Вільям Гарвей: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
 
(Не показані 39 проміжних версій 20 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Науковець
{{Науковець
| ім'я = William Garway
|ім'я = Ві́льям Гарвей
| портрет = Файл:William Harvey 2.jpg
|зображення = William Harvey 2.jpg
| зображення_розмір =
|зображення_розмір =
| зображення_підпис =
|зображення_підпис =
| дата народження = 1.4.1578
|дата народження = 1.4.1578
| місце народження = [[Фолкстон]]
|місце народження =
| дата смерті = 3.6.1657
|дата смерті = 3.6.1657
| місце смерті =
|місце смерті =
| резиденція =
|резиденція =
| громадянство =
|громадянство =
| національність = [[англієць]]
|національність = [[англієць]]
| галузь = [[медицина]] <br /> [[фізіологія]]
|галузь = [[медицина]] <br /> [[фізіологія]]
| заклад =
|заклад =
| Alma Mater = [[Кембриджський університет]]
|Alma Mater = [[Кембриджський університет]]
| відомий через = [[кровообіг]]
|відомий через = [[кровообіг]]
| звання =
|звання =
| ступінь =
|ступінь =
| керівник =
|керівник =
| учні =
|учні =
| нагороди =
|нагороди =
| примітки =
|примітки =
}}'''Ві́льям Гарвей''' ({{lang-en|William Harvey}}; [[1 квітня]] [[1578]], [[Фолкстон]], [[Кент|графство Кент]] &nbsp;— [[3 червня]] [[1657]], [[Лондон]])&nbsp;— [[Англія|англійський]] [[лікар]], [[анатом]] і природознавець, засновник [[фізіологія|фізіології]] та [[ембріологія|ембріології]].
}}


Освіту здобув у [[Кембриджський університет|Кембриджі]] ([[1597]]) та університеті [[Італія|італійського]] міста [[Падуя]] ([[1602]]). Працював у Лондоні.
[[Файл:William Harvey.jpg|thumb|150px|''Вільям Гарвей'']]
[[Файл:William Harvey.jpg|міні|150px|ліворуч|''Вільям Гарвей'']]
'''Ві́льям Га́рвей''' ({{lang-en|William Garway}}, *[[1 квітня]] [[1578]], [[Фолкстон]], [[Кент|графство Кент]]  — †[[3 червня]] [[1657]], [[Лондон]]) — [[Англія|англійський]] [[лікар]] і природознавець, засновник сучасної [[фізіологія|фізіології]] та [[ембріологія|ембріології]].


== Внесок в науку ==
Освіту здобував у [[Кембриджський університет|Кембриджі]] ([[1597]]) та університеті [[Італія|італійського]] міста [[Падуя]] ([[1602]]). Працював у [[Лондон]]і.
Гарвей створив вчення про [[кровообіг]], зокрема довів, що [[серце]] є активним [[м'яз]]овим осередком кровообігу і те, що кров рухається в одному напрямку по замкненій системі кровоносних судин. Описав [[Мале коло кровообігу|мале]] і [[Велике коло кровообігу|велике]] кола кровообігу.


Найбільш помітним внеском Гарвея в науку було відкриття кровообігу. До роботи Гарвея вважалося, що кров постійно виробляється і споживається організмом. Експерименти та спостереження Гарвея, однак, привели його до висновку, що кров постійно циркулює тілом, а серце його проштовхує. Він продемонстрував це за допомогою серії експериментів, включаючи розтин тварин і використання [[Лігатура (медицина)|лігатур]] для перекриття кровотоку. Його висновки були опубліковані в книзі «Анатомічне дослідження руху серця і крові у тварин» у 1628 році, яка заклала основу для розуміння кровообігу та серцево-судинної фізіології.
Гарвей створив вчення про [[кровообіг]], зокрема довів, що [[серце]] є активним [[м'яз]]овим осередком кровообігу і що кров рухається в одному напрямі по замкнутій системі кровоносних судин. Описав мале і велике кола кровообігу.


== Бібліографія ==
Відкриття Гарвея було вороже сприйняте [[Католицтво|католицькою]] церквою.
[[Файл:William harvey.png|альт=Вільям Гарвей і кола кровообігу|міні|Вільям Гарвей і кола кровообігу]]«Про м'язи» (1667)
* «Вправи з породження тварин» (1651)
* «Про рух серця і крові у тварин» (1628)


У [[1628]] році у своїй книзі «''Про рух крові''» він заявив, що [[Артерія|артерії]] та [[Вена|вени]] мають протилежне призначення, що до органів кров тече тільки по артеріях, а по венах повертається назад до серця. Іншими словами, Гарвей відкрив, що одна і та ж кількість крові здійснює в організмі круговий рух. У ті часи це було революцією в науці, бо йшло врозріз зі вченнями авторитетів древності. Гарвей заявив: «Я вважаю, що анатоми повинні вчитися і вчити не по книгах, а в майстерні природи». Відкриття Гарвея було вороже сприйняте [[Католицтво|католицькою]] церквою.
Гарвей також вивчав зародковий розвиток [[Тварини|тварин]]. Вчений хибно вважав, що всі живі [[організм]]и розвиваються з яйця.


== Погляди ==
== Джерела і посилання ==
Гарвей закликав до ретельного дослідження організму і представив стільки незаперечних фактів на захист свого вчення, що не тільки переміг супротивників, але і ввів у науку експеримент, досвід для вивчення роботи людського тіла.


Був прихильником наукового методу і вірив у важливість спостережень і експериментів у вивченні медицини. Він також був рішучим прихильником використання розтину в медичній освіті, оскільки це дозволяло краще зрозуміти структуру та функції тіла.
William HarveyFrom Wikipedia, the free encyclopedia
Jump to: navigation, search
For other people named William Harvey, see William Harvey (disambiguation).
William Harvey


== Експерименти ==
William Harvey
Гарвей також вивчав зародковий розвиток [[Тварини|тварин]]. Сутність своїх дослідів він хибно підсумував у вислові: «Усе живе — із яйця»
Born 1 April 1578
Folkestone
Died 3 June 1657(1657-06-03) (aged 79)
Roehampton
Nationality English
Fields Medicine
Anatomy
Doctoral advisor Hieronymus Fabricius
Known for Systemic circulation
Signature
William Harvey (1 April 1578 – 3 June 1657) was an English physician. He was the first to describe completely and in detail the systemic circulation and properties of blood being pumped to the body by the heart, though earlier writers had provided precursors of the theory.[1][2] After his death the William Harvey Hospital was constructed in the town of Ashford, several miles from his birthplace of Folkestone.


