Рошкевич Ольга Михайлівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 36 проміжних версій 27 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Othernames|Рошкевич}}
{{Перекладач
{{особа
| Ім'я = Ольга Рошкевич (Озаркевич)
| Ім'я = Ольга Рошкевич (Озаркевич)
| Оригінал імені =
| Оригінал імені =
Рядок 8: Рядок 9:
| Псевдоніми =
| Псевдоніми =
| Дата народження = 11.2.1857
| Дата народження = 11.2.1857
| Місце народження = [[Угорники (Коломийський район) | село Угорники Станіславівського повіту]], нині [[Івано-Франківська область]]
| Місце народження = с. [[Угорники (Коломийський район)|Угорники]], [[Станиславівський повіт]]
| Дата смерті = 30.5.1935
| Дата смерті = 30.5.1935
| Місце смерті = [[Миклашів | село Миклашів]], [[Пустомитівський район]], [[Львівська область | Львівської області]]
| Місце смерті = с. [[Миклашів]], нині — [[Львівський район]], [[Львівська область]], [[Україна]]
| Національність = [[українці|українка]]
| Національність = [[українці|українка]]
| Громадянство =
| Громадянство =
| Мова творів =
| Мова творів =
| Рід діяльності = [[перекладач]], збирач [[фольклор]]у
| Рід діяльності = [[перекладач]]ка, збирачка [[фольклор]]у
| Роки активності =
| Роки активності =
| Напрямок =
| Жанр =
| Magnum opus =
| Премії =
| Lib =
}}
}}
[[Файл:Могила Ольги Рошкевич (Озаркевич).jpg|250px|міні|праворуч|Могила Ольги Рошкевич]]
'''О́льга Миха́йлівна Рошке́вич ''' (у заміжні ''Озаркевич''; [[11 лютого]] [[1857]], [[Угорники (Коломийський район)| Угорники]] Станіславського повіту — [[30 травня]] [[1935]], [[Миклашів]] Пустомитівського району Львівської області) — [[перекладач]]ка, збирачка [[фольклор]]у.
'''О́льга Миха́йлівна Рошке́вич ''' ([[Дошлюбне та шлюбне прізвище|у шлюбі]] ''Озаркевич''; [[11 лютого]] [[1857]], [[Угорники (Коломийський район)|Угорники]] [[Станиславівський повіт|Станиславівського повіту]] — [[30 травня]] [[1935]], [[Миклашів]]) — українська [[перекладач]]ка, збирачка [[фольклор]]у. Натхненниця творчості [[Франко Іван Якович|Івана Франка]].
Колишня наречена, перше кохання [[Франко Іван Якович|Івана Франка]], в молоді роки натхненниця його творчості.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Ольга Рошкевич народилася в священичій родині. Її батько, Михайло Рошкевич([[1830]]-[[1886]]), після закінчення [[Львівський національний університет імені Івана Франка | Львівського університету]] і [[Львівська духовна семінарія Святого Духа | духовної семінарії]], висвятився [[1856 | 1856 року]] і став священиком в селі [[Угорники (Коломийський район)| Угорники]] Станіславівського повіту. Там одружився з Марією Руденських. В подружжя рік за роком народилося троє дітей: найстарша Ольга [[11 лютого]] [[1857 | 1857 року]], Ярослав [[1858 | 1858 року]], Михайлина [[1859 | 1859 року]]. Родина Рошкевичів [[1867 |1867 року]] переїхала до [[Лолин | Лолина]] (нині [[Долинський район (Івано-Франківська область)|Долинського району]] Івано-Франківської області), де [[1872 | 1872 року]] в них народився син Богдан, що помер у ранньому віці. Брат Ольги Ярослав вчився в [[Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I | Дрогобицькій гімназії]], і завдяки йому Ольга Рошкевич познайомилася з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]], який приїздив до Лолина, щоб допомогти в науці Ярославові. Іван Франко закохався в Ольгу вже в перший приїзд до Лолина [[1874 | 1874 року]]. Їхнє перше взаємне кохання тривало 10 років. Свідком взаємин була сестра Ольги – [[Рошкевич Михайлина Михайлівна | Михайлина ]], яка про них написала спогади. Під впливом Франка Ольга стала однією з перших українських письменниць на [[Галичина | Галичині]].
Ольга Рошкевич народилася в священничій родині. Її батько, Михайло Рошкевич (1830—1886), після закінчення [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] та [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|духовної семінарії]], висвятився 1856 року і став [[священник]]ом в селі [[Угорники (Івано-Франківська міська рада)|Угорники]] [[Станиславівський повіт|Станиславівського повіту]]. Там одружився з Марією Руденською. В подружжя рік за роком народилося троє дітей: найстарша Ольга 11 лютого 1857 року, Ярослав 1858 року, Михайлина 1859 року.
Родина Рошкевичів 1867 року переїхала до [[Лолин]]а (нині [[Долинський район (Івано-Франківська область)|Долинського району]] Івано-Франківської області), де 1872 року в них народився син Богдан, що помер у ранньому віці. Брат Ольги Ярослав навчався у [[Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I|Дрогобицькій гімназії]], і завдяки йому вона познайомилася з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]], який приїздив до Лолина, щоб допомогти в науці Ярославові. Іван Франко закохався в Ольгу вже під час перших відвідин Лолина 1874 року. Їхнє перше взаємне кохання тривало 10 років. Свідком взаємин була сестра Ольги — [[Рошкевич Михайлина Михайлівна|Михайлина]], яка згадала про них у своїх спогадах.


