Пещанський Володимир Павлович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Сфереон (обговорення | внесок) доповнення, зображення |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 35 проміжних версій 16 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Архітектор |
|||
[[Файл:Володимир Пещанський.jpg|thumb|200px|Володимир Пещанський]] |
|||
|bgcolour = |
|||
⚫ | '''Володимир Павлович Пещанський''' ( |
||
|colour = |
|||
| ім'я = Пещанський Володимир Павлович |
|||
| оригінальне ім'я = |
|||
|зображення = |
|||
| ширина = |
|||
| підпис = |
|||
|ім'я при народженні = |
|||
| дата народження = 28.10.1873 |
|||
| місце народження = м. [[Переяслав-Хмельницький|Переяслав]] |
|||
| дата смерті = 26.8.1926 |
|||
| місце смерті = м. [[Львів]] |
|||
| поховання = |
|||
| релігія = |
|||
| національність = українець |
|||
| громадянство = |
|||
| підданство = |
|||
| навчався = [[Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет|Інститут цивільних інженерів]] (Санкт-Петербург) |
|||
| працював у містах = [[Київ]], [[Харків]], [[Львів]] |
|||
| стиль = модернізований класицизм, неоампір |
|||
| найважливіші споруди = |
|||
| містобудівні проєкти = |
|||
| реставрація пам'яток = [[Військовий Микільський собор]], [[Церква Спаса на Берестові]], [[Богородчанський іконостас]] |
|||
| нереалізовані проєкти = проект розбудови музейного комплексу на [[Вулиця Драгоманова (Львів)|вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова)]] (Львів) |
|||
| наукові праці = «Давні килими України» (1925), «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926), «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926) |
|||
| нагороди = |
|||
| сайт = |
|||
| автограф = |
|||
| примітки = |
|||
}} |
|||
⚫ | '''Володимир Павлович Пещанський''' ([[28 жовтня]] [[1873]], м. [[Переяслав-Хмельницький|Переяслав]] — [[26 серпня]] [[1926]], [[Львів]]) — український архітектор, реставратор<ref name="УРЕ">{{УРЕ}}</ref>, дослідник української старовини та педагог<ref name="koval">[http://museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=1817 ''Ярина Коваль.'' Літописні орієнтири]{{Недоступне посилання}} // Львівська газета, 2007</ref>. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві, працював реставратором старовинних ікон в [[Національний музей у Львові|Національному музеї]] у Львові. |
||
== Освіта == |
== Освіта == |
||
Володимир Пещанський здобув різнопланову освіту. |
Володимир Пещанський здобув різнопланову освіту. Спершу закінчив Орловський кадетський корпус, потім вступив до Костянтинівського артилерійського училища в Петербурзі, звідки був випущений підпоручником і направлений в артилерійську бригаду в Ніжин. Продовжив освіту в Миколаївській інженерній академії, а потім в [[Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет|Інституті цивільних інженерів]] в Петербурзі<ref name="malakov">{{Cite web |url=http://dlib.eastview.com/browse/doc/5519920 |title=''Дмитро Малаков''. Невідомий Володимир Пещанський. |accessdate=18 лютого 2012 |archive-date=6 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160306200658/http://dlib.eastview.com/browse/doc/5519920 }}</ref>. |
||
== Діяльність == |
== Діяльність == |
||
Рядок 11: | Рядок 41: | ||
Проводив археологічні дослідження [[Михайлівський собор (Видубицький монастир)|Михайлівської церкви]] [[Видубицький монастир|Видубицького монастиря]] (1916). |
Проводив археологічні дослідження [[Михайлівський собор (Видубицький монастир)|Михайлівської церкви]] [[Видубицький монастир|Видубицького монастиря]] (1916). |
||
[[Файл:Facade project of the Ministry of Defense, sheet 01.jpg|міні|Фрагмент проєкту будинку на [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вул. Грушевського]] № 30/1]] |
|||
⚫ | Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру<ref name="timof">{{Cite web |url=http://alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_000.html |title=Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. |accessdate=18 лютого 2012 |archive-date=5 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131205112711/http://www.alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_000.html }}</ref>; за його проєктами в Києві, зокрема, зведені: |
||
⚫ | |||
* [[Центральний будинок офіцерів Збройних сил України|Будинок військової льотної школи прапорщиків]] (тепер — Центральний будинок офіцерів Збройних сил України)<ref name="zvid">''[[Трегубова Тетяна Олександрівна|Тетяна Трегубова]], Лариса Федорова.'' Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // [[Звід пам'яток історії та культури України]]: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А — Л. — 608 с. (стор. 334).</ref> на [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вул. Грушевського]] № 30/1 (1914—1918, співавтор [[Кричевський Василь Григорович|В. Кричевський]], закінчений у 1931—1933 роках [[Каракіс Йосип Юлійович|Й. Каракісом]]). |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Будинок військової льотної школи прапорщиків на розі [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вул. Грушевського]] і [[Кріпосний провулок (Київ)|Кріпосного провулку]], пізніше Будинок відпочинку й дозвілля офіцерів, тепер — [[Центральний будинок офіцерів Збройних сил України]] (1914—1918, співавтор В. Кричевський, закінчений у 1931 році Й. Каракісом). |
