Українська народна трудова партія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 12:29, 27 березня 2024

Украї́нська трудова́ па́ртія (УТП) — заснована 18 жовтня 1917 у Києві, ідеологічно близька до Української Партії Соціалістів-Революціонерів. У ній брали участь переважно українські кооператори, лідером був Федір Крижанівський, який представляв УТП в Центральній і Малій Раді та в Українському Національному Союзі. УТП була малочисельна і не відіграла великої ролі.
Українська Трудова Партія (також Трудова Партія, Українська Народна Трудова Партія) — назва галицької Національно-Демократичної Партії, ухвалена на партійному з'їзді 28 березня 1919 у Станиславові. Вона була найсильнішою галицькою партією в Українській Національній Раді (ЗУНР) і Генеральному Секретаріаті; до неї належав президент ЗУНР Євген Петрушевич і члени його уряду.

Народний Комітет УТП протестував проти Варшавської угоди уряду УНР з Польщею, яка визнавала приналежність Галичини до Польщі; 4 серпня 1921 — проти Ризького договору.

УТП заперечувала польську державність на українських землях, кваліфікувала польську владу як чужу окупацію і визнавала уряд ЗУНР під проводом Євгена Петрушевича за кордоном.

21 травня 1923 Народний з'їзд УТП протестував проти рішення Ради Амбасадорів 14 березня 1923, що віддала Галичину Польщі. Це рішення викликало значні розходження серед керівних кіл УТП. В її проводі позначився поділ на 3 групи:

т. зв. незалежна (орган «Наш Прапор»; лідери: Є. Евин, о. Олександр Стефанович, Ісидор Голубович), яка відкидала рішення Ради Амбасадорів, будь-яку спробу полагодити українсько-польські взаємини та підпорядкувалася закордонній групі партії з Євгеном Петрушевичем на чолі.
Впливова група «Діла», яка підкреслювала незалежність крайової політики від закордонних центрів, зокрема від групи Петрушевича, що тоді перейшов політично на радянофільство («група політичного реалітету»).
Група, яка покинула УТП і заснувала Українську Партію Національної Роботи.

Уже 1924 між цими 3 групами почалися переговори про консолідацію українського національно-демократичного табору, які призвели на з'їзді 11 липня 1925 до їх повного злиття в Українське Національно-Демократичне Об'єднання (УНДО)^[1].

Примітки

↑ Кугутяк М., Дерещук Т. Проблема польсько-українських відносин у політичному дискурсі Західно-Української Народної Республіки // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 254 - 258. ISBN 978-966-2067-65-1.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Кугутяк М. Історія української націонал-демократії (1918-1929). Т. І. - Київ - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - 536 с.
Кугутяк М. Українська націонал-демократія (1918-1939). Т.2. - Київ - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. - 704 с.

Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кугутяк М., Дерещук Т. Проблема польсько-українських відносин у політичному дискурсі Західно-Української Народної Республіки // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 254 - 258. ISBN 978-966-2067-65-1.

