Петро Башук: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м вилучена Категорія:Студенти Варшавського університету; додана Категорія:Випускники Варшавського університету за допомогою [[ВП:HC|Hot... |
Вислід (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
(Не показані 19 проміжних версій 10 користувачів) | |||
Рядок 37: | Рядок 37: | ||
| родичі = |
| родичі = |
||
| дружина = |
| дружина = |
||
| чоловік = |
|||
| діти = |
| діти = |
||
| підпис = |
| підпис = |
||
Рядок 44: | Рядок 43: | ||
| примітки = |
| примітки = |
||
}} |
}} |
||
'''Петро́ Башу́к''' (''[[псевдо]]'': «Чок», «Зборовський»; [[26 листопада]] [[1911]], Пивовщина, нині частина Себечева [[Сокальський район|Сокальського району]] — [[29 травня]] [[1995]], [[Вінніпег]]) — український громадський та військовий діяч. |
'''Петро́ Іва́нович Башу́к''' (''[[Псевдо діячів ОУН та УПА|псевдо]]'': «Чок», «Зборовський»; [[26 листопада]] [[1911]], Пивовщина, нині частина Себечева [[Сокальський район|Сокальського району]] — [[29 травня]] [[1995]], [[Вінніпег]]) — український громадський та військовий діяч. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
=== Початок життєвого шляху === |
=== Початок життєвого шляху === |
||
Народився у |
Народився у селі Пивовщина [[Сокальський повіт|Сокальського повіту]] (нині частина села [[Себечів]], [[Сокальський район]], [[Львівська область]], [[Україна]]). |
||
Навчався в [[народні школи|народній школі]] та [[Монастир редемптористів (Львів)|гімназії отців Редемптористів у Львові |
Навчався в [[народні школи|народній школі]] у селі Себечів та [[Монастир редемптористів (Львів)|гімназії отців Редемптористів]] у Львові, згодом в [[Українська державна чоловіча гімназія (Перемишль)|Українській державній гімназії]] в [[Перемишль|Перемишлі]]. |
||
Зарахований до [[Левенський католицький університет|Лювенського університету]] в Бельгії. Однак через заборону |
Зарахований до [[Левенський католицький університет|Лювенського університету]] в Бельгії. Однак, через заборону польської влади йому не видали документів. Відтак став студентом журналістики [[Варшавський університет|Варшавського університету]] — 1933—1934 роки. |
||
=== Діяльність за Польщі === |
=== Діяльність за Польщі === |
||
На початку 1930-х років стає членом ОУН, входив до районового керівного складу [[Белз]]чини. У липні 1934 — квітні 1935 політв'язень табору у [[Береза Картузька (концтабір)|Березі Картузькій]]. |
На початку [[1930-ті|1930-х]] років стає членом [[ОУН]], входив до районового керівного складу [[Белз]]чини. У липні 1934 — квітні 1935 року політв'язень табору у [[Береза Картузька (концтабір)|Березі Картузькій]]. |
||
У 1935—1936 роках |
У 1935—1936 роках працював у видавництві «[[Дешева книжка]]» у Львові, збирав матеріали на [[Горохівський район|Горохівщині]] про історію козачого руху: розвідки вийшли брошурою; дописував статті до місячника «Молодняк» та двотижневика «Самоосвітник». |
||
Протягом 1936—1937 років урядував в філії товариства «[[Рідна школа]]» у Белзі й [[Сокаль|Сокалі]]. |
Протягом 1936—1937 років урядував в філії товариства «[[Рідна школа]]» у Белзі й [[Сокаль|Сокалі]]. |
||
Рядок 64: | Рядок 63: | ||
Організатор читалень [[Просвіта|Просвіт]], кружків Рідної школи та ощадкас Українського банку. |
Організатор читалень [[Просвіта|Просвіт]], кружків Рідної школи та ощадкас Українського банку. |
||
Постійно з агітацією бував у [[Радехівський повіт|Радехівському]], [[Кам'янко-Струмилівський повіт|Кам'янецькому]], [[Рава-Руська|Равському повітах]], на Волині та Холмщині; організовував ламання [[Сокальський кордон|«Сокальського кордону»]] |
Постійно з агітацією бував у [[Радехівський повіт|Радехівському]], [[Кам'янко-Струмилівський повіт|Кам'янецькому]], [[Рава-Руська|Равському повітах]], на Волині та Холмщині; організовував ламання [[Сокальський кордон|«Сокальського кордону»]], влаштованого польською владою для унеможливлення впливу з Галичини на решту українських земель у складі Польщі. |
