Карімов Іслам Абдуганійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
 
(Не показані 168 проміжних версій 80 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Державний діяч
{{Картка:Лідер
| ім'я = Іслам Абдуганієвич Карімов<br /><small>{{lang-uz|Islom Abdugʻaniyevich Karimov}}</small>
| українське ім'я = Іслам Абдуганійович Карімов
| оригінальне ім'я = Islom Abdug‘aniyevich Karimov
| жінка = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
| зображення = Islam karimov.jpg
| портрет = Islam karimov.jpg
| підпис =
| розмір_зображення = 200пкс
| ширина портрета = 290px
| підпис_під_зображенням =
| титул = [[Президент Узбекистану]]
| порядок =
| прапор = Flag of Uzbekistan.svg
| прапор2 = Coat of arms of Uzbekistan.svg
| періодпочаток = [[24 березня]] [[1990]]
| періодкінець = [[2 вересня]] [[2016]]
| попередник = посада створена
| наступник = [[Юлдашев Нігматілла Тулкінович|Нігматілла Юлдашев]] (в.о.)
| прем'єр = [[Мірзийоєв Шавкат Міромонович|Мавкат Мірзійоєв]]
| монарх =
| титул_2 = [[Президент Узбекистану|Голова Уряду Узбекистану як Президент Узбекистану]]
| порядок_2 =
| прапор_2 = Flag of Uzbekistan.svg
| прапор2_2 = Flag of Uzbek SSR.svg
| періодпочаток_2 = [[13 листопада]] [[1990]]
| періодкінець_2 = [[8 березня]] [[1992]]
| попередник_2 = [[Мірсаїдов Шукурулла Рахматович|Шукурулла Мірсаїдов]]
| наступник_2 = [[Муталов Абдулхашим Муталович|Абдулхашім Муталов]]
| прем'єр_2 =
| монарх_2 =
| титул_3 = Перший секретар ЦК КП Узбекистану
| порядок_3 =
| прапор_3 = Flag of Uzbek SSR.svg
| прапор2_3 = Symbol-hammer-and-sickle.svg
| періодпочаток_3 = [[23 червня]] [[1989]]
| періодкінець_3 = [[14 вересня]] [[1991]]
| попередник_3 = [[Нішанов Рафік Нішанович|Рафік Нішанов]]
| наступник_3 = ''посада скасована''
| прем'єр_4 =
| монарх_4 =
| національність = [[Узбеки|Узбек]]
| віросповідання = [[Іслам|Іслам суннітського толку]]
| дата народження = 30 січня 1938
| місце народження = Самарканд, Узбецька PCP, CPCP
| дата смерті = 2 вересня 2016
| місце смерті = Ташкент, Узбекистан
| похований = Ташкент, Узбекистан
| причина смерті = [[геморагічний інсульт]]
| похована =
| династія =
| ім'я при народженні =
| батько =
| мати =
| дружина =
| діти =
| роки служби =
| приналежність =
| рід військ =
| звання =
| командував =
| битви =
| наукова сфера =
| місце роботи =
| відомий як =
| партія = [[КПРС]] (до 1991 року), Народно-демократична партія Узбекистану, з 1996 — безпартійний.
| діяльність =
| професія = [[економіст]][https://sustainability.tsue.uz/personnel/islam-abduganiyevich-karimov/], [[інженер-механік]]
| освіта =
| вчена ступінь = [[Кандидат економічних наук]]
| нагороди =
| автограф = Автограф Ислама Каримова.jpg
| монограма =
| сайт = [http://president.uz president.uz]
| Commons =
| Rodovid =
}}
{{Однофамільці|Карімов}}


'''Іслам Абдуганійович Карімов''' {{життєпис}} — радянський і узбецький державний і політичний діяч. Перший [[Президент Узбекистану|Президент Республіки Узбекистан]] з моменту здобуття країною незалежності в [[1991]] році аж до своєї смерті в [[2016]] році. У 1990—1992 роках — [[Кабінет міністрів Узбекистану|глава уряду Узбекистану]]. У радянський період займав посади Першого секретаря ЦК Комуністичної партії Узбекистану (1989—1991) і президента [[Узбецька РСР|Узбецької РСР]] (1990—1991).
| посада = [[Президент Узбекистану|Президент Узбекистану]]
| попередник =
| наступник =
| початок_терміну = {{Дата|1990|03|24}}
| кінець_терміну =


Чотири рази перемагав на президентських виборах, кожен раз, за ​​офіційними даними, отримуючи понад 90 % голосів виборців (крім виборів 1991 року, де набрав 87 %). Двічі продовжував термін повноважень за допомогою національних референдумів. Міжнародними організаціями та опозицією Карімов часто звинувачувався у встановленні особистої [[Диктатура|диктатури]], придушенні політичної опозиції, корупції і [[Права людини в Узбекистані|порушенні прав людини]], особливо в зв'язку з [[Андижанський розстріл 13 травня 2005 року|подіями в Андижані]] в 2005 році.
| посада2 =
| початок_терміну2 =
| кінець_терміну2 =
| попередник2 =
| наступник2 =


