Савченко Микола Лаврінович: відмінності між версіями

Савченко Микола Лаврінович
Савченко Микола Лаврінович;
Майор
	Хорунжий "Байда"
Загальна інформація
Народження	20 лютого 1921; с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія
Смерть	1 січня 1979 (57 років); Детройт, США
Псевдо	«Петро Миколенко», «Байда», «377»
Військова служба
Приналежність	Україна
Війни / битви	Друга світова війна
Командування
	сотня «Східняки»; заст.к-ра ТВ-26 «Лемко»; 2-й Перемиський курінь
Нагороди та відзнаки

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 13:21, 16 червня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко .

Савченко Микола Лаврінович (псевдо: «Петро Миколенко», «Байда», «377») (* 20 лютого 1921(19210220), с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія — пом. 1 січня 1979, Детройт, США) — хорунжий УПА, командир сотні «Східняки», заст.командира ТВ-26 «Лемко», командир 2-го Перемиського куреня. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва УГВР у 1948—1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова Об'єднання колишніх вояків УПА в США. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу^[1].

У лавах РСЧА

Народився 20 лютого 1921 року у с.Березова Лука Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у Миргороді. В РСЧА отримав звання лейтенанта, під час відступу Червоної армії залишився на Полтавщині.

У лавах УПА

З кінця 1943 року він зголосився до УПА в Карпатах, призначений командиром підрозділу ВО-5 «Маківка» на Дрогобиччині, частини охорони Великого Збору УГВР у липні 1944 року.

У серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. 15 вересня 1944 року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян», який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.

Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела 17 листопада 1944 року оборонний бій в околиці с. Сторонна Дрогобицького району, в якому відбила численні атаки ворога.

У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від 1 січня 1946 року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ «Лемко» та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від 22 січня 1946 року.

В серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.

На еміграції

А у 1948 році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом ЗП УГВР у 1948–1950 р.р. Підвищений ЗП УГВР до майора з датою старшинства від 1 липня 1949 року.

Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В 1973 році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», став його засновником, членом та співробітником.

Помер легендарний командир УПА «Байда», уродженець Березової Луки Микола Лаврінович Савченко (Петро Миколенко), 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).

Вшанування пам'яті

Встановлено меморіальну дошку на будівлі Березоволуцького ліцею.^[2]

19 травня 2023 року у місті Полтава провулок Смирнова перейменували на провулок Миколи Савченка.^[3]

29 вересня 2023 року у місті Кременчук провулок Революціонерів перейменували на провулок Миколи Савченка^[4].

Див. також

Примітки

↑ ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ
↑ ДО 80-РІЧЧЯ УПА: МАЙОР УПА САВЧЕНКО («БАЙДА») З СЕЛА БЕРЕЗОВА ЛУКА МИРГОРОДСЬКОГО ПОВІТУ ПОЛТАВЩИНИ
↑ https://www.facebook.com/poltava.news (19 травня 2023). У Полтавській громаді офіційно перейменували ще 95 вулиць (перелік). Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). Процитовано 19 травня 2023.
↑ У КРЕМЕНЧУЦІ У МЕЖАХ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ ЗМІНЕНО НАЗВИ ЩЕ 12 ОБ’ЄКТІВ ТОПОНІМІЇ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // Свобода. 16 квітня 2010. С. 15.
Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії.
Хто був і є у місті Гадяч
1921 — народився Микола Савченко, командир сотні УПА «Східняки» — Український інститут національної пам'яті.

[1] ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ

[2] ДО 80-РІЧЧЯ УПА: МАЙОР УПА САВЧЕНКО («БАЙДА») З СЕЛА БЕРЕЗОВА ЛУКА МИРГОРОДСЬКОГО ПОВІТУ ПОЛТАВЩИНИ

[3] ttps://www.facebook.com/poltava.news (19 травня 2023). У Полтавській громаді офіційно перейменували ще 95 вулиць (перелік). Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). Процитовано 19 травня 2023.

