Добра стаття

Микола Кулицький: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
категоризація
 
(Не показані 5 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
|ім'я = Микола Кулицький
|ім'я = Микола Кулицький
|розмір = 220px}}
|розмір = 220px}}
'''Мико́ла Кули́цький''' ({{ДН|28|06|1903}}, [[Глиняни]] — {{ДС|28|10|1970}}, [[Чикаго]]) — український картограф, географ, {{не перекладено|Літерник|літерник|pl|Liternik}}. Дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]]. Член та секретар Географічної комісії НТШ. Доктор [[Український вільний університет|Українського вільного університету]]. Основний технічний картограф-рисувальник видання [[Атляс України й сумежних країв]], та карт і картосхем до [[Енциклопедія українознавства|Енциклопедії українознавства]], монографії [[Ґеоґрафія українських і сумежних земель]] та інших видань.
'''Мико́ла Кули́цький''' ({{ДН|28|06|1903}}, [[Глиняни]] — {{ДС|28|10|1970}}, [[Чикаго]]) — український картограф, географ, [[Літерник|літерник]]. Дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]]. Член та секретар Географічної комісії НТШ. Доктор [[Український вільний університет|Українського вільного університету]]. Основний технічний картограф-рисувальник видання [[Атляс України й сумежних країв]], та карт і картосхем до [[Енциклопедія українознавства|Енциклопедії українознавства]], монографії [[Ґеоґрафія українських і сумежних земель]] та інших видань.


Разом з учителем та другом [[Кубійович Володимир Михайлович|Володимиром Кубійовичем]] формували науковий [[дуумвірат]]{{sfn|Купчинський|2011|с=482}}.
Разом з учителем та другом [[Кубійович Володимир Михайлович|Володимиром Кубійовичем]] формували науковий [[дуумвірат]]{{sfn|Купчинський|2011|с=482}}.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився в заможній міщанській родині 28 червня 1903 року в Глинянах. Його батько Михайло та мати Ганна — займались [[хліборобство]]м, [[рільництво]]м та [[Бджільництво|пасічництвом]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=81}}. Рід Кулицьких згадується в документах часів [[Хмельниччина|Хмельниччини]] серед повсталих проти міщанського старости та серед тих, які брали захоплення [[Жванецький замок|Жванецького замку]]. Його предком був Кирило Кулицький, війт Глинян у 1780-х роках. Він був співучасником [[Йосифинська метрика|Йосифінських земельних реформ]] та упорядковував [[Кадастр (Австро-Угорщина)|земельний кадастр]] для міста 1789 року. Прадід і дід також були війтами цього міста. Батько та дід Іван брали участь у будівництві кам'яної [[Церква Святого Миколая (Глиняни)|церкви святого Миколая]] 1894 року, організовували читальню «[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіти]]» в Глинянах та були науковими меценатами. Зокрема, надавали фінансову підтримку геологу [[Тадеуш Вісньовський|Тадеушу Вісньовському]] для археологічних розкопок [[Східна Галичина|Східної Галичини]]. У громадському житті XIX століття родина Кулицьких була активними поборниками [[Москвофільство|москвофільства]]{{sfn|Купчинський|2011|с=483}}.
Народився в заможній міщанській родині 28 червня 1903 року в Глинянах. Його батько Михайло та мати Ганна — займалися [[хліборобство]]м, [[рільництво]]м та [[бджільництво]]м {{sfn|Кубійович (II)|1985|с=81}}. Рід Кулицьких згадується в документах часів [[Хмельниччина|Хмельниччини]] серед повсталих проти міщанського старости та серед тих, які брали участь у захопленні [[Жванецький замок|Жванецького замку]]. Його предком був Кирило Кулицький, війт Глинян у 1780-х роках. Він був співучасником [[Йосифинська метрика|Йосифинських земельних реформ]] та упорядковував [[Кадастр (Австро-Угорщина)|земельний кадастр]] для міста 1789 року. Прадід і дід також були війтами цього міста. Батько та дід Іван брали участь у будівництві кам'яної [[Церква Святого Миколая (Глиняни)|церкви святого Миколая]] 1894 року, організовували читальню «[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіти]]» в Глинянах та були науковими меценатами. Зокрема, надавали фінансову підтримку геологові [[Тадеуш Вісньовський|Тадеушові Вісньовському]] для археологічних розкопок на [[Східна Галичина|Східній Галичині]]. У громадському житті XIX століття родина Кулицьких була активними поборниками [[Москвофільство|москвофільства]]{{sfn|Купчинський|2011|с=483}}.