<!--{{мовні помилки}}
Contents [hide]
== Сім'я ==
1 Family
Батько Вільяма, Томас Харві, був юратом Фолкстона, де він займав пост мера в 1600 році. Записи і особисті описи характеризують його як в цілому спокійного, старанного і розумного чоловіка. Портрет Томаса Харві все ще можна побачити на центральній панелі стіни їдальні в Роллс-парку, Чигуелл, в Ессексі. Вільям був старшим з дев'яти дітей, семи синів і двох дочок, Томаса і його дружини Джоан Халк.
2 Life
2.1 Early life and the University of Padua
2.2 The College of Physicians, Marriage and Saint Bartholomew's Hospital
2.3 Lumleian Lecturer
2.4 Physician to James I
2.5 Excursions abroad, election as physician to Charles I and the English Civil War
2.6 Harvey's later years, death and burial
3 "De Motu Cordis" (otherwise known as "On the Motion of the Heart and Blood")
4 Views of the circulation of blood before Harvey
5 More facts on Harvey
6 See also
7 References
8 Bibliography
9 Further reading
10 External links
Family [edit]William's father, Thomas Harvey, was a jurat of Folkestone where he served the office of mayor in 1600. Records and personal descriptions delineate him as an overall calm, diligent and intelligent man whose "sons... revered, consulted and implicitly trusted in him... (they) made their father the treasurer of their wealth when they acquired great estates...(He) kept, employed and improved their gainings to their great advantage."[3] Thomas Harvey's portrait can still be seen in the central panel of a wall of the dining-room at Rolls Park, Chigwell, in Essex.


Відомі сімейні зв'язки включають Хеніджа Фінча, 1-го графа Ноттінгема, який одружився з племінницею Вільяма Елізабет Харві, і дипломата сера Деніела Харві. Його внучатим племінником був герой військово-морського флоту Еліаб Харві.
Life [edit]Early life and the University of Padua [edit]Harvey's initial education was carried out in Folkestone, where he learned Latin. He then entered the King's School (Canterbury). Harvey remained at the King's School for five years, after which he joined Caius College in Cambridge.


== Життєпис ==
Harvey graduated as a Bachelor of Arts from Caius College in 1597.[4] He then traveled through France and Germany to Italy, where he entered the University of Padua, in 1599.
'''Раннє життя і Падуанський університет'''


Початкову освіту Харві отримав у Фолкстоні, де він вивчав Латинь. Потім він вступив до Королівської школи (Кентербері). Харві залишався в Королівській школі протягом п'яти років, після чого в 1593 році вступив до коледжу Гонвілла і Кая в Кембриджі.
During Harvey's years of study there, he developed a relationship with Fabricius and read Fabricius' De Venarum Ostiolis.


Харві отримав ступінь бакалавра мистецтв у Каіусі в 1597 році. Потім він відправився через Францію і Німеччину до Італії, де в 1599 році вступив до Падуанського університету.
Harvey graduated as a Doctor of Medicine at the age of 24 from the University of Padua on 25 April 1602. It reports that Harvey had


За роки навчання Харві там у нього склалися стосунки з Фабрицієм, і він прочитав "De Venarum Ostiolis" Фабріція.
"conducted himself so wonderfully well in the examination and had shown such skill, memory and learning that he had far surpassed even the great hopes which his examiners had formed of him."[5]


Харві отримав ступінь доктора медицини у віці 24 років в університеті Падуї 25 квітня 1602 року. Про Харві кажуть:
The College of Physicians, Marriage and Saint Bartholomew's Hospital [edit]After graduating from Padua, Harvey immediately returned to England where he obtained the degree of Doctor of Medicine from the University of Cambridge that same year. Following this, Harvey established himself in London, joining the College of Physicians on 5 October 1604.


"він так чудово поводився на іспиті і проявив такі навички, пам'ять і вченість, що набагато перевершив навіть ті великі надії, які покладали на нього екзаменатори".
A few weeks after his admission, Harvey married Elizabeth Browne, "daughter of Lancelot Browne, (himself) Dr. Physic".[6] They had no children.


'''Коледж лікарів, шлюб і лікарня Святого Варфоломія'''
Elected a Fellow of the College of Physicians on 5 June 1607, Harvey accepted a position at St. Bartholomew's Hospital that he was to occupy for almost all the rest of his life. Succeeding a Dr Wilkinson on 14 October 1609, he became the Physician in charge at St. Bartholomew's Hospital, which enjoined him, "in God's most holy name" to "endeavor yourself to do the best of your knowledge in the profession of physic to the poor then present, or any other of the poor at any time of the week which shall be sent home unto you by the Hospitaller... You shall not, for favor, lucre or gain, appoint or write anything for the poor but such good and wholesome things as you shall think with your best advice will do the poor good, without any affection or respect to be had to the apothecary. And you shall take no gift or reward... for your counsel... This you will promise to do as you shall answer before God... "[7]


Після закінчення Падуї Харві негайно повернувся до Англії, де в тому ж році отримав ступінь доктора медицини в Кембриджському університеті і став членом коледжу Гонвілла і Кая. Після цього Харві влаштувався в Лондоні, вступивши в Королівський коледж лікарів 5 жовтня 1604 року.
Harvey earned around thirty-three pounds a year and lived in a small house in Ludgate, although two houses in West Smithfield were attached as fringe benefits to the post of Physician. At this point, the physician's function consisted of a simple but thorough analysis of patients who were brought to the hospital once a week and the consequent writing of prescriptions.


Через кілька тижнів після свого вступу Харві одружився на Елізабет Браун," дочки доктора медицини Ланселота Брауна " (лікаря). У них не було дітей.
Lumleian Lecturer [edit]The next important phase of Harvey's life began with his appointment to the office of Lumleian lecturer on 4 August 1615. The Lumleian lectureship was founded by Lord Lumley and a Dr. Richard Caldwell in 1583, consisted in pronouncing lectures for a period of seven years, with the purpose of "spreading light" and increasing the general knowledge of anatomy throughout England.


Харві був обраний членом Королівського коледжу лікарів 5 червня 1607 року, що принесло йому Почесні грамоти FRCP. Потім він прийняв посаду в лікарні Святого Варфоломія, яку йому належало займати майже все життя. Змінивши доктора Вілкінсона 14 жовтня 1609 року, він став головним лікарем лікарні Святого Варфоломія, що наказувало йому "в ім'я Святішого Бога" "намагатися з усіх сил використовувати свої знання в професії лікаря для бідних, присутніх в той час, або будь-якого іншого з бідних в будь-який час тижня, яке буде відправлено вам додому Госпітальєром"... Ви не повинні, заради користі, вигоди або вигоди, призначати або писати що-небудь для бідних, але такі хороші і корисні речі, які, на вашу думку, з вашими кращими порадами принесуть користь бідним, без будь-якої прихильності або поваги до аптеки. І ти не приймеш ні подарунка, ні нагороди... за свою пораду... Це ви пообіцяєте зробити так, як ви відповісте перед Богом..."
Harvey began his lectures in April 1616. At this time, at the age of thirty-seven, he was described as "a man of lowest stature, round faced; his eyes small, round, very black and full of spirit; his hair as black as a raven and curling".[8] The notes which he used at the time are preserved in the British Museum.