[4] У КРЕМЕНЧУЦІ У МЕЖАХ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ ЗМІНЕНО НАЗВИ ЩЕ 12 ОБ’ЄКТІВ ТОПОНІМІЇ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+{{Військовик2
-{{Військовик
 | ім'я = Савченко Микола Лаврінович
 | портрет = Savchenko Mykola.jpg
@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 | місце народження = с. [[Березова Лука]], [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]]
 | дата смерті = 1.1.1979
-| місце смерті = [[Детройт]], [[США]]
+| місце смерті = [[Детройт]], {{USA}}
-| прізвисько = ''«Байда», «377»''
+| прізвисько = ''«Петро Миколенко», «Байда», «377»''
-| приналежність = [[файл:Flag of Ukraine.svg|20px]] [[Україна]], [[УПА]] [[файл:OUN-r Flag 1941.svg|20px]]
+| приналежність = [[Файл:OUN-B-01.svg|20px]] [[ОУНР|ОУН]]<br/>[[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[УПА]]
-| країна = [[Україна]]
+| країна = {{UKR}}
 | рід військ =
 | роки служби =
-| звання = [[Майор]]
+| звання = {{Ранг|УПА|звання=Майор}}
 | підрозділ =
 | командування = [[Східняки (сотня УПА)|сотня «Східняки»]]<br/>заст.к-ра [[ТВ-26 «Лемко»]]<br/>[[2-й Перемиський курінь]]
 | битви =
+| нагороди = {{Золотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу|full=1|date=20.10.1951}}
-| нагороди =
 | відносини =
 | інше =
@@ Рядок 24: / Рядок 24: @@
 {{othernames|Савченко }}
-'''Савченко Микола Лаврінович ''' ([[псевдо]]: '''«Петро Миколенко»''', '''«Байда»''', ''«377»'') (* {{ДН|20|2|1921}}, с. [[Березова Лука]], [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]]&nbsp;— {{†}} {{ДС|1|1|1979}}, [[Детройт]], [[США]])&nbsp;— хорунжий [[УПА]], командир [[Східняки (сотня УПА)|сотні «Східняки»]], заст.командира [[ТВ-26 «Лемко»]], командир [[2-й Перемиський курінь|2-го Перемиського куреня]]. Заступник керівника Місії УПА за кордоном.  Член Закордонного представництва [[УГВР]] у 1948–1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова [[Об'єднання колишніх вояків УПА в США]]. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.
+'''Савченко Микола Лаврінович ''' ([[Псевдо діячів ОУН та УПА|псевдо]]: '''«Петро Миколенко»''', '''«Байда»''', ''«377»'') (* {{ДН|20|2|1921}}, с. [[Березова Лука]], [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]]&nbsp;— {{†}} {{ДС|1|1|1979}}, [[Детройт]], [[Сполучені Штати Америки|США]])&nbsp;— хорунжий [[УПА]], командир сотні «Східняки», заст.командира [[ТВ-26 «Лемко»]], командир 2-го Перемиського куреня. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва [[УГВР]] у 1948—1950&nbsp;рр. Співорганізатор і неодноразовий голова Об'єднання колишніх вояків УПА в США. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.
+Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу]]<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/67198/10-Manzurenko.pdf?sequence=1 ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ]</ref>.
 == У лавах РСЧА ==
-Народився [[20 лютого]] [[1921]] року у с.[[Березова Лука]] Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у [[Миргород]]і. В [[РСЧА]] отримав звання [[лейтенант]]а, під час відступу [[РСЧА|Червоної армії]] залишився на [[Полтавська область|Полтавщині]].
+Народився [[20 лютого]] [[1921]] року у с.[[Березова Лука]] Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у [[Миргород]]і. В [[Червона армія|РСЧА]] отримав звання [[лейтенант]]а, під час відступу [[Червона армія|Червоної армії]] залишився на [[Полтавська область|Полтавщині]].
 == У лавах УПА ==