Микола Кулицький завершив початкову школу в Глинянах. Надалі у 1916—1917 роках він продовжив навчання в [[Львівська академічна гімназія|Академічній гімназії Львова]]. Після складання іспитів [[Атестат зрілості|атестату зрілості]] у 1924 році, Кулицький вступив до [[Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка|філософського факультету]] [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету Яна-Казимира]], та у 1925 році перевівся в [[Ягеллонський університет|Ягеллонський університет]] у Кракові, у якому навчався до 1930 року. У Кракові він проходив університетські право, [[Географія|географію]], [[Геологія|геологію]] та [[Демографія|демографію]]{{sfn|Купчинський|2011|с=483}}.
Микола Кулицький завершив початкову школу в Глинянах. Надалі у 1916—1917 роках він продовжив навчання в [[Львівська академічна гімназія|Академічній гімназії Львова]]. Після складання іспитів [[Атестат зрілості|атестату зрілості]] у 1924 році, Кулицький вступив до [[Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка|філософського факультету]] [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету Яна-Казимира]], та у 1925 році перевівся в [[Ягеллонський університет]] у Кракові, у якому навчався до 1930 року. В університеті він вивчав право, [[Географія|географію]], [[Геологія|геологію]] та [[Демографія|демографію]]{{sfn|Купчинський|2011|с=483}}.


Під час навчання Кулицький одружився з донькою ботаніка та діяча НТШ [[Мельник Микола Ількович|Миколи Мельника]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}. У родини були сини Йосип та Теодор, які стали адвокатами. Син Степан обрав професію рільника. Син Михайло помер у ранньому віці. Єдина донька Кулицького Марія померла у 1928 році{{sfn|Купчинський|2011|с=483}}.
Під час навчання Кулицький одружився з донькою ботаніка та діяча НТШ [[Мельник Микола Ількович|Миколи Мельника]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}. Їх сини, Йосип та Теодор, стали адвокатами. Син Степан обрав професію рільника. Син Михайло помер у ранньому віці. Єдина донька Кулицького Марія померла у 1928 році{{sfn|Купчинський|2011|с=483}}.


Під час навчання в Кракові на Кулицького, як на доброго рисовника, звернув увагу правник [[Баб'як Павло (громадський діяч)|Павло Баб'як]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}. Тоді ж він почав товаришувати з [[Кубійович Володимир Михайлович|Володимиром Кубійовичем]] у 1928 році під час спільної дослідної поїздки до [[Словаччина|Словаччини]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}.
Під час навчання в Кракові на Кулицького, як на доброго рисувальника, звернув увагу правник [[Баб'як Павло (громадський діяч)|Павло Баб'як]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}. Тоді ж він почав товаришувати з [[Кубійович Володимир Михайлович|Володимиром Кубійовичем]] у 1928 році під час спільної дослідної поїздки до [[Словаччина|Словаччини]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}.


