Соляріс (фільм, 1972): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
(Не показані 29 проміжних версій 19 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Соляріс (значення){{!}}Соляріс|тип=фільм}}
{{Фільм
{{Фільм
|українська назва = Солярис
|українська назва = Соляріс
|оригінальна назва = Солярис
|оригінальна назва = Солярис
|зображення = Solyaris 1972 poster.jpg
|плакат = [[Файл:solaris.jpg|250px|соляріс]]
|жанр = [[Драма (жанр)|Драма]]/[[фантастика]]
|жанр = [[Драма (жанр)|Драма]]/[[фантастика]]
|режисер = [[Тарковський Андрій Арсенович]]
|режисер = [[Тарковський Андрій Арсенійович]]
|сценарист = [[Тарковський Андрій Арсенович]],<br /> [[Фрідрих Горенштейн]]
|сценарист = [[Тарковський Андрій Арсенійович]],<br /> [[Фрідрих Горенштейн]]
|актори = Донатас Баніоніс, Наталія Бондарчук, Владислав Дворжецький, Юрій Ярвет, Анатолій Солоніцин, Микола Гринько
|актори = Донатас Баніоніс, Наталія Бондарчук, Владислав Дворжецький, Юрій Ярвет, Анатолій Солоніцин, Микола Гринько
|композитор = [[Артем'єв Едуард Миколайович|Едуард Артем'єв]]
|композитор = [[Артем'єв Едуард Миколайович|Едуард Артем'єв]]
Рядок 11: Рядок 12:
|кінокомпанія = [[Мосфільм]]
|кінокомпанія = [[Мосфільм]]
|бюджет = 1 млн руб
|бюджет = 1 млн руб
|країна = [[СРСР]]
|країна = {{USSR}}
|тривалість = 165 хв.
|тривалість = 165 хв.
|рік = 1972
|рік = 1972
|ідентифікатор = 0069293
|ідентифікатор = 0069293
}}
}}{{Otheruses|Соляріс (значення)}}
'''Соля́ріс"''' ({{lang-ru|«Солярис»}}) — радянський [[кінофільм|фільм]] 1972 року режисера [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрія Тарковського]] за мотивами [[Роман (жанр)|роману]] «[[Соляріс]]» польського [[письменник]]а [[Станіслав Лем|Станіслава Лема]].

== Сюжет ==
У невизначеному майбутньому психолог Кріс Кельвін прогулюється біля озера коло батьківського будинку. Його відвідує знайомий учений, який показує відео звіту про дослідження планети Соляріс. На цій планеті, покритій океаном, відбуваються дивні явища, але навіть спеціально створена наука солярістика вже багато років не може їх пояснити. Планується згорнути вивчення планети. Свідчення пілота Бертона дають підстави вважати, що океан є мислячою істотою: він стверджує, що в рідині, яка покриває планету, формуються різні реалістичні фігури, зокрема, Бертон бачив образ сина свого загиблого колеги. Одностайної думки учених про ці свідчення немає. Кріса як незалежного дослідника хочуть відправити на станцію біля Соляріса, щоб на основі його звіту скласти остаточне рішення. Кріс спершу відмовляється, та батько переконує його вирушити до Соляріса.


За якийсь час Кріс в автоматичному режимі прибуває на станцію. Там мешкають лише троє учених: Снаут, Сарторіус і Гібарян. Снаут повідомляє про самогубство Гібаряна та попереджає про певні незвичайні явища, які він там побачить. Кельвін переглядає відеозвернення Гібаряна, в якому той пропонує опромінити океан жорстким випромінюванням, тим самим вбивши його. Згодом Кріс дізнається, що станцію відвідують якісь істоти.
'''Соля́рис''' — [[фільм]] [[Тарковський Андрій Арсенович|Андрія Тарковського]] за мотивами [[Роман (жанр)|роману]] «[[Соляріс]]» польського [[письменник]]а [[Станіслав Лем|Станіслава Лема]]. Створений у [[1972]] році.

