Іван Юріїв: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
оформлення |
|||
| (Не показані 12 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Військовик2 |
|||
{{Військовик |
|||
| ім'я = Іван Юріїв |
| ім'я = Іван Юріїв |
||
| оригінал імені = |
| оригінал імені = |
||
| портрет = |
| портрет =IvYuriv.jpg |
||
| розмір = 180px |
| розмір = 180px |
||
| підпис = |
| підпис = Іван Юріїв у 1937 році |
||
| ім'я при народженні = |
| ім'я при народженні = |
||
| дата народження = 28.6.1893 |
| дата народження = 28.6.1893 |
||
| місце народження = с. [[ |
| місце народження = с. [[Козаччина (село)|Козаччина]], [[Борщівський повіт (Австро-Угорщина)|Борщівський повіт]], {{AUT-HUN}} |
||
| дата смерті = 23.2.1970 |
| дата смерті = 23.2.1970 |
||
| місце смерті = [[Торонто]], |
| місце смерті = [[Торонто]], {{CAN}} |
||
| прізвисько = |
| прізвисько = |
||
| приналежність = |
|||
| приналежність = [[Файл:USS kokarda.svg|25px]] [[УСС]]<br/>[[Файл:Coat_of_Arms_of_UNR.svg|25px]] [[Армія УНР]]<br/>[[Файл:Flag of Germany (1935–1945).svg|25px]] [[Третій Рейх]] |
|||
| країна = |
| країна = {{UNR}} |
||
| рід військ = |
| рід військ ={{fУСС}}<br/>{{fАрміяУНР}}<br/>[[СС]] |
||
| роки служби = |
| роки служби = |
||
| звання = |
| звання = {{Ранг|УСС|звання=Стрілець}}<br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Сотник}}<br/>[[Файл:SS-Untersturmführer.svg|32px]] [[Унтерштурмфюрер]] [[СС]] |
||
| підрозділ = |
| підрозділ = |
||
| командування = командир штабу Осадного Корпусу [[Січові Стрільці|Січових стрільців]] Дієвої армії [[УНР]] |
| командування = командир штабу Осадного Корпусу [[Січові Стрільці|Січових стрільців]] Дієвої армії [[УНР]] |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
| інше = |
| інше = |
||
}} |
}} |
||
'''Іван Юріїв''' ([[28 червня]] [[1893]], с. [[ |
'''Іван Юріїв''' ([[28 червня]] [[1893]], с.[[Козаччина (село)|Козаччина]], [[Борщівський повіт (Австро-Угорщина)|Борщівський повіт]], тепер [[Тернопільська область]] — [[23 лютого]] [[1970]], [[Торонто]]) — український військовий діяч та колабораціоніст. В роки Української революції став сотником [[Січові Стрільці|Січових Стрільців]] Армії [[УНР]], надалі членом [[Українська військова організація|УВО]] та мельниківської [[Організація українських націоналістів|ОУН]]. Під час Другої світової війни був членом [[Зондеркоманда|Зондеркоманди]] 10-а Айнзатцгрупи D. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
[[Файл:Євген Коновалець із січовими стрільцями. Шепетівка. 1919.jpg|міні|ліворуч|270пкс|Зліва направо: [[Коновалець Євген Михайлович|Євген Коновалець]], Таїсія Юріїв, [[Іван Юріїв]], Петро Пасіка, [[Матчак Михайло Федорович|Михайло Матчак]] та невідомий водій. <br/>[[Шепетівка]], жовтень 1919.]] |
|||
Народився 28 червня 1893 року у селі [[Козаччина (село)|Козаччина]]<ref>[https://irp.te.ua/kozachchyna-borshhivska-gromada-ternopilska-oblast/ КОЗАЧЧИНА | БОРЩІВСЬКА ГРОМАДА | ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ]</ref> [[Борщівський повіт (Австро-Угорщина)|Борщівського повіту]], [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], де певно й закінчив середню школу{{Sfn|Radchenko|2017|с=219}}. Здобув середню фахово-торговельну та старшинську військову освіту{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=91}}. Під початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Юріїв у 1914 році долучився до Легіону [[Українські січові стрільці|українських січових стрільців]]. Брав участь у боях з російською армією, у 1916 він потрапив в полон й до початку 1917 був інтернованим в [[Ташкент]]і{{Sfn|Radchenko|2017|с=219}}. |
|||
Після падіння царського самодержавства в Росії у 1917 році Іван Юріїв повернувся до [[Київ|Києва]], де зголосився до [[Січові Стрільці|Корпусу січових стрільців]] Євгена Коновальця. Він швидко піднявся у званні, ставши спершу сотником та командиром штабу [[Осадний корпус військ УНР|Осадного корпусу]], а в січні 1919 — комендантом Києва та його [[Київська фортеця|фортеці]]. Цьому посприяли як особиста мужність в боях, так і близьке знайомство з Коновальцем та його соратником [[Мельник Андрій Атанасович|Андрієм Мельником]]{{Sfn|Radchenko|2017|с=220}}{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=91}}. |