+[[Файл:Grupa UPA 2.jpg|міні|праворуч|300пкс| Члени РЧ УПА (сидять зліва направо): [[Дуда Михайло Іванович|Михайло Дуда «Громенко»]]‚ член управи табору Ді-Пі Володимир Кліш, [[Савченко Микола Лаврінович|Петро Миколенко «Байда»]]; (стоять зліва направо) Володимир Хомин-Чарський «Беркут», [[Ріпецький Модест Теодозійович|Модест Ріпецький «Горислав»]], Петро Гнатюк «Дорош»‚ Богдан Яньо-Крук «Мельодія», [[Футала Лев|Лев Футала «Лагідний»]]. Регенсбург‚ 1947 р.]]
-З кінця [[1943]] року він зголосився до [[УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[УГВР]] у липні [[1944]] року.
+[[Файл:UPA in Germany.jpg|міні|праворуч|300пкс| (м. Регенсбург, 3.03.1948). Зліва направо: [[Фриз Микола|Микола Фриз («Вернигора»)]]‚ [[Савченко Микола Лаврінович|Петро Миколенко («Байда»)]], Михайло Озимко («Залізняк»), [[Боднар Роман|Роман Боднар («Сагайдачний»)]], [[Борис Михайло|Михайло Борис («Жан»)]]‚ [[Ріпецький Модест Теодозійович|Модест Ріпецький («Горислав»)]], [[Ґоляш Степан|Степан Ґоляш («Мар»)]]‚ [[Дуда Михайло Іванович|Михайло Дуда («Громенко»)]], [[Соколюк Зиновій|Зиновій Соколюк («Семенів»)]].]]
+З кінця [[1943]] року він зголосився до [[Українська повстанська армія|УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[Українська головна визвольна рада|УГВР]] у липні [[1944]] року.
-В [[серпень|серпні]] [[1944]]-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні [[РСЧА|червоноармійці]], уродженці центральних та східних областей України. [[15 вересня]] [[1944]] року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону [[ВО-6 «Сян»]], який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі [[УПА-Захід-Карпати]], що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.
+У [[серпень|серпні]] [[1944]]-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні [[Червона армія|червоноармійці]], уродженці центральних та східних областей України. [[15 вересня]] [[1944]] року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону [[ВО-6 «Сян»]], який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі [[УПА-Захід-Карпати]], що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.
 Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела [[17 листопада]] [[1944]] року оборонний бій в околиці с. Сторонна [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]], в якому відбила численні атаки ворога.
-У січні [[1945]] року сотня перейшла згідно з наказом [[Головний військовий штаб УПА|Головного Військового Штабу УПА]] на північно-східню Тернопільщину вже без [[Савченко Микола|Петра Миколенка]], який тяжко захворів на запалення нирок. Однак, восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від [[1 січня]] [[1946]] року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира [[ТВ-26 «Лемко»|26-го (Лемківського) ТВ «Лемко»]] та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від [[22 січня]] [[1946]] року.
+У січні [[1945]] року сотня перейшла згідно з наказом [[Головний військовий штаб УПА|Головного Військового Штабу УПА]] на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від [[1 січня]] [[1946]] року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира [[ТВ-26 «Лемко»|26-го (Лемківського) ТВ «Лемко»]] та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від [[22 січня]] [[1946]] року.
 В [[серпень|серпні]] [[1947]] року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.
 == На еміграції ==
-А у [[1948]] році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом [[Українська Головна Визвольна Рада|ЗП УГВР]] у [[1948]]–[[1950]] р.р. Підвищений [[Українська Головна Визвольна Рада|ЗП УГВР]] до майора з датою старшинства від [[1 липня]] [[1949]] року.
+А у [[1948]] році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом [[Українська головна визвольна рада|ЗП УГВР]] у [[1948]]–[[1950]] р.р. Підвищений [[Українська головна визвольна рада|ЗП УГВР]] до майора з датою старшинства від [[1 липня]] [[1949]] року.
