Дагестан: відмінності між версіями

Історія Дагестану
Історія Дагестану
Дагестан в стародавньому світі
	Кавказькі албани
	Кавказька Албанія
Дагестан в середніх віках
	Цахурське ханство
	Рутульське бекство
	Лакз
	Хозарський каганат
	Дербентський емірат
	Сарір
	Зіріхгеран
	Газікумухське шамхальство
	Кайтазьке уцмійство
	Табасаранське майсумство
	Емірство Ільчі-Ахмада
Дагестан в новий час
	Аварське ханство
	Ілісуйський султанат
	Мехтулінське ханство
	Тарковське шамхальство
	Газікумухське ханство
	Кубинське ханство
	Кюринське ханство
	Велика Кавказька війна
	Північно-Кавказький імамат
	Дагестанська область
	Республіка Горців Кавказу
	Північно-Кавказький емірат
Дагестан у складі СРСР
	Дагестанська АРСР
	Північно-Кавказький край
Дагестан після розпаду СРСР
	Республіка Дагестан
	Дагестанська війна
	Окрема ісламська територія
	Імарат Кавказ
	Народи ДагестануПортал «Дагестан»; переглянути; обговорити; редагувати;

Республіка Дагестан
Республіка Дагестан
рос. Республика Дагестан ; іншими мовами: ав. Дагъистан Жумгьурият; агул. Дагъустан Республика; азерб. Dağıstan Respublikası; дарг. Дагъистан Республика; кум. Дагъыстан Жумгьурият; лакськ. Дагъустаннал Республика; лезгин. Республика Дагъустан; ног. Дагыстан Республикасы ; рут. Дагъустан Республика; таб. Дагъустан Республика; татськ. Республикей Догъисту; цахур. Дагъыстан Республика; чеч. ДегІестан Республика; ;
Прапор Дагестану	Герб Дагестану
Країна	Росія
Фед. округ	Північно-Кавказький
Адмін. центр	Махачкала
Глава	Sergey Melikovd
Дата утворення	1991
Оф. вебсайт	e-dag.ru(рос.)
Географія
Координати	42°59′02″ пн. ш. 47°30′18″ сх. д. / 42.983888888916666815° пн. ш. 47.50500000002777767° сх. д.
Площа	50 300 км² (52-а)
• внутр. вод	0,4 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	3 041 900 (22-а) (2017)
Густота	59,3 осіб/км²
Оф. мови	російська; аварська,; агульська,; азербайджанська,; даргинська,; кумикська,; лакська,; лезгинська,; ногайська,; рутульська,; табасаранська,; татська,; цахурська,; чеченська; ;
Економіка
Економ. район	Північно-Кавказький
Коди
ISO 3166-2	RU-DA
ЗКАТО	82
Суб'єкта РФ	05
Телефонний	(+7)872
Карти
	;
	Дагестан у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 17:55, 7 липня 2024

Респу́бліка Дагеста́н (рос. Республика Дагестан, ав. Дагъистан Жумгьурият, агул. Дагъустан Республика, азерб. Dağıstan Respublikası, дарг. Дагъистан Республика, кум. Дагъыстан Жумгьурият, лакськ. Дагъустаннал Республика, лезгин. Республика Дагъустан, ног. Дагыстан Республикасы , рут. Дагъустан Республика, таб. Дагъустан Республика, татськ. Республикей Догъисту, цахур. Дагъыстан Республика, чеч. ДегІестан Республика) — суб'єкт Російської Федерації, що входить до складу Північно-Кавказького федерального округу та однойменного економічного району.

Утворена 20 січня 1921 року. Столиця — Махачкала. Глава Республіки Дагестан — Меліков Сергій Алімович з 14 жовтня 2021 року.

Межує з Азербайджаном на півдні, з Грузією на південному заході, також з Чеченською Республікою на заході, із Ставропольським краєм на північному заході, і з Республікою Калмикія на півночі.

Відповідно до Конституції Республіки Дагестан, державними мовами є російська та мови всіх народів, що населяють республіку. Серед них найпоширеніш аварська, агульська, азербайджанська, даргинська, кумицька, лакська, лезгинська, ногайська, рутульська, табасаранська, татська, цахурська, чеченська мови.

Етимологія

Територія сучасного Дагестану, і більшою мірою гірського Дагестану, іменується в історичній літературі по-різному, що мало відношення до сусідських народів, або ж до навал завойовників, що іменували цю територію своєю мовою.

Деякі історики відносять до Південного Дагестану раніше найменування «Албанія», відповідне «Країні гір»^[2]. Грузини називають Дагестан як «Лекетія»^[3].

Назва «Дагестан» відома з XVII століття і означає «гірська країна» (від тюркської даг — гора, перської стан — країна, земля)^[4]. Згідно В. В. Бартольду назва «Дагестан» з'явилася тільки в X/XVI ст.^[5]. Назва «Дагестан» справедлива лише в історичному сенсі, оскільки з включенням до складу Дагестанської АРСР (нині Республіка Дагестан), рівнин Кизляра і ногайських степів на гірські регіони припадає лише 56 % від усієї її площі^[4].

Фізико-географічна характеристика

Географічне положення

Дагестан розташований в північно-східній частині Кавказу, вздовж західного узбережжя Каспійського моря. Південь республіки займають гори й передгір'я Кавказу, на півночі — починається Прикаспійська низовина. Через центральну частину республіки протікає річка Терек. Іменем Амет-Хан Султана названий аеропорт Уйташ аеропорт міста Махачкала, столиці Дагестану; основний аеропорт республіки.

Гідрографія

Зі сходу територія Дагестану омивається водами Каспійського моря. Південь і середню частину республіки займають гори і передгір'я Великого Кавказу, на півночі починається Прикаспійська низовина.

Річки

Через центральну частину республіки протікають річки Терек і Сулак. У Дагестані протікає 6255 річок (в тому числі 100 головних, що мають довжину понад 25 км і площа водозбору понад 100 км, 185 малих і понад 5900 найдрібніших), найбільшими з них є Терек, Сулак, Самур, Рубас з притоками^[6]. Всі річки належать до басейну Каспійського моря, проте в море впадає тільки 20 з них.

Північ Дагестану через сухий клімат бідна річками. Наявні річки влітку використовуються для зрошення і не сягають моря^[7].

Найбагатоводнішими є гірські річки, які завдяки швидкій течії не замерзають навіть взимку, їм властиві порівняльна багатоводність і значні ухили^[7].

Самур є другою за величиною річкою в Дагестані. Площа його басейну становить 7,3 тис. км². Витік знаходиться в Рутульському районі Дагестану. При впадінні в Каспійське море Самур розпадається на рукави і утворює дельту. На річці і на її головних притоках планується будівництво трьох ГЕС. Води Самура також використовуються в цілях зрошення: з річки виведені зрошувальні канали, що зрошують Південний Дагестан (Самур-Дербентський канал) і знаходиться по сусідству Азербайджан (Самур-Апшеронський канал)^[7].

Сулак утворюється при злитті річок Казикумухське Койсу, Аварське Койсу і Андійське Койсу, що беруть початок в горах Великого Кавказу. Площа його басейну становить 15,2 тис. км². На Сулак припадає половина всіх гідроенергоресурсів Дагестану, тут розташовані Чіркейська ГЕС, Міатлінська ГЕС, Гельбахська ГЕС, Чірюртська ГЕС-1 і Чірюртська ГЕС-2.

Озера

Озеро Кезеноям (Ботліхський район, велика частина озера належить Веденському району Чечні)^[8] — найбільше та найглибше гірське озеро на Північному Кавказі.
Нижньотерські озера
Озеро Ак-Гель — Махачкала

Рельєф

Сулакський каньйон
Нижній Арадіріх
Сідло гора
Каньйон у Шамільському районі
Карадахська тіснина
Вершина Шалбуздага

Орографія Дагестану своєрідна: 245-кілометрова смуга передгір'їв впирається в поперечні хребти, які облямовують величезною дугою Внутрішнього Дагестана. Дві основні річки вириваються з гір — Сулак на півночі і Самур на півдні. Природними межами гірського Дагестану є: Сніговий і Андійський хребти — до гігантського каньйону Сулака, Гімринський, Лєс, Кокма, Джуфудаг і Ярудаг — між Сулаком і басейном Самура, Головний Кавказький хребет — на південному заході обох басейнів.

Внутрішній Дагестан, в свою чергу, ділиться на середньогірський, платоподібний район і альпійський, високогірний.

Гори займають площу 25,5 тис. км², а середня висота всієї території Дагестану дорівнює 960 м. Найвища точка — Базардюзю (4466 м). Породи, що складають гори Дагестану, різко розмежовані. Головні з них — чорні і глинисті сланці, міцні доломітизовані і слабкі лужні вапняки, а також пісковики. До сланцевих хребтів відносяться Сніговий з масивом Діклосмта (4285 м), Боґос з вершиною Адала-Шухгельмєер (4151 м), Шаліб з вершиною Дюльтидаг (4127 м).

Каспійське узбережжя і велика частина Терсько-Кумської і Терсько-Сулакська низовин лежить на 27 м нижче рівня світового океану.

Клімат

Докладніше: Клімат Дагестану

Клімат на півночі і в центральній частині Дагестану помірно-континентальний і посушливий.

Дагестан підрозділений на три ґрунтово-кліматичні зони:

гірська — вище 850 (1000) м (площа 2,12 млн га або 39,9 % території)
передгірна — від 150 (200) до 850 (1000) м (площа 0,84 млн га або 16 % території)
рівнинна — від –28 до 150 (200) м (2,35 млн га або 43,3 % території)^[9].

Середні температури січня — від +4 °C в долинах до -11 °С у високогір'ях, липня — від +30 °С в долинах до +8 °С у високогір'ях. Опадів за рік випадає 200—300 і 600—800 мм відповідно^[10].

Часовий пояс

Московський час

Дагестан знаходиться у часовому поясі Московський час. Зсув відносно UTC становить +3:00.

Рослинність

Дагестан в географічному відношенні ділиться на передгірний, гірський і високогірний фізико-географічні пояси, в кожному з них є різні види рослинності. У Дагестані зростають понад 4500 видів вищих рослин, з яких 1100 ендеміків. На рівнині рослинність переважно напівпустельна. В передгірному поясі (починаючи з висоти 600 м) поширені луки і ліси. У субальпійських і альпійських луках переважають костриця, конюшина, астрагал, скабіоза, тирлич тощо. На висоті 3200-3600 м переважають мохи, лишайники і холодостійкі рослини.

Історія

Докладніше: Історія Дагестану

Історичні області

Докладніше: Історичні області Дагестану

Дагестан завжди ділився на історико-географічні області: Аварістан, Агул, Акуша-Дарго, Андія, Аух, Дідо, Кайтаг, Кумикія, Лакія, Лезгистан, Салатавія, Рутульське бекство, Табасаран та інші.

Палеоліт

Територія Дагестану була населена вже близько 2 мільйонів років тому: стоянка Рубас-1 в Приморському Дагестані (2,2-2,3 млн р. т.)^[11], стоянки Айнікаб 1-2, Мухкай 1, Мухкай 2 шар 80 (1,8 млн р. т.), Мухкай 2 шар 129 (від 2,5 до 1,9 млн р. т.)^[12]^[13], Гегалашур 1-3, Ругуджа в Центральному Дагестані^[14]. Більш ніж півмільйона років стоянці Дарвагчай^[15].

Античність

На початку нашої ери південна (гірська) частина сучасного Дагестану була в складі Кавказької Албанії.

Середні віки

VI–XI ст. — більша частина гірського Дагестану поєднується під владою ранньофеодального царства Сарір зі столицею в Хунзахі. Династія правителів-християн споріднена з перськими шахиншахами-Сасанідами
VII—X ст. — північну (рівнинну) частину Дагестану займають хозари
VII століття — на Східний Кавказ починає проникати іслам
IX–XI ст. — на південнодагестанських землях від халіфату відокремлюється Дербентський емірат
Початок XII століття — на руїнах Саріру утворюється мусульманське царство — Шамхальство зі столицею в Казі-Кумухі
На початку XIV століття воно засвідчене в письмових джерелах як Дагестан
1239 р. — вторгнення татаро-монголів у внутрішній Дагестан. Татаро-монгольські загони, пройшовши через Приморську територію, вторглися в Південний Дагестан, а після на територію Шаухальства.
Кінець XIV століття — горці відбивають навалу Тамерланy. 1395 року Тамерлан проник через Дербентський прохід в дагестанські володіння. Походи його військ супроводжувалися знищенням дагестанського населення, з огляду на те що ряд дагестанських феодалів підтримав противника Тамерлана — Тохтамиша.
XV століття — у Дагестані остаточно й повсюдно поширюється іслам. Дагестанці починають поширювати іслам на Північному Кавказі^[16].

XVI—XVII сторіччя

Щонайменше з XVI-го сторіччя на території Дагестану починається піднесення і домінація держави Тарковського шамхальство (первинна форма Шевкальство)^[17]^[18]^[19]^[20], в стані васалітету до якого в різний час перебували інші дагестанські державні утворення (Газікумухське, Кайтазьке, Аварське тощо)^[19]^[20].
1577 р — астраханський воєвода Лук'ян Новосильцев заклав фортецю Терки на річці Терек. Ця ж дата є днем народження Терського козачого війська.
1594 року був зроблений похід військ царя Федора Івановича на Тарковське шамхальство^[21]під командуванням воєводи Хворостиніна з метою затвердити на троні в Тарках свого ставленика. Російські війська взяли Тарки, але виявилися заблокованими військами шамхала. Воєвода Хворостинін, не дочекавшись приходу грузин з претендентом на шамхальство, вирішив покинути Дагестан, і повернутися на Терек, прорвавши блокаду^[22]. На Терек повернулася тільки четверта частина загону (всього було понад 2500 чоловік).
1601 року — розпочалося повстання лезгин, лакців, рутульців, цахур, кубачинців проти османських загарбників Дагестану.
1604 року за царя Бориса Годунова було розпочато похід під командуванням І. Бутурліна. Московські війська штурмом зайняли Тарки і захопили стратегічно важливі об'єкти на території Дагестану. Однак в наступному 1605 роцу ендірейський правитель з роду кумицьких шамхалов Тарковських Султан-Махмуд зумів об'єднати розрізнені сили дагестанських володарів і за підтримкою османської армії і кримських татар витіснив московські гарнізони з займаних ними об'єктів, але запеклий штурм Тарків не увінчався успіхом. Тоді виснажені протиборчі сили вступили до перемовин, за результатами яких османський паша і шамхал зобов'язалися надати вільний вихід московської раті з Тарків на батьківщину, проте останній, порушивши договір^[22], з об'єднаними силами дагестанців нагнав 50-тисячну рать Московського царства і на першому ж привалі, оточивши, повністю знищив її раптовою атакою на Караманському полі^[23].
1616 р. — ендірейський правитель Султан-Махмуд відправив грамоту цареві Михайлу I з проханням щодо прийняття в московське підданство.
1621 р. — до Москву прибув син Тарковського шамхала Амір-Мірза з проханням про військову допомогу.
1627 р. — цар Михайло Федорович підписав грамоту кумицькому власникові Айдеміру щодо прийняття його в московське підданство.
1631 рю — Кайтазький умцій Рустам-хан висловив бажання вступити в московське підданство і направив до московського двору свого посла Джемшида.
XVII століття — удари московських та іранських завойовників провокують внутрішні смути, у наслідок яких Дагестанське Шамхальство починає розпадатися на долі. Крім того шамхали починають втрачати контроль над республіканськими громадами і їхніми союзами (так званими «вільними суспільствами»).
В 1668-1669 роках відбувся «перський похід» донських козаків Степана Разіна — пройшовшись територіями туркменів, персів, азербайджанців, козаки розгромили перські війська і флот, в цьому поході зруйновано місто Дербент.
XVIII століття — проходить у боротьбі дагестанців із імперською Росією й Персією.
1717 р. — почався похід на Хіву, в якому брали участь гребенські козаки, а командував загоном князь, житель терського містечка Олександр Бекович-Черкаський. Петро I підписав грамоту кумицькому шамхалу Аділь-Герею Будайчієву щодо прийняття його з усіма підвладними йому улусами в московське підданство з встановленням платні в 3 тисячі рублів.
1722–1735 pp. — Друга російсько-дагестанська війна. Російські війська окупують приморський Дагестан. Петро I під час Перського походу зупинився табором біля селища Тарки; тут Імператор отримав три листи з Дербента, одно — від Юзбаши і два — від жителів, в яких вони запрошували Петра I до свого міста; згодом на землях біля селища Тарки, викуплених у Шамхал Тарковського на користь російської держави, було засновано місто Порт-Петровськ (нині Махачкала). Російські війська формально приєднують все узбережжя Каспійського моря (включаючи Гилян і Мазендеран). 28-го липня 1723 року — російська флотилія під командуванням Матюшина заволоділа Баку; за указом Петра I в бакинському гарнізоні було залишено 2 полки солдат (2 382 осіб) під командуванням коменданта міста князя Барятинського. Після смерті Петра I Персія відмовляється від умов договору і знову намагається захопити береги Каспійського моря.
1727 р. — аварський володар і кюринські старшини в фортеці «Святий хрест» склали присягу на вірність Росії.
1731 р. — андійці прийняли російське підданство.
1734, 1736, 1741–1743 рр. — навали Надір-Шаха на Дагестан і його розгром об'єднаними військами дагестанців під проводом Ахмед-Хана Мехтулінського і Муртазалі — Хана, в Андалало-Турчідагській битві.
1799 р. — особливої грамотою російського імператора Павла I його підданим визнаний тарковський шамхал Мехті-хан, зведений в чин генерал-лейтенанта з платнею 6 тис. рублів на рік.
1801 р. — до російського імператора Олександра I з проханням щодо прийняття в підданство звернулися кайтазький уцмій Разі-бек, табасаранський володар Суграб-бек, дербентські хани Хасан-Алі і Шейх-Алі.
1803 р. — Почалося будівництво Військово-Грузинської дороги.
1806 р. — делегація Дідойського союзу 12-ти сільських товариств-аулів звернулася до військового російського командуванню в м. Телаві з проханням щодо прийняття в російське підданство.
1811 р. — документально оформлено прийняття в російське підданство Ахтипаринського, Докузпаринського і Алтипаринського вільних суспільств.
1813 р. — боротьба Ірану з Росією завершується за умовами Гюлистанського миру відмовою Ірану від своїх домагань на Східний Кавказ і Центральне Закавказзя.
Початок 20-х років століття — завершується завоювання російськими військами дагестанських феодальних володінь (Шамхальство Тарковське, Казікумухське ханство, Мехтулінське ханство, Аварське нуцальство, Кайтазьке уцмійство, Табасаранське маасумство)
1829–1859 рр. — Третя російсько-дагестанська війна під предводительством трьох імамів переростає у Велику Кавказьку війну. Держава-імамат на території Дагестану й Чечні.
1846 р. — російські війська приступили до будівництва Військово-Ахтинської дороги з Дагестану в Закавказзя.
1857 р. — засновано поштове відділення в козацькій слободі Чір-Юрт.
1860 р. — утворена Дагестанська область Російської Імперії під військово-народним керуванням.
1867 р. — скасування шамхальства Тарковського, на його місці Темір-Хан-Шуринський округ Дагестанської області, титул збережений як почесний дворянський.
1877 р. — всенародне повстання у Дагестані.
1893 р. — завершено будівництво залізничної гілки Петровськ — Владикавказ.

