Одеська область: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м Компактніша форма іменованих приміток |
Інфо без АД. Поділля й Побужжя — не тотожні поняття Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
(Не показані 38 проміжних версій 20 користувачів) | |||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
| назва = Одеська |
| назва = Одеська |
||
| прізвисько = Одещина |
| прізвисько = Одещина |
||
За регіонами: [[Північне Причорномор'я|Причорномор'я]], [[Південна Бессарабія]] ([[Буджак]]), [[Подунав'я]] ([[Нижній Дунай (єврорегіон)|Нижній Дунай]]), [[Єдисан]] ([[Ханська Україна]]), [[Придністров'я]], [[Поділля]] |
За регіонами: [[Північне Причорномор'я|Причорномор'я]], [[Південна Бессарабія]] ([[Буджак]]), [[Подунав'я]] ([[Нижній Дунай (єврорегіон)|Нижній Дунай]]), [[Єдисан]] ([[Ханська Україна]]), [[Придністров'я]], [[Поділля]], [[Побужжя]] |
||
| утворена = [[27 лютого]] [[1932]] року |
| утворена = [[27 лютого]] [[1932]] року |
||
| код КАТОТТГ = UA51000000000030770 |
| код КАТОТТГ = UA51000000000030770 |
||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
| густота = {{rnd|{{НОУ/2|Одеська}}/33310|1}} |
| густота = {{rnd|{{НОУ/2|Одеська}}/33310|1}} |
||
| код області = 48 |
| код області = 48 |
||
| центр = |
| центр = {{ПрТ|Одеса}} |
||
| райони = 7 |
| райони = 7 |
||
| громади = 91 |
| громади = 91 |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
| номери автомобілів =[[Файл:Non-EU-section-with-UA.svg|13px|]] BH, НН |
| номери автомобілів =[[Файл:Non-EU-section-with-UA.svg|13px|]] BH, НН |
||
| домен = odessa.ua; od.ua |
| домен = odessa.ua; od.ua |
||
| вебсторінка = [https://oda. |
| вебсторінка = [https://oda.od.gov.ua/ Одеська ОДА]<br/>[https://oblrada.od.gov.ua/ Одеська облрада] |
||
| адреса = 65032, м. Одеса, [[проспект Шевченка (Одеса)|пр-т Шевченка]], 4 |
| адреса = 65032, м. Одеса, [[проспект Шевченка (Одеса)|пр-т Шевченка]], 4 |
||
| голова ОДА = [[ |
| голова ОДА = [[Кіпер Олег Олександрович]] |
||
| рада = [[Одеська обласна рада]] |
| рада = [[Одеська обласна рада]] |
||
| голова = [[Діденко Григорій Віталійович]] |
| голова = [[Діденко Григорій Віталійович]] |
||
| мапа = Odessa Oblast 2020 subdivisions.jpg |
| мапа = Odessa Oblast 2020 subdivisions.jpg |
||
}} |
}} |
||
'''Оде́ська о́бласть''' ''(Одещина)'' — |
'''Оде́ська о́бласть''' ''(Одещина)'' — [[Області України|область]] у [[Південна Україна|Південній]] [[Україна|Україні]]. [[Список областей України за площею|Найбільша за територією область України]]. На півночі та сході межує (за годинниковою стрілкою) з [[Вінницька область|Вінницькою]], [[Кіровоградська область|Кіровоградською]] та [[Миколаївська область|Миколаївською]] [[Області України|областями України]], омивається водами [[Чорне море|Чорного моря]], на півдні — з [[Румунія|Румунією,]] на заході — із [[Молдова|Молдовою]]. До складу області входить також о. [[Зміїний (острів)|Зміїний]]. |
||
Одеську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли [[ЦВК СРСР]] затвердив постанову IV позачергової сесії [[ВУЦВК]] від 9 лютого 1932 року про створення на території [[Українська СРР|Української СРР]] п'яти областей. У [[1954]] році до її складу увійшла територія колишньої [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]] (територія від [[Дністровський лиман|Дністровського лиману]] до р. [[Дунай]]). |
Одеську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли [[ЦВК СРСР]] затвердив постанову IV позачергової сесії [[ВУЦВК]] від 9 лютого 1932 року про створення на території [[Українська СРР|Української СРР]] п'яти областей. У [[1954]] році до її складу увійшла територія колишньої [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]] (територія від [[Дністровський лиман|Дністровського лиману]] до р. [[Дунай]]). |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
Після [[Російсько-турецька війна (1787-1792)|російсько-турецької війни 1787—1792]] більша частина території сучасної області за [[Ясський мирний договір|Ясським мирним договором]] відійшла до [[Російська імперія|Російської імперії]]. Протягом 1797—1802 Одещина входила до складу [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], а з 1803 — до [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]]. Частина території краю, приєднана до Російської імперії в результаті [[Російсько-турецька війна (1806—1812)|російсько-турецької війни 1806—1812]], входила до складу [[Бессарабська область|Бессарабської області]], яка з [[1818]] мала автономний статус, а після [[1828]] приєднана до [[Новоросійське генерал-губернаторство|Новоросійського генерал-губернаторства]]. Наприкінці XVIII століття почалося інтенсивне заселення Причорномор'я та Буджацького степу. Тут з'явилися численні ''[[:Категорія:Колишні болгарські колонії Одеської області|болгарські]]'', [[Гагаузи в Україні|гагаузькі]] й [[Німецькі причорноморські колонії|німецькі]] колонії. |
Після [[Російсько-турецька війна (1787-1792)|російсько-турецької війни 1787—1792]] більша частина території сучасної області за [[Ясський мирний договір|Ясським мирним договором]] відійшла до [[Російська імперія|Російської імперії]]. Протягом 1797—1802 Одещина входила до складу [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], а з 1803 — до [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]]. Частина території краю, приєднана до Російської імперії в результаті [[Російсько-турецька війна (1806—1812)|російсько-турецької війни 1806—1812]], входила до складу [[Бессарабська область|Бессарабської області]], яка з [[1818]] мала автономний статус, а після [[1828]] приєднана до [[Новоросійське генерал-губернаторство|Новоросійського генерал-губернаторства]]. Наприкінці XVIII століття почалося інтенсивне заселення Причорномор'я та Буджацького степу. Тут з'явилися численні ''[[:Категорія:Колишні болгарські колонії Одеської області|болгарські]]'', [[Гагаузи в Україні|гагаузькі]] й [[Німецькі причорноморські колонії|німецькі]] колонії. |
||
В [[1807]] російський уряд санкціонував створення [[Усть-Дунайське буджацьке козацьке військо|Усть-Дунайського козацького війська]], яке того ж року було ліквідоване, але в [[1828]] відновлене (та існувало до [[1868]]). Південна частина Буджаку з містом [[Ізмаїл]] після [[Кримська війна|Кримської війни]] відійшла до Молдовського князівства. Після [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни 1877—1878]] ця територія була повернута Російській імперії. |
В [[1807]] російський уряд санкціонував створення [[Усть-Дунайське буджацьке козацьке військо|Усть-Дунайського козацького війська]], яке того ж року було ліквідоване, але в [[1828]] відновлене (та існувало до [[1868]]). Південна частина Буджаку з містом [[Ізмаїл]] після [[Кримська війна|Кримської війни]] відійшла до Молдовського князівства. Після [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни 1877—1878]] ця територія була повернута Російській імперії, за виключенням більшої частини [[Дельта Дунаю|дельти Дунаю]]. |
