в СРСР]] |
|||
{{wwii-stub}} |
|||
[[Категорія:1942 в Україні]] |
|||
{{Друга світова війна}} |
|||
[[Категорія:Історія Судака]] |
|||
[[ru:Судакский десант]] |
|||
[[Категорія:Події 6 січня]] |
|||
[[Категорія:Події 28 січня]] |
|||
[[Категорія:Січень 1942]] |
Поточна версія на 10:04, 2 березня 2024
Судацький десант | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Есмінець «Смишлений» | |||||||
Координати: 44°48′57″ пн. ш. 34°53′31″ сх. д. / 44.81600000002777762° пн. ш. 34.89200000002777813° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
СРСР | Румунія Третій Рейх | ||||||
Командувачі | |||||||
Козлов Дмитро Тимофійович Октябрський Пилип Сергійович |
Еріх фон Манштейн | ||||||
Військові сили | |||||||
близько 2300 чоловік[1] | 1 бригада 2 піхотні полки — до 6000 чоловік[1] | ||||||
Втрати | |||||||
приблизно 2000 вбитими 7 протитанкових, 5 гірських гармат, 14 мінометів |
/ вбитими загалом та пораненими біля 1000 |
|
Судацький десант — морська десантна операція Червоної армії, що відбулась з 16 по 27 січня 1942 року. Радянський десант, висаджений в Криму біля міста Судак, мав за мету здійснити підтримку основних сил Керченсько-Феодосійської операції загальними силами до двох полків. Однак, визначена радянським керівництвом мета не була досягнута, особовий склад зазнав значних втрат; командування флотське та фронтове не вжило жодних заходів щодо врятування вцілілих. Згідно різних джерел, відійти до партизанських загонів вдалося від 350 до 500 вцілілих червоноармійців.
По завершенні Керченсько-Феодосійської операції командування Кавказького фронту — командував генерал-лейтенант Дмитро Козлов — вимагає від керівництва Чорноморського флоту (віце-адмірал Пилип Октябрьський) здійснення відволікаючого десанту поблизу Судака, який мав відвести на себе частину уваги від радянських військ, котрі відступали з районів Керчі та Феодосії.
Завданням десанту було зайняття Судацької долини та села Таракташ, розбиття сил противника в районі Отузи — у співдії з Коктебельською радянською групою, та біля Старого Криму — з силами, що знаходилися там. Загальне керівництво десантом мав здійснювати контрадмірал Лев Владимирський[2].
Формування десанту відбувалося в Новоросійську, в ніч з 5 на 6 січня 1942 року була висаджена перша група десанту в селі Новий Світ біля мису Чеканний (Чеканин-Кая) — це було 218 вояків зі складу 226-го гірсько-стрілецького полку — з сторожового катера та есмінця «Способний»; десантовані змогли непоміченими переміститися в нацистське запілля[1]. При спробі захопити німецьку комендатуру в Новому Світі загинув командир групи та кілька бійців, ще кілька — зазначають радянські джерела — було захоплено та розстріляно допоміжними загонами кримських татар. Вцілілі десантники відійшли до лісу, де 11 січня при прочісуванні місцевості 51 з них був полонений (в інших джерелах — 39); решта групи переховувалася в лісі до приходу головних сил, не проявляючи себе[2].
12 січня при прочісуванні була виявлена радянська десантована розвідгрупа, 2 розвідники загинули в бою, 3 вдалося відійти, 2-х було полонено.
16 січня вцілілі бійці першого десанту з'єдналися із силами головного десанту в Судаку; в цьому відтинку операції звертає увагу на себе надзвичайне нехтування до життя бійців — ця група була передовим загоном десанту, план якого навіть не був ще напрацьований — його затвердили лише 10 січня, після чого власне й почалися підготування до головних десантних дій.