||
Входив до окружного проводу Сокальщини на чолі з [[Сидор Василь Дмитрович|Василем Сидором]], один |
Входив до окружного проводу Сокальщини на чолі з [[Сидор Василь Дмитрович|Василем Сидором]], один із засновників та командирів самооборонної групи «Вовки». |
||
В серпні 1937 — липні 1939 запроторений в |
В серпні 1937 — липні 1939 року запроторений до в'язниці [[Бригідки]] у Львові, що на вулиці Городоцькій. Там стає членом Ради політичних в'язнів та учасником масового політичного голодування в 1938 році. За це його ізолюють в камері-одиночці, та ще 6 разів продовжують затримання. У тому ж часі там перебував [[Гайвас Ярослав|Ярослав Гайвас]]; ув'язені займалися самоосвітою — українознавство та ідеологічно-політична проблематика. |
||
16 липня 1939 року Канюка, Стемпєнь, Башук і Гайвас втекли з тюрми. |
16 липня 1939 року Канюка, Стемпєнь, Башук і Гайвас втекли з тюрми. |
||
=== Радянсько-польська війна === |
=== Радянсько-польська війна === |
||
У серпні |
У серпні 1939 року прибув на Полісся, [[Крайовий Провід ОУН|Крайовий Провідник ОУН]] [[Тимчій Володимир Іванович|В. Тимчій]] призначив його провідником ОУН на Поліссі. |
||
Керував дослідженням переходів через кордон, пунктів переховування у [[Пінський повіт (Польща)|Пинському]], [[Дорогичинський повіт|Дорогичинському]], [[Столінський повіт|Столинському]], [[Давидгородський повіт|Давигородському]], [[Сарненський повіт|Сарненському]], [[Лунинецький повіт|Лунинецькому повітах]]. |
Керував дослідженням переходів через кордон, пунктів переховування у [[Пінський повіт (Польща)|Пинському]], [[Дорогичинський повіт|Дорогичинському]], [[Столінський повіт|Столинському]], [[Давидгородський повіт|Давигородському]], [[Сарненський повіт|Сарненському]], [[Лунинецький повіт|Лунинецькому повітах]]. |
||
Рядок 79: | Рядок 78: | ||
Ходив з іншими членами ОУН від села до села та готували людей до повстання. 3 вересня видав відозву та летючки із закликами не йти в польську армію, а вступати в ОУН, того ж вечора зголосилися перші добровольці. |
Ходив з іншими членами ОУН від села до села та готували людей до повстання. 3 вересня видав відозву та летючки із закликами не йти в польську армію, а вступати в ОУН, того ж вечора зголосилися перші добровольці. |
||
Налагодив контакт з Другим |
Налагодив контакт з Другим секретарем [[Комуністична партія Західної України|КПЗУ]] на Поліссі Федором, їм у випадку провалу повстання гарантовано безпеку, по їх пропозиції відділ названо [[Поліське лозове козацтво|Поліським Лозовим Козацтвом]], Башук його очолює. |
||
Військовий штаб був в такому складі: Володимир Війтюк — «Погоня», Василь Загакайло — «Білий», Орест Зовенко — «Ховайло» — «Ромашківський», інші. |
Військовий штаб був в такому складі: Володимир Війтюк — «Погоня», Василь Загакайло — «Білий», Орест Зовенко — «Ховайло» — «Ромашківський», інші. |
||
Протягом 3 днів було роззброєно військові станиці |
Протягом 3 днів було роззброєно військові станиці й постерунки поліції в околицях [[Залужани (Дрогобицький район)|Скибич]], Кліщів, Мотоля, інших сіл, захопили ґвинтівки, кулемети та набої. |
||
Створено збройні загони у [[Гута (Сокальський район)|Гутові]], [[Дорогичин]]і, Кленках, Окдимирі, Скибичах, Стрільній, [[Іванове|Янові Поліському]]. Відбувалися бої військових загонів ОУН з відділами польського війська, що у воєнному хаосі грабували села. |
Створено збройні загони у [[Гута (Сокальський район)|Гутові]], [[Дорогичин]]і, Кленках, Окдимирі, Скибичах, Стрільній, [[Іванове|Янові Поліському]]. Відбувалися бої військових загонів ОУН з відділами польського війська, що у воєнному хаосі грабували села. |
||
=== |
=== У період нацистської окупації === |
||
Протягом 1939—1941 років — повітовий провідник ОУН |
Протягом 1939—1941 років — повітовий провідник ОУН на Белзчині, співробітник Крайового провідника ОУН [[Климів Іван Степанович|Івана Климіва]] — «Леґенди». |
||
На [[Закерзоння|Закерзонні]] |
На [[Закерзоння|Закерзонні]] допомагав організовувати сільські кооперативи, Рідні школи, входив до Українського допомогового комітету як організаційний референт. |
||
Брав участь у підготовці, проведенні та навчанні молоді на вишкільних курсах — села [[Турковичі (Люблінське воєводство)|Турковичі]] і [[Ощів]] та в підстаршинській школі у селі [[Варяж]]. |
Брав участь у підготовці, проведенні та навчанні молоді на вишкільних курсах — села [[Турковичі (Люблінське воєводство)|Турковичі]] і [[Ощів]] та в підстаршинській школі у селі [[Варяж]]. |
||
=== |
=== Друга світова війна === |
||
На початку [[1941]] року |
На початку [[1941]] року заарештований німцями і вивезений до [[Краків|Кракова]] із забороною повертатися на українські землі. |
||
В Кракові |
В Кракові брав участь у вишколі членів [[Похідні групи ОУН|похідних груп ОУН]] на випадок війни між Німеччиною та СРСР. |
||
Після початку нацистсько-радянської війни нелегально прибув до Львова, від імені Українського допомогового комітету |
Після початку нацистсько-радянської війни нелегально прибув до Львова, від імені Українського допомогового комітету керував перехідною станицею для військовополонених, розташованій на [[вулиця Клепарівська|вулиці Клепарівській]]; переходить в збройне підпілля ОУН. |
||
В січні 1943 року був заарештований [[гестапо]] за допомогу полоненим українця у втечі, перебував з дружиною Наталією Леонтович у Львові у в'язниці на вулиці [[Тюрма на Лонцького|Лонцького]], катував [[Віллі Вірзінг]]. |
|||
1 жовтня [[1943]] року відправлений у концтабір [[Аушвіц]], де перебував до 18 листопада [[1944]] року; пізніше мешкав у Кракові, Відні, Празі, Братиславі. |
|||
18 листопада [[1944]] року звільнився; мешкав у Кракові, Відні, Празі, Братиславі. |
|||
=== Повоєнна діяльність === |
=== Повоєнна діяльність === |
||
1945 року переїхав до [[Мюнхен]]а, 1946 до [[Левен|Лювена]] (Бельгія). В Бельгії був співорганізатором Українського допомогового комітету. |
1945 року переїхав до [[Мюнхен]]а, 1946 року до [[Левен|Лювена]] (Бельгія). В Бельгії був співорганізатором Українського допомогового комітету. |
||
1946 року вибраний делегатом на Світовий конгрес молоді в Празі. Там зустрів дружину та дочку і нелегально переправив їх у Бельгію. |
1946 року вибраний делегатом на Світовий конгрес молоді в Празі. Там зустрів дружину та дочку і нелегально переправив їх у Бельгію. |
||
Рядок 118: | Рядок 115: | ||
Виконував доручення Голови Проводу ОУН [[Бандера Степан Андрійович|Степана Бандери]] та [[Ленкавський Степан|Степана Ленкавського]] в 1950—1960 роках у Південній Америці. |
Виконував доручення Голови Проводу ОУН [[Бандера Степан Андрійович|Степана Бандери]] та [[Ленкавський Степан|Степана Ленкавського]] в 1950—1960 роках у Південній Америці. |
||
Співзасновник кредитового товариства «Віра», член Головної управи Ліги Визволення України — з 1954 працював в ньому організаційним референтом. |
Співзасновник кредитового товариства «Віра», член Головної управи Ліги Визволення України — з 1954 року працював в ньому організаційним референтом. |
||
Був в складі Братства українців-католиків, Екзекутиви |
Був в складі Братства українців-католиків, Екзекутиви й Президії [[Конґрес Українців Канади|Конґресу Українців Канади]], [[Товариство української студіюючої молоді ім. М. Міхновського|Товариства Української студіюючої молоді ім. М. Міхновського]], Спілки Української Молоді. |
||
Член Крайової управи Спілки української молоді, організовував осередки в Аргентині, Бразилії, Парагваї. |
Член Крайової управи Спілки української молоді, організовував осередки в Аргентині, Бразилії, Парагваї. |
||
Рядок 126: | Рядок 123: | ||
1985 року вибраний до Головної управи Другого Конгресу Світової ліги українських політв'язнів німецьких концтаборів і тюрем. |
1985 року вибраний до Головної управи Другого Конгресу Світової ліги українських політв'язнів німецьких концтаборів і тюрем. |