||
21 грудня 1917 року Одеса була оголошена вільним містом. З грудня 1917 по березень 1918 року південна частина області (Буджак) входила до складу [[Молдовська Демократична Республіка|Молдовської Демократичної Республіки]]. З січня до березня 1918 року в центральній частині сучасної області існувала маріонеткова [[Одеська Радянська Республіка]]. У березні 1918 року [[ |
21 грудня 1917 року Одеса була оголошена вільним містом. З грудня 1917 по березень 1918 року південна частина області (Буджак) входила до складу [[Молдовська Демократична Республіка|Молдовської Демократичної Республіки]]. З січня до березня 1918 року в центральній частині сучасної області існувала маріонеткова [[Одеська Радянська Республіка]]. У березні 1918 року [[Румунське королівство]] анексувало [[Молдовська Демократична Республіка|Молдовську Демократичну Республіку]], а разом з нею і Південну Бессарабію. |
||
У 1920 році утворено [[Одеська губернія|Одеську губернію]], а через два роки до неї було приєднано [[Миколаївська губернія|Миколаївську губернію]]. Протягом 1923—1930 років існувала [[Одеська округа]], а протягом |
У 1920 році утворено [[Одеська губернія|Одеську губернію]], а через два роки до неї було приєднано [[Миколаївська губернія|Миколаївську губернію]]. Протягом 1923—1930 років існувала [[Одеська округа]], а протягом 1923—1930 і 1937—1962 рр. також — [[Одеський район (1923—1962)|Одеський район]]<!-- підпорядкований безпосередньо республіканському центрові -->. Постановою [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ВУЦВК]] від 12 жовтня 1924 року «Про утворення Автономної Молдавської СРР» з частини території [[Балтська округа|Балтської]] і [[Одеська округа|Одеського округ]] [[Одеська губернія|Одеської губернії]] і [[Тульчинська округа|Тульчинської округи]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]] була утворена [[Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Автоно́мна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка]] у складі [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української СРР]]. |
||
{{double image|left|Одеська область аверс.jpg|120|Одеська область реверс.jpg|120|[[85 років Одеській області (монета)|Ювілейна монета НБУ присвячена Одеській області]]}} |
{{double image|left|Одеська область аверс.jpg|120|Одеська область реверс.jpg|120|[[85 років Одеській області (монета)|Ювілейна монета НБУ присвячена Одеській області]]}} |
||
Одеську область було утворено постановою 4-ї позачергової сесії [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ВУЦВК]] 12-го скликання від 9 лютого 1932 року, її первинна територія включала міста [[Одеса]], Зінов' |
Одеську область було утворено постановою 4-ї позачергової сесії [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ВУЦВК]] 12-го скликання від 9 лютого 1932 року, її первинна територія включала міста [[Одеса]], Зінов'євське (нині [[Кропивницький]]), [[Миколаїв]], [[Херсон]] і 46 районів. У жовтні 1937 року регіон зменшився за рахунок утворення [[Миколаївська область|Миколаївської області]], у січні 1939 року — у зв'язку зі створенням [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]].<ref name="borotba">Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.203</ref> |
||
У 1940 році північно-східні райони МАРСР ([[Ананьївський район|Ананьївський]], [[Балтський район|Балтський]], [[Долинський район (Одеська область)|Валегоцулівський]], [[Кодимський район|Кодимський]], [[Подільський район (Одеська область, 1923—2020)|Котовський]], [[Окнянський район|Красноокнянський]] (у тому числі колишній [[Ставрівський район|Ставрівський]]), [[Піщанський район (Одеська область)|Піщанський]] та [[Чорнянський район|Чорнянський]]) — передано до складу Одеської області УРСР.<ref>{{ |
У 1940 році північно-східні райони МАРСР ([[Ананьївський район|Ананьївський]], [[Балтський район|Балтський]], [[Долинський район (Одеська область)|Валегоцулівський]], [[Кодимський район|Кодимський]], [[Подільський район (Одеська область, 1923—2020)|Котовський]], [[Окнянський район|Красноокнянський]] (у тому числі колишній [[Ставрівський район|Ставрівський]]), [[Піщанський район (Одеська область)|Піщанський]] та [[Чорнянський район|Чорнянський]]) — передано до складу Одеської області УРСР.<ref>{{АТП УРСР-1946}}</ref> |
||
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] вся сучасна Одещина була окупована Королівством Румунія (жовтень 1941 — |
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] вся сучасна Одещина була окупована Королівством Румунія (жовтень 1941 — серпень 1944), при цьому Буджак був включений безпосередньо до державної території Румунії як частина [[губернаторство Бессарабія|губернаторства Бессарабія]], а терени на схід від Дністра — до [[Трансністрія|Трансністрії]]. |
||
У |
У березні 1944 року регіон востаннє зменшився за рахунок створення [[Херсонська область|Херсонської області]]<ref name="borotba"/>. У 1954 році до складу області увійшла [[Ізмаїльська область]]. |
||
== Адміністративно-територіальний устрій == |
== Адміністративно-територіальний устрій == |
||
Рядок 565: | Рядок 565: | ||
|- |
|- |
||
| align="center"| 2 |
| align="center"| 2 |
||
| [[ |
| [[Пересипський район|Пересипський]] |
||
| м. [[Одеса]] |
| м. [[Одеса]] |
||
|- |
|- |
||
Рядок 573: | Рядок 573: | ||
|- |
|- |
||
| align="center"| 4 |
| align="center"| 4 |
||
| [[ |
| [[Хаджибейський район|Хаджибейський]] |
||
| м. [[Одеса]] |
| м. [[Одеса]] |
||
|} |
|} |
||
Рядок 723: | Рядок 723: | ||
|— |
|— |
||
|- |
|- |
||
|[[Радісне ( |
|[[Радісне (Березівський район)|Радісне]] |
||
|1975 |
|1975 |
||
| |
| |
||
Рядок 772: | Рядок 772: | ||
|— |
|— |
||
|- |
|- |
||
|[[Суворове ( |
|[[Суворове (селище)|Суворове]] |
||
|1961 |
|1961 |
||
|центр ТГ |
|центр ТГ |
||
Рядок 835: | Рядок 835: | ||
|- |
|- |
||
|2 |
|2 |
||
|[[Дачне ( |
|[[Дачне (Одеський район)|Дачне]] |
||
|[[Одеський район]] |
|[[Одеський район]] |
||
|8549 |
|8549 |
||
Рядок 928: | Рядок 928: | ||
* [[Пасічне (Саратський район)|Пасічне]] |
* [[Пасічне (Саратський район)|Пасічне]] |
||
* [[Прибережне (Білгород-Дністровський район)|Прибережне]] |
* [[Прибережне (Білгород-Дністровський район)|Прибережне]] |
||
* [[Радісне ( |
* [[Радісне (Одеський район)|Радісне]] |
||
* [[Розселенець]] |
* [[Розселенець]] |
||
* [[Світле (Лиманський район)|Світле]] |
* [[Світле (Лиманський район)|Світле]] |
||
* [[Світлогірське (Роздільнянський район)|Світлогірське]] |
|||
* [[Степове (Лиманський район)|Степове]] |
