Михайло-Лукашеве: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
м →Історія: оформлення |
|||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
« |
«Твердження, що на початку свого існування, це було кріпосне село коменданта Олександрівської фортеці Михайла Караватки та що воно засноване у 1780-ті роки — помилкове. На карті Катеринославської губернії 1808 року село відсутнє. Як слідує з аналізу картографічних джерел, Михайло Караватка в останній чверті XVIII століття мав інше село під назвою Михайлівка (околиці сучасного села [[Бекарівка]]), яке було розташоване на лівому березі річки [[Мокра Московка|Мокрої Московки]]. |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Наприкінці XVIII |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Село Михайло-Лукашеве засноване в першій чверті XIX століття, як кріпосне на землях колезького асесора, поміщика Мойсея Михайловича Іваненка, якому належало також село Андріївка. Землі, на якій було згодом засноване село Михайло-Лукашеве, під назвою пустощі Ганнівська (рос. мовою в джерелах „Аннинская“) у 1793 році була власністю вдови генерала Андрія Леванідова — Ганни Василівни Леванідової. |
||
| ⚫ | Населення зростало дуже повільно. 1859 |
||
| ⚫ | Наприкінці XVIII століття земля була придбана Мойсеєм Іваненком. У першій половині XIX століття село перебувало у його власності. У 1850 році, за архівними документами, село належало донці Іваненка, дружині підполковника Софії Мойсіївни Лукашевичної. Перша частина назви села на честь батька Мойсея Іваненко — Михайла, друга частина топоніму за прізвищем чоловіка Софії — Лукашевича. Подвійна назва фіксується з початку XX століття. У стародавніх джерелах згадується як ''Михайлівка, Лукашевичева, Лукашева, Михайло-Лукашево, Михайло-Лукашеве'' (за джерелами Ю. П. Князькова «Запорізька область. Історико-топонімічний і географічний словник»). |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Населення зростало дуже повільно. Станом на 1859 рік налічувалось 45 домогосподарств та 242 мешканців, у тому числі 123 чоловіки. У 1880 році Михайло-Лукашеве стало волосним центром. В ньому були зведені поштова станція, декілька кам'яних будинків, земська школа. У 1894 році в селі побудований завод сільськогосподарських знарядь, власником якого був місцевий мешканець Пшеничний. За даними перепису 1897 року, у Михайло-Лукашевому налічувалось 92 домогосподарств та проживало 653 особи. |
||
| ⚫ | |||
У 1913 році в Михайло-Лукашевому налічувалося 132 домогосподарств та проживало 929 мешканців, з яких майже три чверті були бідняками. У 1920 році, після встановлення радянської влади, підприємство націоналізували та дістало назву «Державний завод № 9». |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | 7 березня 1923 року утворено ''Михайло-Лукашівський район''. У грудні 1924 року район було перейменовано в ''Софіївський'', а центром його стало — селище Софіївка (нині — м. [[Вільнянськ]]). У 1922 році невеликі колективні господарства об'єднались з комуною «Гігант», а 1931 року на базі комуни виникло декілька колгоспів, серед яких — «Зоря» в Михайло-Лукашевому. |
||
У 1932—1933 роках мешканці Михайла-Лукашевого зазнали [[Голодомор в Україні (1932—1933)|сталінського геноциду]]. |
У 1932—1933 роках мешканці Михайла-Лукашевого зазнали [[Голодомор в Україні (1932—1933)|сталінського геноциду]]. |
||
У лютому 1943 року, під час [[Друга |
У лютому 1943 року, під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], передові танкові частини Червоної армії захопили Михайло-Лукашеве та найближчі села, проте, втративши пальне і боєприпаси, танкісти змушені були відступити. [[21 вересня]] [[1943]] року село було остаточно захоплене [[Червона армія|Червоною армією]]. Наразі в цей день досі відзначається День села. |
||
З [[24 серпня]] [[1991]] року село належить до незалежної [[Україна|України]]. |
З [[24 серпня]] [[1991]] року село належить до незалежної [[Україна|України]]. |
||
[[5 березня]] [[2015]] року |
[[5 березня]] [[2015]] року в селі було повалено пам'ятник Леніну. |
||
== Сьогодення == |
== Сьогодення == |
||
Поточна версія на 19:07, 15 червня 2024
| село Михайло-Лукашеве | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Запорізька область |
| Район | Запорізький район |
| Громада | Михайло-Лукашівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA23060170010056787 |
| Облікова картка | Михайло-Лукашеве. |
| Основні дані | |
| Засноване | 1780 (244 роки) |
| Населення | 1 106 осіб |
| Територія | 2.769 км² |
| Густота населення | 399.42 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 70042 |
| Телефонний код | +380 6143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°57′14″ пн. ш. 35°35′32″ сх. д. / 47.95389° пн. ш. 35.59222° сх. д.Координати: 47°57′14″ пн. ш. 35°35′32″ сх. д. / 47.95389° пн. ш. 35.59222° сх. д. |
| Водойми | Гнила балка, р. Солона |
| Відстань до обласного центру |
40 км |
| Відстань до районного центру |
40 км |
| Найближча залізнична станція | Вільнянськ |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 70042, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Михайло-Лукашеве, вул. Космічна, 8-А |
| Карта | |
  Михайло-Лукашеве | |
 Михайло-Лукашеве | |
| Мапа | |
| |
Михайло-Лукаше́ве — село в Україні, адміністративний центр Михайло-Лукашівської сільської громади Запорізького району Запорізької області. Населення становить 1106 осіб (2001).