||
Був головою комісії побудови пам'ятника Т. |
Був головою комісії з побудови пам'ятника Т. Шевченка у Вінніпезі. |
||
Засновник Фундації Тараса Шевченка та член її Дирекції, член видавництва і редакційної колегії «Гомону України» та постійний кореспондент. |
Засновник Фундації Тараса Шевченка та член її Дирекції, член видавництва і редакційної колегії «Гомону України» та постійний кореспондент. |
||
Рядок 140: | Рядок 137: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* ''[[Макар Володимир|Макар |
* ''[[Макар Володимир|Макар В.]]'' Спомини та роздуми. Зібр. творів у 4-х т.: Т. 3. Бойові друзі. Кн. 2. / В. Макар. — Торонто-Київ, 2001. — 509 с. — ISBN 966-95740-2-1. |
||
* ''о. Петруха |
* ''о. Петруха Я., Бриль І.'' Себечів у розповідях та спогадах. – Жовква, 2004. |
||
* ''[[Пришляк Ярослав Степанович|Пришляк Я]] |
* ''[[Пришляк Ярослав Степанович|Пришляк Я.]]'' Петро Башук — Чок (1911—1995) // [[Визвольний шлях]]. — 1995. — Кн. 7. — С. 890—891. |
||
* ''Пришляк |
* ''Пришляк Я.'' Прощальне слово над могилою сл. п. Петра Башука // [[Визвольний шлях]]. — 1995. — Кн. 8. — С. 1021—1022. |
||
* ''Чок-Зборовський |
* ''Чок-Зборовський Ю. (Башук П.).'' Спогади надбужанця про Лозове Козацтво // Історично-мемуарний збірник. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1994. — Т. 3. — С. 61. |
||
* ''[[Шпіцер Василь Іванович|Шпіцер |
* ''[[Шпіцер Василь Іванович|Шпіцер В.]]'' Крайовий Провідник Володимир Тимчій — «Лопатинський» / В. Шпіцер, В. Мороз. — Львів, 2004. — С. 99. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://old.ukrnationalism.com/_articles/?action=viewArticle&articleId=2329 Микола Посівнич. Крізь терни до волі] |
* [http://old.ukrnationalism.com/_articles/?action=viewArticle&articleId=2329 Микола Посівнич. Крізь терни до волі] |
||
* [http://www.plast.org.ua/news?newsid=2296 Львівська газета: Утеча батька з «Бригідок» 1939-го посилила дух сотень українців] |
* [http://www.plast.org.ua/news?newsid=2296 Львівська газета: Утеча батька з «Бригідок» 1939-го посилила дух сотень українців] |
||
* [http://wikimapia.org/27299620/uk/ |
* [http://wikimapia.org/27299620/uk/Пам-ятний-знак-про-втечу-політв-язнів-%E2%80%94-членів-ОУН-з-польської-в-язниці-«Бригідки» Пам'ятний знак про втечу політв'язнів — членів ОУН з польської в'язниці «Бригідки»(Львів)] |
||
{{Бібліоінформація}} |
|||
{{OUN-bio-stub}} |
|||
{{DEFAULTSORT:Башук Петро}} |
|||
[[Категорія:Уродженці |
[[Категорія:Уродженці Себечева]] |
||
[[Категорія:Українські громадські діячі]] |
[[Категорія:Українські громадські діячі]] |
||
[[Категорія:Спілка української молоді]] |
[[Категорія:Спілка української молоді]] |
||
Рядок 160: | Рядок 157: | ||
[[Категорія:Випускники Варшавського університету]] |
[[Категорія:Випускники Варшавського університету]] |
||
[[Категорія:В'язні концтабору «Береза Картузька»]] |
[[Категорія:В'язні концтабору «Береза Картузька»]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Вижили у концтаборі Аушвіц]] |
||
[[Категорія:Діячі «Просвіти»]] |
[[Категорія:Діячі «Просвіти»]] |
||
[[Категорія:Українці Канади]] |
[[Категорія:Українці Канади]] |
Поточна версія на 05:24, 8 березня 2024
Петро Башук | |
---|---|
Башук Петро | |
![]() | |
Народився | 26 листопада 1911 Пивовщина, нині в складі с. Себечів, Сокальський район |
Помер | 29 травня 1995 (83 роки) Вінніпег |
Громадянство | ![]() ![]() ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | політик |
Відомий завдяки | керівник Поліського лозового козацтва |
Alma mater | Українська державна чоловіча гімназія Варшавський університет |
Партія | ![]() |
Нагороди | Шевченківська медаль, грамоти «Просвіти», ТУСМ в Аргентині, видавництва «Поступ» |
Петро́ Іва́нович Башу́к (псевдо: «Чок», «Зборовський»; 26 листопада 1911, Пивовщина, нині частина Себечева Сокальського району — 29 травня 1995, Вінніпег) — український громадський та військовий діяч.