* [[Степове (Лиманський район)|Степове]] |
||
* [[Усатове (селище)|Усатове]] |
* [[Усатове (селище)|Усатове]] |
||
Рядок 953: | Рядок 952: | ||
{{main|Придунайські озера України}} |
{{main|Придунайські озера України}} |
||
У межах обл. розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільші [[Дністровський лиман|Дністровський]], Тилігульський, [[Хаджибейський лиман|Хаджибейський]], [[Алібей]], [[Бурнас (лиман)|Бурнас]], Будакський, [[Куяльницький лиман|Куяльницький]], [[Кучурганське водосховище|Кучурганський]]), 68 водосховищ, 45 озер (з них прісноводні: [[Кагул (озеро)|Кагул]], [[Ялпуг]], [[Катлабух]]; солоноводні: [[Сасик (Кундук)|Сасик]], [[Шагани (лиман)|Шагани]], [[Алібей]], [[Бурнас]]). Також на узбережжі Чорного моря розташовано ряд [[лиман]]ів, повністю або частково відгороджених від моря [[ |
У межах обл. розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільші [[Дністровський лиман|Дністровський]], Тилігульський, [[Хаджибейський лиман|Хаджибейський]], [[Алібей]], [[Бурнас (лиман)|Бурнас]], Будакський, [[Куяльницький лиман|Куяльницький]], [[Кучурганське водосховище|Кучурганський]]), 68 водосховищ, 45 озер (з них прісноводні: [[Кагул (озеро)|Кагул]], [[Ялпуг]], [[Катлабух]]; солоноводні: [[Сасик (Кундук)|Сасик]], [[Шагани (лиман)|Шагани]], [[Алібей]], [[Бурнас]]). Також на узбережжі Чорного моря розташовано ряд [[лиман]]ів, повністю або частково відгороджених від моря [[Бар (смуга суходолу)|пересипами]], найбільші з яких — [[Хаджибейський лиман|Хаджибейський]], [[Куяльницький лиман|Куяльницький]] та [[Тилігульський лиман|Тилігульський]]. |
||
Річкова мережа області належить до басейнів [[Дунай|Дунаю]], [[Дністер]]а, [[Південний Буг|Південного Бугу]] та безпосередньо [[Чорне море|Чорного моря]]. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає. |
Річкова мережа області належить до басейнів [[Дунай|Дунаю]], [[Дністер]]а, [[Південний Буг|Південного Бугу]] та безпосередньо [[Чорне море|Чорного моря]]. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає. |
||
Рядок 1064: | Рядок 1063: | ||
=== Національний склад === |
=== Національний склад === |
||
{{main|Населення Одеської області #Національний склад}} |
|||
Особливістю національного складу населення Одеської області є її багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 133 національностей і народностей. |
Особливістю національного складу населення Одеської області є її багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 133 національностей і народностей. |
||
Рядок 1151: | Рядок 1151: | ||
Найбільша строкатість в національному складі спостерігається в південно-західній частині області в межиріччі Дністра та Дунаю. Тут переважає українське населення — 35,8 %, болгари — 24,8 %, росіяни — 17,7 %, молдовани — 15,2 %, гагаузи — 4,6 % та ін. В північних та центральних районах населення однорідніше за національним складом та складається здебільшого з українців. |
Найбільша строкатість в національному складі спостерігається в південно-західній частині області в межиріччі Дністра та Дунаю. Тут переважає українське населення — 35,8 %, болгари — 24,8 %, росіяни — 17,7 %, молдовани — 15,2 %, гагаузи — 4,6 % та ін. В північних та центральних районах населення однорідніше за національним складом та складається здебільшого з українців. |
||
В області працюють школи національних меншин: 238 шкіл з російською мовою навчання, 11 — з |
В області працюють школи національних меншин: 238 шкіл з російською мовою навчання, 11 — з румунською, 180 шкіл, де вивчається декілька мов (болгарська, гагаузька, грецька). Функціонують дві єврейські школи, одна з них приватна; дві недільні школи, в яких навчаються 48 учнів (1 — німецька, 1 — вірменська). |
||
Підготовку кадрів для вищеназваних шкіл здійснюють [[Ізмаїльський державний гуманітарний університет|Ізмаїльський гуманітарний університет]] та [[Білгород-Дністровське педагогічне училище]], де вивчаються [[Болгарська мова|болгарська]] і [[ |
Підготовку кадрів для вищеназваних шкіл здійснюють [[Ізмаїльський державний гуманітарний університет|Ізмаїльський гуманітарний університет]] та [[Білгород-Дністровське педагогічне училище]], де вивчаються [[Болгарська мова|болгарська]] і [[Румунська мова|румунська]] мови. |
||
=== Мовний склад населення === |
|||
{{main|Населення Одеської області #Мовний склад}} |
|||
{| class="wikitable mw-datatable" |
|||
<ref>[http://www.ukrcensus.gov.ua/]</ref> |
|||
{| class="standart sortable" |
|||
!Райони та міста обласного значення |
!Райони та міста обласного значення |
||
!українська |
!українська |
||
!російська |
!російська |
||
!болгарська |
!болгарська |
||
!румунська |
|||
!молдовська |
|||
!гагаузька |
!гагаузька |
||
|- |
|- |
||
Рядок 1402: | Рядок 1404: | ||
|0,1 |
|0,1 |
||
|} |
|} |
||
==== Опитування ==== |
|||
За результатами соціологічного дослідження, проведеного [[Демократичні ініціативи|фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»]] з 21 по 27 жовтня 2022 року, 57,8 % опитаних жителів Одеської області назвали українську мову рідною, 28,8 % — російську, 5,4 % — іншу мову, 7,9 % заявили, що їм важко сказати, яку мову вони вважають рідною, або відмовилися відповідати<ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/415236-bilse-polovini-ziteliv-odesini-vvazaut-ukrainsku-movu-ridnou-doslidzenna/|назва=Більше половини жителів Одещини вважають українську мову рідною — дослідження|видавець=[[Національна суспільна телерадіокомпанія України|Суспільне]]|дата=15 березня 2023|ім'я=Діана|прізвище=Зубар|ім'я2=Олена|прізвище2=Голда|url-архіву=https://web.archive.org/web/20230926073357/https://suspilne.media/415236-bilse-polovini-ziteliv-odesini-vvazaut-ukrainsku-movu-ridnou-doslidzenna/|дата-архіву=2023-09-26|мертвий-url=no|дата-доступу=15 жовтня 2023}}</ref>. |
|||
За результатами соціологічного дослідження, проведеного [[Демократичні ініціативи|фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»]] з 10 по 21 липня 2023 року, частка респондентів, що послуговуються вдома українською мовою, зросла до 42 % (з 26 % у 2021-му), тоді як частка тих, що послуговуються вдома російською впала до 54 %. На запитання «Як Ви ставитеся до обов’язкового використання української мови у сфері обслуговування (магазини, кафе, перукарні, розважальні заклади)?» 59 % відповіли «Позитивно», 13 % — «Негативно», 17 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти». На запитання «Чи вважаєте Ви допустимим виконання у публічному просторі Вашого селища/міста пісень російською мовою, наприклад виконання вуличними музикантами, прослуховування таких пісень у кафе/ресторанах чи супермаркетах тощо?» 30 % відповіли «Ні», 37 % — «Так», 20 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти»<ref>https://dif.org.ua/article/demokratiya-bezpeka-ta-sotsialne-stanovishche-dumka-respondentiv-v-odeskiy-oblasti-u-2023-rotsi</ref>. |
|||
== Релігія == |
== Релігія == |
||
Рядок 1479: | Рядок 1486: | ||
== Туризм == |
== Туризм == |
||
Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації. |
Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації. |
||
Рядок 1509: | Рядок 1515: | ||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
* ''Я. В. Верменич''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Odeska_oblast Одеська область] // {{ЕІУ|7|537}} |
* ''Я. В. Верменич''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Odeska_oblast Одеська область] // {{ЕІУ|7|537}} |
||
⚫ | |||
* {{ЕСУ|том=24|сторінки=|автор=[[Гриневецький Сергій Рафаїлович|С. Р. Гриневецький]]|стаття=Одеська область|id=75193|ref=}} |
|||
* ''[[Бєлозоров Сергій Тихонович|Белозоров С. Т.]]'' Климат Одесской области // Труды Одесского государственного университета. — 1962. — Т. 152, вып. 10. — С. 51-60. {{ref-ru}} |
* ''[[Бєлозоров Сергій Тихонович|Белозоров С. Т.]]'' Климат Одесской области // Труды Одесского государственного университета. — 1962. — Т. 152, вып. 10. — С. 51-60. {{ref-ru}} |
||
* Малі міста України. [https://en.calameo.com/books/004735713b849bd7e2f01 Одеська область: бібліогр. покажч.] / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.]; наук. консультант В. І. Дмитрук. — Київ : [[ДНАББ ім. В. Г. Заболотного]], 2017. — 239 с.: іл. |
* Малі міста України. [https://en.calameo.com/books/004735713b849bd7e2f01 Одеська область: бібліогр. покажч.] / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.]; наук. консультант В. І. Дмитрук. — Київ : [[ДНАББ ім. В. Г. Заболотного]], 2017. — 239 с.: іл. |
||
Рядок 1514: | Рядок 1522: | ||
* [https://www.academia.edu/13703830/Хаджибей_-_Одеса_та_українське_козацтво._1999 Хаджибей — Одеса та українське козацтво. Одеса 1999] |
* [https://www.academia.edu/13703830/Хаджибей_-_Одеса_та_українське_козацтво._1999 Хаджибей — Одеса та українське козацтво. Одеса 1999] |
||
* ''[[Галяс Василь Терентійович]]''. Одеська область// Визначні місця України.-К.,1958.-с 411—450. |
* ''[[Галяс Василь Терентійович]]''. Одеська область// Визначні місця України.-К.,1958.-с 411—450. |
||
* {{Письменники Одещини-1999}} |
|||
* Письменники Одещини на межі тисячоліть: Антологія-довідник / Упоряд.: Б. Сушинський; Худож. О. А. Гавдзинська. — О.: Альфа-Омега, 1999. — 428 с.: фото. |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
⚫ | |||
{{Вікіпосилання |
{{Вікіпосилання |
||
|Тема = Одеська область |
|Тема = Одеська область |
||
|Портал = Одещина |
|Портал = Одещина |
||
|Вікідані = Q171852 |
|Вікідані = Q171852 |
||
|Вікісховище = |
|Вікісховище = Odesa Oblast |
||
|Вікімандри = Одеська область |
|Вікімандри = Одеська область |
||
|Проєкт = Одещина |
|Проєкт = Одещина |
||
|Проєкт-зображення = Одесская область.png |
|Проєкт-зображення = Одесская область.png |
||
}} |
}} |
||
* [ |
* [https://oda.od.gov.ua/ Офіційний вебпортал виконавчої влади Одеської області] |
||
* [http://invest.odessa.gov.ua Інвестиційний портал Одеської області] |
* [http://invest.odessa.gov.ua Інвестиційний портал Одеської області] |
||
* [http://invest.odessa.gov.ua/index.php?option=com_wrapper&view=wrapper&Itemid=42&lang=uk Інвестиційна карта Одеської області] |
* [http://invest.odessa.gov.ua/index.php?option=com_wrapper&view=wrapper&Itemid=42&lang=uk Інвестиційна карта Одеської області] |
||
Рядок 1534: | Рядок 1541: | ||
* [http://ukrainainkognita.org.ua/category/odeska-oblast/ Пам'ятки Одеської області] |
* [http://ukrainainkognita.org.ua/category/odeska-oblast/ Пам'ятки Одеської області] |
||
* [http://imsu-odesa.com/odeska-oblast.html Одеська область — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.) |
* [http://imsu-odesa.com/odeska-oblast.html Одеська область — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.) |
||
* {{книга|автор = Я. В. Верменич|частина = Одеська область|заголовок = Енциклопедія історії України|посилання = http://www.history.org.ua/?termin=Odeska_oblast|відповідальний = Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]] (голова) та ін. |місце = Київ |видавництво = Наукова думка |рік = 2010 |том = 7: Мі-О|сторінок= |сторінки = 728 |isbn=}} |
|||
* [https://who-is-who.ua/main/project/254 Міста і села України. Одещина] |
* [https://who-is-who.ua/main/project/254 Міста і села України. Одещина] |
||
Рядок 1540: | Рядок 1546: | ||
{{бібліоінформація}} |
{{бібліоінформація}} |
||
{{Одеська область}} |
{{Одеська область}} |
||
{{ |
{{Адміністративні центри громад Одеської області}} |
||
{{Україна}} |
{{Україна}} |
||
{{портали|Одещина|Україна|Географія|Географія України}} |
{{портали|Одещина|Україна|Географія|Географія України}} |
Версія за 02:29, 27 червня 2024
Одеська область | |
---|---|
![]() |
![]() |
Герб Одеської області | Прапор Одеської області |
![]() | |
Основні дані | |
Прізвисько: | Одещина
За регіонами: Причорномор'я, Південна Бессарабія (Буджак), Подунав'я (Нижній Дунай), Єдисан (Ханська Україна), Придністров'я, Поділля, Побужжя |
Країна: | ![]() |
Утворена: | 27 лютого 1932 року |
Код КАТОТТГ: | UA51000000000030770 |
Населення: | 2 351 392 |
Площа: | 33310 км² |
Густота населення: | 70,54 осіб/км² |
Телефонні коди: | +380-48 |
Обласний центр: | ![]() |
Райони: | 7 |
Громади: | 91 |
Міста: обласного значення |
9 10 |
Райони в містах: | 4 |
Смт: | 33 |
Села: | 1099 |
Селища: | 23 |
Селищні ради: | 25 |
Сільські ради: | 47 |
Номери автомобілів: | ![]() |
Інтернет-домени: | odessa.ua; od.ua |
![]() | |
Обласна влада | |
Рада: | Одеська обласна рада |
Голова ради: | Діденко Григорій Віталійович |
Голова ОДА: | Кіпер Олег Олександрович |
Вебсторінка: | Одеська ОДА Одеська облрада |
Адреса: | 65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4 |
Мапа | |
![]() | |
Одеська область у Вікісховищі |
Оде́ська о́бласть (Одещина) — область у Південній Україні. Найбільша за територією область України. На півночі та сході межує (за годинниковою стрілкою) з Вінницькою, Кіровоградською та Миколаївською областями України, омивається водами Чорного моря, на півдні — з Румунією, на заході — із Молдовою. До складу області входить також о. Зміїний.
Одеську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території Української СРР п'яти областей. У 1954 році до її складу увійшла територія колишньої Ізмаїльської області (територія від Дністровського лиману до р. Дунай).
Площа області співставна з територією таких країн, як Молдова та Бельгія.
Станом на 1 січня 2022 року кількість населення області становила 2 351 392 осіб[1] (5,71 % мешканців України, без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополя)[2].