== Освіта ==
== Освіта ==
Ольга Рошкевич отримала ґрунтовну домашню освіту. Впродовж шести років Ольга жила в [[ Устя (Миколаївський район)| селі Устя]] над [[Прут | Прутом]] в родині родича матері декана Проскурницького, де гувернантка із Женеви мадам Монсе навчала її німецької і французької мов, гри на фортепіано. Ольга була здібна до науки, бо пізніше вільно листувалася з Франком німецькою мовою, перекладала твори [[ Еміль Золя | Еміля Золі]] з французької мови і добре володіла інструментом. Займалася самоосвітою. Була добре обізнана з тогочасними творами світової літератури. Ольга Рошкевич успішно пройшла школу винятково обдарованого [[Франко Іван Якович | Іванa Франкa]]. Тривале безпосереднє спілкування з поетом мало величезний вплив на формування її світогляду. Закоханий Франко щедро ділився з нею своїми поглядами, довіряв потаємні думки, дбав про освіту. Постійно привозив до [[Лолин | Лолина]] багато літератури.
Ольга Рошкевич отримала ґрунтовну домашню освіту. Впродовж шести років вона мешкала в с. [[Устя (Миколаївський район)|Устя]] над [[Прут]]ом в родині родича матері декана Проскурницького, де гувернантка із Женеви мадам Монсе навчала її німецької і французької мов, гри на фортепіано. Ольга була здібна до науки, бо пізніше вільно листувалася з Франком німецькою мовою, перекладала твори [[Еміль Золя|Еміля Золі]] з французької мови і добре володіла інструментом. Займалася самоосвітою. Була добре обізнана з тогочасними творами світової літератури. Ольга Рошкевич успішно пройшла школу винятково обдарованого Івана Франка. Тривале безпосереднє спілкування з поетом мало величезний вплив на формування її світогляду. Закоханий Франко щедро ділився з нею своїми поглядами, довіряв потаємні думки, дбав про освіту. Постійно привозив до Лолина багато літератури.


== Стосунки з Іваном Франком ==
== Стосунки з Іваном Франком ==
Зустріч Івана Франка з Ольгою Рошкевич в Лолині [[1874 | 1874 року]] стала для нього визначальною – поет закохався. З тих пір розпочалося їх листування, що тривало до [[1898 | 1898 року]]. Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно попросив в о. Михайла Рошкевича руки його доньки. Батько відповів згодою. Однак до офіційних заручин не дійшло.
Зустріч Івана Франка з Ольгою Рошкевич в Лолині 1874 року стала для нього визначальною — поет закохався. Відтоді розпочалося їх листування, що тривало до 1898 року. Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно попросив в о. Михайла Рошкевича руки його доньки. Батько відповів згодою. Але до офіційних заручин справа не дійшла.


[[1877 | 1877 року]] Івана Франка, студента [[Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка | філософського факультету Львівського університету]] арештували за участь у таємній соціалістичній організації. У Лолині, в сім'ї Рошкевичів зроблено обшук. Отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися і листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга Рошкевич продовжувала переписку з поетом і таємно зустрілася з ним. Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич з [[1874]] по [[1880 | 1880 рік]] є докладною автобіографією поета. Це не тільки душевна сповідь закоханого поета, але і детальна розповідь про його життя.
1877 року Івана Франка, студента [[Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка|філософського факультету Львівського університету]], арештували за участь у таємній соціалістичній організації. У Лолині, в оселі Рошкевичів проведено обшук. Отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися та листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга Рошкевич продовжувала листування з поетом та таємно зустрілася з ним. Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич, датовані 1874—1880 роками, є докладною автобіографією поета. Це не лише душевна сповідь закоханого юнака, але й детальна розповідь про його життя того періоду.


== Дружина Озаркевича ==
== Дружина Володимира Озаркевича ==
[[14 вересня]] [[1879]] Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії [[Озаркевич Володимир Іванович | Володимиром Озаркевичем]], сином посла до віденського парламенту [[Озаркевич Іван Григорович | Івана Озаркевича]], рідним братом письменниці [[Кобринська Наталія Іванівна | Наталії Кобринської]].
14 вересня 1879 року Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії [[Озаркевич Володимир Іванович|Володимиром Озаркевичем]], сином посла до віденського парламенту [[Озаркевич Іван Григорович|Івана Озаркевича]], рідним братом письменниці [[Кобринська Наталія Іванівна|Наталії Кобринської]].