У складі Російської імперії

1802 р. — створена Кавказька губернія з центром в станиці Георгіївська. Початок 20-х років XIX століття — завершується приєднання дагестанських феодальних володінь (Тарковське шамхальство, Газікумухське ханство, Мехтулінське ханство, Аварське нуцальство, Кайтазьке уцмійство, Ілісуйський султанат, Табасаранське майсумство) до Росії.
1829–1859 рр. — повстання під проводом трьох імамів переростає в Кавказьку війну. Держава-імамат на території Дагестану і Чечні.
1851 року в селищі Регужда відбувся з'їзд горців. На цьому з'їзді були обговорені адміністративно-політичні питання у зв'язку з поразкою загонів Шаміля і переходом більшої частини дагестанської сільської верхівки на бік царату.
1857 р. — кавказький намісник князь Олександр Барятинський виступив із ставленням до голову Кавказького комітету князя Орлова щодо перетворення укріплення «Петровське» (Махачкала) у фортецю 3-го класу та портове місто.
1860 р. — утворена Дагестанська область Російської імперії під «військово-народним управлінням». Того ж року Дагестанська область розділена на чотири відділи: Північний, Південний, Середній і Верхній Дагестан.
1866 р. — в Дагестані були ліквідовані ханства і ханська влада, а область була поділена на 9 округів, що розділені на 42 наібства.
1877 р. — загальне шаріатське повстання в Дагестані як реакція на початок Російсько-Турецької війни (1877—1878 рр.). Спровоковано вістями про успішну висадку мухаджирів в Абхазії і про настання сина імама Шаміля — маршала османської армії Газі-Мухаммада під Карсом. Основні центри повстання: Ічкерія, Согратль, Казі-Кумух, Цудахар, Телетль, Ассах тощо. Короткострокова реставрація більшості ханств. Незважаючи на перші успіхи (взяття Казі-Кумухської фортеці і знищення російського гарнізону), повстання придушене, основні призвідники страчені, тисячі учасників і підозрюваних з сім'ями вислані в різні регіони Росії (від Карелії до Іркутська).
1882 р. — почалася наукова поїздка Дагестаном академіка Дмитра Акчуріна. У Дагестані він досліджує печери, відшукуючи в них сліди первісної людини, вивчає життя і побут місцевих народів.

Горська республіка

Положення більшовицьких і антибільшовицьких сил в березні 1919 року. Територія Горської республіки зайнята військами добровольчої армії ген. Денікіна

Докладніше: Горська республіка

Після Жовтневого перевороту більшовиків в Росії, в листопаді 1917 року була проголошена незалежна Горська республіка, на території Дагестану і гірських округів Терської області Центральним комітетом Союзу об'єднаних горців Північного Кавказу і Дагестану. Цим же рішенням ЦК Союзу об'єднаних горців був перетворений в Гірський уряд.

У зв'язку з поразкою Німеччини і Туреччини в Першій світовій війні і відходом турецьких військ із Закавказзя і Дагестану, Гірський уряд було реорганізовано, і наприкінці 1918 р. горянський з'їзд в Темір-Хан-Шурі затвердив головою коаліційного кабінету Пшемахо Коцева. Були укладені угоди з загоном терських козаків генерала Колесникова, що перебували в Дагестані, і з представником Добровольчої армії в Баку генералом І. Г. Ерделі. За допомогою Грузії, Азербайджана і Антанти було розпочато формування власних загонів. У січні 1919 р. були створені військово-шаріатські суди. Першою головою був обраний Мустафаєв Абдул-Басір хаджі.

Навесні 1919 року Дагестан зайняли війська генерала Денікіна, після чого Гірський уряд заявив про саморозпуск і знову евакуювався в Тифліс. Горська республіка припинила своє існування.

Північно-Кавказький емірат

Докладніше: Північно-Кавказький емірат

Після заняття Чечні і Дагестану військами ЗСПР в квітні 1919 р. Узун-Хаджі став збирати загони добровольців для надання допомоги у звільненні Чечні. 22 травня 1919 року в зв'язку з заняттям військами ЗСПР Дагестану, була припинена діяльність уряду Горської Республіки. Узун-Хаджі, зібравши своє військо, пішов у гори на кордоні Чечні і Дагестану. Наприкінці травня 1919-го в селі Ботлих він зібрав великий маджліс, де за пропозицією аліма з селища Гагатлі Саїд-Магомеда, Узун-Хаджі був обраний еміром Дагестану і Чечні^[24]^[25].

9 вересня 1919 року, на нараді за участю представників чеченського і дагестанського духовенства було оголошено про створення Північно-Кавказького емірату на чолі з еміром Узун-Хаїр Хаджі-Ханом. У розпорядженні прем'єр-міністра уряду емірату Іналука Дишинського — Арсанукаєва, виданому в вересні 1919 р., було оголошено, що «Північно-Кавказьке емірство є самостійною шаріатською монархією на чолі з еміром Узун-Хаїр-Хаджі-Ханом, але під протекторатом Халіфа мусульманського еміра Його Величності Оттоманського імператора Магомета-Ваххіддіна-VI». У цьому документі Горська Республіка називалася міфічною республікою, яка не має опори в народі.

Наприкінці березня 1920 року більшовики направили вже важко хворому Узун-Хаджі лист, в якому говорилося: «Після переговорів з Вашими представниками нам стало відомо, що вони приймають Радянську владу. Якщо і Ви приймаєте цю владу як імам Чеченістана і Дагестану, то оголосіть про це народам, і тоді між нами встановляться дружні відносини. Зважаючи на це Радянська влада визнає Вас як Імама і духовного лідера глави мусульман Північного Кавказу. Ви теж після цього, як оголосите народам про ваше ставлення до Радянської влади, повинні залишити свої посади і надати свої обов'язки самому народу. Ваші організації повинні бути розпущені. Це право має передаватися Центральному партійному керівництву. Що стосується фінансових справ, то це вирішиться після отримання інструкції від Центру. У всякому разі, Радянська влада не торкатиметься Вашого святого Корану і релігії. Про все це Вам розтлумачать Ваші представники». Узун-Хаджі відмовився прийняти ці умови більшовиків і через кілька днів після отримання листа, 30 березня 1920 р., він помер.

Після Узун-Хаджі титул еміра прийняв житель села Інхо шейх Дервіш Мухаммад, але кілька днів по тому Північно-Кавказький емірат перестав існувати.

Радянські часи

20 січня 1921 р. — декретом ВЦВК утворена Дагестанська АРСР, натхненником чого був Джелал-ед-Дін Коркмасов. Цим же декретом до складу Дагестану включений Хасав'юртівський округ Терської області. Постановою ВЦВК від 16 листопада 1922 року ДАССР передавалися Кізлярський округ і Прикумський повіт Терської області.
У 1920—1922 роки в Дагестані була створена система шаріатських судів: в самому низу були «шаріатські трійки» з двох членів і голови (дібір, мулла) в окремих селищах і містах (дрібні цивільні, спадкові, кримінальні і поземельні позови), вище знаходилися окружні шарсуди (апеляції на рішення «шаріатських трійок», цивільні і спадкові суперечки, справи щодо розподілу майна на суму до однієї тисячі рублів, поземельні тяжби між селищами, вбивства та інші тяжкі злочини), касаційною інстанцією для шарсудов всіх рівнів служив з 1922 року Шаріатський підвідділ при Наркомюсте ДАССР, а контроль за роботою сільських і окружних шарсудов був доручений окружним слідчим комісіям^[26]. Паралельно була створена система радянських народних судів — цивільні і кримінальні позови проти немусульман, а також звинувачення немусульманами мусульман у скоєнні кримінальних злочинів, а також позови між мусульманами в тих випадках, коли хоча б одна зі сторін відмовлялася звертатися до шарсуду, а з 1923 року також справи щодо вбивств і кровної помсти^[27]. 1927 року шаріатські суди в Дагестані були остаточно закриті, а 1928 року статті 203—204 Кримінального кодексу РРФСР прирівнювали відправлення шаріатського правосуддя до кримінальних правопорушень, за які належало ув'язнення в таборі терміном на один рік^[28].

«Республика Дагестан». Реверс пам'ятної монети Банку Росії

1929 року була проведена адміністративна реформа, в результаті якої замість 10 округів було утворено 28 районів.
1937 року на підставі Конституції СРСР була прийнята нова Конституція Дагестанської АРСР.
1944 р. — створення Духовного управління мусульман Північного Кавказу (ДКМПК) на чолі з муфтієм, резиденцією якого стало місто Буйнакськ.
1957 року Кізлярський і Тарумовський райони зі складу Ставропольського краю передані до складу ДАРСР.
Серпень 1987 р. — обрано Голову Президії Верховної Ради Дагестанської АРСР (вища посадова особа Республіки Дагестан) — Магомедалі Магомедович Магомедов.
1990 р. — утворення Духовного управління мусульман Дагестану через розпад Духовного керування мусульман Північного Кавказу
24 квітня 1990 р. — обрано Голову Верховної Ради Дагестанської АРСР (вища посадова особа Республіки Дагестан) — Магомедалі Магомедович Магомедов.

У складі Російської Федерації

Самопроголошені республіки та етнічні конфлікти в Дагестані на початку 1990-х

17 вересня 1991 р. — перейменування в Дагестанську РСР^[29]^[30], а 17 грудня 1991 р. — у Республіку Дагестан.
26 липня 1994 р. — Обрано Голову Державної Ради Республіки Дагестан (вища посадова особа Республіки Дагестан) — Магомедалі Магомедович Магомедов.
1994 р. — ухвалена Конституція Республіки Дагестан.
1996 р. — захоплення заручників бойовиками Салмана Радуєва в Кизлярі. Підрив терористами житлового будинку в Каспійську^[31].
21 травня 1998 р. — у Махачкалі салафіти — прихильники братів Хачилаєвих захопили будинок уряду й Держради республіки
1999 р. — Вахабітське повстання у Західному й Центральному Дагестані, один із духовних надхненників повстання — Шейх Багаутдін Мухаммад. Вторгнення чеченських сепаратистів в Дагестан і їх подальший розгром. Терористичні акти сепаратистів проти цивільного населення, найкровопролитнішим з яких став вибух 5-поверхового будинку в Буйнакську.
2002 р. — вибух військового ансамблю на святкуванні 9 травня в Каспійську^[32]. За період з 2002 року по теперішній час учасниками релігійно-екстремістського підпілля Дагестану здійснені десятки терористичних актів
27 серпня 2003 — вбивство Міністра з національної політики, інформації та зовнішніх зв'язків Дагестану Магомедсаліха Гусаєва^[33].
2005 p. — Посилення партизанської активності салафітських формувань. Замахи й діверсії проти правоохоронних структур і армійських з'єднань. Через рік ситуація нормалізувалася.
2006 р. — Магомедалі Магомедович Магомедов склав повноваження вищої посадової особи Республіки, зважаючи на погіршення здоров'я. За пропозицією М. М. Магомедова першим президентом Республіки В. В. Путін призначає Муху Гімбатовича Алієва.
2009 р. — вбивство Міністра внутрішніх справ Дагестану Адильгерея Магомедтагирова^[34]. Суттєве посилення партизанської активності салафітських формувань
11 лютого 2010 р. — Алієв Муху Гімбатович склав повноваження Президента Республіки Дагестан. За пропозицією Муху Гімбатовича на пост президента Республіки Дагестан Д. А. Медведєв призначає Магомедова Магомедсалама Магомедалієвича.
28 серпня 2010 року було підписано Угоду № 1416-р про делімітацію кордону між Російською Федерацією і Республікою Азербайджан, а також про раціональне використання та охорону водних ресурсів річки Самур, за яким стік річки Самур був розділений між Росією і Азербайджаном 50 на 50. Раніше Азербайджан забирав 90 % стоку Самура^[35]. Крім того, два села Магарамкентського району Дагестана Храх-Уба і Урьян-Уба, що утворилися на територіях, які Дагестан отримав в Азербайджані в тимчасове користування землі для зупинки худоби, що переганялася на зимові пасовища, відійшли до Хачмазького району Азербайджана разом з лезгинами — громадянами Російської Федерації^[36]. У травні 2013 року ще три великі дагестанські ділянки пасовищних угідь в Докузпаринському районі були передані Азербайджанові^[37].

Населення

Докладніше: Населення Дагестану

Демографія

Чисельність населення — 2621,8 тис. осіб (2005). Сільське населення становить 57,3 % (2005), а питома вага міського населення становить 42,7 % (2005). Щільність населення — 52,1 осіб/км² (2005). За даними уряду республіки, поза її межами постійно проживає понад 700 тисяч дагестанців.

Народжуваність — 19,5 на тисячу населення (3 місце в Російській Федерації, після Інгушетії і Чечні), народжуваність за 2010 рік — 18,8 на 1 тис. осіб. Середнє число дітей на одну жінку — 2,13.

Згідно з попередніми офіційними даними перепису населення 2010 року населення Дагестану в порівнянні з 2002 роком зросла на 15,6 % і досягло 2977,4 тис. осіб. Частка міського населення зросла з 42,8 до 45,3 %. Частка чоловіків і жінок залишилася стабільною (частка чоловіків знизилася на 0,1 % і склала 48,1 %)^[38].

Дагестан показав найвищі темпи приросту населення серед регіонів Росії. Завдяки цьому Республіка за 2002—2010 роки обігнала багато великих регіонів (Красноярський край, Волгоградську область, Пермський край тощо). На 2017 рік Дагестан займає 13 місце в Росії за чисельністю населення суб'єктів Російської Федерації^[39].

Національний склад

Докладніше: Народи Дагестану

Дагестан є найбагатонаціональнішою республікою Росії. Державними мовами Республіки Дагестан є російська мова і мови народів Дагестану^[40]. Лише 14 мов Дагестану мають писемність, а решта є безписемними^[41]. Тутешні народи говорять мовами чотирьох основних мовних груп Дагестану.

98 % віруючих — мусульмани.

Народ	Чисельність, 2002, тис.^[42]	Чисельність 2010 року тис. чол.^[43]^[44]
Аварці ▲	758,4 (29,4 %)	850,011
в тому числі Андійці	21,3 %
в тому числі Дідойці	15,2 %
в тому числі Ахвахці	6,4 %
в тому числі Бежтінці	6,2 %
в тому числі Каратінці	6,0 %
Даргинці ▲	425,5 (16,5 %)	589,386
Кумики ▲	365,8 (14,2 %)	496,457
Лезгини ▲	336,7 (13,1 %)	476,228
Лакці ▲	139,7 (5,4 %)	178,630
Азербайджанці ▲	111,7 (4,3 %)	130,9
Табасарани ▲	110,2 (4,3 %)	118,9
Росіяни ▼	120,9 (4,7 %)	104,0
Чеченці ▲	87,9 (3,4 %)	93,7
Ногайці ▲	36,2 (1,4 %)	40,4
Агули ▲	23,3 (0,9 %)	28,1
Рутульці ▲	24,3 (0,9 %)	27,8
Цахури ▲	8,2	9,8
Вірмени ▼	5,7	5,0
Татари ▼	4,7	3,7
Євреї ▲	1,5	1,7
Українці ▼	2,9	1,5
Гірські євреї ▼	1,1
показані народи з чисельністю понад 1000 осіб

До 40-х років XX століття в Дагестані на території Бабаюртівського, Хасав'юртівського і Кізлярського районів проживало близько 6 тис. німців. Найбільшими колоніями їх були — Романівка, Ейгенгейм, Вандерлоо № 1, Леніндорф, Неї-Гоффнунг. Всіх німців після початку німецько-радянської війни вислали в Казахську РСР і Середню Азію.

До числа аварців включені споріднені з ними андо-цезькі народи^[45] і арчинці. Також до числа даргинців включені споріднені з ними кайтагці і кубачинці^[46].

До 20-х років XX сторіччя все Гірське населення Дагестану за винятком кумиків називали лезгинами, кумиків ж іменували дагестанськими татарами. Починаючи з 1920 року загальнодагестанський етнонім гірських народів перейшов кюринцям — жителям Південного Дагестану^[47]^[48]^[49]^[50]^[51].

До 1930-1940-х років мовою міжнаціонального спілкування в північній, рівнинній та передгірській частині Дагестану була тюркська (азербайджанська або кумицька) мова, але з плином часу стався плавний процес переходу до російської. Нині російська мова є рідною для багатьох неросійських жителів Дагестану.

Російське населення Дагестану, ще в середині XX століття становило близько п'ятої частини населення республіки, нині істотно скоротилося і в абсолютному і у відносному вираженні, і проживає в основному в містах Махачкала, Кизляр, Каспійськ, Буйнакськ, Дербент, Хасав'юрт, а також в Кізлярському і Тарумовському районах. При цьому тільки в Кизлярі (історично розвивався як російське місто) росіяни є найбільшою національною групою, хоча вже не становлять в ньому абсолютної більшості.

Чеченське населення проживає переважно в місті Хасав'юрт, Хасав'юртівському і Новолакському районах, в меншій мірі в Казбеківському і Кизилюртівському районах.