Харві заробляв близько тридцяти трьох фунтів на рік і жив у невеликому будинку в Ладгейті, хоча два будинки в Західному Смітфілді були прикріплені в якості додаткових пільг до посади лікаря. На даний момент функція лікаря полягала в простому, але ретельному аналізі пацієнтів, яких доставляли в лікарню раз на тиждень, і подальшому виписуванні рецептів.
At the beginning of his lectures, Harvey laid down the canons for his guidance:


'''Лектор з Ламліанської мови'''
"To show as much as may be at a glance, the whole belly for instance, and afterwards to subdivide the parts according to their positions and relations.
To point out what is peculiar to the actual body which is being dissected.
To supply only by speech what cannot be shown on your own credit and by authority.
To cut up as much as may be in the sight of the audience.
To enforce the right opinion by remarks drawn far and near, and to illustrate man by the structure of animals.
Not to praise or dispraise other anatomists, for all did well, and there was some excuse even for those who are in error.
Not to dispute with others, or attempt to confute them, except by the most obvious retort.
To state things briefly and plainly, yet not letting anything pass unmentioned which can be seen.
Not to speak of anything which can be as well explained without the body or can be read at home.
Not to enter into too much detail, or in too minute dissection, for the time does not permit.
To allot a definite time to each part of the body (i.e. first day's lectures dedicated to the abdomen, the second to the thorax, the third to the brain and so on."[9]
Physician to James I [edit]Harvey continued to participate in the Lumleian lectures while also taking care of his patients at St. Bartholomew's Hospital; he thus soon attained an important and fairly lucrative practice, which climaxed with his appointment as 'Physician Extraordinary' to King James I on 3 February 1618. He seems to have similarly served various aristocrats, including Lord Chancellor Bacon.


Наступний важливий етап у житті Харві почався з його призначення на посаду лектора Ламлея 4 серпня 1615 року. Лекторія Ламлея, заснована лордом Ламлі і доктором Річардом Колдуеллом в 1582 році, полягала в читанні лекцій протягом семи років з метою "поширення світла" і підвищення загальних знань анатомії по всій Англії.
In 1628 he published in Frankfurt his completed treatise on the circulation of the blood, the De Motu Cordis. As a result of negative comments by other physicians Harvey "fell mightily in his practice",[10] but continued advancing his career. He was re-elected 'Censor' of the College of Physicians in 1629, having been elected for the first time in 1613 and the second time in 1625. Eventually, Harvey was also elected Treasurer of the College.


Харві почав свої лекції в квітні 1616 року . У той час, у віці тридцяти семи років, він був описаний як "людина невисокого зросту, круглолиций; його очі були маленькими, круглими, дуже чорними і повними духу; Його волосся було чорним, як Воронове крило, і кучерявим".нотатки, якими він користувався в той час, зберігаються в Британському музеї.
Excursions abroad, election as physician to Charles I and the English Civil War [edit]At the age of fifty-two, Harvey received commands by the king to accompany the Duke of Lennox during his trip abroad. This voyage – the first after his return from Padua – lasted three years, taking Harvey through the countries of France and Spain during the Mantuan War and Plague. During this journey he wrote to Viscount Dorchester:


На початку своїх лекцій Харві виклав канони для свого керівництва:
"I can complain that by the way we could scarce see a dog, crow, kite, raven or any other bird, or anything to anatomize, only some few miserable people, the relics of the war and the plague where famine had made anatomies before I came. It is scarce credible in so rich, populous, and plentiful countries as these were that so much misery and desolation, poverty and famine should in so short a time be, as we have seen. I interpret it well that it will be a great motive for all here to have and procure assurance of settled peace. It is time to leave fighting when there is nothing to eat, nothing to be keep, and nothing to be gotten".[11]


Показати якомога більше з першого погляду, наприклад, весь живіт, а потім розділити частини відповідно до їх становища і відносинами.
Having returned to England in 1632, Harvey accompanied King Charles I wherever he went as 'Physician in Ordinary.' In particular, Charles' hunting expeditions gave Harvey access to many deer carcasses; it was upon them that Harvey made many observations and consequent theories. Harvey returned to Italy in 1636, dining at the English College, Rome, as a guest of the Jesuits there, in October 1636. It is possible he met Galileo in Florence en route.[12]


Щоб вказати на те, що характерно для фактичного тіла, яке препарується.
During the English Civil War a mob of citizen-soldiers against the King entered Harvey's lodgings, stole his goods, and scattered his papers. The papers consisted of the records of a large number of dissections... of diseased bodies, with this observations on the development on insects, and a series of notes on comparative anatomy."[13] During this period, Harvey maintained his position, helped the wounded on several occasions and protected the King's children.


Надавати тільки промовою те, що не може бути показано на ваш власний рахунок і авторитетом.
The conflicts of the Civil War soon led King Charles to Oxford, with Harvey attending, where the physician was made 'Doctor of Physic' in 1642 and later Warden of Merton College in 1645. "In Oxford he (Harvey) very soon settled down to his accustomed pursuits, unmindful of the clatter of arms and of the constant marching and countermarching around him, for the city remained the base of operations until its surrender... "[14]


Розрізати якомога більше на очах у глядачів.
Harvey's later years, death and burial [edit]The surrender of Oxford in 1645 marks the beginning of Harvey's gradual retirement from public life and duties. Now sixty-eight years old and childless, Harvey had lost three brothers and wife at this time. He thus decided to return to London and live with his brothers Eliab and Daniel separately and in different periods of time. Having retired from St Bartholomew's Hospital and his various other aforementioned positions, he passed most of this time reading general literature. Several attempts to bring Harvey back into the 'working world' were made, however; here is an excerpt of one of Harvey's answers:


Щоб підкріпити правильну думку зауваженнями, зробленими далеко і близько, і проілюструвати людини будовою тварин.
"Would you be the man who should recommend me to quit the peaceful haven where I now pass my life and launch again upon the faithless sea? You know full well what a storm my former lucubrations raised. Much better is it oftentimes to grow wise at home and in private, than by publishing what you have amassed with infinite labour, to stir up tempests that may rob you of peace and quiet for the rest of your days."[15]


Не для того, щоб хвалити або засуджувати інших анатомів, бо все робили добре, і навіть для тих, хто помиляється, було якесь виправдання.
Harvey died at Roehampton in the house of his brother Eliab on 3 June 1657. Descriptions of the event seem to show that he died of a cerebral hemorrhage from vessels long injured by gout: it is highly probable that the left middle cerebral artery malfunctioned, leading to a gradual accumulation of blood to the brain which eventually overwhelmed it. There exists a fairly detailed account of what happened on that day; according to the information at hand, Harvey:


Не сперечатися з іншими і не намагатися спростувати їх, крім як найбільш очевидною відповіддю.
"went to speak and found that he had the dead palsy in his tongue; then he saw what was to become of him. He knew there were then no hopes of his recovery, so presently he sends for his young nephews to come up to him. He then made signs (for seized with the dead palsy in his tongue he could not speak) to let him blood his tongue, which did him little or no good, and so ended his days, dying in the evening of the day on which he was stricken, the palsy giving him an easy passport."[16]


Викладати речі коротко і ясно, але при цьому не випускати з уваги нічого, що можна було б побачити.
His will distributed his material goods and wealth throughout his extended family and also left a substantial amount of money to the College of Physicians.