Історія
Територія сучасної Одеської обл. заселена з часів пізнього палеоліту. Також знайдені залишки поселень часів мезоліту та неоліту, пам'ятки трипільської, гумельницької та усатівської культур. Доба бронзи представлена пам'ятками скотарських і землеробських культур (зокрема, ямної, катакомбної та зрубної культурно-історичної спільності, сабатинівської та білозерської культур). Із VII по III ст. до н. е. господарями цієї території були скіфи, а з II ст. до н. е. по III ст. н. е. — сармати. У VI ст. до н. е. на чорноморському узбережжі греки почали засновувати колонії (у тому числі Тіру та Ніконій), які проіснували до епохи Великого переселення народів. У III—IV ст. територія Одеської обл. входить у зону поширення черняхівської культури. Починаючи від навали гунів (кінець IV ст.), у причорноморських степах домінували кочові тюркські народи (авари, болгари, печеніги, половці).
З 1240-х по XIV століття територія Одеської області належала Золотій Орді. Наприкінці XIII століття на руїнах античної Тіри виникло місто Аккерман (Білгород), яке стало важливим торговим осередком Північно-Західного Причорномор'я. Наприкінці XIV століття Білгород разом з усім Буджаком відійшов до Молдовського князівства, а степи на схід від Дністра — до Великого князівства Литовського. Наприкінці XV — у 1-й третині XVI століття майже вся територія сучасної Одещини увійшла до володінь Османської імперії (Очаківсько-Сілістрійський ейялет).
Після російсько-турецької війни 1787—1792 більша частина території сучасної області за Ясським мирним договором відійшла до Російської імперії. Протягом 1797—1802 Одещина входила до складу Новоросійської губернії, а з 1803 — до Херсонської губернії. Частина території краю, приєднана до Російської імперії в результаті російсько-турецької війни 1806—1812, входила до складу Бессарабської області, яка з 1818 мала автономний статус, а після 1828 приєднана до Новоросійського генерал-губернаторства. Наприкінці XVIII століття почалося інтенсивне заселення Причорномор'я та Буджацького степу. Тут з'явилися численні болгарські, гагаузькі й німецькі колонії.
В 1807 російський уряд санкціонував створення Усть-Дунайського козацького війська, яке того ж року було ліквідоване, але в 1828 відновлене (та існувало до 1868). Південна частина Буджаку з містом Ізмаїл після Кримської війни відійшла до Молдовського князівства. Після російсько-турецької війни 1877—1878 ця територія була повернута Російській імперії, за виключенням більшої частини дельти Дунаю.
21 грудня 1917 року Одеса була оголошена вільним містом. З грудня 1917 по березень 1918 року південна частина області (Буджак) входила до складу Молдовської Демократичної Республіки. З січня до березня 1918 року в центральній частині сучасної області існувала маріонеткова Одеська Радянська Республіка. У березні 1918 року Румунське королівство анексувало Молдовську Демократичну Республіку, а разом з нею і Південну Бессарабію.
У 1920 році утворено Одеську губернію, а через два роки до неї було приєднано Миколаївську губернію. Протягом 1923—1930 років існувала Одеська округа, а протягом 1923—1930 і 1937—1962 рр. також — Одеський район. Постановою ВУЦВК від 12 жовтня 1924 року «Про утворення Автономної Молдавської СРР» з частини території Балтської і Одеського округ Одеської губернії і Тульчинської округи Подільської губернії була утворена Автоно́мна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка у складі Української СРР.
Одеську область було утворено постановою 4-ї позачергової сесії ВУЦВК 12-го скликання від 9 лютого 1932 року, її первинна територія включала міста Одеса, Зінов'євське (нині Кропивницький), Миколаїв, Херсон і 46 районів. У жовтні 1937 року регіон зменшився за рахунок утворення Миколаївської області, у січні 1939 року — у зв'язку зі створенням Кіровоградської області.[3]
У 1940 році північно-східні райони МАРСР (Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський (у тому числі колишній Ставрівський), Піщанський та Чорнянський) — передано до складу Одеської області УРСР.[4]
Під час Другої світової війни вся сучасна Одещина була окупована Королівством Румунія (жовтень 1941 — серпень 1944), при цьому Буджак був включений безпосередньо до державної території Румунії як частина губернаторства Бессарабія, а терени на схід від Дністра — до Трансністрії.
У березні 1944 року регіон востаннє зменшився за рахунок створення Херсонської області[3]. У 1954 році до складу області увійшла Ізмаїльська область.
Адміністративно-територіальний устрій
Загальна інформація
Адміністративний центр області — місто Одеса.
Склад області станом на 1 січня 2022 року[5]:
- районів — 7[6];
- міст — 19;
- районів у містах — 4;
- селищ міського типу — 33;
- населених пунктів — 1174 (міських — 52, сільських — 1122).
громади:
- міські — 19;
- селищні — 25;
- сільські — 47.
ради громад:
- міські — 19;
- селищні — 25;
- сільські — 47.
інші ради:
- обласна — 1;
- районні — 7;
- районів у містах — 0.
![]() Основні державні та адміністративно-територіальні формування на території Одещини |
![]() |
Очаківська область |
Ханська Україна |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Райони
№ | Назва | Адміністративний центр | Площа, км² | Населення, осіб
(на 1 січня 2022) |
Щільність
населення осіб/км² |
міст | населених пунктів | громад | Адм. устрій |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
м. Березівка | 5546,1 | 104969 | 18,93 | 1 | 226 | 16 | Адм. устрій |
2 | ![]() |
м. Білгород-Дністровський | 4367,7 | 196618 | 45,02 | 2 | 134 | 16 | Адм. устрій |
3 | ![]() |
м. Болград | 4489,8 | 144377 | 32,16 | 2 | 99 | 10 | Адм. устрій |
4 | ![]() |
м. Ізмаїл | 3237,4 | 204745 | 63,24 | 4 | 52 | 6 | Адм. устрій |
5 | ![]() |
м. Одеса | 3878,1 | 1378490 | 355,45 | 5 | 155 | 22 | Адм. устрій |
6 | ![]() |
м. Подільськ | 7056,5 | 220786 | 31,29 | 4 | 299 | 12 | Адм. устрій |
7 | ![]() |
м. Роздільна | 3572,2 | 101407 | 28,39 | 1 | 209 | 9 | Адм. устрій |
Населені пункти
Міста
Райони у містах
№ | Район | Входження |
---|---|---|
1 | Київський | м. Одеса |
2 | Пересипський | м. Одеса |
3 | Приморський | м. Одеса |
4 | Хаджибейський | м. Одеса |
Селища міського типу
Найменування | Рік віднесення
до категорії смт |
Адміністративне значення | Підпорядкування | Найближча залізнична станція | Віддаль до неї, км |
---|---|---|---|---|---|
Авангард | 1995 | центр ТГ | Одеський район | Одеса-Західна | 7 |
Березине | 1957 | Болградський район | Березине | — | |
Бородіно | 1961 | центр ТГ | Болградський район | Березине | 12 |
Велика Михайлівка | 1961 | центр ТГ | Роздільнянський район | Веселий Кут | 17 |
Великодолинське | 1957 | центр ТГ | Одеський район | Аккаржа | 2 |
Доброслав | 1965 | центр ТГ | Одеський район | Кремидівка | 18 |
Затишшя | 1964 | центр ТГ | Роздільнянський район | Затишшя | — |
Затока | 1965 | Білгород-Дністровський район | Бугаз | 5 | |
Захарівка | 1963 | центр ТГ | Роздільнянський район | Затишшя | 12 |
Зеленогірське | 1978 | центр ТГ | Подільський район | Заплази | 3 |
Іванівка | 1962 | центр ТГ | Березівський район | Буялик | 26 |
Лиманське | 1957 | центр ТГ | Роздільнянський район | Кучурган | 10 |
Любашівка | 1957 | центр ТГ | Подільський район | Любашівка | — |
Миколаївка | 1965 | центр ТГ | Березівський район | Березівка | 63 |
Нові Білярі | 1974 | Одеський район | Одеса-Сортувальна | 45 | |
Овідіополь | 1970 | центр ТГ | Одеський район | Барабой | 14 |
Окни | 1959 | центр ТГ | Подільський район | Чубівка | 20 |
Олександрівка | 1977 | Одеський район | Чорноморськ-Порт | 1 | |