Кельвіну являється образ його дружини Харі, котра десять років тому наклала на себе руки. Вона поводиться, ніби нічого не сталося, Кріс спершу намагається ставитися до її появи спокійно, розуміючи, що вона несправжня. Коли Харі допитується про свою смерть, Кріс вбиває цю подобу померлої, викинувши її в космос на ракеті. Снаут тільки насміхається та пояснює, що це була матеріалізація уявлення Кріса про Харі. Він пояснює — подібні «гості» почали приходити після пробної дії на океан жорстким випромінюванням. Спогади про найзначиміших для жителів станції осіб матеріалізуються і від них неможливо позбавитися. «Гості» виглядають і поводяться точно як люди, але складаються з екзотичної матерії та в разі смерті скоро оживають. Психолог підозрює, що Соляріс сам досліджує людей, присилаючи «гостей».

Харі знову виникає на станції, Кріс безуспішно намагається вбити її та поволі починає ставитися до неї як до справжньої. Снаут користується цим аби вивчити Харі. Він розмірковує з Крісом і Сарторісом про те, що люди насправді не хочуть досліджувати інші світи, вони бажають розширювати Землю до меж Всесвіту. Тож людині потрібна людина, а не іншопланетний розум. Розуміючи, що своїм існуванням вона заподіює Кельвіну страждання, Харі спочатку намагається вбити себе, а після невдач просить Снаута і Сарторіуса знищити її шляхом анігіляції. Дослідники проводять експеримент, відправляючи енцефалограму Кельвіна океану аби той зрозумів як відчуває людина. Океан припиняє присилати «гостей», натомість створює в собі острови. Кельвін зі Снаутом після цього розмірковують про те, що Соляріс повинен лишитися таємницею.

Кріс повертається до батьківського дому. Камера піднімається і стає видно, що насправді це не Земля, а острів посеред Соляріса.


== У ролях ==
== У ролях ==

* ''Кріс Кельвін'' — [[Баніоніс Донатас Юозович|Донатас Баніоніс]]
* ''Кріс Кельвін'' — [[Баніоніс Донатас Юозович|Донатас Баніоніс]]
* ''Гарі'' — [[Бондарчук Наталля Сергіївна|Наталя Бондарчук]]
* ''Харі'' — [[Бондарчук Наталія Сергіївна|Наталя Бондарчук]]
* ''Снаут'' — [[Юрі Ярвет]]
* ''Снаут'' — [[Юрі Ярвет]] (озвучив [[Володимир Татосов]])
* ''Сарторіус'' — [[Солоніцин Анатолій Олексійович|Анатолій Солоніцин]]
* ''Сарторіус'' — [[Солоніцин Анатолій Олексійович|Анатолій Солоніцин]]
* ''Бертон'' — [[Дворжецький Владислав Вацлавович|Владислав Дворжецький]]
* ''Бертон'' — [[Дворжецький Владислав Вацлавович|Владислав Дворжецький]]
* ''батько Кріса'' — [[Гринько Микола Григорович|Микола Грінько]]
* ''батько Кріса'' — [[Гринько Микола Григорович|Микола Гринько]]
* ''мати Кріса'' — [[Ольга Барнет]]
* ''мати Кріса'' — [[Ольга Барнет]]


== Знімальна група ==
== Знімальна група ==
* ''Режисер'' — [[Тарковський Андрій Арсенович|Андрій Тарковський]]
* ''Режисер'' — [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрій Тарковський]]
* ''Автори сценарію'' — [[Тарковський Андрій Арсенович|Андрій Тарковський]], [[Фрідрих Горенштейн]]
* ''Автори сценарію'' — [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрій Тарковський]], [[Фрідрих Горенштейн]]
* ''Оператор'' — [[Юсов Вадим Іванович|Вадим Юсов]]
* ''Оператор'' — [[Юсов Вадим Іванович|Вадим Юсов]]
* ''Композитор'' — [[Артем'єв Едуард Миколайович|Едуард Артем'єв]]
* ''Композитор'' — [[Артем'єв Едуард Миколайович|Едуард Артем'єв]]
{{text|
}}