-Емігрував до [[США]] у [[1950]] році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в [[УАПЦ]], громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В [[1973]] році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету [[Літопис УПА|«Літопис УПА»]], став його засновником, членом та співробітником.
+Емігрував до [[Сполучені Штати Америки|США]] у [[1950]] році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В [[1973]] році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «[[Літопис УПА]]», став його засновником, членом та співробітником.
-Помер легендарний командир УПА «Байда», уродженець Березової Луки Микола Лаврінович Савченко (Петро Миколенко), [[1 січня]] [[1979]] року в [[Детройт]]і (штат [[Мічіган]], [[США]]).
+Помер легендарний командир УПА «Байда», уродженець Березової Луки Микола Лаврінович Савченко (Петро Миколенко), [[1 січня]] [[1979]] року в [[Детройт]]і (штат [[Мічиган]], [[Сполучені Штати Америки|США]]).
+== Вшанування пам'яті ==
+Встановлено меморіальну дошку на будівлі Березоволуцького ліцею.<ref>[https://poltava.to/project/7533/ ДО 80-РІЧЧЯ УПА: МАЙОР УПА САВЧЕНКО («БАЙДА») З СЕЛА БЕРЕЗОВА ЛУКА МИРГОРОДСЬКОГО ПОВІТУ ПОЛТАВЩИНИ]</ref>
+травня 2023 року у місті [[Полтава]] провулок Смирнова перейменували на провулок Миколи Савченка.<ref>{{Cite web|title=У Полтавській громаді офіційно перейменували ще 95 вулиць (перелік)|url=https://poltava.to/news/71303/|website=Інтернет-видання «Полтавщина»|date=2023-05-19|accessdate=2023-05-19|language=uk|last=https://www.facebook.com/poltava.news}}</ref>
+вересня 2023 року у місті [[Кременчук]] провулок Революціонерів перейменували на провулок Миколи Савченка<ref>{{Cite web|url=https://kremen.gov.ua/index.php?view=single-news&news-id=31896|title=У КРЕМЕНЧУЦІ У МЕЖАХ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ ЗМІНЕНО НАЗВИ ЩЕ 12 ОБ’ЄКТІВ ТОПОНІМІЇ|url-status=dead}}</ref>.
 == Див. також ==
-* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]]  [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]
+* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]
+* [[Лицарі ОУН та УПА]]
+== Примітки ==
+{{reflist}}
 == Джерела ==
 * Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // [[Свобода (газета)|Свобода]]. 16 квітня 2010. С. 15.
 * [http://gromada-lv.at.ua/index/komandir_viddilu_upa_petro_mikolenko/0-126 Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії].
+* [http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/whois/whois.htm Хто був і є у місті Гадяч]
+* [https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/20/1921-narodyvsya-mykola-savchenko-komandyr-sotni-upa-shidnyaky 1921 — народився Микола Савченко, командир сотні УПА «Східняки»] — Український інститут національної пам'яті.
 {{УПА-Захід}}
 {{Структура УПА-Захід}}
-[[Категорія:Майори Української повстанської армії]]
 [[Категорія:Діячі УПА Закерзоння]]
 [[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
-[[Категорія:Уродженці Миргородського повіту]]
+[[Категорія:Уродженці Березової Луки]]
-[[Категорія:Уродженці Полтавської губернії]]
 [[Категорія:Українці США]]
 [[Категорія:Померли в Детройті]]

Савченко Микола Лаврінович: відмінності між версіями

Поточна версія на 13:21, 16 червня 2024

Зміст

У лавах РСЧА

У лавах УПА

На еміграції

Вшанування пам'яті

Див. також

Примітки

Джерела

Навігаційне меню

Савченко Микола Лаврінович: відмінності між версіями

Поточна версія на 13:21, 16 червня 2024

У лавах РСЧА

У лавах УПА

На еміграції

Вшанування пам'яті

Див. також

Примітки

Джерела

Навігаційне меню

Пошук