Савченко Микола Лаврінович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.9.5
 
Рядок 27: Рядок 27:


Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу]]<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/67198/10-Manzurenko.pdf?sequence=1 ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ]</ref>.
Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу]]<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/67198/10-Manzurenko.pdf?sequence=1 ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ]</ref>.

== У лавах РСЧА ==
== У лавах РСЧА ==
Народився [[20 лютого]] [[1921]] року у с.[[Березова Лука]] Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у [[Миргород]]і. В [[Червона армія|РСЧА]] отримав звання [[лейтенант]]а, під час відступу [[Червона армія|Червоної армії]] залишився на [[Полтавська область|Полтавщині]].
Народився [[20 лютого]] [[1921]] року у с.[[Березова Лука]] Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у [[Миргород]]і. В [[Червона армія|РСЧА]] отримав звання [[лейтенант]]а, під час відступу [[Червона армія|Червоної армії]] залишився на [[Полтавська область|Полтавщині]].


== У лавах УПА ==
== У лавах УПА ==
[[Файл:Grupa UPA 2.jpg|міні|праворуч|300пкс| Члени РЧ УПА (сидять зліва направо): [[Дуда Михайло Іванович|Михайло Дуда «Громенко»]]‚ член управи табору Ді-Пі Володимир Кліш, [[Савченко Микола Лаврінович|Петро Миколенко «Байда»]]; (стоять зліва направо) Володимир Хомин-Чарський «Беркут», [[Ріпецький Модест Теодозійович|Модест Ріпецький «Горислав»]], Петро Гнатюк «Дорош»‚ Богдан Яньо-Крук «Мельодія», [[Футала Лев|Лев Футала «Лагідний»]]. Регенсбург‚ 1947 р.]]
[[Файл:Grupa UPA 2.jpg|міні|праворуч|300пкс| Члени РЧ УПА (сидять зліва направо): [[Дуда Михайло Іванович|Михайло Дуда «Громенко»]]‚ член управи табору Ді-Пі Володимир Кліш, [[Савченко Микола Лаврінович|Петро Миколенко «Байда»]]; (стоять зліва направо) Володимир Хомин-Чарський «Беркут», [[Ріпецький Модест Теодозійович|Модест Ріпецький «Горислав»]], Петро Гнатюк «Дорош»‚ Богдан Яньо-Крук «Мельодія», [[Футала Лев|Лев Футала «Лагідний»]]. Регенсбург‚ 1947 р.]]
[[Файл:UPA in Germany.jpg|міні|праворуч|300пкс| (м. Регенсбург, 3.03.1948). Зліва направо: [[Фриз Микола|Микола Фриз («Вернигора»)]]‚ [[Савченко Микола Лаврінович|Петро Миколенко («Байда»)]], Михайло Озимко (“Залізняк”), [[Боднар Роман|Роман Боднар («Сагайдачний»)]], [[Борис Михайло|Михайло Борис («Жан»)]]‚ [[Ріпецький Модест Теодозійович|Модест Ріпецький («Горислав»)]], [[Ґоляш Степан|Степан Ґоляш («Мар»)]]‚ [[Дуда Михайло Іванович|Михайло Дуда («Громенко»)]], [[Соколюк Зиновій|Зиновій Соколюк (“Семенів”)]].]]
[[Файл:UPA in Germany.jpg|міні|праворуч|300пкс| (м. Регенсбург, 3.03.1948). Зліва направо: [[Фриз Микола|Микола Фриз («Вернигора»)]]‚ [[Савченко Микола Лаврінович|Петро Миколенко («Байда»)]], Михайло Озимко («Залізняк»), [[Боднар Роман|Роман Боднар («Сагайдачний»)]], [[Борис Михайло|Михайло Борис («Жан»)]]‚ [[Ріпецький Модест Теодозійович|Модест Ріпецький («Горислав»)]], [[Ґоляш Степан|Степан Ґоляш («Мар»)]]‚ [[Дуда Михайло Іванович|Михайло Дуда («Громенко»)]], [[Соколюк Зиновій|Зиновій Соколюк («Семенів»)]].]]
З кінця [[1943]] року він зголосився до [[Українська повстанська армія|УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[Українська головна визвольна рада|УГВР]] у липні [[1944]] року.
З кінця [[1943]] року він зголосився до [[Українська повстанська армія|УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[Українська головна визвольна рада|УГВР]] у липні [[1944]] року.


Рядок 44: Рядок 45:


== На еміграції ==
== На еміграції ==
А у [[1948]] році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом [[Українська головна визвольна рада|ЗП УГВР]] у [[1948]]–[[1950]] р.р. Підвищений [[Українська головна визвольна рада|ЗП УГВР]] до майора з датою старшинства від [[1 липня]] [[1949]] року.
А у [[1948]] році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом [[Українська головна визвольна рада|ЗП УГВР]] у [[1948]]–[[1950]] р.р. Підвищений [[Українська головна визвольна рада|ЗП УГВР]] до майора з датою старшинства від [[1 липня]] [[1949]] року.