На початку 1930-х працював приватно як географ і картограф. Тоді ж зблизився з іншими українськими вченими, зокрема [[Крип'якевич Іван Петрович|Іваном Крип'якевичем]] та [[Полянський Юрій Іванович|Юрієм Полянським]]. Від 1930 року Кулицький член Географічної комісії НТШ. У 1933 році склав головні іспити, але неуспішно склав іспит з філософії та захисту докторської дисертації про [[Зимарки (помешкання)|зимарки]] на Гуцульщині (писав під керівництвом {{не перекладено|Єжи Смоленський|Єжи Смоленського|pl|Jerzy Smoleński}}). З 1935 року — секретар Географічної комісії НТШ.{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}.
На початку 1930-х працював приватно як географ і картограф. Тоді ж зблизився з іншими українськими вченими, зокрема [[Крип'якевич Іван Петрович|Іваном Крип'якевичем]] та [[Полянський Юрій Іванович|Юрієм Полянським]]. Від 1930 року Кулицький член Географічної комісії НТШ. У 1933 році склав головні іспити, але неуспішно склав іспит з філософії та захисту докторської дисертації про [[Зимарки (помешкання)|зимарки]] на Гуцульщині (писав під керівництвом {{не перекладено|Єжи Смоленський|Єжи Смоленського|pl|Jerzy Smoleński}}). З 1935 року — секретар Географічної комісії НТШ.{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}.


У 1936—1937 роках за фінансування НТШ мав проходити курси географії в [[Берлін]]і. Проте навчатися в Німеччині не зміг, адже був зайнятий роботою над виданням «Атлясу України і сумежних країв»{{sfn|Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові|1937|с=43}}. У 1938 році працював у [[Кооперативний ліцей (Львів)|Кооперативному ліцеї у Львові]]{{sfn|Гелей|2009|с=18}}. У 1930-х також малював карти до [[Українська загальна енциклопедія|Української загальної енцикопедії]]. У 1934—39 роках разом Кубійовичем, Микола Кулицький видали підручні та стінні карти України й Галичини{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=61}}. Надалі, у 1937—1939 роках видавець краєзнавчого журналу «[[Наша Батьківщина (журнал)|Наша Батьківщина]]», видання [[Туристично-краєзнавче товариство «Плай»|туристичного-краєзнавчого товариства «Плай»]]{{sfn|Купчинський|2011|с=484}}. Від 15 березня 1939 року дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]].
У 1936—1937 роках за фінансування НТШ мав проходити курси географії в [[Берлін]]і. Проте навчатися в Німеччині не зміг, адже був зайнятий роботою над виданням «Атлясу України і сумежних країв»{{sfn|Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові|1937|с=43}}. У 1938 році працював у [[Кооперативний ліцей (Львів)|Кооперативному ліцеї у Львові]]{{sfn|Гелей|2009|с=18}}. У 1930-х також малював карти до [[Українська загальна енциклопедія|Української загальної енциклопедії]]. У 1934—39 роках разом Кубійовичем, Микола Кулицький видали підручні та стінні карти України й Галичини{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=61}}. Надалі, у 1937—1939 роках видавець краєзнавчого журналу «[[Наша Батьківщина (журнал)|Наша Батьківщина]]», видання [[Туристично-краєзнавче товариство «Плай»|туристичного-краєзнавчого товариства «Плай»]]{{sfn|Купчинський|2011|с=484}}. Від 15 березня 1939 року дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]].


На початку Другої світової війни Кулицький за посередництвом німецької переселенської комісії виїхав й поселився у Кракові. У місті він керував картографічно-статистичним бюро при [[Український центральний комітет|Українському центральному комітеті]]{{sfn|Ільницька|2006|с=228}}. З осени 1941 року комітет перенесли до Львова зі значним розширенням роботи організації{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=83}}. Кулицький збирав статистичні матеріали про національно-віросповідні відносини в Галичині{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. 1944 року, після першої евакуації Львова, Микола Кулицький переїхав до [[Криниці (гміна)|Криниць]], де важко захворів на запалення легенів. Щоб одужати, він поїхав до рідного міста в Глиняни. Далі прийшла наступна евакуація в [[Баварія|Баварію]] до села [[Кауфбойрен]]щини{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. У Баварії часто блукав по лісах, почав займатися городництвом, за що дружина Кубійовича Дарія називала його «''огірковою душею''». Від того часу почав втрачати інтерес до науки{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}.
На початку Другої світової війни Кулицький за посередництвом німецької переселенської комісії виїхав й поселився у Кракові. У місті він керував картографічно-статистичним бюро при [[Український центральний комітет|Українському центральному комітеті]]{{sfn|Ільницька|2006|с=228}}. З осени 1941 року комітет перенесли до Львова зі значним розширенням роботи організації{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=83}}. Кулицький збирав статистичні матеріали про національно-віросповідні відносини в Галичині{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. 1944 року, після першої евакуації Львова, Микола Кулицький переїхав до [[Криниці (гміна)|Криниць]], де важко захворів на запалення легенів. Щоб одужати, він поїхав до рідного міста, в Глиняни. Далі прийшла наступна евакуація до [[Баварія|Баварії]] до села [[Кауфбойрен]]щини{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. У Баварії часто блукав по лісах, почав городникува́ти, за що дружина Кубійовича Дарія називала його «''огірковою душею''». Від того часу почав втрачати зацікавлення до науки{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}.