Народився у селі Пивовщина Сокальського повіту (нині частина села Себечів, Сокальський район, Львівська область, Україна).
Навчався в народній школі у селі Себечів та гімназії отців Редемптористів у Львові, згодом в Українській державній гімназії в Перемишлі.
Зарахований до Лювенського університету в Бельгії. Однак, через заборону польської влади йому не видали документів. Відтак став студентом журналістики Варшавського університету — 1933—1934 роки.
На початку 1930-х років стає членом ОУН, входив до районового керівного складу Белзчини. У липні 1934 — квітні 1935 року політв'язень табору у Березі Картузькій.
У 1935—1936 роках працював у видавництві «Дешева книжка» у Львові, збирав матеріали на Горохівщині про історію козачого руху: розвідки вийшли брошурою; дописував статті до місячника «Молодняк» та двотижневика «Самоосвітник».
Протягом 1936—1937 років урядував в філії товариства «Рідна школа» у Белзі й Сокалі.
Організатор читалень Просвіт, кружків Рідної школи та ощадкас Українського банку.
Постійно з агітацією бував у Радехівському, Кам'янецькому, Равському повітах, на Волині та Холмщині; організовував ламання «Сокальського кордону», влаштованого польською владою для унеможливлення впливу з Галичини на решту українських земель у складі Польщі.
Входив до окружного проводу Сокальщини на чолі з Василем Сидором, один із засновників та командирів самооборонної групи «Вовки».
В серпні 1937 — липні 1939 року запроторений до в'язниці Бригідки у Львові, що на вулиці Городоцькій. Там стає членом Ради політичних в'язнів та учасником масового політичного голодування в 1938 році. За це його ізолюють в камері-одиночці, та ще 6 разів продовжують затримання. У тому ж часі там перебував Ярослав Гайвас; ув'язені займалися самоосвітою — українознавство та ідеологічно-політична проблематика.
16 липня 1939 року Канюка, Стемпєнь, Башук і Гайвас втекли з тюрми.
У серпні 1939 року прибув на Полісся, Крайовий Провідник ОУН В. Тимчій призначив його провідником ОУН на Поліссі.
Керував дослідженням переходів через кордон, пунктів переховування у Пинському, Дорогичинському, Столинському, Давигородському, Сарненському, Лунинецькому повітах.
Ходив з іншими членами ОУН від села до села та готували людей до повстання. 3 вересня видав відозву та летючки із закликами не йти в польську армію, а вступати в ОУН, того ж вечора зголосилися перші добровольці.
Налагодив контакт з Другим секретарем КПЗУ на Поліссі Федором, їм у випадку провалу повстання гарантовано безпеку, по їх пропозиції відділ названо Поліським Лозовим Козацтвом, Башук його очолює.
Військовий штаб був в такому складі: Володимир Війтюк — «Погоня», Василь Загакайло — «Білий», Орест Зовенко — «Ховайло» — «Ромашківський», інші.
Протягом 3 днів було роззброєно військові станиці й постерунки поліції в околицях Скибич, Кліщів, Мотоля, інших сіл, захопили ґвинтівки, кулемети та набої.
Створено збройні загони у Гутові, Дорогичині, Кленках, Окдимирі, Скибичах, Стрільній, Янові Поліському. Відбувалися бої військових загонів ОУН з відділами польського війська, що у воєнному хаосі грабували села.
Протягом 1939—1941 років — повітовий провідник ОУН на Белзчині, співробітник Крайового провідника ОУН Івана Климіва — «Леґенди».
На Закерзонні допомагав організовувати сільські кооперативи, Рідні школи, входив до Українського допомогового комітету як організаційний референт.
Брав участь у підготовці, проведенні та навчанні молоді на вишкільних курсах — села Турковичі і Ощів та в підстаршинській школі у селі Варяж.
На початку 1941 року заарештований німцями і вивезений до Кракова із забороною повертатися на українські землі.
В Кракові брав участь у вишколі членів похідних груп ОУН на випадок війни між Німеччиною та СРСР.
Після початку нацистсько-радянської війни нелегально прибув до Львова, від імені Українського допомогового комітету керував перехідною станицею для військовополонених, розташованій на вулиці Клепарівській; переходить в збройне підпілля ОУН.
В січні 1943 року був заарештований гестапо за допомогу полоненим українця у втечі, перебував з дружиною Наталією Леонтович у Львові у в'язниці на вулиці Лонцького, катував Віллі Вірзінг.
1 жовтня 1943 року відправлений у концтабір Аушвіц, де перебував до 18 листопада 1944 року; пізніше мешкав у Кракові, Відні, Празі, Братиславі.
1945 року переїхав до Мюнхена, 1946 року до Лювена (Бельгія). В Бельгії був співорганізатором Українського допомогового комітету.
1946 року вибраний делегатом на Світовий конгрес молоді в Празі. Там зустрів дружину та дочку і нелегально переправив їх у Бельгію.
Працював у Мюнхені в Головній управі Ліги українських політичних в'язнів та структурах ОУН.
1949 року переїхав до Вінніпега; член Теренового Проводу ОУН.
Виконував доручення Голови Проводу ОУН Степана Бандери та Степана Ленкавського в 1950—1960 роках у Південній Америці.
Співзасновник кредитового товариства «Віра», член Головної управи Ліги Визволення України — з 1954 року працював в ньому організаційним референтом.
Був в складі Братства українців-католиків, Екзекутиви й Президії Конґресу Українців Канади, Товариства Української студіюючої молоді ім. М. Міхновського, Спілки Української Молоді.
Член Крайової управи Спілки української молоді, організовував осередки в Аргентині, Бразилії, Парагваї.
1985 року вибраний до Головної управи Другого Конгресу Світової ліги українських політв'язнів німецьких концтаборів і тюрем.
Був головою комісії з побудови пам'ятника Т. Шевченка у Вінніпезі.
Засновник Фундації Тараса Шевченка та член її Дирекції, член видавництва і редакційної колегії «Гомону України» та постійний кореспондент.
Писав літературні нариси, статті, есе, спогади.
Нагороджений Шевченківською медаллю, грамотами Просвіти, Товариства української студіюючої молоді в Аргентині, видавництва «Поступ».
Похований на цвинтарі Святої Родини у Вінніпезі.
У Львові встановлений пам'ятний знак про втечу політв'язнів — членів ОУН з польської в'язниці «Бригідки» — в пам'ять про пластунів — членів ОУН, політв'язнів Ярослава Гайваса, Петра Башука, Петра Канюки, які здійснили 16 червня 1939 року відчайдушну втечу з польської в'язниці «Бригідки».
- Макар В. Спомини та роздуми. Зібр. творів у 4-х т.: Т. 3. Бойові друзі. Кн. 2. / В. Макар. — Торонто-Київ, 2001. — 509 с. — ISBN 966-95740-2-1.
- о. Петруха Я., Бриль І. Себечів у розповідях та спогадах. – Жовква, 2004.
- Пришляк Я. Петро Башук — Чок (1911—1995) // Визвольний шлях. — 1995. — Кн. 7. — С. 890—891.
- Пришляк Я. Прощальне слово над могилою сл. п. Петра Башука // Визвольний шлях. — 1995. — Кн. 8. — С. 1021—1022.
- Чок-Зборовський Ю. (Башук П.). Спогади надбужанця про Лозове Козацтво // Історично-мемуарний збірник. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1994. — Т. 3. — С. 61.
- Шпіцер В. Крайовий Провідник Володимир Тимчій — «Лопатинський» / В. Шпіцер, В. Мороз. — Львів, 2004. — С. 99.
- Микола Посівнич. Крізь терни до волі
- Львівська газета: Утеча батька з «Бригідок» 1939-го посилила дух сотень українців
- Пам'ятний знак про втечу політв'язнів — членів ОУН з польської в'язниці «Бригідки»(Львів)
|
- Народились 26 листопада
- Народились 1911
- Померли 29 травня
- Померли 1995
- Уродженці Себечева
- Українські громадські діячі
- Спілка української молоді
- Діячі ОУН
- Учні Перемиської української гімназії
- Випускники Варшавського університету
- В'язні концтабору «Береза Картузька»
- Вижили у концтаборі Аушвіц
- Діячі «Просвіти»
- Українці Канади