Дятлоподібні: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
шаблон |
||
| (Не показана 41 проміжна версія 13 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Automatic taxobox |
|||
{{Картка:Таксономія |
|||
| name = Дятлоподібні |
| name = Дятлоподібні |
||
| fossil_range = [[Іпрський ярус|іпр]] — наш час |
|||
| image = Grünspecht Picus viridis.jpg |
| image = Grünspecht Picus viridis.jpg |
||
| image_caption = [[Жовна зелена]] (''Picus viridis'') |
| image_caption = [[Жовна зелена]] (''Picus viridis'') |
||
| ⚫ | |||
| domain = [[Ядерні]] (Eukaryota) |
|||
| authority = [[Адольф Бернхард Меєр|Meyer]] & [[Wolf]], [[1810]] |
|||
| regnum = [[Тварини]] (Animalia) |
|||
| phylum = [[Хордові]] (Chordata) |
|||
| classis = [[Птахи]] (Aves) |
|||
| ordo = '''Дятлоподібні (Piciformes)''' |
|||
| ordo_authority = ([[Meyer]] & [[Wolf]], [[1810]]) |
|||
| synonyms = Picariae |
| synonyms = Picariae |
||
| range_map = |
| range_map = |
||
| range_map_caption = |
| range_map_caption = |
||
| subdivision_ranks = |
| subdivision_ranks = Родини |
||
| subdivision = |
| subdivision = Див. текст |
||
| ⚫ | |||
| wikispecies = Piciformes |
|||
}} |
}} |
||
'''Дятлоподі́бні''' (Piciformes) — ряд птахів, що нараховує понад 400 видів. Досить спеціалізована група птахів невеликого та середнього розміру, що ведуть переважно деревний спосіб життя. Зустрічаються на всіх материках, за виключенням [[Австралія|Австралії]] та [[Антарктида|Антарктиди]]. Більшість є комахоїдними, хоча [[Туканові|тукани]] та [[бородаткові]] живляться переважно фруктами. Практично у всіх дятлоподібних два пальці на лапах протистоять двом іншим (подібно до [[папугоподібні|папуг]]), що характерно для птахів, які більшу частину свого життя проводять на гілках дерев. Розміри становлять від 8 см у довжину та 7 |
'''Дятлоподі́бні''' (Piciformes) — ряд птахів, що нараховує понад 400 видів. Досить спеціалізована група птахів невеликого та середнього розміру, що ведуть переважно [[Деревно-чагарникові птахи|деревний спосіб життя]]. Зустрічаються на всіх материках, за виключенням [[Австралія|Австралії]] та [[Антарктида|Антарктиди]]. Більшість є комахоїдними, хоча [[Туканові|тукани]] та [[Бородаткові (птахи)|бородаткові]] живляться переважно фруктами. Практично у всіх дятлоподібних два пальці на лапах протистоять двом іншим (подібно до [[папугоподібні|папуг]]), що характерно для птахів, які більшу частину свого життя проводять на гілках дерев. Розміри становлять від 8 см у довжину та 7 г маси ([[добаш малазійський]]) до 63 см у довжину та 680 г ([[тукан великий]]). Усі види відкладають гнізда в укриттях, пташенята [[Нагніздні птахи|гніздового типу]]. Більшість видів є осілими або кочівними. |
||
== Походження та еволюція == |
== Походження та еволюція == |
||
Ряд дятлоподібних відокремився від примітивних [[Сиворакшоподібні| |
Ряд дятлоподібних відокремився від примітивних [[Сиворакшоподібні|сиворакшоподібних]], які були близькими до предків [[рибалочкові|рибалочок]] і [[Момотові|момотів]]. Ймовірно, першою виникла родина [[Бородаткові (птахи)|бородаткових]], давні предкові форми якамар, туканів і дятлів, а пізніше — родина воскоїдових<ref name="Фауна">{{книга|автор = |частина= |заголовок= Фауна мира: птицы: Справочник |оригінал= |посилання= |відповідальний= Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. |видання= |місце= М. |видавництво= Агропромиздат |рік= 1991 |том= |сторінки= |сторінок= 311 |серія= |isbn= 5-10-001229-3 |тираж =}}</ref>. |
||
Деякі вимерлі родини та роди птахів з раннього [[еоцен]]у — ''[[Neanis]]'' та ''[[Hassiavis]]'', [[Zygodactylidae]]/[[Primoscenidae]], [[Gracilitarsidae]], [[Sylphornithidae]] та ''[[Homalopus]]'', [[міоцен]]у — ''«Picus» gaudryi'' та [[пліоцен]]у — ''[[Bathoceleus]]'' інколи відносять до ряду дятлоподібних<ref>{{cite journal|author1=Cracraft, Joel|author2=Morony, John J., Jr.|lastauthoramp=yes|year=1969|journal=American Museum Novitates|volume=2400|pages=1–8|url=http://digitallibrary.amnh.org/dspace/bitstream/2246/2610/1/N2400.pdf|title=A new Pliocene woodpecker, with comments on the fossil Picidae|accessdate=11 квітня 2019|archive-date=19 березня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090319052425/http://digitallibrary.amnh.org/dspace/bitstream/2246/2610/1/N2400.pdf}}</ref>. |
|||
Сучасні родини відомі у період з середини—кінця [[олігоцен]]у до раннього [[міоцен]]у. |
|||
== Опис == |
== Опис == |
||
[[Файл:Ramphastos toco4.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Дзьоб [[Тукан великий|великого тукана]]]] |
[[Файл:Ramphastos toco4.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Дзьоб [[Тукан великий|великого тукана]]]] |
||