Не кажучи вже про те, що можна з таким же успіхом пояснити без тіла або прочитати вдома.
Harvey was buried in Hempstead, Essex. The funeral procession started on the 26 June 1657 leading Harvey to be placed in the 'Harvey Chapel' built by Eliab. The conditions of Harvey's burial are also known: "Harvey was laid in the chapel between the bodies of his two nieces, and like them he was lept in lead, coffin less ".[17] On St.Luke's Day, October 18, 1883, Harvey's remains were reinterred, the leaden case carried from the vault by eight Fellows of the College of Physicians, and deposited in a sarcophagus containing his works and an inscription:


Не вдаватися в занадто докладні подробиці або в занадто дрібне препарування, бо час не дозволяє.
"The body of William Harvey lapt in lead, simply soldered, was laid without shell or enclosure of any kind in the Harvey vault of this Church of Hempstead, Essex, in June, 1657. In the course of time the lead enclosing the remains was, from expose and natural decay, so seriously damaged as to endanger its preservation, rendering some repair of it the duty of those interested in the memory of the illustrious discoverer of the circulation of the Blood. The Royal College of Physicians, of which corporate body Harvey was a munificent Benefactor did in the years 1882–1883, by permission of the Representatives of the Harvey family, undertake this duty. In accordance with this determination the leaden mortuary chest containing the remains of Harvey was repaired, and was, as far as possible, restored to its original state... "[18]


"De Motu Cordis" (otherwise known as "On the Motion of the Heart and Blood") [edit]Published in 1628 in the city of Frankfurt (host to an annual book fair that Harvey knew would allow immediate dispersion of his work), this 72 page book contains the matured account of the circulation of the blood. Opening with a simple but clear dedication to King Charles I, the quarto has 17 chapters which give a perfectly clear and connected account of the action of the heart and the consequent movement of the blood around the body in a circuit. Having only a mere lens at his disposal, Harvey was not able to reach the adequate images that were attained through such microscopes used by Leeuwenhoek; thus he had to resort to theory – and not practical evidence – in certain parts of his book. After the first chapter, which simply outlines past ideas and accepted rules regarding the heart and lungs, Harvey moves on to a fundamental premise to his treatise, stating that it was extremely important to study the heart when it was active in order to truly comprehend its true movement; a task which even he found of great difficulty, as he says:


'''Лікар Джеймса I'''
"...I found the task so truly arduous... that I was almost tempted to think... that the movement of the heart was only to be comprehended by God. For I could neither rightly perceive at first when the systole and when the diastole took place by reason of the rapidity of the movement..."[19]


Харві продовжував брати участь у лекціях Ламлея, одночасно доглядаючи за своїми пацієнтами в лікарні Святого Варфоломія; таким чином, він незабаром отримав важливу і досить прибуткову практику, кульмінацією якої стало його призначення "Надзвичайним лікарем" королю Джеймсу i 3 лютого 1618 року. Схоже, він так само служив різним аристократам, включаючи лорда-канцлера Бекона. Бекон абсолютно не справив враження на більш практичного Харві, який відмовився вважати його великим філософом. Він сказав про нього:" він пише філософію, як лорд-канцлер " .
This initial thought led Harvey's ambition and assiduousness to a detailed analysis of the overall structure of the heart (studied with less hindrances in cold-blooded animals). After this, Harvey goes on to an analysis of the arteries, showing how their pulsation depends upon the contraction of the left ventricle, while the contraction of the right ventricle propels its charge of blood into the pulmonary artery. Whilst doing this, the physician reiterates the fact that these two ventricles move together almost simultaneously and not independently like had been thought previously by his predecessors. This discovery was made while observing the heart of such animals as the eel and several other types of fish; indeed, the general study of countless animals was of utmost importance to the physician: among the ones already cited, one can add the study of the snail, the invisible shrimp, the chick before its hatching and even the pigeon. A digression to an experiment can be made to this note: using the inactive heart of a dead pigeon and placing upon it a finger wet with saliva, Harvey was able to witness a transitory and yet incontrovertible pulsation. He had just witnessed the heart's ability to recover from fatigue.


У 1628 році він опублікував у Франкфурті свій закінчений трактат про циркуляцію крові "De Motu Cordis". В результаті негативних коментарів інших лікарів Харві "сильно впав у своїй практиці", але продовжував просуватися по кар'єрних сходах. Він був переобраний" цензором " колегії лікарів в 1629 році, будучи обраний в перший раз в 1613 році і вдруге в 1625 році. Зрештою, Харві також був обраний скарбником коледжу.
As early as the 17th century, William Harvey had already discerned the existence of the Ductus Arteriosus and explained its relative function. Here he says, "...in embryos, whilst the lungs are in a state of inaction, performing no function, subject to no movement any more than if they had not been present, Nature uses the two ventricles of the heart as if they formed but one for the transmission of the blood."[20] However, the apex of Harvey's work is probably the eighth chapter, in which he deals with the actual quantity of blood passing through the heart from the veins to the arteries. Coming into conflict with Galen's accepted view of the liver as the origin of venous blood, Harvey estimated the capacity of the heart, how much blood is expelled through each pump of the heart, and the amount of times the heart beats in a half an hour. All of these estimates were purposefully low, so that people could see the vast amount of blood Galen's theory required the liver to produce. He estimated that the capacity of the heart was 1.5 imperial fluid ounces (43 ml), and that every time the heart pumps, 1/8 of that blood is expelled. This led to Harvey's estimate that about 1⁄6 imperial fluid ounces (4.7 ml) of blood went through the heart every time it pumped. The next estimate he used was that the heart beats 1000 times every half an hour, which gave 10 pounds 6 ounces of blood in a half an hour, and when this number was multiplied by 48 half hours in a day he realized that the liver would have to produce 540 pounds of blood in a day.[contradictory]


'''Випробування на чаклунство'''
Having this simple but essential mathematical proportion at hand – which proved the overall impossible aforementioned role of the liver – Harvey went on to prove how the blood circulated in a circle by means of countless experiments initially done on serpents and fish: tying their veins and arteries in separate periods of time, Harvey noticed the modifications which occurred; indeed, as he tied the veins, the heart would become empty, while as he did the same to the arteries, the organ would swell up.