== Життєпис ==
| віце-президент =
Народився в сім'ї службовця. Після закінчення середньої школи вступив в Середньоазіатський політехнічний інститут у [[Ташкент]]і, в [[1960]] закінчив його і отримав спеціальність «інженер-механік»
| президент =
| президент2 =
| прем'єр-міністр =
| дата_народження = {{Дата з віком |1938|01|30}}
| місце_народження = [[Узбецька Радянська Соціалістична Республіка|УзРСР]], [[Самаркандська область]], [[Самарканд]]
| дата_смерті =
| місце_смерті =
| громадянство = {{Прапорець|UZB}} [[Узбек|узбецьке]]
| виборчий_округ =
| дружина = Тетяна Акбаровна Карімова
| чоловік =
| діти = Гульнара і Лола Карімови
| родичі =
| професія = [[Економіст]]<br/>[[Інженер механік]]
| релігія = [[Іслам]]
| особистий підпис =
| нагороди =
| партія = Комуністична партія Узбекистану,<br/>Народно-демократична партія Узбекистану,<br/>з 1996 - безпартійний.
}}


У [[1960]] році почав працювати на заводі «Ташсільмаш», займав посади помічника майстра, майстра і технолога заводу.
[[Файл:Vladimir Putin 30 November 2001-12.jpg|міні|праворуч|200пкс|Президент Узбекистану Іслам Карімов та України - [[Леонід Кучма]], 2001 рік]]
'''Іслам Абдуганієвич Карімов''' ({{lang-uz|Islom Abdugʻaniyevich Karimov}}) - [[СРСР|радянський]] і [[Узбекистан|узбекистанський]] державний і політичний діяч, Перший секретар ЦК [[Комуністична партія|Комуністичної партії]] Узбекистану (1989-1991), Голова Ради Міністрів Узбецької РСР (1990-1991), Президент Узбекистану (з 1990 року). Кандидат економічних наук. Освіта вища. За національністю [[Узбеки|узбек]].


У [[1961]]–[[1966]] працював інженером, конструктором і провідним інженером-конструктором на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні імені Чкалова. Член [[КПРС]] з 1964 року.
==Біографія==
*Народився [[30 січня]] [[1938]] року в м. [[Самарканд]], в сім'ї службовця.
*Після закінчення середньої школи Карімов вступив в Середньоазіатський політехнічний інститут у Ташкенті, в 1960 році закінчив його і отримав спеціальність «інженер-механік»
*У [[1960]] році Карімов почав працювати на заводі "Ташсельмаш", займав посади помічника майстра, майстра і технолога заводу.
*У [[1961]]-[[1966]] роках працював інженером, конструктором і провідним інженером-конструктором на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні імені Чкалова
*У [[1967]] році Карімов закінчив Ташкентський інститут народного господарства і отримав спеціальність «економіст».
*У [[1966]] році перейшов на роботу в Держплан Узбецької РСР, де пройшов шлях від головного спеціаліста до першого заступника голови Держплану республіки.
*У [[1983]] році І. Каримов був призначений міністром фінансів Узбецької РСР.
*В [[1986]] - заступником голови Ради міністрів Узбецької РСР, головою Держплану республіки.
*У [[1986]]-[[1989]] роках працював першим секретарем Кашкадар'їнській обкому партії.
*[[23 червня]] [[1989]] Карімов був обраний першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії Узбецької РСР замість Рафіка Нішанова.
*[[24 березня]] [[1990]] на сесії Верховної Ради Узбецької РСР І. Карімов обраний Президентом Узбецької РСР.
*[[31 серпня]] [[1991]] І. Карімов проголосив державну незалежність Республіки Узбекистан.
*На виборах [[29 грудня]] [[1991]] р. І. Карімов — представник Народно-демократичної партії (так була перейменована Комуністична партія після серпневих подій 1991 р. у Москві) першим секретарем ЦК якої він працював з червня 1989 р.) набрав 85 % голосів, його суперник — представник від помірно опозиційної партії "Ерк" — Мухаммад Соліх — 12,4 %. Вибори пройшли на альтернативній основі. Таким чином І. Карімов обраний Президентом Республіки Узбекистан.
*У [[1993]] році здійснив [[Хадж|хадж]], що дає йому право носити один з найпочесніших для мусульманина титулів «хаджі».
*Увечері [[18 липня]] [[1994]] р. на І. Карімова було здійснено замах. Його машину, що їхала на великій швидкості урядовою трасою, обстріляли з великокаліберної зброї. Однак від початку цей епізод тримали у секреті і про обставини замаху нічого не відомо.
*[[26 березня]] [[1995]] у відповідності з підсумками всенародного референдуму термін президентських повноважень І. Карімова продовжений до 2000 року.
*У червні [[1996]] р. І. Карімов здійснив перший візит до [[США]].
*У липні [[1996]] р. черговий пленум Народно-демократичної партії задовольнив заяву І. Карімова про вихід з її лав. Отже, відповідно до Конституції Узбекистану президент І. Карімов став безпартійним.
*У квітні [[1999]] р. Узбекистан був прийнятий у [[ГУАМ|ГУАМ]], який перетворився на ГУУАМ, а в травні вийшов з [[Організація договору про колективну безпеку|Договору про колективну безпеку]], укладеного з колишніми республіками СРСР у 1992 р.
*[[16 лютого]] [[1999]], на думку офіційних узбецької влади, стався замах на Карімова. Лунали численні вибухи з багатьма жертвами, гинули сторонні люди. Після терактів популярність президента піднялася з 70 до 90 %.<ref>[http://lenta.ru/lib/14160040/full.htm Каримов, Ислам]</ref>
*[[9 січня]] [[2000]] р. відбулися президентські вибори. І. Карімов одержав 91,9 % голосів, а його єдиний суперник — ''Абдухафіз Джалалов'' — проголосував за діючого президента (отримав 4,2 % голосів). Оскільки згідно з Конституцією заборонено займати посаду президента одній людині більше двох термінів, до Основного закону за ініціативою президента раніше внесли поправки, що "обнулили" попередні терміни його перебування при владі.
*[[27 січня]] [[2002]] р. відбувся всенародний референдум, який затвердив двопалатний парламент замість однопалатного та подовжив перебування президента на його посаді з 5 до 7 років, що враховуючи вік Карімова гарантувало йому по життєве перебування при владі.
*У [[2005]] році Карімов піддався різкій критиці західних міжнародних організацій після подій 12-13 травня в узбецькому місті Андижан, де урядові війська відкрили вогонь по мирних мешканцях, які вимагали негайного проведення соціально-політичних та економічних реформ. За офіційною версією, загинули близько 200 осіб, за даними міжнародних правозахисних організацій - від 700 до 1000 чоловік.<ref>[http://noborders.org.ua/sfery-dijalnosti/bizhenci-ta-shukachi-prytulku/bizhenci-ta-shukachi-prytulku-z-centralnoji-aziji/pjat-rokiv-pislja-bijni-v-andyzhani-spravedlyvist-ne-vidnovleno/ Трагедія в Андижані]</ref> Міністри закордонних справ [[ЄС|Європейського Союзу]] опублікували спільну заяву, в якій погрожували обмежити контакти з Узбекистаном і застосувати до нього санкції, якщо його керівництво не погодиться до кінця 2005 р. на незалежне розслідування подій.
*[[16 серпня]] [[2006]] в [[Сочі]] Карімов підписав протокол про відновлення членства Узбекистану в [[ОДКБ|Організації договору про колективну безпеку]].
*[[23 грудня]] [[2007]] р. відбулися чергові президентські вибори І. Карімов набрав 88 % голосів (явка становила 90,6 % усіх виборців). З ним конкурували ще три кандидати, проте вони наввипередки вихваляли діючого. У результаті загалом за них проголосували 3 % виборців, проте зберігся видимість альтернативних виборів. Оглядачі відзначили «прогрес демократії», оскільки на виборах [[9 січня]] [[2000]] р. Іслам Абдуганієвич Карімов набрав ще більше голосів. Згідно місцевого законодавства вигравши вибори 2007 р., 69-річний І. Карімов зможе правити країною ще сім років, а потім знов балотуватися на черговий термін.