[[Файл:Sasia abnormis.jpg|міні|ліворуч|180пкс|[[Добаш малазійський]] — найдрібніший представник ряду дятлоподібних]] |
[[Файл:Sasia abnormis.jpg|міні|ліворуч|180пкс|[[Добаш малазійський]] — найдрібніший представник ряду дятлоподібних]] |
||
Маса від 6 до 680 г<ref>{{cite book |editor=Forshaw, Joseph|author=Short, Lester L.|year=1991|title=Encyclopaedia of Animals: Birds|publisher=Merehurst Press|location=London|pages=152–157|isbn=1-85391-186-0}}</ref>. Найменші розміри має [[добаш малазійський]] (''Sasia abnormis''); найбільші — представники родини [[туканові|туканових]] ([[тукан великий]]), [[жовна чорна]] та інші. У одних забарвлення тьмяне, у інших — строкате та яскраве. [[Статевий диморфізм]] виражений слабко або відсутній, вікові відмінності незначні. Більшість мають різної довжини прямий, долотоподібний або до кінця дещо зігнутий [[дзьоб]]. Найбільших розмірів він досягає у [[туканові|туканових]] — його довжина може становити половину довжини тіла. Ніздрі не наскрізні. |
Маса від 6 до 680 г<ref>{{cite book |editor=Forshaw, Joseph|author=Short, Lester L.|year=1991|title=Encyclopaedia of Animals: Birds|publisher=Merehurst Press|location=London|pages=152–157|isbn=1-85391-186-0}}</ref>. Найменші розміри має [[добаш малазійський]] (''Sasia abnormis''); найбільші — представники родини [[туканові|туканових]] ([[тукан великий]]), [[жовна чорна]] та інші. У одних забарвлення тьмяне, у інших — строкате та яскраве. [[Статевий диморфізм]] виражений слабко або відсутній, вікові відмінності незначні. Більшість мають різної довжини прямий, долотоподібний або до кінця дещо зігнутий [[дзьоб]]. Найбільших розмірів він досягає у [[туканові|туканових]] — його довжина може становити половину довжини тіла. Ніздрі не наскрізні. У представників родини дятлових для захисту дихальних шляхів від потрапляння дрібних уламків деревини під час довбання слугують щетинкоподібні пера, що прикривають ніздрі. |
||
Для скелету характерними є 14 шийних хребців, відсутність спинної кістки, дві пари вирізок по задньому краю грудини. Наявний [[Леміш (кістка)|леміш]]. Лапи зігодактильні (два пальці спрямовані вперед, а два — назад), перший палець у деяких видів зникає. Язик короткий, помірної довжини або дуже довгий і тонкий. [[Воло]] відсутнє. |
Для скелету характерними є 14 шийних хребців, відсутність спинної кістки, дві пари вирізок по задньому краю грудини. Наявний [[Леміш (кістка)|леміш]]. Лапи зігодактильні (два пальці спрямовані вперед, а два — назад), перший палець у деяких видів зникає. Язик короткий, помірної довжини або дуже довгий і тонкий. [[Воло]] відсутнє. [[Кишка]] відносно коротка. [[Сліпа кишка|Сліпі кишки]] функціонують або редукуються. У частини родин відсутній [[жовчний міхур]]. [[Куприкова залоза]] гола або оперена. Гортань трахео-бронхіальна, голосових м'язів одна пара або вони не розвинені. |
||
Оперення доволі рихле, контурні пера з розвиненою пуховою частиною опахала та додатковим стрижнем (у більшості видів). Пух відсутній. Птерилії вузькі, аптерії широкі. Першорядних [[махові пера|махових пер]] |
Оперення доволі рихле, контурні пера з розвиненою пуховою частиною опахала та додатковим стрижнем (у більшості видів). Пух відсутній. Птерилії вузькі, аптерії широкі. Першорядних [[махові пера|махових пер]] 9–11, другорядних — 10–12. Стернових пер 8–12<ref name="Фауна"/><ref name="Карташев">{{книга |автор= Карташев Н.Н. |заголовок= Систематика птиц |видання= |місце= М. |видавництво= Высшая школа |рік=1974 |сторінки=|сторінок= 362 |isbn= }}</ref>. |
||
== Поширення та місця існування == |
== Поширення та місця існування == |
||
Зустрічаються на всіх материках, за виключенням [[Австралія|Австралії]] та [[Антарктида|Антарктиди]]; відсутні в [[Нова Гвінея|Новій Гвінеї]] і [[Нова Зеландія|Новій Зеландії]], на [[Мадагаскар]]і. Найбільше видове різноманіття характерне для [[Південна Америка|Південної Америки]]. |
Зустрічаються на всіх материках, за виключенням [[Австралія|Австралії]] та [[Антарктида|Антарктиди]]; відсутні в [[Нова Гвінея|Новій Гвінеї]] і [[Нова Зеландія|Новій Зеландії]], на [[Мадагаскар]]і. Найбільше видове різноманіття характерне для [[Південна Америка|Південної Америки]]. |
||
Населяють ліси різного типу, проникають у сади та парки; деякі види мешкають в степу та навіть в [[напівпустеля]]х. |
Населяють ліси різного типу, проникають у сади та парки; деякі види мешкають в степу та навіть в [[напівпустеля]]х (наприклад, [[дятел техаський]] (''Picoides scalaris'') на південному сході Північної Америки, [[декол андійський]] (''Colaptes rupicola'') та [[дятел сіроголовий]] (''Geocolaptes olivaceus'') у Південній Америці). |
||
Більшість видів є [[осілі птахи|осілими]] або |