== Сюжет фільму ==
В книзі «Феномен кіноактора Владислава
Дворжецького» автор пише про фільм «Соляріс»:'''''

"Фільм «Соляріс» був першою та
найбільш вдалою екранізацією роману польського письменника Станіслава Лема, а
образ пілота Бертона став у картині символічним, бо через нього передавалась
головна ідея фільму — будь-які дослідження мають здійснюватися на основі
моральних законів. За задумом режисера герой Дворжецького мав виконати місію
попередження — стати для головного героя передвісником Совісті-Гарі.

Пілот Анрі Бертон в молодості брав
участь в експедиції з пошуку пілота Фехнера, який зник на планеті «Соляріс», і
згодом про свої спостереження він розповість на засіданні наукової комісії.

Бертон був впевнений, що його розповідь допоможе пояснити наукову гіпотезу про
те, що Океан Солярісу — гігантський мозок, мисляча субстанція, але майже ніхто
не вірить його словам. Бертону болить душа від такого ставлення — він зовсім
по-іншому уявляв роботу солярістів…

Пізніше Бертон здогадається, що
Океан реально відтворив совість Фехнера і це, ймовірно, стало причиною його
загибелі. З цими здогадами він приїжджає до науковця Кельвіна — попередити про
можливі небезпеки, але той не хоче навіть слухати…

У
фільмі"Соляріс"
багато сцен мають глибоке символічне значення — зокрема поїздка Бертона
швидкісним авто. Герой Дворжецького тут — звичайна совісна людина, доброту якого
підкреслює милий син, а як протиставлення живої душі Бертона постають тунелі та
автостради мегаполісу, що своєю техногенністю нагадують холодний розум
можливого майбутнього…

Подальші події фільму розгортаються
на космічній станції «Соляріс».

На станції працюють троє вчених, які
намагаються розгадати таємницю Океану й встановити з ним контакт. Але до Океану
вчені ставляться так, як до піддослідного кролика, і в результаті стикаються з
явищами, які пояснити дуже важко, бо на кожного дослідника Океан діє згідно
його совісті…

Зокрема, совість Кельвіна Океан відтворив
у вигляді його покійної дружини Гарі, з якою він колись посварився та
розлучився. Подібні «гості» навідують й інших вчених. Спочатку Кельвін
намагається позбутися Гарі, але згодом усвідомлює — кохання важливіше за
будь-які страхи…

Але тут починає страждати Гарі, яка намагається зрозуміти, хто вона така — це совість вченого намагається
зрозуміти, як діяти далі…

Якщо на Землі Кельвіна попереджав
Бертон, то на космічній станції його «попереджають» інші речі, зокрема картина
Брейгеля, на якій люди й природа зображені в повній гармонії один з одним…

Космос величного твору живопису звучить теплими кольорами зимового пейзажу й
нагадує Кельвіну щасливий день його дитинства — коли все було правильно та
красиво…

Але, незважаючи на різні
попередження, вчений не знаходить в собі сили протистояти колегам в їх
закоренілому матеріалізмі і в результаті зазнає душевної травми — Совість-Гарі
намагається залишити його, щоб більше не турбувати. Та на цьому страждання
Кельвіна не закінчуються, бо сукупність його гріхів (егоїстична любов, життєва
пасивність, консерватизм в роботі) змінюють йому майбутнє. Коли Кельвін
повертається додому — бачить зовсім іншого батька, іншу Землю. І хоча люблячий батько, подібно
Отцю Небесному, обійме свого блудного сина, в теплому батьківському погляді
залишиться вічне питання — чи навчилося дитя чомусь?..