Після війни у 1946—1948 роках навчався та викладав курси в Українському вільному університеті{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=112}}. В університеті він успішно склав докторський іспит з філософії та здобув звання доктора у 1949 році за попередньою краківською дисертацією{{sfn|Купчинський|2011|с=483-484}}{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}.
Після війни у 1946—1948 роках навчався та викладав курси в Українському вільному університеті{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=112}}. В університеті він успішно склав докторський іспит з філософії та здобув звання доктора у 1949 році за попередньою краківською дисертацією{{sfn|Купчинський|2011|с=483-484}}{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=82}}.


Надалі бере участь у збиранні матеріалів про національні відносини Галичини по таборах переміщених осіб для [[Інституту національних дослідів|Інституту національних дослідів при НТШ]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. На початку 1950-х років Микола Кулицький з дружиною та двома дітьми виїхав до США в Чикаго. У цьому йому допоміг дядько [[Ґалан Володимир|Володимир Ґалан]]. Кулицький влаштувався в приватній картографічній компанії NcNally Company, де попрацював близько шістнадцяти років{{sfn|Купчинський|2011|с=498}}{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. У Чикаго віддалився від наукової діяльності та українського життя. Остання його наукова доповідь датована 4 вереснем 1950 року «Підстави визначення північно-західних меж України»{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}{{sfn|Купчинський|2011|с=500}}. Підготував декілька карт для українських освітян [[Канада|Канади]] та США.
Надалі брав участь у збиранні матеріалів про національні відносини Галичини по таборах переміщених осіб для [[Інституту національних дослідів|Інституту національних дослідів при НТШ]]{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. На початку 1950-х років Микола Кулицький з дружиною та двома дітьми виїхав до США в Чикаго. У цьому йому допоміг дядько [[Ґалан Володимир|Володимир Ґалан]]. Кулицький влаштувався в приватній картографічній компанії ''NcNally Company'', де пропрацював близько шістнадцяти років{{sfn|Купчинський|2011|с=498}}{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}. У Чикаго відійшов від наукової діяльності та українського життя. Остання його наукова доповідь датована 4 вереснем 1950 року «Підстави визначення північно-західних меж України»{{sfn|Кубійович (II)|1985|с=84}}{{sfn|Купчинський|2011|с=500}}. Підготував декілька карт для українських освітян [[Канада|Канади]] та США.


Помер 26 жовтня 1970 року в Чикаго. Похований на місцевому [[Український цвинтар святого Миколая|Українському цвинтарі святого Миколая]]{{sfn|Купчинський|2011|с=500}}.
Помер 26 жовтня 1970 року в Чикаго. Похований на місцевому [[Український цвинтар святого Миколая|Українському цвинтарі святого Миколая]]{{sfn|Купчинський|2011|с=500}}.