Харві був видатним скептиком щодо звинувачень у чаклунстві. Він був одним з екзаменаторів чотирьох жінок Ланкашира, звинувачених у чаклунстві в 1634 році, і в результаті його доповіді всі вони були виправдані. Раніше, в 1632 році, під час поїздки з королем в Ньюмаркет, його послали розслідувати справу жінки, обвинуваченої в тому, що вона відьма. Спочатку він сказав їй, що він чарівник і прийшов обговорити з нею Ремесло, і запитав, чи є у неї знайомий. Вона поставила блюдце з молоком і покликала жабу, яка вийшла і випила молоко. Потім він послав її за елем, вбив жабу і препарував її, прийшовши до висновку, що це абсолютно звичайна тварина і жодним чином не Надприродне. Коли жінка повернулася, вона, природно, була дуже розсерджена і засмучена, але Харві врешті-решт змусив її замовкнути, заявивши, що він королівський лікар, посланий з'ясувати, чи була вона відьмою, і якщо так, то щоб її затримали.
Image of veins from Harvey's Exercitatio Anatomica de Motu Cordis et Sanguinis in AnimalibusThis process was later performed on the human body (in the image on the right): the physician tied a tight ligature onto the upper arm of a person. This would cut off blood flow from the arteries and the veins. When this was done, the arm below the ligature was cool and pale, while above the ligature it was warm and swollen. The ligature was loosened slightly, which allowed blood from the arteries to come into the arm, since arteries are deeper in the flesh than the veins. When this was done, the opposite effect was seen in the lower arm. It was now warm and swollen. The veins were also more visible, since now they were full of blood. Harvey then noticed little bumps in the veins, which he realized were the valves of the veins, discovered by his teacher, Hieronymus Fabricius. Harvey tried to push blood in the vein down the arm, but to no avail. When he tried to push it up the arm, it moved quite easily. The same effect was seen in other veins of the body, except the veins in the neck. Those veins were different from the others – they did not allow blood to flow up, but only down. This led Harvey to believe that the veins allowed blood to flow to the heart, and the valves maintained the one way flow.


'''Поїздки за кордон, обрання лікарем Карла I і громадянська війна в Англії'''
It is also important to state how Harvey had theorized the existence of capillaries: however, unable to discern them due to the aforementioned scarcity of instruments at this disposal, he was never truly capable of understanding how blood passed from the arterioles into the venules.


У віці п'ятдесяти двох років Харві отримав наказ короля супроводжувати герцога Леннокса під час його поїздки за кордон. Ця подорож-перша після повернення Харві з Падуї-тривала три роки, провівши Харві через країни Франції та Іспанії під час Мантуанської війни і чуми. Під час цієї подорожі він написав віконту Дорчестеру:
Views of the circulation of blood before Harvey [edit]R.A. Young wrote: "Wiberg suggests that the early Greeks knew of the circulation, and quotes a passage from one of the Hippocratic writings which would bear that interpretation."[21]


"Я можу поскаржитися, що, до речі, ми ледве могли побачити собаку, ворону, шуліка, ворона або будь-яку іншу птицю або що-небудь, що можна було б анатомувати, тільки кілька нещасних людей, пережитки війни і чуми, де голод робив анатомію до мого приходу. Навряд чи можна повірити, що в таких багатих, густонаселених і рясних країнах, якими були ці країни, за такий короткий час повинно було статися стільки страждань і запустіння, злиднів і голоду, як ми бачили. Я добре тлумачу це як те, що для всіх присутніх тут буде великим мотивом мати і забезпечувати впевненість у сталому світі. Прийшов час припинити боротьбу, коли нічого їсти, нічого зберігати і нічого добувати".
At the time of Harvey's publication, Galen had been an influential medical authority for several centuries. Galen believed that blood passed between the ventricles by means of invisible pores. According to Galen's views, the venous system was quite separate from the arterial system, except when they came in contact through the unseen pores. Arabic scholar Ibn al-Nafis had disputed aspects of Galen's views, providing a model that seems to imply a form of pulmonary circulation in his Commentary on Anatomy in Avicenna's Canon (1242). Al-Nafis stated that blood moved from the heart to the lungs, where it mixed with air, and then back to the heart, from which it spread to the rest of the body.[22] Harvey's discoveries inevitably and historically came into conflict with Galen's teachings and the publication of his treatise De Motu Cordis incited considerable controversy within the medical community. Some doctors affirmed they would "rather err with Galen than proclaim the truth with Harvey."[23][24] Galen incompletely perceived the function of the heart, believing it a "productor of heat", while the function of its affluents, the arteries, was that of cooling the blood as the lungs "...fanned and cooled the heart itself".[25] Galen thought that during dilation the arteries sucked in air, while during their contraction they discharged vapours through pores in the flesh and skin.


Повернувшись до Англії в 1632 році. Харві супроводжував короля Карла I, куди б той не прямував, в якості "звичайного лікаря". Зокрема, мисливські експедиції Чарльза дали Харві доступ до багатьох туш оленів; саме на них Харві зробив багато спостережень і розвинув свої теорії. Харві повернувся до Італії в жовтні 1636 року, обідаючи в англійському коледжі в Римі в якості гостя тамтешніх єзуїтів. Можливо, він зустрів Галілея у Флоренції по дорозі.
Until the 17th century, two separate systems were thought to be involved in blood circulation: the natural system, containing venous blood which had its origin in the liver, and the vital system, containing arterial blood and the 'spirits' which flowed from the heart, distributing heat and life to all parts. Like bellows, the lungs fanned and cooled this vital blood.


Під час громадянської війни в Англії натовп солдатів-громадян, які виступали проти короля, проникла в квартиру Харві, вкрала його речі і розкидала його папери. Документи складалися з " записів великої кількості розтинів... хворих тіл, з його спостереженнями за розвитком комах і серією нотаток з порівняльної анатомії". у цей період Харві зберігав свою позицію, кілька разів допомагав пораненим і захищав дітей короля під час битви при Еджхіллі.
Independently from Ibn Al-Nafis, Michael Servetus identified pulmonary circulation, but this discovery did not reach the public because it was written down for the first time in the Manuscript of Paris in 1546.[26] It was later published in the theological work which caused his execution in 1553, almost all copies of which were destroyed. Pulmonary circulation was described by Renaldus Columbus, Andrea Cesalpino and Vesalius, before Harvey would provide a refined and complete description of the circulatory system.


