Облога Єрусалима (1244): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
доповнення |
м шаблон Мітка: Посилання на сторінки неоднозначності |
||
| (Не показані 20 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Otheruses2|Облога Єрусалима}} |
|||
{{Редагую}} |
|||
{{Infobox military conflict |
{{Infobox military conflict |
||
|image = Jerusalem 2012 n083.jpg |
|||
|image= |
|||
|caption = [[Башта Давида]], останній прихисток захисників Єрусалиму |
|||
|caption= |
|||
|conflict = Облога Єрусалима (1244) |
|conflict = Облога Єрусалима (1244) |
||
|partof = [[Хрестові походи]] |
|partof = [[Хрестові походи]] |
||
|date = 15 |
|date = [[15 липня]] [[1244]] |
||
|place = [[Єрусалим]] |
|place = [[Єрусалим]] |
||
| |
|coordinates = {{WikidataCoord|display=it}} |
||
| |
|map_type = Israel jerusalem#Israel |
||
| |
|map_relief = y |
||
| |
|map_size = |
||
| |
|map_marksize = |
||
| |
|map_caption = |
||
| |
|map_label = |
||
| |
|map_mark = |
||
| |
|casus = |
||
| |
|territory = Захоплення Єрусалиму мусульманами |
||
|result = перемога [[Аюбіди|Аюбідів]] |
|result = перемога [[Аюбіди|Аюбідів]] |
||
|combatant1 = [[ |
|combatant1 = [[Файл:Flag of Ayyubid Dynasty.svg|22px]] [[Аюбіди|Аюбідський султанат]]<br/>[[Хорезмська імперія|Хорезмійці]] |
||
|combatant2 = [[ |
|combatant2 = [[Файл:Vexillum_Regni_Hierosolymae.svg|border|22px]] [[Єрусалимське королівство]] |
||
|commander1 = [[ |
|commander1 = [[Файл:Flag of Ayyubid Dynasty.svg|border|22px]] [[Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад|Ас-Саліх Аюб]] |
||
|commander2 = невідомо |
|commander2 = невідомо |
||
|strength1 = 10,000 |
|strength1 = 10,000 |
||
|strength2 = 20,000 |
|strength2 = 20,000 |
||
|casualties1= невідомо |
|casualties1 = невідомо |
||
|casualties2= 14,000 (спірно) |
|casualties2 = 14,000 (спірно) |
||
}} |
}} |
||
'''Облога Єрусалима в 1244 році''' — завоювання міста Єрусалим [[Хорезмська імперія|хорезмійська армією]] |
'''Облога Єрусалима в 1244 році''' — завоювання і наступне пограбування та руйнування міста [[Єрусалим]] [[Хорезмська імперія|хорезмійська армією]] в липні 1244 року, що відбулось з дозволу єгипетського султана [[Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад|Ас-Саліха]] після закінчення строку дії [[Яффська угода (1229)|Яффської угоди]], в результаті якої Єрусалим було передано християнам під час [[Шостий хрестовий похід|Шостого хрестового походу]]. |
||
== Передумови == |
== Передумови == |
||
В 1229 році імператор [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріх II]] під час [[Шостий хрестовий похід|Шостого хрестового походу]] уклав з [[Аюбіди|айюбідським султаном Єгипту]] [[Аль-Каміль Мухаммад ібн Ахмад|Аль-Камілем]] [[Яффська угода (1229)|Яффську угоду]] — договір, згідно якого місто [[Єрусалим]], [[Назарет]], [[Вифлеєм|Віфлеєм]] та деякі інші територій в [[Палестина|Палестині]] мирним шляхом передавались заснованому європейськими хрестоносцями [[Єрусалимське королівство|Єрусалимському королівству]]. При цьому [[Храмова гора|Храмова гора (Харам аш-Шаріф)]] в Єрусалимі мала залишатися в руках мусульман з мусульманським гарнізоном і ''[[каді]]'' (суддею), але як християни, так і мусульманські паломники мали мати доступ до цього місця та право молитися там. Всі інші мусульмани Єрусалима повинні були залишити його. Хоча християнські звіти стверджують, що Фрідріх мав право відновити укріплення Єрусалима, мусульманські джерела це заперечують. |