У [[1966]] році перейшов на роботу в [[Держплан]] Узбецької РСР, де працював головним спеціалістом відділу, помічником голови, начальником відділу, начальником управління, заступником, 1-м заступником голови Держплану Узбецької РСР.
==Родина==

Одружений, має двох доньок (Гульнара і Лола) та чотирьох внуків. Даонька Гульнара, будучи радником батька, фактично е «людиною номер два» в узбецькій економічній і політичній вертикалі влади. Дружина - Тетяна Карімова - за освітою економіст, кандидат економічних наук, працювала старшим науковим співробітником в Інституті економіки Академії наук Узбекистану, нині на пенсії.
У [[1967]] році закінчив [[Ташкентський державний економічний університет|Ташкентський інститут народного господарства]]<ref>{{Cite web|title=Islam Abduganiyevich Karimov {{!}} 2022|url=https://sustainability.tsue.uz/personnel/islam-abduganiyevich-karimov/|date=2022-12-21|accessdate=2023-02-03|language=en-US}}</ref> і отримав спеціальність «економіст».

У [[1983]] році призначений міністром фінансів Узбецької РСР.

З 12 лютого по грудень 1986 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР, голова Держплану Узбецької РСР.

27 грудня 1986 — 27 липня 1989 року — 1-й секретар Кашкадар'їнського обласного комітету КП Узбекистану.

[[23 червня]] [[1989]] обраний першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії Узбецької РСР замість Рафіка Нішанова.

[[24 березня]] [[1990]] на сесії Верховної Ради Узбецької РСР обраний Президентом Узбецької РСР. Одночасно з 13 листопада 1990 по 8 березня 1992 року — голова Кабінету міністрів Узбецької РСР.

[[31 серпня]] [[1991]] проголосив державну незалежність Республіки Узбекистан.

На виборах [[29 грудня]] [[1991]] — представник Народно-демократичної партії (так була перейменована Комуністична партія після [[путч|серпневих подій 1991 у Москві]]) першим секретарем ЦК якої він працював з червня 1989) набрав 85 % голосів, його суперник — представник від помірно опозиційної партії «Ерк» — Мухаммад Соліх — 12,4 %. Вибори пройшли на альтернативній основі. Таким чином І. Карімов обраний Президентом Республіки Узбекистан.

У [[1993]] здійснив [[хадж]], що дає йому право носити один з найпочесніших для мусульманина титулів «[[Хаджі (паломник)|хаджі]]».

Увечері [[18 липня]] [[1994]] на І. Карімова було здійснено замах. Його машину, що їхала на великій швидкості урядовою трасою, обстріляли з великокаліберної зброї. Однак від початку цей епізод тримали у секреті і про обставини замаху нічого не відомо.

[[26 березня]] [[1995]] згідно з підсумками всенародного референдуму термін президентських повноважень І. Карімова продовжений до [[2000]].

У червні [[1996]] здійснив перший візит до [[Сполучені Штати Америки|США]].

У липні [[1996]] черговий пленум Народно-демократичної партії задовольнив заяву І. Карімова про вихід з її лав. Отже, відповідно до Конституції Узбекистану президент І. Карімов став безпартійним.

У квітні [[1999]] Узбекистан був прийнятий у [[ГУАМ]], який перетворився на ГУУАМ, а в травні вийшов з [[Організація договору про колективну безпеку|Договору про колективну безпеку]], укладеного з колишніми республіками СРСР у 1992.