|||
З 1922 року працював у [[Львів|Львові]], зокрема в [[Національний музей у Львові|Національному музеї]] заснованому [[Андрей (Шептицький)|Андреєм Шептицьким]]<ref>''Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова.'' Національний музей у Львові // {{ЕІУ/7}}</ref>. В музеї керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі відомого [[Богородчанський іконостас|Богородчанського іконостасу]]) та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва<ref name="УРЕ" />. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць<ref name="timof" />. На замовлення Шептицького та [[Свєнціцький Іларіон Семенович|Свєнціцького]] 1926 року виконав проєкт розбудови музейного комплексу на [[Вулиця Драгоманова (Львів)|вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова)]]. Який однак не було реалізовано.<ref>''Д. М. Посацька.'' Проекти розбудови Національного музею у Львові у 1920—1960-х роках // [[Галицька брама (часопис)|Галицька брама]]. — 2006. — № 5–6 (137—138). — С. 7-8.</ref> |
|||
⚫ | |||
Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII—XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини<ref name="koval" />. |
|||
[[Файл:Надгробок на могилі архітектора В. Пещанського..jpg|міні]] |
|||
Помер у Львові , похований на полі № 43 Личаківського цвинтаря. Надгробок на могилі В. Пещанського нещодавно відремонтовано працівниками ЛКП "Музей " Личаківський цвинтар" . |
|||
== Наукові праці == |
== Наукові праці == |
||
* {{SM}} «[[:s:Давні килими Украіни|Давні килими України]]» [http://uartlib.org/allbooks/istoriya-ukrayinskogo-mistetstva/volodimir-peshhanskiy-davni-kilimi-ukrayini/ UARTLIB] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402111806/http://uartlib.org/allbooks/istoriya-ukrayinskogo-mistetstva/volodimir-peshhanskiy-davni-kilimi-ukrayini/ |date=2 квітня 2015 }} (1925) |
|||
* «Давні килими України» (1925), |
|||
* «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926), |
* «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926), |
||
* «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926, у співавт. з [[Драґан Михайло Дмитрович|М. |
* «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926, у співавт. з [[Драґан Михайло Дмитрович|М. Драґаном]] та [[Свєнціцький Іларіон Семенович|І. Свенціцьким]])<ref name="УРЕ" />. |
||
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=191 Пещанський В. Давні килими України : з 20 рис. і 9 знімками / В. Пещанський. — Львів : З друк. вид. спілки ”Діло”, 1925. — 13, 3 с., 29 арк. іл. — (Збірки Національного Музею у Львові).] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200921023512/https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=191 |date=21 вересня 2020 }} |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist|2}} |
{{reflist|2}} |
||
== Посилання == |
|||
*{{УМЕ11|частина=Пещанський Володимир|сторінки=1363}} |
|||
{{Бібліоінформація}} |
|||
⚫ | |||
[[Категорія:Народились 1873]] |
|||
[[Категорія:Народились 26 серпня]] |
|||
[[Категорія:Померли 1926]] |
|||
[[Категорія:Українські архітектори]] |
[[Категорія:Українські архітектори]] |
||
[[Категорія:Українські реставратори]] |
[[Категорія:Українські реставратори]] |
||
[[Категорія:Уродженці Переяслава]] |
|||
⚫ | |||
[[Категорія:Поховані на Личаківському цвинтарі]] |
Поточна версія на 09:08, 17 червня 2024
Пещанський Володимир Павлович | |
---|---|
![]() | |
Народження | 28 жовтня 1873 м. Переяслав |
Смерть | 26 серпня 1926 (52 роки) м. Львів |
Національність | українець |
Навчання | Інститут цивільних інженерів (Санкт-Петербург) |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Київ, Харків, Львів |
Архітектурний стиль | модернізований класицизм, неоампір |
Реставрація пам'яток | Військовий Микільський собор, Церква Спаса на Берестові, Богородчанський іконостас |
Нереалізовані проєкти | проект розбудови музейного комплексу на вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова) (Львів) |
Наукові праці | «Давні килими України» (1925), «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926), «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926) |
Володимир Павлович Пещанський (28 жовтня 1873, м. Переяслав — 26 серпня 1926, Львів) — український архітектор, реставратор[1], дослідник української старовини та педагог[2]. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві, працював реставратором старовинних ікон в Національному музеї у Львові.