[1]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+* '''Украї́нська трудова́ па́ртія (УТП)''' — заснована [[18 жовтня]] [[1917]] у [[Київ|Києві]], ідеологічно близька до [[Українська Партія Соціалістів-Революціонерів|Української Партії Соціалістів-Революціонерів]]. У ній брали участь переважно українські кооператори, лідером був [[Федір Крижанівський]], який представляв УТП в [[Українська Центральна Рада|Центральній]] і Малій Раді та в [[Український Національний Союз|Українському Національному Союзі]]. УТП була малочисельна і не відіграла великої ролі.
-'''Українська Трудова Партія''' (УТП)
+* '''Українська Трудова Партія''' (також ''Трудова Партія'', ''Українська Народна Трудова Партія'') — назва [[галичина|галицької]] Національно-Демократичної Партії, ухвалена на партійному з'їзді [[28 березня]] [[1919]] у [[Станислав]]ові. Вона була найсильнішою галицькою партією в [[Українська Національна Рада ЗУНР|Українській Національній Раді]] ([[ЗУНР]]) і Генеральному Секретаріаті; до неї належав [[президент]] ЗУНР [[Петрушевич Євген|Євген Петрушевич]] і члени його уряду.
-— заснована 18. 10. [[1917]] у Києві, ідеологічно близька до [[Українська Партія Соціалістів-Революціонерів|Укр. Партії Соціалістів-Революціонерів]]. У ній брали участь перев. укр. кооператори, лідером був Ф. Крижанівський, який представляв УТП в [[Українська Центральна Рада|Центральній]] і Малій Раді та в [[Український Національний Союз|Укр. Нац. Союзі]]. УТП. була малочисельна і не відограла більшого значення.
+Народний Комітет УТП протестував проти [[Варшавський договір 1920|Варшавської угоди уряду УНР з Польщею]], яка визнавала приналежність Галичини до Польщі; 4 серпня 1921 — проти [[Ризький мир|Ризького договору]].
+УТП заперечувала польську державність на українських землях, кваліфікувала польську владу як чужу окупацію і визнавала уряд ЗУНР під проводом Євгена Петрушевича за кордоном.
+травня 1923 Народний з'їзд УТП протестував проти рішення Ради Амбасадорів 14 березня 1923, що віддала Галичину Польщі. Це рішення викликало значні розходження серед керівних кіл УТП. В її проводі позначився поділ на 3 групи:
+# т. зв. незалежна (орган «[[Наш Прапор (часопис, 1923)|Наш Прапор]]»; лідери: Є. Евин, о. [[Олександр Стефанович]], [[Ісидор Голубович]]), яка відкидала рішення Ради Амбасадорів, будь-яку спробу полагодити українсько-польські взаємини та підпорядкувалася закордонній групі партії з Євгеном Петрушевичем на чолі.
+# Впливова група [[Діло (газета)|«Діла»]], яка підкреслювала незалежність крайової політики від закордонних центрів, зокрема від групи Петрушевича, що тоді перейшов політично на [[радянофільство]] («група політичного реалітету»).
+# Група, яка покинула УТП і заснувала [[Українська Партія Національної Роботи|Українську Партію Національної Роботи]].
+Уже [[1924]] між цими 3 групами почалися переговори про консолідацію українського національно-демократичного табору, які призвели на з'їзді [[11 липня]] [[1925]] до їх повного злиття в [[УНДО|Українське Національно-Демократичне Об'єднання]] (УНДО)<ref>Кугутяк М., Дерещук Т. Проблема польсько-українських відносин у політичному дискурсі Західно-Української Народної Республіки // [https://chtyvo.org.ua/authors/Avtorskyi_kolektyv/Zakhidno-Ukrainska_Narodna_Respublika_1918-1923_Entsyklopediia_Tom_3_P-S.pdf Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3]: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 254 - 258. <nowiki>ISBN 978-966-2067-65-1</nowiki>.</ref>.
-'''Українська Трудова Партія''' (також Трудова Партія, Укр. Нар. Трудова Партія)
+== Примітки ==
-— назва гал. Нац.-Дем. Партії, ухвалена на партійному з'їзді 28. 3. 1919 у Станиславові. Вона була найсильнішою гал. партією в [[Українська Національна Рада ЗУНР|Укр. Нац. Раді ЗУНР]] і Ген. Секретаріаті; до неї належав диктатор [[ЗУНР]] [[Петрушевич Євген|Є. Петрушевич]] і чл. його уряду. Нар. Комітет УТП протестував проти [[Варшавський договір 1920|Варшавської угоди уряду УНР з Польщею]], яка визнавала приналежність Галичини до Польщі; 4. 8. 1921 — проти [[Ризький мир|Ризького договору]]. УТП заперечувала поль. державність на укр. землях, кваліфікувала поль. владу як чужу окупацію і визнавала уряд ЗУНР під проводом Є. Петрушевича за кордоном. 21. 5. 1923 Нар. з'їзд УТП протестував проти рішення Ради Амбасадорів 14. 3. 1923, що визнала Галичину Польщі. Це рішення викликало значні розходження серед керівних кіл УТП. У її проводі позначився поділ на 3 групи: 1) т. зв. незалежна (орган «Наш Прапор»; лідери: Є. Евин, о. О. Стефанович, І. Голубович), яка відкидала рішення Ради Амбасадорів, будь-яку спробу полагодити укр.-поль. взаємини та підпорядкувалася закордонній групі партії з Є. Петрушевичем на чолі. 2) Впливова група «Діла», яка підкреслювала незалежність крайової політики від закордонних центрів, зокрема від групи Петрушевича, що тоді перейшов політично на радянофільство («група політ. реалітету»). 3) Група, яка покинула УТП і заснувала [Українська Партія Національної Роботи[|Укр. Партію Нац. Роботи]].
+{{reflist}}
+== Джерела ==
+* {{ЕУ}}
+* [https://chtyvo.org.ua/authors/Kuhutiak_Mykola/Istoriia_ukrainskoi_natsional-demokratii_1918-1929_Tom_1/ Кугутяк М. Історія української націонал-демократії (1918-1929). Т.] І. - Київ - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - 536 с.
+* [https://chtyvo.org.ua/authors/Kuhutiak_Mykola/Ukrainska_natsional-demokratiia_1918-1939_Tom_2/ Кугутяк М. Українська націонал-демократія (1918-1939). Т.2]. - Київ - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. - 704 с.
+{{Hist-stub}}
-Уже 1924 між цими 3 групами почалися переговори про консолідацію укр.-нац. дем. табору, які призвели на з'їзді 11. 7. 1925 до їх повного злиття в [[Українське Національно-Демократичне Об'єднання|Укр. Нац.Дем. Об'єднання]] (УНДО).
+[[Категорія:Засновані в Україні 1917]]
-===Література===
+[[Категорія:Історія Галичини]]
-* {{ЕУ}}
-[[Категорія:Історія України]]
 [[Категорія:Історичні політичні партії та рухи України]]
+[[Категорія:Політичні партії України кінця XIX — початку XX сторіччя]]
-[[pl:Ukraińska Ludowa Partia Pracy]]
-{{Hist-stub}}

Українська народна трудова партія: відмінності між версіями

Поточна версія на 12:29, 27 березня 2024

Примітки

Джерела

Навігаційне меню

Пошук