Національний склад населення районів та міст за даними перепису 2010 р.^[52]

	населення (2010)	аварці	даргинці	кумики	лезгіни	лакці	азербайджанці	табасарани	росіяни	чеченці	ногайці	агули	рутульці
Дагестанські Огні	27 923		6,6 %		17,9 %		23,2 %	46,2 %	1,1 %			3,1 %
Дербент	119 200		5,6 %		33,7 %		32,3 %	15,8 %	3,7 %			3,2 %
Ізбербаш	55 646	3,5 %	64,9 %	15,1 %	7,8 %	2,5 %			3,7 %
Каспійськ	100 129	14,6 %	20,7 %	9,7 %	21,4 %	14,3 %		5,4 %	9,0 %			1,7 %	1,2 %
Кизилюрт (м/о)	43 421	71,7 %	2,3 %	12,5 %	2,4 %	5,0 %			3,5 %
Кизляр (м/о)	51 707	20,1 %	14,4 %	5,3 %	4,7 %	3,6 %	1,5 %	1,6 %	41,0 %		1,2 %		1,6 %
Махачкала (м/о)	696 885	26,7 %	15,3 %	19,2 %	12,7 %	12,4 %		2,0 %	5,4 %				1,2 %
Хасав'юрт	131 187	30,7 %	4,1 %	28,1 %	1,6 %	3,3 %			2,3 %	28,5 %
Южно-Сухокумськ	10 035	46,1 %	21,1 %	4,8 %	10,4 %	9,2 %			4,2 %
Буйнакськ	62 623	45,8 %	6,3 %	30,8 %		6,8 %			7,0 %
Агульський район	11 204		5,9 %									92,5 %
Акушинський район	53 558		96,0 %			3,2 %
Ахвахський район	22 014	99,4 %
Ахтинський район	32 604				98,5 %
Бабаюртівський район	45 701	20,3 %	6,1 %	48,3 %						6,1 %	16,5 %
Ботліхський район	54 322	95,1 %							3,1 %
Буйнакський район	73 402	23,5 %	13,4 %	61,1 %
Гергебільський район	19 910	99,2 %
Гумбетівський район	22 046	98,6 %
Гунібський район	25 303	96,4 %	2,5 %
Дахадаєвський район	36 709		99,0 %
Дербентський район	99 054		7,9 %		18,8 %		58,0 %	9,9 %				2,2 %
Докузпаринський район	15 357				94,0 %							2,3 %	3,0 %
Казбеківський район	42 752	85,9 %		1,2 %						10,3 %
Кайтазький район	31 368		90,1 %	8,4 %
Карабудахкентський район	73 016		32,3 %	64,9 %
Каякентський район	54 089		42,3 %	52,4 %				1,7 %				1,5 %
Кизилюртівський район	61 876	83,4 %		10,5 %		1,5 %				2,5 %
Кізлярський район	67 287	46,6 %	19,5 %	1,4 %	3,4 %	3,5 %	2,4 %	1,5 %	12,3 %		4,8 %		1,5 %
Кулинський район	11 174					97,4 %
Кумторкалинський район	24 848	18,7 %	8,4 %	67,0 %	1,2 %	1,1 %
Курахський район	15 434				98,4 %
Лакський район	12 161	1,1 %	2,0 %			95,2 %
Левашинський район	70 704	22,4 %	76,5 %
Магарамкентський район	62 195				96,1 %		1,6 %
Новолакський район	28 556	21,9 %				48,5 %				27,7 %
Ногайський район	22 472		8,1 %						1,0 %		87,0 %
Рутульський район	22 926	2,7 %			9,3 %	3,8 %	1,6 %						58,2 %
Сергокалинський район	27 133		98,9 %
Сулейман-Стальський район	58 835				98,6 %
Табасаранський район	52 886						18,4 %	79,1 %
Тарумовський район	31 683	35,8 %	23,5 %	1,5 %	3,9 %	1,7 %			19,6 %		8,5 %
Тляратинський район	22 165	98,4 %
Унцукульський район	29 547	97,5 %
Хасав'юртівський район	141 232	31,4 %	5,4 %	30,7 %	5,3 %					25,8 %
Хівський район	22 753				38,9 %			59,4 %
Хунзахський район	31 691	97,5 %
Цумадинський район	23 345	98,9 %
Цунтинський район	18 282	99,4 %
Чародинський район	11 777	97,3 %				1,5 %
Шамільський район	28 122	98,7 %
Дагестан	2 910 249	29,4 %	17,0 %	14,9 %	13,3 %	5,6 %	4,5 %	4,1 %	3,6 %	3,2 %	1,4 %	1,0 %	1,0 %

Релігійний склад

Див. також: Християнство в Дагестані, Терські менонітські колонії та Махачкалинська єпархія

Велика частина населення Дагестану (більше 90 %) традиційно сповідує іслам. Первісно іслам поширився в Дербенті й рівнинній частині в VII—VIII ст. У гірському Дагестані іслам утвердився VII сторіччя в рутульського Хіні (Хнов). Про це свідчить найраніший пам'ятник мусульманської культури на Кавказі — надгробна плита шейха Мухаммада ібн Асад ібн Мугал, похованого у Хнові 675 року^[53]^[54]. Також в лакском Кумухі Кумухська джума-мечеть VIII століття. Незважаючи на це, іслам став панівною релігією в гірському Дагестані тільки у XIII—XIV ст. Пізніше поширення ісламу в гірському Дагестані можна пояснити міжусобними війнами, що тривали періодом X—XII ст. на Східному Кавказі, навалою монголо-татар XIII ст. і Тамерлана XIV ст. Іслам став релігією всіх горців у XV столітті. У Дагестані іслам представлений двома напрямками: сунізмом (до 99 %) і шиїзмом (близько 1 %).

Близько 5 % населення Дагестану сповідують християнство і юдаїзм. Християнство представлено наступними напрямками: православ'я (росіяни — 3,8 %), вірмено-грігоріанство (вірмени 0,2 %). А юдаїзм сповідують гірські євреї, велика частина яких нині записані татами (1 %).

26 грудня 2012 року рішенням Священного Синоду була утворена Махачкалинська єпархія, виділена зі складу Владикавказької єпархії, з центром в місті Махачкалі і з включенням до її складу парафій та монастирів в Дагестані, Чечні, Інгушетії.

На 1 січня 1996 р. в Дагестані діяло 1670 мечетей, 7 церков, 1 монастир, 4 синагоги, 3 громади адвентистів сьомого дня, 4 громади євангельських християн-баптистів. У Дербенті розташована найдавніша мечеть на території сучасної Росії — Джума мечеть. А в Махачкалі розташована одна з найбільших в Європі Джума-мечеть, в якій одночасно можуть здійснювати намаз до 15 тис. мусульман.

Наразі в республіці діє кілька православних храмів, зокрема Знаменський собор у Хасав'юрті — найбільший православний храм Північного Кавказу, пам'ятник архітектури початку XX століття. Свято-Успенський кафедральний собор — головний і єдиний православний храм Махачкали з 50-х років XX століття. Церква Святого Грігоріса — вірменська каплиця, зведена в пам'ять про події IV століття, в селі Нюгді.

Релігійні організації

Всі релігійні організації	Всього зареєстровано
Російська православна церква	19
Древлеправославна церква	1
Римсько-католицька церква	-
Вірменська апостольська церква	2
Іслам	2495
Юдаїзм	5
Євангельські християни-баптисти	5
Євангельські християни	6
Християни віри євангельської — п'ятидесятники	5
Адвентисти сьомого дня	6
Свідки Єгови	6
Буддизм	-

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007

Махачкала	706,9	Ленінкент	13,2
Хасавюрт	126,0	Бабаюрт	12,9 (2003)
Дербент	127,7	Карабудахкент	12,3 (2003)
Каспійськ	100,5	Беліджі	11,5
Буйнакськ	61,3	Касумкент	11,4 (2003)
Кізляр	48,7	Каякент	11,0 (2003)
Ізбербаш	41,8	Нижнє Казанище	11,0 (2003)
Кизилюрт	33,7	Султан-Янгі-Юрт	10,6 (2003)
Дагестанські Огні	35,8	Ботліх	10,4 (2003)
Ахти	13,2 (2003)	Южно-Сухокумськ	10,4

Адміністративно-територіальний устрій

Докладніше: Адміністративно-територіальний поділ Дагестану

До складу Дагестана входять 42 райони та 10 міських округів^[55]^[56]:

Каспійське море

Махачкала

№	Муніципальний район	Населення	Щільність, осіб/км²	Округ	Адміністративний центр
1	Агульський район	↘10 452^[1]	14	Південний	с. Тпіг
2	Акушинський район	↘53 128^[1]	84	Гірський	с. Акуша
3	Ахвахський район	↗24 151^[1]	73	Гірський	с. Карата
4	Ахтинський район	↘31 492^[1]	29	Південний	с. Ахти
5	Бабаюртівський район	↗48 134^[1]	14	Північний	с. Бабаюрт
6	Бежтинська ділянка	↗7547^[57]	17	Гірський	с. Бежта
7	Ботліхський район	↗57 908^[1]	77,2	Гірський	с. Ботліх
8	Буйнакський район	↗80 131^[1]	40	Центральний	м. Буйнакськ
9	Гергебільський район	↗21 160^[1]	52	Гірський	с. Гергебіль
10	Гумбетівський район	↗22 675^[1]	25	Гірський	с. Мехельта
11	Гунібський район	↗26 701^[1]	42	Гірський	с. Гуніб
12	Дахадаєвський район	↗36 374^[1]	25	Південний	с. Уркарах
13	Дербентський район	↗102 429^[1]	113,4	Південний	м. Дербент
14	Докузпаринський район	↘15 214^[1]	33	Південний	с. Усухчай
15	Казбеківський район	↗47 353^[1]	75	Північний	с. Дилим
16	Кайтазький район	↗32 738^[1]	51	Південний	с. Маджаліс
17	Карабудахкентський район	↗81 860^[1]	50	Центральний	с. Карабудахкент
18	Каякентський район	↗55 633^[1]	87	Центральний	с. Новокаякент
19	Кизилюртівський район	↗70 039^[1]	150	Центральний	м. Кизилюрт
20	Кізлярський район	↗72 659^[1]	21	Північний	м. Кизляр
21	Кулинський район	↘11 031^[1]	16	Гірський	с. Вачі
22	Кумторкалинський район	↗26 665^[1]	18	Центральний	с. Коркмаскала
23	Курахський район	↘14 901^[1]	20	Південний	с. Курах
24	Лакський район	↘11 892^[1]	17	Гірський	с. Кумух
25	Левашинський район	↗75 852^[1]	82	Гірський	с. Леваши
26	Магарамкентський район	↗61 957^[1]	93	Південний	с. Магарамкент
27	Новолакський район	↗33 886^[1]	126	Північний	с. Новолакське
28	Ногайський район	↘19 189^[1]	3	Північний	с. Тереклі-Мектеб
29	Рутульський район	↘21 225^[1]	11	Південний	с. Рутул
30	Сергокалинський район	↘27 863^[1]	54	Центральний	с. Сергокала
31	Сулейман-Стальський район	↘56 656^[1]	83	Південний	с. Касумкент
32	Табасаранський район	↘49 725^[1]	68	Південний	с. Хучні
33	Тарумовський район	↗32 961^[1]	11	Північний	с. Тарумовка
34	Тляратинський район	↗23 565^[1]	15	Гірський	с. Тлярата
35	Унцукульський район	↗30 783^[1]	51	Гірський	с. Унцукуль
36	Хасав'юртівський район	↗153 878^[1]	100	Північний	м. Хасав'юрт
37	Хівський район	↘21 314^[1]	32	Південний	с. Хів
38	Хунзахський район	↗32 096^[1]	56	Гірський	с. Хунзах
39	Цумадинський район	↗25 071^[1]	21	Гірський	с. Агвалі
40	Цунтинський район	↗19 741^[1]	14	Гірський	с. Кідеро
41	Чародинський район	↗12 547^[1]	11	Гірський	с. Цуриб
42	Шамільський район	↗29 145^[1]	29	Гірський	с. Хебда

Загальна площа земель міських округів у гектарах (значення показників за рік)^[58]

Міські округи Республіки Дагестан	2006	2007	2008	Округи
Місто Махачкала	49 801	49 801	46 813	Центральний
Місто Буйнакськ	2095	2095	2095	Центральний
Місто Дагестанські Вогні	927	927	927	Південний
Місто Дербент	7100	7100	6963	Південний
Місто Ізбербаш	2292	2292	2255	Центральний
Місто Каспійськ	3294	3294	3294	Центральний
Місто Кизилюрт	2370	2370	2370	Центральний
Місто Кизляр	3231	3231	3231	Північний
Місто Хасавюрт	3848	3848	3848	Північний
Місто Южно-Сухокумськ	9170	9170	9170	Північний

Економіка

Докладніше: Економіка Дагестану

Основні галузі виробництва: сільське господарство, виноробство, рибальство, народні промисли (у тому числі килимарство), видобуток нафти (розвідкою та розробкою родовищ займається виробниче об'єднання «Дагнефть»), легка й хімічна промисловості, виробництво електроенергії. Валовий регіональний продукт 2009 року становив 265,1 млрд руб. (108,9 % до 2008 року). Зовнішньоторговельний обіг — 319 млн доларів (1997 р.)

Республіканський бюджет (1999 р.):

витрати — 4 044 134 тис. рублів
доходи — 3 608 498 тис. рублів, у тому числі:
- надходження від податків і зборів — 425 485 тис. рублів
- доходи цільових бюджетних фондів — 358 513 тис. рублів
- трансферт і фінансова допомога з федерального бюджету — 2 824 500 тис. рублів

Банківська сфера:

за кількістю регіональних банків Дагестан посідає третє місце в Росії (25 регіональних банків)

Електроенергетика

Високогірні річки регіону мають істотний гідроелектричний потенціал, оцінюваним до 55 млрд кВт·год на рік. На 2010 рік вироблення діючими станціями склало близько 5,1 млрд кВт·год особливо цінною пікової електроенергії на рік:

Чіркейська ГЕС потужністю 1000 МВт
Ірганайська ГЕС — 400 МВт
Міатлинська ГЕС — 220 МВт
Чірюртське ГЕС сумарною потужністю 125 МВт
Гергебільська ГЕС — 17,8 МВт
Гунібська ГЕС — 15 МВт
А також кілька малих ГЕС

Раніше, Гоцатлинської ГЕС (100 МВт, 310 млн кВт · год), що перебуває в будівництві, була введена в експлуатацію ПАТ «РусГидро» 30 вересня 2015 року; існує проект Агвалінської ГЕС (220 МВт, 680 млн кВт·год).

22 грудня 2013 року, в Каспійську ввели до експлуатації першу чергу найбільшої сонячної електростанції в Росії^[59].

Машинобудування

Машинобудівний комплекс — один з основних блоків обробних виробництв республіки. Наразі він представлений у республіці виробництвом устаткування для авіа- і суднобудування, радіоелектронною промисловістю, енергетичним машинобудуванням і електротехнічною промисловістю. Останніми роками в республіці отримало розвиток виробництво автомобільних компонентів.

Галузь нараховує понад 30 діючих підприємств, зокрема 11 підприємств ВПК. Частка оборонної продукції перевищує в галузі половину всіх обсягів виробництва. Відсутність власної сировинної бази і надлишок трудових ресурсів визначили його спеціалізацію на нематеріало ємних виробництвах, переважно з високим рівнем науко- і трудомісткості. За вартістю основних фондів галузь стоїть на першому місці в промисловості, водночас тут є найвищий рівень їх зносу (75-80 %).

Основу галузі складають заводи ВАТ «Завод Дагдизель», «Авиаагрегат», «Концерн КЭМЗ», ПО «Азимут», «Завод им. Гаджиева», «Электросигнал», «Буйнакский агрегатный завод», «Каспийский завод точной механики», «Избербашский радиозавод», «ДагЗЭТО», «Дагдизель»^[60].

Машинобудівні виробництва генерують істотну частку валового внутрішнього продукту республіки, забезпечують зайнятість значної частини працездатного населення, близько 11 тис. осіб^[61].

Промисловість будівельних матеріалів

Основною продукцією промисловості будівельних матеріалів є збірний залізобетон (комбінати «Дагстройиндустрия» і «Махачкалинский ДСК» в Махачкалі; «Дагюгстрой» у Дербенті; «Аист» в Кизилюрті тощо); а також цегла (завод «Силикат» у Махачкалі). Ведеться видобуток вапняку поблизу Дербента і мінеральної будівельної сировини поблизу Ізбербаша^[60].

Крім зареєстрованих підприємств є багато нелегальних міні-заводів. За даними^[62]^[63] на більш ніж 500 підприємствах, що виготовляють цеглу, використовується працю рабів. При цьому в самому Дагестані порушено всього дві кримінальні справи за фактами незаконного утримання працівників.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Як і багато інших регіонів РФ, Дагестан має прямі економічні зв'язки з багатьма країнами світу, в деяких з яких республіка відкрила свої зовнішньоекономічні представництва. 2012 року обсяг товарообігу між Дагестаном і Туреччиною досяг 47,6 млн доларів, що на 60,8 % вище показники 2011 р Експорт склав 22,15 млн доларів, імпорт — 25,5 млн доларів^[64].

За три квартали 2014 року товарообіг між Азербайджаном і Дагестаном склав 136,84 мільйона доларів, при цьому на імпорт азербайджанської продукції припали 122,12 мільйонів доларів, на експорт в Азербайджан — 14,7 мільйонів доларів. А з Іраном досяг 160 мільйонів доларів^[65].

Державний устрій

Голова Державної ради Республіки Дагестан

Докладніше: Глави Дагестану після 1991 року

Магомедалі Магомедов — 13 травня 1991 — 20 лютого 2006.

До 2003 року главою республіки був Голова Державної ради Республіки Дагестан.

Глава республіки

Докладніше: Глава Республіки Дагестан

Керівником республіки є Глава Дагестану (раніше — президент), який призначається Президентом Російської Федерації. Список керівників Дагестану:

Муху Алієв — 20 лютого 2006 року — 20 лютого 2010 року;
Магомедсалам Магомедов — 20 лютого 2010 року — 28 січня 2013 року.

13 жовтня 2004 року голова держради Дагестану даргинець Магомедалі Магомедов прийняв відставку голови уряду Хизрі Шихсаїдова й усього уряду. Прем'єр-міністром став Атай Алієв, який раніше займав посаду голови Рахункової палати Дагестану. Атай Алієв, як і Шихсаїдов, за національностю — кумики.

20 лютого 2006, за поданням Президента РФ Володимира Путіна, першим президентом Республіки Дагестан обраний аварець Муху Алієв, що очолював з 1991 республіканський парламент. На посаді спікера його змінив син Магомедалі Магомедова Магомедсалам Магомедов, чию кандидатуру одноголосно затвердив парламент. Одночасно з обранням Муху Алієва на пост президента республіки була розпущена Держрада.