Більшість видів є [[осілі птахи|осілими]] або кочівними, небагато — [[міграція птахів|перелітними]] (наприклад, [[крутиголовка]]). |
||
== Гніздування == |
== Гніздування == |
||
[[Файл:Ladder-back Woodpecker on Cactus.jpg|міні|праворуч|150пкс|''Picoides scalaris'' біля дупла у кактусі]] |
[[Файл:Ladder-back Woodpecker on Cactus.jpg|міні|праворуч|150пкс|[[Дятел техаський]] (''Picoides scalaris'') біля дупла у кактусі]] |
||
До розмноження приступають у віці одного року. [[Моногамія|Моногами]]. Гніздяться поодинокими парами, рідше невеликими групами. Голоси, як правило, голосні та різкі, іноді мелодійні, для деяких видів характерним є «барабанний дроб», що видається за допомогою дзьоба. Гнізда влаштовують в дуплах. Причому більшість представників родини [[Дятлові|дятлових]] видовбують їх самостійно, рідше займають порожнини |
До розмноження приступають у віці одного року. [[Моногамія|Моногами]]. Гніздяться поодинокими парами, рідше невеликими групами. Голоси, як правило, голосні та різкі, іноді мелодійні, для деяких видів характерним є «барабанний дроб», що видається за допомогою дзьоба. У воскоїдових елементом шлюбної поведінки є токові польоти. Гнізда влаштовують переважно в дуплах. Причому більшість представників родини [[Дятлові|дятлових]] видовбують їх самостійно, рідше займають порожнини в деревині. Деякі види риють гніздові нори. Наприклад, представники родини [[Якамарові|якамарових]]). [[Дятел сіроголовий]] (''Geocolaptes olivaceus''), який мешкає у безлісій місцевості, також риє нори в берегах річок та на схилах пагорбів. Якамарові та лінивкові інколи влаштовують гнізда в [[термітник]]ах. [[Ятла руда]] (''Celeus brachyurus''), що мешкає в Південно-Східній Азії, робить гніздо в [[мурашник]]у. Для цього дятли обирають гнізда великих деревних мурашок роду ''[[Crematogaster]]'', розташовані у кронах дерев на висоті від 3 до 20 м від землі. Гніздо має вигляд кулі діаметром 20—80 см з більш міцними стінками. Дятел робить отвір у стінці, який веде у внутрішню порожнину, куди самка відкладає яйця. При цьому мурашки не чіпають дятлів, а дятли — мурашок<ref name="Жизнь"/>. Для 5 африканських видів родини [[Воскоїдові|воскоїдових]] характерний [[гніздовий паразитизм]] — вони підкладають свої яйця в гнізда інших видів птахів. Вистилка в гнізді найчастіше відсутня. У кладці від 2 до 13 однотонних білих яєць. Два—три яйця відкладають [[Лінивкові]], 1—4 — [[Туканові]], 2—4 — [[Бородастикові]], різні види [[Дятлові|дятлових]] — від 2 до 13 яєць. Насиджують обидва партнери почергово, але самка більш інтенсивно, ніж самець. Пташенята [[Нагніздні птахи|гніздового типу]] — вилуплюються сліпими і у більшості видів голими. У пташенят добре розвинені п'яткові мозолі (потовщення з шипоподібними сосочками. що відпадають після вильоту з гнізда). Вигодовують обидва батьків. Пташенята залишають гніздо опереними та здатними до польоту. Виводки деякий час тримаються разом, потім розпадаються. Поза періодом розмноження тримаються поодинці або невеликими групами.<ref name="Карташев"/><ref name="Фауна"/> |
||
== Живлення == |
== Живлення == |
||
[[Файл:Red-crowned woodpecker (Melanerpes rubricapillus rubricapillus) female.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Melanerpes rubricapillus'' під час живлення]] |
[[Файл:Red-crowned woodpecker (Melanerpes rubricapillus rubricapillus) female.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Гіла мала]] (''Melanerpes rubricapillus'') під час живлення]] |
||
У живленні переважають різноманітні комахи, їх личинки та яйця, насіння та ягоди. [[Жовна зелена]] та [[крутиголовка]] споживають переважно дорослих мурашок та їхні яйця. У [[туканові|туканових]] основний корм — фрукти. Переважно рослинною їжею — плодами та ягодами, рідше — насінням — живляться Лінивкові. Для осілих видів характерна сезонна зміна кормів. Наприклад, [[дятел звичайний]] у весняно-літній період здобуває переважно комах та їхніх личинок, тоді як взимку його основний корм — насіння хвойних дерев. [[Дятел сирійський]] у гніздовий період поїдає переважно комах та ягоди шовковиці, тоді як взимку живиться ядра кісточок абрикос, сливи тощо. Корм збирають на стовбурах дерев, товстих гілках і у кронах. Майже всі Дятлові добувають їжу довбаючи кору дерев та кущів. Рідше дятлоподібні на землі з поверхні ґрунту і підстилки, незначною мірою розкопуючи її, роблять ходи в [[мурашник]]ах і [[термітник]]ах. Якамарові та Лінивкові полюють з присади на комах, подібно до [[Мухоловкові|мухоловок]]. Щодо особливостей пошуку їжі та об'єкту живлення вирізняються представники родини [[Воскоїдові|воскоїдових]]. Вони відомі як ''медовказчики'' — птахи вказують місцезнаходження гнізда бджіл або ос з медом іншим тваринам. При цьому вони поїдають лише [[віск]], що залишається. |