[[16 лютого]] [[1999]], на думку офіційних узбецької влади, стався замах на Карімова. Лунали численні вибухи з багатьма жертвами, гинули сторонні люди. Після терактів популярність президента піднялася з 70 до 90&nbsp;%.<ref>[http://lenta.ru/lib/14160040/full.htm Каримов, Ислам]</ref>

[[9 січня]] [[2000]] відбулися президентські вибори. І. Карімов одержав 91,9 % голосів, а його єдиний суперник — Абдухафіз Джалалов — проголосував за діючого президента (отримав 4,2 % голосів). Оскільки згідно з Конституцією заборонено займати посаду президента одній людині більше двох термінів, до Основного закону за ініціативою президента раніше внесли поправки, що «обнулили» попередні терміни його перебування при владі.

[[27 січня]] [[2002]] відбувся всенародний референдум, який затвердив двопалатний парламент замість однопалатного та подовжив перебування президента на його посаді з 5 до 7 років, що враховуючи вік Карімова гарантувало йому пожиттєве перебування при владі.

[[2005]] року його різко розкритикували західні міжнародні організації [[Андижанський розстріл 13 травня 2005 року|після подій 12-13 травня]] в узбецькому місті [[Андижан]], де урядові війська відкрили вогонь по мирних мешканцях, які вимагали негайного проведення соціально-політичних та економічних реформ. За офіційною версією, загинули близько 200 осіб, за даними міжнародних правозахисних організацій&nbsp;— від 700 до 1000 чоловік.<ref>{{Cite web |url=http://noborders.org.ua/sfery-dijalnosti/bizhenci-ta-shukachi-prytulku/bizhenci-ta-shukachi-prytulku-z-centralnoji-aziji/pjat-rokiv-pislja-bijni-v-andyzhani-spravedlyvist-ne-vidnovleno/ |title=Трагедія в Андижані |accessdate=29 грудня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141218103636/http://noborders.org.ua/sfery-dijalnosti/bizhenci-ta-shukachi-prytulku/bizhenci-ta-shukachi-prytulku-z-centralnoji-aziji/pjat-rokiv-pislja-bijni-v-andyzhani-spravedlyvist-ne-vidnovleno/ |archivedate=18 грудня 2014 |deadurl=yes }}</ref> Міністри закордонних справ [[ЄС|Європейського Союзу]] опублікували спільну заяву, в якій погрожували обмежити контакти з Узбекистаном і застосувати до нього санкції, якщо його керівництво не погодиться до кінця 2005&nbsp;р. на незалежне розслідування подій.

[[16 серпня]] [[2006]] в [[Сочі]] підписав протокол про відновлення членства Узбекистану в [[ОДКБ|Організації договору про колективну безпеку]].

[[23 грудня]] [[2007]] відбулися чергові президентські вибори, де набрав 88 % голосів (явка становила 90,6 % усіх виборців). З ним конкурували ще три кандидати, проте вони наввипередки вихваляли діючого. У результаті загалом за них проголосували 3 % виборців, проте збереглась видимість альтернативних виборів. Оглядачі відзначили «прогрес демократії», оскільки на виборах [[9 січня]] [[2000]] набрав ще більше голосів. Згідно з місцевим законодавством вигравши вибори 2007 р., на той час 69-річний І. Карімов зможе правити країною ще сім років, а потім знов балотуватися на черговий термін.

27 березня 2014 МЗС Узбекистану оприлюднило заяву, в якій підтверджувалося, що Крим був і залишається частиною території України.<ref>[http://www.asfera.info/news/politics/2014/03/27/uzbekistan_tak_ne_priznal_krim_chastyu_rossii_87239.html Узбекистан так и не признал Крым частью России]</ref> Делегація республіки в ООН утрималася під час голосування за резолюцію, що засуджувала анексію Криму Росією. Проте вже у січні 2016 року Узбекистан на урядовому рівні опосередковано визнав анексований Крим «російською територією».<ref>{{Cite web |url=http://112.ua/mir/v-uzbekistane-priznali-krym-chastyu-rossii-283548.html |title=В Узбекистане признали Крым частью России |accessdate=3 вересня 2016 |archive-date=11 жовтня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161011213453/http://112.ua/mir/v-uzbekistane-priznali-krym-chastyu-rossii-283548.html }}</ref>

[[29 березня]] [[2015]] переміг на [[Президентські вибори в Узбекистані 2015|президентських виборах]] в першому турі, набравши 90,39 %.

== Смерть ==
{{main|Мавзолей Іслама Карімова}}
Вранці [[27 серпня]] [[2016]] року в Іслама Карімова стався [[геморагічний інсульт]] (крововилив у мозок), внаслідок чого він потрапив до [[Реанімація (медицина)|реанімації]]<ref>[http://dt.ua/WORLD/prezident-uzbekistanu-karimov-gospitalizovaniy-217361_.html Президент Узбекистану Карімов госпіталізований // Дзеркало тижня, 28 серпня 2016]</ref>. 29 серпня було повідомлено, що Карімов переніс [[Клінічна смерть|клінічну смерть]]<ref>[http://apostrophe.ua/ua/news/world/ex-ussr/2016-08-30/ajiotaj-s-glavoy-uzbekistana-poyavilas-vajnaya-ogovorka-po-ego-sostoyaniyu/70015 Ажіотаж з головою Узбекистану: з'явилася важлива обмовка про його стан // Апостроф, 29 серпня 2016]</ref>. [[31 серпня]] та [[1 вересня]] було скасовано концерт та феєрверк до [[День незалежності Узбекистану|Дня незалежності Узбекистану]]<ref>[http://tyzhden.ua/News/172896 Телебачення Узбекистану озвучило привітання президента Карімова з Днем незалежності // Тиждень.ua, 31 серпня 2016]</ref>.
[[Файл:Vladimir Putin in Uzbekistan (2016-09-06) 04.jpg|міні]]
Впродовж кількох наступних днів надходила суперечлива інформація щодо стану здоров'я Карімова. 1 вересня почали надходити повідомлення про підготовку до поховання Карімова в його рідному місті [[Самарканд]]і, а також про запрошення іноземних дипломатів та голів держав на його похорон. Вранці 2 вересня про смерть Карімова повідомили інформаційні агентства «[[Рейтер]]»<ref>[http://news.liga.net/ua/news/world/12465771-prezident_uzbekistanu_slam_kar_mov_pomer_reuters.htm Президент Узбекистану Іслам Карімов помер&nbsp;— Reuters // Ліга, 2 вересня 2016]</ref> та «[[Ассошіейтед прес]]» з посиланнями на дипломатичні джерела. Протягом дня офіційні співчуття висловили [[прем'єр-міністр Туреччини]] [[Біналі Їлдирим]] та [[президент Грузії]] [[Маргвелашвілі Георгій Теймуразович|Георгій Маргвелашвілі]]. Проте до вечора 2 вересня уряд Узбекистану стверджував, що Карімов живий<ref>[http://tyzhden.ua/News/173096 Уряд і парламент Узбекистану поширили офіційне повідомлення про смерть президента Карімова // Тиждень, 2 вересня 2016]</ref><ref name="pravda">[http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/3/7119443/ Карімов помер від інсульту&nbsp;— звіт медиків // Українська правда, 3 вересня 2016]</ref>.

Офіційно про смерть Карімова було оголошено ввечері [[2 вересня]] [[2016]] року. Згідно з урядовим повідомленням, смерть настала 2 вересня о 20:55 за [[UTC+5|місцевим часом]], а причиною смерті став геморагічний інсульт<ref name="pravda"/>.

Іслама Карімова було поховано [[3 вересня]] [[2016]] року за мусульманським обрядом на цвинтарі Шахи-Зінда в Самарканді. У похороні взяли участь 17 іноземних делегацій<ref>[http://www.5.ua/svit/prezydenta-islama-karimova-pokhovaly-v-uzbekystani-124738.html Президента Іслама Карімова поховали в Узбекистані // 5 канал, 3 вересня 2016]</ref>.

== Родина ==
Був одружений, мав двох доньок (Гульнара і Лола) та чотирьох внуків. Донька Гульнара, будучи радником батька, фактично була «людиною номер два» в узбецькій економічній і політичній вертикалі влади<ref name="bbc.com1">[http://www.bbc.com/ukrainian/news-38180928 Онук Карімова: покажіть, що моя мати жива.]&nbsp;— ''[[ВВС Україна]]. 2 грудня, 2016''.</ref>. Дружина&nbsp;— Тетяна Карімова&nbsp;— за освітою економіст, кандидат економічних наук, працювала старшим науковим співробітником в Інституті економіки Академії наук Узбекистану.

== Нагороди ==

* [[Президентський орден Сяйво]] ([[Грузія]], 2011)<ref>{{Cite web|title=State Awards Issued by Georgian Presidents in 2003-2015|url=https://idfi.ge:443/en/state-prices-awarded-by-the-president-of-georgia-in-2003-2015|website=IDFI|accessdate=2019-05-10|last=|first=|date=|publisher=|language=en}}</ref>
* Академік (член, почесний член) [http://www.akademy.com/ Міжнародної Академії наук, освіти, індустрії та мистецтв]

=== Україна ===
* [[Почесна відзнака Президента України]] ([[25 серпня]] [[1992]])<ref>В.&nbsp;Й.&nbsp;Бузало. «Орден „За заслуги“ (до 10-річчя першої нагороди незалежної України)». ''[http://history.org.ua/JournALL/journal/2002/6/7.pdf]{{ISSN|0130-5247}}<span>. Укр. іст. журн., 2002, №</span>&nbsp;<span>6</span>'', стор. 78-91. {{ref-uk}}</ref>
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] I&nbsp;ст. ([[17 лютого]] [[1998]])&nbsp;— ''за визначну державну і політичну діяльність, видатний особистий внесок у розвиток українсько-узбецького стратегічного партнерства''<ref>{{УПУ|128/98|17 лютого 1998|Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"}}</ref>
* Відзнака «[[Іменна вогнепальна зброя]]» (17 лютого 1998)&nbsp;— ''за визначні особисті заслуги в розвитку українсько-узбецького співробітництва, зміцненні дружби між народами України і Республіки Узбекистан''<ref>{{УПУ|129/98|17 лютого 1998|Про нагородження відзнакою Президента України "Іменна вогнепальна зброя"}}</ref>

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Islam_Karimov_and_Leonid_Kuchma_2001.jpg|Президент Узбекистану Іслам Карімов та України — [[Леонід Кучма]], 2001 рік
Файл:Defense.gov News Photo 011104-D-9880W-033.jpg|З [[Дональд Рамсфелд|Дональдом Рамсфелдом]] під час його візиту до [[Узбекистан]]у в 2001 році
File: Islam karimov.jpg|Карімов зустрічається з [[міністр оборони США|міністром оборони США]] [[Дональд Рамсфелд|Дональдом Рамсфелдом]] у [[Пентагон]]і, 13 травня 2002 року


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2}}


==Джерела==
== Джерела ==
* [http://www.press-service.uz/#ru/content/glava_gosudarstva/biografiya/ Прес-служба президента Узбекистану]
{{commons|Category:Category:Islam Karimov}}
* [https://web.archive.org/web/20120409070128/http://gulnarakarimova.com/en/ Офіційний сайт Гульнари Карімової]
*[http://elise.com.ua/ru/content/progoloshennya-derzhavnoyi-nezalezhnosti-respubliki-uzbekistan Історія проголошення державної незалежності Республіки Узбекистан]
*[http://www.press-service.uz/#ru/content/glava_gosudarstva/biografiya/ Прес-служба президента Ухбекистану]
*[http://gulnarakarimova.com/en/ Офіційний сайт Гульнари Карімової]


== Література ==
* ''Л. В. Губєрський''. Карімов Іслам Абдуганійович // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
* ''М. Дорошко''. Карімов Іслам Абдуганієвич // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.316 ISBN 978-966-611-818-2
{{Президенти Узбекистану}}
{{Керівники ЦК Компартії Узбекистану (1920—1991)}}
{{бібліоінформація}}


[[Категорія:Персоналії Ка]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Диктатори]]
[[Категорія:Президенти Узбекистану]]
[[Категорія:Президенти Узбекистану]]
[[Категорія:Народились 30 січня]]
[[Категорія:Померли від інсульту]]
[[Категорія:Народились 1938]]
[[Категорія:Кавалери ордена Досконалості]]


[[ar:إسلام كريموف]]
[[az:İslam Kərimov]]
[[be:Іслам Карымаў]]
[[bg:Ислам Каримов]]
[[ca:Islam Karimov]]
[[cs:Islom Karimov]]
[[da:Islom Karimov]]
[[de:Islom Karimov]]
[[et:Islom Karimov]]
[[el:Ισλάμ Καρίμοφ]]
[[es:Islom Karimov]]
[[eo:Islom Karimov]]
[[fa:اسلام کریموف]]
[[fr:Islom Karimov]]
[[ko:이슬람 카리모프]]
[[hr:Islam Karimov]]
[[id:Islam Karimov]]
[[it:Islom Karimov]]
[[he:אסלאם קרימוב]]
[[kk:Каримов Ислам Абдуғаниұлы]]
[[ky:Каримов, Ислам Абдуганиевич]]
[[lb:Islom Karimov]]
[[lt:Islamas Karimovas]]
[[lmo:Islom Karimov]]
[[hu:Islom Karimov]]
[[mn:Ислом Каримов]]
[[nl:Islom Karimov]]
[[ja:イスラム・カリモフ]]
[[no:Islom Karimov]]
[[nn:Islom Karimov]]
[[uz:Islom Karimov]]
[[ps:اسلام کريموف]]
[[pl:Islom Karimov]]
[[pt:Islam Karimov]]
[[ro:Islam Karimov]]
[[ru:Каримов, Ислам Абдуганиевич]]
[[sco:Islam Karimov]]
[[simple:Islam Karimov]]
[[sr:Ислам Каримов]]
[[sh:Islam Karimov]]
[[su:Islam Karimov]]
[[fi:Islom Karimov]]
[[sv:Islam Karimov]]
[[tt:Ислам Кәримов]]
[[tg:Ислом Каримов]]
[[tr:İslam Kerimov]]
[[ug:ئىسلام كەرىموۋ]]
[[yi:איסלאם קארימאװ]]
[[yo:Islam Karimov]]
[[zh:伊斯拉木·卡里莫夫]]

Поточна версія на 11:37, 23 червня 2024

Іслам Абдуганійович Карімов
Islom Abdug‘aniyevich Karimov
Іслам Абдуганійович Карімов
Іслам Абдуганійович Карімов
Прапор
Прапор
 Президент Узбекистану
Прапор
Прапор
24 березня 1990 — 2 вересня 2016
Прем'єр-міністр: Мавкат Мірзійоєв
Попередник: посада створена
Наступник: Нігматілла Юлдашев (в.о.)
Прапор
Прапор
 Голова Уряду Узбекистану як Президент Узбекистану
Прапор
Прапор
13 листопада 1990 — 8 березня 1992
Попередник: Шукурулла Мірсаїдов
Наступник: Абдулхашім Муталов
Прапор
Прапор
 Перший секретар ЦК КП Узбекистану
Прапор
Прапор
23 червня 1989 — 14 вересня 1991
Попередник: Рафік Нішанов
Наступник: посада скасована
 
Народження: 30 січня 1938(1938-01-30)
Самарканд, Узбецька PCP, CPCP
Смерть: 2 вересня 2016(2016-09-02)
Ташкент, Узбекистан
Причина смерті: геморагічний інсульт
Поховання: Ташкент, Узбекистан
Національність: Узбек
Країна: СРСР і Узбекистан
Релігія: Іслам суннітського толку
Освіта: Ташкентський державний технічний університетd і Tashkent State University of Economicsd
Ступінь: кандидат економічних наук
Партія: КПРС (до 1991 року), Народно-демократична партія Узбекистану, з 1996 — безпартійний.
Шлюб: Тетяна Акбарівна Каримоваd
Діти: Карімова Гульнара Ісламівна і Лола Ісламівна Каримова-Тілляєва
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карімов.

