Малевич Казимир Северинович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Leonst (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 12 проміжних версій 10 користувачів) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
|Фото = Casimir Malevich photo.jpg |
|Фото = Casimir Malevich photo.jpg |
||
|Ширина = 250px |
|Ширина = 250px |
||
|Підпис = |
|Підпис = |
||
|Дата народження = |
|||
|Місце народження = [[Київ]] |
|Місце народження = [[Київ]] |
||
|Дата смерті = |
|Дата смерті = |
||
|Місце смерті = [[Ленінград]] |
|Місце смерті = [[Ленінград]] |
||
|Громадянство = {{URS}} |
|Громадянство = {{URS}} |
||
|Жанр = [[живопис]], [[скульптура]] |
|Жанр = [[живопис]], [[скульптура]] |
||
|Навчання = [[Художня школа М. І. Мурашка]] |
|Навчання = [[Київська Рисувальна школа|Художня школа {{nobr|М. І. Мурашка}}]] |
||
|Напрямок = [[супрематизм]], [[кубофутуризм]], [[неопримітивізм]], [[постімпресіонізм]] |
|Напрямок = [[супрематизм]], [[кубофутуризм]], [[неопримітивізм]], [[постімпресіонізм]] |
||
|зображення = |
|зображення = |
||
|національність = поляк |
|національність = поляк |
||
}} |
|||
}}{{Otherpersons|Малевич|Малевич Володимир Анатолійович}} |
|||
{{однофамільці|Малевич}} |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | '''Казими́р Севери́нович Мале́вич''' ({{ДН2|23|2|1879|11}}<ref name="cdiak">[https://archive.today/20180224120738/https://scontent.fiev6-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/28056606_1790253897693917_6692642840115314311_n.jpg?oh=a3effcc7af1b07734caef53705ae155b&oe=5B0365CD Запис про народження у метричній книзі римсько-католицького костелу св. Олександра в Києві, 1879 рік] // [[ЦДІАК України]], ф. 1268, оп. 1, спр. 26, арк. 13зв—14.<!--https://scontent.fiev6-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/28056606_1790253897693917_6692642840115314311_n.jpg?oh=a3effcc7af1b07734caef53705ae155b&oe=5B0365CD--></ref>, [[Київ]] — 15 травня 1935, [[Ленінград]]) — [[Україна|український]] [[Авангардизм|авангардист]] [[Поляки в Україні|польського походження]], визначний діяч [[авангардизм|авангарду]], засновник [[супрематизм]]у, один з фундаторів [[кубофутуризм]]у; [[Педагогіка|педагог]], теоретик [[мистецтво|мистецтва]]. Разом із [[Велемир Хлєбников|Велемиром Хлєбніковим]] був членом «товариства [[Голова земної кулі|голів земної кулі]]». |
||
⚫ | |||
⚫ | '''Казими́р Севери́нович Мале́вич''' ( |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
⚫ | |||
⚫ | Народився {{ДН|23|2|1879|11}} року в [[Київ|Києві]] в [[ |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | Народився {{ДН|23|2|1879|11}} року в [[Київ|Києві]] в [[Католицька церква|католицькій]] сім'ї Северина та Людвіки Малевичів<ref name="cdiak"/><ref>Деякі джерела називали помилкову дату народження — {{СС2|23|лютого|1878|11}} року.</ref>. Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою [[Вулиця Казимира Малевича|Бульйонська вулиця]], 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за [[Жилянська вулиця|Жилянською вулицею]], нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970—1980 років<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2392608-doslidniki-zasuvali-de-same-v-kievi-narodivsa-malevic.html Дослідники з'ясували, де саме в Києві народився Малевич] // Укрінформ. — 2018. — 30 січня.</ref><ref>''Горбачов Д.'' Малевич і Україна. — {{К.}}, 2006. — 456 с. {{Cite web |url=https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2392608-doslidniki-zasuvali-de-same-v-kievi-narodivsa-malevic.html |title=Архівована копія |accessdate=2018-01-31 |archive-date=2018-02-01 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180201020149/https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2392608-doslidniki-zasuvali-de-same-v-kievi-narodivsa-malevic.html }}</ref>. У родині Малевичів, що мали польське коріння, було 14 дітей.<ref name=":2">{{Cite web|url=https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/23/1879-narodyvsya-kazymyr-malevych|title=1879, народився Казимир Малевич|last=УІНП|website=УІНП|language=uk|access-date=2024-06-17}}</ref> Батько був [[інженер]]ом цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої. |