[[Файл: Шлюбне фото Ольги Рошкевич-Озаркевич.jpg|міні|200пкс| Ольга Рошкевич з чоловіком Володимиром Озаркевичем, 1879р.]]
[[Файл:Шлюбне фото Ольги Рошкевич-Озаркевич.jpg|міні|200пкс|З чоловіком Володимиром Озаркевичем (1879 рік)]]


Озаркевичі назавжди покинули Лолин і переїхали до [[Белелуя (село) | Белелуї]], родинного села Озаркевичів. Згодом о. Володимир Озаркевич міняв парафії, і родина проживала в селах: [[Новоселиця]], Скопівці, Сілець, Нижньому Березові. В Сільці Озаркевичі затрималися на 20 років з [[1887]] по [[1898 | 1898 рік]]. Тут в них народився син, якого назвали Іваном на честь Івана Франка. Хлопчик помер у двохрічному віці. [[1890 | 1890 року]] побачила світ їх дочка Олена-Ольга. Постійно проживаючи в селі, Ольга багато сил і часу була змушена віддавати домашній господарці. Проте вона не втрачала інтересу до культурного життя в Галичині, цікавилася львівськими і віденськими виданнями, брала участь в роботі «Товариства руських жінок» в Станіславові, прагнула жити у великому місті в інтелектуальному середовищі. Ольга Рошкевич переймалася долею Франка і навіть після одруженням з Озаркевичем вільно і часто листувалася з ним. Вони навіть зустрічались в Коломиї [[1880]], [[1884 | 1884 роках]]. Поступово листи колишніх закоханих стали виключно діловими. [[1912 | 1912 року]] в Нижньому Березові помер Володимир Озаркевич. Після смерті чоловіка Ольга Озаркевич разом зі сестрою Михайлиною жила в родині доньки, яка [[1910 | 1910 року]] вийшла заміж на священика Йосипа Іванця. [[1932| 1932 року]] переїхала до Миклашева, села поблизу [[Львів | Львова]], де відійшла у вічність [[30 травня]] [[1935 | 1935 року]].
Озаркевичі назавжди покинули Лолин і переїхали до [[Белелуя (село)|Белелуї]], родинного села Озаркевичів. Згодом о. Володимир Озаркевич змінював парафії, і родина мешкала в селах: [[Новоселиця]], Скопівці, Сілець, Нижньому Березові. В Сільці Озаркевичі затрималися на 20 років — з 1887 по 1898 рік. Тут у них народився син, якого назвали Іваном на честь Івана Франка. Хлопчик помер у дворічному віці. 1890 року побачила світ їхня дочка Олена-Ольга. Постійно проживаючи в селі, Ольга багато сил і часу була змушена віддавати домашньому господарству. Проте вона не втрачала інтересу до культурного життя в Галичині, цікавилася львівськими і віденськими виданнями, брала участь в роботі «[[Товариство руських женщин|Товариства руських жінок]]» в Станиславові, займалася перекладами з французької мови, прагнула жити у великому місті в інтелектуальному середовищі. Ольга Рошкевич переймалася долею Франка і навіть після одруження з Озаркевичем вільно і часто листувалася з ним.

[[Файл: Ольга Рошкевич.jpg|міні|200пкс| Ольга Рошкевич наприкінці життя, 1932р.]]

⚫
Газета «Діло» опубліковала некролог:
⚫
{{Цитата | ''Дня 30 травня 1935 року померла у Міклашеві коло Львова в домі свого зятя о. Й. Іванця Ольга з Рошкевичів Озаркевичева, вдова по парохові Березова, о. Володимирі, в 78 років життя. Покійна належала до наших жінок піонерок, що започаткували організаційну працю між українським жіноцтвом. Молодою дівчиною цікавилася етнографією та літературою. У Лолині в домі свого батька, зібрала між іншим перші матеріяли до бойківських обрядів та зладила перші переклади з французького письменника Е. Золі. В часах своєї молодості була близькою співробітницею І. Франка та Н. Кобринської. Похорони відбудуться 1 червня в Міклашеві.''}}.


Вони навіть зустрічались в Коломиї у 1880, 1884 роках. Поступово листи колишніх закоханих стали виключно діловими. 1912 року в Нижньому Березові помер Володимир Озаркевич. Після смерті чоловіка Ольга Озаркевич разом зі сестрою Михайлиною жила в родині доньки, яка 1910 року вийшла заміж на священника Йосипа Іванця. 1932 року переїхала до с. [[Миклашів|Миклашева]], що поблизу Львова, де відійшла у вічність 30 травня 1935 року.


⚫
Газета «Діло» опублікувала некролог:
⚫
{{Цитата|''Дня 30 травня 1935 року померла у Миклашеві коло Львова в домі свого зятя о. Й. Іванця Ольга з Рошкевичів Озаркевичева, вдова по парохові Березова, о. Володимирі, в 78 років життя. Покійна належала до наших жінок піонерок, що започаткували організаційну працю між українським жіноцтвом. Молодою дівчиною цікавилася етнографією та літературою. У Лолині в домі свого батька, зібрала між іншим перші матеріяли до бойківських обрядів та зладила перші переклади з французького письменника Е. Золі. В часах своєї молодості була близькою співробітницею І. Франка та Н. Кобринської. Похорони відбудуться 1 червня в Міклашеві.''}}
Поховали її на сільському цвинтарі.
Поховали її на сільському цвинтарі.