Після падіння царського самодержавства в Росії у 1917 році Іван Юріїв повернувся до [[Київ|Києва]], де зголосився до [[Січові Стрільці|Корпусу січових стрільців]] Євгена Коновальця. Він швидко піднявся у званні, ставши спершу сотником та командиром штабу [[Осадний корпус військ УНР|Осадного корпусу]], а в січні 1919 — комендантом Києва та його [[Київська фортеця|фортеці]]. Цьому посприяли як особиста мужність в боях, так і близьке знайомство з Коновальцем та його соратником [[Мельник Андрій Атанасович|Андрієм Мельником]]{{Sfn|Radchenko|2017|с=220}}{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=91}}. |
||
=== Міжвоєнний період === |
=== Міжвоєнний період === |
||
[[Файл:IvYuriv.jpg|thumb|189x189px|праворуч|Юріїв, 1937 рік]] |
|||
У міжвоєнний період Іван Юріїв став членом [[Українська військова організація|УВО]] та [[Організація українських націоналістів|ОУН]], громадських організацій «[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіта]]», «[[Рідна школа, Українське педагогічне товариство|Рідна школа]]» та «Червона Калина»{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=92}}. Працював у [[Центросоюз]]і, львівській міській владі, бухгалтером й співредактором газети ''Нова зоря''. Одружився з Таїсією Виноградською, у вересні 1930 року народилась донька Тамара. |
У міжвоєнний період Іван Юріїв став членом [[Українська військова організація|УВО]] та [[Організація українських націоналістів|ОУН]], громадських організацій «[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіта]]», «[[Рідна школа, Українське педагогічне товариство|Рідна школа]]» та «Червона Калина»{{Sfn|Вісті Комбатанта|1971|с=92}}. Працював у [[Центросоюз]]і, львівській міській владі, бухгалтером й співредактором газети ''Нова зоря''. Одружився з Таїсією Виноградською, у вересні 1930 року народилась донька Тамара. |
||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* {{cite journal |
* {{cite journal |
||
| |
|last = Radchenko |
||
| |
|first = Yuri |
||
| |
|title = The Organization of Ukrainian Nationalists (Mel'nyk Faction) and the Holocaust: The Case of Ivan Iuriiv |
||
| |
|url = https://academic.oup.com/hgs/article-abstract/31/2/215/4095060 |
||
| |
|format = |
||
| |
|journal = Holocaust and Genocide Studies |
||
| |
|type = |
||
| |
|date = 2017 |
||
| |
|volume = 31 |
||
| |
|issue = 2 |
||
| |
|pages = 215–239 |
||
| |
|issn = 8756-6583 |
||
| |
|doi = 10.1093/hgs/dcx038 |
||
| |
|id = |
||
| |
|accessdate = |
||
| |
|ref = harv |
||
|archive-date = 15 квітня 2019 |
|||
|archive-url = https://web.archive.org/web/20190415143726/https://academic.oup.com/hgs/article-abstract/31/2/215/4095060 |
|||
}} |
}} |
||
* {{книга |
* {{книга |
||
| Рядок 84: | Рядок 86: | ||
[[Категорія:Вояки Січових стрільців]] |
[[Категорія:Вояки Січових стрільців]] |
||
[[Категорія:Вояки Армії УНР]] |
[[Категорія:Вояки Армії УНР]] |
||
[[Категорія:Українці |
[[Категорія:Українці Торонто]] |
||
[[Категорія:Померли в Торонто]] |
[[Категорія:Померли в Торонто]] |
||
[[Категорія:Поховані на цвинтарі «Проспект»]] |
|||
Поточна версія на 11:13, 2 травня 2024
| Іван Юріїв | |
|---|---|
 Стрілець Сотник Унтерштурмфюрер СС | |
 Іван Юріїв у 1937 році | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 28 червня 1893 с. Козаччина, Борщівський повіт, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть | 23 лютого 1970 (76 років) Торонто, .svg){kind=small} Канада |
| Військова служба | |
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР |
| Рід військ |  УСС Армія УНРСС |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна Друга світова війна |
| Командування | |
| командир штабу Осадного Корпусу Січових стрільців Дієвої армії УНР | |
Іван Юріїв (28 червня 1893, с.Козаччина, Борщівський повіт, тепер Тернопільська область — 23 лютого 1970, Торонто) — український військовий діяч та колабораціоніст. В роки Української революції став сотником Січових Стрільців Армії УНР, надалі членом УВО та мельниківської ОУН. Під час Другої світової війни був членом Зондеркоманди 10-а Айнзатцгрупи D.