|||
Імператор [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріх II]] очолював [[Шостий хрестовий похід]] з 1228 по 1229 рік і претендував на титул короля Єрусалиму як чоловік [[Ізабелла II (королева Єрусалиму)|Ізабелли II Єрусалимської]], королеви з 1212 року. Армії, надісланої імператором, і його репутації в мусульманському світі було достатньо, щоб повернути [[Єрусалим]], [[Вифлеєм|Віфлеєм]], [[Назарет]] і кілька твердинь без боїв, як було підписано угодою з Айюбідським султаном [[Аль-Каміль Мухаммад ібн Ахмад|аль-Камілем]] . Однак Єрусалим не залишався в руках християн надовго, оскільки, незважаючи на подальші територіальні здобутки кількома роками раніше під час Баронського хрестового походу, останні не контролювали околиці міста достатньо, щоб забезпечити ефективну оборону. |
|||
Договір між Аль-Камілєм і Фрідріхом II передбачав перемир'я на десять років, п'ять місяців і сорок днів з 24 лютого (28 ''рабі-аль-авваль'')<ref>Takayama, 2010, с. 175</ref> 1229 року. Цей строк перебував в межах максимальних десяти років і десяти місяців, що дозволялись [[Шаріат|ісламським правом]] для перемир'я з невірними<ref>Abulafia, 2001, с. 184.</ref> і, таким чином, в 1239 році строк його дії скінчився. Після передачі Єрусалима християнам, стіни міста так і не були відновлені і в місті залишалось лише декілька оборонних споруд, не знесених раніше, зокрема цитадель і [[Давидова вежа|Башта Давида]]. Незважаючи на подальші територіальні здобутки під час [[Хрестовий похід баронів|Хрестового походу баронів]], християни не контролювали околиці міста в достатній мірі, щоб забезпечити ефективну оборону. |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | [[Хорезм]]ійська армія складалася з 10 000 кіннотників, які включали як частину залишків переважно [[Кипчаки|кипчацької]] армії останнього хорезмшаха [[Джелал ад-Дін Манкбурну|Джалал ад-Діна Мангбурні]], імперія якого була знищена [[Монгольська імперія|монголами]] в 1231 році, так і [[Курди|курдських]] каймаріїв. Вони діяли за дрмовленністю з аюбідським султаном Єгипту<ref>{{Citation|last=R. Stephen Humphreys|year=1977|title=From Saladin to the Mongols: The Ayyubids of Damascus, 1193–1260|publisher=State University of New York Press}}, p. 275.</ref>. |
||
== Битва == |
== Битва == |
||
Оскільки строк дії Яффської угоди, укладеної його батьком Аль-Камілем з Фрідріхом II закінчився, ніщо не заважало султану Єгипту [[Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад|Ас-Саліху]] напасти на Єрусалим. Він потребував союзників для боротьби зі своїми родичами — [[Аюбіди|аюбідськими]] правителями [[Дамаск]]у, і такими союзниками могли стати [[хорезм]]ійці, залишки армії яких після знищення їх держави [[Монгольська імперія|монголами]] в 1231 році виступали як військові найманці. У 1244 році Єль-Каміль запросив хорезмійців до Єгипту і дозволив їм дорогою напасти на Єрусалим і пограбувати його. Таким чином він вирішував відразу два питання — повертав священне для мусульман місто з рук християн і розплачувався з потенційними союзниками за їх майбутні послуги. На запрошення Ас-Саліха{{sfn|Irwin|1986|p=19}}, хорезмійці пройшли