||
До 17 років жив на [[Подільська губернія|Поділлі]] ([[Моївка]]), [[Харківська губернія|Харківщині]] ([[Пархомівка ( |
До 17 років жив на [[Подільська губернія|Поділлі]] ([[Моївка]]), [[Харківська губернія|Харківщині]] ([[Пархомівка (Богодухівський район)|Пархомівка]], [[1890]]–[[1894]]<ref>У [[Пархомівський історико-художній музей|Пархомівському художньому музеї]] зберігається одна робота українського [[Авангард (мистецтво)|авангардиста]]</ref>, [[Білопілля]]), [[Чернігівська губернія|Чернігівщині]] ([[Вовчок (Чернігівський район)|Вовчок]], [[Конотоп]]). |
||
Батько мріяв аби син став цукроваром, тому вороже поставився до захоплення малюванням. Мати ж, навпаки, підтримала його, сама купила йому професійні пензлі та фарби. Перше знайомство хлопця з художниками сталося у містечку Білопіллі Харківської губернії. «З Петербурга приїхали найзнаменитіші художники для писання ікон в соборі. — писав у спогадах Казимир Малевич. — Це нас сильно схвилювало, бо ми ще ніколи не бачили живих художників».<ref name=":2" /> Вважають, що аматорським малюванням Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895 роках<ref>{{Cite web |url=http://www.kievgolfclub.com/uk/event/127 |title=Ніна Велігоцька: «Сумнівів у тому, що це робота Малевича, в мене немає» // Golf Stream, 18.02.2009 | authorlink1=[[Велігоцька Ніна Іванівна]] |accessdate=24.06.2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160917210547/http://www.kievgolfclub.com/uk/event/127 |archivedate=17.09.2016 |deadurl=yes }}</ref>. |
|||
Малевич, виконуючи волю батька закінчив агрономічне училище.<ref name=":2" /> Згодом вчився малювати у [[Пимоненко Микола Корнилович|Миколи Пимоненка]] в [[Київська Рисувальна школа|Київській мистецькій школі]] ([[1895]]–[[1897]]). |
|||
Потому Малевич майже 10 років прожив у [[Курськ]]у, де одружився (подружнє життя згодом не склалося) та працював на Курсько-Московській залізниці. Він не полишав малювати й організував гурток з малювання. |
|||
⚫ | [[1904]] року переїхав |
||
⚫ | [[1904]] року переїхав до [[Москва|Москви]]. Вдосконалював майстерність в училищі [[живопис]]у, [[Скульптура|скульптури]] і [[Архітектура|архітектури]] ([[1904]]–[[1905]]) та в студії Ф. Рерберга ([[1905]]–[[1910]]). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи [[кубізм]]у, [[футуризм]]у і [[експресіонізм]]у. Брав участь у виставках об'єднань художників «[[Бубновий валет (творче об'єднання)|Бубновий валет]]» ([[1910]]) і «[[Віслючий хвіст]]» ([[1912]]) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в [[Неопримітивізм|неопримітивіському]]: («Селяни в церкві», 1911–12; «Врожай», 1911) та [[кубофутуризм|кубофутуристському]] стилі («Англієць в Москві», 1914). |
||
1913 р. він оформлював постановку футуристичної опери «Перемога над Сонцем». На театральній сцені вперше було представлено «Чорний квадрат», створений Малевичем як декорація до спектаклю.<ref name=":2" /> |
|||
