Євангельські християни: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Spasanskii (обговорення | внесок)
408 редагувань
Немає опису редагування
Spasanskii (обговорення | внесок)
408 редагувань
Немає опису редагування
 
(Не показано 44 проміжні версії 9 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Євангельські християни''' ('''євангельське християнство''', '''євангелісти''', також '''євангельські віруючі''') — це прибічники всесвітнього міжконфесійного руху в протестантському християнстві, які підкреслюють важливу роль [[народження згори]], під час якого людина переживає особисте навернення, [[Євангеліє]] і [[Біблія]] є авторитетом і розглядається як [[Sola scriptura|основне джерело вчення]] <ref>''"Evangelicals and Evangelicalism". University of Southern California. Retrieved May 11, 2022. At its most basic level, evangelical Christianity is characterized by a belief in the literal truth of the Bible, a "personal relationship with Jesus Christ", the importance of encouraging others to be "born again" in Jesus and a lively worship culture. This characterization is true regardless the size of the church, what the people sitting in the pews look like or how they express their beliefs''.</ref> <ref>''Sweet, Leonard I. (1997). The Evangelical Tradition in America. Mercer University Press. p. 132. ISBN 978-0-86554-554-0. ...evangelical Christianity, which united by a common authority (the Bible), shared experience (new birth/conversion), and commitment to the same sense of duty (obedience to Christ through evangelism and benevolence)''.</ref><ref>''Kidd, Thomas S. (September 24, 2019). Who Is an Evangelical?. Yale University Press. p. 4. ISBN 978-0-300-24141-9. What does it mean to be evangelical? The simple answer is that evangelical Christianity is the religion of the born again''.</ref><ref>''Stanley 2013, p. 11. "As a transnational and transdenominational movement, evangelicalism had from the outset encompassed considerable and often problematic diversity, but this diversity had been held in check by the commonalities evangelicals on either side of the North Atlantic shared – most notably a clear consensus about the essential content of the gospel and a shared sense of the priority of awakening those who inhabited a broadly Christian environment to the urgent necessity of a conscious individual decision to turn to Christ in repentance and faith. Evangelicalism had maintained an ambiguous relationship with the structures of Christendom, whether those structures took the institutional form of a legal union between church and state, as in most of the United Kingdom, or the more elusive character that obtained in the United States, where the sharp constitutional independence of the church from state political rulership masked an underlying set of shared assumptions about the Christian (and indeed Protestant) identity of the nation. Evangelicals had differed over whether the moral imperative of national recognition of godly religion should also imply the national recognition of a particular church, but all had been agreed that being born or baptized within the boundaries of Christendom did not in itself make one a Christian."''.</ref>.Слово ''євангельський'' походить від грецького (''euangelion'') слова, що означає «добра новина» <ref>{{Cite web|title=Evangelical church {{!}} Definition, History, Beliefs, Key Figures, & Facts {{!}} Britannica|url=https://www.britannica.com/topic/Evangelical-church-Protestantism|website=www.britannica.com|date=2023-10-27|accessdate=2023-12-25|language=en}}</ref>.


'''Євангельське християнство''' ( '''євангельські християни''', '''євангелісти''', також '''євангельські віруючі''' ) — це ряд [[Протестантизм|протестантських]] конфесії <ref name="Сперанская">{{Православна енциклопедія|180930|Евангелики|16|694-697|[[Сперанская, Елена Сергеевна|Сперанская Е. С.]]}}</ref> {{Sfn|Гренц, Гурецки, Нордлинг|2006|с=45}} {{Sfn|Бингэм|2006|с=148—151}}, які отримали узагальнену назву через прагнення буквально виконати [[Євангеліє]] [[Біблія|і Біблію]] в цілому, що розглядається як [[Sola scriptura|основне джерело вчення]] .
Основні характерні риси євангельських протестантських церков: акцент на [[Народження згори|особистому духовному відродженні]] кожного віруючого, місіонерська активність та етична позиція<ref name="Сперанская">{{Православна енциклопедія|180930|Евангелики|16|694-697|[[Сперанская, Елена Сергеевна|Сперанская Е. С.]]}}</ref>{{Sfn|Bebbington|2003|с=}}{{Sfn|Marsden|1991|с=4}}.


⚫
Напрямок християнства розглядає [[Спасіння (християнство)|спасіння]] як дар, що не залежить від діл, і вважає, що він можливий тільки через віру в [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]<ref>{{Cite book
Основні характерні риси євангельських протестантських церков: акцент на [[Народження згори|особистому духовному відродженні]] кожного віруючого, місіонерська активність та сувора етична позиція <ref name="Сперанская">{{Православна енциклопедія|180930|Евангелики|16|694-697|[[Сперанская, Елена Сергеевна|Сперанская Е. С.]]}}</ref> {{Sfn|Bebbington|2003|с=}} {{Sfn|Marsden|1991|с=4}} .
|url=https://bibleonline.ru/bible/ubio/eph-2/
|title=До Ефесян, глава 2 {{!}} Біблія в пер. Івана Огієнка
|language=uk
|accessdate=6 січня 2022
|archive-date=6 січня 2022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20220106184651/https://bibleonline.ru/bible/ubio/eph-2/
}}</ref>.


⚫
За оцінками американських дослідників, у 2016 році у світі налічувалося близько 619 мільйонів євангелістів, тобто кожен четвертий християнин<ref name="CNRS">Loup Besmond de Senneville, la-croix.com, [https://www.la-croix.com/Religion/Monde/Dans-monde-chretien-quatre-evangelique-2016-01-25-1200735150 Dans le monde, un chrétien sur quatre est évangélique] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171111041849/https://www.la-croix.com/Religion/Monde/Dans-monde-chretien-quatre-evangelique-2016-01-25-1200735150 |date=11 листопада 2017 }}, France, January 25, 2016</ref>. Найбільша концентрація євангелістів у світі перебуває у США. Американські євангелісти складають чверть населення країни та її найбільшу релігійну групу<ref name="pew research">{{Cite web|last=Smith|first=Gregory A.|last2=Masci|first2=David|title=5 facts about U.S. evangelical Protestants|url=http://www.pewresearch.org/fact-tank/2018/03/01/5-facts-about-u-s-evangelical-protestants/|publisher=[[Pew Research Center]]|date=2018-03-03|accessdate=4 січня 2022|archive-date=1 березня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180301220839/http://www.pewresearch.org/fact-tank/2018/03/01/5-facts-about-u-s-evangelical-protestants/}}</ref><ref>{{Cite web|title=Religion in America: US Religious groups|url=http://www.pewforum.org/religious-landscape-study/|publisher=[[Pew Research Center]]|accessdate=4 січня 2022|archive-date=29 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160329123045/http://www.pewforum.org/religious-landscape-study/}}</ref>. Основними рухами євангелістів є [[Баптизм|баптистські церкви]], [[П'ятдесятництво|п'ятидесятники]], харизматичні євангелісти, неохаризматичні євангелісти та неденомінаційні євангелісти.
⚫
Напрямок християнства розглядає [[Спасіння (християнство)|спасіння]] як дар, що не залежить від діл, і вважає, що він можливий тільки через віру в [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] {{Sfn|Шевченко|2004|с=142}} .