У живленні переважають різноманітні комахи, їх личинки та яйця, насіння та ягоди. [[Жовна зелена]] та [[крутиголовка]] споживають переважно дорослих мурашок та їхні яйця. У [[туканові|туканових]] основний корм — фрукти. Переважно рослинною їжею — плодами та ягодами, рідше — насінням — живляться Лінивкові. Для осілих видів характерна сезонна зміна кормів. Наприклад, [[дятел звичайний]] у весняно-літній період здобуває переважно комах та їхніх личинок, тоді як взимку його основний корм — насіння хвойних дерев. [[Дятел сирійський]] у гніздовий період поїдає переважно комах та ягоди шовковиці, тоді як взимку живиться ядра кісточок абрикос, сливи тощо. Корм збирають на стовбурах дерев, товстих гілках і у кронах. Деякі види дятлів роблять запаси кормів на зиму. Так, [[гіла чорновола]] (''Melanerpes formicivorus''), що мешкає в Північній і Центральній Америці, восени видовбує у стовбурах дерев, дерев'яних стовпах тисячі невеликих комірок, в які ховає по жолудю. Інколи такі запаси сягають 50 тис. жолудів (зазвичай їх робить група птахів).<ref name="Жизнь"/> Майже всі Дятлові добувають їжу довбаючи кору дерев та кущів. Рідше дятлоподібні на землі з поверхні ґрунту і підстилки, незначною мірою розкопуючи її, роблять ходи в [[мурашник]]ах і [[термітник]]ах. Якамарові та Лінивкові полюють з присади на комах, подібно до [[Мухоловкові|мухоловок]]. Щодо особливостей пошуку їжі та об'єкту живлення вирізняються представники родини [[Воскоїдові|воскоїдових]]. Вони відомі як ''медовказчики'' — птахи вказують місцезнаходження гнізда бджіл або ос з медом іншим тваринам. При цьому вони поїдають лише [[віск]], що залишається. Для його перетравлення у травному тракті цих птахів наявні спеціалізовані види бактерій-симбіонтів. |
||
== Філогенія та систематика == |
== Філогенія та систематика == |
||
| Рядок 53: | Рядок 52: | ||
{{clade| style=font-size:100%;line-height:100% |
{{clade| style=font-size:100%;line-height:100% |
||
|label1= |
|label1= [[Anomalogonatae]] |
||
|1={{clade |
|1={{clade |
||
|1={{clade |
|1={{clade |
||
| Рядок 61: | Рядок 60: | ||
|1= [[Leptosomatiformes]] |
|1= [[Leptosomatiformes]] |
||
|2={{clade |
|2={{clade |
||
|1= [[Trogoniformes]] ([[Трогоноподібні]]) |
|1= [[Trogoniformes]] ([[Трогонові|Трогоноподібні]]) |
||
|2={{clade |
|2={{clade |
||
|1= [[Bucerotiformes]] |
|1= [[Bucerotiformes]] |
||
|2={{clade |
|2={{clade |
||
|1= [[Coraciiformes]] ([[ |
|1= [[Coraciiformes]] ([[Сиворакшоподібні]]) |
||
|2= '''Piciformes''' (Дятлоподібні) |
|2= '''Piciformes''' (Дятлоподібні) |
||
}} }} }} }} }} }} |
}} }} }} }} }} }} |
||
Таким чином, сестринський таксоном для дятлоподібних є |
Таким чином, сестринський таксоном для дятлоподібних є сиворакшоподібні. |
||
=== Систематика === |
=== Систематика === |
||
Ряд включає 71 сучасний рід та понад 450 видів. В Україні зустрічається 10 видів<ref>{{книга |автор =Фесенко Г. В., Бокотей А. А. |частина= |заголовок = Птахи фауни України (польовий визначник) |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= К. |видавництво= |рік= 2002 |том= |сторінки= |сторінок= 416 |серія= |isbn =966-7710-22-X |тираж= }}</ref>, серед них [[дятел трипалий]], [[жовна зелена]] та [[дятел білоспинний]] занесено до [[Червона книга України|Червоної книги України]] (2009). |
Ряд традиційно поділяють на два підряди — [[Galbuli]] та [[Pici]], останній включає два інфраряди — Ramphastides та Picides<ref>''Sibley C. G., Ahlquist J. E., Monroe B. L.'' [http://ru.scribd.com/doc/168822756/A-Classification-of-the-Living-Birds-of-the-World-Based-on-DNA-DNA-Hybridization-Studies A classification of the living birds of the world based on DNA—DNA hybridization studies] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307173054/https://ru.scribd.com/doc/168822756/A-Classification-of-the-Living-Birds-of-the-World-Based-on-DNA-DNA-Hybridization-Studies |date=7 березня 2016 }} // Auk. — 1988. — V. 105. — No. 3. — P. 409—423.</ref>. Загалом ряд нараховує 71 сучасний рід та понад 450 видів. В Україні зустрічається 10 видів<ref>{{книга |автор =Фесенко Г. В., Бокотей А. А. |частина= |заголовок = Птахи фауни України (польовий визначник) |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= К. |видавництво= |рік= 2002 |том= |сторінки= |сторінок= 416 |серія= |isbn =966-7710-22-X |тираж= }}</ref>, серед них [[дятел трипалий]], [[жовна зелена]] та [[дятел білоспинний]] занесено до [[Червона книга України|Червоної книги України]] (2009). |
||