== Творчість ==
== Творчість ==
⚫
До творчого доробку Ольги Рошкевич (Озаркевич) належать: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, опрацьовані Франком і опубліковані під назвою «Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. Stryjskiego» у «Zbiór wiadomości do antropologji krajowej», т. 10 (1886) і окремо; переклад повісті [[Еміль Золя|Еміля Золі]] «Довбня» (видано 1879 року з передмовою Івана Франка), переклад твору Марії Софії Шварц «Сімнадцяті і двадцяти роковини», опублікованого в альманасі «Дністрянка» від псевдонімумом «Надежда» 1876 року.
Ольга Рошкевич, постійно проживаючи в селі, прагнула інтелектуального середовища, не втрачала інтересу до новинок літератури, займалася перекладами з французької мови, брала участь у суспільному житті.


⚫
== Вплив на творчість Івана Франка ==
⚫
До творчого доробку Ольги Рошкевич (Озаркевич) належать: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, опрацьовані Франком і опубліковані під назвою «Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. Stryjskiego» у «Zbiór wiadomości do antropologji krajowej», т. 10 ([[1886]]) і окремо; переклад повісті
повість [[Еміль Золя | Еміля Золі]] «Довбня» (видано [[1879]] з передмовою Івана Франка), переклад твору Марії Софії Шварц «Сімнадцяті і двадцяти роковини», опублікованого в альманасі «Дністрянка» від псевдонімумом «Надежда» [[1876 | 1876 року]].

⚫
== Вплив Ольги Рошкевич на Івана Франка ==
Глибокі почуття Івана Франка до Ольги Рошкевич надихнули його на написання циклу ліричних поезій «Картка любови», новели «На дні» (глава «Ганна») і окремих поезій.
Глибокі почуття Івана Франка до Ольги Рошкевич надихнули його на написання циклу ліричних поезій «Картка любови», новели «На дні» (глава «Ганна») і окремих поезій.


==Доля родини Рошкевичів==
== Доля родини Рошкевичів ==
В 50-тих роках минулого сторіччя один за одним померли Ольжині найрідніші: дочка Олена і зять Йосип ([[1946 | 1946 рік]]), внук Володимир, внучка Оксана ([[1943 | 1943 рік]]) і поховані поруч могили Ольги. На спільному пам’ятникові викарбовані їхні імена. В живих залишалась внучка Ольги - Марія Іванець- Дем’янчук, яка емігрувала до Канади. В [[2004]] вона приїжджала в Україну. Відвідала Міклашів, побувала в [[Плебанія | плебанії]], де пройшли її дитячі роки, на цвинтарі коло могил предків. В меморіальному музею Івана Франка у Львові<ref>{{Cite web|url=http://lviv.travel/ua/lvivgalleries/museums/~1436/lvivskij-literaturno-memorialnij-muzej-ivana-ranka|title=Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка - Заклади культури Львова - Заклади культури - Варто побачити - Lviv.Travel - офіційний туристичний сайт міста Львова}}</ref> зробила запис в книзі для почесних гостей. Передала для музею обрус з монограмами Ольги Рошкевич, за яким в Лолині обідав Іван Франко, і світлини Ярослава Рошкевича та матері Ольги, Михайлини і Ярослава їмості Марії Рошкевич. Маючи 84 роки, [[2006 | 2006 року]] Марія Іванець-Дем’янчук померла у [[Торонто]].
У 1950-х роках один за одним померли Ольжині найрідніші: дочка Олена, зять Йосип і внук Володимир (1946 рік), внучка Оксана (1943 рік) і поховані в Миклашеві поруч могили Ольги. На спільному пам'ятникові викарбувані їхні імена. В живих залишалась внучка Ольги&nbsp;— Марія Іванець-Дем'янчук, яка емігрувала до Канади. У 2004 році вона приїздила в Україну. Відвідала Миклашів, побувала у [[плебанія|плебанії]], де пройшли її дитячі роки, на цвинтарі коло могил предків. В меморіальному музею Івана Франка у Львові<ref>{{Cite web|url=http://lviv.travel/ua/lvivgalleries/museums/~1436/lvivskij-literaturno-memorialnij-muzej-ivana-ranka|title=Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка&nbsp;— Заклади культури Львова&nbsp;— Заклади культури&nbsp;— Варто побачити&nbsp;— Lviv.Travel&nbsp;— офіційний туристичний сайт міста Львова}}</ref> зробила запис в книзі для почесних гостей. Передала для музею обрус з монограмами Ольги Рошкевич, за яким в Лолині обідав Іван Франко, і світлини Ярослава Рошкевича та матері Ольги, Михайлини і Ярослава їмості Марії Рошкевич. Маючи 84 роки, 2006 року Марія Іванець-Дем'янчук померла у Торонто.