Став одним із засновників абстрактного мистецтва. [[1915]] року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — [[супрематизм]]. [[7 грудня]] [[1915]] року вперше виставив картину [[Чорний квадрат|«Чорний квадрат на білому тлі»]], яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.<ref name="dw">{{Cite web |url=http://www.dw.com/uk/іконі-абстрактного-мистецтва-100-років-чорний-квадрат-казимира-малевича/a-18900120 |title=Іконі абстрактного мистецтва — 100 років: «Чорний квадрат» Казимира Малевича |accessdate=16 березня 2022 |archive-date=25 лютого 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220225061635/https://www.dw.com/uk/іконі-абстрактного-мистецтва-100-років-чорний-квадрат-казимира-малевича/a-18900120 }}</ref>. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» ([[1916]]). |
Став одним із засновників абстрактного мистецтва. [[1915]] року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — [[супрематизм]]. [[7 грудня]] [[1915]] року вперше виставив картину [[Чорний квадрат|«Чорний квадрат на білому тлі»]], яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.<ref name="dw">{{Cite web |url=http://www.dw.com/uk/іконі-абстрактного-мистецтва-100-років-чорний-квадрат-казимира-малевича/a-18900120 |title=Іконі абстрактного мистецтва — 100 років: «Чорний квадрат» Казимира Малевича |accessdate=16 березня 2022 |archive-date=25 лютого 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220225061635/https://www.dw.com/uk/іконі-абстрактного-мистецтва-100-років-чорний-квадрат-казимира-малевича/a-18900120 }}</ref>. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» ([[1916]]). |
||
Рядок 38: | Рядок 45: | ||
[[1927]] року переїхав до [[Київ|Києва]], де зусиллями [[Скрипник Микола Олексійович|Миколи Скрипника]] Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в [[журнал]]і «[[Нова ґенерація]]» ([[1928]]–[[1929]]) у [[Харків|Харкові]]<ref>Тетяна Філевська: «Авангард — одна з найкращих альтернатив шароварно-гопачному проектові української культури, який уже всіх дістав» // Тиждень. — 2016. — № 23 (447). Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/167046 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160616013157/http://tyzhden.ua/Culture/167046 |date=16 червня 2016 }}</ref>. |
[[1927]] року переїхав до [[Київ|Києва]], де зусиллями [[Скрипник Микола Олексійович|Миколи Скрипника]] Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в [[журнал]]і «[[Нова ґенерація]]» ([[1928]]–[[1929]]) у [[Харків|Харкові]]<ref>Тетяна Філевська: «Авангард — одна з найкращих альтернатив шароварно-гопачному проектові української культури, який уже всіх дістав» // Тиждень. — 2016. — № 23 (447). Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/167046 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160616013157/http://tyzhden.ua/Culture/167046 |date=16 червня 2016 }}</ref>. |
||
У [[1927]]–[[1930]] роках викладав у [[ |
У [[1927]]–[[1930]] роках викладав у [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київському художньому інституті]], де в цей час працювали [[Кричевський Федір Григорович|Федір Кричевський]], [[Бойчук Михайло Львович|Михайло Бойчук]], [[Пальмов Віктор Никандрович|Віктор Пальмов]], [[Меллер Вадим Георгійович|Вадим Меллер]], [[Богомазов Олександр Костянтинович|Олександр Богомазов]], [[Татлін Володимир Євграфович|Володимир Татлін]], [[Касіян Василь Ілліч|Василь Касіян]], мав намір працювати з [[Архипенко Олександр Порфирович|О. Архипенком]]. Але початок репресій в [[Україна|Україні]] проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у [[Ленінград]]<ref>Казимир Малевич. Київський період 1928—1930 / Упорядник Т. Філевська. — К., Родовід, 2016.</ref>. |
||
Після того як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися, Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в [[СРСР]]. |
Після того як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися, Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]. |
||