через Сирію та Палестину і в липні 1244 року підійшли під Єрусалим. |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Облога відбулася 15 липня і незахищене місто швидко впало. Під час облоги та подальшого пограбування міста, хорезмійці повністю зруйнували Єрусалим, залишивши його в руїнах, так що місто стало практично непридатним для життя як для християн, так і для мусульман. Особливо сильно хорезмійці пограбували [[Вірменський квартал (Єрусалим)|вірменський квартал]], де знищили християнське населення та вигнали євреїв<ref>Gilbert, Martin (1978). ''Jerusalem: Illustrated History Atlas'', p. 25. New York: Macmillan Publishing.</ref>. Крім того, вони розграбували гробниці єрусалимських королів у [[Храм Гробу Господнього|церкві Гробу Господнього]] та викинули їхні кістки, після чого гробниці [[Готфрід Буйонський|Годфріда Буйонського]] та [[Балдуїн I (король Єрусалиму)|Балдуїна I]] фактично перетворились на [[кенотаф]]и. 23 серпня, останній прихисток захисників міста [[Давидова вежа|Вежа Давида]] здалася хорезмійським військам і близько 6000 християнських чоловіків, жінок і дітей, що ще залишились вживих були вигнані з Єрусалиму<ref>Steven Runciman (1952). ''A History of The Crusades. Vol III: The Kingdom of Acre'', p. 188. {{ISBN|978-0-241-29877-0}}.</ref>. Після цього хрестоносці остаточно втратили Єрусалим і вже ніколи його не повернули. |
||
== Наслідки == |
== Наслідки == |
||
Пограбування міста та різанина, що супроводжувалася цим, спонукали хрестоносців зібрати сили, щоб |
Пограбування міста та різанина, що супроводжувалася цим, спонукали хрестоносців зібрати сили, щоб об'єднатись з військами Айюбідів з Дамаска і Керака для спільної боротьби проти Аюбідів з Єгипту і хорезмійцями у [[Битва при Форбії (1244)|битві при Форбії]]<ref>Dougherty, Martin J. (2007). ''Battles of the Crusades'', pp. 176–77. {{ISBN|978-1-905704-58-3}}.</ref>. Крім того, події спонукали короля Франції [[Людовик IX Святий|Людовика IX]] організувати [[Сьомий хрестовий похід]]. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 52: | Рядок 56: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* Abulafia, David (1988). Frederick II: A Medieval Emperor. Allen Lane. |
|||
* Humphreys, R. Stephen (1977). ''[https://web.archive.org/web/20160630062548/https://books.google.com/books?id=JfXl5kvabhoC From Saladin to the Mongols: The Ayyubids of Damascus]'', 1193–1260. State University of New York Press. ISBN 0-87395-263-4. |
|||
* Dougherty, Martin J. (2007). ''Battles of the Crusades'', pp. 176–77. ISBN 978-1-905704-58-3. |
|||
* Gilbert, Martin (1978). ''Jerusalem: Illustrated History Atlas'', p. 25. New York: Macmillan Publishing. |
|||
* {{citation |last=Irwin |first=Robert |title=The Middle East in the Middle Ages: The Early Mamluk Sultanate, 1250–1382 |url= |publisher=Southern Illinois University Press / Croom Helm |year=1986 |isbn=1-5974-0466-7}} |
|||
* {{citation |editor-last=Riley-Smith |editor-first=Jonathan |title=The Atlas of the Crusades |publisher=Times Books |year=1990 |isbn=0816021864 |url-access=registration |url=https://archive.org/details/atlasofcrusadesc00jona }} |
|||
* Runciman, Steven (1952). ''A History of The Crusades''. Vol III: The Kingdom of Acre, p. 188. ISBN 978-0-241-29877-0. |
|||