| ⚫ | * Підряд [[Galbuli]] - представники підряду характеризуються видовженим тілом; довгим, майже шилоподібним дзьобом із щетинками при основі; короткими крилами; довгим ступінчастим хвостом і м'яким пухнастим оперенням із золотистим полиском. Ці птахи поширені у Центральній і Південній Америці.<ref name="Жизнь">{{книга|автор= |частина= |заголовок= Жизнь животных |оригінал= |посилання= |відповідальний= Под ред. В.Д. Ильичева, А.В. Михеева|видання= |місце= М.|видавництво = Просвещение|рік= 1986|том= |сторінки= |сторінок= 527|серія= |isbn= |тираж=}}</ref> |
||
* Підряд [[Galbuli]] |
|||
| ⚫ | |||
** Родина [[Якамарові]] (Galbulidae) — 18 видів |
** Родина [[Якамарові]] (Galbulidae) — 18 видів |
||
** Родина [[Лінивкові]] (Bucconidae) — |
** Родина [[Лінивкові]] (Bucconidae) — 35 видів |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
* Підряд [[Pici]] |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
*** Родина [[Бородастикові]] (Megalaimidae) — 25 видів |
*** Родина [[Бородастикові]] (Megalaimidae) — 25 видів |
||
*** Родина [[Lybiidae]] — 40 видів |
*** Родина [[Lybiidae]] — 40 видів |
||
*** Родина [[Бородаткові]] (Capitonidae) — 15 видів |
*** Родина [[Бородаткові (птахи)|Бородаткові]] (Capitonidae) — 15 видів |
||
*** Родина [[Semnornithidae]] — 2 види |
*** Родина [[Semnornithidae|Кабезонові]] (Semnornithidae) — 2 види |
||
*** Родина [[Туканові]] (Ramphastidae) — 40 видів |
*** Родина [[Туканові]] (Ramphastidae) — 40 видів |
||
*** Родина †[[Miopiconidae]] |
*** Родина †[[Miopiconidae]] |
||
*** Родина † [[Picavidae]] |
*** Родина † [[Picavidae]] |
||
** Інфраряд Picides |
** Інфраряд [[Picides]] |
||
*** Родина [[Воскоїдові]] (Indicatoridae) — 17 видів |
*** Родина [[Воскоїдові]] (Indicatoridae) — 17 видів |
||
*** Родина [[Дятлові]] (Picidae) — понад 200 видів |
*** Родина [[Дятлові]] (Picidae) — понад 200 видів |
||
| Рядок 99: | Рядок 93: | ||
|label1= PICIFORMES |
|label1= PICIFORMES |
||
|1={{clade |
|1={{clade |
||
|label1= |
|label1= [[Galbuli]] |
||
|1={{clade |
|1={{clade |
||
|1= [[Galbulidae]] Vigors, 1825 |
|1= [[Galbulidae]] Vigors, 1825 |
||
|2= [[Bucconidae]] Horsfield, 1821 }} |
|2= [[Bucconidae]] Horsfield, 1821 }} |
||
|label2= |
|label2= [[Pici]] |
||
|2={{clade |
|2={{clade |
||
|label1= |
|label1= [[Ramphastides]] |
||
|1={{clade |
|1={{clade |
||
|1= [[Megalaimidae]] Blyth, 1852 |
|1= [[Megalaimidae]] Blyth, 1852 |
||
| Рядок 114: | Рядок 108: | ||
|2= [[Capitonidae]] Bonaparte, 1838 |
|2= [[Capitonidae]] Bonaparte, 1838 |
||
|3= [[Ramphastidae]] Vigors, 1825 }} }} }} |
|3= [[Ramphastidae]] Vigors, 1825 }} }} }} |
||
|label2= |
|label2= [[Picides]] |
||
|2={{clade |
|2={{clade |
||
|1= [[Indicatoridae]] Swainson, 1837 |
|1= [[Indicatoridae]] Swainson, 1837 |
||
|2= [[Picidae]] Leach, 1820 |
|2= [[Picidae]] Leach, 1820 |
||
}} }} }} }} |
}} }} }} }} |
||
== Генетика == |
|||
У 2014 році було здійснено [[секвенування]] повної [[геном]]ної послідовності [[дятел пухнастий|дятла пухнастого]] (''Picoides pubescens'')<ref>{{Cite web |url=http://www.ebi.ac.uk/ena/data/view/GCA_000337935 |title=Assembly: GCA_000699005.1: Picoides pubescens Genome sequencing. — European Nucleotide Archive, [[Європейська лабораторія молекулярної біології{{!}}EMBL]] — European Bioinformatics Institute. — 2014-10-09 |accessdate=11 квітня 2019 |archive-date=13 березня 2015 |archive-url=https://archive.today/20150313174133/http://www.ebi.ac.uk/ena/data/view/GCA_000337935 }}</ref>. Завдяки цьому вид має важливе значення для дослідження еволюції геномів птахів. |
|||
== Роль у природних екосистемах та для людини == |
|||
Представники ряду відіграють важливу роль в природних екосистемах. Особливо помітною вона є для родини дятлових. Зроблені ними дупла в стовбурах дерев згодом заселяють інші види-дуплогніздники, які самостійно їх зробити не можуть. |
|||
На деяких видів туканів активно полюють місцеві мешканці заради смачного м'яса, яке вживають в їжу. Красиве оперення туканів використовують для прикрас. |
|||
Деяких видів туканів тримають як декоративних птахів. |
|||
== Галерея == |
== Галерея == |
||
| Рядок 126: | Рядок 130: | ||
Файл:Barbu de Formose.jpg|[[Бородастик чорнобровий]] (''Megalaima oorti'') (родина [[Бородастикові]]) |
Файл:Barbu de Formose.jpg|[[Бородастик чорнобровий]] (''Megalaima oorti'') (родина [[Бородастикові]]) |
||
Файл:Beardedbarbet.jpg|[[Лібія червона]] (''Lybius bidentatus'') (родина [[Lybiidae]]) |
Файл:Beardedbarbet.jpg|[[Лібія червона]] (''Lybius bidentatus'') (родина [[Lybiidae]]) |
||
Файл:Female Red-headed Barbet in Ecuador (14799181451).jpg|[[Евбуко андійський]] (''Eubucco bourcierii'') (родина [[Бородаткові]]) |
Файл:Female Red-headed Barbet in Ecuador (14799181451).jpg|[[Евбуко андійський]] (''Eubucco bourcierii'') (родина [[Бородаткові (птахи)|Бородаткові]]) |
||
