Яблонський Вільгельм Мар'янович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Michal (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
(Не показані 37 проміжних версій 25 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{otherpersons|Яблонський}}{{музикант}} |
|||
'''Яблонський Вільгельм Мар‘янович''' [[(20.4.1889 -1977 p.)]] м.- Чечельник Вінницької губернії – видатний український трубач, педагог. |
|||
'''Яблонський Вільгельм Мар'янович''' ([[20 квітня]] [[1889]], м. [[Чечельник]] Вінницької губернії — [[14 квітня]] [[1977]], [[Київ]]) — український трубач, [[педагогіка|педагог]], [[Заслужений діяч мистецтв України|Заслужений діяч мистецтв УРСР]] (1969), [[професор]] [[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|Київської консерваторії]] (1935—1975). |
|||
⚫ | |||
З ім'ям В. М. Яблонського (1889—1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі та духового виконавства в Україні. |
|||
Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив [[Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра|Київське музичне училище]] (клас педагога А.Подгорбунського). |
|||
== Зміст == |
|||
⚫ | |||
== Творча праця == |
== Творча праця == |
||
З [[1913]] до [[1918]] р. працював разом із [[Табаков Михайло Іннокентійович|М. Табаковим]] і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі [[Кусевицький Сергій Олександрович|Сергія Кусевицького]], у 1918 році — у [[Великий театр (Москва)|Великому театрі]], був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента [[Персимфанс]] (1926—1930), в якому виконував партію першої труби. |
|||
Грав у найкращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом [[Клод Дебюссі|К. Дебюссі]], [[Глазунов Олександр Костянтинович|О. Глазунова]], [[Малько Микола Андрійович|М. Малько]], [[Оскар Фрід|О. Фріда]], [[Віллі Ферреро|В. Ферреро]], [[Пазовський Арій Мойсейович|А. Пазовського]], [[Дранішников Володимир Олександрович|В. Дранішникова]], [[Еріх Клайбер|Е. Клайбера]]. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із [[оркестр Українського радіо|оркестром Українського радіо]], [[національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|театром опери та балету ім. Т. Шевченка]], педагогічним музичним училищем, [[Київський державний музичний ліцей імені Миколи Лисенка|спеціальною музичною школою]] та [[Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка|Київським музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенка]], а з 1934 — з [[національна музична академія України імені Петра Чайковського|консерваторією]] (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри). |
|||
Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні. |
|||
⚫ | Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення — ось ті основні риси, що характеризують його незабутню гру. «Найкращим трубачем Росії» назвав його [[Глазунов Олександр Костянтинович|Олександр Глазунов]]. Блискучу, вичерпну характеристику дав Яблонському видатний український диригент [[Тольба Веніамін Савелійович|Веніамін Тольба]]. |
||
== Учні == |
== Учні == |
||
[[Файл:МД Яблонський консерваторія.JPG|міні|праворуч|180пкс|Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.]] |
|||
== Посилення == |
|||
⚫ | Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи [[Вільгельм Вурм|Вільгельма Вурма]], основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування. |
||
З ім'ям В.М.Яблонського (1889–1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі на Україні. Уродженець України (с.Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар’єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив Київське музичне училище(кл. педагога '''А.Подгорбунського'''). З 1913 до 1918 р. працював разом із М.Табаковим і П.Ейсмонтом у симфонічному оркестрі Сергія Кусевицького, у 1918 році – у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926–1930), в якому виконував партію першої труби. Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом К.Дебюссі, О.Глазунова, М.Малько, О.Фріда, В.Ферреро, А.Пазовського, В.Дранішникова, Е.Клайбера. Творча діяльність Яблонського в Києві пов’язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т.Шевченка, педагогічним музичним училищем та музично-драматичним інститутом ім. М.Лисенко, а з 1934 – з консерваторією ( з 1935 р. він професор, завідувач кафедри). Протягом півстоліття Вільгельм Мар’янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні. |
|||
⚫ | Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення |
||
⚫ | Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | Яблонський Вільгельм Мар'янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідувачем кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — [[Бердиєв Микола Володимирович|М. Бердиєв]], І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін. |
||
⚫ | |||