Емігрував до [[Сполучені Штати Америки|США]] у [[1950]] році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В [[1973]] році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «[[Літопис УПА]]», став його засновником, членом та співробітником.
Емігрував до [[Сполучені Штати Америки|США]] у [[1950]] році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В [[1973]] році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «[[Літопис УПА]]», став його засновником, членом та співробітником.
Рядок 68: Рядок 69:
* [http://gromada-lv.at.ua/index/komandir_viddilu_upa_petro_mikolenko/0-126 Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії].
* [http://gromada-lv.at.ua/index/komandir_viddilu_upa_petro_mikolenko/0-126 Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії].
* [http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/whois/whois.htm Хто був і є у місті Гадяч]
* [http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/whois/whois.htm Хто був і є у місті Гадяч]
* [https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/20/1921-narodyvsya-mykola-savchenko-komandyr-sotni-upa-shidnyaky 1921 — народився Микола Савченко, командир сотні УПА «Східняки»] — Український інститут національної пам'яті.
{{УПА-Захід}}
{{УПА-Захід}}
{{Структура УПА-Захід}}
{{Структура УПА-Захід}}

Поточна версія на 13:21, 16 червня 2024

Савченко Микола Лаврінович
 Майор
Хорунжий "Байда"
Загальна інформація
Народження20 лютого 1921(1921-02-20)
с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія
Смерть1 січня 1979(1979-01-01) (57 років)
Детройт, США США
Псевдо«Петро Миколенко», «Байда», «377»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Війни / битвиДруга світова війна
Командування
сотня «Східняки»
заст.к-ра ТВ-26 «Лемко»
2-й Перемиський курінь
Нагороди та відзнаки
Золотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 20.10.1951

Савченко Микола Лаврінович (псевдо: «Петро Миколенко», «Байда», «377») (* 20 лютого 1921(19210220), с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія — пом. 1 січня 1979, Детройт, США) — хорунжий УПА, командир сотні «Східняки», заст.командира ТВ-26 «Лемко», командир 2-го Перемиського куреня. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва УГВР у 1948—1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова Об'єднання колишніх вояків УПА в США. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу[1].

У лавах РСЧА

[ред. | ред. код]

Народився 20 лютого 1921 року у с.Березова Лука Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у Миргороді. В РСЧА отримав звання лейтенанта, під час відступу Червоної армії залишився на Полтавщині.

У лавах УПА

[ред. | ред. код]
Члени РЧ УПА (сидять зліва направо): Михайло Дуда «Громенко»‚ член управи табору Ді-Пі Володимир Кліш, Петро Миколенко «Байда»; (стоять зліва направо) Володимир Хомин-Чарський «Беркут», Модест Ріпецький «Горислав», Петро Гнатюк «Дорош»‚ Богдан Яньо-Крук «Мельодія», Лев Футала «Лагідний». Регенсбург‚ 1947 р.
(м. Регенсбург, 3.03.1948). Зліва направо: Микола Фриз («Вернигора»)Петро Миколенко («Байда»), Михайло Озимко («Залізняк»), Роман Боднар («Сагайдачний»), Михайло Борис («Жан»)Модест Ріпецький («Горислав»), Степан Ґоляш («Мар»)Михайло Дуда («Громенко»), Зиновій Соколюк («Семенів»).

З кінця 1943 року він зголосився до УПА в Карпатах, призначений командиром підрозділу ВО-5 «Маківка» на Дрогобиччині, частини охорони Великого Збору УГВР у липні 1944 року.

У серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. 15 вересня 1944 року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян», який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.

Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела 17 листопада 1944 року оборонний бій в околиці с. Сторонна Дрогобицького району, в якому відбила численні атаки ворога.

У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від 1 січня 1946 року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ «Лемко» та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від 22 січня 1946 року.

В серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.

На еміграції

[ред. | ред. код]

А у 1948 році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом ЗП УГВР у 19481950 р.р. Підвищений ЗП УГВР до майора з датою старшинства від 1 липня 1949 року.

Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В 1973 році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», став його засновником, членом та співробітником.

Помер легендарний командир УПА «Байда», уродженець Березової Луки Микола Лаврінович Савченко (Петро Миколенко), 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Встановлено меморіальну дошку на будівлі Березоволуцького ліцею.[2]

19 травня 2023 року у місті Полтава провулок Смирнова перейменували на провулок Миколи Савченка.[3]

29 вересня 2023 року у місті Кременчук провулок Революціонерів перейменували на провулок Миколи Савченка[4].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ
  2. ДО 80-РІЧЧЯ УПА: МАЙОР УПА САВЧЕНКО («БАЙДА») З СЕЛА БЕРЕЗОВА ЛУКА МИРГОРОДСЬКОГО ПОВІТУ ПОЛТАВЩИНИ
  3. https://www.facebook.com/poltava.news (19 травня 2023). У Полтавській громаді офіційно перейменували ще 95 вулиць (перелік). Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). Процитовано 19 травня 2023.
  4. У КРЕМЕНЧУЦІ У МЕЖАХ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ ЗМІНЕНО НАЗВИ ЩЕ 12 ОБ’ЄКТІВ ТОПОНІМІЇ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]