Шепетівка, жовтень 1919.
Народився 28 червня 1893 року у селі Козаччина[1] Борщівського повіту, Австро-Угорщини, де певно й закінчив середню школу[2]. Здобув середню фахово-торговельну та старшинську військову освіту[3]. Під початку Першої світової війни Юріїв у 1914 році долучився до Легіону українських січових стрільців. Брав участь у боях з російською армією, у 1916 він потрапив в полон й до початку 1917 був інтернованим в Ташкенті[2].
Після падіння царського самодержавства в Росії у 1917 році Іван Юріїв повернувся до Києва, де зголосився до Корпусу січових стрільців Євгена Коновальця. Він швидко піднявся у званні, ставши спершу сотником та командиром штабу Осадного корпусу, а в січні 1919 — комендантом Києва та його фортеці. Цьому посприяли як особиста мужність в боях, так і близьке знайомство з Коновальцем та його соратником Андрієм Мельником[4][3].
У міжвоєнний період Іван Юріїв став членом УВО та ОУН, громадських організацій «Просвіта», «Рідна школа» та «Червона Калина»[5]. Працював у Центросоюзі, львівській міській владі, бухгалтером й співредактором газети Нова зоря. Одружився з Таїсією Виноградською, у вересні 1930 року народилась донька Тамара.
Відомо, що влітку 1937 року Юріїв з дружиною відвідав Мельника і його жінку у Львові[4]. Після німецько-радянського вторгнення в Польщу Іван Юріїв перебрався на територію, контрольовану німцями. За деякими даними, мешкав у Лодзі та Одерберзі. Як відомо, в цей час ОУН співпрацювала з німецьким Абвером з метою військового вишколу її членів для диверсійної боротьби з СРСР. Після розколу серед українських націоналістів, Юріїв долучився до мельниківців.
В травні 1940 він приєднався до Зондеркоманди 10-а Айнзатцгрупи D. В липні того ж року Юріїв та його дружина стали громадянами нацистської Німеччини, видаючи себе за фольксдойче, тобто етнічних німців. В офіційних документах Юріїв став зазначатися під германізованим ім'ям Йоганнес Юріїф (нім. Johannes Jurijiff). Добре володіння українською та російською мовами та досвід боротьби з радянськими військами під час громадянської війни вигідно вирізняли його серед інших солдатів. Щодо німецької мови, то нею він володів не надто добре, принаймні спілкувався із сильним акцентом.
Після німецького вторгнення в Радянський Союз Іван Юріїв займав низку різноманітних посад, спершу був перекладачем й командиром тилових сил в Маріуполі, членом Vorkommando при прибутті в німецьку колонію Спейр в південній Україні, командував загоном на Кавказі. Він навіть отримав звання унтерштурмфюрера СС. Айнзатцгрупа D за проміжок часу між липнем 1941 та початком 1943 року вбила близько 130 тисяч євреїв, зокрема 10 000 в Маріуполі.
На еміграції проживав у Торонто, Канада; де був членом Комітету відзначення 50-х роковин створення формації Січових Стрільців. Помер 1970 році, похований на цвинтарі «Проспект» в Торонто.
- ↑ КОЗАЧЧИНА | БОРЩІВСЬКА ГРОМАДА | ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
- ↑ а б Radchenko, 2017, с. 219.
- ↑ а б Вісті Комбатанта, 1971, с. 91.
- ↑ а б Radchenko, 2017, с. 220.
- ↑ Вісті Комбатанта, 1971, с. 92.
- Radchenko, Yuri (2017). The Organization of Ukrainian Nationalists (Mel'nyk Faction) and the Holocaust: The Case of Ivan Iuriiv. Holocaust and Genocide Studies. 31 (2): 215—239. doi:10.1093/hgs/dcx038. ISSN 8756-6583. Архів оригіналу за 15 квітня 2019.
- Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк-Торонто, 1971. — Т. 2. — С. 91-92.
|