Увечері головні сили десанту виходять на вказане місце, по шляху були виявлені нацистською авіацією, беруть несправжній курс на Севастополь, маневр вдався[3]. В ніч на 16 січня висаджуються головні сили десанту безпосередньо в Судацькій бухті — із складу 226-го гірсько-стрілецького полку 63-ї гірськострілецької дивізії 44-ї армії (командував майор Г. Н. Селіхов) — 1750 бійців з 4 гірськими 76-мм гарматами[1].
Десантування відбувалося за шторму силою в 7 балів та ураганному вітрі — з крейсера «Червоний Крим», есмінців «Смишлений» та «Шаумян», канонерського човна «Червоний Аджаристан», 6 катерів зразка «морський мисливець» — за артилерійської підтримки лінкора «Паризька комуна» та есмінців «Безупречний» (командир — капітан 3-го рангу Е. А. Козлов) і «Железняков». В операції також було задіяно 2 підводні човни — Щ-201 та М-55, котрі виконували роль плавучих маяків. З есмінців «Смишлений» та «Шаумян» були висаджені відволікаючі десантні групи в Новому Світі та східніше гори Алчак[4]. Також було висаджено 4 десантні групи по 7-12 бійців.
У Судаку перебували румунські частини, які після артилерійського обстрілу втекли, до вечора радянські десантники зайняли Новий Світ, Кучук Таракташ (Новий Таракташ) та Біюк Таракташ (Великий Таракташ). Німецькі сили в місце дії десанту перекидають 8 гармат 22-го зенітного батальйону, 6 гармат з 560-го протитанкового батальйону та 3 гармати з 4-го румунського артилерійського полку.
Однак головне завдання десанту — сприяння наступу радянських військ біля Феодосії — втрачало сенс, оскільки 15 січня підрозділи 11-ї нацистської армії Еріха фон Манштейна перейшли до наступу та 17 січня Феодосія червоними силами була полишена[1].
Сили десанту займають кругову оборону — по одній роті перекрили дороги на Алушту та Грушівку, ще одна рота з 2 гарматами зайняла позиції навколо Судака. Головні сили полку рушили на Феодосію, де потрапили під удар німецьких військ; 19 січня Манштейн кидає проти радянських сил частини, що вивільнилися під Феодосією.
З 19 січня десантники мали контакти із партизанами, які здійснили кілька нападів на німецькі сили в районі Судака; з того ж дня позиції десантників Люфтваффе почало завдавати ударів по десантних позиціях.
Полковий авангард був оточений та в повному складі загинув у бою під селом Отузи — там було 2 румунські роти, румунський ескадрон та 1 німецька саперна рота[4]; решта сил десанту до 22 січня оборонялася біля перевалу Сінор під майже безперервним артилерійським обстрілом. Вночі з 23 на 24 січня рештки десантного загону знімаються з позицій та укріплюються східніше Великого Таракташа; в часі з 16 по 23 січня десант діяв взагалі без будь-якої підтримки зі сторони головних радянських сил.
Незважаючи на загрозливі обставини для десанту, радянське військове керівництво приймає рішення не забирати десантників, а ще й посилити; 23 січня есмінець «Бодрий» довіз в Судак набої та забрав 40 поранених. Це було пов'язане з тим, що німецькі сили знову зайняли Феодосію та витіснили радянські частини на Ак-Монайські позиції. До того часу з десантниками були бійці першого батальйону 818-го полку 236-ї стрілецької дивізії на чолі з воєнкомом Г. С. Чаловим, відрізані від основних сил німецьким контрнаступом[2].
Вночі на 24 січня у Судаку висаджується 554-й гірськострілецький полк 138-ї гірськострілецької дивізії 44-ї армії, командиром був майор С. І. Забродоцький (в деяких джерелах — Забродоцький С. Г., Забродський) — загалом 1326 чоловік при 2 гарматах та кількох мінометах, та 150 вояків з роти морської піхоти Чорноморського флоту[1]. До загону висадки входили крейсер «Червоний Крим», есмінець «Шаумян», тральник число 16, 4 сторожові катери; в загоні кораблів артилерійської підтримки знаходилися есмінці «Безупречний» та «Смишлений». Загальне керівництво операцією здійснював капітан 1-го рангу В. А. Андреєв — начальник штабу ескадри Чорноморського флоту.