Термін «євангельські християни» в російському контексті трактується неоднозначно {{Sfn|Никитин|2019}} . У 2019 році в академічному співтоваристві розгорнулася активна полеміка щодо необхідності уточнити значення цього терміну. Приводом для дискусії стала озвучена представниками Всесоюзної співдружності євангельських християн {{Efn|Организация, созданная в постсоветской России и претендующая на преемство [[Всероссийский союз евангельских христиан|Всероссийского союза евангельских христиан]].}} теза про «200-річну історію євангельського руху в Росії», яку, на їхню думку, слід відраховувати від початку роботи над Синодальним перекладом Біблії {{Sfn|Никитин|2019}} . Ця ідея викликала критику з боку відомих істориків {{Sfn|Никитин|2019}} . Тезі протиставили концепцію, що склалася у вітчизняній історіографії, згідно з якою євангельський рух / євангельсько-баптистський рух у Росії зародився в середині XIX століття {{Sfn|Никитин|2019}} .

⚫
За оцінками американських дослідників, у 2016 році у світі налічувалося близько 619 мільйонів євангелістів, тобто кожен четвертий християнин <ref name="CNRS">Loup Besmond de Senneville, la-croix.com, [https://www.la-croix.com/Religion/Monde/Dans-monde-chretien-quatre-evangelique-2016-01-25-1200735150 Dans le monde, un chrétien sur quatre est évangélique], France, January 25, 2016</ref> . Найбільша концентрація євангелістів у світі перебуває у США . Американські євангелісти складають чверть населення країни та її найбільшу релігійну групу <ref name="pew research">{{Cite web|last=Smith|first=Gregory A.|last2=Masci|first2=David|title=5 facts about U.S. evangelical Protestants|url=http://www.pewresearch.org/fact-tank/2018/03/01/5-facts-about-u-s-evangelical-protestants/|publisher=[[Pew Research Center]]|date=2018-03-03}}</ref> <ref>{{Cite web|title=Religion in America: US Religious groups|url=http://www.pewforum.org/religious-landscape-study/|publisher=[[Pew Research Center]]}}</ref> . Основними рухами євангелістів є [[Баптизм|баптистські церкви]], [[П'ятдесятництво|п'ятидесятники]], харизматичні євангелісти , неохаризматичні євангелісти та неденомінаційні євангелісти.


== Особливості віровчення ==
== Особливості віровчення ==
Євангельські християни вірять, що порятунок людини можливий лише через віру в Ісуса Христа. Вони підкреслюють, що приналежність до будь-якої релігійної організації або регулярне участь у її [[Таїнство|Таїнствах]] не рятують відсутність особистої віри людини.
Євангельські християни вірять, що порятунок людини можливий лише через віру в Ісуса Христа. Вони підкреслюють, що приналежність до будь-якої релігійної організації або регулярна участь у її [[Таїнство|Таїнствах]] не рятують при відсутністю особистої віри людини.


Вважається також, що добрі справи без віри в Христа не забезпечують спасіння душі. Це пояснюється, наприклад, такими словами з Біблії: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився.» ( {{Біблія|Еф|2:8|-9}} ). У деяких згромадженнях підкреслюється, що віра без добрих справ не рятує, оскільки є «мертвою» ( {{Біблія|Иак|2:14|—26}}).
Вважається також, що добрі справи без віри в Христа не забезпечують спасіння душі. Це пояснюється, наприклад, такими словами з Біблії: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився.» ({{Біблія|Еф|2:8|–9}}). Віра без добрих справ не рятує, оскільки є «мертвою» ({{Біблія|Як.|2:14|–26}}).


Євангельські християни вірять, що [[народження згори]] є обов'язковою умовою для набуття спасіння. Під "народженням згори" мається на увазі особливе духовне переживання при зверненні до Бога, відродження мертвого духу людини. При народженні згори людина переживає покаяння (каяття у колишньому гріховному способі життя) і радість від усвідомлення, що його гріхи прощені завдяки жертві Ісуса Христа. Народження згори супроводжується відмовою від гріховного способу життя надалі{{ВЗ|Ісус відповів: "Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений" .|Ин|3:5|-8}}
Євангельські християни вірять, що [[народження згори]] є обов'язковою умовою для набуття спасіння. Під ''народженням згори'' мається на увазі особливе духовне переживання при наверненні до Бога, відродження мертвого духу людини. При народженні згори людина може переживати покаяння (каяття у колишньому гріховному способі життя) і радість від усвідомлення, що його гріхи прощені завдяки жертві Ісуса Христа. Народження згори супроводжується відмовою від гріховного способу життя і надалі{{ВЗ|Ісус відповів: "Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений" .|Ів.|3:5|-8}}
<blockquote class="ts-Начало_цитаты-quote"></blockquote>
<blockquote class="ts-Начало_цитаты-quote"></blockquote>


== Конфесії та напрямки ==
== Конфесії та напрямки ==
У російськомовному дискурсі в цю групу в першу чергу відносять такі конфесії, як [[П'ятдесятництво|п'ятдесятники]] і [[Харизматичний рух|харизмати]], [[меноніти]], [[Баптизм|баптисти]] (у Росії - [[євангельські християни-баптисти]] ), а також Всеросійська співдружність євангельських християн (ВСІХ), що декларує свою спадкоємність [[Євангельські християни (прохановці)|християн )]] .
В цю групу в першу чергу відносять такі конфесії як [[П'ятдесятництво|п'ятдесятники]] і [[Харизматичний рух|харизмати]], [[меноніти]], [[євангельські християни-баптисти]].