В Лолині ніхто із родини Рошкевичів не залишився жити. Після смерті о. Михайла їмость Марія змушена була покинути плебанію і переїхала на проживання до Ольги в село Сілець. Михайлина на запрошення Наталії Кобринської замешкала в родині Озаркевичів в [[Болехів | Болехові]]. Вийшла заміж за священика Йосипа Іванця, двоюрідного брата зятя Ольги. Михайлина пережила всіх своїх рідних. Померла в [[Словаччина | Словаччині]] [[1956 | 1956 року]] у віці 98 років. Ярослав ставши юристом, працював комісаром поліції. Помер і похований в [[Броди | Бродах]]. Садиба Рошкевичів в Лолині не збереглася. Після побудови нової резиденції стару будівлю використовували для господарських потреб. В [[1944 | 1944 році]] як і всі хати села, її спалили мадяри. На місці садиби Рошкевичів збудовано Народний дім.
В Лолині ніхто із родини Рошкевичів не залишився жити. Після смерті о. Михайла [[їмость]] Марія змушена була покинути плебанію і переїхала на проживання до Ольги в село Сілець. Михайлина на запрошення Наталії Кобринської замешкала в родині Озаркевичів в [[Болехів|Болехові]]. Вийшла заміж за священника Йосипа Іванця, двоюрідного брата зятя Ольги. Михайлина пережила всіх своїх рідних. Померла у [[Чехословаччина|Чехословаччині]] 1956 року в 98-річному віці. Ярослав ставши юристом, працював комісаром поліції. Помер і похований у [[Броди|Бродах]]. Садиба Рошкевичів в Лолині не збереглася. Після будівництва нової резиденції стару будівлю використовували для господарських потреб. В 1944 році як і всі хати села, її спалили мадяри. На місці садиби Рошкевичів збудовано Народний дім.


В Селі Сілець до цих пір збереглася давня дерев’яна церква Різдва Христового, яку [[1889 | 1889 року]] освятив о. Володимир Озаркевич і правив в ній 20 років. Зараз храм у напівзруйнованому стані. Поруч новозбудований храм, до якого перенесуть відреставрований іконостас із старої церкви. Плебанія, яку будували Озаркевичі, не існує. На її місці збудована нова.
В Селі Сілець досі стоїть давня дерев'яна церква Різдва Христового, яку 1889 року освятив о. Володимир Озаркевич і правив в ній 20 років. Нині храм у напівзруйнованому стані. Поруч новозбудований храм, до якого згодом мають перенести відреставрований іконостас із старої церкви. Плебанія, яку будували Озаркевичі, не існує. На її місці збудована нова.


==Вшанування пам’яті Ольги Рошкевич-Озеркевич==
== Вшанування пам'яті Ольги Рошкевич-Озаркевич ==
В Миклашеві донині зберігся будинок плебанії, в якому мешкала Ольга Рошкевич. На ньому встановлена меморіальна дошка, на якій вказано, що вона проживала в цьому будинку останні роки свого життя. В місцевій школі діє кабінет франкознавства, на стендах якого виставлені її рідкісні фотографії і документи.
У [[Миклашів|Миклашеві]] донині зберігся будинок плебанії, в якому мешкала Ольга Рошкевич. На ньому встановлена меморіальна таблиця, на якій вказано, що вона проживала в цьому будинку останні роки свого життя. В місцевій школі діє кабінет франкознавства, на стендах якого виставлені її рідкісні фотографії і документи.


В Лолині поблизу Народного дому встановлено вирізьблені з дерева в повний зріст постаті юнака і дівчини в пам’ять про закоханих Івана Франка і Ольгу Рошкевич. Через дорогу - гарне погруддя Івана Франка. На горі на давньому цвинтарі завдяки старанням Союзу Українок з Болехова відновлено пам’ятник о. Михайлові Рошкевичу.
У Лолині поблизу Народного дому встановлено вирізьблені з дерева в повний зріст постаті юнака і дівчини в пам'ять про закоханих Івана Франка і Ольгу Рошкевич. Через дорогу — гарне погруддя Івана Франка. На горі на давньому цвинтарі завдяки старанням Союзу Українок з Болехова відновлено пам'ятник о. Михайлові Рошкевичу.


В Народному домі на громадських засадах діє музей Івана Франка<ref>{{Cite web|url=https://studfiles.net/preview/5563324/page:9/|title=Долинський район Музей Івана Франка в селі Лолин}}</ref>, який очолює Любомира Підберезька. Музей має цікаву експозицію і є центром зустрічі шанувальників творчості поета. Мешканці села увіковічили пам’ять про Івана Франка і Ольгу Рошкевич: на гербі села поруч церкви є зображення двох сердець, пера і [[Каламар | каламаря]]. А Лолин назвали селом Франкового кохання.
У Народному домі на громадських засадах діє музей Івана Франка<ref>{{Cite web|url=https://studfiles.net/preview/5563324/page:9/|title=Долинський район Музей Івана Франка в селі Лолин}}</ref>, який очолює Любомира Підберезька. Музей має цікаву експозицію і є центром зустрічі шанувальників творчості поета. Мешканці села увіковічнили пам'ять про Івана Франка і Ольгу Рошкевич: на гербі села поруч церкви є зображення двох сердець, пера і каламаря. А Лолин назвали селом Франкового кохання.