Петрівка | 1957 | Березівський район | Буялик | — | |
Радісне | 1975 | Березівський район | Новознам'янка | 5 | |
Раухівка | 1998 | центр ТГ | Березівський район | Раухівка | — |
Саврань | 1957 | центр ТГ | Подільський район | Заплази | 39 |
Сарата | 1957 | центр ТГ | Білгород-Дністровський район | Сарата | — |
Сергіївка | 1975 | центр ТГ | Білгород-Дністровський район | Білгород-Дністровський | 25 |
Серпневе | 1947 | Болградський район | Бессарабка | 4 | |
Слобідка | 1938 | центр ТГ | Подільський район | Слобідка | — |
Суворове | 1961 | центр ТГ | Ізмаїльський район | Котлабух | 5 |
Таїрове | 1982 | центр ТГ | Одеський район | Чорноморськ-Порт | 5 |
Тарутине | 1957 | центр ТГ | Болградський район | Березине | 7 |
Хлібодарське | 1987 | Одеський район | Одеса-Головна | 15 | |
Цебрикове | 1961 | центр ТГ | Роздільнянський район | Веселий Кут | 12 |
Чорноморське | 1988 | центр ТГ | Одеський район | Одеса-Головна | 27 |
Ширяєве | 1965 | центр ТГ | Березівський район | Затишшя | 32 |
Сільські населені пункти
До сільських населених пунктів відносяться селища та села. В Одеській області станом на 1 січня 2021 року було 23 селища і 1099 сіл. Одеська область є першою серед областей України за кількістю великих сіл.
№ | Назва | Район | Населення
(осіб) |
---|---|---|---|
1 | Нерубайське | Одеський район | 8558 |
2 | Дачне | Одеський район | 8549 |
3 | Усатове | Одеський район | 8483 |
4 | Випасне | Білгород-Дністровський район | 7675 |
5 | Великий Дальник | Одеський район | 7655 |
6 | Шабо | Білгород-Дністровський район | 7108 |
7 | Кубей | Болградський район | 6544 |
8 | Фонтанка | Одеський район | 6260 |
9 | Маяки | Одеський район | 5937 |
10 | Шевченкове | Ізмаїльський район | 5625 |
11 | Зоря | Білгород-Дністровський район | 5528 |
12 | Озерне | Ізмаїльський район | 5370 |
13 | Старокозаче | Білгород-Дністровський район | 5278 |
14 | Плахтіївка | Білгород-Дністровський район | 5237 |
15 | Троїцьке | Одеський район | 5178 |
16 | Городнє | Болградський район | 5104 |
Селища області[8]:
Історія формування області
Географічне розташування
Область займає територію Північно-Західного Причорномор'я від гирла ріки Дунай до Тилігульського лиману, а від моря на північ — на 250 км.
На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою, а на південному заході — з Румунією. Всього в межах області пролягає 1362 км державного кордону України. Площа Одеської області становить 5,5 % території України.
Геополітичне розташування Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях — Асамблеї європейських регіонів і Робітничої співдружності придунайських країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська обл. значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського економічного співробітництва.
Гідрографія
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/Rivers_od_obl.jpg/250px-Rivers_od_obl.jpg)
У межах обл. розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільші Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бурнас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер (з них прісноводні: Кагул, Ялпуг, Катлабух; солоноводні: Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас). Також на узбережжі Чорного моря розташовано ряд лиманів, повністю або частково відгороджених від моря пересипами, найбільші з яких — Хаджибейський, Куяльницький та Тилігульський.
Річкова мережа області належить до басейнів Дунаю, Дністера, Південного Бугу та безпосередньо Чорного моря. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає.
Найбільші річки: Дунай (із Кілійським гирлом), Дністер (із притокою Кучурган), Кодима, Саврань (притока Південного Бугу), Тилігул. Великі річки мають важливе значення для судноплавства, зрошення, вироблення електроенергії (єдина в області — Савранська ГЕС).
Довжина морських і лиманних узбереж Одеської області від гирла ріки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км.
Природа
Природоохоронні зони
Природно-заповідний фонд Одеської області станом 1 січня 2018 року мав у своєму складі 123 об’єкта, з них 16 — загальнодержавного значення, та 107 — місцевого значення. Загальна площа об’єктів природно-заповідного фонду становить 159974,1992 га. З урахуванням того, що 12 об’єктів загальною площею 9133,25 га знаходилися у складі природно-заповідних територій, фактично займана ПЗФ площа в області становила 150840,9492 га. Відношення площі ПЗФ до площі рбласті («показник заповідності») становила 4,5 %.
На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки.
У пониззі великих рік (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.
Заповідники:
Заказники:
Природні ресурси
Головне природне багатство області — її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.
В області понад 2,5 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн га ріллі, понад 80 тис. га виноградників і садів.
Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини.
Населення
За кількістю населення область посідає 6 місце серед усіх областей України та АР Крим.
В Одеській області загальна кількість наявного населення, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 2 млн. 469 тис. осіб.
Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 1 млн. 625 тис. осіб, або 65,8 %, сільського — 844 тис. осіб, або 34,2 %.
За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 1 млн. 155 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 314 тис. осіб, або 53,2 %.
За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст та селищ міського типу області збільшилась на 2 одиниці і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 52.
Загальна кількість постійного населення в Одеській області станом на 5 грудня 2001 року становила 2 млн. 456 тис. осіб, у тому числі міського населення — 1 млн. 605 тис. осіб, або 65,3 %, сільського — 851 тис. осіб, або 34,7 %, чоловіків — 1 млн. 149 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 307 тис. осіб, або 53,2 %.
|
Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується наступним чином: зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює ростуче старіння населення.
Особливістю національного складу населення Одеської області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 133 національностей і народностей. У національному складі населення переважна більшість українців, чисельність яких становила 1542,3 тис. осіб, або 62,8 % від загальної кількості населення.
Мовний склад населення характеризується такими даними: українську мову вважали рідною 46,3 % населення області, що на 5,1 відсоткового пункти більше, ніж за даними перепису 1989. Російську мову визначили як рідну 41,9 % населення, що на 5,2 відсоткового пункти менше ніж за даними перепису 1989.
Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та загальну середню освіту, становила 1,8 млн осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 9 %.
Національний склад
Особливістю національного складу населення Одеської області є її багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 133 національностей і народностей.
Народи з чисельністю більш ніж 1000 осіб (тис. осіб і %) станом на 2001 рік[10] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Найбільша строкатість в національному складі спостерігається в південно-західній частині області в межиріччі Дністра та Дунаю. Тут переважає українське населення — 35,8 %, болгари — 24,8 %, росіяни — 17,7 %, молдовани — 15,2 %, гагаузи — 4,6 % та ін. В північних та центральних районах населення однорідніше за національним складом та складається здебільшого з українців.