Конфлікти Громадянської війни незабаром привели короля Чарльза в Оксфорд, де був присутній Харві, де лікар був призначений "доктором медицини" в 1642 році, а потім начальником Мертон-коледжу в 1645 році. "У Оксфорді він (Харві) дуже скоро повернувся до своїх звичних занять, не звертаючи уваги на брязкіт зброї і постійні марші і контрмарші навколо нього, оскільки місто залишалося базою операцій до його капітуляції... "
More facts on Harvey [edit]In terms of his personality, information shows that William Harvey was seen as a "...humorous but extremely precise man...",[27] how he was often so immersed in his own thoughts that he would often suffer from insomnia (cured with a simple walk through the house), and how he was always ready for an open and direct conversation. He also loved the darkness, for it is said that it was there where "...he could best contemplate", thus sometimes hiding out in caves. A heavy drinker of coffee, Harvey would walk out combing his hair every morning full of energy and enthusiastic spirit through the fields. We have also come to understand Harvey's somewhat unorthodox method of dealing with his gout, here cited completely: "...his [Harvey's] cure was thus: he would sit with his legs bare...put them into a pail of water till he was almost dead with cold, then betake himself to his stove, and so 'twas gone".[28] Apart from the already mentioned love of literature, Harvey was also an intense and dedicated observer of birds during his free time: several long and detailed passages of citations could be written delineating his observations in such places as the "Pile of Boulders" (a small island in Lancashire), 'Bass Rock' (island of the East Coast of Scotland) and "The Bass" (another Scottish island).


A final allusion to the rules established and followed by the physician throughout his life can be made: general canons which are still followed in hospitals today, they embody a final representation of the man that was, William Harvey.


'''Останні роки життя Харві, смерть і похорон'''
"That none be taken into the Hospital but such as be curable, or but a certain number of such as are curable.
That none lurk here for relief only or for slight causes.
That the Chirurgions, in all difficult cases or where inward physic may be necessary, shall consult with the Doctor, at the times he sitteth once in the week and then the Surgeon himself relate to the Doctor what he conceiveth of the cure and what he hath done therein.
That no Chirurgion or his man do trepan the head, pierce the body, dismember, or do any great operation on the body of any but with the approbation and the direction of the Doctor..."[29]
William Harvey
Color Portrait
William Harvey, after a painting by Cornelius Jansen
William Harvey
1957 William Harvey Soviet Union postage stamp
Pulitzer Prize-winning historian Arthur Schlesinger Jr. included William Harvey in a list of "The Ten Most Influential People of the Second Millennium" in the World Almanac & Book of Facts.


Здача Оксфорда в 1645 році знаменує початок поступового відходу Харві з суспільного життя і обов'язків. Тепер йому було шістдесят вісім років, і він був бездітний, до цього часу Харві втратив трьох братів і дружину. Тому він вирішив повернутися в Лондон і в різний час жив зі своїми братами Еліавом і Данилом. Вийшовши на пенсію з лікарні Святого Варфоломія і займаючи різні інші вищезгадані посади, він провів більшу частину цього часу за читанням загальної літератури. Однак було зроблено кілька спроб повернути Харві в "робочий світ"; ось витяг з одного з відповідей Харві:
See also [edit]Miguel Servet
Amato Lusitano – Portuguese 16th century physician, also credited with the discovery of the circulation of the blood
Josephus Struthius
Scientific revolution
List of multiple discoveries
References [edit]^ "There's a reasonable basis to assume that it was Dr. Amatus who first discovered the "Blood circulation" phenomena". Retrieved December 8, 2012.
^ Wilson and Aubrey (1962). "Malter Warner". Aubrey's Brief Lives. Michigan U. Press. p. 315. Retrieved December 1, 2012.
^ D'Arcy Power, p. 4
^ Venn, J.; Venn, J. A., eds. (1922–1958). "Harvie, William". Alumni Cantabrigienses (10 vols) (online ed.). Cambridge University Press.
^ D'Arcy Power, pp. 26–27
^ D'Arcy Power, p. 29
^ D'Arcy Power, pp. 35–36
^ D'Arcy Power, p. 52
^ D'Arcy Power, pp. 62–64
^ D'Arcy Power, p. 74
^ D'Arcy Power, pp. 85–86
^ Edward Chaney, The Grand Tour and the Great Rebellion: Richard Lassels and 'The Voyage of Italy' in the Seventeenth Century (Geneva-Turin, 1985), pp. 291–93.
^ D'Arcy Power, p. 125
^ D'Arcy Power, p. 130
^ D'Arcy Power, pp. 150–151
^ D'Arcy Power, pp. 166–167
^ D'Arcy Power, p. 169
^ D'Arcy Power, pp. 174–175
^ D'Arcy Power, p. 193
^ D'Arcy Power, pp. 202–203
^ Young, R. A. (1940). "The Pulmonary Circulation--Before and After Harvey: Part I". BMJ 1 (4122): 1. doi:10.1136/bmj.1.4122.1. PMC 2176288. PMID 20782884.
^ A FORGOTTEN CHAPTER IN THE HISTORY OF THE CIRCULATION OF THE BLOOD Pg3 - Nih.gov
^ Regina Bailey. "William Harvey – Father of Cardiovascular Medicine". about.com. Retrieved September 26, 2010.
^ National Anti-Vivisection Society (Great Britain) (1894). The Animal's defender and zoophilist, Volume 13. 20, Victoria Street, London, S.W.: The Victoria Street Society for the Protection of Animals from Vivisection. p. 297.
^ William Osler, The Evolution of Modern Medicine, Kaplan Publishing, 2009 ISBN 1607140535
^ Michael Servetus Research Website with graphical study on the Manuscript of Paris by Servetus
^ D'Arcy Power, p. 145
^ D'Arcy Power, p. 144
^ D'Arcy Power, pp. 99–103
Bibliography [edit]D'Arcy Power. William Harvey: Masters of Medicine. ISBN 978-1-4179-6578-6.
Further reading [edit]Butterfield, Herbert (1957). The Origins of Modern Science (revised ed.). New York: The Free Press.
Gregory, Andrew (2001). Harvey's Heart, The Discovery of Blood Circulation. Cambridge, England: Icon Books.
Harvey, William (1889). On the Motion of the Heart and Blood in Animals. London: George Bell and Sons.
Harvey, William; Translated by Kenneth J. Franklin. Introduction by Dr. Andrew Wear (1993). The Circulation of the Blood and Other Writings. London: Everyman: Orion Publishing Group. ISBN 0-460-87362-8.
Harris, Paul (2007). William Harvey, Folkestone's Most Famous Son. Folkestone: Lilburne Press.
Kearney, Hugh (1971). Science and Change 1500 – 1700. New York: McGraw-Hill.
Mitchell, Silas Weir (1907). Some Memoranda in Regard to William Harvey, M.D.
Munk, William (1878). The Roll of the Royal College of Physicians of London, Vol. I (2nd ed.). London. pp. 124–146.
Rapson, Helen (1982). The Circulation of the Blood. London: Frederick Muller.
Singer, Charles (1959). A History of Biology (third, revised ed.). London: Abelard-Schuman.
Wright, Thomas (2012). Circulation. London: Chatto.
Royal Society of Medicine (Great Britain) (1913). Portraits of Dr. William Harvey. London: Humphrey Milford, Oxford University Press.
Willis, Robert (translator) (1847). The Works of William Harvey. London: Sydenham Society.
External links [edit] Wikimedia Commons has media related to: William Harvey
Wikiquote has a collection of quotations related to: William Harvey
William Harvey info from the (US) National Health Museum
The life and work of William Harvey @ Ward's Book of Days
The Harvey Genealogist: The Harvey Book: PART ONE (mentions William Harvey and various ancestors and relatives)
William Harvey: "On The Motion Of The Heart And Blood In Animals", 1628
William Harvey
Academic offices
Preceded by
Nathaniel Brent Warden of Merton College, Oxford
1645–1648 Succeeded by
Nathaniel Brent
Persondata
Name Harvey, William
Alternative names
Short description
Date of birth 1 April 1578
Place of birth Folkestone
Date of death 3 June 1657
Place of death Roehampton