Файл:Ramphastidae - Ramphastos ambiguus.jpg|(''Ramphastos ambiguus'') (родина [[Туканові]]) |
Файл:Ramphastidae - Ramphastos ambiguus.jpg|[[Тукан жовтошиїй]] (''Ramphastos ambiguus'') (родина [[Туканові]]) |
||
Файл:Greater Honeyguide, Gambia.jpg|(''Indicator indicator'') (родина [[Воскоїдові]]) |
Файл:Greater Honeyguide, Gambia.jpg|[[Воскоїд великий]] (''Indicator indicator'') (родина [[Воскоїдові]]) |
||
Файл:BlackWoods.jpg|[[Жовна чорна]] (''Dryocopus martius'') (родина [[Дятлові]]) |
Файл:BlackWoods.jpg|[[Жовна чорна]] (''Dryocopus martius'') (родина [[Дятлові]]) |
||
Файл:Jynx torquilla vlaskop cropped.jpg|[[Крутиголовка]] (''Jynx torquilla'') (родина [[Дятлові]]) |
Файл:Jynx torquilla vlaskop cropped.jpg|[[Крутиголовка]] (''Jynx torquilla'') (родина [[Дятлові]]) |
||
| Рядок 137: | Рядок 141: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* {{книга| автор= |частина= |заголовок= Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные |оригінал= |посилання= |відповідальний = Бутьев В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. |видання= |місце= М |видавництво= Т-во научных зданий КМК |рік= 2005 | том= |
* {{книга| автор= |частина= |заголовок= Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные |оригінал= |посилання= |відповідальний = Бутьев В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. |видання= |місце= М |видавництво= Т-во научных зданий КМК |рік= 2005 | том= |сторінки= |сторінок= 487|серія= |isbn= 5-87317-198-X |тираж= }} |
||
* ''Gorman, Gerard'' (2004): Woodpeckers of Europe: A Study of the European Picidae. Bruce Coleman, UK. {{ISBN|1-872842-05-4}}. |
* ''Gorman, Gerard'' (2004): Woodpeckers of Europe: A Study of the European Picidae. Bruce Coleman, UK. {{ISBN|1-872842-05-4}}. |
||
* {{книга |автор = Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal |частина = |заголовок = [[Handbook of the Birds of the World]]. — Volume 7: Jacamars to Woodpeckers |оригінал |
* {{книга |автор = Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal |частина = |заголовок = [[Handbook of the Birds of the World]]. — Volume 7: Jacamars to Woodpeckers |оригінал =|посилання = |відповідальний = |видання = |місце =|видавництво = Lynx Edicions |рік = 2002 |том = |сторінки = |сторінок = 613 |серія = |isbn = 84-87334-37-7 |тираж = |url-access = registration |url = https://archive.org/details/handbookofbirdso0001unse }} |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://redbook-ua.org/category/picidae/ Дятлоподібні в Червоній книзі України] |
* [http://redbook-ua.org/category/picidae/ Дятлоподібні в Червоній книзі України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131012001159/http://redbook-ua.org/category/picidae/ |date=12 жовтня 2013 }} |
||
{{Птахи}} |
{{Птахи}} |
||
{{Taxonbar|from=Q25934}} |
|||
{{птахи-доробити}} |
|||
{{Бібліоінформація}} |
|||
[[Категорія:Дятлоподібні|*]] |
[[Категорія:Дятлоподібні|*]] |
||
[[Категорія:Ряди птахів]] |
[[Категорія:Ряди птахів]] |
||
Версія за 18:30, 11 травня 2024
| Дятлоподібні Період існування: іпр — наш час
| |
|---|---|
| |
| Жовна зелена (Picus viridis) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Завропсиди (Sauropsida) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Дятлоподібні (Piciformes) Meyer & Wolf, 1810 |
| Родини | |
|
Див. текст | |
| Синоніми | |
|
Picariae | |
 Вікісховище: Piciformes
| |
Дятлоподі́бні (Piciformes) — ряд птахів, що нараховує понад 400 видів. Досить спеціалізована група птахів невеликого та середнього розміру, що ведуть переважно деревний спосіб життя. Зустрічаються на всіх материках, за виключенням Австралії та Антарктиди. Більшість є комахоїдними, хоча тукани та бородаткові живляться переважно фруктами. Практично у всіх дятлоподібних два пальці на лапах протистоять двом іншим (подібно до папуг), що характерно для птахів, які більшу частину свого життя проводять на гілках дерев. Розміри становлять від 8 см у довжину та 7 г маси (добаш малазійський) до 63 см у довжину та 680 г (тукан великий). Усі види відкладають гнізда в укриттях, пташенята гніздового типу. Більшість видів є осілими або кочівними.
Походження та еволюція
Ряд дятлоподібних відокремився від примітивних сиворакшоподібних, які були близькими до предків рибалочок і момотів. Ймовірно, першою виникла родина бородаткових, давні предкові форми якамар, туканів і дятлів, а пізніше — родина воскоїдових[1].
Деякі вимерлі родини та роди птахів з раннього еоцену — Neanis та Hassiavis, Zygodactylidae/Primoscenidae, Gracilitarsidae, Sylphornithidae та Homalopus, міоцену — «Picus» gaudryi та пліоцену — Bathoceleus інколи відносять до ряду дятлоподібних[2].
Сучасні родини відомі у період з середини—кінця олігоцену до раннього міоцену.