6 березня 2006 Народні збори Дагестану затвердили на посаді голови уряду республіки Шаміля Зайналова, що раніше представляв у Раді Федерації РФ дагестанський парламент. Його попередник Атай Алієв зайняв його місце. Шаміль Зайналов по національності — кумик, як і Атай Алієв.

8 лютого 2010 — Президент РФ Дмитро Медведєв вніс на розгляд Народних Зборів Дагестану кандидатуру Магомедсалама Магомедова для наділення його повноваженнями Президента республіки.

28 січня 2013 — Президент Росії Володимир Путін прийняв відставку Магомедова і призначив тимчасово виконуючим обов'язки керівника Дагестану Рамазана Гаджимурадович Абдулатіпова.

27 вересня 2017 року — Рамазан Абдулатіпов заявив про намір достроково покинути пост Глави Республіки за власним бажанням.

Повноважне представництво Республіки Дагестан при Президентові РФ

Докладніше: Повноважне Представництво Республіки Дагестан при Президентові Російської Федерації

Повноважне представництво Республіки Дагестан при Президентові Російської Федерації — державний орган Дагестану, який входить в систему виконавчої влади Республіки і здійснює свою діяльність під керівництвом Уряду Республіки Дагестан.

Представники Республіки Дагестан у Держдумі РФ

Республіку Дагестан у Держдумі ФС РФ представляють депутати: Абасов М. М., Аскендеров З. А., Балашов Б. К ., Гаджиєв М. Т., Гаджиєв М. С., Гасанов М. Н., Курбанов Р. Д., Решульський С. Н., Сафаралієв Г. К., Умаханов У. М..

Представники Республіки Дагестан у Раді Федерації РФ

Республіку Дагестан у Ради Федерації РФ представляють: Сулейман Керімов і Ільяс Умаханов.

Законодавча влада

Докладніше: Народні збори Республіки Дагестан

Парламент Дагестану — Народні Збори — законодавчий орган (парламент) Дагестану, що складається з 90 депутатів, що обираються на 5-річний строк.

Головою Народних Зборів Республіки Дагестан є Хизрі Шихсаїдов.

До повноважень Народних Зборів Республіки Дагестан відноситься:

Ухвалення законів Республіки Дагестан;
Внесення поправок до Конституції Республіки Дагестан, за винятком глави першій цієї Конституції;
Встановлення порядку проведення виборів до органів місцевого самоврядування та визначення в межах своїх повноважень порядку діяльності органів місцевого самоврядування;
Встановлення адміністративно-територіального устрою Республіки Дагестан і порядку його зміни;
Затвердження республіканського бюджету і звіту про його виконання;
Затвердження програм соціально-економічного розвитку Республіки Дагестан;
Винесення згоди Главі Республіки Дагестан на призначення Голови Уряду Республіки Дагестан;
Призначення Голови, заступника Голови та суддів Конституційного Суду Республіки Дагестан;
Узгодження кандидатур для призначення на посади голів, заступників голів і суддів Верховного Суду Республіки Дагестан, Арбітражного Суду Республіки Дагестан, районних судів;
Затвердження укладення та розірвання договорів Республіки Дагестан, а також угоди щодо змін кордонів Республіки Дагестан;
Призначення дати виборів депутатів Народних Зборів Республіки Дагестан;
Призначення половини членів Виборчої комісії Республіки Дагестан;
Призначення референдуму Республіки Дагестан у випадках і порядку, що передбачені республіканським конституційним законом;
Встановлення податків і зборів, віднесених федеральним законом до компетенції суб'єктів Російської Федерації, а також порядку їх справляння;
Встановлення порядку утворення та діяльності позабюджетних і валютних фондів Республіки Дагестан, твердження звітів про витрачання коштів цих фондів;
Встановлення порядку управління і розпорядження власністю Республіки Дагестан;
Здійснення інших повноважень, передбачених федеральними законами, Конституцією і законами Республіки Дагестан.

Виконавча влада

Докладніше: Державна Рада Республіки Дагестан

Вищим органом виконавчої влади до лютого 2006 була Державна Рада, що складалася з представників 14 народів Дагестану. Склад уряду затверджувався Державною радою, голова уряду — Народними зборами Дагестану.

За негласним принципом національного паритету, вищі пости в Дагестані (голова Держради, голова парламенту, голова уряду) повинні займати представники різних національностей.

Уряд Республіки Дагестан:

Здійснює в межах своїх повноважень керівництво органами виконавчої влади Республіки Дагестан;
Розробляє і реалізує програми соціально-економічного та національно-культурного розвитку Республіки Дагестан;
Розробляє і виконує республіканський бюджет;
Здійснює заходи щодо забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку Республіки Дагестан, проведення єдиної державної політики в області фінансів, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та охорони довкілля;
Вживає відповідно до законодавства заходів щодо реалізації, забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина, охорони громадського порядку та боротьбі зі злочинністю;
Управляє і розпоряджається власністю Республіки Дагестан, а також федеральної власністю, переданої в управління Республіки Дагестан;
Укладає з федеральними органами виконавчої влади договори про розмежування предметів ведення і повноважень, а також угоди про взаємну передачу здійснення частини своїх повноважень;
Здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами Республіки Дагестан, угодами з федеральними органами виконавчої влади, передбаченими статтею 78 Конституції Російської Федерації.

Конституція

Докладніше: Конституція Республіки Дагестан

Конституція — основний закон Дагестану. Прийнята 2003 року.

Конституційний Суд Республіки Дагестан

Докладніше: Конституційний Суд Республіки Дагестан

Конституційний Суд Республіки Дагестан — судовий орган конституційного контролю, самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства.

Судова влада та прокуратура

У Республіці Дагестан діють Конституційний Суд Республіки Дагестан, Верховний Суд Республіки Дагестан, Арбітражний Суд Республіки Дагестан, районні суди і світові судді.

Символи республіки

Нинішні символи Дагестану — прапор і герб — з'явилися через два роки після утворення республіки — 1994 року. До цього використовувалася символіка Дагестанської АРСР.

Прапор Республіки

Докладніше: Прапор Дагестану

1994 року, згідно з постановою Верховної Ради республіки, був заснований прапор Дагестану. Затверджений він був 26 лютого 1994 року. 2003 року прапор був незначно змінений у новій пропорції. Відповідно до Закону про Державний прапор Республіки Дагестан^[66]:

Стаття 1. Державний прапор Республіки Дагестан є офіційним державним символом Республіки Дагестан.
Державний прапор Республіки Дагестан являє собою прямокутне полотнище з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої — зеленого, середньої — синього і нижньої — червоного кольору. Відношення ширини прапора до його довжини 2:3. Багатобарвний малюнок Державного прапора Республіки Дагестан поміщений у додаток до цього Закону.

Державний герб

Докладніше: Герб Дагестану

Ухвалений парламентом республіки 20 жовтня 1994 року. Відповідно до Закону про Державний герб Республіки Дагестан^[67]:

«Стаття 1. Державний герб Республіки Дагестан є офіційним державним символом Республіки Дагестан. Державний герб Республіки Дагестан являє собою круглий геральдичний щит білого кольору, в центральній частині якого зображено золотого орла. Над ним вміщено зображення золотого сонця у вигляді диска, облямованого спіральним орнаментом. У підстави щита розташовані біло-золотого кольору снігові вершини гір, рівнина, море і в картуші — рукостискання, по обидва боки яких проходить зелена геральдична стрічка з написом білими літерами: „Республіка Дагестан“. У верхній половині щит обрамлений золотою смугою, в нижній — двома орнаментальними кантами: зліва — синім, праворуч — червоним. Малюнки Державного герба Республіки Дагестан у багатобарвному і одноколірному варіантах поміщені в додатках № 1 та № 2 до цього Закону.»

Державний гімн

Державний гімн Республіки Дагестан

Докладніше: Гімн Республіки Дагестан

Гімн Дагестану затверджений на підставі Закону № 28 Республіки Дагестан «Про Державний гімн Республіки Дагестан» 25 лютого 2016 року^[68], і є музичним твором відомого дагестанського композитора Мурада Кажлаєва.

Текст гімну заснований на вірші «Клятва» Расула Гамзатова, в перекладі Миколи Дорізо.

Транспорт

Республіка Дагестан займає вигідне геополітичне становище, має прямий вихід до міжнародних морських шляхів, має важливе транзитне значення для економічних зв'язків Росії з Закавказзям, Середньою Азією, Казахстаном, Туреччиною та Іраном.

Через територію Республіки Дагестан проходять залізничні, автомобільні, повітряні, морські та трубопровідні маршрути федерального і міжнародного значення. У зв'язку з цим важливою складовою виробничої інфраструктури є транспортний комплекс.

Територіальні автомобільні шляхи загального користування Республіки Дагестан є найважливішою складовою частиною інфраструктури, що сприяє економічному зростанню, вирішенню соціальних завдань і забезпечення національної безпеки РФ на південних рубежах.

Наразі протяжність територіальних автомобільних шляхів загального користування Республіки Дагестан становить 8159 км, в тому числі федерального значення — 643 км.

Автомобільні маршрути

Останніми роками в обхід перевальних ділянок ряду найважливіших республіканських шляхів, що важко проїжджаються, побудовані обхідні шляхи, які докорінно змінили схему автотранспортного забезпечення районів Нагорного Дагестану (Урма — Губден, Чалда — Караді і Гімри-Чірката).

2 жовтня 2012 року після реконструкції урочистим відкриттям був введений до експлуатації Гімринський а/д тунель, найдовший автодорожній тунель у Росії. Він з'єднує Буйнакськ і село Гімри Унцукульского району. Тунель довжиною 4303 метри забезпечує найкоротший і незалежний від погодних умов транспортний зв'язок дев'яти районів гірського Дагестану (з населенням 375 тисяч осіб) із залізницею і центром республіки. Пропускна здатність тунелю становить 4 тисячі автомобілів на годину. Він запроектований для пропуску 2-смугового руху автотранспорту в обох напрямках за параметрами автомобільних доріг IV технічної категорії. Ширина проїжджої частини — 7 метрів, висота габариту — 5 метрів.

Тунель освітлений, обладнаний системою автоматичної пожежної сигналізації, системою охоронної сигналізації, гучномовного оповіщення, телефонним зв'язком, телевізійним спостереженням, експлуатаційної вентиляцією, центральним диспетчерським управлінням.

Через Дагестан проходять федеральна автострада М29 Кавказ, автомобільні магістралі Ростов-на-Дону — Баку, Р216 Астрахань — Кизляр — Махачкала, Берестя — Махачкала тощо. Пасажиропотоки на півдні проходять через Дербент, до гір — через Буйнакськ, на північ — через Кизляр, у центральні рівнинні райони — через Хасав'юрт, у центральні передгірні райони — від Ізбербашу. Центральним транзитним пунктом є місто Махачкала, розташоване на стику всіх доріг.

Автошляхи Дагестану
Автомагістраль Аеропорт - Махачкала		Автомагістраль Каспійськ - Махачкала		Шлях Шамількала - Гергебіль		Гірська дорога		Автомагістраль Буйнакск - Махачкала		Шлях Буйнакськ - Гімри

Залізничні маршрути

Територією республіки проходять найважливіші залізничні маршрути федерального значення, що пов'язують Росію з південними країнами ближнього і далекого зарубіжжя: «Махачкала — Москва», «Махачкала — Астрахань», «Махачкала — Санкт-Петербург», «Баку — Київ», «Баку — Москва», «Санкт-Петербург — Баку», «Кизляр — Астрахань». Здійснюється приміські повідомлення «Махачкала — Дербент», «Дербент — Держкордон».

Морський транспортний зв'язок

Докладніше: Махачкалинський міжнародний морський торговельний порт

Махачкалинський морський торговельний порт — основний незамерзаючий російський порт на Каспії, забезпечує морський транспортний зв'язок з Прикаспійськими державами і здійснює переробку транзитних вантажів з країн Західної Європи, Скандинавії, Середньої Азії, Індії, країн сходу.

Порт був заснований 17 листопада 1870 року на західному березі Каспійського моря^[69].

Махачкалинський порт знаходиться на торговому шляху Європа-Кавказ-Азія (TRACECA). Здатний приймати судна протягом усього року. Є суховантажна гавань, що має у своєму складі залізничний поромний і автопаромний термінал.

Повітряні маршрути

Докладніше: Уйташ (аеропорт)

До грудня 2011 року повітряні перельоти в Махачкалинський міжнародний аеропорт «Уйташ» здійснювала авіакомпанія «Авіалінії Дагестану». Після зупинки операційної діяльності авіакомпанії «Авіалінії Дагестану» їх рейси «підхопили» кілька російських і іноземних авіакомпаній.

Сьогодні Махачкала пов'язана з багатьма містами, такі як: Санкт-Петербург, Москва, Сургут, Сочі, Мінеральні Води, Ростов-на-Дону , Самара, Стамбул і Шарджа. Прямі рейси в ці міста з Махачкали здійснюють різні авіакомпанії з Міжнародного аеропорту Махачкала, який є єдиними повітряними брамами Дагестану і що має федеральне значення^[70].

Аеропорт розташований за 4,5 км від міста Каспійська і за 16,2 км від найближчого мікрорайону Махачкали.

Соціальна сфера

Освіта

Докладніше: Список вищих навчальних закладів Дагестану

1. Дагестанський державний університет.

2. Дагестанська державна медична академія

3. Дагестанський державний педагогічний університет

4. Дагестанський державний технічний університет

5. Дагестанський державний інститут народного господарства

6. Дагестанський державний аграрний університет імені М. М. Джамбулатова

7. Дагестанський гуманітарний інститут

Культура

Докладніше: Культура Дагестану

Завдяки етнічної різноманітності Дагестан має унікальні культурні багатства.

Національний фактор відіграє значну роль у наявності національних театрів. За останні кілька років в Республіці Дагестан відбулося відкриття нових будівель Кумицького і Даргинського театрів, окрім того, в Дагестані знаходиться одне з найбільших на Північному Кавказі книгосховищ — Національна бібліотека Республіки Дагестан, обсяг фонду якої становить понад 700 тисяч документів.

Кухня

Докладніше: Дагестанська кухня

Кухня Дагестану представлена багатьма кавказькими кухнями — вірменською, грузинською, азербайджанською, абхазькою, аварською, лезгинською, чеченською та іншими^[71].

Державні театри



Аварський театр	Російський театр	Кумицький театр	Театр ляльок

Пам'ятники архітектури

У Дагестані знаходяться 1200 будівель, визнаних пам'ятками архітектури, при цьому 40 з них відносяться до пам'ятників федерального значення^[72]. Серед них є і пам'ятники всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Дербентський мур — подвійний мур часів Сасанідів, що перекриває Каспійські ворота. Мур протягом 15 століть використовувалася в оборонних цілях персами, арабами і монголами (ільхани, тимуріди). Є єдиним збереженим пам'ятником давньоперського фортифікаційного зодчества і внесений ЮНЕСКО у список Всесвітньої спадщини.
Нарин-Кала — стародавня фортеця площею 4,5 га, яка височить над Дербентом з гори. Всередині збереглися лазні, резервуари для води на випадок облоги і руїни древніх будівель. До їх числа належить хрестово-купольна церква V сторіччя, пізніше перебудована під храм вогнян, і мечеть. Шахський палац дійшов до нашого часу в руїнах. 2003 року визнано ЮНЕСКО Всесвітньою спадщиною.
Джума мечеть — найдавніша мечеть в Росії. Це храм, захоплений арабами-мусульманами і перероблений в мечеть. Храм був створений до появи арабів у Дербенті. Тому ця мечеть має вхід з півдня, а не з півночі, як повинно бути у мечетей. Про це вперше написав Амрі Шихсаїдов в книзі «Дагестанські святині». Перед мечеттю — медресе XV сторіччя. Внесена ЮНЕСКО до списку Всесвітньої спадщини.
Вірменська церква Святого Всеспасителя — пам'ятник архітектури XIX століття. Побудований 1860 року. Після завершення капітального ремонту та реставраційних робіт — в травні 1982 року, в ньому відкрився музей образотворчого мистецтва (філія республіканського музею образотворчого мистецтва). Музей увійшов до складу Державного Музею-заповідника на правах відділу «Килима і декоративно-прикладного мистецтва»^[73]. Внесена ЮНЕСКО до списку Всесвітньої спадщини.
Церква Покрова Пресвятої Марії — православна церква. Побудована 1900 року, відкрита — 1901 року^[74].
Дербентський маяк — побудований 1853 року^[75]. Найпівденніший маяк Росії^[76]^[77]. Маяк включений у список охоронюваних пам'яток Росії і входить до історичного списку ЮНЕСКО^[78].
Фортеця-село Кала-Корейш — село засноване на високій горі арабським плем'ям корейшитів у VII сторіччі. Кала-Корейш була важливим центром поширення ісламу в Дагестані. Справжньою перлиною давнього поселення за правом вважається його мечеть, імовірно побудована в IX—X сторіччях і тим самим є однією з найстаріших мечетей Дагестану^[79]^[80].
Джума-мечеть села Річа — пам'ятник історії і архітектури, побудована в XIII ст. Розташована вона на похилому рельєфі. Це — одна з небагатьох збережених ранніх культових споруд агуле. Саме в цій мечеті 1239 року оборонялися до останнього від монгольських військ захисники села Річа. Була зруйнована монголами і військами Надір-шаха. З тих часів в мечеті зберігся стовп, що крутиться^[81]^[82].
Ахтинська фортеця — російська фортеця в селі Ахти Ахтинського району, побудована 1839 року генералом Є. О. Головіним. Пам'ятник історії та архітектури федерального значення. Найпівденніша фортеця на території Росії^[83].
Хрюгська Джума-мечеть з мінаретом — пам'ятник історії і архітектури республіканського значення. Побудована в XVIII—XIX ст^[84].
Преображенське укріплення — закладена 1859 року генерал-фельдмаршалом О. І. Барятинським. Фортеця перекривала єдину дорогу, що проходила долиною річки Андійське Койсу^[85].

Достопримечательности Дагестана

Фортеця Нарин-кала в Дербент	Фортеця-село Кала-Корейш	Аул Старий Кахіб


Вірменська церква Святого Всеспасителя	Дербентська Джума-мечеть	Старий аул Корода

Природоохоронні зони

Заповідники

Дагестанський — державний природний заповідник у Республіці Дагестан, був створений 9 січня 1987 року, розташовується на двох різнорідних ділянках в межах Тарумовского і Буйнакського районів. Площа 19 061 га. Ділянки заповідника знаходяться в межах рівнинного Дагестану.