* Takayama, Hiroshi (2010). "Frederick II's Crusade: An Example of Christian–Muslim Diplomacy". Mediterranean Historical Review. 25 (2): 169–185. |
|||
{{DEFAULTSORT:Єрусалим}} |
|||
[[Категорія:Облоги Єрусалима]] |
[[Категорія:Облоги Єрусалима]] |
||
[[Категорія:Єрусалимське королівство]] |
[[Категорія:Єрусалимське королівство]] |
||
[[Категорія:Хорезм]] |
|||
[[Категорія:Аюбіди]] |
|||
[[Категорія:Битви XIII століття]] |
|||
[[Категорія:Конфлікти в 1244]] |
|||
[[Категорія:1244 в Азії]] |
|||
[[Категорія:Події 15 липня]] |
|||
[[Категорія:Липень 1244]] |
|||
Поточна версія на 15:07, 22 червня 2024
| Облога Єрусалима (1244) | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Хрестові походи | |||||||||
 Башта Давида, останній прихисток захисників Єрусалиму | |||||||||
| Координати: 31°47′00″ пн. ш. 35°13′00″ сх. д. / 31.78333° пн. ш. 35.21667° сх. д. | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Аюбідський султанатХорезмійці |
 Єрусалимське королівство
| ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Ас-Саліх Аюб
|
невідомо | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 10,000 | 20,000 | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| невідомо | 14,000 (спірно) | ||||||||
Облога Єрусалима в 1244 році — завоювання і наступне пограбування та руйнування міста Єрусалим хорезмійська армією в липні 1244 року, що відбулось з дозволу єгипетського султана Ас-Саліха після закінчення строку дії Яффської угоди, в результаті якої Єрусалим було передано християнам під час Шостого хрестового походу.
В 1229 році імператор Священної Римської імперії Фрідріх II під час Шостого хрестового походу уклав з айюбідським султаном Єгипту Аль-Камілем Яффську угоду — договір, згідно якого місто Єрусалим, Назарет, Віфлеєм та деякі інші територій в Палестині мирним шляхом передавались заснованому європейськими хрестоносцями Єрусалимському королівству. При цьому Храмова гора (Харам аш-Шаріф) в Єрусалимі мала залишатися в руках мусульман з мусульманським гарнізоном і каді (суддею), але як християни, так і мусульманські паломники мали мати доступ до цього місця та право молитися там. Всі інші мусульмани Єрусалима повинні були залишити його. Хоча християнські звіти стверджують, що Фрідріх мав право відновити укріплення Єрусалима, мусульманські джерела це заперечують.
Договір між Аль-Камілєм і Фрідріхом II передбачав перемир'я на десять років, п'ять місяців і сорок днів з 24 лютого (28 рабі-аль-авваль)[1] 1229 року. Цей строк перебував в межах максимальних десяти років і десяти місяців, що дозволялись ісламським правом для перемир'я з невірними[2] і, таким чином, в 1239 році строк його дії скінчився. Після передачі Єрусалима християнам, стіни міста так і не були відновлені і в місті залишалось лише декілька оборонних споруд, не знесених раніше, зокрема цитадель і Башта Давида. Незважаючи на подальші територіальні здобутки під час Хрестового походу баронів, християни не контролювали околиці міста в достатній мірі, щоб забезпечити ефективну оборону.
Хорезмійська армія складалася з 10 000 кіннотників, які включали як частину залишків переважно кипчацької армії останнього хорезмшаха Джалал ад-Діна Мангбурні, імперія якого була знищена монголами в 1231 році, так і курдських каймаріїв. Вони діяли за дрмовленністю з аюбідським султаном Єгипту[3].