Малевич планував переїхати до Києва в 1930 році, але коли він повернувся до Петербурга, де жила його родина, його несподівано заарештували. Восени [[1930]] року його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російській мистецтвознавиці Ірині Вакар<ref name=":0">{{Cite web|title=Историк: “В некоторых анкетах 1920-х годов в графе ”национальность“ Казимир Малевич писал: украинец”|url=http://life.pravda.com.ua/society/2009/04/9/17532/|website=Українська правда _Життя|accessdate=2019-02-23|archive-date=24 лютого 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190224173547/https://life.pravda.com.ua/society/2009/04/9/17532/}}</ref><ref name=":1">{{Citation|last=Радіо Свобода|title=Малевич. Український квадрат {{!}} Документальний фільм|date=2019-02-23|url=https://www.youtube.com/watch?v=xdL17kRCM4E|accessdate=2019-02-23|archive-date=25 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200425170331/https://www.youtube.com/watch?v=xdL17kRCM4E&gl=US&hl=en}}</ref> вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе [[Поляки|поляком]] та [[Україна|українцем]].<ref name=":0" /><ref name=":1" /> У в'язниці він пробув три місяці. |
Малевич планував переїхати до Києва в 1930 році, але коли він повернувся до Петербурга, де жила його родина, його несподівано заарештували. Восени [[1930]] року його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російській мистецтвознавиці Ірині Вакар<ref name=":0">{{Cite web|title=Историк: “В некоторых анкетах 1920-х годов в графе ”национальность“ Казимир Малевич писал: украинец”|url=http://life.pravda.com.ua/society/2009/04/9/17532/|website=Українська правда _Життя|accessdate=2019-02-23|archive-date=24 лютого 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190224173547/https://life.pravda.com.ua/society/2009/04/9/17532/}}</ref><ref name=":1">{{Citation|last=Радіо Свобода|title=Малевич. Український квадрат {{!}} Документальний фільм|date=2019-02-23|url=https://www.youtube.com/watch?v=xdL17kRCM4E|accessdate=2019-02-23|archive-date=25 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200425170331/https://www.youtube.com/watch?v=xdL17kRCM4E&gl=US&hl=en}}</ref> вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе [[Поляки|поляком]] та [[Україна|українцем]].<ref name=":0" /><ref name=":1" /> У в'язниці він пробув три місяці. Там же більшовики катували його для збирання інформації, вприскуючи в сечогінний канал воду. Згодом Казимир отримав від таких тортур рак простати, що і стало причиною смерті 15 травня 1935. |
||
Хворий Малевич запустив бороду та іронічно називав себе Карлом Марксом. Після самогубства [[Маяковський Володимир Володимирович|Маяковського]] Малевич написав: «Я не можу піти, як він, але й жити тут більше не можу». Передчуваючи, що скоро хвороба скоротить його вік, сам готував ескіз домовини.<ref name=":2" /> |
|||
Помер [[художник]] в Ленінграді, похований під [[Москва|Москвою]]. В роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] місце поховання було втрачене. Пізніше її місцезнаходження було встановлено групою активістів. Місце опинилось на колгоспному полі. У 1988 році пам'ятний знак Казимиру Малевичу був встановлений поблизу орієнтовно за два кілометри від реального погребіння. Знак має форму білого бетонного кубу з червоним квадратом на фасаді. Поруч є дім № 11 на вулиці Малевича в [[Німчиновка (Московська область)|Німчинівці]]<ref>Географічні координати 55°43′17″ п. ш. 37°20′17″ с. д.</ref>. На тильній стороні пам'ятника розміщена табличка з текстом: «В цій місцевості 25 травня 1935 року був похований прах всесвітньо відомого художника КАЗЕМИРА МАЛЕВИЧА». Знак встановлений 30.7.1988 р.". У 2013 році на справжньому місці поховання праху Казимира Малевича було збудовано житловий будинок комплексу «Ромашково-2». |
Помер [[художник]] в Ленінграді, похований під [[Москва|Москвою]]. В роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] місце поховання було втрачене. Пізніше її місцезнаходження було встановлено групою активістів. Місце опинилось на колгоспному полі. У 1988 році пам'ятний знак Казимиру Малевичу був встановлений поблизу орієнтовно за два кілометри від реального погребіння. Знак має форму білого бетонного кубу з червоним квадратом на фасаді. Поруч є дім № 11 на вулиці Малевича в [[Німчиновка (Московська область)|Німчинівці]]<ref>Географічні координати 55°43′17″ п. ш. 37°20′17″ с. д.</ref>. На тильній стороні пам'ятника розміщена табличка з текстом: «В цій місцевості 25 травня 1935 року був похований прах всесвітньо відомого художника КАЗЕМИРА МАЛЕВИЧА». Знак встановлений 30.7.1988 р.". У 2013 році на справжньому місці поховання праху Казимира Малевича було збудовано житловий будинок комплексу «Ромашково-2». |
||
Рядок 62: | Рядок 71: | ||
2019 року, до 140-річчя від дня народження художника, [[Національний банк України]] випустив ювілейну монету номіналом [[2 гривні]] присвячену Казимиру Малевичу. |
2019 року, до 140-річчя від дня народження художника, [[Національний банк України]] випустив ювілейну монету номіналом [[2 гривні]] присвячену Казимиру Малевичу. |
||
[[Вулиця Казимира Малевича]] у місті [[Київ]]. Також є у містах [[Бровари]], [[Вінниця]], [[Суми]]. |
|||
У місті [[Харків]] вулицю Кошевого перейменували на вулицю Малевича.<ref>{{Cite web|url=https://www.slk.kh.ua/news/suspilstvo/perejmenuvanna-vulic-u-harkovi-se-367perelik.html|title=Перейменування вулиць у Харкові: ще 367 (перелік)|website=Слобідський край|language=uk|access-date=2024-05-02}}</ref> |
|||
== Галерея == |
== Галерея == |
Версія за 21:46, 17 червня 2024
Казими́р Севери́нович Мале́вич (11 [23] лютого 1879[16], Київ — 15 травня 1935, Ленінград) — український авангардист польського походження, визначний діяч авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва. Разом із Велемиром Хлєбніковим був членом «товариства голів земної кулі».
Життєпис
Народився 11 (23) лютого 1879 року в Києві в католицькій сім'ї Северина та Людвіки Малевичів[16][17]. Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульйонська вулиця, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970—1980 років[18][19]. У родині Малевичів, що мали польське коріння, було 14 дітей.[20] Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.
До 17 років жив на Поділлі (Моївка), Харківщині (Пархомівка, 1890–1894[21], Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).
Батько мріяв аби син став цукроваром, тому вороже поставився до захоплення малюванням. Мати ж, навпаки, підтримала його, сама купила йому професійні пензлі та фарби. Перше знайомство хлопця з художниками сталося у містечку Білопіллі Харківської губернії. «З Петербурга приїхали найзнаменитіші художники для писання ікон в соборі. — писав у спогадах Казимир Малевич. — Це нас сильно схвилювало, бо ми ще ніколи не бачили живих художників».[20] Вважають, що аматорським малюванням Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895 роках[22].
Малевич, виконуючи волю батька закінчив агрономічне училище.[20] Згодом вчився малювати у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі (1895–1897).
Потому Малевич майже 10 років прожив у Курську, де одружився (подружнє життя згодом не склалося) та працював на Курсько-Московській залізниці. Він не полишав малювати й організував гурток з малювання.
1904 року переїхав до Москви. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (1904–1905) та в студії Ф. Рерберга (1905–1910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911–12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).
1913 р. він оформлював постановку футуристичної опери «Перемога над Сонцем». На театральній сцені вперше було представлено «Чорний квадрат», створений Малевичем як декорація до спектаклю.[20]
Став одним із засновників абстрактного мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.[23]. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).
У 1919–1922 роках викладав у художній школі Вітебська, а в 1923–1927 роках — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.
1927 року переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (1928–1929) у Харкові[24].
У 1927–1930 роках викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян, мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград[25].
Після того як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися, Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.
Малевич планував переїхати до Києва в 1930 році, але коли він повернувся до Петербурга, де жила його родина, його несподівано заарештували. Восени 1930 року його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російській мистецтвознавиці Ірині Вакар[26][27] вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе поляком та українцем.[26][27] У в'язниці він пробув три місяці. Там же більшовики катували його для збирання інформації, вприскуючи в сечогінний канал воду. Згодом Казимир отримав від таких тортур рак простати, що і стало причиною смерті 15 травня 1935.
Хворий Малевич запустив бороду та іронічно називав себе Карлом Марксом. Після самогубства Маяковського Малевич написав: «Я не можу піти, як він, але й жити тут більше не можу». Передчуваючи, що скоро хвороба скоротить його вік, сам готував ескіз домовини.[20]
Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою. В роки Другої світової війни місце поховання було втрачене. Пізніше її місцезнаходження було встановлено групою активістів. Місце опинилось на колгоспному полі. У 1988 році пам'ятний знак Казимиру Малевичу був встановлений поблизу орієнтовно за два кілометри від реального погребіння. Знак має форму білого бетонного кубу з червоним квадратом на фасаді. Поруч є дім № 11 на вулиці Малевича в Німчинівці[28]. На тильній стороні пам'ятника розміщена табличка з текстом: «В цій місцевості 25 травня 1935 року був похований прах всесвітньо відомого художника КАЗЕМИРА МАЛЕВИЧА». Знак встановлений 30.7.1988 р.". У 2013 році на справжньому місці поховання праху Казимира Малевича було збудовано житловий будинок комплексу «Ромашково-2».
Писемна спадщина
- Малевич К. По лестнице познания: Из неопубликованных стихотворений. Вступ. сл. Г. Айги). — 1991.
- Малевич К. Лень как действительная истина человечества. С прилож. ст. Ф. Ф. Ингольда «Реабилитация праздности» (Предисл. и примеч. А. С. Шатских). — М.: серия «Библиотека Сергея Кудрявцева», 1994.
- Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. (ред. А. С. Шатских) — тт. 1-5. — Москва: Гилея, 1995—2004.
- Том 1. Статьи, манифесты, теоретические сочинения и другие работы. 1913—1929 (Общ.ред. А. С. Шатских)— 1995. — 393 с., ил. — ISBN 5-85302-025-0, ISBN 5-85302-026-9
- Том 2. Статьи и теоретические сочинения, опубликованные в Германии, Польше и на Украине. 1924—1930. — 1998. — 372 с., ил. — ISBN 5-87987-002-2
- Том 3. Супрематизм. Мир как беспредметность, или Вечный покой: С приложением писем К. С. Малевича к М. О. Гершензону (1918—1924) — 2000. — 389 с., ил. — ISBN 5-87987-015-4
- Том 4. Трактаты и лекции первой половины 1920-х годов: С приложением переписки К. С. Малевича и Эль Лисицкого (1922—1925). — 2003. — 358 с., ил. — ISBN 5-87987-026-X
- Том 5. Произведения разных лет: Статьи. Трактаты. Манифесты и декларации. Проекты. Лекции. Записи и заметки. Поэзия. — 2004. — 619 с., ил. — ISBN 5-87987-032-4
- Kasimir Malevich. The Non-Objective World. / English translation by Howard Dearstyne from the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian manuscript, Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.
Пам'ять в Україні
У вересні 2012 року депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка на вулицю Казимира Малевича. Тоді вважалось, що саме на цій вулиці (тоді — Бульйонській), народився художник. Подальші дослідження спростували цю версію[29].
2019 року, до 140-річчя від дня народження художника, Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні присвячену Казимиру Малевичу.
Вулиця Казимира Малевича у місті Київ. Також є у містах Бровари, Вінниця, Суми.
У місті Харків вулицю Кошевого перейменували на вулицю Малевича.[30]
Галерея
-
Автопортрет, 1908 або 1910—1911
-
Автопортрет, 1933
-
«Квіткарка», 1904-05, Російський музей, Санкт-Петербург
-
«Купальниці», 1928-29, Російський музей, Санкт-Петербург
-
«Зимовий пейзаж», кінець 1920-х років, музей Людвіга, Кельн
-
«Точильник або Принцип мигтіння», 1913, Художня галерея Єльського університету, Нью-Гейвен
-
«Письмовий стіл і кімната», 1913, Міський музей, Амстердам
-
«Корова і скрипка», 1913, Російський музей, Санкт-Петербург
-
«Англієць у Москві», 1914, Міський музей, Амстердам
-
Супрематична композиція 1, 1916 (колекція І. Диченка)
-
«Людина, що біжить» або «Селянин поміж хрестом і мечем». Полотно, олія, 1932-33)
-
Супрематизм 65, 1915. Пархомівський художній музей Луньова П.Ф.
Примітки
- ↑ метрична книга
- ↑ метрична книга
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Kazimir Severinovich Malevich
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/9069
- ↑ COURAGE Registry
- ↑ https://www.donneesquebec.ca/recherche/fr/dataset/musee-dart-contemporain-de-montreal-liste-dartistes-de-la-collection-domaine-public — 2015.
- ↑ Pobeda nad Solntsem
- ↑ Boerenvrouw met emmers
- ↑ ‘aF’ forma obema (‘aF’ vorm van volume)
- ↑ 3D interpretatie naar 'Segodnyashnye sooruzheniya (Moderne gebouwen)' van Kazimir Malevich
- ↑ Artists + Artworks
- ↑ zonder titel — 1922.
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/322740
- ↑ а б Запис про народження у метричній книзі римсько-католицького костелу св. Олександра в Києві, 1879 рік // ЦДІАК України, ф. 1268, оп. 1, спр. 26, арк. 13зв—14.
- ↑ Деякі джерела називали помилкову дату народження — 11 [23] лютого 1878 року.
- ↑ Дослідники з'ясували, де саме в Києві народився Малевич // Укрінформ. — 2018. — 30 січня.
- ↑ Горбачов Д. Малевич і Україна. — К., 2006. — 456 с. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 31 січня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д УІНП. 1879, народився Казимир Малевич. УІНП (укр.). Процитовано 17 червня 2024.
- ↑ У Пархомівському художньому музеї зберігається одна робота українського авангардиста
- ↑ Ніна Велігоцька: «Сумнівів у тому, що це робота Малевича, в мене немає» // Golf Stream, 18.02.2009. Архів оригіналу за 17.09.2016. Процитовано 24.06.2016.
- ↑ Іконі абстрактного мистецтва — 100 років: «Чорний квадрат» Казимира Малевича. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Тетяна Філевська: «Авангард — одна з найкращих альтернатив шароварно-гопачному проектові української культури, який уже всіх дістав» // Тиждень. — 2016. — № 23 (447). Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/167046 [Архівовано 16 червня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Казимир Малевич. Київський період 1928—1930 / Упорядник Т. Філевська. — К., Родовід, 2016.
- ↑ а б Историк: “В некоторых анкетах 1920-х годов в графе ”национальность“ Казимир Малевич писал: украинец”. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ а б Радіо Свобода (23 лютого 2019), Малевич. Український квадрат | Документальний фільм, архів оригіналу за 25 квітня 2020, процитовано 23 лютого 2019
- ↑ Географічні координати 55°43′17″ п. ш. 37°20′17″ с. д.