При цьому історичні піонери євангельського руху, невід'ємна частина поняття «Evangelicalism» у міжнародному розумінні {{Sfn|Кернс|1992|с=}} — моравська церква, [[Методизм|методисти]], [[Пресвітеріанство|пресвітеріани]], а також лютеранський [[пієтизм]] і [[Низька церква|низькоцерковне]] [[англіканство]] — в російськомовному середовищі. мають на увазі. Крім того, слід мати на увазі, що на Заході конфесії, які традиційно відносяться російськомовним дискурсом до цієї групи, можуть включати як «євангелічні», так і «ліберальні» церкви та союзи, тому «євангеліки» у західному розумінні — це не сукупність. деномінацій, а рух, представлений усередині різних деномінацій {{Sfn|Кернс|1992|с=}} .
При цьому історичні піонери євангельського руху, невід'ємна частина поняття «Evangelicalism» у міжнародному розумінні{{Sfn|Кернс|1992|с=}} — моравська церква, [[Методизм|методисти]], [[Пресвітеріанство|пресвітеріани]], а також лютеранський [[пієтизм]] і [[Низька церква|низькоцерковне]] [[англіканство]]. Крім того, слід мати на увазі, що на Заході конфесії, які традиційно відносяться до цієї групи, можуть включати як «євангелічні», так і «ліберальні» церкви та союзи, тому «євангеліки» у західному розумінні — це не сукупність. деномінацій, а рух, представлений усередині різних деномінацій{{Sfn|Кернс|1992|с=}}.


Крім конфесійного поділу, фахівцями у структурі руху євангельського християнства вбачаються два основних напрямки: ліберальний та консервативний . Крайнім проявом останнього є [[фундаменталізм]] .
Крім конфесійного поділу, фахівцями у структурі руху євангельського християнства вбачаються два основних напрямки: ліберальний та консервативний . Крайнім проявом останнього є фундаменталізм.


Більшість євангельських християн, незважаючи на явні розбіжності у низці питань (лібералізм і консерватизм, [[Армініанство|арміянство]] і [[Кальвіністська церква|кальвінізм]] ), вважає інші євангельські конфесії спорідненими.
Більшість євангельських християн, незважаючи на явні розбіжності у низці питань (лібералізм і консерватизм, [[Армініанство|арміянство]] і [[Кальвіністська церква|кальвінізм]]), вважає інші євангельські конфесії спорідненими.

До сім'ї євангельських християн входять такі протестантські течії:

* [[Харизматичний рух в Україні|харизмати]]
* [[Меноніти в Україні|меноніти]]
* [[євангельські християни-баптисти]]
* [[П'ятидесятництво в Україні|П'ятидесятництво]]
* [[Євангельські християни-суботники, хрещені Духом Святим]]
* [[Церкви Христа]]
* {{iw|Bracia_plymuccy|брати Плімут|pl|Bracia_plymuccy}}
* {{iw|Kościół_Ewangelicznych_Chrześcijan_w_RP|євангельський християнський рух|pl|Kościół_Ewangelicznych_Chrześcijan_w_RP}}
* [[Рух святості|рух святості]]
* [[Місцева церква]]
* [[Неоп'ятидесятництво|Неохаризматичні церкви]]
* [[анабаптизм]]

Крім того, деякі інші течії також можна віднести до євангельських:

* [[англіканство]]
* [[Пресвітеріанство|пресвітеріанство ,]]
* [[конгрегаціоналізм]] ,
* [[методизм]]
* [[Лютеранство в Україні|лютеранство]]
* [[Адвентизм в Україні|Адвентизм]] (який походить від євангелізму, але його приналежність як до євангелізму, так і до протестантизму є дискусійною).


== Богослужіння ==
== Богослужіння ==
⚫
Основне богослужіння (інакше їх ще називають «зібраннями») в євангельських церквах відбувається, як правило, в неділю. Також проводяться зібрання у будні дні. Поширені так звані «домашні групи» — спілкування, спільне вивчення Біблії, молитви і піснеспіви в будинку одного з віруючих.
[[Файл:Baptism-vladivostok333.jpg|міні|300x300пкс| Водохреща євангельських християн-баптистів, серпень 2008 року, Владивосток. Чотири дівчата праворуч готуються до хрещення]]
⚫
Основне богослужіння (інакше їх ще називають «зборами») в євангельських церквах відбувається, як правило, в неділю. Також проводяться збори у будні дні. Поширені так звані «домашні групи» — спілкування, спільне вивчення Біблії, молитви і піснеспіви в одному районі християн у будинку одного з віруючих.


Як правило, богослужіння складаються з однієї чи кількох проповідей; співи псалмів і виголошення молитов між піснеспівами (іноді також зване як «Служіння Прославлення»); заклик до покаяння для тих, хто ще не став християнином; особистих свідоцтв; декламації духовних поезій.
Як правило, богослужіння складаються з однієї чи кількох проповідей; співи псалмів і виголошення молитов між піснеспівами (іноді його називають «Служіння Прославлення»); заклик до покаяння для тих, хто ще не став християнином; особистих свідоцтв; декламації духовних поезій.


Основними [[Обряд|обрядами]] (або [[Таїнство|Таїнствами]] — у євангельських християн використовуються й те й інше поняття) є [[Хрещення]] та [[Євхаристія|Вечеря Господня]] (інакше звана Причастя або Хлібозаломлення).
Основними [[обряд]]ами (або [[Таїнство|Таїнствами]] — у євангельських християн використовуються й те й інше поняття) є [[Хрещення]] та [[Євхаристія|Вечеря Господня]] (по іншому називають Причастя або Хліболамання).


== Історія ==
== Історія ==
Сучасне євангельське християнство одержало стимул для свого розвитку під час [[Реформація|Реформації]] . Вплив на богослов'я євангелістів надали ідеї [[Кальвіністська церква|кальвінізму]] та [[Анабаптисти|анабаптизму]] . Найбільш раннім проявом постреформаційного євангельського християнства стало [[Меноніти|менонітство]], надалі виникає ряд течій: [[Баптизм|баптисти]], [[Методизм|методисти]], [[П'ятдесятництво|п'ятидесятники]], [[Армія Спасіння|армія порятунку]] та низка інших. Формування більшості цих течій проходило під знаком «релігійного відродження» ( [[Велике пробудження|ривайвелізму]] ), повернення до ідеалів раннього християнства та Реформації.
Сучасне євангельське християнство одержало стимул для свого розвитку під час [[Реформація|Реформації]]. Вплив на богослов'я євангелістів надали ідеї [[Кальвіністська церква|кальвінізму]] та [[Анабаптисти|анабаптизму]] . Найбільш раннім проявом постреформаційного євангельського християнства стало [[Меноніти|менонітство]], надалі виникає ряд течій: [[Баптизм|баптисти]], [[Методизм|методисти]], [[П'ятдесятництво|п'ятидесятники]], [[Армія Спасіння|армія спасіння]] та низка інших. Формування більшості цих течій проходило під знаком «релігійного відродження», повернення до ідеалів раннього християнства та Реформації.