Вже будучі в похилому віці В. М. Яблонський працював у Київській консерваторії як педагог-консультант. Його педагогічна діяльність і самовіданність стали взірцем для багатьох послідовників і подальших поколінь київської школи трубачів і виконавців на духових інструментах. Він глибоко співчував студентам котрі у післявоєнні роки мали тяжке матеріальне становище. Яблонський піклувався і підтримував їх морально, а також і фінансово. Був людяний і доступний чоловік. |
|||
== Література == |
|||
Крім трубачів у нього навчалися валторністи [[Юрченко Микола Якович|М. Я. Юрченко]], Є. І. Надопта, гобоїсти [[Безуглий Олександр Іванович|О. І. Безуглий]], О. К. Козиненко, тромбоніст [[Гарань Василь Олександрович|В. О. Гарань]] та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості. |
|||
⚫ | |||
стор.129 |
|||
Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном. |
|||
== Праці == |
|||
* «Педагогічний репертуар для труби» (1936), |
|||
* «36. для труби українських композиторів» (1961), |
|||
* фантазія для труби на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1967). |
|||
== Джерела == |
|||
* {{УРЕС-2/3}} |
|||
⚫ | |||
* {{ЕУ}} |
* {{ЕУ}} |
||
* {{МУ-97}} |
* {{МУ-97}} — С. 672—673. |
||
⚫ | |||
[[Категорія:Персоналії Яб]] |
|||
[[Категорія:Українські трубачі]] |
[[Категорія:Українські трубачі]] |
||
[[Категорія:Українські музиканти]] |
[[Категорія:Українські музиканти]] |
||
[[Категорія:Українські педагоги]] |
[[Категорія:Українські педагоги]] |
||
[[Категорія:Народились 1889]] |
|||
⚫ |
Поточна версія на 15:05, 16 квітня 2024
Яблонський Вільгельм Мар'янович | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 20 квітня 1889 |
Місце народження | Чечельник, Подільська губернія, Російська імперія |
Дата смерті | 14 квітня 1977 (87 років) |
Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | Російська імперія, УНР, Українська Держава і СРСР |
Професії | музичний педагог |
Інструменти | труба |
Жанри | класична музика |
Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
Нагороди |
Яблонський Вільгельм Мар'янович (20 квітня 1889, м. Чечельник Вінницької губернії — 14 квітня 1977, Київ) — український трубач, педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969), професор Київської консерваторії (1935—1975).
З ім'ям В. М. Яблонського (1889—1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі та духового виконавства в Україні.
Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив Київське музичне училище (клас педагога А.Подгорбунського).
З 1913 до 1918 р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі Сергія Кусевицького, у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926—1930), в якому виконував партію першої труби.
Грав у найкращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом К. Дебюссі, О. Глазунова, М. Малько, О. Фріда, В. Ферреро, А. Пазовського, В. Дранішникова, Е. Клайбера. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т. Шевченка, педагогічним музичним училищем, спеціальною музичною школою та Київським музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенка, а з 1934 — з консерваторією (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри).
Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні.
Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення — ось ті основні риси, що характеризують його незабутню гру. «Найкращим трубачем Росії» назвав його Олександр Глазунов. Блискучу, вичерпну характеристику дав Яблонському видатний український диригент Веніамін Тольба.
Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи Вільгельма Вурма, основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування.
Яблонський Вільгельм Мар'янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідувачем кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін.
До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посвалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький.
Вже будучі в похилому віці В. М. Яблонський працював у Київській консерваторії як педагог-консультант. Його педагогічна діяльність і самовіданність стали взірцем для багатьох послідовників і подальших поколінь київської школи трубачів і виконавців на духових інструментах. Він глибоко співчував студентам котрі у післявоєнні роки мали тяжке матеріальне становище. Яблонський піклувався і підтримував їх морально, а також і фінансово. Був людяний і доступний чоловік.
Крім трубачів у нього навчалися валторністи М. Я. Юрченко, Є. І. Надопта, гобоїсти О. І. Безуглий, О. К. Козиненко, тромбоніст В. О. Гарань та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості.
Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном.
- «Педагогічний репертуар для труби» (1936),
- «36. для труби українських композиторів» (1961),
- фантазія для труби на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1967).
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
- С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах. стор.129
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 672—673.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |