Іван Юріїв: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
G.Tuono (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
| (Не показано 43 проміжні версії 11 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Військовик2 |
|||
{{Військовик |
|||
| ім'я = Іван Юріїв |
| ім'я = Іван Юріїв |
||
| оригінал імені = |
| оригінал імені = |
||
| портрет = |
| портрет =IvYuriv.jpg |
||
| розмір = 180px |
| розмір = 180px |
||
| підпис = |
| підпис = Іван Юріїв у 1937 році |
||
| ім'я при народженні = |
| ім'я при народженні = |
||
| дата народження = |
| дата народження = 28.6.1893 |
||
| місце народження = с. [[ |
| місце народження = с. [[Козаччина (село)|Козаччина]], [[Борщівський повіт (Австро-Угорщина)|Борщівський повіт]], {{AUT-HUN}} |
||
| дата смерті = |
| дата смерті = 23.2.1970 |
||
| місце смерті = [[Торонто]] |
| місце смерті = [[Торонто]], {{CAN}} |
||
| прізвисько = |
| прізвисько = |
||
| приналежність = |
| приналежність = |
||
| країна = {{UNR}} |
| країна = {{UNR}} |
||
| рід військ = |
| рід військ ={{fУСС}}<br/>{{fАрміяУНР}}<br/>[[СС]] |
||
| роки служби = |
| роки служби = |
||
| звання = {{Ранг|УСС|звання=Стрілець}}<br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Сотник}}<br/>[[Файл:SS-Untersturmführer.svg|32px]] [[Унтерштурмфюрер]] [[СС]] |
|||
| звання = [[сотник]] |
|||
| підрозділ = |
| підрозділ = |
||
| командування = командир штабу Осадного Корпусу [[Січові Стрільці|Січових стрільців]] Дієвої армії [[УНР]] |
| командування = командир штабу Осадного Корпусу [[Січові Стрільці|Січових стрільців]] Дієвої армії [[УНР]] |
||
| битви = [[Перша світова війна]]<br/>[[ |
| битви = [[Перша світова війна]]<br/>[[Радянсько-українська війна]]<br/>[[Друга світова війна]] |
||
| нагороди = |
| нагороди = |
||
| відносини = |
| відносини = |
||
| інше = |
| інше = |
||
}} |
}} |
||
'''Юріїв |
'''Іван Юріїв''' ([[28 червня]] [[1893]], с.[[Козаччина (село)|Козаччина]], [[Борщівський повіт (Австро-Угорщина)|Борщівський повіт]], тепер [[Тернопільська область]] — [[23 лютого]] [[1970]], [[Торонто]]) — український військовий діяч та колабораціоніст. В роки Української революції став сотником [[Січові Стрільці|Січових Стрільців]] Армії [[УНР]], надалі членом [[Українська військова організація|УВО]] та мельниківської [[Організація українських націоналістів|ОУН]]. Під час Другої світової війни був членом [[Зондеркоманда|Зондеркоманди]] 10-а Айнзатцгрупи D. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
[[Файл:Євген Коновалець із січовими стрільцями. Шепетівка. 1919.jpg|міні|ліворуч|270пкс|Зліва направо: [[Коновалець Євген Михайлович|Євген Коновалець]], Таїсія Юріїв, [[Іван Юріїв]], Петро Пасіка, [[Матчак Михайло Федорович|Михайло Матчак]] та невідомий водій. <br/>[[Шепетівка]], жовтень 1919.]] |
|||
Народився 28 червня 1893 року у селі [[Козаччина (село)|Козаччина]]<ref>[https://irp.te.ua/kozachchyna-borshhivska-gromada-ternopilska-oblast/ КОЗАЧЧИНА | БОРЩІВСЬКА ГРОМАДА | ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ]</ref> [[Борщівський повіт (Австро-Угорщина)|Борщівського повіту]], [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], де певно й закінчив середню школу{{Sfn|Radchenko|2017|с=219}}. Здобув середню фахово-торговельну та старшинську військову освіту{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=91}}. Під початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Юріїв у 1914 році долучився до Легіону [[Українські січові стрільці|українських січових стрільців]]. Брав участь у боях з російською армією, у 1916 він потрапив в полон й до початку 1917 був інтернованим в [[Ташкент]]і{{Sfn|Radchenko|2017|с=219}}. |
|||
Після падіння царського самодержавства в Росії у 1917 році Іван Юріїв повернувся до [[Київ|Києва]], де зголосився до [[Січові Стрільці|Корпусу січових стрільців]] Євгена Коновальця. Він швидко піднявся у званні, ставши спершу сотником та командиром штабу [[Осадний корпус військ УНР|Осадного корпусу]], а в січні 1919 — комендантом Києва та його [[Київська фортеця|фортеці]]. Цьому посприяли як особиста мужність в боях, так і близьке знайомство з Коновальцем та його соратником [[Мельник Андрій Атанасович|Андрієм Мельником]]{{Sfn|Radchenko|2017|с=220}}{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=91}}. |
|||
[[Файл:IvYuriv.jpg|thumb|120px|left|Іван Юріїв. 1937 рік.]] |
|||
=== Міжвоєнний період === |
|||
Іван Юріїв народився 1893 р. у с. Козачівка у Галичині. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] служив у Легіоні [[УСС]], потрапив у російський полон в 1916 р. У 1917 р. повернувся до України, де вступив до Київських Січових Стрільців. |
|||
У міжвоєнний період Іван Юріїв став членом [[Українська військова організація|УВО]] та [[Організація українських націоналістів|ОУН]], громадських організацій «[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіта]]», «[[Рідна школа, Українське педагогічне товариство|Рідна школа]]» та «Червона Калина»{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=92}}. Працював у [[Центросоюз]]і, львівській міській владі, бухгалтером й співредактором газети ''Нова зоря''. Одружився з Таїсією Виноградською, у вересні 1930 року народилась донька Тамара. |
|||
З грудня 1918 командир штабу Осадного Корпусу, у січні 1919 комендант міста Києва і його [[Київська фортеця|фортеці]]. Згодом начальник перевозу військ. Корпусу СС, опісля групи СС. |
|||
Відомо, що влітку 1937 року Юріїв з дружиною відвідав Мельника і його жінку у Львові{{Sfn|Radchenko|2017|с=220}}. Після [[Польська кампанія (1939)|німецько-радянського вторгнення]] в Польщу Іван Юріїв перебрався на територію, контрольовану німцями. За деякими даними, мешкав у [[Лодзь|Лодзі]] та [[Одерберг|Одерберзі]]. Як відомо, в цей час ОУН співпрацювала з німецьким [[Абвер]]ом з метою військового вишколу її членів для диверсійної боротьби з СРСР. Після розколу серед українських націоналістів, Юріїв долучився до мельниківців. |
|||
Влітку 1937 року Юріїв з жінкою Таїсою і донькою відвідав полковника [[Мельник Андрій Атанасович|Андрія Мельника]] і його жінку у Львові. |
|||
=== Друга світова війна === |
|||
За даними Л. Гінзбурга (1967), служив у Зондеркоманді СС 10-а (якийсь час заступник начальника), що, за даними В. Нікольського, було прикриттям його підпільної діяльності в ОУН(м), членом якої був. |
|||
В травні 1940 він приєднався до Зондеркоманди 10-а Айнзатцгрупи D. В липні того ж року Юріїв та його дружина стали громадянами [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]], видаючи себе за [[фольксдойче]], тобто етнічних німців. В офіційних документах Юріїв став зазначатися під германізованим ім'ям Йоганнес Юріїф ({{lang-de|Johannes Jurijiff}}). Добре володіння українською та російською мовами та досвід боротьби з радянськими військами під час громадянської війни вигідно вирізняли його серед інших солдатів. Щодо [[Німецька мова|німецької мови]], то нею він володів не надто добре, принаймні спілкувався із сильним акцентом. |
|||
Після німецького вторгнення в Радянський Союз Іван Юріїв займав низку різноманітних посад, спершу був перекладачем й командиром тилових сил в [[Маріуполь|Маріуполі]], членом Vorkommando при прибутті в німецьку колонію Спейр в південній Україні, командував загоном на Кавказі. Він навіть отримав звання [[Унтерштурмфюрер|унтерштурмфюрера СС]]. Айнзатцгрупа D за проміжок часу між липнем 1941 та початком 1943 року вбила близько 130 тисяч євреїв, зокрема 10 000 в Маріуполі. |
|||
| ⚫ | |||
=== Еміграція === |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
== |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
|||
* {{ЕУ}} |
|||
* Непогасний Огонь Віри — Збірник на пошану полковника Андрія Мельника — Париж, 1974. — С. 193 |
|||
* [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/820/file.pdf Корпус Січових Стрільців — Військово Історичний Нарис, Ювілейне Видання 1917—1967 на основі книги «Золоті Ворота» В. Кучабський «Червона Калина» у Львові. (1937) з доповненням новими матеріалами. Чикаго — 1969. — С. 610]. |
|||
== Посилання == |
|||
* [http://cossack88.livejournal.com/9939.html?page= СОТНИК Юріїв «Юргенсен». Зондеркоманді СС 10-А] |
|||
== Література == |
|||
* {{cite journal |
|||
|last = Radchenko |
|||
|first = Yuri |
|||
|title = The Organization of Ukrainian Nationalists (Mel'nyk Faction) and the Holocaust: The Case of Ivan Iuriiv |
|||
|url = https://academic.oup.com/hgs/article-abstract/31/2/215/4095060 |
|||
|format = |
|||
|journal = Holocaust and Genocide Studies |
|||
|type = |
|||
|date = 2017 |
|||
|volume = 31 |
|||
|issue = 2 |
|||
|pages = 215–239 |
|||
|issn = 8756-6583 |
|||
|doi = 10.1093/hgs/dcx038 |
|||
|id = |
|||
|accessdate = |
|||
|ref = harv |
|||
|archive-date = 15 квітня 2019 |
|||
|archive-url = https://web.archive.org/web/20190415143726/https://academic.oup.com/hgs/article-abstract/31/2/215/4095060 |
|||
}} |
|||
* {{книга |
|||
|автор = |
|||
|заголовок = Вісті Комбатанта |
|||
|посилання = http://diasporiana.org.ua/periodika/6996-visti-kombatanta-1971-ch-2-52/ |
|||
|відповідальний = |
|||
|місце = Нью-Йорк-Торонто |
|||
|видавництво = |
|||
|рік = 1971 |
|||
|том = 2 |
|||
|сторінок = |
|||
|сторінки = 91-92 |
|||
|isbn = |
|||
|ref = Вісті Комбатанта |
|||
}} |
|||
{{Бібліоінформація}} |
|||
[[Категорія:Вояки Легіону УСС]] |
[[Категорія:Вояки Легіону УСС]] |
||
[[Категорія:Вояки Січових стрільців]] |
[[Категорія:Вояки Січових стрільців]] |
||
[[Категорія:Вояки Армії УНР]] |
[[Категорія:Вояки Армії УНР]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Українці Торонто]] |
||
[[Категорія:Українці Канади]] |
|||
[[Категорія:Померли в Торонто]] |
[[Категорія:Померли в Торонто]] |
||
| ⚫ | |||
{{Bio-stub}} |
|||
Поточна версія на 11:13, 2 травня 2024
| Іван Юріїв | |
|---|---|
 Стрілець Сотник Унтерштурмфюрер СС | |
 Іван Юріїв у 1937 році | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 28 червня 1893 с. Козаччина, Борщівський повіт, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть | 23 лютого 1970 (76 років) Торонто, .svg){kind=small} Канада |
| Військова служба | |
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР |
| Рід військ |  УСС Армія УНРСС |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна Друга світова війна |
| Командування | |
| командир штабу Осадного Корпусу Січових стрільців Дієвої армії УНР | |
Іван Юріїв (28 червня 1893, с.Козаччина, Борщівський повіт, тепер Тернопільська область — 23 лютого 1970, Торонто) — український військовий діяч та колабораціоніст. В роки Української революції став сотником Січових Стрільців Армії УНР, надалі членом УВО та мельниківської ОУН. Під час Другої світової війни був членом Зондеркоманди 10-а Айнзатцгрупи D.