Володимир Пещанський здобув різнопланову освіту. Спершу закінчив Орловський кадетський корпус, потім вступив до Костянтинівського артилерійського училища в Петербурзі, звідки був випущений підпоручником і направлений в артилерійську бригаду в Ніжин. Продовжив освіту в Миколаївській інженерній академії, а потім в Інституті цивільних інженерів в Петербурзі[3].
У 1909 році Володимир Пещанський одержав призначення на службу до Київського кріпосного інженерного управління[3]. Разом з П. П. Покришкіним у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в Києві:
- Микільського Військового собору (не зберігся);
- Церкви Спаса на Берестові.
Проводив археологічні дослідження Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d4/Facade_project_of_the_Ministry_of_Defense%2C_sheet_01.jpg/220px-Facade_project_of_the_Ministry_of_Defense%2C_sheet_01.jpg)
Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру[4]; за його проєктами в Києві, зокрема, зведені:
- Житловий будинок на вул. Микільській № 18/49 (тепер — вул. Лаврська) (1910—1914),
- Будинок військової льотної школи прапорщиків (тепер — Центральний будинок офіцерів Збройних сил України)[5] на вул. Грушевського № 30/1 (1914—1918, співавтор В. Кричевський, закінчений у 1931—1933 роках Й. Каракісом).
У Харкові виконав скульптурне опорядження Азовсько-Донського банку на Миколаївській площі № 18 (1914, проєкт Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен).
З 1922 року працював у Львові, зокрема в Національному музеї заснованому Андреєм Шептицьким[6]. В музеї керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі відомого Богородчанського іконостасу) та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва[1]. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць[4]. На замовлення Шептицького та Свєнціцького 1926 року виконав проєкт розбудови музейного комплексу на вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова). Який однак не було реалізовано.[7]
Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII—XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини[2].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c9/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%96_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%92._%D0%9F%D0%B5%D1%89%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE..jpg/220px-%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%96_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%92._%D0%9F%D0%B5%D1%89%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE..jpg)
Помер у Львові , похований на полі № 43 Личаківського цвинтаря. Надгробок на могилі В. Пещанського нещодавно відремонтовано працівниками ЛКП "Музей " Личаківський цвинтар" .
«Давні килими України» UARTLIB [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (1925)
- «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926),
- «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926, у співавт. з М. Драґаном та І. Свенціцьким)[1].
- Пещанський В. Давні килими України : з 20 рис. і 9 знімками / В. Пещанський. — Львів : З друк. вид. спілки ”Діло”, 1925. — 13, 3 с., 29 арк. іл. — (Збірки Національного Музею у Львові). [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Ярина Коваль. Літописні орієнтири[недоступне посилання] // Львівська газета, 2007
- ↑ а б Дмитро Малаков. Невідомий Володимир Пещанський. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2012.
- ↑ а б Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 18 лютого 2012.
- ↑ Тетяна Трегубова, Лариса Федорова. Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А — Л. — 608 с. (стор. 334).
- ↑ Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова. Національний музей у Львові // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
- ↑ Д. М. Посацька. Проекти розбудови Національного музею у Львові у 1920—1960-х роках // Галицька брама. — 2006. — № 5–6 (137—138). — С. 7-8.
- Пещанський Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1363. — 1000 екз.