В області працюють школи національних меншин: 238 шкіл з російською мовою навчання, 11 — з румунською, 180 шкіл, де вивчається декілька мов (болгарська, гагаузька, грецька). Функціонують дві єврейські школи, одна з них приватна; дві недільні школи, в яких навчаються 48 учнів (1 — німецька, 1 — вірменська).
Підготовку кадрів для вищеназваних шкіл здійснюють Ізмаїльський гуманітарний університет та Білгород-Дністровське педагогічне училище, де вивчаються болгарська і румунська мови.
Мовний склад населення
Райони та міста обласного значення | українська | російська | болгарська | румунська | гагаузька |
---|---|---|---|---|---|
Одеська область | 46,3 | 42,0 | 4,9 | 3,8 | 0,9 |
Одеса | 30,4 | 64,8 | 0,4 | 0,3 | 0,1 |
Білгород-Дністровський (міськрада) | 41,8 | 54,3 | 1,6 | 1,2 | 0,2 |
Ізмаїл | 18,0 | 74,2 | 4,6 | 1,8 | 0,4 |
Чорноморськ (міськрада) | 41,4 | 57,3 | 0,3 | 0,3 | 0,0 |
Подільськ | 70,3 | 26,5 | 0,0 | 2,3 | 0,0 |
Теплодар | 55,8 | 42,4 | 0,4 | 0,6 | 0,1 |
Южне | 44,8 | 53,7 | 0,5 | 0,2 | 0,1 |
Ананьївський район | 78,2 | 5,3 | 0,1 | 16,1 | 0,0 |
Арцизький район | 18,2 | 42,8 | 34,0 | 3,1 | 0,8 |
Балтський район | 89,3 | 8,7 | 0,1 | 1,5 | 0,0 |
Білгород-Дністровський район | 80,8 | 13,0 | 0,6 | 5,0 | 0,2 |
Біляївський район | 80,3 | 16,9 | 0,2 | 1,3 | 0,1 |
Березівський район | 88,0 | 9,0 | 0,2 | 1,0 | 0,2 |
Болградський район | 4,9 | 16,3 | 57,6 | 1,0 | 17,8 |
Великомихайлівський район | 80,4 | 15,4 | 0,6 | 3,0 | 0,1 |
Захарівський район | 92,1 | 3,2 | 0,1 | 4,1 | 0,0 |
Іванівський район | 72,6 | 17,6 | 6,5 | 2,2 | 0,3 |
Ізмаїльський район | 26,3 | 21,6 | 24,9 | 26,2 | 0,3 |
Кілійський район | 36,1 | 44,2 | 2,5 | 12,8 | 3,7 |
Кодимський район | 95,5 | 3,4 | 0,1 | 0,8 | 0,0 |
Лиманський район | 77,3 | 20,5 | 0,6 | 0,7 | 0,1 |
Любашівський район | 93,1 | 2,7 | 0,0 | 3,7 | 0,0 |
Миколаївський район | 93,4 | 2,6 | 0,2 | 2,7 | 0,0 |
Овідіопольський район | 69,6 | 27,8 | 0,5 | 0,8 | 0,1 |
Окнянський район | 86,1 | 6,6 | 0,1 | 6,9 | 0,1 |
Подільський район | 69,0 | 7,7 | 0,1 | 22,8 | 0,0 |
Роздільнянський район | 68,1 | 28,4 | 0,3 | 2,5 | 0,1 |
Ренійський район | 7,3 | 37,9 | 6,6 | 40,8 | 6,8 |
Савранський район | 96,0 | 2,4 | 0,1 | 1,1 | 0,0 |
Саратський район | 41,3 | 21,4 | 19,1 | 17,6 | 0,2 |
Тарутинський район | 18,8 | 32,9 | 31,7 | 12,7 | 3,3 |
Татарбунарський район | 72,4 | 7,7 | 10,7 | 8,5 | 0,1 |
Ширяївський район | 91,1 | 3,6 | 0,2 | 4,3 | 0,1 |
Опитування
За результатами соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з 21 по 27 жовтня 2022 року, 57,8 % опитаних жителів Одеської області назвали українську мову рідною, 28,8 % — російську, 5,4 % — іншу мову, 7,9 % заявили, що їм важко сказати, яку мову вони вважають рідною, або відмовилися відповідати[12].
За результатами соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з 10 по 21 липня 2023 року, частка респондентів, що послуговуються вдома українською мовою, зросла до 42 % (з 26 % у 2021-му), тоді як частка тих, що послуговуються вдома російською впала до 54 %. На запитання «Як Ви ставитеся до обов’язкового використання української мови у сфері обслуговування (магазини, кафе, перукарні, розважальні заклади)?» 59 % відповіли «Позитивно», 13 % — «Негативно», 17 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти». На запитання «Чи вважаєте Ви допустимим виконання у публічному просторі Вашого селища/міста пісень російською мовою, наприклад виконання вуличними музикантами, прослуховування таких пісень у кафе/ресторанах чи супермаркетах тощо?» 30 % відповіли «Ні», 37 % — «Так», 20 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти»[13].
Релігія
Чисельність парафій християнських церков різних конфесій станом на 1 січня 2009 року на Одещині[14]:
- Єпархій: 1 (Одеська єпархія)
- Парафій: 120
- Монастирів: 1
- Священослужителів: 74
- Недільних шкіл: 8
- Періодичних видань: 1
- Єпархій: 2 (Одеська та Балтська)
- Парафій: 532
- Монастирів: 10
- Священослужителів: 445
- Недільних шкіл: 313
- Періодичних видань: 4
- Єпархій: 1 (Одеський)
- Парафій: 78
- Монастирів: 5
- Священослужителів: 44
- Недільних шкіл: 25
- Періодичних видань: немає
Економіка
ВРП Одеської області на 2016 рік склав 119800 млн грн.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cc/Odessa_oblast%27_field.jpg/250px-Odessa_oblast%27_field.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a1/%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%BE._%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%BE.jpg/250px-%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%BE._%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%BE.jpg)
У галузі виробничої спеціалізації Одеська область виконує такі функції:
- є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни;
- обслуговує міжнародні транзитні вантажопотоки та пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях;
- є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних із використанням ресурсів моря і світового океану;
- є одним із найперспективніших регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон;
- має значний науково-технічний і проектно-конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального і національного масштабу;
- є одним із найперспективніших рекреаційних регіонів приморського типу для розвитку туризму;
- виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного рільництва й індустрією переробки сільськогосподарської продукції;
- є одним із центрів машинобудування, легкої і хімічної промисловості регіонального і національного масштабу.
Сільське господарство
Станом на 01.01.2002 в області зареєстровано 1031 сільськогосподарське підприємство. На базі 483 колективних сільськогосподарських підприємств створено 857 агроформувань ринкового типу, із них 15,1 % становлять приватні підприємства, 32,1 % — господарські товариства, 31,7 % — сільськогосподарські кооперативи, 17,7 — селянські (фермерські) господарства, 3,4 % — інші суб'єкти господарювання. Визначено 697 правонаступників підприємств за майновими зобов'язаннями реорганізованих КСП.
Загальна чисельність власників майнових паїв становить 346,2 тис. осіб, чисельність громадян, які набули права на земельну частку — 369,1 тис. осіб.
Державні акти, що дають право приватної власності на землю, отримали 75,9 тис. осіб.