«Соляріс» — складний фільм.
Складний за своєю художньою структурою та за важливістю проблем, які в ньому
розглядаються, але очевидним є його талановитість та висока кінематографічна культура — після вдумливого перегляду цієї картини зовсім по-іншому сприймається
навколишній світ. Автори фільму показали, що люди, на жаль, мусять пройти через
жахи й страждання, перш ніж усвідомити моральні критерії життя. Відмова від
любові та доброти по відношенню до Невідомого, застосування силових методів до
Незрозумілого можуть привести людей до духовного краху…"

Кінокритик Адольф Урбан писав про фільм «Соляріс»:'''''

– В перших кадрах фільму «Соляріс»
нас чекає не космос, а Земля. Тече струмок, коливаються зелені водорості. Довго
тече, довго коливаються. Пливе багряний листок. Так само детально нам покажуть
ставок, напівдикий парк, дерев'яний будинок та його меблі. Інтер'єр з пізніми
осінніми квітами. Натюрморт з надкушеним яблуком. Зливу — велику, рясну, важку.
Пробіжить породистий кінь.

Довго нічого або майже нічого не
відбувається. Але ми давно вже захопились цікавою кіно-оповіддю. Оповідання
давно вже йде.

Про що оповідання? Про дивовижну
красу та досконалість природи. Про землю та воду, про плоди та траву, про
будинок та книги, що зберігають мудрість віків, про старого чоловіка з тихим і
спокійним голосом, доброго генія чарівного куточка. Це батько героя. Можна
назвати його й інакше — Батько. Як траву — Травою, дощ — Дощем, коня — Конем.
Режисер показує їх стільки, скільки потрібно для того, щоб звичайне та буденне
стало символом, стало чимось більшим, ніж просто трава, дощ, кінь…

Лірична зосередженість
піднімається до епосу…

{{text|}}

== Див. також ==
* [[Соляріс (фільм, 2002)]]


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist|В 1972 році кінокритик Адольф Урбан писав про фільм «Соляріс»: – В перших кадрах фільму «Соляріс» нас чекає не космос, а Земля. Тече струмок, коливаються зелені водорості. Довго тече, довго коливаються. Пливе багряний листок. Так само детально нам покажуть ставок, напівдикий парк, дерев’яний будинок та його меблі. Інтер’єр з пізніми осінніми квітами. Натюрморт з надкушеним яблуком. Зливу – велику, рясну, важку. Пробіжить породистий кінь. Довго нічого або майже нічого не відбувається. Але ми давно вже захопились цікавою кіно-оповіддю. Оповідання давно вже йде. Про що оповідання? Про дивовижну красу та досконалість природи. Про землю та воду, про плоди та траву, про будинок та книги, що зберігають мудрість віків, про старого чоловіка з тихим і спокійним голосом, доброго генія чарівного куточка. Це батько героя. Можна назвати його й інакше – Батько. Як траву – Травою, дощ – Дощем, коня – Конем. Режисер показує їх стільки, скільки потрібно для того, щоб звичайне та буденне стало символом, стало чимось більшим, ніж просто трава, дощ, кінь… Лірична зосередженість піднімається до епосу… = }}
{{reflist|В 1972 році кінокритик Адольф Урбан писав про фільм «Соляріс»: – В перших кадрах фільму «Соляріс» нас чекає не космос, а Земля. Тече струмок, коливаються зелені водорості. Довго тече, довго коливаються. Пливе багряний листок. Так само детально нам покажуть ставок, напівдикий парк, дерев’яний будинок та його меблі. Інтер’єр з пізніми осінніми квітами. Натюрморт з надкушеним яблуком. Зливу – велику, рясну, важку. Пробіжить породистий кінь. Довго нічого або майже нічого не відбувається. Але ми давно вже захопились цікавою кіно-оповіддю. Оповідання давно вже йде. Про що оповідання? Про дивовижну красу та досконалість природи. Про землю та воду, про плоди та траву, про будинок та книги, що зберігають мудрість віків, про старого чоловіка з тихим і спокійним голосом, доброго генія чарівного куточка. Це батько героя. Можна назвати його й інакше – Батько. Як траву – Травою, дощ – Дощем, коня – Конем. Режисер показує їх стільки, скільки потрібно для того, щоб звичайне та буденне стало символом, стало чимось більшим, ніж просто трава, дощ, кінь… Лірична зосередженість піднімається до епосу… = }}

== Джерела ==
* Шакула Світлана. Феномен кіноактора Владислава Дворжецького. — К. : Вадим Карпенко, 2015.
* Урбан А. В человеческом космосе // Искусство кино. — 1972. — № 5. {{ref-ru}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://tarkovsky.su/films/solaris/ «Соляріс»] на сайті проєкту про Андрія Тарковського. {{ref-ru}}
* {{kino-teatr фільм|6573|Соляріс}}

* {{ref-ru}} [http://tarkovsky.su/films/solaris/ «Соляріс»] на сайті проекта про Андрія Тарковського
{{Бібліоінформація}}
* Світлана Шакула «Феномен кіноактора Владислава Дворжецького». Видавництво «Вадим Карпенко». Київ, 2015 р.
{{Фільми Андрія Тарковського}}
* Урбан А. В человеческом космосе // Искусство кино, № 5, 1972 г.
{{Гран-прі Каннського кінофестивалю}}
*
{{ВП-портали|Кінематограф||Фантастика|Наукова фантастика|Література|США|}}
{{ВП-портали|Кінематограф|Фантастика|Наукова фантастика|СРСР|Росія}}
[[Категорія:Фантастичні фільми 1972]]
[[Категорія:Фільми російською мовою]]
[[Категорія:Фільми СРСР 1972]]
[[Категорія:Науково-фантастичні фільми Російської РФСР]]
[[Категорія:Екранізації науково-фантастичних літературних творів]]
[[Категорія:Екранізації науково-фантастичних літературних творів]]
[[Категорія:Науково-фантастичні фільми СРСР]]
[[Категорія:Фільми-драми СРСР]]
[[Категорія:Фільми-драми СРСР]]
[[Категорія:Фільми Андрія Тарковського]]
[[Категорія:Фільми Андрія Тарковського]]
[[Категорія:Екранізації творів Станіслава Лема]]
[[Категорія:Екранізації творів Станіслава Лема]]
[[Категорія:Фільми російською мовою]]
[[Категорія:Фільми за алфавітом]]
[[Категорія:Екранізації фантастичних романів]]
[[Категорія:Екранізації фантастичних романів]]
[[Категорія:Фільми про майбутнє]]
[[Категорія:Фільми про майбутнє]]
[[Категорія:Фільми студії «Мосфільм»]]
[[Категорія:Екзистенціалізм у культурі]]
[[Категорія:Фільми про астронавтів]]
[[Категорія:Фільми, зняті в Росії]]
[[Категорія:Фільми, зняті в Україні]]

Версія за 09:12, 12 березня 2024

У Вікіпедії є статті про інші фільми з такою ж, або схожою назвою: Соляріс.
Соляріс
Солярис
ЖанрДрама/фантастика
РежисерТарковський Андрій Арсенійович
СценаристТарковський Андрій Арсенійович,
Фрідрих Горенштейн
На основіСоляріс
У головних
ролях		Донатас Баніоніс, Наталія Бондарчук, Владислав Дворжецький, Юрій Ярвет, Анатолій Солоніцин, Микола Гринько
ОператорВадим Юсов
КомпозиторЕдуард Артем'єв
КінокомпаніяМосфільм
Дистриб'юторMOKÉPd і Netflix
Тривалість165 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1972
Кошторис1 млн руб
IMDbID 0069293
CMNS: Соляріс у Вікісховищі

Соля́ріс" (рос. «Солярис») — радянський фільм 1972 року режисера Андрія Тарковського за мотивами роману «Соляріс» польського письменника Станіслава Лема.