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Павлик Михайло Іванович]]
*[[Франко Ольга Федорівна (Хоружинська)]]
* [[Франко Ольга Федорівна (Хоружинська)]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 82: Рядок 76:
== Література ==
== Література ==
* Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич. Іван Франко. Зібрання творів у 50 томах. Київ: Наукова думка, 1986. Т.48.
* Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич. Іван Франко. Зібрання творів у 50 томах. Київ: Наукова думка, 1986. Т.48.
* ''Лук’янович Д.'' Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник шостий. Львів: Видавництво Львівського університету, 1958.
* ''Лук'янович Д.'' Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник шостий. — Львів: Видавництво Львівського університету, 1958.
* ''Лук’янович Д.'' Франко і Беркут. Київ, 1956. 180 с.
* ''Лук'янович Д.'' Франко і Беркут — Київ, 1956. — 180 с.
* ''Рошкевич (Іванець) М.'' Спогади про Івана Франка. Київ. 1971. С.80-98.
* ''Рошкевич (Іванець) М.'' Спогади про Івана Франка. Київ, 1971. — С. 80-98.
* ''Бонь В.'' Спогади Рошкевич (Іванець) М. про Івана Франка, (записані Денисом Лук’яновичем). Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. 2013. Вип. 13 С. 320-327.
* ''Бонь В.'' Спогади Рошкевич (Іванець) М. про Івана Франка (записані Денисом Лук'яновичем). Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2013. — Вип. 13. — С. 320—327.
* ''Горак Р.'' Тричі мені являлася любов. Київ. 1983. 151 с.
* ''Горак Р.'' Тричі мені являлася любов. — Київ, 1983. — 151 с.
* ''Горак Р.'' Плебанія в Лолині. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. 2008. Вип. 8. С. 67-97.
* ''Горак Р.'' Плебанія в Лолині. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2008. — Вип. 8. — С. 67-97.
* ''Горак Р.'' Плебанія в Лолині // Дзвін. — 2008. — Ч. 8. — С. 130.
* ''Гачка I.'' Тут витав у мріях молодий Франко. З історії Лолина. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. С.161-234.
* ''Гачка I.'' Тут витав у мріях молодий Франко. З історії Лолина. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. — С. 161—234.
* Ранні мандрівки Бойківщиною у творчості Івана Франка. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. 2007. Вип.. 8. С. 66-98.
* Ранні мандрівки Бойківщиною у творчості Івана Франка. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2007. — Вип. 8. — С. 66-98.
* ''Денисюк І.'' Іван Франко і Ольга Рошкевич після розлуки. Літературознавчі і фольклористичні праці . Т.2. Львів, 2005. С.441-460.
* ''Денисюк І.'' Іван Франко і Ольга Рошкевич після розлуки. Літературознавчі і фольклористичні праці. — Т. 2. — Львів, 2005. — С. 441—460.
* ''Арсенич П.'' Родина Озаркевичів. Снятин: Прут Принт, 1998 46 с.
* ''Арсенич П.'' Родина Озаркевичів. — Снятин: Прут Принт, 1998. — 46 с.
* ''Драбчук І.'' Священик з характером. Галичина. 2013. 12 вересня.
* ''Драбчук І.'' Священик з характером.. — Галичина. — 2013. — 12 вересня.
* ''Костенко Т.'' Ольга Рошкевич та Іван Франко: мелодії серця. Львів: ПАІС, 2017.162 с.
* ''Костенко Т.'' Ольга Рошкевич та Іван Франко: мелодії серця. — Львів: ПАІС, 2017. — 162 с.




{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Українські перекладачки]]
[[Категорія:Народились 11 лютого]]
[[Категорія:Народились 1857]]
[[Категорія:Уродженці Івано-Франківська]]
[[Категорія:Уродженці Івано-Франківська]]
[[Категорія:Померли 30 травня]]
[[Категорія:Іван Франко]]
[[Категорія:Померли 1935]]
[[Категорія:Франко Іван Якович]]
[[Категорія:Жінки України]]

Поточна версія на 05:53, 29 червня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рошкевич.
Ольга Рошкевич (Озаркевич)
Ольга Рошкевич
Ім'я при народженніОльга Рошкевич
Народилася11 лютого 1857(1857-02-11)
с. Угорники, Станиславівський повіт
Померла30 травня 1935(1935-05-30) (78 років)
с. Миклашів, нині — Львівський район, Львівська область, Україна
ПохованняМиклашів
Країна Австрійська імперія
 Долитавщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
Національністьукраїнка
Діяльністьперекладачка, збирачка фольклору
Брати, сестриРошкевич Михайлина Михайлівна
У шлюбі зОзаркевич Володимир Іванович

Могила Ольги Рошкевич

О́льга Миха́йлівна Рошке́вич (у шлюбі Озаркевич; 11 лютого 1857, Угорники Станиславівського повіту — 30 травня 1935, Миклашів) — українська перекладачка, збирачка фольклору. Натхненниця творчості Івана Франка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ольга Рошкевич народилася в священничій родині. Її батько, Михайло Рошкевич (1830—1886), після закінчення Львівського університету та духовної семінарії, висвятився 1856 року і став священником в селі Угорники Станиславівського повіту. Там одружився з Марією Руденською. В подружжя рік за роком народилося троє дітей: найстарша Ольга 11 лютого 1857 року, Ярослав 1858 року, Михайлина 1859 року.

Родина Рошкевичів 1867 року переїхала до Лолина (нині Долинського району Івано-Франківської області), де 1872 року в них народився син Богдан, що помер у ранньому віці. Брат Ольги Ярослав навчався у Дрогобицькій гімназії, і завдяки йому вона познайомилася з Іваном Франком, який приїздив до Лолина, щоб допомогти в науці Ярославові. Іван Франко закохався в Ольгу вже під час перших відвідин Лолина 1874 року. Їхнє перше взаємне кохання тривало 10 років. Свідком взаємин була сестра Ольги — Михайлина, яка згадала про них у своїх спогадах.