Село Михайло-Лукашеве розташоване за 40 км від обласного та районного центру, 12 км від міста Вільнянська, на правому березі річки Мокра Московка за 2,5 км від правого берега річки Солона, на відстані 0,5 км від села Нововасилівське та за 2 км від сіл Новомихайлівське і Колос. У селі бере початок балка Гнила. Через село пролягає автошлях національного значення Н15. Найближча залізнична станція Вільнянськ (за 12 км).
«Твердження, що на початку свого існування, це було кріпосне село коменданта Олександрівської фортеці Михайла Караватки та що воно засноване у 1780-ті роки — помилкове. На карті Катеринославської губернії 1808 року село відсутнє. Як слідує з аналізу картографічних джерел, Михайло Караватка в останній чверті XVIII століття мав інше село під назвою Михайлівка (околиці сучасного села Бекарівка), яке було розташоване на лівому березі річки Мокрої Московки.
Село Михайло-Лукашеве засноване в першій чверті XIX століття, як кріпосне на землях колезького асесора, поміщика Мойсея Михайловича Іваненка, якому належало також село Андріївка. Землі, на якій було згодом засноване село Михайло-Лукашеве, під назвою пустощі Ганнівська (рос. мовою в джерелах „Аннинская“) у 1793 році була власністю вдови генерала Андрія Леванідова — Ганни Василівни Леванідової. Наприкінці XVIII століття земля була придбана Мойсеєм Іваненком. У першій половині XIX століття село перебувало у його власності. У 1850 році, за архівними документами, село належало донці Іваненка, дружині підполковника Софії Мойсіївни Лукашевичної. Перша частина назви села на честь батька Мойсея Іваненко — Михайла, друга частина топоніму за прізвищем чоловіка Софії — Лукашевича. Подвійна назва фіксується з початку XX століття. У стародавніх джерелах згадується як Михайлівка, Лукашевичева, Лукашева, Михайло-Лукашево, Михайло-Лукашеве (за джерелами Ю. П. Князькова «Запорізька область. Історико-топонімічний і географічний словник»).
У 1839 році в селі збудована Миколаївська церква (на честь святителя Миколая), якою опікувалася дружина поміщика Лукашевича — Софія.[1]
Населення зростало дуже повільно. Станом на 1859 рік налічувалось 45 домогосподарств та 242 мешканців, у тому числі 123 чоловіки. У 1880 році Михайло-Лукашеве стало волосним центром. В ньому були зведені поштова станція, декілька кам'яних будинків, земська школа. У 1894 році в селі побудований завод сільськогосподарських знарядь, власником якого був місцевий мешканець Пшеничний. За даними перепису 1897 року, у Михайло-Лукашевому налічувалось 92 домогосподарств та проживало 653 особи.
У 1913 році в Михайло-Лукашевому налічувалося 132 домогосподарств та проживало 929 мешканців, з яких майже три чверті були бідняками. У 1920 році, після встановлення радянської влади, підприємство націоналізували та дістало назву «Державний завод № 9».
У 1917 році селище увійшло до складу Української Народної Республіки. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань Михайло-Лукашеве увійшло до складу УРСР.
7 березня 1923 року утворено Михайло-Лукашівський район. У грудні 1924 року район було перейменовано в Софіївський, а центром його стало — селище Софіївка (нині — м. Вільнянськ). У 1922 році невеликі колективні господарства об'єднались з комуною «Гігант», а 1931 року на базі комуни виникло декілька колгоспів, серед яких — «Зоря» в Михайло-Лукашевому.
У 1932—1933 роках мешканці Михайла-Лукашевого зазнали сталінського геноциду.
У лютому 1943 року, під час Другої світової війни, передові танкові частини Червоної армії захопили Михайло-Лукашеве та найближчі села, проте, втративши пальне і боєприпаси, танкісти змушені були відступити. 21 вересня 1943 року село було остаточно захоплене Червоною армією. Наразі в цей день досі відзначається День села.
З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.
5 березня 2015 року в селі було повалено пам'ятник Леніну.
Площа села — 264,1 га., тут налічується 412 двори.
Кількість населення на 01.01.2007 р. — 1185 чол.
В центрі села Михайло-Лукашеве знаходиться братська могила радянських воїнів і пам'ятник загиблим односельцям.
В селі працює загальноосвітня школа, у якій розміщується музей на громадських засадах.
Також в селі працює дільнича лікарня, великі підприємства ТОВ «Зоря», ЗАТ «Агротехсервіс».
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 974 | 88.07% |
| російська | 125 | 11.30% |
| вірменська | 2 | 0.18% |
| румунська | 2 | 0.18% |
| білоруська | 1 | 0.09% |
| інші/не вказали | 2 | 0.18% |
| Усього | 1106 | 100% |
- Шумило Анатолій Іванович (1977—2015) — учасник російсько-української війни 2014—2017 рр., Нагороджений орденом «За мужність». На будівлі Михайло-Лукашівської школи, вихованцем якої був Анатолій Шумило, встановлено пам'ятну дошку.
- ↑ Храм увінчали новенький купол і хрест. / Дніпровські вогні. 6 листопада 2021. С. 4
- Михайло-Лукашеве — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР [Архівовано 14 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Матеріали Вільнянського краєзнавчого музею
- Михайло-Лукашевому — 230! // Вільнянські вісті. № 13/1. 20 жовтня 2010 р. С. 1
|
Це незавершена стаття з географії Запорізької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