Сюжет

У невизначеному майбутньому психолог Кріс Кельвін прогулюється біля озера коло батьківського будинку. Його відвідує знайомий учений, який показує відео звіту про дослідження планети Соляріс. На цій планеті, покритій океаном, відбуваються дивні явища, але навіть спеціально створена наука солярістика вже багато років не може їх пояснити. Планується згорнути вивчення планети. Свідчення пілота Бертона дають підстави вважати, що океан є мислячою істотою: він стверджує, що в рідині, яка покриває планету, формуються різні реалістичні фігури, зокрема, Бертон бачив образ сина свого загиблого колеги. Одностайної думки учених про ці свідчення немає. Кріса як незалежного дослідника хочуть відправити на станцію біля Соляріса, щоб на основі його звіту скласти остаточне рішення. Кріс спершу відмовляється, та батько переконує його вирушити до Соляріса.

За якийсь час Кріс в автоматичному режимі прибуває на станцію. Там мешкають лише троє учених: Снаут, Сарторіус і Гібарян. Снаут повідомляє про самогубство Гібаряна та попереджає про певні незвичайні явища, які він там побачить. Кельвін переглядає відеозвернення Гібаряна, в якому той пропонує опромінити океан жорстким випромінюванням, тим самим вбивши його. Згодом Кріс дізнається, що станцію відвідують якісь істоти.

Кельвіну являється образ його дружини Харі, котра десять років тому наклала на себе руки. Вона поводиться, ніби нічого не сталося, Кріс спершу намагається ставитися до її появи спокійно, розуміючи, що вона несправжня. Коли Харі допитується про свою смерть, Кріс вбиває цю подобу померлої, викинувши її в космос на ракеті. Снаут тільки насміхається та пояснює, що це була матеріалізація уявлення Кріса про Харі. Він пояснює — подібні «гості» почали приходити після пробної дії на океан жорстким випромінюванням. Спогади про найзначиміших для жителів станції осіб матеріалізуються і від них неможливо позбавитися. «Гості» виглядають і поводяться точно як люди, але складаються з екзотичної матерії та в разі смерті скоро оживають. Психолог підозрює, що Соляріс сам досліджує людей, присилаючи «гостей».

Харі знову виникає на станції, Кріс безуспішно намагається вбити її та поволі починає ставитися до неї як до справжньої. Снаут користується цим аби вивчити Харі. Він розмірковує з Крісом і Сарторісом про те, що люди насправді не хочуть досліджувати інші світи, вони бажають розширювати Землю до меж Всесвіту. Тож людині потрібна людина, а не іншопланетний розум. Розуміючи, що своїм існуванням вона заподіює Кельвіну страждання, Харі спочатку намагається вбити себе, а після невдач просить Снаута і Сарторіуса знищити її шляхом анігіляції. Дослідники проводять експеримент, відправляючи енцефалограму Кельвіна океану аби той зрозумів як відчуває людина. Океан припиняє присилати «гостей», натомість створює в собі острови. Кельвін зі Снаутом після цього розмірковують про те, що Соляріс повинен лишитися таємницею.

Кріс повертається до батьківського дому. Камера піднімається і стає видно, що насправді це не Земля, а острів посеред Соляріса.

У ролях

Знімальна група

Примітки

Джерела

  • Шакула Світлана. Феномен кіноактора Владислава Дворжецького. — К. : Вадим Карпенко, 2015.
  • Урбан А. В человеческом космосе // Искусство кино. — 1972. — № 5. (рос.)

Посилання

  • «Соляріс» на сайті проєкту про Андрія Тарковського. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соляріс_(фільм,_1972)&oldid=42007724