Освіта

[ред. | ред. код]

Ольга Рошкевич отримала ґрунтовну домашню освіту. Впродовж шести років вона мешкала в с. Устя над Прутом в родині родича матері декана Проскурницького, де гувернантка із Женеви мадам Монсе навчала її німецької і французької мов, гри на фортепіано. Ольга була здібна до науки, бо пізніше вільно листувалася з Франком німецькою мовою, перекладала твори Еміля Золі з французької мови і добре володіла інструментом. Займалася самоосвітою. Була добре обізнана з тогочасними творами світової літератури. Ольга Рошкевич успішно пройшла школу винятково обдарованого Івана Франка. Тривале безпосереднє спілкування з поетом мало величезний вплив на формування її світогляду. Закоханий Франко щедро ділився з нею своїми поглядами, довіряв потаємні думки, дбав про освіту. Постійно привозив до Лолина багато літератури.

Стосунки з Іваном Франком

[ред. | ред. код]

Зустріч Івана Франка з Ольгою Рошкевич в Лолині 1874 року стала для нього визначальною — поет закохався. Відтоді розпочалося їх листування, що тривало до 1898 року. Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно попросив в о. Михайла Рошкевича руки його доньки. Батько відповів згодою. Але до офіційних заручин справа не дійшла.

1877 року Івана Франка, студента філософського факультету Львівського університету, арештували за участь у таємній соціалістичній організації. У Лолині, в оселі Рошкевичів проведено обшук. Отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися та листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга Рошкевич продовжувала листування з поетом та таємно зустрілася з ним. Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич, датовані 1874—1880 роками, є докладною автобіографією поета. Це не лише душевна сповідь закоханого юнака, але й детальна розповідь про його життя того періоду.

Дружина Володимира Озаркевича

[ред. | ред. код]

14 вересня 1879 року Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії Володимиром Озаркевичем, сином посла до віденського парламенту Івана Озаркевича, рідним братом письменниці Наталії Кобринської.

З чоловіком Володимиром Озаркевичем (1879 рік)

Озаркевичі назавжди покинули Лолин і переїхали до Белелуї, родинного села Озаркевичів. Згодом о. Володимир Озаркевич змінював парафії, і родина мешкала в селах: Новоселиця, Скопівці, Сілець, Нижньому Березові. В Сільці Озаркевичі затрималися на 20 років — з 1887 по 1898 рік. Тут у них народився син, якого назвали Іваном на честь Івана Франка. Хлопчик помер у дворічному віці. 1890 року побачила світ їхня дочка Олена-Ольга. Постійно проживаючи в селі, Ольга багато сил і часу була змушена віддавати домашньому господарству. Проте вона не втрачала інтересу до культурного життя в Галичині, цікавилася львівськими і віденськими виданнями, брала участь в роботі «Товариства руських жінок» в Станиславові, займалася перекладами з французької мови, прагнула жити у великому місті в інтелектуальному середовищі. Ольга Рошкевич переймалася долею Франка і навіть після одруження з Озаркевичем вільно і часто листувалася з ним.

Вони навіть зустрічались в Коломиї у 1880, 1884 роках. Поступово листи колишніх закоханих стали виключно діловими. 1912 року в Нижньому Березові помер Володимир Озаркевич. Після смерті чоловіка Ольга Озаркевич разом зі сестрою Михайлиною жила в родині доньки, яка 1910 року вийшла заміж на священника Йосипа Іванця. 1932 року переїхала до с. Миклашева, що поблизу Львова, де відійшла у вічність 30 травня 1935 року.

Газета «Діло» опублікувала некролог:

Дня 30 травня 1935 року померла у Миклашеві коло Львова в домі свого зятя о. Й. Іванця Ольга з Рошкевичів Озаркевичева, вдова по парохові Березова, о. Володимирі, в 78 років життя. Покійна належала до наших жінок піонерок, що започаткували організаційну працю між українським жіноцтвом. Молодою дівчиною цікавилася етнографією та літературою. У Лолині в домі свого батька, зібрала між іншим перші матеріяли до бойківських обрядів та зладила перші переклади з французького письменника Е. Золі. В часах своєї молодості була близькою співробітницею І. Франка та Н. Кобринської. Похорони відбудуться 1 червня в Міклашеві.

Поховали її на сільському цвинтарі.

Творчість

[ред. | ред. код]

До творчого доробку Ольги Рошкевич (Озаркевич) належать: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, опрацьовані Франком і опубліковані під назвою «Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. Stryjskiego» у «Zbiór wiadomości do antropologji krajowej», т. 10 (1886) і окремо; переклад повісті Еміля Золі «Довбня» (видано 1879 року з передмовою Івана Франка), переклад твору Марії Софії Шварц «Сімнадцяті і двадцяти роковини», опублікованого в альманасі «Дністрянка» від псевдонімумом «Надежда» 1876 року.

Вплив на творчість Івана Франка

[ред. | ред. код]

Глибокі почуття Івана Франка до Ольги Рошкевич надихнули його на написання циклу ліричних поезій «Картка любови», новели «На дні» (глава «Ганна») і окремих поезій.