Іслам Абдуганійович Карімов (30 січня 1938(1938-01-30), Самарканд — 2 вересня 2016(2016-09-02), Ташкент) — радянський і узбецький державний і політичний діяч. Перший Президент Республіки Узбекистан з моменту здобуття країною незалежності в 1991 році аж до своєї смерті в 2016 році. У 1990—1992 роках — глава уряду Узбекистану. У радянський період займав посади Першого секретаря ЦК Комуністичної партії Узбекистану (1989—1991) і президента Узбецької РСР (1990—1991).

Чотири рази перемагав на президентських виборах, кожен раз, за ​​офіційними даними, отримуючи понад 90 % голосів виборців (крім виборів 1991 року, де набрав 87 %). Двічі продовжував термін повноважень за допомогою національних референдумів. Міжнародними організаціями та опозицією Карімов часто звинувачувався у встановленні особистої диктатури, придушенні політичної опозиції, корупції і порушенні прав людини, особливо в зв'язку з подіями в Андижані в 2005 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї службовця. Після закінчення середньої школи вступив в Середньоазіатський політехнічний інститут у Ташкенті, в 1960 закінчив його і отримав спеціальність «інженер-механік»

У 1960 році почав працювати на заводі «Ташсільмаш», займав посади помічника майстра, майстра і технолога заводу.

У 1961–1966 працював інженером, конструктором і провідним інженером-конструктором на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні імені Чкалова. Член КПРС з 1964 року.

У 1966 році перейшов на роботу в Держплан Узбецької РСР, де працював головним спеціалістом відділу, помічником голови, начальником відділу, начальником управління, заступником, 1-м заступником голови Держплану Узбецької РСР.

У 1967 році закінчив Ташкентський інститут народного господарства[1] і отримав спеціальність «економіст».

У 1983 році призначений міністром фінансів Узбецької РСР.

З 12 лютого по грудень 1986 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР, голова Держплану Узбецької РСР.

27 грудня 1986 — 27 липня 1989 року — 1-й секретар Кашкадар'їнського обласного комітету КП Узбекистану.

23 червня 1989 обраний першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії Узбецької РСР замість Рафіка Нішанова.

24 березня 1990 на сесії Верховної Ради Узбецької РСР обраний Президентом Узбецької РСР. Одночасно з 13 листопада 1990 по 8 березня 1992 року — голова Кабінету міністрів Узбецької РСР.

31 серпня 1991 проголосив державну незалежність Республіки Узбекистан.

На виборах 29 грудня 1991 — представник Народно-демократичної партії (так була перейменована Комуністична партія після серпневих подій 1991 у Москві) першим секретарем ЦК якої він працював з червня 1989) набрав 85 % голосів, його суперник — представник від помірно опозиційної партії «Ерк» — Мухаммад Соліх — 12,4 %. Вибори пройшли на альтернативній основі. Таким чином І. Карімов обраний Президентом Республіки Узбекистан.

У 1993 здійснив хадж, що дає йому право носити один з найпочесніших для мусульманина титулів «хаджі».

Увечері 18 липня 1994 на І. Карімова було здійснено замах. Його машину, що їхала на великій швидкості урядовою трасою, обстріляли з великокаліберної зброї. Однак від початку цей епізод тримали у секреті і про обставини замаху нічого не відомо.

26 березня 1995 згідно з підсумками всенародного референдуму термін президентських повноважень І. Карімова продовжений до 2000.

У червні 1996 здійснив перший візит до США.

У липні 1996 черговий пленум Народно-демократичної партії задовольнив заяву І. Карімова про вихід з її лав. Отже, відповідно до Конституції Узбекистану президент І. Карімов став безпартійним.

У квітні 1999 Узбекистан був прийнятий у ГУАМ, який перетворився на ГУУАМ, а в травні вийшов з Договору про колективну безпеку, укладеного з колишніми республіками СРСР у 1992.

16 лютого 1999, на думку офіційних узбецької влади, стався замах на Карімова. Лунали численні вибухи з багатьма жертвами, гинули сторонні люди. Після терактів популярність президента піднялася з 70 до 90 %.[2]

9 січня 2000 відбулися президентські вибори. І. Карімов одержав 91,9 % голосів, а його єдиний суперник — Абдухафіз Джалалов — проголосував за діючого президента (отримав 4,2 % голосів). Оскільки згідно з Конституцією заборонено займати посаду президента одній людині більше двох термінів, до Основного закону за ініціативою президента раніше внесли поправки, що «обнулили» попередні терміни його перебування при владі.

27 січня 2002 відбувся всенародний референдум, який затвердив двопалатний парламент замість однопалатного та подовжив перебування президента на його посаді з 5 до 7 років, що враховуючи вік Карімова гарантувало йому пожиттєве перебування при владі.

2005 року його різко розкритикували західні міжнародні організації після подій 12-13 травня в узбецькому місті Андижан, де урядові війська відкрили вогонь по мирних мешканцях, які вимагали негайного проведення соціально-політичних та економічних реформ. За офіційною версією, загинули близько 200 осіб, за даними міжнародних правозахисних організацій — від 700 до 1000 чоловік.[3] Міністри закордонних справ Європейського Союзу опублікували спільну заяву, в якій погрожували обмежити контакти з Узбекистаном і застосувати до нього санкції, якщо його керівництво не погодиться до кінця 2005 р. на незалежне розслідування подій.

16 серпня 2006 в Сочі підписав протокол про відновлення членства Узбекистану в Організації договору про колективну безпеку.