На прилеглих до заповідних ділянках землях і водному просторі створені охоронні зони загальною площею 21065 га, в тому числі, в Кизлярській затоці — 19890 га, і на Сарикумі — 1175 га.

Заказники

Заказник «Тляратинський» — державний природний заказник федерального значення, розташований в Тляратинському районі, у верхів'ях річки Аварське Койсу (басейн р. Джурмут) і охоплює північні схили Головного Кавказького хребта і південно-західні відроги хребта Нукатль. Організований Наказом Головного управління мисливського господарства і заповідників при Раді Міністрів Дагестанської АРСР від 16 грудня 1986 р. № 491 відповідно до розпорядження Ради Міністрів Дагестанської АРСР від 23 вересня 1986 року № 441-р з метою збереження, відновлення та відтворення цінних у господарському відношенні мисливських тварин і середовища їх проживання у високогір'ї Великого Кавказу.

Переданий у відання заповідника Наказом Міністерства природних ресурсів і екології Російської Федерації від 3 листопада 2009 р. № 360^[86].

Заказник «Самурський» — державний природний заказник федерального значення, розташований на території Магарамкентського (9,3 тис. га) і Дербентського (1,9 тис. га) районів. «Самурський» організований Наказом Головного управління мисливського господарства і заповідників при Раді Міністрів РРФСР від 28 травня 1982 р. № 162 без обмеження терміну дії.

Переданий у відання заповідника Наказом Міністерства природних ресурсів і екології Російської Федерації від 3 листопада 2009 р. № 362. Заказник має профіль біологічного (зоологічного) і призначений для збереження і відновлення цінних у господарському відношенні, а також рідкісних об'єктів тваринного світу, що перебувають під загрозою зникнення, і середовища їх проживання.

Площа Заказника 11,2 тис. га. На території заказника розташовано 7 населених пунктів сільського типу, 3 прикордонні застави, Приморський риборозплідний завод, землі кількох сільгосппідприємств і орендарів^[87].

'Заказник «Аграханський»' — державний природний заказник федерального значення, розташований на території Аграханської затоки. Заснований 1983 року. Всього в заказнику налічується 200 видів птахів. На території 39.000 гектарів, живуть пелікани і рожеві фламінго, лелеки і чаплі та багато інших^[88].

Пам'ятки

Меморіальний комплекс Азіза Алієва — відкритий 11 травня 2016 року меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча Азіза Алієва в Махачкалі^[89].
Меморіальний комплекс «Скорботна мати» — відкритий 8 травня, напередодні Дня Перемоги в Дербенті меморіал, основний елемент якого — фігура жінки з молитовно простягнутими руками — був відлитий з бронзи в Санкт-Петербурзі.
Землянка Петра I в Дербенті — пам'ятник геополітичного значення, нагадує про добровільне приєднання перського міста-фортеці до Російської імперії майже 300 років тому^[90].

Спорт

Сьогодні Дагестан є одним з лідерів серед регіонів Росії зі спортивних досягнень^[91]. Протягом 50 років Дагестан є кузнею кадрів всесвітньо відомих борців. Дуже популярний в Дагестані футбол. Махачкалінський футбольний клуб «Анжи» виступає в російській Прем'єр-Лізі. Так само у ПФЛ (третя за силою футбольна ліга Росії) виступає ще один футбольний клуб з Махачкали — «Легіон-Динамо». У Каспійську розташований найбільший у Дагестані стадіон Анжи Арена місткістю в 30 тисяч глядачів. На Анжи Арені проводить свої матчі футбольний клуб Анжи.

Фотогалерея

село Калінінаул
Чоловіча лазня в с. Гімри
Мечеть Альбурікент у Махачкалі
Мечеть імені Саїда Ацаєва в Каспійську
Старий аул Корода
Аул Кураг

Див. також

2297 Дагестан — астероїд, названий на честь країни.
Історія лакців
Хронологія Кавказької війни
Список пам'яток культурної спадщини республіки Дагестан у Вікімандрах
Нагороди Дагестану

Примітки

Коментарі

↑ Згідно з конституцією, державними мовами республіки є російська і всі мови народів Дагестану. Однак, тільки 14 мов мають свою писемність і функціонують як державні.

Використані джерела

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак ^ал ^ам ^ан ^ап ^ар ^ас ^ат ^ау ^аф (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
↑ (рос.) Юнус Дешерійовіч Дешерієв. Порівняльно-історична граматика нахських мов і проблеми походження і історичного розвитку гірських кавказьких народів. — Чечено-Інгушське книжкове вид-во, 1963. — С. 554.
Оригінальний текст (рос.)

Н.Я. Марр предполагал, что слово «Албания» обозначает «страна гор»
↑ (рос.) Походження Хунз. [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь / Відп. ред. P. A. Агєєва. — Москва : Русские словари, 1998. — С. 130. — ISBN 5-89216-029-7.
↑ В. В. Бартольд. Сочинения. — Наука, 1965. — Т. 3. — С. 408.
↑ (рос.) Республіка Дагестан [Архівовано 28 квітня 2007 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в (рос.) Клімат | Туризм в Дагестані [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ Берг Л.С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. — М.—Л., 1948. — Т. 1. — С. 254. Архівовано з джерела 8 вересня 2013
↑ (рос.) Диссертация: Приемы увеличения мощности панотнозо слоя каменистый почв речных долин Приморской низменности Дагестана [Архівовано 8 січня 2010 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) БОЛЬШАЯ СТРАНА :: РЕСПУБЛИКА ДАГЕСТАН [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Дерев'янко А. П., Анойкін А. А., Казанський А. Ю., Матасова Г. Г. Нові дані з обґрунтування віку ранньопалеолітичного комплексу артефактів місцезнаходження Рубас-1 (Приморський Дагестан) // Звістки Алтайського державного університету. Випуск № 3 (87) / том 2 / 2015. [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Ожерел'єв Д. В. Культурно-хронологічне визначення кам'яних знахідок з шару 129 багатошарової ранньопалеолітичної стоянки Мухкай II. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] Короткі повідомлення Інституту археології. Вип. 241 (2015)
↑ (рос.) Чєпалига А. Л., Амірханов Х. А., Садчікова Т. А., Трубіхін В. М., Пірогов А. Н. Геоархеологія олдувайских стоянок гірського Дагестану. Бюлетень Комісії з вивчення четвертинного періоду. № 72. Москва. ГЕОС. 2013. — С. 73-94.
↑ (рос.) По Дагестану два мільйони років тому бродили гомо еректус [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] (интервью Хізрі Амірханова)
↑ (рос.) Ільська стоянка на Кубані [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Іслам на Північному Кавказі [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ (ст.-слов.) А.А. Цагарелі. Сношенія Россіи съ Кавказомъ въ XVI—XVIII столѣтіяхъ. — Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1891.
↑ ^а ^б (рос.) Бєлокуров Сергій Олексійович Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.
↑ ^а ^б Магомедов Р.М. Історія Дагестану з найдавніших часів до кінця XIX ст. — 1968.
↑ (рос.) Бєлокуров Сергій Олексійович Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.
↑ ^а ^б (азерб.) Бакіханов А. К. Період Четвертий. Від вступу на престол Сефевидів до смерті Надір-шаха (906/1501 – 1160/1747 рр.) // Гюлистан-и Ирам = Ҝүлүстани-Ирəм. — Баку : Элм, 1991 (репрінт 1841 р.). — С. 109—110. — ISBN 3-8066-0236-2. Архівовано з джерела 9 грудня 2012
↑ (рос.) Потто В. О. Глава 1. Кавказ до Петра // Кавказька війна в окремих нарисах, епізодах, легендах і біографіях // в 5 томах = Кавказская война въ отдѣльныхъ очеркахъ, эпизодахъ, легендахъ и біографияхъ. — 2-е вид. — СПб. : Тип. Є. Євдокимова, 1887. — Т. 1. Від найдавніших часів до Єрмолова / Вип. 3. — С. 10—14.
↑ (рос.) Газават.ру :: История — Гражданская война — ДЕНЬГИ ЭМИРАТА УЗУН-ХАДЖИ [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Нахібашев Махач Закар'яєв. Узун-Хаджі Салтинський — суспільно-політичний і релігійний діяч Дагестану і Чечні [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу» [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]. Науково-довідковий посібник під редакцією академіка В. А. Тишкова. Москва — П'ятигорськ — Ставрополь. 2013. С. 54 — 55
↑ (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу» [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]. 2013. С. 56
↑ (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу» [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]. 2013. С. 58
↑ (рос.) ПОСТАНОВА від 13 травня 1991 року ПРО ДЕРЖАВНИЙ СТАТУС ДАГЕСТАНСЬКОЇ АРСР [Архівовано 9 липня 2012 у Archive.is]
↑ (рос.) Закон РРФСР від 24 травня 1991 року «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) РРФСР» [Архівовано 23 січня 2018 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) У Каспійську пом'янули жертв теракту 1996 року [Архівовано 20 січня 2009 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Республіка Дагестан. Теракт в Каспійську [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Вести. Ru: Вбивство в Махачкалі: міністр міг стати жертвою екстремістів [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Глава дагестанського МВС убитий в Махачкалі [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Медведєв підписав договір про кордон з Азербайджаном [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) МЗС РФ: Кордон між Росією і Азербайджаном визначено як по дну Каспійського моря, так і по суші [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Росія знову передала Азербайджану частину своєї території [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Повідомлення Росстату про попередні підсумки ВПН-2010 [Архівовано 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2017 року і в середньому за 2016 рік. 10 березня 2017. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 12 березня 2017.
↑ (рос.) Глава 1, Стаття 11 // Конституція Республіки Дагестан (2003 рік) [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Оф. сайт ДДПУ. Мови мого Дагестану [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
↑ Всеросійський перепис населення 2002 року. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 28 вересня 2017.
↑ Інформаційні матеріали про остаточні підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 28 вересня 2017.
↑ Всеросійський перепис населення 2010 року. Офіційні підсумки з розширеними переліками за національним складом населення і за регіонами. [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.]: див. [Архівовано 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Samizdat materials. — Ohio State University, Center for Slavic and East European Studies, 2010. — С. 114.
↑ (рос.) Г. А. Сергєєва (к.і.н.), Інститут етнології та антропології ім. М. М. Миклухо-Маклая. Narody Dagestana. «Наука», 2002. С.- 587 [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Т. А. Тітова. Лезгинська родина на межі XIX-XX сторіч = Лезгинская семья на рубеже XIX—XX веков. — Казанський державний університет. — Казань : Новое знание, 1999. — С. 4.
↑ (рос.) Аліага Мамедлі. Сучасні етнокультурні процеси в Азербайджані: основні тенденції та перспективи = Современные этнокультурные процессы в Азербайджане: основные тенденции и перспективы. — Баку : Хазар, 2008. — С. 180.
↑ (рос.) Ш. М. Хапізов. Про те, як пантюркісти проводили перепис 1926 р. [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Московський комсомолець у Дагестані. — Махачкала, 2015.
↑ (рос.) В. А. Ніконов, Г. Г. Стратанович. Етнографія імен [Архівовано 11 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Москва: Наука, 1971. — С. 15.
↑ (рос.) В. В. Бартольд. Праці з історичної географії / О. Г. Большаков, А. М. Беленицький. Східна література РАН. М., 2002. С. 410. — 711 с.
Все эти народности объединяются сейчас под названием лезгины…
↑ Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Республики Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
↑ (рос.) Вучетич Н. «Четыре месяца в Дагестане». «Кавказ», № 72. Тіфліс, 1864.
↑ (рос.) Іхілов М. М. Материалы по этнографии рутулов и цахур // Краткие сообщения Института этнографии АН СССР. — Москва, 1960. — Вип. XXXIII. — С. 26.
↑ (рос.) Закон Республіки Дагестан від 13.01.2005 № 6 про статус і кордони муніципальних утворень Республіки Дагестан [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Адміністрації міст і районів [Архівовано 4 квітня 2007 у Wayback Machine.]
↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
↑ База данных показателей муниципальных образований: Республика Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
↑ (рос.) У Каспійську врочисто відкрили найбільшу сонячну електростанцію в Росії [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б (рос.) Ю.С. Осіпов (голова редакційної ради). Велика Російська енциклопедія / Від. ред. С.Л. Кравець. — Москва : Наукове видавництво «Большая Российская энциклопедия», 2007. — Т. 8 Григор'єв-Динаміка. — С. 231. — 65000 прим. — ISBN 978-5-85270-338-5.
↑ Міністерство промисловості і енергетики Республіки Дагестан
↑ (рос.) Мирослава Крилова (19.02.2014). Свобода, рівність, братерство. Журнал РБК, № 3/2014. Москва: ТОВ "БизнесПресс", засновник "РБК Медиа". с. 22—27. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |website= та |work= (довідка)
↑ (рос.) Антон Фролов (20.02.2014, в 18:42). Випив, туман, оговтався - Дагестан. www.pravda.ru. Москва: Засіб масової інформації «Правда.Ру». Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 5 грудня 2015.
↑ (рос.) Торговельно-економічне співробітництво зі суб'єктами Російської Федерації [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Дагестан посилить торгово-економічні зв'язки з Азербайджаном [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.]^{[недоступне посилання з 02.09.2017]}
↑ Вексиллография.ру. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.
↑ (рос.) Геральдика.ру [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) У Народних зборах РД затверджено Державний гімн Дагестану [Архівовано 3 грудня 2016 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Махачкалинський морський торговельний порт дивиться в майбутнє з оптимізмом і тримає курс на розвиток [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Розпорядження Уряду Російської Федерації від 20 квітня 2016 року № 726-р «Про затвердження переліку аеропортів федерального значення»[1] [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Абуєва Ж. Н. Дагестанська кухня. — Махачкала : Епоха. — 227 с. — ISBN 978-5-98390-108-7.
↑ (рос.) Сайт міста Дербент [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) [[https://web.archive.org/web/20160624094145/http://www.derbent.ru/static/city_museum.html#24 Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] Город — Музей | Дербент — Town [Офіційний сайт міста Дербент]]
↑ (рос.) Як живеться православним у Дагестані?. ДТРК «Ставропілля». 5 вересня 2011. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2011.
↑ (рос.) Гусейнов Г.-Б. Я. Коротка енциклопедія міста Дербента. — Махачкала : Юпитер, 2005. — С. 431-433. — ISBN 100002378610.
↑ (рос.) Дербентський маяк потребує капітальної реставрації [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Маяк [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Маяк «Дербентський» [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Фортеця-село Кала-Корейш у Дагестані [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Кала-Корейш [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Джума-мечеть з мінаретом. XIII ст., XIX ст. Республіка Дагестан, Агульський район, с. Річа [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Агульський район. Мечеть у селищі Річа [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Ахтинська фортеця у Дагестані [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Джума-мечеть з мінаретом [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.]
↑ Б. Гаджієв. Царські і шамілевські фортеці у Дагестані. Махачкала. 2006
↑ (рос.) Заказник «Тляратинський» [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.]
↑ (рос.) Заказник «Самурський» [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.]
↑ Аграханський заказник. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.
↑ (рос.) Меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча Азіза Алієва відкрили в Махачкалі [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ Землянка Петра I в Дербенті — пам'ятка геополітичного значення. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.
↑ Уряд РД — Спорт. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 3 жовтня 2017.

Література

Ахмедханов К. Е. Путешествие по Дагестану: Практическое руководство. — М. : Физкультура и спорт, 1988. — 272 с. — («По родным просторам»)
(рос.) История Дагестана с древнейших времен до наших дней. В двух томах. Ред. А. И. Османов. М., Наука, 2004.
(рос.) Кріштопа О. О. «Дагестан в ХІІІ — начале XV вв. Очерк политической истории.» М., Мамонт; Таус, 2007.
(рос.) Карпов, Ю. Ю. Взгляд на горцев. Взгляд с гор. Мировоззренческие аспекты культуры и социальный опыт горцев Дагестана. СПб., Петербургское востоковедение, 2007.
(рос.) «Дагестан и мусульманский Восток. Сборник статей в честь профессора Амри Рзаевича Шихсаидова.» Упоряд. і відп. ред. А. К. Алікберов, В. О. Бобровніков. Махачкала, Видавничий дім Марджани, 2010
(рос.) Муртазалієв Р. А. Конспект флори Дагестану. — Махачкала, 2009. — Т. 1 (Lycopodiaceae--Urticaceae).
(рос.) Набиева У. Н. Культурная география Дагестана. — М. : Институт Наследия, 2002. — 210 с.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Дагестанські прислів'я

Даґестан // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Дагестан у сестринських Вікіпроєктах
	Цитати у Вікіцитатах^?
	Новини у Вікіновинах^?
	Дагестан у Вікімандрах^?
	Дагестан у Вікісховищі^?

Республіка Дагестан — Офіційний сайт [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Сайт уряду Республіки Дагестан [Архівовано 12 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Лезгинський інтернет-портал (рос.)
Dag.dax.ru — систематизований каталог анотованих посилань дагестанського інтернету, довідкова служба по дагестанських інформаційних ресурсах (рос.)
Ресурс по дагестанській культурі, дагестанська музика і відео (рос.)
Сайт про Дагестан [Архівовано 10 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
Ресурс про Табасаран (рос.)
Іван Янов Класова війна в Дагестані: рік потому після трагедії [Архівовано 16 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
Портал ЗМІ мовами народів Дагестану [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

	Калмикія
Ставропольський край Чечня		Каспійське море
Грузія	Азербайджан

[2] Згідно з конституцією, державними мовами республіки є російська і всі мови народів Дагестану. Однак, тільки 14 мов мають свою писемність і функціонують як державні.

[2017AA-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак ^ал ^ам ^ан ^ап ^ар ^ас ^ат ^ау ^аф (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

[SD-Albania-3] (рос.) Юнус Дешерійовіч Дешерієв. Порівняльно-історична граматика нахських мов і проблеми походження і історичного розвитку гірських кавказьких народів. — Чечено-Інгушське книжкове вид-во, 1963. — С. 554.
Оригінальний текст (рос.)

Н.Я. Марр предполагал, что слово «Албания» обозначает «страна гор»

[4] (рос.) Походження Хунз. [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[Поспелов-5] а ^б Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь / Відп. ред. P. A. Агєєва. — Москва : Русские словари, 1998. — С. 130. — ISBN 5-89216-029-7.