Опис
Маса від 6 до 680 г[3]. Найменші розміри має добаш малазійський (Sasia abnormis); найбільші — представники родини туканових (тукан великий), жовна чорна та інші. У одних забарвлення тьмяне, у інших — строкате та яскраве. Статевий диморфізм виражений слабко або відсутній, вікові відмінності незначні. Більшість мають різної довжини прямий, долотоподібний або до кінця дещо зігнутий дзьоб. Найбільших розмірів він досягає у туканових — його довжина може становити половину довжини тіла. Ніздрі не наскрізні. У представників родини дятлових для захисту дихальних шляхів від потрапляння дрібних уламків деревини під час довбання слугують щетинкоподібні пера, що прикривають ніздрі.
Для скелету характерними є 14 шийних хребців, відсутність спинної кістки, дві пари вирізок по задньому краю грудини. Наявний леміш. Лапи зігодактильні (два пальці спрямовані вперед, а два — назад), перший палець у деяких видів зникає. Язик короткий, помірної довжини або дуже довгий і тонкий. Воло відсутнє. Кишка відносно коротка. Сліпі кишки функціонують або редукуються. У частини родин відсутній жовчний міхур. Куприкова залоза гола або оперена. Гортань трахео-бронхіальна, голосових м'язів одна пара або вони не розвинені.
Оперення доволі рихле, контурні пера з розвиненою пуховою частиною опахала та додатковим стрижнем (у більшості видів). Пух відсутній. Птерилії вузькі, аптерії широкі. Першорядних махових пер 9–11, другорядних — 10–12. Стернових пер 8–12[1][4].
Поширення та місця існування
Зустрічаються на всіх материках, за виключенням Австралії та Антарктиди; відсутні в Новій Гвінеї і Новій Зеландії, на Мадагаскарі. Найбільше видове різноманіття характерне для Південної Америки.
Населяють ліси різного типу, проникають у сади та парки; деякі види мешкають в степу та навіть в напівпустелях (наприклад, дятел техаський (Picoides scalaris) на південному сході Північної Америки, декол андійський (Colaptes rupicola) та дятел сіроголовий (Geocolaptes olivaceus) у Південній Америці).
Більшість видів є осілими або кочівними, небагато — перелітними (наприклад, крутиголовка).
Гніздування
До розмноження приступають у віці одного року. Моногами. Гніздяться поодинокими парами, рідше невеликими групами. Голоси, як правило, голосні та різкі, іноді мелодійні, для деяких видів характерним є «барабанний дроб», що видається за допомогою дзьоба. У воскоїдових елементом шлюбної поведінки є токові польоти. Гнізда влаштовують переважно в дуплах. Причому більшість представників родини дятлових видовбують їх самостійно, рідше займають порожнини в деревині. Деякі види риють гніздові нори. Наприклад, представники родини якамарових). Дятел сіроголовий (Geocolaptes olivaceus), який мешкає у безлісій місцевості, також риє нори в берегах річок та на схилах пагорбів. Якамарові та лінивкові інколи влаштовують гнізда в термітниках. Ятла руда (Celeus brachyurus), що мешкає в Південно-Східній Азії, робить гніздо в мурашнику. Для цього дятли обирають гнізда великих деревних мурашок роду Crematogaster, розташовані у кронах дерев на висоті від 3 до 20 м від землі. Гніздо має вигляд кулі діаметром 20—80 см з більш міцними стінками. Дятел робить отвір у стінці, який веде у внутрішню порожнину, куди самка відкладає яйця. При цьому мурашки не чіпають дятлів, а дятли — мурашок[5]. Для 5 африканських видів родини воскоїдових характерний гніздовий паразитизм — вони підкладають свої яйця в гнізда інших видів птахів. Вистилка в гнізді найчастіше відсутня. У кладці від 2 до 13 однотонних білих яєць. Два—три яйця відкладають Лінивкові, 1—4 — Туканові, 2—4 — Бородастикові, різні види дятлових — від 2 до 13 яєць. Насиджують обидва партнери почергово, але самка більш інтенсивно, ніж самець. Пташенята гніздового типу — вилуплюються сліпими і у більшості видів голими. У пташенят добре розвинені п'яткові мозолі (потовщення з шипоподібними сосочками. що відпадають після вильоту з гнізда). Вигодовують обидва батьків. Пташенята залишають гніздо опереними та здатними до польоту. Виводки деякий час тримаються разом, потім розпадаються. Поза періодом розмноження тримаються поодинці або невеликими групами.[4][1]
Живлення
_female.jpg)
У живленні переважають різноманітні комахи, їх личинки та яйця, насіння та ягоди. Жовна зелена та крутиголовка споживають переважно дорослих мурашок та їхні яйця. У туканових основний корм — фрукти. Переважно рослинною їжею — плодами та ягодами, рідше — насінням — живляться Лінивкові. Для осілих видів характерна сезонна зміна кормів. Наприклад, дятел звичайний у весняно-літній період здобуває переважно комах та їхніх личинок, тоді як взимку його основний корм — насіння хвойних дерев. Дятел сирійський у гніздовий період поїдає переважно комах та ягоди шовковиці, тоді як взимку живиться ядра кісточок абрикос, сливи тощо. Корм збирають на стовбурах дерев, товстих гілках і у кронах. Деякі види дятлів роблять запаси кормів на зиму. Так, гіла чорновола (Melanerpes formicivorus), що мешкає в Північній і Центральній Америці, восени видовбує у стовбурах дерев, дерев'яних стовпах тисячі невеликих комірок, в які ховає по жолудю. Інколи такі запаси сягають 50 тис. жолудів (зазвичай їх робить група птахів).[5] Майже всі Дятлові добувають їжу довбаючи кору дерев та кущів. Рідше дятлоподібні на землі з поверхні ґрунту і підстилки, незначною мірою розкопуючи її, роблять ходи в мурашниках і термітниках. Якамарові та Лінивкові полюють з присади на комах, подібно до мухоловок. Щодо особливостей пошуку їжі та об'єкту живлення вирізняються представники родини воскоїдових. Вони відомі як медовказчики — птахи вказують місцезнаходження гнізда бджіл або ос з медом іншим тваринам. При цьому вони поїдають лише віск, що залишається. Для його перетравлення у травному тракті цих птахів наявні спеціалізовані види бактерій-симбіонтів.