Промисловість
Основними промисловими галузями Одеської області є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка промисловість, харчова промисловість. На території області розміщені унікальні промислові підприємства, що мають загальнодержавне значення: Одеський припортовий завод, який виробляє мінеральні добрива; ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» — єдине у країні підприємство, що випускає алмазно-розточні, координатно-розточні, радіально-свердлильні і хонінгувальні верстати — єдине на півдні України підприємство — виробник литва чорних і кольорових металів для машинобудування, Одеський завод «Центроліт», ВАТ ОЗПВ «Мікрон» — провідне підприємство верстатобудівної галузі, яке виробляє металорізальні верстати з числовим програмним управлінням, багатоцільові свердлильно-фрезерно-розточні верстати. Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» — підприємство з переробки брухту та відходів, які містять дорогоцінні метали.
Злочинність
Рівень злочинності у 2008 році — 833,8 злочинів на 100 тис. наявного населення, за 2012 рік на 10 тис. населення складає 103 злочині, з них 42 тяжких та особливо тяжких[15], у 2016 році — 1449,6 злочинів на 100 тис. наявного населення. В цілому спостерігається негативна тенденція до зростання рівня злочинності в Одеській області. Найбільший рівень злочинності серед районів Одеської області у 2010 році мали Лиманський та Овідіопольський райони, у 2017 році — Лиманський район та місто Білгород-Дністровський[16]. Під час дії воєнного стану кількість злочинів на Одещині зменшилась в півтора рази: з 40,6 до 25,6 кримінальних правопорушень на 10 тисяч населення та є нижчим ніж по державі[17].
Міжнародне співробітництво
Одеська область є дійсним членом 6 європейських регіональних організацій:
- Асамблеї європейських регіонів;
- Асоціації європейських прикордонних регіонів;
- Робочої співдружності придунайських країн;
- Конференції приморських регіонів Європи;
- Асамблеї європейських виноробних регіонів;
- Єврорегіону «Нижній Дунай».
Транспорт
Одеська область — приморський прикордонний район, розташований на південному заході України. У стратегічному плані територія області розташована дуже вигідно — на перетині найважливіших міжнародних водяних шляхів: дунайського, дністровського та дніпровського. Загальна довжина залізничної мережі області майже 1100 км, її обслуговує 100 залізничних станцій. Одещину перетинає також 7 автомагістралей. Усе це в сполученні з приморським розташуванням області, її транспортно-географічною своєрідністю робить Одещину могутнім експортно-імпортним потенціалом, що не може не враховуватися в проектах створення міжнародних транспортних коридорів Європейської комунікаційної інфраструктури єдиної транспортної системи країн-членів Чорноморського економічного співробітництва. Одеська область вирізняється серед інших областей провідним міжгалузевим морегосподарським комплексом, ступінь розвитку якого відбиває рівень соціально-економічного розвитку регіону.
Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів (обсяг вантажопереробки портів області становить 74,1 % від усіх портів України), 5 судноремонтних заводів (64,8 %), найкрупніші державні судноплавні компанії (ДСК «ЧМП», ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», СК «Укрферрі», ДСК «Укртанкер», ДСК «Укрріфер», ДСК «УМП») та понад 20 приватних судноплавних компаній, майже 80 приватних крюїнгових та понад 90 експедиторських і агентських компаній.
Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць розташованих по всьому морському узбережжю області, і в гирлі р. Дунай. За географічним розташуванням і роллю в транспортному обслуговуванні економіки регіону і її зовнішньоекономічних зв'язків, а також за місцем розташування портів у системі міжнародних транспортних шляхів морські порти області можна розділити на дві основні групи. Дунайські порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ та регіон Чорного моря: Білгород-Дністровський, Чорноморськ, Одеса, Южне.
Одеська область розташована на перетині найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-Майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорне море, далі— у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід. Річка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро — з Центральною Україною і Білоруссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів — з Польщею і країнами Балтії. Волго-Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.
Туризм
Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації.
Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболатського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.
Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області також визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико-культурними заповідниками, пам'ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський державний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція — місто Вилкове, фортеця XII — XV сторіччя в місті Білгород-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії та багато чого іншого.
Понад 5000 об'єктів культурної спадщини та 120 об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного з найвідоміших і найпопулярніших, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочивальниками.
На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення — Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, Тилігульський регіональний ландшафтний парк, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо.
-
Залишки будівель Тіри, під стінами Аккерманської фортеці
Див. також
- Одеська обласна рада
- Одеська обласна державна адміністрація
- Герої Радянського Союзу — уродженці Одеської області
- Одеський обласний комітет Комуністичної партії України
Примітки
- ↑ Головне управління статистики в Одеській області. www.od.ukrstat.gov.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Державна служба статистики України. www.ukrstat.gov.ua. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ а б Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.203
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — 1064 с.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. static.rada.gov.ua. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Нові райони: карти + склад
- ↑ Автор. Децентралізація дає можливості. decentralization.gov.ua. Процитовано 10 січня 2022.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28.11.2021. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня (PDF).
- ↑ Дані Всеукраїнського перепису населення — див. на сайті http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ [Архівовано 24 листопада 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ [1]
- ↑ Зубар, Діана; Голда, Олена (15 березня 2023). Більше половини жителів Одещини вважають українську мову рідною — дослідження. Суспільне. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.
- ↑ https://dif.org.ua/article/demokratiya-bezpeka-ta-sotsialne-stanovishche-dumka-respondentiv-v-odeskiy-oblasti-u-2023-rotsi
- ↑ http://risu.org.ua/text/2009ua.xls[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ МВС УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 19 березня 2014.
- ↑ Ольвінська, Ю. О.; Olvinskaya, J. (2019). Статистичний аналіз рівня злочинності в Одеській області (укр.). Процитовано 19 вересня 2022.
- ↑ Воєнний стан зменшив кількість злочинів на Одещині у півтора раза. izbirkom.org.ua (укр.). 20 червня 2022. Процитовано 19 вересня 2022.
Джерела та література
- Я. В. Верменич. Одеська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 537. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Одеська область // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- С. Р. Гриневецький. Одеська область // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
- Белозоров С. Т. Климат Одесской области // Труды Одесского государственного университета. — 1962. — Т. 152, вып. 10. — С. 51-60. (рос.)
- Малі міста України. Одеська область: бібліогр. покажч. / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.]; наук. консультант В. І. Дмитрук. — Київ : ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2017. — 239 с.: іл.
- Одеський регіон: передумови формування, структура та територіальна організація господарства : навч. посіб. / [О. Г. Топчієв та ін.] ; за заг. ред. проф. О. Г. Топчієва ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - О. : Астропринт, 2012. - 332, [4] с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 331-332. - 1000 прим.
- Хаджибей — Одеса та українське козацтво. Одеса 1999
- Галяс Василь Терентійович. Одеська область// Визначні місця України.-К.,1958.-с 411—450.
- Письменники Одещини. На межі тисячоліть : антологія-довідник / упорядник Б. І. Сушинський. — Одеса : «Альфа-Омега» ОКФА, 1999. — 428 с.
Посилання
- Офіційний вебпортал виконавчої влади Одеської області
- Інвестиційний портал Одеської області
- Інвестиційна карта Одеської області
- Карта (мапа) Одеської області
- Туристичний сайт Одеської області
- Пам'ятки Одеської області
- Одеська область — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Міста і села України. Одещина
![]() |
![]() | |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Чорне море |
|
|
|