У подальшому житті Харві він страждав від подагри, каменів у нирках і безсоння.  У 1651 році, після публікації його останньої роботи Exercitationes de Generatione Animalium (Вправи з породження тварин), вважається, що Гарві спробував покінчити життя самогубством за допомогою laudanum (спиртової настоянки опію).  Однак ця спроба провалилася.
Retrieved from "http://en.wikipedia.org/w/index.php?title=William_Harvey&oldid=555965344"
Categories: 1578 births1657 deaths17th-century English medical doctors17th-century Latin-language writersAlumni of Gonville and Caius College, CambridgeAlumni of the Medical College of St Bartholomew's HospitalBritish anatomistsBritish biologistsEnglish AnglicansFellows of Merton College, OxfordHistory of anatomyPeople educated at The King's School, CanterburyPeople from FolkestoneUniversity of Padua alumniWardens of Merton College, OxfordPeople of the Tudor periodPeople of the Stuart periodHidden categories: Articles contradicting other articlesPersondata templates without short description parameter
Navigation menuPersonal toolsCreate accountLog in NamespacesArticle Talk VariantsViewsRead Edit View history ActionsSearch NavigationMain page
Inhalt
Featured content
Current events
Random article
Donate to Wikipedia
InteractionHelp
About Wikipedia
Community portal
Recent changes
Contact Wikipedia
ToolboxWhat links here
Related changes
Upload file
Special pages
Permanent link
Page information
Cite this page
Print/exportCreate a book
Download as PDF
Printable version
Languagesالعربية
Azərbaycanca
Български
Bosanski
Brezhoneg
Català
Česky
Deutsch
Eesti
Español
Esperanto
Euskara
فارسی
Français
Gaeilge
Galego
한국어
Hrvatski
Bahasa Indonesia
Italiano
עברית
Basa Jawa
ქართული
Қазақша
Kurdî
Latina
Latviešu
Lëtzebuergesch
Lietuvių
Magyar
Македонски
മലയാളം
မြန်မာဘာသာ
Nederlands
日本語
Norsk bokmål
Polski
Português
Română
Русский
संस्कृतम्
Simple English
Slovenčina
Slovenščina
کوردی
Српски / srpski
Srpskohrvatski / српскохрватски
Suomi
Svenska
Tagalog
தமிழ்
తెలుగు
ไทย
Türkçe
Українська
Tiếng Việt
粵語
中文
Edit links
This page was last modified on 20 May 2013 at 16:19.


"Чи Будете ви тією людиною, яка порадила б мені покинути мирну гавань, де я зараз проводжу своє життя, і знову відправитися в невірне море? Ти прекрасно знаєш, яку бурю підняли мої колишні одкровення. Набагато краще часто ставати мудрішими вдома і в самоті, ніж публікувати те, що ви накопичили з нескінченною працею, щоб викликати бурі, які можуть позбавити вас спокою і тиші до кінця ваших днів".
Text is available under the Creative Commons Attribution-ShareAlike License; additional terms may apply. By using this site, you agree to the Terms of Use and Privacy Policy.
Wikipedia® is a registered trademark of the Wikimedia Foundation, Inc., a non-profit organization.
Privacy policy About Wikipedia Disclaimers Contact Wikipedia Mobile view
{{commons|William Harvey|William Harvey}}
* {{УРЕ}}, Том 2., К., 1978, стор. 482
* [http://www.accessexcellence.org/RC/AB/BC/William_Harvey.html Біографія Вільяма Харвея на сайті Національного Музея Здоров'я (США)] {{ref-en}}
* [http://www.wardsbookofdays.com/1april.htm Життя і праця Вільяма Харвея на веб-ресурсі wardsbookofdays.com («Книга дат»] {{ref-en}}


Харві помер у Рохемптоні в будинку свого брата Еліава 3 червня 1657 року. Описи цієї події, здається, показують, що він помер від крововиливу в мозок з судин, давно пошкоджених подагрою: цілком імовірно, що ліва Середня мозкова артерія вийшла з ладу, що призвело до поступового накопичення крові в мозку, яка в кінцевому підсумку переповнювала його. Існує досить докладний звіт про те, що сталося в той день. Харві
{{bio-stub}}


"пішов говорити і виявив, що у нього мертвий параліч на язиці; тоді він побачив, що з ним буде. Він знав, що тоді не було ніяких надій на його одужання, тому в даний час він посилає за своїми юними племінниками, щоб вони підійшли до нього. Потім він зробив знаки (бо, охоплений мертвим паралічем на своїй мові, він не міг говорити), щоб дати йому кров на мові, що принесло йому мало користі або не принесло ніякої користі, і так закінчив свої дні, померши ввечері того дня, в який він був вражений, параліч дав йому легкий паспорт" .
{{DEFAULTSORT:Гарвей, Вільям}}

Його заповіт розподілив його матеріальні блага і багатство по всій його великій родині, а також залишив значну суму грошей Королівському коледжу лікарів.