Філогенія та систематика
Філогенія
Дятлоподібні належать до підкласу Кілегрудих (Neognathae) птахів, до клади Anomalogonatae. Взаємозв'язок між рядами цієї групи зображено на кладограмі:
| Anomalogonatae |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Таким чином, сестринський таксоном для дятлоподібних є сиворакшоподібні.
Систематика
Ряд традиційно поділяють на два підряди — Galbuli та Pici, останній включає два інфраряди — Ramphastides та Picides[6]. Загалом ряд нараховує 71 сучасний рід та понад 450 видів. В Україні зустрічається 10 видів[7], серед них дятел трипалий, жовна зелена та дятел білоспинний занесено до Червоної книги України (2009).
- Підряд Galbuli - представники підряду характеризуються видовженим тілом; довгим, майже шилоподібним дзьобом із щетинками при основі; короткими крилами; довгим ступінчастим хвостом і м'яким пухнастим оперенням із золотистим полиском. Ці птахи поширені у Центральній і Південній Америці.[5]
- Підряд Pici включає доволі різних за зовнішнім виглядом птахів, що характеризуються масивним дзьобом і коренастим тулубом з хвостом середніх розмірів. Поширені ці птахи в Америці, Африці, Європі та Азії, майже скрізь, де зустрічається деревна та чагарникова рослинність.[5]
- Інфраряд Ramphastides
- Родина Бородастикові (Megalaimidae) — 25 видів
- Родина Lybiidae — 40 видів
- Родина Бородаткові (Capitonidae) — 15 видів
- Родина Кабезонові (Semnornithidae) — 2 види
- Родина Туканові (Ramphastidae) — 40 видів
- Родина †Miopiconidae
- Родина † Picavidae
- Інфраряд Picides
- Родина Воскоїдові (Indicatoridae) — 17 видів
- Родина Дятлові (Picidae) — понад 200 видів
- Інфраряд Ramphastides
Філогенетичні зв'язки між родинами ряду представлено на кладограмі:
| PICIFORMES |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Генетика
У 2014 році було здійснено секвенування повної геномної послідовності дятла пухнастого (Picoides pubescens)[8]. Завдяки цьому вид має важливе значення для дослідження еволюції геномів птахів.
Роль у природних екосистемах та для людини
Представники ряду відіграють важливу роль в природних екосистемах. Особливо помітною вона є для родини дятлових. Зроблені ними дупла в стовбурах дерев згодом заселяють інші види-дуплогніздники, які самостійно їх зробити не можуть.
На деяких видів туканів активно полюють місцеві мешканці заради смачного м'яса, яке вживають в їжу. Красиве оперення туканів використовують для прикрас.
Деяких видів туканів тримають як декоративних птахів.
Галерея
-
Якамара-куцохвіст каштанова (Galbalcyrhynchus purusianus) (родина Якамарові) -
Таматія панамська (Malacoptila panamensis) (родина Лінивкові) -
Бородастик чорнобровий (Megalaima oorti) (родина Бородастикові) -
Лібія червона (Lybius bidentatus) (родина Lybiidae) -
Евбуко андійський (Eubucco bourcierii) (родина Бородаткові) -
Тукан жовтошиїй (Ramphastos ambiguus) (родина Туканові) -
Воскоїд великий (Indicator indicator) (родина Воскоїдові) -
Жовна чорна (Dryocopus martius) (родина Дятлові) -
Крутиголовка (Jynx torquilla) (родина Дятлові)
.jpg)
Посилання
- ↑ а б в Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М. : Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.
- ↑ Cracraft, Joel & Morony, John J., Jr. (1969). A new Pliocene woodpecker, with comments on the fossil Picidae (PDF). American Museum Novitates. 2400: 1—8. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2009. Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ Short, Lester L. (1991). Forshaw, Joseph (ред.). Encyclopaedia of Animals: Birds. London: Merehurst Press. с. 152—157. ISBN 1-85391-186-0.
- ↑ а б Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.
- ↑ а б в г Жизнь животных / Под ред. В.Д. Ильичева, А.В. Михеева. — М. : Просвещение, 1986. — 527 с.
- ↑ Sibley C. G., Ahlquist J. E., Monroe B. L. A classification of the living birds of the world based on DNA—DNA hybridization studies [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Auk. — 1988. — V. 105. — No. 3. — P. 409—423.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Assembly: GCA_000699005.1: Picoides pubescens Genome sequencing. — European Nucleotide Archive, [[Європейська лабораторія молекулярної біології|EMBL]] — European Bioinformatics Institute. — 2014-10-09. Архів оригіналу за 13 березня 2015. Процитовано 11 квітня 2019.
Література
- Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / Бутьев В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. — М : Т-во научных зданий КМК, 2005. — 487 с. — ISBN 5-87317-198-X.
- Gorman, Gerard (2004): Woodpeckers of Europe: A Study of the European Picidae. Bruce Coleman, UK. ISBN 1-872842-05-4.
- Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. Handbook of the Birds of the World. — Volume 7: Jacamars to Woodpeckers. — Lynx Edicions, 2002. — 613 с. — ISBN 84-87334-37-7.
Джерела
- Дятлоподібні в Червоній книзі України [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||
|
|