⚫
У 1735 році в євангельський рух перейшов методист [[Джордж Вайтфільд]], під впливом якого в 1739 році в євангелизм перейшов молодший брат засновника методизму [[Джон Веслі|Джона Веслі]] Чарльз Веслі. Під їх впливом в англійських колоніях у Північній Америці відбулося велике пробудження у сорокових роках XVIII століття. Під час Великого пробудження наголошувалося на почутті глибокого особистого навернення та необхідності в спасінні через Ісуса Христа. Велике пробудження було спрямовано на середню людину, якій пропонувалися новий стандарт моральності та духовного самоаналізу із запереченням значущості обрядів. Наголошувалося на так званому божественному виливі Святого Духа, необхідного для інтенсивної любові до Бога.
{{Fact2|Ще за століття до європейської [[Реформація|Реформації]] всередині офіційної церковної організації або поза нею виникали течії, які деякі євангельські християни вважають близькими собі за духом. В Європі - це [[вальденси]], послідовники [[Вікліфа]], [[Джон Уікліфа]], [[лолларди]], [[гусіти]] ... На Русі - [[стригольники]], [[неcтяжателі]].|3|04|2021}}


⚫
У 1790 року у [[Північна Америка|Північній Америці]] виникло так зване [[Друге велике пробудження]], що призвело до збільшення чисельності методистських та євангелістичних громад. Наприкінці XIX століття став розвиватися Рух святості, заснований на ідеях [[Армініанство|Армінія]] і відійшов від ідей методизму. У другій половині XIX століття відомим проповідником диспенсаціоналізму став [[Чарльз Гаддон Сперджен]] . З 1850-х років до 1920-х років великий вплив на розвиток руху євангельських християн була так звана Прінстонська богословська школа, представниками якої були Арчібальд Александер і Бенджамін Варфелд.
На розвиток євангельського руху вплинули роботи засновника [[Пієтизм|пієтизму]] Філіпа Якоба Шпенера та Августа Германа Франке .


== Представники світового євангелізму ==
⚫
Вперше євангельські християни з'явилися у XVIII столітті в Англії та Новій Англії. Вважається, що першими проповідниками цього руху стали Уельський [[Методизм|методист]] Хауелл Харріс і Уельський [[Кальвіністська церква|кальвініст]] Даніель Роуленд {{Sfn|Bebbington|2003|с=}} . У цьому ж столітті в Массачусетсі проповідував Джонатан Едвардс, який вплинув на розвиток піетизму в Північній Америці. У 1735 році в євангельський рух перейшов методист [[Джордж Вайтфільд|Джордж Уайтфілд]], під впливом якого в 1739 році в євангеліки перейшов молодший брат засновника методизму [[Джон Веслі|Джона Веслі]] Чарльз Веслі . Під їх впливом в англійських колоніях у Північній Америці відбулося велике пробудження у сорокових роках XVIII століття. Під час Великого пробудження наголошувалося на почутті глибокого особистого навернення та необхідності в спасінні через Ісуса Христа. Велике пробудження було спрямовано на середню людину, якій пропонувалися новий стандарт моральності та духовний самоаналіз із запереченням значущості обрядів. Наголошувалося на так званому божественному виливі Святого Духа, необхідного для інтенсивної любові до Бога.
'''Євангелісти, проповідники, місіонери, церковні ієрархи''': [[Білл Брайт]], {{iw|Wilhelm_Busch_(pastor)|Вільгельм Буш|en|Wilhelm_Busch_(pastor)}}, {{iw|Oswald_Chambers|Освальд Чемберс|en|Oswald_Chambers}}, {{iw|David_du_Plessis|Девід дю Плессі|en|David_du_Plessis}} , {{iw|Jonathan_Edwards_(theologian)|Джонатан Едвардс|en|Jonathan_Edwards_(theologian)}} , {{iw|Charles_Grandison_Finney|Чарльз Грандісон Фінні|en|Charles_Grandison_Finney}}, [[Біллі Грем]], {{iw|Martyn_Lloyd-Jones|Мартін Ллойд-Джонс|en|Martyn_Lloyd-Jones}}, {{iw|Dwight_L._Moody|Дуайт Л. Муді|en|Dwight_L._Moody}}, {{iw|John_Newton|Джон Ньютон|en|John_Newton}}, {{iw|Harold_Ockenga|Гарольд Джон Окенга|en|Harold_Ockenga}}, [[Луїс Палау]], {{iw|Ulrich_Parzany|Ульріх Парзані|en|Ulrich_Parzany}}, [[Чарльз Гаддон Сперджен|Чарльз Сперджен]], {{iw|Billy_Sunday|Біллі Сандей|en|Billy_Sunday}}, {{iw|A._W._Tozer|Ейден Вілсон Тозер|en|A._W._Tozer}}, [[Рік Воррен]], [[Джастін Портал Велбі|Джастін Велбі]], [[Девід Вілкерсон]], [[Nicolaus_Zinzendorf|Ніколаус фон Зінзендорф]].