Доля родини Рошкевичів

[ред. | ред. код]

У 1950-х роках один за одним померли Ольжині найрідніші: дочка Олена, зять Йосип і внук Володимир (1946 рік), внучка Оксана (1943 рік) і поховані в Миклашеві поруч могили Ольги. На спільному пам'ятникові викарбувані їхні імена. В живих залишалась внучка Ольги — Марія Іванець-Дем'янчук, яка емігрувала до Канади. У 2004 році вона приїздила в Україну. Відвідала Миклашів, побувала у плебанії, де пройшли її дитячі роки, на цвинтарі коло могил предків. В меморіальному музею Івана Франка у Львові[1] зробила запис в книзі для почесних гостей. Передала для музею обрус з монограмами Ольги Рошкевич, за яким в Лолині обідав Іван Франко, і світлини Ярослава Рошкевича та матері Ольги, Михайлини і Ярослава їмості Марії Рошкевич. Маючи 84 роки, 2006 року Марія Іванець-Дем'янчук померла у Торонто.

В Лолині ніхто із родини Рошкевичів не залишився жити. Після смерті о. Михайла їмость Марія змушена була покинути плебанію і переїхала на проживання до Ольги в село Сілець. Михайлина на запрошення Наталії Кобринської замешкала в родині Озаркевичів в Болехові. Вийшла заміж за священника Йосипа Іванця, двоюрідного брата зятя Ольги. Михайлина пережила всіх своїх рідних. Померла у Чехословаччині 1956 року в 98-річному віці. Ярослав ставши юристом, працював комісаром поліції. Помер і похований у Бродах. Садиба Рошкевичів в Лолині не збереглася. Після будівництва нової резиденції стару будівлю використовували для господарських потреб. В 1944 році як і всі хати села, її спалили мадяри. На місці садиби Рошкевичів збудовано Народний дім.

В Селі Сілець досі стоїть давня дерев'яна церква Різдва Христового, яку 1889 року освятив о. Володимир Озаркевич і правив в ній 20 років. Нині храм у напівзруйнованому стані. Поруч новозбудований храм, до якого згодом мають перенести відреставрований іконостас із старої церкви. Плебанія, яку будували Озаркевичі, не існує. На її місці збудована нова.

Вшанування пам'яті Ольги Рошкевич-Озаркевич

[ред. | ред. код]

У Миклашеві донині зберігся будинок плебанії, в якому мешкала Ольга Рошкевич. На ньому встановлена меморіальна таблиця, на якій вказано, що вона проживала в цьому будинку останні роки свого життя. В місцевій школі діє кабінет франкознавства, на стендах якого виставлені її рідкісні фотографії і документи.

У Лолині поблизу Народного дому встановлено вирізьблені з дерева в повний зріст постаті юнака і дівчини в пам'ять про закоханих Івана Франка і Ольгу Рошкевич. Через дорогу — гарне погруддя Івана Франка. На горі на давньому цвинтарі завдяки старанням Союзу Українок з Болехова відновлено пам'ятник о. Михайлові Рошкевичу.

У Народному домі на громадських засадах діє музей Івана Франка[2], який очолює Любомира Підберезька. Музей має цікаву експозицію і є центром зустрічі шанувальників творчості поета. Мешканці села увіковічнили пам'ять про Івана Франка і Ольгу Рошкевич: на гербі села поруч церкви є зображення двох сердець, пера і каламаря. А Лолин назвали селом Франкового кохання.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка — Заклади культури Львова — Заклади культури — Варто побачити — Lviv.Travel — офіційний туристичний сайт міста Львова.
  2. ↑ Долинський район Музей Івана Франка в селі Лолин.

Література

[ред. | ред. код]
  • Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич. Іван Франко. Зібрання творів у 50 томах. Київ: Наукова думка, 1986. Т.48.
  • Лук'янович Д. Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник шостий. — Львів: Видавництво Львівського університету, 1958.
  • Лук'янович Д. Франко і Беркут — Київ, 1956. — 180 с.
  • Рошкевич (Іванець) М. Спогади про Івана Франка. Київ, 1971. — С. 80-98.
  • Бонь В. Спогади Рошкевич (Іванець) М. про Івана Франка (записані Денисом Лук'яновичем). Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2013. — Вип. 13. — С. 320—327.
  • Горак Р. Тричі мені являлася любов. — Київ, 1983. — 151 с.
  • Горак Р. Плебанія в Лолині. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2008. — Вип. 8. — С. 67-97.
  • Горак Р. Плебанія в Лолині // Дзвін. — 2008. — Ч. 8. — С. 130.
  • Гачка I. Тут витав у мріях молодий Франко. З історії Лолина. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. — С. 161—234.
  • Ранні мандрівки Бойківщиною у творчості Івана Франка. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2007. — Вип. 8. — С. 66-98.
  • Денисюк І. Іван Франко і Ольга Рошкевич після розлуки. Літературознавчі і фольклористичні праці. — Т. 2. — Львів, 2005. — С. 441—460.
  • Арсенич П. Родина Озаркевичів. — Снятин: Прут Принт, 1998. — 46 с.
  • Драбчук І. Священик з характером.. — Галичина. — 2013. — 12 вересня.
  • Костенко Т. Ольга Рошкевич та Іван Франко: мелодії серця. — Львів: ПАІС, 2017. — 162 с.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рошкевич_Ольга_Михайлівна&oldid=42912837