== Наукова діяльність ==
== Наукова діяльність ==
Українське наукове середовище ще за життя високо визначали талант та внесок Миколи Кулицького до картографії{{sfn|Жуковський|1986|с=19}}{{sfn|Купчинський|2011|с=480-481}}. Його перші дослідження присвячені вивченню проблематик теоретичної та прикладної картографії, географії населення України й формування поселень. Зокрема, Кулицький довів розташування і творення поселень від типу [[ландшафт]]у на прикладі карпатських зимарків. Кубійович визначав першу роль Кулицького у справі видання «Атлясу»{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=105}}. У 1934 році підручну карту Галичини, з узглядненням потреб церкви, і з розпродажу здобули фінансування на видання підручної адміністративної карти Галичини{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=115}}. Також у міжвоєнний період він опублікував монографію про читання й використання [[Топографічна карта|топографічних карт]]. В 1934—1939 роках, Микола Кулицький, разом Володимиром Кубійовичем видав декілька підручних і стінних карт України й Галичини{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=32}}. Впродовж 1939 по 1943 рік він фахово досліджував статистику населення в Українському комітеті в Кракові{{sfn|Купчинський|2011|с=484}}. У редакційній колегії Енциклопедії українознавства Кулицький відповідав за карти та діаграми{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=83}}. За особистим проханням не вживати його прізвища Кулицький відсутні у вступному слові до ЕУ в переліку осіб, що готували видання енциклопедії{{sfn|Купчинський|2011|с=499}}.
Українське наукове середовище ще за життя високо визначали талант та внесок Миколи Кулицького до картографії{{sfn|Жуковський|1986|с=19}}{{sfn|Купчинський|2011|с=480-481}}. Його перші дослідження присвячені вивченню проблематики теоретичної та прикладної картографії, географії населення України й формування поселень. Зокрема, Кулицький довів залежність розміщення і творення поселень від типу [[ландшафт]]у, на прикладі карпатських зимарків. Кубійович визначав першу роль Кулицького у справі видання «Атлясу»{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=105}}. У 1934 році підручну карту Галичини, з узглядненням потреб церкви, і з розпродажу здобули фінансування на видання підручної адміністративної карти Галичини{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=115}}. Також у міжвоєнний період він опублікував монографію про читання й використання [[Топографічна карта|топографічних карт]]. В 1934—1939 роках, Микола Кулицький, разом Володимиром Кубійовичем видав декілька підручних і стінних карт України й Галичини{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=32}}. Впродовж 1939 по 1943 рік він фахово досліджував статистику населення в Українському комітеті в Кракові{{sfn|Купчинський|2011|с=484}}. У редакційній колегії Енциклопедії українознавства Кулицький відповідав за карти та діаграми{{sfn|Кубійович (I)|1970|с=83}}. На його особисте прохання не вживати його прізвища, про Кулицького не згадується у вступному слові до ЕУ в переліку осіб, що готували видання енциклопедії{{sfn|Купчинський|2011|с=499}}.


== Вибрані роботи ==
== Вибрані роботи ==
Рядок 34: Рядок 34:
;Видання та публікації:
;Видання та публікації:
* Зимаркові оселі на Галицькій Гуцульщині // Науковий збірник Географічної секції при Українській громаді в Кракові. Краків, 1930
* Зимаркові оселі на Галицькій Гуцульщині // Науковий збірник Географічної секції при Українській громаді в Кракові. Краків, 1930
* Читання топографічних карт. Львів, 1935
* Читання топографічних карт. - Львів: Наша майбутність, 1935. - 22 с.
;Основний картографічний внесок:
;Основний картографічний внесок:
* [[Українська загальна енциклопедія]]. Львів, 1930—1933
* [[Українська загальна енциклопедія]]. Львів. 1930—1933
* [[Атляс України й сумежних країв|Атлясу України і сумежних країв]]. Львів, 1937
* [[Атляс України й сумежних країв]]. Львів, 1937.
* Ґеоґрафія українських і сумежних земель. Львів, 1938
* Ґеоґрафія українських і сумежних земель. Львів, 1938
* [[Енциклопедія українознавства]]. Загальна частина. Мюнхен — Нью-Йорк, 1949—1952
* [[Енциклопедія українознавства]]. Загальна частина. Мюнхен — Нью-Йорк, 1949—1952