Саме десантування відбувалося при штормовому вітрі та за мінусової температури, за таких умов 250 осіб з крейсера «Червоний Кавказ» не змогли висадитися, в тому ж часі було евакуйовано 200 поранених; однак ця підмога була запізнілою та не могла зарадити становищу.
26 січня до двох німецьких полків та 4-та румунська гірська бригада капітана Томеску починають головний наступ за підтримки танків та авіації, в ході якого десант зазнав значних втрат. Радянське військове керівництво ж не робило ніяких дій з порятунку десанту, 27 січня червоноармійці полишили Судак; по різних даних, від 350 до 500 бійців — серед них і командир полку Саліхов — змогли відійти до партизанів[1].
28 січня до Судака підходить загін кораблів Чорноморського флоту з черговим десантним поповненням — та знову без зв'язку із десантом. Командир загону, помітивши пересування на березі сил противника, відмінив висадку, загін повертається в Новоросійськ.
1 лютого до Другого партизанського загону прийшло 110 вояків із десанту, яких вів лейтенант Виноградов та технік-лейтенант Агеєв.
Німецькі та румунські втрати у боях проти Судацького десанту становили 874 людей вбитими; румунська бригада втратила убитими 260, 63 — зниклими безвісти, 571 поранений, про кількість поранених в нацистських частинах дані відсутні. Було захоплено радянських 7 протитанкових, 5 гірських гармат, 14 мінометів.
В деяких джерелах зазначається, що на німецькому боці брали участь збройні формування кримських татар[1] — до 1000 чоловік — роти самооборони, їх втрати становили приблизно 400 вбитими та пораненими.
Інші кримські татари приєдналися зі зброєю в руках до десанту та вивели його залишки до партизанів, що знаходилися біля гори Перчем[4].
Події, що відбувалися в різних частинах Криму, зокрема, в Судаку, у січні 1942 року, були спричинені нездатністю командування радянських фронту та флоту організувати успішні операції в той час[1]. Про це засвідчує й цілковита плутанина у радянських донесеннях щодо дій десанту.
Такі дослідники, як А. Широкорад та В. Гончаров, вбачають, катастрофічний перебіг десанту в ненормальності ситуації, коли Чорноморський флот був переданий в оперативне підпорядкування Кавказьким фронтом. Армійське керівництво вимагало допомоги сухопутним військам, в тому числі й висадкою десантів, на прикладі десанту в Судаку видно, що поставлені завдання часто були неможливими до виконання. З іншого боку, командування флоту не піднімало питання до рівня Ставки ВГК та проводило завідома приречені десанти, такі, як Євпаторійський.
Майор Селіхов з січня по червень 1942 року очолював 2-й партизанський загін та одночасно керував зведеним загоном колишніх десантників; загинув в бою у лютому 1943 року[4]. На вшанування пам'яті учасників десанту в Судаку споруджено на місці братської могили десантників та червоних партизанів Курган Слави; 1974 року там встановлено пам'ятник. Також було встановлено пам'ятний знак в місці висадки десанту — на міській набережній, та пам'ятник на братській могилі десантників в Новому Світі.
- ↑ а б в г д е ж и к Судацький десант [Архівовано 2014-05-13 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Забутий десант(рос.)
- ↑ Десант в Судаку
- ↑ а б в г Енциклопедія Судака (рос.). Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 10 травня 2014.
- Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни
- Битва за Крим (1941—1944)
- Десанти Другої світової війни
- Десантування з моря
- Конфлікти в 1942
- Операції і битви радянсько-німецької війни
- Битви СРСР
- Німецько-радянська війна у Криму
- 1942 в СРСР
- 1942 в Україні
- Історія Судака
- Події 6 січня
- Події 28 січня
- Січень 1942