Харві був похований у церкві Святого Андрія в Хемпстеді на півночі Ессекса. Похоронна процесія почалася 26 червня 1657 року, і Харві був поміщений в "каплицю Харві", побудовану Еліабом. Відомі також умови поховання Харві:"Харві був покладений в каплиці між тілами двох його племінниць, і, як і вони, він був укладений в свинцевий труну, без труни". У День Святого Луки, 18 жовтня 1883 року, останки Харві були перепоховані, свинцевий футляр був винесений зі сховища вісьмома членами коледжу лікарів і поміщений в саркофаг, що містить його роботи і напис:

"Тіло Вільяма Харві Лапта в свинці, просто запаяне, було покладено без оболонки або будь-якого огорожі в сховище Харві цієї церкви в Хемпстеді, Ессекс, в червні 1657 року. З плином часу свинець, що оточував останки, був настільки серйозно пошкоджений через оголення і природного розкладання, що поставив під загрозу його збереження, що зробило його ремонт обов'язком тих, хто зацікавлений в пам'яті прославленого першовідкривача кровообігу. Королівський коледж лікарів, корпоративним органом якого Харві був щедрим благодійником, в 1882-1883 роках, з дозволу представників сім'ї Харві, взяв на себе цей обов'язок. Відповідно до цього визначення свинцевий похоронний сундук, в якому знаходилися останки Харві, був відремонтований і, наскільки це було можливо, відновлений у своєму первісному стані... ".-->

== Див. також ==
* [[Список вчених-ембріологів]]
* [[Кровообіг]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* {{УРЕ}}, Том 2., К., 1978, стор. 482
* [http://www.accessexcellence.org/RC/AB/BC/William_Harvey.html Біографія Вільяма Харві] {{ref-en}}
* [http://www.wardsbookofdays.com/1april.htm Життя і праця Вільяма Харві] {{ref-en}}


{{бібліоінформація}}
{{Med-bio-stub}}
{{DEFAULTSORT:Гарвей Вільям}}
[[Категорія:Британські медики]]
[[Категорія:Британські медики]]
[[Категорія:Природознавці]]
[[Категорія:Природознавці]]
[[Категорія:Фізіологи]]
[[Категорія:Фізіологи]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Випускники Ґонвілл-енд-Кіз-Коледжу (Кембридж)]]
[[Категорія:Випускники Падуанського університету]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо кратер на Місяці]]

Поточна версія на 14:22, 26 березня 2024

Ві́льям Гарвей
англ. William Harvey[1]
Народився1 квітня 1578(1578-04-01)
Фолкстон, Королівство Англія[2][3]
Помер3 червня 1657(1657-06-03) (79 років)
Рогемптон, Королівство Англія
Країна Королівство Англія
Національністьанглієць
Діяльністьбіолог, лікар, анатом, фізіолог
Alma materКембриджський університет
Галузьмедицина
фізіологія
ЗакладУніверситет Оксфорда
ВчителіCesare Cremoninid і Hieronymus Fabriciusd
Відомі учніFrancis Glissond[4]
Відомий завдяки:кровообіг
БатькоThomas Harveyd[5][3]
МатиJoan Halked[5]
У шлюбі зElizabeth Browned
Автограф
CMNS: Вільям Гарвей у Вікісховищі

Ві́льям Гарвей (англ. William Harvey; 1 квітня 1578, Фолкстон, графство Кент  — 3 червня 1657, Лондон) — англійський лікар, анатом і природознавець, засновник фізіології та ембріології.

Освіту здобув у Кембриджі (1597) та університеті італійського міста Падуя (1602). Працював у Лондоні.

Вільям Гарвей

Внесок в науку

[ред. | ред. код]

Гарвей створив вчення про кровообіг, зокрема довів, що серце є активним м'язовим осередком кровообігу і те, що кров рухається в одному напрямку по замкненій системі кровоносних судин. Описав мале і велике кола кровообігу.

Найбільш помітним внеском Гарвея в науку було відкриття кровообігу. До роботи Гарвея вважалося, що кров постійно виробляється і споживається організмом. Експерименти та спостереження Гарвея, однак, привели його до висновку, що кров постійно циркулює тілом, а серце його проштовхує. Він продемонстрував це за допомогою серії експериментів, включаючи розтин тварин і використання лігатур для перекриття кровотоку. Його висновки були опубліковані в книзі «Анатомічне дослідження руху серця і крові у тварин» у 1628 році, яка заклала основу для розуміння кровообігу та серцево-судинної фізіології.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Вільям Гарвей і кола кровообігу
Вільям Гарвей і кола кровообігу

«Про м'язи» (1667)

  • «Вправи з породження тварин» (1651)
  • «Про рух серця і крові у тварин» (1628)

У 1628 році у своїй книзі «Про рух крові» він заявив, що артерії та вени мають протилежне призначення, що до органів кров тече тільки по артеріях, а по венах повертається назад до серця. Іншими словами, Гарвей відкрив, що одна і та ж кількість крові здійснює в організмі круговий рух. У ті часи це було революцією в науці, бо йшло врозріз зі вченнями авторитетів древності. Гарвей заявив: «Я вважаю, що анатоми повинні вчитися і вчити не по книгах, а в майстерні природи». Відкриття Гарвея було вороже сприйняте католицькою церквою.

Погляди

[ред. | ред. код]

Гарвей закликав до ретельного дослідження організму і представив стільки незаперечних фактів на захист свого вчення, що не тільки переміг супротивників, але і ввів у науку експеримент, досвід для вивчення роботи людського тіла.

Був прихильником наукового методу і вірив у важливість спостережень і експериментів у вивченні медицини. Він також був рішучим прихильником використання розтину в медичній освіті, оскільки це дозволяло краще зрозуміти структуру та функції тіла.

Експерименти

[ред. | ред. код]

Гарвей також вивчав зародковий розвиток тварин. Сутність своїх дослідів він хибно підсумував у вислові: «Усе живе — із яйця»


Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.oxforddnb.com/view/10.1093/ref:odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-12531
  2. ↑ Гарвей Уильям // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ а б https://history.rcplondon.ac.uk/inspiring-physicians/william-harvey
  4. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage

Джерела та література

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1039622 · BNC: a10952615 · BNE: XX1724032 · BNF: 122160891 · BNMM: 000055503 · CANTIC: 981058516283406706 · CONOR.SI: 46749539 · FAST: 31806 · Freebase: /m/0d91f · GND: 118546481 · ICCU: RAVV062234 · ISNI: 0000000120958361 · J9U: 987007262584005171 · LCCN: n79021742 · LIBRIS: 75kmnc0r1gbwqq5 · MAK: 9810569447505606 · Museo Galileo: 17264 · NDL: 00522442 · NKC: nlk20000079343 · NLA: 852994 · NLG: 247032 · NLI: 000060625 · NLP: a0000003066361 · NTA: 068478275 · NUKAT: n97062500 · PTBNP: 715837 · PUST: 86313 · SDBM: 572 · SELIBR: 205433 · SHARE: 2360, 512248 · SUDOC: 030822556 · UPSA: 1403427 · VcBA: 495/178164 · VIAF: 29584187
Зірка життя Це незавершена стаття про лікаря, який займається наукою.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Гарвей&oldid=42199948