Поточна версія на 20:54, 2 травня 2024

Микола Кулицький
Народився28 червня 1903(1903-06-28)
Глиняни, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер28 жовтня 1970(1970-10-28) (67 років)
Чикаго
ПохованняУкраїнський цвинтар святого Миколая
Alma materЛьвівська академічна гімназія (1917)
Львівський університет
Ягеллонський університет (1930)
Український вільний університет
Галузькартографія, географія
ВчителіВолодимир Кубійович і Єржи Смоленськийd
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
РодичіВолодимир Ґалан

Мико́ла Кули́цький (28 червня 1903(19030628), Глиняни — 28 жовтня 1970, Чикаго) — український картограф, географ, літерник. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Член та секретар Географічної комісії НТШ. Доктор Українського вільного університету. Основний технічний картограф-рисувальник видання Атляс України й сумежних країв, та карт і картосхем до Енциклопедії українознавства, монографії Ґеоґрафія українських і сумежних земель та інших видань.

Разом з учителем та другом Володимиром Кубійовичем формували науковий дуумвірат[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в заможній міщанській родині 28 червня 1903 року в Глинянах. Його батько Михайло та мати Ганна — займалися хліборобством, рільництвом та бджільництвом [2]. Рід Кулицьких згадується в документах часів Хмельниччини серед повсталих проти міщанського старости та серед тих, які брали участь у захопленні Жванецького замку. Його предком був Кирило Кулицький, війт Глинян у 1780-х роках. Він був співучасником Йосифинських земельних реформ та упорядковував земельний кадастр для міста 1789 року. Прадід і дід також були війтами цього міста. Батько та дід Іван брали участь у будівництві кам'яної церкви святого Миколая 1894 року, організовували читальню «Просвіти» в Глинянах та були науковими меценатами. Зокрема, надавали фінансову підтримку геологові Тадеушові Вісньовському для археологічних розкопок на Східній Галичині. У громадському житті XIX століття родина Кулицьких була активними поборниками москвофільства[3].

Микола Кулицький завершив початкову школу в Глинянах. Надалі у 1916—1917 роках він продовжив навчання в Академічній гімназії Львова. Після складання іспитів атестату зрілості у 1924 році, Кулицький вступив до філософського факультету Львівського університету Яна-Казимира, та у 1925 році перевівся в Ягеллонський університет у Кракові, у якому навчався до 1930 року. В університеті він вивчав право, географію, геологію та демографію[3].

Під час навчання Кулицький одружився з донькою ботаніка та діяча НТШ Миколи Мельника[4]. Їх сини, Йосип та Теодор, стали адвокатами. Син Степан обрав професію рільника. Син Михайло помер у ранньому віці. Єдина донька Кулицького Марія померла у 1928 році[3].

Під час навчання в Кракові на Кулицького, як на доброго рисувальника, звернув увагу правник Павло Баб'як[4]. Тоді ж він почав товаришувати з Володимиром Кубійовичем у 1928 році під час спільної дослідної поїздки до Словаччини[4].

На початку 1930-х працював приватно як географ і картограф. Тоді ж зблизився з іншими українськими вченими, зокрема Іваном Крип'якевичем та Юрієм Полянським. Від 1930 року Кулицький член Географічної комісії НТШ. У 1933 році склав головні іспити, але неуспішно склав іспит з філософії та захисту докторської дисертації про зимарки на Гуцульщині (писав під керівництвом Єжи Смоленського[pl]). З 1935 року — секретар Географічної комісії НТШ.[4].