23 грудня 2007 відбулися чергові президентські вибори, де набрав 88 % голосів (явка становила 90,6 % усіх виборців). З ним конкурували ще три кандидати, проте вони наввипередки вихваляли діючого. У результаті загалом за них проголосували 3 % виборців, проте збереглась видимість альтернативних виборів. Оглядачі відзначили «прогрес демократії», оскільки на виборах 9 січня 2000 набрав ще більше голосів. Згідно з місцевим законодавством вигравши вибори 2007 р., на той час 69-річний І. Карімов зможе правити країною ще сім років, а потім знов балотуватися на черговий термін.

27 березня 2014 МЗС Узбекистану оприлюднило заяву, в якій підтверджувалося, що Крим був і залишається частиною території України.[4] Делегація республіки в ООН утрималася під час голосування за резолюцію, що засуджувала анексію Криму Росією. Проте вже у січні 2016 року Узбекистан на урядовому рівні опосередковано визнав анексований Крим «російською територією».[5]

29 березня 2015 переміг на президентських виборах в першому турі, набравши 90,39 %.

Смерть

[ред. | ред. код]
Докладніше: Мавзолей Іслама Карімова

Вранці 27 серпня 2016 року в Іслама Карімова стався геморагічний інсульт (крововилив у мозок), внаслідок чого він потрапив до реанімації[6]. 29 серпня було повідомлено, що Карімов переніс клінічну смерть[7]. 31 серпня та 1 вересня було скасовано концерт та феєрверк до Дня незалежності Узбекистану[8].

Впродовж кількох наступних днів надходила суперечлива інформація щодо стану здоров'я Карімова. 1 вересня почали надходити повідомлення про підготовку до поховання Карімова в його рідному місті Самарканді, а також про запрошення іноземних дипломатів та голів держав на його похорон. Вранці 2 вересня про смерть Карімова повідомили інформаційні агентства «Рейтер»[9] та «Ассошіейтед прес» з посиланнями на дипломатичні джерела. Протягом дня офіційні співчуття висловили прем'єр-міністр Туреччини Біналі Їлдирим та президент Грузії Георгій Маргвелашвілі. Проте до вечора 2 вересня уряд Узбекистану стверджував, що Карімов живий[10][11].

Офіційно про смерть Карімова було оголошено ввечері 2 вересня 2016 року. Згідно з урядовим повідомленням, смерть настала 2 вересня о 20:55 за місцевим часом, а причиною смерті став геморагічний інсульт[11].

Іслама Карімова було поховано 3 вересня 2016 року за мусульманським обрядом на цвинтарі Шахи-Зінда в Самарканді. У похороні взяли участь 17 іноземних делегацій[12].

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений, мав двох доньок (Гульнара і Лола) та чотирьох внуків. Донька Гульнара, будучи радником батька, фактично була «людиною номер два» в узбецькій економічній і політичній вертикалі влади[13]. Дружина — Тетяна Карімова — за освітою економіст, кандидат економічних наук, працювала старшим науковим співробітником в Інституті економіки Академії наук Узбекистану.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Україна

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

<gallery> Файл:Islam_Karimov_and_Leonid_Kuchma_2001.jpg|Президент Узбекистану Іслам Карімов та України — Леонід Кучма, 2001 рік Файл:Defense.gov News Photo 011104-D-9880W-033.jpg|З Дональдом Рамсфелдом під час його візиту до Узбекистану в 2001 році File: Islam karimov.jpg|Карімов зустрічається з міністром оборони США Дональдом Рамсфелдом у Пентагоні, 13 травня 2002 року

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Islam Abduganiyevich Karimov | 2022 (амер.). 21 грудня 2022. Процитовано 3 лютого 2023.
  2. ↑ Каримов, Ислам
  3. ↑ Трагедія в Андижані. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2011.
  4. ↑ Узбекистан так и не признал Крым частью России
  5. ↑ В Узбекистане признали Крым частью России. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
  6. ↑ Президент Узбекистану Карімов госпіталізований // Дзеркало тижня, 28 серпня 2016
  7. ↑ Ажіотаж з головою Узбекистану: з'явилася важлива обмовка про його стан // Апостроф, 29 серпня 2016
  8. ↑ Телебачення Узбекистану озвучило привітання президента Карімова з Днем незалежності // Тиждень.ua, 31 серпня 2016
  9. ↑ Президент Узбекистану Іслам Карімов помер — Reuters // Ліга, 2 вересня 2016
  10. ↑ Уряд і парламент Узбекистану поширили офіційне повідомлення про смерть президента Карімова // Тиждень, 2 вересня 2016
  11. ↑ а б Карімов помер від інсульту — звіт медиків // Українська правда, 3 вересня 2016
  12. ↑ Президента Іслама Карімова поховали в Узбекистані // 5 канал, 3 вересня 2016
  13. ↑ Онук Карімова: покажіть, що моя мати жива. — ВВС Україна. 2 грудня, 2016.
  14. ↑ State Awards Issued by Georgian Presidents in 2003-2015. IDFI (англ.). Процитовано 10 травня 2019.
  15. ↑ В. Й. Бузало. «Орден „За заслуги“ (до 10-річчя першої нагороди незалежної України)». [1]ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2002, № 6, стор. 78-91. (укр.)
  16. ↑ Указ Президента України від 17 лютого 1998 року № 128/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
  17. ↑ Указ Президента України від 17 лютого 1998 року № 129/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Іменна вогнепальна зброя"»

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Л. В. Губєрський. Карімов Іслам Абдуганійович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • М. Дорошко. Карімов Іслам Абдуганієвич // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.316 ISBN 978-966-611-818-2
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карімов_Іслам_Абдуганійович&oldid=42870469