[6] В. В. Бартольд. Сочинения. — Наука, 1965. — Т. 3. — С. 408.

[7] (рос.) Республіка Дагестан [Архівовано 28 квітня 2007 у Wayback Machine.]

[AllDagestan-8] а ^б ^в (рос.) Клімат | Туризм в Дагестані [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[Berg-9] Берг Л.С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. — М.—Л., 1948. — Т. 1. — С. 254. Архівовано з джерела 8 вересня 2013

[10] (рос.) Диссертация: Приемы увеличения мощности панотнозо слоя каменистый почв речных долин Приморской низменности Дагестана [Архівовано 8 січня 2010 у Wayback Machine.]

[11] (рос.) БОЛЬШАЯ СТРАНА :: РЕСПУБЛИКА ДАГЕСТАН [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[12] (рос.) Дерев'янко А. П., Анойкін А. А., Казанський А. Ю., Матасова Г. Г. Нові дані з обґрунтування віку ранньопалеолітичного комплексу артефактів місцезнаходження Рубас-1 (Приморський Дагестан) // Звістки Алтайського державного університету. Випуск № 3 (87) / том 2 / 2015. [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.]

[13] (рос.) Ожерел'єв Д. В. Культурно-хронологічне визначення кам'яних знахідок з шару 129 багатошарової ранньопалеолітичної стоянки Мухкай II. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] Короткі повідомлення Інституту археології. Вип. 241 (2015)

[14] (рос.) Чєпалига А. Л., Амірханов Х. А., Садчікова Т. А., Трубіхін В. М., Пірогов А. Н. Геоархеологія олдувайских стоянок гірського Дагестану. Бюлетень Комісії з вивчення четвертинного періоду. № 72. Москва. ГЕОС. 2013. — С. 73-94.

[15] (рос.) По Дагестану два мільйони років тому бродили гомо еректус [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] (интервью Хізрі Амірханова)

[16] (рос.) Ільська стоянка на Кубані [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[17] (рос.) Іслам на Північному Кавказі [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[18] Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[19] (ст.-слов.) А.А. Цагарелі. Сношенія Россіи съ Кавказомъ въ XVI—XVIII столѣтіяхъ. — Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1891.

[:0-20] а ^б (рос.) Бєлокуров Сергій Олексійович Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.

[:1-21] а ^б Магомедов Р.М. Історія Дагестану з найдавніших часів до кінця XIX ст. — 1968.

[22] (рос.) Бєлокуров Сергій Олексійович Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.

[Бакиханов-23] а ^б (азерб.) Бакіханов А. К. Період Четвертий. Від вступу на престол Сефевидів до смерті Надір-шаха (906/1501 – 1160/1747 рр.) // Гюлистан-и Ирам = Ҝүлүстани-Ирəм. — Баку : Элм, 1991 (репрінт 1841 р.). — С. 109—110. — ISBN 3-8066-0236-2. Архівовано з джерела 9 грудня 2012

[Потто-24] (рос.) Потто В. О. Глава 1. Кавказ до Петра // Кавказька війна в окремих нарисах, епізодах, легендах і біографіях // в 5 томах = Кавказская война въ отдѣльныхъ очеркахъ, эпизодахъ, легендахъ и біографияхъ. — 2-е вид. — СПб. : Тип. Є. Євдокимова, 1887. — Т. 1. Від найдавніших часів до Єрмолова / Вип. 3. — С. 10—14.

[25] (рос.) Газават.ру :: История — Гражданская война — ДЕНЬГИ ЭМИРАТА УЗУН-ХАДЖИ [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[26] (рос.) Нахібашев Махач Закар'яєв. Узун-Хаджі Салтинський — суспільно-політичний і релігійний діяч Дагестану і Чечні [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[27] (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу» [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]. Науково-довідковий посібник під редакцією академіка В. А. Тишкова. Москва — П'ятигорськ — Ставрополь. 2013. С. 54 — 55

[28] (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу» [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]. 2013. С. 56

[29] (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу» [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]. 2013. С. 58

[30] (рос.) ПОСТАНОВА від 13 травня 1991 року ПРО ДЕРЖАВНИЙ СТАТУС ДАГЕСТАНСЬКОЇ АРСР [Архівовано 9 липня 2012 у Archive.is]

[31] (рос.) Закон РРФСР від 24 травня 1991 року «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) РРФСР» [Архівовано 23 січня 2018 у Wayback Machine.]

[terror.strana.ru-32] (рос.) У Каспійську пом'янули жертв теракту 1996 року [Архівовано 20 січня 2009 у Wayback Machine.]

[33] (рос.) Республіка Дагестан. Теракт в Каспійську [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.]

[34] (рос.) Вести. Ru: Вбивство в Махачкалі: міністр міг стати жертвою екстремістів [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[35] (рос.) Глава дагестанського МВС убитий в Махачкалі [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[36] (рос.) Медведєв підписав договір про кордон з Азербайджаном [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]

[Мид_РФ-37] (рос.) МЗС РФ: Кордон між Росією і Азербайджаном визначено як по дну Каспійського моря, так і по суші [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]

[38] (рос.) Росія знову передала Азербайджану частину своєї території [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[39] (рос.) Повідомлення Росстату про попередні підсумки ВПН-2010 [Архівовано 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.]

[40] (рос.) Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2017 року і в середньому за 2016 рік. 10 березня 2017. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 12 березня 2017.

[41] (рос.) Глава 1, Стаття 11 // Конституція Республіки Дагестан (2003 рік) [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.]

[42] (рос.) Оф. сайт ДДПУ. Мови мого Дагестану [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]

[43] Всеросійський перепис населення 2002 року. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 28 вересня 2017.

[44] Інформаційні матеріали про остаточні підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 28 вересня 2017.

[ЭтноЯз.2010-45] Всеросійський перепис населення 2010 року. Офіційні підсумки з розширеними переліками за національним складом населення і за регіонами. [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.]: див. [Архівовано 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.]

[46] (рос.) Samizdat materials. — Ohio State University, Center for Slavic and East European Studies, 2010. — С. 114.

[47] (рос.) Г. А. Сергєєва (к.і.н.), Інститут етнології та антропології ім. М. М. Миклухо-Маклая. Narody Dagestana. «Наука», 2002. С.- 587 [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.]

[48] (рос.) Т. А. Тітова. Лезгинська родина на межі XIX-XX сторіч = Лезгинская семья на рубеже XIX—XX веков. — Казанський державний університет. — Казань : Новое знание, 1999. — С. 4.

[49] (рос.) Аліага Мамедлі. Сучасні етнокультурні процеси в Азербайджані: основні тенденції та перспективи = Современные этнокультурные процессы в Азербайджане: основные тенденции и перспективы. — Баку : Хазар, 2008. — С. 180.

[50] (рос.) Ш. М. Хапізов. Про те, як пантюркісти проводили перепис 1926 р. [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Московський комсомолець у Дагестані. — Махачкала, 2015.

[51] (рос.) В. А. Ніконов, Г. Г. Стратанович. Етнографія імен [Архівовано 11 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Москва: Наука, 1971. — С. 15.

[52] (рос.) В. В. Бартольд. Праці з історичної географії / О. Г. Большаков, А. М. Беленицький. Східна література РАН. М., 2002. С. 410. — 711 с.
Все эти народности объединяются сейчас под названием лезгины…

[rus-da-census-53] Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Республики Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

[vuchetich1-54] (рос.) Вучетич Н. «Четыре месяца в Дагестане». «Кавказ», № 72. Тіфліс, 1864.

[55] (рос.) Іхілов М. М. Материалы по этнографии рутулов и цахур // Краткие сообщения Института этнографии АН СССР. — Москва, 1960. — Вип. XXXIII. — С. 26.

[56] (рос.) Закон Республіки Дагестан від 13.01.2005 № 6 про статус і кордони муніципальних утворень Республіки Дагестан [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.]

[57] (рос.) Адміністрації міст і районів [Архівовано 4 квітня 2007 у Wayback Machine.]

[2015DS-58] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.

[rus-da-municipal-59] База данных показателей муниципальных образований: Республика Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

[60] (рос.) У Каспійську врочисто відкрили найбільшу сонячну електростанцію в Росії [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.]

[БРЭ-08-2007-61] а ^б (рос.) Ю.С. Осіпов (голова редакційної ради). Велика Російська енциклопедія / Від. ред. С.Л. Кравець. — Москва : Наукове видавництво «Большая Российская энциклопедия», 2007. — Т. 8 Григор'єв-Динаміка. — С. 231. — 65000 прим. — ISBN 978-5-85270-338-5.

[62] Міністерство промисловості і енергетики Республіки Дагестан

[Крылова-2014-63] (рос.) Мирослава Крилова (19.02.2014). Свобода, рівність, братерство. Журнал РБК, № 3/2014. Москва: ТОВ "БизнесПресс", засновник "РБК Медиа". с. 22—27. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |website= та |work= (довідка)

[Фролов-2014-64] (рос.) Антон Фролов (20.02.2014, в 18:42). Випив, туман, оговтався - Дагестан. www.pravda.ru. Москва: Засіб масової інформації «Правда.Ру». Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 5 грудня 2015.

[65] (рос.) Торговельно-економічне співробітництво зі суб'єктами Російської Федерації [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[66] (рос.) Дагестан посилить торгово-економічні зв'язки з Азербайджаном [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.]^{[недоступне посилання з 02.09.2017]}

[67] Вексиллография.ру. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.

[68] (рос.) Геральдика.ру [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]

[69] (рос.) У Народних зборах РД затверджено Державний гімн Дагестану [Архівовано 3 грудня 2016 у Wayback Machine.]

[70] (рос.) Махачкалинський морський торговельний порт дивиться в майбутнє з оптимізмом і тримає курс на розвиток [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[71] (рос.) Розпорядження Уряду Російської Федерації від 20 квітня 2016 року № 726-р «Про затвердження переліку аеропортів федерального значення»[1] [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.]

[72] (рос.) Абуєва Ж. Н. Дагестанська кухня. — Махачкала : Епоха. — 227 с. — ISBN 978-5-98390-108-7.

[73] (рос.) Сайт міста Дербент [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]

[74] (рос.) [[https://web.archive.org/web/20160624094145/http://www.derbent.ru/static/city_museum.html#24 Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] Город — Музей | Дербент — Town [Офіційний сайт міста Дербент]]

[75] (рос.) Як живеться православним у Дагестані?. ДТРК «Ставропілля». 5 вересня 2011. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2011.

[76] (рос.) Гусейнов Г.-Б. Я. Коротка енциклопедія міста Дербента. — Махачкала : Юпитер, 2005. — С. 431-433. — ISBN 100002378610.

[77] (рос.) Дербентський маяк потребує капітальної реставрації [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[78] (рос.) Маяк [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.]

[79] (рос.) Маяк «Дербентський» [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]

[80] (рос.) Фортеця-село Кала-Корейш у Дагестані [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[81] (рос.) Кала-Корейш [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[82] (рос.) Джума-мечеть з мінаретом. XIII ст., XIX ст. Республіка Дагестан, Агульський район, с. Річа [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.]

[83] (рос.) Агульський район. Мечеть у селищі Річа [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[84] (рос.) Ахтинська фортеця у Дагестані [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[85] (рос.) Джума-мечеть з мінаретом [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.]

[86] Б. Гаджієв. Царські і шамілевські фортеці у Дагестані. Махачкала. 2006

[87] (рос.) Заказник «Тляратинський» [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.]

[88] (рос.) Заказник «Самурський» [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.]

[89] Аграханський заказник. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.

[90] (рос.) Меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча Азіза Алієва відкрили в Махачкалі [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[91] Землянка Петра I в Дербенті — пам'ятка геополітичного значення. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.

[92] Уряд РД — Спорт. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 3 жовтня 2017.

[1]

[ком. 1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

[72]

[73]

[74]

[75]

[76]

[77]

[78]

[79]

[80]

[81]

[82]

[83]

[84]

[85]

[86]

[87]

[88]

[89]

[90]