У 1936—1937 роках за фінансування НТШ мав проходити курси географії в Берліні. Проте навчатися в Німеччині не зміг, адже був зайнятий роботою над виданням «Атлясу України і сумежних країв»[5]. У 1938 році працював у Кооперативному ліцеї у Львові[6]. У 1930-х також малював карти до Української загальної енциклопедії. У 1934—39 роках разом Кубійовичем, Микола Кулицький видали підручні та стінні карти України й Галичини[7]. Надалі, у 1937—1939 роках видавець краєзнавчого журналу «Наша Батьківщина», видання туристичного-краєзнавчого товариства «Плай»[8]. Від 15 березня 1939 року дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

На початку Другої світової війни Кулицький за посередництвом німецької переселенської комісії виїхав й поселився у Кракові. У місті він керував картографічно-статистичним бюро при Українському центральному комітеті[9]. З осени 1941 року комітет перенесли до Львова зі значним розширенням роботи організації[10]. Кулицький збирав статистичні матеріали про національно-віросповідні відносини в Галичині[11]. 1944 року, після першої евакуації Львова, Микола Кулицький переїхав до Криниць, де важко захворів на запалення легенів. Щоб одужати, він поїхав до рідного міста, в Глиняни. Далі прийшла наступна евакуація до Баварії до села Кауфбойренщини[11]. У Баварії часто блукав по лісах, почав городникува́ти, за що дружина Кубійовича Дарія називала його «огірковою душею». Від того часу почав втрачати зацікавлення до науки[11].

Після війни у 1946—1948 роках навчався та викладав курси в Українському вільному університеті[12]. В університеті він успішно склав докторський іспит з філософії та здобув звання доктора у 1949 році за попередньою краківською дисертацією[13][4].

Надалі брав участь у збиранні матеріалів про національні відносини Галичини по таборах переміщених осіб для Інституту національних дослідів при НТШ[11]. На початку 1950-х років Микола Кулицький з дружиною та двома дітьми виїхав до США в Чикаго. У цьому йому допоміг дядько Володимир Ґалан. Кулицький влаштувався в приватній картографічній компанії NcNally Company, де пропрацював близько шістнадцяти років[14][11]. У Чикаго відійшов від наукової діяльності та українського життя. Остання його наукова доповідь датована 4 вереснем 1950 року «Підстави визначення північно-західних меж України»[11][15]. Підготував декілька карт для українських освітян Канади та США.

Помер 26 жовтня 1970 року в Чикаго. Похований на місцевому Українському цвинтарі святого Миколая[15].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Українське наукове середовище ще за життя високо визначали талант та внесок Миколи Кулицького до картографії[16][17]. Його перші дослідження присвячені вивченню проблематики теоретичної та прикладної картографії, географії населення України й формування поселень. Зокрема, Кулицький довів залежність розміщення і творення поселень від типу ландшафту, на прикладі карпатських зимарків. Кубійович визначав першу роль Кулицького у справі видання «Атлясу»[18]. У 1934 році підручну карту Галичини, з узглядненням потреб церкви, і з розпродажу здобули фінансування на видання підручної адміністративної карти Галичини[19]. Також у міжвоєнний період він опублікував монографію про читання й використання топографічних карт. В 1934—1939 роках, Микола Кулицький, разом Володимиром Кубійовичем видав декілька підручних і стінних карт України й Галичини[20]. Впродовж 1939 по 1943 рік він фахово досліджував статистику населення в Українському комітеті в Кракові[8]. У редакційній колегії Енциклопедії українознавства Кулицький відповідав за карти та діаграми[21]. На його особисте прохання не вживати його прізвища, про Кулицького не згадується у вступному слові до ЕУ в переліку осіб, що готували видання енциклопедії[22].

Вибрані роботи

[ред. | ред. код]

Автор близько 200 наукових картографічних робіт. Писав також статті й популярну літературу. Згідно з Енциклопедією українознавства та уточненням бібліографії[23][24][25], найбільш важливими були:

Видання та публікації
  • Зимаркові оселі на Галицькій Гуцульщині // Науковий збірник Географічної секції при Українській громаді в Кракові. Краків, 1930
  • Читання топографічних карт. - Львів: Наша майбутність, 1935. - 22 с.
Основний картографічний внесок
  • Топографічні карти до пол. XIX ст.
  • Топографічні карти до 1918 р.
  • Картографія Української Держави
  • Топографічні карти після 1918 р.
  • Міста після першої війни (разом В. Кубійовичем)
  • Форми сільських осель. Форми міських осель
Карти та картосхеми
  • Зілинський І. Карта українських говорів з поясненнями / Іван Зілинський ; рис. М. Кулицький. — 1 : 4 000 000. — У Кракові: Друк. «Орбіс», 1933. — 1 к. : багатоколір. ; 38 × 61 см // Праці Українського Наукового Інституту. — Варшава: Український Науковий Інститут, 1933. — Т. XIV. — Серія філологічна. — Кн. 3.– 20 с.
  • Кубійович В. Етноґрафічна карта України і сумежних країв / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 5 000 000. — Львів: Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. — 1 к. : багатоколір. ; 25 × 45 см.
  • Кубійович В. Етнографічна карта Чорноморських країв / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 5 000 000. — [Краків? : Українське видавництво?, 1941?]. — 1 к. : багатоколір. ; 23 × 46,5 см.
  • Кубійович В. Карта розміщення українського населення / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 5 000 000. — Львів: Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. — 1 к. : двоколір. ; 25 × 45 см.
  • Кубійович В. Лемківщина й Надсяння / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 400 000. — Краків: Українське Видавництво, 1940. — 1 к. : багатоколір. ; 42 × 52,5 см.
  • [Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. — 1 : 5 000 000. — У Львові: Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. — 1 к. : багатоколір. ; 27 × 46 см // Атляс України й сумежних країв / під заг. ред. Володимира Кубійовича ; Наукове Товариство ім. Шевченка ; Український видавничий інститут у Львові. — Львів: Український Видавничий Інститут, 1937. — № 10.
  • Кулицький М. Західно-Українські землі / М. Кулицький. — 1 : 800 000. — [Львів?]: б.в., 1932. — 1 к. : багатоколір. ; 109,5 × 88 см
  • Антропогеографічна карта Гуцульщини для галицької частини (В. Кубійович разом з М. Кулицьким) у мірилі 1 :75 000. Рукопис втрачено [26].

Примітки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Першоджерела
  • Бібліографія праць Є. Ю. Пеленського. — Бльомберґ (Бистриця) : Друкарня Бистриці, 1949. — 38 с. — (Українська Книгознавча Бібліотека)
  • Кубійович В. Мені 70. — Париж-Мюнхен : Наукове товариство ім. Шевченка, 1970. — 135 с.
  • Кубійович В. Мені 85. — Париж-Мюнхен : Видавництво «Молоде життя», 1985. — 308 с.
  • Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. За час від 1. I. 1935 — 25.XII.1937. — Львів : Накладом товариства, 1937. — 126 с.
Енциклопедії
Статті
  • Гелей С. Д. Життєвий шлях на наукова творчість Іллі Витановича (1899–1939 рр.) // Вісник Львівської комерційної академії. — Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2009. — Вип. 8. — С. 4-29.
  • Жуковський А. Діяльність Володимира Кубійовича на відтинку Енциклопедії Українознавства (ЕУ) // Український історик. — Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1986. — № 3-4 (91-92). — С. 15-22.
  • Ільницька Л. Листування Івана Зілинського з Михайлом Возняка (1916 – 1930 рр.) як джерело до вивчення книгознавчних зацікавлень М. Возняка // Вісник Львівського університету. Сергія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 1. — С. 212-230.
  • Купчинський О. Микола Кулицький — визначний картограф 30—40-х років XX століття // Вибрані статті та матеріали. Відомі та маловідомі постаті національної науки й культури / Ред. кол.: О. Винниченко, Л. Войтович, І. Гирич, М. Крикун, Л. Рудницький, Л. Тимошенко, Я. Федорук, С. Хороб. — Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. — Т. 3. — С. 480-501. — (Українознавча наукова бібліотека НТШ) — 200 прим. — ISBN 966-9868-24-2.
  • Падюка Н., Сосса Р. Бібліографія етнографічних карт території України // Історико-географічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2019. — Вип. 14. — С. 119-143.