- ↑ Дослідники з'ясували, де саме в Києві народився Малевич. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 30 липня 2021.
- ↑ Перейменування вулиць у Харкові: ще 367 (перелік). Слобідський край (укр.). Процитовано 2 травня 2024.
Посилання
- Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 72. Казимир Малевич [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Цимбал Ярина. Казимир Малевич: портрет без сала. — «Українська правда», 25.05.2016. [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Горбачов Дмитро. Малевич й Україна
- Dmitry Gorbachev: Malevich and Ukraine, Special Project of the Library of Ukrainian Art [Архівовано 24 лютого 2016 у Wayback Machine.].
- Jean-Claude Marcadé: CATÉGORIE MALÉVITCH [Архівовано 24 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- MYROSLAV SHKANDRIJ (Winnipeg, MB, Canada): REINTERPRETING MALEVICH: BIOGRAPHY, AUTOBIOGRAPHY, ART
- Всі картини К. Малевича [Архівовано 30 серпня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Казимир Малевич на staratel.com [Архівовано 12 січня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Біографія Малевича в artonline.ru [Архівовано 18 січня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Галерея робіт [Архівовано 18 березня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- Сайт присвячений Казимиру Малевичу [Архівовано 19 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Земля Казимира Малевича // Український тиждень [Архівовано 14 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Київ під знаком Малевича. Фото, документи про вулицю Малевича в Києві, текст професора Анджея Туровського про Малевича в Києві. [Архівовано 3 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- А. С. Шатских. Послесловие к пятитомнику Казимира Малевича. [Архівовано 10 березня 2018 у Wayback Machine.]
Джерела
- Абліцов Віталій. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
- Азизян И. А. К. Малевич и И. Клюн: от футуризма к супрематизму и беспредметному творчеству // «0.10». Научно-аналитический информационный бюллетень Фонда К. С. Малевича. — 2001. — № 2.
- Горбачов Д. О. Казимир Северинович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- Горячева Т. Малевич и метафизическая живопись // Вопросы искусствознания. — 1993. — № 1. — С. 49—59.
- Жан-Клод Маркаде. Малевич [пер. з фр.]. — Київ: «Родовід», 2013. — 303 с. : кольор. іл. — ISBN 978-966-7845-77-3.
- Курбановский А. Малевич и Гуссерль: Пунктир супрематической феноменологии // Историко-философский ежегодник — 2006 / Институт философии РАН. — М. : Наука, 2006. — С. 329—336.
- Михалевич Б. Эстетическое поле. Гармония «Хаоса» в искусстве (К. Малевич, В. Кандинский, П. Филонов) // «Альманах-2» (Санкт-Петербург. Гос. ун-т). — 2007.
- Казимир Малевич. Київський період 1928—1930 / упор. Т. Філевська. — К. : Родовід, 2016.
- Рудзицкий Артур. Страсти по Малевичу, или Еще раз об улице Малевича в Киеве… // Асоціація Європейських Журналістів, 19 листопада 2012 [Архівовано 3 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Томазова Н. М. Малевич Казимир Северинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 468. — ISBN 978-966-00-1028-1. [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Шатских А. С. Казимир Малевич. — М. : «Слово», 1996. — 96 с.
- Шишанов В. А. Витебский Музей современного искусства: история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.
- Народились 23 лютого
- Народились 1879
- Померли 15 травня
- Померли 1935
- Казимир Малевич
- Українські художники
- Український авангард
- Радянські художники
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Поляки України
- Поляки Росії
- Померли від раку простати
- «Голови земної кулі»
- Українці Санкт-Петербурга
- Художники Санкт-Петербурга
- Персоналії:Краснокутський район
- Персоналії:Москва
- Люди на монетах України
- Плакатисти СРСР
- Українські плакатисти
- Педагоги Вітебська