[91]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{Суб'єкт РФ
-|UkNm=Республіка Дагестан
+| UkNm = Республіка Дагестан
-|RuNm=Республика Дагестан
+| RuNm = Республика Дагестан
-|OfNm1={{lang-av|Дагъистан Жумгьурият}}<br/>{{lang-agx|Дагъустан Республика}}<br/>{{lang-az|Dağıstan Respublikası}}<br/>{{lang-dar|Дагъистан Республика}}<br/>{{lang-kum|Дагъыстан Жумгьурият}}<br/>{{lang-lbe|Дагъустаннал Республика}}<br/>{{lang-lez|Республика Дагъустан}}<br/>{{lang-rut|Дагъустан Республика}}<br/>{{lang-tab|Дагъустан Республика}}<br/>{{lang-ttt|Республикей Догъисту}}<br/>{{lang-tkr|Дагъыстан Республика}}<br/> {{lang-ce|ДегIeстан Республика}}
+| OfNm1 = {{collapsible list|title={{center|іншими мовами:}}|list_style=text-align: center;|{{lang-av|Дагъистан Жумгьурият}}<br/>{{lang-agx|Дагъустан Республика}}<br/>{{lang-az|Dağıstan Respublikası}}<br/>{{lang-dar|Дагъистан Республика}}<br/>{{lang-kum|Дагъыстан Жумгьурият}}<br/>{{lang-lbe|Дагъустаннал Республика}}<br/>{{lang-lez|Республика Дагъустан}}<br/>{{lang-nog|Дагыстан Республикасы}}<br/>{{lang-rut|Дагъустан Республика}}<br/>{{lang-tab|Дагъустан Республика}}<br/>{{lang-ttt|Республикей Догъисту}}<br/>{{lang-tkr|Дагъыстан Республика}}<br/> {{lang-ce|ДегІестан Республика}}}}
+| FSFlag =
-|FSFlag=[[Файл:Flag of Dagestan.svg|150px|Прапор Дагестану]]
+| FSCoA =
-|FSCoA=[[Файл:Coat of Arms of Dagestan.svg|100px|Герб Дагестану]]
-|FlagLnk=Прапор Дагестану
+| FlagLnk = Прапор Дагестану
-|CoALnk=Герб Дагестану
+| CoALnk = Герб Дагестану
-|FSMapName=Republic of Dagestan
+| FSMapName = Republic of Dagestan
-|FSCtrWhat=Столиця
+| FSCtrWhat = Столиця
-|FSCtrNm=[[Махачкала]]
+| FSCtrNm = [[Махачкала]]
-|AreaRnk=52-а
+| AreaRnk = 52-а
-|TotArea=50 300
+| TotArea = 50 300
-|WaterPrcnt=0,4
+| WaterPrcnt = 0,4
-|PopRnk=22-а
+| PopRnk = 22-а
+| PopQty = {{ Населення РФ | Дагестан | ф }}<ref name="2017AA"/>
-|PopQty={{ Населення РФ | Дагестан | тп }}<ref>{{Cite web |url=http://www.gks.ru/bgd/free/b04_03/Isswww.exe/Stg/d01/65oz-shisl28.htm |title=Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011 |accessdate=14.12.2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120315160426/http://www.gks.ru/bgd/free/b04_03/Isswww.exe/Stg/d01/65oz-shisl28.htm |archivedate=15.03.2012 |deadurl=yes }}</ref>
-|PopCtDate={{ Населення РФ | Дагестан | р }}
+| PopCtDate = {{ Населення РФ | Дагестан | р }}
-|PopDens=59,3 осіб
+| PopDens = 59,3 осіб
-|FedDistrNm=[[Північно-Кавказький федеральний округ|Північно-Кавказький]]
+| FedDistrNm = [[Північно-Кавказький федеральний округ|Північно-Кавказький]]
-|EcRegNm=[[Північно-Кавказький економічний район|Північно-Кавказький]]
+| EcRegNm = [[Північно-Кавказький економічний район|Північно-Кавказький]]
-|CadNo=05
+| CadNo = 05
+| OfLangs = {{Collapsible list |title=   |
-|LangLangs=
-|OfLangs=
 * [[російська мова|російська]]
 * [[Аварська мова|аварська]],
@@ Рядок 35: / Рядок 34: @@
 * [[Татська мова|татська]],
 * [[Цахурська мова|цахурська]],
-* [[Чеченська мова|чеченська]]<ref group="ком.">Згідно з конституцією, державними мовами республіки є російська і всі мови народів Дагестану. Однак, тільки 14 мов мають свою писемність і функціонують як державні.</ref>
+* [[Чеченська мова|чеченська]]<ref group="ком.">Згідно з конституцією, державними мовами республіки є російська і всі мови народів Дагестану. Однак, тільки 14 мов мають свою писемність і функціонують як державні.</ref>}}
-|FSAnthem=[[Гімн Республіки Дагестан]]
+| FSAnthem = [[Гімн Республіки Дагестан]]
-|MSKS=0
+| MSKS = 0
 }}
-'''Респу́бліка Дагеста́н''' ({{lang-ru|Респу́блика Дагеста́н}}, {{lang-av|Дагъистаналъул Республика}}, [[Даргинська мова|дарг.]] ''Дагъистанес Республика'', {{lang-kum|Дагъыстан Республикасы}}, {{lang-lez|Дагъустандин Республика}}, {{lang-lbe|Дагъусттаннал Республика}}, {{lang-az|Dağıstan Respublikası, Дағыстан Республикасы}}, {{lang-tab|Дагъустан Республика, Дагъустандан Республика}}) — суб'єкт [[РФ|Російської Федерації]], входить до складу [[Північно-Кавказький федеральний округ|Північно-Кавказького федерального округу]], є частиною [[Північно-Кавказький економічний район|Північно-Кавказького економічного району]].
+'''Респу́бліка Дагеста́н''' ({{lang-ru|Республика Дагестан}}, {{lang-av|Дагъистан Жумгьурият}}, {{lang-agx|Дагъустан Республика}}, {{lang-az|Dağıstan Respublikası}}, {{lang-dar|Дагъистан Республика}}, {{lang-kum|Дагъыстан Жумгьурият}}, {{lang-lbe|Дагъустаннал Республика}}, {{lang-lez|Республика Дагъустан}}, {{lang-nog|Дагыстан Республикасы}}, {{lang-rut|Дагъустан Республика}}, {{lang-tab|Дагъустан Республика}}, {{lang-ttt|Республикей Догъисту}}, {{lang-tkr|Дагъыстан Республика}}, {{lang-ce|ДегІестан Республика}}) — суб'єкт [[РФ|Російської Федерації]], що входить до складу [[Північно-Кавказький федеральний округ|Північно-Кавказького федерального округу]] та однойменного [[Північно-Кавказький економічний район|економічного району]].
-Утворена [[20 січня]] [[1921 рік|1921 року]]. Столиця — [[Махачкала]].{{Перехід|#Радянські часи|1}}
+Утворена [[20 січня]] [[1921 рік|1921 року]]. Столиця — [[Махачкала]].{{Перехід|#Радянські часи|1}} Глава Республіки Дагестан — Меліков Сергій Алімович з 14 жовтня 2021 року.
-Глава Республіки Дагестан — Васильєв Володимир Абдулаєвич з 9 вересня 2018 року.
 Межує з [[Азербайджан]]ом на півдні, з [[Грузія|Грузією]] на південному заході, також з [[Чечня|Чеченською Республікою]] на заході, із [[Ставропольський край|Ставропольським краєм]] на північному заході, і з [[Калмикія|Республікою Калмикія]] на півночі.{{Перехід|#Географічне положення|1}}
-Відповідно до Конституції Республіки Дагестан, державними мовами є [[російська]] та мови всіх народів, що населяють республіку. Серед них найпоширеніші [[Аварська мова|аварська]], [[Агульська мова|агульська]], [[азербайджанська]], [[Даргинська мова|даргинська]], [[Кумицька мова|кумицька]], [[Лакська мова|лакська]], [[Лезгинська мова|лезгинська]], [[Ногайська мова|ногайська]], [[Рутульська мова|рутульська]], [[Табасаранська мова|табасаранська]], [[Татська мова|татська]], [[Цахурська мова|цахурська]], [[Чеченська мова|чеченська мови]].{{Перехід|#Національний склад|1}}
+Відповідно до Конституції Республіки Дагестан, державними мовами є [[російська]] та мови всіх народів, що населяють республіку. Серед них найпоширеніш [[Аварська мова|аварська]], [[Агульська мова|агульська]], [[азербайджанська]], [[Даргинська мова|даргинська]], [[Кумицька мова|кумицька]], [[Лакська мова|лакська]], [[Лезгинська мова|лезгинська]], [[Ногайська мова|ногайська]], [[Рутульська мова|рутульська]], [[Табасаранська мова|табасаранська]], [[Татська мова|татська]], [[Цахурська мова|цахурська]], [[Чеченська мова|чеченська мови]].{{Перехід|#Національний склад|1}}
 == Етимологія ==
@@ Рядок 55: / Рядок 52: @@
 |автор = Юнус Дешерійовіч Дешерієв
 |заголовок = Порівняльно-історична граматика нахських мов і проблеми походження і історичного розвитку гірських кавказьких народів
-|Посилання=https://books.google.ru/books?id=4NvTAAAAMAAJ&q=Н.Я.+Марр+предполагал,+что+слово+%C2%ABАлбания%C2%BB+обозначает+%C2%ABстрана+гор%C2%BB&dq=Н.Я.+Марр+предполагал,+что+слово+%C2%ABАлбания%C2%BB+обозначает+%C2%ABстрана+гор%C2%BB&hl=ru&sa=X&redir_esc=y
+|Посилання=https://books.google.ru/books?id=4NvTAAAAMAAJ&q=Н.Я.+Марр+предполагал,+что+слово+«Албания»+обозначает+«страна+гор»&dq=Н.Я.+Марр+предполагал,+что+слово+«Албания»+обозначает+«страна+гор»&hl=ru&sa=X&redir_esc=y
 |видавництво = Чечено-Інгушське книжкове вид-во
 |місце =
@@ Рядок 61: / Рядок 58: @@
 |сторінки = 554
 |issn =
-}} {{oq|ru|Н.Я. Марр предполагал, что слово «Албания» обозначает «страна гор»}}</ref>. [[Грузини]] називають Дагестан як «Лекетія»<ref>{{ref-ru}} [http://www.hunzah.narod.ru/history2.html Походження Хунз.]</ref>.
+}} {{oq|ru|Н.Я. Марр предполагал, что слово «Албания» обозначает «страна гор»}}</ref>. [[Грузини]] називають Дагестан як «Лекетія»<ref>{{ref-ru}} [http://www.hunzah.narod.ru/history2.html Походження Хунз.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170925035822/http://www.hunzah.narod.ru/history2.html |date=25 вересня 2017 }}</ref>.
-Назва «Дагестан» відомо з XVII століття і означає «гірська країна» (від тюркської '' даг ''&nbsp;— гора, перської '' стан ''&nbsp;— країна, земля)<ref name="Поспелов">{{книга
+Назва «Дагестан» відома з XVII століття і означає «гірська країна» (від тюркської '' даг ''&nbsp;— гора, перської '' стан ''&nbsp;— країна, земля)<ref name="Поспелов">{{книга
-|автор        = [[Поспелов, Евгений Михайлович|Поспелов Е. М.]]
+|автор        = [[Поспєлов Євген Михайлович|Поспелов Е. М.]]
 |заголовок     = Географические названия мира: Топонимический словарь
 |видавництво = Русские словари
@@ Рядок 72: / Рядок 69: @@
 |сторінки     = 130
 |isbn         = 5-89216-029-7
-}}</ref>. Згідно [[Бартольд Василь Володимирович|В.&nbsp;В.&nbsp;Бартольду]] назва «Дагестан» з'явилося тільки в X/XVI&nbsp;ст.<ref>{{книга
+}}</ref>. Згідно [[Бартольд Василь Володимирович|В.&nbsp;В.&nbsp;Бартольду]] назва «Дагестан» з'явилася тільки в X/XVI&nbsp;ст.<ref>{{книга
 |автор        = [[Бартольд Василь Володимирович|В. В. Бартольд]]
 |заголовок     = Сочинения
@@ Рядок 96: / Рядок 93: @@
 ==== Річки ====
-Через центральну частину республіки протікають річки [[Терек]] і [[Сулак (річка)|Сулак]]. У Дагестані протікає 6255 річок (в тому числі 100 головних, що мають довжину понад 25&nbsp;км і площа водозбору понад 100&nbsp;км, 185 малих і понад 5900 найдрібніших), найбільшими з них є Терек, Сулак, [[Самур]], [[Рубас]] з притоками<ref>{{ref-ru}} [http://r05.kadastr.ru/administration/history/ Республіка Дагестан] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070428215259/http://r05.kadastr.ru/administration/history/ |date=28 квітень 2007 }}</ref>. Всі річки належать до басейну Каспійського моря, проте в море впадає тільки 20 з них.
+Через центральну частину республіки протікають річки [[Терек]] і [[Сулак (річка)|Сулак]]. У Дагестані протікає 6255 річок (в тому числі 100 головних, що мають довжину понад 25&nbsp;км і площа водозбору понад 100&nbsp;км, 185 малих і понад 5900 найдрібніших), найбільшими з них є Терек, Сулак, [[Самур]], [[Рубас]] з притоками<ref>{{ref-ru}} [http://r05.kadastr.ru/administration/history/ Республіка Дагестан] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070428215259/http://r05.kadastr.ru/administration/history/ |date=28 квітня 2007 }}</ref>. Всі річки належать до басейну Каспійського моря, проте в море впадає тільки 20 з них.
-Північ Дагестану через сухий клімат бідна річками. Наявні річки влітку використовуються для зрошення і не сягають моря<ref name="AllDagestan">{{ref-ru}} [http://www.alldagestan.ru/?page_id=4 Клімат | Туризм в Дагестані] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170925040534/http://www.alldagestan.ru/?page_id=4 |date=25 вересень 2017 }}</ref>.
+Північ Дагестану через сухий клімат бідна річками. Наявні річки влітку використовуються для зрошення і не сягають моря<ref name="AllDagestan">{{ref-ru}} [http://www.alldagestan.ru/?page_id=4 Клімат | Туризм в Дагестані] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170925040534/http://www.alldagestan.ru/?page_id=4 |date=25 вересня 2017 }}</ref>.
 [[Водність річок|Найбагатоводнішими є]] гірські річки, які завдяки швидкій течії не замерзають навіть взимку, їм властиві порівняльна багатоводність і значні ухили<ref name="AllDagestan" />.
@@ Рядок 107: / Рядок 104: @@
 ==== Озера ====
-* Озеро [[Кезеноям]] ([[Ботліхський район]], велика частина озера належить [[Веденський район|Веденському район]]у [[Чечня|Чечні]])<ref name="Berg">{{книга|автор=Берг Л.С.|заголовок=Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран|посилання=http://ashipunov.info/shipunov/school/books/berg1948_ryby_1.djvu|місце=М.—Л.|рік=1948 |том=1 |сторінок=466|сторінки=254|isbn=}}</ref>&nbsp;— найбільше та найглибше гірське озеро на [[Північний Кавказ|Північному Кавказі]].
+* Озеро [[Кезеноям]] ([[Ботліхський район]], велика частина озера належить [[Веденський район|Веденському району]] [[Чечня|Чечні]])<ref name="Berg">{{книга|автор=Берг Л.С.|заголовок=Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран|посилання=http://ashipunov.info/shipunov/school/books/berg1948_ryby_1.djvu|місце=М.—Л.|рік=1948|том=1|сторінок=466|сторінки=254|isbn=|archivedate=2013-09-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130908055528/http://ashipunov.info/shipunov/school/books/berg1948_ryby_1.djvu}}</ref>&nbsp;— найбільше та найглибше гірське озеро на [[Північний Кавказ|Північному Кавказі]].
 * [[Нижньотерські озера]]
 * Озеро [[Ак-Гель]] — Махачкала
@@ Рядок 138: / Рядок 135: @@
 * гірська — вище 850 (1000) м (площа 2,12 млн га або 39,9 % території)
 * передгірна — від 150 (200) до 850 (1000) м (площа 0,84 млн га або 16 % території)
-* рівнинна&nbsp;— від –28 до 150 (200) м (2,35&nbsp;млн га або 43,3&nbsp;% території)<ref>{{ref-ru}} [http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/30771/ Диссертация: Приемы увеличения мощности панотнозо слоя каменистый почв речных долин Приморской низменности Дагестана] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100108200739/http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/30771/ |date=8 січень 2010 }}</ref>.
+* рівнинна&nbsp;— від –28 до 150 (200) м (2,35&nbsp;млн га або 43,3&nbsp;% території)<ref>{{ref-ru}} [http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/30771/ Диссертация: Приемы увеличения мощности панотнозо слоя каменистый почв речных долин Приморской низменности Дагестана] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100108200739/http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/30771/ |date=8 січня 2010 }}</ref>.
-Середні температури січня&nbsp;— від +4&nbsp;°C в долинах до -11 °С у високогір'ях, липня&nbsp;— від +30 °С в долинах до +8 °С у високогір'ях. Опадів за рік випадає 200—300 і 600—800&nbsp;мм відповідно<ref>{{ref-ru}} [http://www.bigcountry.ru/page1.php?idm=34 БОЛЬШАЯ СТРАНА :: РЕСПУБЛИКА ДАГЕСТАН]</ref>.
+Середні температури січня&nbsp;— від +4&nbsp;°C в долинах до -11 °С у високогір'ях, липня&nbsp;— від +30 °С в долинах до +8 °С у високогір'ях. Опадів за рік випадає 200—300 і 600—800&nbsp;мм відповідно<ref>{{ref-ru}} [http://www.bigcountry.ru/page1.php?idm=34 БОЛЬШАЯ СТРАНА :: РЕСПУБЛИКА ДАГЕСТАН] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170925231130/http://www.bigcountry.ru/page1.php?idm=34 |date=25 вересня 2017 }}</ref>.
 === Часовий пояс ===
@@ Рядок 146: / Рядок 143: @@
 === Рослинність ===
-Дагестан в географічному відношенні ділиться на передгірний, гірський і високогірний фізико-географічні пояси, в кожному з них є різні види рослинності. У Дагестані зростають понад 4500 [[Біологічний вид|видів]] [[Вищі рослини|вищих рослин]], з яких 1100 [[ендемік]]ів. На рівнині рослинність переважно напівпустельна. В передгірному поясі (починаючи з висоти 600 м) поширені луки і ліси. У субальпійських і альпійських луках переважають [[костриця]], [[конюшина]], [[астрагал]], [[скабіоза]], [[тирлич]] тощо. На висоті 3200-3600 м переважають [[мох]]и, [[лишайник]]и і холодостійкі рослини.
+Дагестан в географічному відношенні ділиться на передгірний, гірський і високогірний фізико-географічні пояси, в кожному з них є різні види рослинності. У Дагестані зростають понад 4500 [[Біологічний вид|видів]] [[Вищі рослини|вищих рослин]], з яких 1100 [[ендемік]]ів. На рівнині рослинність переважно напівпустельна. В передгірному поясі (починаючи з висоти 600 м) поширені луки і ліси. У субальпійських і альпійських луках переважають [[костриця]], [[конюшина]], [[Астрагал (рід)|астрагал]], [[скабіоза]], [[тирлич]] тощо. На висоті 3200-3600 м переважають [[мох]]и, [[лишайник]]и і холодостійкі рослини.
 == Історія ==
@@ Рядок 157: / Рядок 154: @@
 === [[Палеоліт]] ===
-Територія Дагестану була населена вже близько 2 мільйонів років тому: стоянка [[Рубас-1]] в Приморському Дагестані (2,2-2,3&nbsp;млн р. т.)<ref>{{ref-ru}} ''Дерев'янко А. П.'', ''Анойкін А. А.'', ''Казанський А. Ю.'', ''Матасова Г. Г.'' [http://cyberleninka.ru/article/n/novye-dannye-po-obosnovaniyu-vozrasta-rannepaleoliticheskogo-kompleksa-artefaktov-mestonahozhdeniya-rubas-1-primorskiy-dagestan Нові дані з обґрунтування віку ранньопалеолітичного комплексу артефактів місцезнаходження Рубас-1 (Приморський Дагестан) // Звістки Алтайського державного університету. Випуск №&nbsp;3 (87) / том 2 / 2015.]</ref>, стоянки Айнікаб 1-2, Мухкай 1, Мухкай 2 шар 80 (1,8&nbsp;млн р. т.), Мухкай 2 шар 129 (від 2,5 до 1,9&nbsp;млн р. т.)<ref>{{ref-ru}} ''Ожерел'єв Д. В.'' [http://www.archaeolog.ru/media/ksia/ksia_241_low.pdf Культурно-хронологічне визначення кам'яних знахідок з шару 129 багатошарової ранньопалеолітичної стоянки Мухкай II.] Короткі повідомлення Інституту археології. Вип. 241 (2015)</ref><ref>{{ref-ru}} ''Чєпалига А. Л., Амірханов Х. А., Садчікова Т. А., Трубіхін В. М., Пірогов А. Н.'' Геоархеологія олдувайских стоянок гірського Дагестану. Бюлетень Комісії з вивчення четвертинного періоду. №&nbsp;72. Москва. ГЕОС. 2013.&nbsp;— С. 73-94.</ref>, Гегалашур 1-3, Ругуджа в Центральному Дагестані<ref>{{ref-ru}} [http://www.mk.ru/daily/newspaper/article/2012/12/20/788852-po-dagestanu-dva-milliona-let-nazad-brodili-homo-erektus.html По Дагестану два мільйони років тому бродили гомо еректус] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131220232938/http://www.mk.ru/daily/newspaper/article/2012/12/20/788852-po-dagestanu-dva-milliona-let-nazad-brodili-homo-erektus.html |date=20 грудень 2013 }} (интервью [[Амірханов Хізрі Амірханович|Хізрі Амірханова]])</ref>. Більш ніж півмільйона років стоянці Дарвагчай<ref>{{ref-ru}} [http://www.ilskiy.su/index.php?page=stoyanka-pervobytnogo-cheloveka&pagenumber=1 Ільська стоянка на Кубані]</ref>.