'''Богослови''' : [[Луї Беркгоф]], {{iw|Donald_G._Bloesch|Дональд Г. Блош|en|Donald_G._Bloesch}}, [[Фредерік Файві Брюс]], {{iw|Thomas_Chalmers|Томас Чалмерс|en|Thomas_Chalmers}}, {{iw|Robert_E._Coleman|Роберт Коулман|pl|Robert_E._Coleman}}, {{iw|Millard_Erickson|Міллард Еріксон|en|Millard_Erickson}}, Дж. Грешам Мейчен, {{iw|William_Griffith_Thomas|Вільям Генрі Гріффіт Томас|en|William_Griffith_Thomas}}, {{iw|Ole_Hallesby|Оле Халлесбі|en|Ole_Hallesby}}, Карл Ф. Генрі, {{iw|Alister_McGrath|Алістер Макграт|en|Alister_McGrath}}, Джон Мюррей, Томас Оден, {{iw|J._I._Packer|Джеймс І. Пекер|en|J._I._Packer}}, {{iw|J._C._Ryle|Джон Чарльз Райл|en|J._C._Ryle}}, {{iw|Francis_Schaeffer|Френсіс А. Шеффер|en|Francis_Schaeffer}}, Рональд Сайдер, Чарльз Сімеон, {{iw|R._C._Sproul|Р. Ч. Спраул|en|R._C._Sproul}}, {{iw|John_Stott|Джон Стотт|en|John_Stott}} , {{iw|Helmut_Thielicke|Хельмут Тіліке|en|Helmut_Thielicke}}, [[Джон Веслі]]
⚫
У 1790 року у Північній Америці виникло так зване Друге Велике пробудження, що призвело до збільшення чисельності методистських та євангелістичних громад. Наприкінці XIX століття став розвиватися Рух святості, заснований на ідеях [[Армініанство|Армінія]] і відійшов від ідей методизму. Джон Нельсон Дарбі розробив ідеї сучасного [[Диспенсаціоналізм|диспенсаціоналізму]], який став інноваційною протестантською біблійною інтерпретацією, яка стала основою подальшого богословського вчення євангельських християн. Диспенсаціоналізм отримав розвиток у біблійних тлумаченнях «Scofield Reference Bible» Сайруса Інгерсона Скоуфілда . Як вважає Марк Світнем, диспенсаціоналізм своїм вченням про буквальне тлумачення Біблії, твердженням про поетапне історичне ставлення Бога з людством, очікуванням найближчого пришестя Ісуса Христа, апокаліптистичними та преміленаристичними ідеями став імпульсом для виникнення руху євангельських християн {{Sfn|Sweetnam|2010|с=}} У другій половині XIX століття відомим проповідником диспенсаціоналізму став [[Чарльз Гаддон Сперджен]] . З 1850-х років до 1920-х років великий вплив на розвиток руху євангельських християн чинила так звана Прінстонська богословська школа, представниками якої були Арчібальд Александер і Бенджамін Варфелд.


'''Громадські активісти''': Томас Бернардо, [[Коррі тен Боом]], [[Вільям Бут]], {{iw|Fred_Catherwood|Фред Катервуд|en|Fred_Catherwood}} , [[Джон Чилембве]], Чарльз Колсон, Джоні Ерексон Тад, [[Джеррі Фолвелл]], [[Елізабет Фрай]], {{iw|William_Knibb|Вільям Кнібб|en|William_Knibb}}, Ханна Мор, [[Деніс Муквеге]], [[Джордж Мюллер]] , {{iw|Anthony_Ashley-Cooper,_7th_Earl_of_Shaftesbury|Ентоні Ешлі-Купер, 7-й граф Шефтсбері|en|Anthony_Ashley-Cooper,_7th_Earl_of_Shaftesbury}}, [[Вільям Вілберфорс]] .
На початку XX століття в русі євангельських християн початку XX століття домінували ідеї фундаменталізму, які відкидали ліберальне тлумачення Біблії та підкреслювали непогрішність Біблії. Після Другої світової війни виник розкол серед євангельських християн на основі ставлення до невіруючого навколишнього середовища. Виник термін неоевангелізм, який запропонував Харольд Джон Оккенга в 1947 році, який став основою ідентифікації деяких груп євангельських християн, які відмовилися від фундаменталізму і стали дотримуватися ідей діалогу зі світом та застосування євангелії у соціальних, політичних та економічних сферах. Фундаменталісти відкинули ідеї неоевангелізму, ставши називати послідовників Харольда Оккенги «неоевангеліками». Представником неоевангелізму став [[Біллі Грем]], який вперше став вести діалог з неєвангельськими християнами, зокрема з [[Католицька церква|Римо-Католицькою церквою]], яка вважала євангелістів єретиками. Післявоєнний період характеризується [[Екуменізм|екуменічними]] зусиллями з боку євангельських християн та заснуванням [[Всесвітня рада церков|Всесвітньої Ради церков]], в якій спочатку євангельські християни взяли найактивнішу участь.

== Євангельське християнство в Україні ==
Перші [[євангельські християни]] на українських землях з'явилися у 16–17 ст. Це були переважно вихідці з сусідніх країн (німці, угорці, чехи).

Поступово, значною мірою під впливом німецьких колоністів, вчення євангельських християн поширилося й серед української людності (2-га пол. 19 ст.). Спочатку [[євангелісти]] на українських землях, що перебували в межах кордонів Російської імперії, не мали певного конфесійного визначення, але з часом оформилися в релігійні громади, які належали до Всеросійського союзу баптистів.

У 1918 р. українські громади баптистів і євангелістів утворили Всеукраїнський союз християн-баптистів, який проіснував до 1930 р., у його складі в цей час перебувало 60 тис. віруючих. Ще більша кількість євангельських християн проживала на українських землях, що були на той час під владою [[Польща|Польщі]] (бл. 100 тис.).

Унаслідок політичних репресій 1920–30-х рр. у [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] релігійні громади баптистів і євангелістів були заборонені, майже всіх їхніх керівників і багатьох віруючих — репресовано. Свою організаційну діяльність віруючі відновили 1942 р., а на з'їзді євангелістів та баптистів у жовтні 1944 р. було створено Тимчасову раду (згодом Всесоюзну раду) євангельських християн-баптистів ([[Всесоюзна рада євангельських християн-баптистів|ВРЄХБ]]), куди ввійшло 2500 релігійних об'єднань, які загалом налічували близько 300 тис. віруючих. ВРЄХБ обирали на з'їзді Євангельських християн-баптистів (ЄХБ), який скликався раз на 5 років. [[Всесоюзна рада євангельських християн-баптистів|ВРЄХБ]] керувала старшими пресвітерами та пресвітерськими радами, які обиралися віруючими, здійснювала видавничу діяльність, зокрема, щорічно виходив календар ЄХБ кількома мовами.