Оскільки строк дії Яффської угоди, укладеної його батьком Аль-Камілем з Фрідріхом II закінчився, ніщо не заважало султану Єгипту Ас-Саліху напасти на Єрусалим. Він потребував союзників для боротьби зі своїми родичами — аюбідськими правителями Дамаску, і такими союзниками могли стати хорезмійці, залишки армії яких після знищення їх держави монголами в 1231 році виступали як військові найманці. У 1244 році Єль-Каміль запросив хорезмійців до Єгипту і дозволив їм дорогою напасти на Єрусалим і пограбувати його. Таким чином він вирішував відразу два питання — повертав священне для мусульман місто з рук християн і розплачувався з потенційними союзниками за їх майбутні послуги. На запрошення Ас-Саліха[4], хорезмійці пройшли через Сирію та Палестину і в липні 1244 року підійшли під Єрусалим.
Облога відбулася 15 липня і незахищене місто швидко впало. Під час облоги та подальшого пограбування міста, хорезмійці повністю зруйнували Єрусалим, залишивши його в руїнах, так що місто стало практично непридатним для життя як для християн, так і для мусульман. Особливо сильно хорезмійці пограбували вірменський квартал, де знищили християнське населення та вигнали євреїв[5]. Крім того, вони розграбували гробниці єрусалимських королів у церкві Гробу Господнього та викинули їхні кістки, після чого гробниці Годфріда Буйонського та Балдуїна I фактично перетворились на кенотафи. 23 серпня, останній прихисток захисників міста Вежа Давида здалася хорезмійським військам і близько 6000 християнських чоловіків, жінок і дітей, що ще залишились вживих були вигнані з Єрусалиму[6]. Після цього хрестоносці остаточно втратили Єрусалим і вже ніколи його не повернули.
Пограбування міста та різанина, що супроводжувалася цим, спонукали хрестоносців зібрати сили, щоб об'єднатись з військами Айюбідів з Дамаска і Керака для спільної боротьби проти Аюбідів з Єгипту і хорезмійцями у битві при Форбії[7]. Крім того, події спонукали короля Франції Людовика IX організувати Сьомий хрестовий похід.
- ↑ Takayama, 2010, с. 175
- ↑ Abulafia, 2001, с. 184.
- ↑ R. Stephen Humphreys (1977), From Saladin to the Mongols: The Ayyubids of Damascus, 1193–1260, State University of New York Press, p. 275.
- ↑ Irwin, 1986, с. 19.
- ↑ Gilbert, Martin (1978). Jerusalem: Illustrated History Atlas, p. 25. New York: Macmillan Publishing.
- ↑ Steven Runciman (1952). A History of The Crusades. Vol III: The Kingdom of Acre, p. 188. ISBN 978-0-241-29877-0.
- ↑ Dougherty, Martin J. (2007). Battles of the Crusades, pp. 176–77. ISBN 978-1-905704-58-3.
- The Siege на Православній Вікі
- The Siege на Encyclopædia Britannica
- The Siege на WZO.org, Хронологія: Історія Єрусалиму
- Облога Центру ресурсів єврейської історії
- Abulafia, David (1988). Frederick II: A Medieval Emperor. Allen Lane.
- Humphreys, R. Stephen (1977). From Saladin to the Mongols: The Ayyubids of Damascus, 1193–1260. State University of New York Press. ISBN 0-87395-263-4.
- Dougherty, Martin J. (2007). Battles of the Crusades, pp. 176–77. ISBN 978-1-905704-58-3.
- Gilbert, Martin (1978). Jerusalem: Illustrated History Atlas, p. 25. New York: Macmillan Publishing.
- Irwin, Robert (1986), The Middle East in the Middle Ages: The Early Mamluk Sultanate, 1250–1382, Southern Illinois University Press / Croom Helm, ISBN 1-5974-0466-7
- Riley-Smith, Jonathan, ред. (1990), The Atlas of the Crusades, Times Books, ISBN 0816021864
- Runciman, Steven (1952). A History of The Crusades. Vol III: The Kingdom of Acre, p. 188. ISBN 978-0-241-29877-0.
- Takayama, Hiroshi (2010). "Frederick II's Crusade: An Example of Christian–Muslim Diplomacy". Mediterranean Historical Review. 25 (2): 169–185.