Шепетівка, жовтень 1919.
Народився 28 червня 1893 року у селі Козаччина[1] Борщівського повіту, Австро-Угорщини, де певно й закінчив середню школу[2]. Здобув середню фахово-торговельну та старшинську військову освіту[3]. Під початку Першої світової війни Юріїв у 1914 році долучився до Легіону українських січових стрільців. Брав участь у боях з російською армією, у 1916 він потрапив в полон й до початку 1917 був інтернованим в Ташкенті[2].
Після падіння царського самодержавства в Росії у 1917 році Іван Юріїв повернувся до Києва, де зголосився до Корпусу січових стрільців Євгена Коновальця. Він швидко піднявся у званні, ставши спершу сотником та командиром штабу Осадного корпусу, а в січні 1919 — комендантом Києва та його фортеці. Цьому посприяли як особиста мужність в боях, так і близьке знайомство з Коновальцем та його соратником Андрієм Мельником[4][3].
У міжвоєнний період Іван Юріїв став членом УВО та ОУН, громадських організацій «Просвіта», «Рідна школа» та «Червона Калина»[5]. Працював у Центросоюзі, львівській міській владі, бухгалтером й співредактором газети Нова зоря. Одружився з Таїсією Виноградською, у вересні 1930 року народилась донька Тамара.
Відомо, що влітку 1937 року Юріїв з дружиною відвідав Мельника і його жінку у Львові[4]. Після німецько-радянського вторгнення в Польщу Іван Юріїв перебрався на територію, контрольовану німцями. За деякими даними, мешкав у Лодзі та Одерберзі. Як відомо, в цей час ОУН співпрацювала з німецьким Абвером з метою військового вишколу її членів для диверсійної боротьби з СРСР. Після розколу серед українських націоналістів, Юріїв долучився до мельниківців.
В травні 1940 він приєднався до Зондеркоманди 10-а Айнзатцгрупи D. В липні того ж року Юріїв та його дружина стали громадянами нацистської Німеччини, видаючи себе за фольксдойче, тобто етнічних німців. В офіційних документах Юріїв став зазначатися під германізованим ім'ям Йоганнес Юріїф (нім. Johannes Jurijiff). Добре володіння українською та російською мовами та досвід боротьби з радянськими військами під час громадянської війни вигідно вирізняли його серед інших солдатів. Щодо німецької мови, то нею він володів не надто добре, принаймні спілкувався із сильним акцентом.
Після німецького вторгнення в Радянський Союз Іван Юріїв займав низку різноманітних посад, спершу був перекладачем й командиром тилових сил в Маріуполі, членом Vorkommando при прибутті в німецьку колонію Спейр в південній Україні, командував загоном на Кавказі. Він навіть отримав звання унтерштурмфюрера СС. Айнзатцгрупа D за проміжок часу між липнем 1941 та початком 1943 року вбила близько 130 тисяч євреїв, зокрема 10 000 в Маріуполі.
На еміграції проживав у Торонто, Канада; де був членом Комітету відзначення 50-х роковин створення формації Січових Стрільців. Помер 1970 році, похований на цвинтарі «Проспект» в Торонто.
- ↑ КОЗАЧЧИНА | БОРЩІВСЬКА ГРОМАДА | ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
- ↑ а б Radchenko, 2017, с. 219.
- ↑ а б Вісті Комбатанта, 1971, с. 91.
- ↑ а б Radchenko, 2017, с. 220.
- ↑ Вісті Комбатанта, 1971, с. 92.
- Radchenko, Yuri (2017). The Organization of Ukrainian Nationalists (Mel'nyk Faction) and the Holocaust: The Case of Ivan Iuriiv. Holocaust and Genocide Studies. 31 (2): 215—239. doi:10.1093/hgs/dcx038. ISSN 8756-6583. Архів оригіналу за 15 квітня 2019.
- Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк-Торонто, 1971. — Т. 2. — С. 91-92.
|