Від 1991&nbsp;р. [[Всесоюзна рада євангельських християн-баптистів|ВРЄХБ]] має назву Євро-Азійська федерація союзів ЄХБ. Загальна кількість євангельських християн-баптистів в Україні складає приблизно 500 тис. віруючих<ref>{{Cite web|title=ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯНИ|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Evangelski_khrystyyany|website=resource.history.org.ua|accessdate=2022-01-06|archive-date=14 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220214180156/http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Evangelski_khrystyyany}}</ref>


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 55: Рядок 94:
* [[Баптизм]]
* [[Баптизм]]
* [[П'ятдесятництво|П'ятидесятники]]
* [[П'ятдесятництво|П'ятидесятники]]
* Духовне пробудження у Росії
* [[Низька церква]]
* [[Низька церква]]


== Коментарі ==
== Примітки ==

=== Цитування ===
{{Notelist|33em}}{{Reflist|2}}
{{Notelist|33em}}{{Reflist|2}}


Рядок 82: Рядок 122:
|тираж =
|тираж =
|ref = Бингэм
|ref = Бингэм
|назва =
|archivedate = 4 січня 2022
⚫
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220104101330/https://books.google.ru/books?id=0GNXIB2AdscC&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false
}}
}}
* Евангельское христианство, евангельский, неоевангельское христианство // {{Книга
* Евангельское христианство, евангельский, неоевангельское христианство // {{Книга
|автор = {{нп3|Гренц, Стэнли Джеймс|Гренц С. Дж.||Stanley Grenz}}, [[Гурецки, Дэвид|Гурецки Д.]], [[Нордлинг, Черит Фи|Нордлинг Ч. Ф.]]
|автор = {{нп3|Гренц, Стэнли Джеймс|Гренц С. Дж.||Stanley Grenz}}, [[Гурецки, Дэвид|Гурецки Д.]], [[Нордлинг, Черит Фи|Нордлинг Ч. Ф.]]
|заголовок = Теологические термины: Карманный словарь
|заголовок = Теологические термины: Карманный словарь
|оригінал = Pocket Dictionary of Theological Terms
|оригінал = Pocket Dictionary of Theological Terms
|посилання =
|посилання =
|відповідальний = Пер. с англ. Н. Рыбальченко
|відповідальний = Пер. с англ. Н. Рыбальченко
|видання =
|видання =
|місце = Александрия
|місце = Александрия
|видавництво = Ездра
|видавництво = Ездра
|рік = 2006
|рік = 2006
|том =
|том =
|сторінки = 45
|сторінки = 45
|сторінок = 144
|сторінок = 144
|серія =
|серія =
|ISBN = 966-8182-03-0
|ISBN = 966-8182-03-0
|тираж =
|тираж =
|ref = Гренц, Гурецки, Нордлинг
|ref = Гренц, Гурецки, Нордлинг
}}
⚫
}} ([https://books.google.ru/books?id=FeQC61SE_4QC&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false издание на английском языке])
* {{Книга
* {{Книга
|автор = [[Григорьева, Людмила Ильинична|Григорьева Л. И.]]
|автор = [[Григорьева, Людмила Ильинична|Григорьева Л. И.]]
Рядок 158: Рядок 201:
|ref = Кернс
|ref = Кернс
}}
}}
* {{Стаття|author=Никитин Ф. Н.|title=200 лет? Есть проблемы! Дискуссия о начале евангельского движения в России|url=https://gazeta.mirt.ru/stat-i/vzglyad/post-2295/|автор видання=Христианский центр «Мирт»|видання=Мирт|тип=интернет-газета|place=Санкт-Петербург|publisher=Мирт|date=2019|місяць=10|число=16|ref=Никитин}}
* {{Стаття|author=Никитин Ф. Н.|title=200 лет? Есть проблемы! Дискуссия о начале евангельского движения в России|url=https://gazeta.mirt.ru/stat-i/vzglyad/post-2295/|автор видання=Христианский центр «Мирт»|видання=Мирт|тип=интернет-газета|place=Санкт-Петербург|publisher=Мирт|date=2019|місяць=10|число=16|ref=Никитин|accessdate=4 січня 2022|archivedate=21 грудня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20211221053328/https://gazeta.mirt.ru/stat-i/vzglyad/post-2295/}}
* {{Православна енциклопедія|180930|Евангелики|16|694—697|[[Сперанская, Елена Сергеевна|Сперанская Е. С.]]}}
* {{Православна енциклопедія|180930|Евангелики|16|694—697|[[Сперанская, Елена Сергеевна|Сперанская Е. С.]]}}
{{Refend}}
{{Refend}}
Рядок 192: Рядок 235:
|pages =
|pages =
|рік = 2003
|рік = 2003
|заголовок = Evangelicalism in Modern Britain: A History from the 1730s — to the 1980s
|заголовок = Evangelicalism in Modern Britain: A History from the 1730s — to the 1980s
|видавництво = [[Routledge]]
|видавництво = [[Routledge]]
|місце = L.; New York
|місце = L.; New York
Рядок 200: Рядок 243:
|оригінал =
|оригінал =
|ref = Bebbington
|ref = Bebbington
|назва =
|archivedate = 4 січня 2022
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220104101332/https://books.google.ru/books?id=bLOIAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false
}}
}}
* {{Книга
* {{Книга
Рядок 219: Рядок 265:
|оригінал =
|оригінал =
|ref = Marsden
|ref = Marsden
|назва =
|archivedate = 4 січня 2022
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220104101333/https://books.google.ru/books?id=3NBLzpLP4NgC&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false
}}
}}
* {{Стаття|author=Sweetnam M. S. |pages=191—212|archiveurl=|ref=Sweetnam|language=|pmid=|arxiv=|bibcode=|doi=|issn=|isbn=|номер=34 (2)|title=Defining Dispensationalism: A Cultural Studies Perspective|том=|issue=|date=2010|publisher=|place=|тип=|видання={{нп3|Journal of Religious History||en|Journal of Religious History}}|автор видання=|url=|оригінал=|archivedate=}}
* {{Стаття|author=Sweetnam M. S. |pages=191—212|archiveurl=|ref=Sweetnam|language=|pmid=|arxiv=|bibcode=|doi=|issn=|isbn=|номер=34 (2)|title=Defining Dispensationalism: A Cultural Studies Perspective|том=|issue=|date=2010|publisher=|place=|тип=|видання={{нп3|Journal of Religious History||en|Journal of Religious History}}|автор видання=|url=|оригінал=|archivedate=}}
{{Refend}}
{{Refend}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Історія християнства]]
[[Категорія:Історія християнства]]
[[Категорія:Євангельські християни]]
[[Категорія:Євангельські християни]]
[[Категорія:Статті з твердженнями без джерел більше 14 днів]]
[[Категорія:Статті з твердженнями без джерел більше 14 днів]]
[[Категорія:Сторінки із неперевіреними перекладами]]
[[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]
[[Категорія:Християнські терміни]]

Поточна версія на 18:27, 12 квітня 2024

Євангельські християни (євангельське християнство, євангелісти, також євангельські віруючі) — це прибічники всесвітнього міжконфесійного руху в протестантському християнстві, які підкреслюють важливу роль народження згори, під час якого людина переживає особисте навернення, Євангеліє і Біблія є авторитетом і розглядається як основне джерело вчення [1] [2][3][4].Слово євангельський походить від грецького (euangelion) слова, що означає «добра новина» [5].

Основні характерні риси євангельських протестантських церков: акцент на особистому духовному відродженні кожного віруючого, місіонерська активність та етична позиція[6][7][8].

Напрямок християнства розглядає спасіння як дар, що не залежить від діл, і вважає, що він можливий тільки через віру в Ісуса Христа[9].

За оцінками американських дослідників, у 2016 році у світі налічувалося близько 619 мільйонів євангелістів, тобто кожен четвертий християнин[10]. Найбільша концентрація євангелістів у світі перебуває у США. Американські євангелісти складають чверть населення країни та її найбільшу релігійну групу[11][12]. Основними рухами євангелістів є баптистські церкви, п'ятидесятники, харизматичні євангелісти, неохаризматичні євангелісти та неденомінаційні євангелісти.

Особливості віровчення

[ред. | ред. код]

Євангельські християни вірять, що порятунок людини можливий лише через віру в Ісуса Христа. Вони підкреслюють, що приналежність до будь-якої релігійної організації або регулярна участь у її Таїнствах не рятують при відсутністю особистої віри людини.

Вважається також, що добрі справи без віри в Христа не забезпечують спасіння душі. Це пояснюється, наприклад, такими словами з Біблії: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився.» (Еф 2:8–9). Віра без добрих справ не рятує, оскільки є «мертвою» (Як. 2:14–26).

Євангельські християни вірять, що народження згори є обов'язковою умовою для набуття спасіння. Під народженням згори мається на увазі особливе духовне переживання при наверненні до Бога, відродження мертвого духу людини. При народженні згори людина може переживати покаяння (каяття у колишньому гріховному способі життя) і радість від усвідомлення, що його гріхи прощені завдяки жертві Ісуса Христа. Народження згори супроводжується відмовою від гріховного способу життя і надалі

" Ісус відповів: "Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений" .
"

Конфесії та напрямки

[ред. | ред. код]

В цю групу в першу чергу відносять такі конфесії як п'ятдесятники і харизмати, меноніти, євангельські християни-баптисти.

При цьому історичні піонери євангельського руху, невід'ємна частина поняття «Evangelicalism» у міжнародному розумінні[13] — моравська церква, методисти, пресвітеріани, а також лютеранський пієтизм і низькоцерковне англіканство. Крім того, слід мати на увазі, що на Заході конфесії, які традиційно відносяться до цієї групи, можуть включати як «євангелічні», так і «ліберальні» церкви та союзи, тому «євангеліки» у західному розумінні — це не сукупність. деномінацій, а рух, представлений усередині різних деномінацій[13].

Крім конфесійного поділу, фахівцями у структурі руху євангельського християнства вбачаються два основних напрямки: ліберальний та консервативний . Крайнім проявом останнього є фундаменталізм.

Більшість євангельських християн, незважаючи на явні розбіжності у низці питань (лібералізм і консерватизм, арміянство і кальвінізм), вважає інші євангельські конфесії спорідненими.

До сім'ї євангельських християн входять такі протестантські течії:

Крім того, деякі інші течії також можна віднести до євангельських:

Богослужіння

[ред. | ред. код]

Основне богослужіння (інакше їх ще називають «зібраннями») в євангельських церквах відбувається, як правило, в неділю. Також проводяться зібрання у будні дні. Поширені так звані «домашні групи» — спілкування, спільне вивчення Біблії, молитви і піснеспіви в будинку одного з віруючих.

Як правило, богослужіння складаються з однієї чи кількох проповідей; співи псалмів і виголошення молитов між піснеспівами (іноді його називають «Служіння Прославлення»); заклик до покаяння для тих, хто ще не став християнином; особистих свідоцтв; декламації духовних поезій.

Основними обрядами (або Таїнствами — у євангельських християн використовуються й те й інше поняття) є Хрещення та Вечеря Господня (по іншому називають Причастя або Хліболамання).

Історія

[ред. | ред. код]

Сучасне євангельське християнство одержало стимул для свого розвитку під час Реформації. Вплив на богослов'я євангелістів надали ідеї кальвінізму та анабаптизму . Найбільш раннім проявом постреформаційного євангельського християнства стало менонітство, надалі виникає ряд течій: баптисти, методисти, п'ятидесятники, армія спасіння та низка інших. Формування більшості цих течій проходило під знаком «релігійного відродження», повернення до ідеалів раннього християнства та Реформації.

У 1735 році в євангельський рух перейшов методист Джордж Вайтфільд, під впливом якого в 1739 році в євангелизм перейшов молодший брат засновника методизму Джона Веслі Чарльз Веслі. Під їх впливом в англійських колоніях у Північній Америці відбулося велике пробудження у сорокових роках XVIII століття. Під час Великого пробудження наголошувалося на почутті глибокого особистого навернення та необхідності в спасінні через Ісуса Христа. Велике пробудження було спрямовано на середню людину, якій пропонувалися новий стандарт моральності та духовного самоаналізу із запереченням значущості обрядів. Наголошувалося на так званому божественному виливі Святого Духа, необхідного для інтенсивної любові до Бога.

У 1790 року у Північній Америці виникло так зване Друге велике пробудження, що призвело до збільшення чисельності методистських та євангелістичних громад. Наприкінці XIX століття став розвиватися Рух святості, заснований на ідеях Армінія і відійшов від ідей методизму. У другій половині XIX століття відомим проповідником диспенсаціоналізму став Чарльз Гаддон Сперджен . З 1850-х років до 1920-х років великий вплив на розвиток руху євангельських християн була так звана Прінстонська богословська школа, представниками якої були Арчібальд Александер і Бенджамін Варфелд.

Представники світового євангелізму

[ред. | ред. код]

Євангелісти, проповідники, місіонери, церковні ієрархи: Білл Брайт, Вільгельм Буш[en], Освальд Чемберс[en], Девід дю Плессі[en] , Джонатан Едвардс[en] , Чарльз Грандісон Фінні[en], Біллі Грем, Мартін Ллойд-Джонс[en], Дуайт Л. Муді[en], Джон Ньютон[en], Гарольд Джон Окенга[en], Луїс Палау, Ульріх Парзані[en], Чарльз Сперджен, Біллі Сандей[en], Ейден Вілсон Тозер[en], Рік Воррен, Джастін Велбі, Девід Вілкерсон, Ніколаус фон Зінзендорф.

Богослови : Луї Беркгоф, Дональд Г. Блош[en], Фредерік Файві Брюс, Томас Чалмерс[en], Роберт Коулман[pl], Міллард Еріксон[en], Дж. Грешам Мейчен, Вільям Генрі Гріффіт Томас[en], Оле Халлесбі[en], Карл Ф. Генрі, Алістер Макграт[en], Джон Мюррей, Томас Оден, Джеймс І. Пекер[en], Джон Чарльз Райл[en], Френсіс А. Шеффер[en], Рональд Сайдер, Чарльз Сімеон, Р. Ч. Спраул[en], Джон Стотт[en] , Хельмут Тіліке[en], Джон Веслі

Громадські активісти: Томас Бернардо, Коррі тен Боом, Вільям Бут, Фред Катервуд[en] , Джон Чилембве, Чарльз Колсон, Джоні Ерексон Тад, Джеррі Фолвелл, Елізабет Фрай, Вільям Кнібб[en], Ханна Мор, Деніс Муквеге, Джордж Мюллер , Ентоні Ешлі-Купер, 7-й граф Шефтсбері[en], Вільям Вілберфорс .

Євангельське християнство в Україні

[ред. | ред. код]

Перші євангельські християни на українських землях з'явилися у 16–17 ст. Це були переважно вихідці з сусідніх країн (німці, угорці, чехи).

Поступово, значною мірою під впливом німецьких колоністів, вчення євангельських християн поширилося й серед української людності (2-га пол. 19 ст.). Спочатку євангелісти на українських землях, що перебували в межах кордонів Російської імперії, не мали певного конфесійного визначення, але з часом оформилися в релігійні громади, які належали до Всеросійського союзу баптистів.

У 1918 р. українські громади баптистів і євангелістів утворили Всеукраїнський союз християн-баптистів, який проіснував до 1930 р., у його складі в цей час перебувало 60 тис. віруючих. Ще більша кількість євангельських християн проживала на українських землях, що були на той час під владою Польщі (бл. 100 тис.).

Унаслідок політичних репресій 1920–30-х рр. у СРСР релігійні громади баптистів і євангелістів були заборонені, майже всіх їхніх керівників і багатьох віруючих — репресовано. Свою організаційну діяльність віруючі відновили 1942 р., а на з'їзді євангелістів та баптистів у жовтні 1944 р. було створено Тимчасову раду (згодом Всесоюзну раду) євангельських християн-баптистів (ВРЄХБ), куди ввійшло 2500 релігійних об'єднань, які загалом налічували близько 300 тис. віруючих. ВРЄХБ обирали на з'їзді Євангельських християн-баптистів (ЄХБ), який скликався раз на 5 років. ВРЄХБ керувала старшими пресвітерами та пресвітерськими радами, які обиралися віруючими, здійснювала видавничу діяльність, зокрема, щорічно виходив календар ЄХБ кількома мовами.

Від 1991 р. ВРЄХБ має назву Євро-Азійська федерація союзів ЄХБ. Загальна кількість євангельських християн-баптистів в Україні складає приблизно 500 тис. віруючих[14]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Цитування

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "Evangelicals and Evangelicalism". University of Southern California. Retrieved May 11, 2022. At its most basic level, evangelical Christianity is characterized by a belief in the literal truth of the Bible, a "personal relationship with Jesus Christ", the importance of encouraging others to be "born again" in Jesus and a lively worship culture. This characterization is true regardless the size of the church, what the people sitting in the pews look like or how they express their beliefs.
  2. ↑ Sweet, Leonard I. (1997). The Evangelical Tradition in America. Mercer University Press. p. 132. ISBN 978-0-86554-554-0. ...evangelical Christianity, which united by a common authority (the Bible), shared experience (new birth/conversion), and commitment to the same sense of duty (obedience to Christ through evangelism and benevolence).
  3. ↑ Kidd, Thomas S. (September 24, 2019). Who Is an Evangelical?. Yale University Press. p. 4. ISBN 978-0-300-24141-9. What does it mean to be evangelical? The simple answer is that evangelical Christianity is the religion of the born again.
  4. ↑ Stanley 2013, p. 11. "As a transnational and transdenominational movement, evangelicalism had from the outset encompassed considerable and often problematic diversity, but this diversity had been held in check by the commonalities evangelicals on either side of the North Atlantic shared – most notably a clear consensus about the essential content of the gospel and a shared sense of the priority of awakening those who inhabited a broadly Christian environment to the urgent necessity of a conscious individual decision to turn to Christ in repentance and faith. Evangelicalism had maintained an ambiguous relationship with the structures of Christendom, whether those structures took the institutional form of a legal union between church and state, as in most of the United Kingdom, or the more elusive character that obtained in the United States, where the sharp constitutional independence of the church from state political rulership masked an underlying set of shared assumptions about the Christian (and indeed Protestant) identity of the nation. Evangelicals had differed over whether the moral imperative of national recognition of godly religion should also imply the national recognition of a particular church, but all had been agreed that being born or baptized within the boundaries of Christendom did not in itself make one a Christian.".
  5. ↑ Evangelical church | Definition, History, Beliefs, Key Figures, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). 27 жовтня 2023. Процитовано 25 грудня 2023.
  6. ↑ Сперанская Е. С. Евангелики. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XVI. — С. 694-697. — ISBN 978-5-89572-028-8.(рос.)
  7. ↑ Bebbington, 2003.
  8. ↑ Marsden, 1991, с. 4.
  9. ↑ До Ефесян, глава 2 | Біблія в пер. Івана Огієнка (укр.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  10. ↑ Loup Besmond de Senneville, la-croix.com, Dans le monde, un chrétien sur quatre est évangélique [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.], France, January 25, 2016
  11. ↑ Smith, Gregory A.; Masci, David (3 березня 2018). 5 facts about U.S. evangelical Protestants. Pew Research Center. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 4 січня 2022.
  12. ↑ Religion in America: US Religious groups. Pew Research Center. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 4 січня 2022.
  13. ↑ а б Кернс, 1992.
  14. ↑ ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯНИ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 6 січня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
російською мовою
іншими мовами
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Євангельські_християни&oldid=42310123