Заболотний Семен Федорович: відмінності між версіями

Заболотний Семен
Заболотний Семен;
отаман
Загальна інформація
Народження	1892; Ананьїв, Херсонська губернія
Смерть	1922
Військова служба
Приналежність	Російська імперія ; УНР
Рід військ	піхота, кіннота
Війни / битви	Українська революція
Командування
	начальник 5-го повстанського району; Повстанської армії УНР

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 14:05, 17 червня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заболотний.

Семен Федорович Заболотний (нар. 1894 — пом. 1922) — український військовий діяч часів російсько-української війни 1918-1922 років, організатор антибільшовицького повстанського руху на Одещині, командир полку Чорних гайдамаків, начальник 5-го повстанського району Повстанської армії УНР^[1], ватажок «Чорноморського повстанського козацького війська».

Життєпис

Народився в місті Ананьїв Херсонської губернії, нині Одеської області. За іншими даними — в селі Тридуби Балтського повіту (нині Кривоозерського району Миколаївської області) в родині волосного писаря. Точна дата народження невідома. Сучасники отамана оповідають, що він народився 1892 (за іншими джерелами 1894 року), служив єфрейтором у кінній гвардії російської армії, брав участь у Першій світовій війні, де відзначився хоробрістю.

Лютнева революція 1917 року висунула С. Заболотного в число найбільш знаних людей Балтського повіту — земляки поважали його за те, що він був серед ініціаторів справедливого росподілу між селянами колишніх поміщицьких земель. Принципове відстоювання прав селянства додавали йому авторитету й підтримку населення. У другій половині 1919 року С. Заболотний формує збройне угруповання повстанців і очолює боротьбу проти білих і червоних. Від 1919 року Семен Заболотний відомий як командир полку Чорних гайдамаків, ватажок Балтсько-Ольгопільського повстанського загону, полковник, організатор і командир Наддніпрянської бригади четвертої повстанської дивізії війська УНР.

У січні 1920 року він власними наявними силами очистив від білогвардійців-денікінців Балтський повіт і виступив керівником і координатором більшості українських повстанських загонів в Одеській і частині Подільської губернії.

Після встановлення на Одещині влади більшовиків, у 1920 році, почалися примусові реквізиції і продрозверстка, жорстокі грабунки, контрибуції й розстріли заручників з числа тих, хто не хотів віддавати хліб. Це викликало спротив українського селянства. Козаки-повстанці відбивали конфісковане в селян збіжжя і худобу, повертали їх власникам, знищували продподаткову документацію, нападали на продзагони та військові об'єкти, ліквідовували радянський аппарат, тероризували представників радянської влади й чекистів. Повернення повстанцями зерна та інших конфіскованих продуктів зміцнювало авторитет і підтримку повстанського руху серед місцевого населення.

Багато сил та засобів було витрачено органами ЧК на те, щоб позбутися Семена Заболотного і тим самим обезголовити супротив. Численні агенти в 1922 році вистежили отамана. 7 лютого ЧК інформувало, що «Одеська губернська ЧК заарештувала відомого петлюрівського отамана, командира „Чорноморської повстанської групи військ“ Заболотного разом із членами повстанського штабу. Група діяла в Балтському повіті Одеської губернії. Серед заарештованих — уповноважений закордонного штабу Ю. Тютюнника — Китайський».

Із розсекречених архівів відомо, що він відмовився здаватися, тоді чекісти застосували тактику, яку згодом перейняли німецькі нацисти в боротьбі проти партизанів, — зігнали заручників із мирних жителів, пообіцявши їх розстріляти. Заболотний був змушений здатися. Невдовзі його стратили.

Примітки

↑ В'ячеслав Василенко. Південні група військ УНР у підготовці антибільшовицького повстання. — с. 97 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.

Література

Олесь Янчук. Останній гайдамака Одещини. Монографія.
Ліквідовано Заболотного. Вісти ВУЦК. Харків, 1922. № 35. 12 лютого.
С. Боган. Чорноморське повстанське козацьке військо у боротьбі за Українську державність у 1920—1922 рр. Із «Наукових записок. Збірника праць молодих вчених та аспірантів». — К., 2001. — Т. 6. — C. 355—362 [Архівовано 16 липня 2007 у Wayback Machine.]
Яков Бельский. Атаман Семен Заболотный. Из прошлого украинской контрреволюции. «Пламя» (Харків), № 6, 1925
Боган С. М. С. Ф. Заболотний — керівник селянського повстання на Одещині // Записки історичного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 2001. — Вип. 11. — С. 285—291.
М. Батайлюк Отаман козацького війська з Тридубів. Український південь, № 37, 2008 р.
Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]

[1] В'ячеслав Василенко. Південні група військ УНР у підготовці антибільшовицького повстання. — с. 97 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.

[1]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+{{othernames|Заболотний}}
-[[Зображення:Semen Zabolotny.JPG|thumb|Семен Заболотний — останній гайдамака Одещини.]]
+{{Військовик2
+| ім'я                = Заболотний Семен
+| оригінал імені      =
+| портрет             = Semen Zabolotny.JPG
+| розмір              = 200px
+| підпис              =
+| ім'я при народженні =
+| дата народження     = 1892
+| місце народження    = [[Ананьїв]], [[Херсонська губернія]]
+| дата смерті         = 1922
+| місце смерті        =
+| прізвисько          =
+| приналежність       = [[Файл:Coat_of_Arms_of_UNR.svg|25px]] [[Повстанська армія УНР]]
+| країна              = [[Файл:Flag of Russia.svg|20px]] [[Російська імперія]] <br />[[Файл:Flag of the Ukranian State.svg|20px]] [[УНР]]
+| рід військ          = [[піхота]], [[кіннота]]
+| роки служби         =
+| звання              =  [[Файл:Coat_of_Arms_of_UNR.svg|25px]] [[отаман]]
+| підрозділ           =
+| командування        = начальник 5-го повстанського району<br/>[[Повстанська армія УНР|Повстанської армії УНР]]
+| битви               = [[Українська революція]]
+| нагороди            =
+}}
+'''Семен Федорович Заболотний''' ({{н}} 1894&nbsp;— {{†}} 1922)&nbsp;— український військовий діяч часів [[Радянсько-українська війна|російсько-української війни]] [[1918]]–[[1922]]&nbsp;років, організатор антибільшовицького повстанського руху на Одещині, командир полку [[Чорні гайдамаки|Чорних гайдамаків]], начальник 5-го повстанського району [[Повстанська армія УНР|Повстанської армії УНР]]<ref>{{Cite web |url=http://history.org.ua/JournALL/gpu/gpu_2011_2/5.pdf |title=В'ячеслав Василенко. Південні група військ УНР у підготовці антибільшовицького повстання. — с. 97. |accessdate=9 вересня 2016 |archive-date=17 вересня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160917104259/http://history.org.ua/JournALL/gpu/gpu_2011_2/5.pdf }}</ref>, ватажок «[[Чорноморське повстанське козацьке військо|Чорноморського повстанського козацького війська]]».
+== Життєпис ==
-'''Семен Заболотний''' (д.н. невідома —†[[1922]]) — військовий діяч часів [[УНР]], [[отаман]] національного антибільшовицького повстанського руху на Одещині ([[1918]]-[[1922]]), командир полку [[Чорні гайдамаки|Чорних гайдамаків]], ватажок «Чорноморського повстанського козацкого війська», племінник академіка [[Заболотний Данило Кирилович|Данила Заболотного]].
+Народився в місті [[Ананьїв]] [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]], нині [[Одеська область|Одеської області]]. За іншими даними — в селі [[Тридуби]] [[Балтський повіт|Балтського повіту]] (нині [[Кривоозерський район|Кривоозерського району]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]]) в родині волосного писаря. Точна дата народження невідома. Сучасники отамана оповідають, що він народився [[1892]] (за іншими джерелами [[1894]] року), служив єфрейтором у кінній гвардії російської армії, брав участь у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], де відзначився хоробрістю.
+[[Лютнева революція|Лютнева революція 1917 року]] висунула С. Заболотного в число найбільш знаних людей [[Балтський повіт|Балтського повіту]] — земляки поважали його за те, що він був серед ініціаторів справедливого росподілу між селянами колишніх поміщицьких земель. Принципове відстоювання прав селянства додавали йому авторитету й підтримку населення. У другій половині 1919 року С. Заболотний формує збройне угруповання повстанців і очолює боротьбу проти білих і червоних. Від 1919 року Семен Заболотний відомий як командир полку [[Чорні гайдамаки|Чорних гайдамаків]], ватажок Балтсько-Ольгопільського повстанського загону, полковник, організатор і командир Наддніпрянської бригади четвертої повстанської дивізії [[Армія Української Народної Республіки|війська УНР]].
-Народився у селі Обжила (зараз [[Обжиле]] [[Балтський район|Балтського району]] [[Одеська область|Одеської області]]). За іншими даними в селі [[Тридуби]] [[Кривоозерський район|Кривоозерського району]] (нині [[Миколаївська область]]) у родині волосного писаря. Точна дата народження невідома. Сучасники отамана оповідають, що він народився [[1892]] (за іншими джерелами [[1894]]), служив єфрейтором у кінній гвардії російської армії, брав участь у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], де відзначився хоробрістю.
+У січні 1920 року він власними наявними силами очистив від білогвардійців-денікінців Балтський повіт і виступив керівником і координатором більшості українських повстанських загонів в [[Одеська губернія|Одеській]] і частині [[Подільська губернія|Подільської]] губернії.
-Лютнева революція 1917 року висунула С. Заболотного в число найбільш знаних людей Балтського повіту - земляки поважали його за те, що він був серед ініціаторів справедливого росподілу між селянами колишніх поміщицьких земель. Принципове відстоювання прав селянства додавали йому авторитету і підтримку населення. У другій половині 1919 року С. Заболотний формує збройне угруповання і очолює боротьбу Балтських повстанців проти білих і червоних. Від 1919 року Семен Заболотний відомий як командир полку [[Чорні гайдамаки|Чорних гайдамаків]], ватажок Балтсько-Ольгопільського повстанського загону, полковник, організатор і командир Наддніпрянської бригади четвертої повстанської дивізії війська [[УНР]].
+Після встановлення на Одещині влади більшовиків, у 1920 році, почалися примусові реквізиції і [[продрозверстка]], жорстокі грабунки, контрибуції й розстріли заручників з числа тих, хто не хотів віддавати хліб. Це викликало спротив українського селянства. Козаки-повстанці відбивали конфісковане в селян збіжжя і худобу, повертали їх власникам, знищували продподаткову документацію, нападали на продзагони та військові об'єкти, ліквідовували радянський аппарат, тероризували представників радянської влади й чекистів. Повернення повстанцями зерна та інших конфіскованих продуктів зміцнювало авторитет і підтримку повстанського руху серед місцевого населення.
-У січні 1920 року він власними наявними силами очистив від білогвардійців-денікінців Балтський повіт і виступає керівником і координатором більшості українських повстанських загонів в [[Одеська губернія|Одеській]] і частині [[Подільська губернія|Подільської]] губернії.
+Багато сил та засобів було витрачено органами [[ЧК]] на те, щоб позбутися Семена Заболотного і тим самим обезголовити супротив.
-Після встановлення на Одещині влади більшовиків, у 1920 році почалися примусові реквізиції і [[продрозверстка]], жорстокі грабунки, контрибуції і розстріли заручників з числа тих, хто не хотів віддавати хліб. Це викликало спротив українського селянства.  Козаки-повстанці відбивали конфісковане у селян збіжжя і худобу, повертали їх власникам, знищували продподаткову документацію, нападали на продзагони і військові об'єкти, ліквідовували радянський аппарат, здійснювали терор щодо представників радянської влади і чекистів. Повернення повстанцями зерна та інших конфіскованих продуктів зміцнювало авторитет і підтримку повстанського руху серед місцевого населення.
+Численні агенти в 1922 році вистежили отамана. 7 лютого ЧК інформувало, що «Одеська губернська ЧК заарештувала відомого петлюрівського отамана, командира „Чорноморської повстанської групи військ“ Заболотного разом із членами повстанського штабу. Група діяла в Балтському повіті Одеської губернії. Серед заарештованих — уповноважений закордонного штабу [[Тютюнник Юрій Йосипович|Ю. Тютюнника]] — Китайський».
+Із розсекречених архівів відомо, що він відмовився здаватися, тоді чекісти застосували тактику, яку згодом перейняли німецькі нацисти в боротьбі проти партизанів, — зігнали заручників із мирних жителів, пообіцявши їх розстріляти. Заболотний був змушений здатися. Невдовзі його  стратили.
-Багато сил та засобів було витрачено органами [[ЧК]] на те, щоб позбутися Семена Заболотного і тим самим обезголовити супротив.
-Численні агенти в 1922 році вистежили отамана.
-З розсекречених архівів відомо, що він відмовився здаватися, тоді чекісти застосували тактику, яку згодом перейняли німецькі нацисти в боротьбі проти партизанів - зігнали заручників з числа мирних жителів, пообіцявши їх розстріляти.
-Виходу у Заболотного не залишалося і він здався.
-Невдовзі він був страчений.
+== Примітки ==
-{{bio-stub}}
+{{reflist}}
 == Література ==
-* Олесь Янчук. Останній гайдамака Одещини. Монографія. ''[http://referat.svitonline.com/details.php?id=946 Скачати.]''
+* Олесь Янчук. [http://www.referat-center.com/Preview%5C617.htm Останній гайдамака Одещини. Монографія.]
+* Ліквідовано Заболотного. ''Вісти ВУЦК.'' Харків, 1922. № 35. 12 лютого.
-* [http://www.cossackdom.com/cossack21/bogan_chernomor.html С. Боган. Чорноморське повстанське козацьке військо у боротьбі за Українську державність у 1920 - 1922 рр. Із "Наукових записок. Збірника праць молодих вчених та аспірантів". - К., 2001. - Т. 6. - C. 355-362]
+* С. Боган. [http://www.cossackdom.com/cossack21/bogan_chernomor.html Чорноморське повстанське козацьке військо у боротьбі за Українську державність у 1920—1922&nbsp;рр. Із «Наукових записок. Збірника праць молодих вчених та аспірантів».&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— C. 355—362] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070716022429/http://www.cossackdom.com/cossack21/bogan_chernomor.html |date=16 липня 2007}}
-* Яков Бельский. Атаман Семен Заболотный. Из прошлого украинской контрреволюции. "Пламя" (Харків), № 6, 1925
+* Яков Бельский. Атаман Семен Заболотный. Из прошлого украинской контрреволюции. «Пламя» (Харків), № 6, 1925
-* М. Батайлюк [http://www.mnru.mk.ua/viewstory.php?sid=81026  Отаман козацького війська з Тридубів]. Український південь,  №37, 2008 р.
+* Боган С. М. С. Ф. Заболотний — керівник селянського повстання на Одещині // Записки історичного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 2001. — Вип. 11. — С. 285—291.
+* М. Батайлюк [https://web.archive.org/web/20160304104700/http://www.mnru.mk.ua/viewstory.php?sid=81026  Отаман козацького війська з Тридубів]. Український південь, № 37, 2008 р.
-== Дивись також ==
+* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160629080207/http://www.history.org.ua/?hrono |date=29 червня 2016 }}
-{{othernames|Заболотний}}
+{{Бібліоінформація}}
-[[Категорія:Персоналії За]]
+[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
-[[Категорія:Українські військовики]]
+[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
-[[Категорія:Армія УНР]]
+[[Категорія:Вояки Армії УНР]]
-[[Категорія:Новітня історія України]]
 [[Категорія:Повстанські отамани]]
-[[Категорія:Померли 1922]]
+[[Категорія:Страчені в Україні]]

Заболотний Семен Федорович: відмінності між версіями

Поточна версія на 14:05, 17 червня 2024

Життєпис

Примітки

Література

Навігаційне меню

Пошук