+Територія Дагестану була населена вже близько 2 мільйонів років тому: стоянка [[Рубас-1]] в Приморському Дагестані (2,2-2,3&nbsp;млн р. т.)<ref>{{ref-ru}} ''Дерев'янко А. П.'', ''Анойкін А. А.'', ''Казанський А. Ю.'', ''Матасова Г. Г.'' [http://cyberleninka.ru/article/n/novye-dannye-po-obosnovaniyu-vozrasta-rannepaleoliticheskogo-kompleksa-artefaktov-mestonahozhdeniya-rubas-1-primorskiy-dagestan Нові дані з обґрунтування віку ранньопалеолітичного комплексу артефактів місцезнаходження Рубас-1 (Приморський Дагестан) // Звістки Алтайського державного університету. Випуск №&nbsp;3 (87) / том 2 / 2015.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180615111116/https://cyberleninka.ru/article/n/novye-dannye-po-obosnovaniyu-vozrasta-rannepaleoliticheskogo-kompleksa-artefaktov-mestonahozhdeniya-rubas-1-primorskiy-dagestan |date=15 червня 2018 }}</ref>, стоянки Айнікаб 1-2, Мухкай 1, Мухкай 2 шар 80 (1,8&nbsp;млн р. т.), Мухкай 2 шар 129 (від 2,5 до 1,9&nbsp;млн р. т.)<ref>{{ref-ru}} ''Ожерел'єв Д. В.'' [http://www.archaeolog.ru/media/ksia/ksia_241_low.pdf Культурно-хронологічне визначення кам'яних знахідок з шару 129 багатошарової ранньопалеолітичної стоянки Мухкай II.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161226150217/http://www.archaeolog.ru/media/ksia/ksia_241_low.pdf |date=26 грудня 2016 }} Короткі повідомлення Інституту археології. Вип. 241 (2015)</ref><ref>{{ref-ru}} ''Чєпалига А. Л., Амірханов Х. А., Садчікова Т. А., Трубіхін В. М., Пірогов А. Н.'' Геоархеологія олдувайских стоянок гірського Дагестану. Бюлетень Комісії з вивчення четвертинного періоду. №&nbsp;72. Москва. ГЕОС. 2013.&nbsp;— С. 73-94.</ref>, Гегалашур 1-3, Ругуджа в Центральному Дагестані<ref>{{ref-ru}} [http://www.mk.ru/daily/newspaper/article/2012/12/20/788852-po-dagestanu-dva-milliona-let-nazad-brodili-homo-erektus.html По Дагестану два мільйони років тому бродили гомо еректус] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131220232938/http://www.mk.ru/daily/newspaper/article/2012/12/20/788852-po-dagestanu-dva-milliona-let-nazad-brodili-homo-erektus.html |date=20 грудня 2013 }} (интервью [[Амірханов Хізрі Амірханович|Хізрі Амірханова]])</ref>. Більш ніж півмільйона років стоянці Дарвагчай<ref>{{ref-ru}} [http://www.ilskiy.su/index.php?page=stoyanka-pervobytnogo-cheloveka&pagenumber=1 Ільська стоянка на Кубані] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170922001912/http://www.ilskiy.su/index.php?page=stoyanka-pervobytnogo-cheloveka&pagenumber=1 |date=22 вересня 2017 }}</ref>.
 === Античність ===
@@ Рядок 174: / Рядок 171: @@
 * [[1239]] р. — вторгнення татаро-монголів у внутрішній Дагестан. Татаро-монгольські загони, пройшовши через Приморську територію, вторглися в Південний Дагестан, а після на територію [[Газікумухське шамхальство|Шаухальства]].
 * Кінець [[XIV століття]] — горці відбивають навалу [[Тамерлан]]y. [[1395]] року Тамерлан проник через Дербентський прохід в дагестанські володіння. Походи його військ супроводжувалися знищенням дагестанського населення, з огляду на те що ряд дагестанських феодалів підтримав противника Тамерлана — [[Тохтамиш]]а.
-* [[XV століття]]&nbsp;— у Дагестані остаточно й повсюдно поширюється [[іслам]]. Дагестанці починають поширювати [[іслам]] на Північному [[Кавказ]]і<ref>{{ref-ru}} [http://www.ca-c.org/datarus/dzhincharadze.shtml Іслам на Північному Кавказі]</ref>.
+* [[XV століття]]&nbsp;— у Дагестані остаточно й повсюдно поширюється [[іслам]]. Дагестанці починають поширювати [[іслам]] на Північному [[Кавказ]]і<ref>{{ref-ru}} [http://www.ca-c.org/datarus/dzhincharadze.shtml Іслам на Північному Кавказі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170927052307/http://www.ca-c.org/datarus/dzhincharadze.shtml |date=27 вересня 2017 }}</ref>.
 === XVI—XVII сторіччя ===
-* Щонайменше з XVI-го сторіччя на території Дагестану починається піднесення і домінація держави [[Тарковське шамхальство|Тарковського шамхальство (первинна форма Шевкальство)]]<ref>http://old-ru.ru/05-3.html</ref><ref>{{ref-cu}} {{Книга|автор=А.А. Цагарелі|заголовок=Сношенiя Россiи съ Кавказомъ въ XVI—XVIII столѣтiяхъ|місце=Санкт-Петербург|видавництво=Тип. В. Киршбаума|рік=1891|сторінки=|сторінок=|isbn=|isbn2=}}</ref><ref name=":0">{{ref-ru}} ''Бєлокуров Сергій Олексійович''
+* Щонайменше з XVI-го сторіччя на території Дагестану починається піднесення і домінація держави [[Тарковське шамхальство|Тарковського шамхальство (первинна форма Шевкальство)]]<ref>{{Cite web |url=http://old-ru.ru/05-3.html |title=Архівована копія |accessdate=26 вересня 2017 |archive-date=26 вересня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170926205009/http://old-ru.ru/05-3.html }}</ref><ref>{{ref-cu}} {{Книга|автор=А.А. Цагарелі|заголовок=Сношенія Россіи съ Кавказомъ въ XVI—XVIII столѣтіяхъ|місце=Санкт-Петербург|видавництво=Тип. В. Киршбаума|рік=1891|сторінки=|сторінок=|isbn=|isbn2=}}</ref><ref name=":0">{{ref-ru}} ''Бєлокуров Сергій Олексійович''
 Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.
@@ Рядок 186: / Рядок 183: @@
 Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.
 </ref>під командуванням воєводи [[Хворостинін Андрій Іванович|Хворостиніна]] з метою затвердити на троні в [[Тарки|Тарках]] свого ставленика. Російські війська взяли [[Тарки]], але виявилися заблокованими військами шамхала. Воєвода Хворостинін, не дочекавшись приходу грузин з претендентом на шамхальство, вирішив покинути Дагестан, і повернутися на Терек, прорвавши блокаду<ref name="Бакиханов">{{ref-az}} {{книга
- |автор         = [[Бакіханов Аббас Кулі Ага|Бакіханов А. К.]]
+ |автор                        = [[Бакіханов Аббас Кулі Ага|Бакіханов А. К.]]
- |частина       = Період Четвертий. Від вступу на престол Сефевидів до смерті Надір-шаха (906/1501 – 1160/1747 рр.)
+ |частина                    = Період Четвертий. Від вступу на престол Сефевидів до смерті Надір-шаха (906/1501 – 1160/1747 рр.)
- |посилання частини  = http://www.vostlit.info/Texts/rus2/Bakihanov/frametext4.htm
+ |посилання частини = http://www.vostlit.info/Texts/rus2/Bakihanov/frametext4.htm
- |заголовок     = Гюлистан-и Ирам
+ |заголовок                = Гюлистан-и Ирам
- |оригінал      = Ҝүлүстани-Ирəм
+ |оригінал                  = Ҝүлүстани-Ирəм
- |посилання     = http://ebooks.preslib.az/pdfbooks/rubooks/bakixanov.pdf
+ |посилання                = http://ebooks.preslib.az/pdfbooks/rubooks/bakixanov.pdf
- |ответственный = Під ред. З. М. Буніятова
+ |ответственный        = Під ред. З. М. Буніятова
- |издание       =
+ |издание                    =
- |місце         = Баку
+ |місце                        = Баку
- |видавництво   = Элм
+ |видавництво            = Элм
- |рік           = 1991 (репрінт 1841 р.)
+ |рік                            = 1991 (репрінт 1841 р.)
- |сторінки      = 109—110
+ |сторінки                  = 109—110
- |сторінок      = 304
+ |сторінок                  = 304
- |серія         =
+ |серія                        =
- |isbn          = 3-8066-0236-2
+ |isbn                              = 3-8066-0236-2
- |тираж         =
+ |тираж                        =
+ |archivedate                       = 2012-12-09
+ |archiveurl                        = https://web.archive.org/web/20121209165257/http://ebooks.preslib.az/pdfbooks/rubooks/bakixanov.pdf
 }}</ref>. На Терек повернулася тільки четверта частина загону (всього було понад 2500 чоловік).
 * [[1601]] року — розпочалося повстання лезгин, лакців, рутульців, цахур, кубачинців проти османських загарбників Дагестану.
-* [[1604]] року за царя [[Борис Годунов|Бориса Годунова]] було розпочато [[Похід Бутурліна на Дагестан|похід під командуванням І. Бутурліна]]. Московські війська штурмом зайняли Тарки і захопили стратегічно важливі об'єкти на території Дагестану. Однак в наступному [[1605]] роцу [[Ендірей|ендірейський]] правитель з роду кумицьких шамхалов Тарковських [[Султан-Махмуд]] зумів об'єднати розрізнені сили дагестанських володарів і за підтримкою [[Османська імперія|османської]] армії і [[кримські татари|кримських татар]] витіснив московські гарнізони з займаних ними об'єктів, але запеклий штурм Тарків не увінчався успіхом. Тоді виснажені протиборчі сили вступили до перемовин, за результатами яких османський паша і шамхал зобов'язалися надати вільний вихід московської раті з [[Тарки|Тарків]] на батьківщину, проте останній, порушивши договір<ref name="Бакиханов" />, з об'єднаними силами дагестанців нагнав 50-тисячну рать [[Московське царство|Московського царства]] і на першому ж привалі, оточивши, повністю знищив її раптовою атакою на [[Караманська битва|Караманському полі]]<ref name="Потто">{{ref-ru}} {{книга
+* [[1604]] року за царя [[Борис Годунов|Бориса Годунова]] було розпочато [[Похід Бутурліна на Дагестан|похід під командуванням І. Бутурліна]]. Московські війська штурмом зайняли Тарки і захопили стратегічно важливі об'єкти на території Дагестану. Однак в наступному [[1605]] роцу [[ендірей]]ський правитель з роду кумицьких шамхалов Тарковських [[Султан-Махмуд]] зумів об'єднати розрізнені сили дагестанських володарів і за підтримкою [[Османська імперія|османської]] армії і [[кримські татари|кримських татар]] витіснив московські гарнізони з займаних ними об'єктів, але запеклий штурм Тарків не увінчався успіхом. Тоді виснажені протиборчі сили вступили до перемовин, за результатами яких османський паша і шамхал зобов'язалися надати вільний вихід московської раті з [[Тарки|Тарків]] на батьківщину, проте останній, порушивши договір<ref name="Бакиханов" />, з об'єднаними силами дагестанців нагнав 50-тисячну рать [[Московське царство|Московського царства]] і на першому ж привалі, оточивши, повністю знищив її раптовою атакою на [[Караманська битва|Караманському полі]]<ref name="Потто">{{ref-ru}} {{книга
  |автор         = [[Потто Василь Олександрович|Потто В. О.]]
  |частина       = Глава 1. Кавказ до Петра
  |посилання частини  = http://www.vehi.net/istoriya/potto/kavkaz/11.html
  |заголовок     = Кавказька війна в окремих нарисах, епізодах, легендах і біографіях // в 5 томах
- |оригінал      = Кавказская война въ отдѣльныхъ очеркахъ, эпизодахъ, легендахъ и бiографияхъ
+ |оригінал      = Кавказская война въ отдѣльныхъ очеркахъ, эпизодахъ, легендахъ и біографияхъ
  |посилання     = http://www.runivers.ru/lib/book4747/
  |видання       = 2-е вид
@@ Рядок 219: / Рядок 218: @@
  |сторінок      = 737
 }}</ref>.
-* [[1616]] р. — [[Ендірей|ендірейський]] правитель [[Султан-Махмуд]] відправив грамоту цареві [[Михайло I Федорович|Михайлу I]] з проханням щодо прийняття в московське підданство.
+* [[1616]] р. — [[ендірей]]ський правитель [[Султан-Махмуд]] відправив грамоту цареві [[Михайло I Федорович|Михайлу I]] з проханням щодо прийняття в московське підданство.
 * [[1621]] р. — до Москву прибув син Тарковського шамхала Амір-Мірза з проханням про військову допомогу.
 * [[1627]] р. — цар Михайло Федорович підписав грамоту [[кумики|кумицькому]] власникові Айдеміру щодо прийняття його в московське підданство.
@@ Рядок 227: / Рядок 226: @@
 * [[XVIII століття]] — проходить у боротьбі дагестанців із [[Російська імперія|імперською Росією]] й [[Іран|Персією]].
 * [[1717]] р. — почався похід на Хіву, в якому брали участь гребенські козаки, а командував загоном князь, житель терського містечка Олександр Бекович-Черкаський. Петро I підписав грамоту кумицькому шамхалу Аділь-Герею Будайчієву щодо прийняття його з усіма підвладними йому улусами в московське підданство з встановленням платні в 3 тисячі рублів.
-* [[1722]]–[[1735]] pp. — [[Друга російсько-дагестанська війна]]. Російські війська окупують приморський Дагестан. Петро I під час Перського походу зупинився табором біля селища Тарки; тут Імператор отримав три листи з Дербента, одно — від Юзбаши і два — від жителів, в яких вони запрошували Петра I до свого міста; згодом на землях біля селища Тарки, викуплених у Шамхал Тарковського на користь російської держави, було засновано місто Порт-Петровськ (нині [[Махачкала]]). Російські війська формально приєднують все узбережжя Каспійського моря (включаючи [[Гилян]] і [[Мазендеран]]). 28-го липня 1723 року — російська флотилія під командуванням Матюшина заволоділа [[Баку]]; за указом Петра I в бакинському гарнізоні було залишено 2 полку солдат (2 382 осіб) під командуванням коменданта міста князя Барятинського. Після смерті Петра I [[Персія]] відмовляється від умов договору і знову намагається захопити береги Каспійського моря.
+* [[1722]]–[[1735]] pp. — [[Друга російсько-дагестанська війна]]. Російські війська окупують приморський Дагестан. Петро I під час Перського походу зупинився табором біля селища Тарки; тут Імператор отримав три листи з Дербента, одно — від Юзбаши і два — від жителів, в яких вони запрошували Петра I до свого міста; згодом на землях біля селища Тарки, викуплених у Шамхал Тарковського на користь російської держави, було засновано місто Порт-Петровськ (нині [[Махачкала]]). Російські війська формально приєднують все узбережжя Каспійського моря (включаючи [[Гилян]] і [[Мазендеран]]). 28-го липня 1723 року — російська флотилія під командуванням Матюшина заволоділа [[Баку]]; за указом Петра I в бакинському гарнізоні було залишено 2 полки солдат (2 382 осіб) під командуванням коменданта міста князя Барятинського. Після смерті Петра I [[Персія]] відмовляється від умов договору і знову намагається захопити береги Каспійського моря.
 * [[1727]] р. — аварський володар і кюринські старшини в фортеці «Святий хрест» склали присягу на вірність Росії.
 * [[1731]] р. — [[андійці]] прийняли російське підданство.
@@ Рядок 235: / Рядок 234: @@
 * [[1803]] р. — Почалося будівництво Військово-Грузинської дороги.
 * [[1806]] р. — делегація Дідойського союзу 12-ти сільських товариств-аулів звернулася до військового російського командуванню в м. Телаві з проханням щодо прийняття в російське підданство.
-* [[1811]] р. — документально оформлено прийняття в російське підданство [[Ахтипаринське вільне суспільство |Ахтипаринського]], [[Докузпаринське вільне суспільство|Докузпаринського]] і [[Алтипара|Алтипаринського]] вільних суспільств.
+* [[1811]] р. — документально оформлено прийняття в російське підданство [[Ахтипаринське вільне суспільство|Ахтипаринського]], [[Докузпаринське вільне суспільство|Докузпаринського]] і [[Алтипара|Алтипаринського]] вільних суспільств.
 * [[1813]] р. — боротьба [[Іран]]у з Росією завершується за умовами [[Гюлистанський мирний договір|Гюлистанського миру]] відмовою [[Іран]]у від своїх домагань на [[Східний Кавказ]] і [[Центральне Закавказзя]].
-* Початок 20-х років [[XIX століття|століття]] — завершується завоювання російськими військами дагестанських феодальних володінь ([[Шамхальство Тарковське]], [[Казікумухське ханство]], [[Мехтулінське ханство]], [[Аварське нуцальство]], [[Кайтазьке уцмійство]], [[Табасаранське маасумство]])
+* Початок 20-х років [[XIX століття|століття]] — завершується завоювання російськими військами дагестанських феодальних володінь ([[Шамхальство Тарковське]], [[Казікумухське ханство]], [[Мехтулінське ханство]], [[Аварське нуцальство]], [[Кайтазьке уцмійство]], [[Табасаранське маасумство]])
 * [[1829]]–[[1859]] рр. — [[Третя російсько-дагестанська війна]] під предводительством трьох імамів переростає у Велику Кавказьку війну. [[Імамат Шаміля|Держава-імамат]] на території Дагестану й Чечні.
 * [[1846]] р. — російські війська приступили до будівництва [[Військово-Ахтинська дорога|Військово-Ахтинської дороги]] з Дагестану в [[Закавказзя]].
@@ Рядок 248: / Рядок 247: @@
 === У складі Російської імперії ===
 [[Файл:Генуб си.png|right|thumb|250px|[[Гімринська вежа]]. Оборонна вежа в околицях с. [[Гимри]]. У цьому місці загинув перший імам Дагестану [[Імам Газі-Мухаммад|Газімухаммад]] 17 жовтня 1832 року в ході [[Кавказька війна|Кавказької війни]]]]
-* 1802 р. — створена Кавказька губернія з центром в станиці Георгіївська. Початок [[1820-ті|20-х років]] [[XIX століття]] — завершується приєднання дагестанських феодальних володінь ([[Тарковське шамхальство]], [[Газікумухсьое ханство]], [[Мехтулінське ханство]], [[Аварське нуцальство]], [[Кайтазьке уцмійство]], [[Ілісуйський султанат]], [[Табасаранське майсумство]]) до Росії.
+* 1802 р. — створена Кавказька губернія з центром в станиці Георгіївська. Початок [[1820-ті|20-х років]] [[XIX століття]] — завершується приєднання дагестанських феодальних володінь ([[Тарковське шамхальство]], [[Газікумухське ханство]], [[Мехтулінське ханство]], [[Аварське нуцальство]], [[Кайтазьке уцмійство]], [[Ілісуйський султанат]], [[Табасаранське майсумство]]) до Росії.
 * [[1829]]–[[1859]] рр. — повстання під проводом трьох імамів переростає в [[Кавказька війна|Кавказьку війну]]. Держава-імамат на території Дагестану і Чечні.
 * [[1851]] року в селищі Регужда відбувся з'їзд горців. На цьому з'їзді були обговорені адміністративно-політичні питання у зв'язку з поразкою загонів Шаміля і переходом більшої частини дагестанської сільської верхівки на бік [[царат]]у.
@@ Рядок 262: / Рядок 261: @@
 Після [[Жовтнева революція|Жовтневого перевороту більшовиків в Росії]], в листопаді [[1917]] року була проголошена незалежна [[Горська республіка]], на території Дагестану і гірських округів [[Терська область|Терської області]] Центральним комітетом [[Союз об'єднаних горців Північного Кавказу і Дагестану|Союзу об'єднаних горців Північного Кавказу і Дагестану]]. Цим же рішенням ЦК Союзу об'єднаних горців був перетворений в Гірський уряд.
-У зв'язку з поразкою Німеччини і Туреччини в [[Перша світова війна|Першій світовій війні]] і відходом турецьких військ із Закавказзя і Дагестану, Гірське уряд було реорганізовано, і наприкінці [[1918]] р. горянський з'їзд в [[Темір-Хан-Шура|Темір-Хан-Шурі]] затвердив головою коаліційного кабінету [[Коцев Пшемахо Тамашевіч|Пшемахо Коцева]]. Були укладені угоди з загоном терських козаків генерала Колесникова, що перебували в Дагестані, і з представником Добровольчої армії в [[Баку]] генералом І. Г. Ерделі. За допомогою [[Грузія|Грузії]], [[Азербайджан]]а і [[Антанта|Антанти]] було розпочато формування власних загонів. У січні [[1919]] р. були створені [[Шаріатський суд#Росія|військово-шаріатські суди]]. Першою головою був обраний [[Мустафаєв Абдул-Басір хаджі]].
+У зв'язку з поразкою Німеччини і Туреччини в [[Перша світова війна|Першій світовій війні]] і відходом турецьких військ із Закавказзя і Дагестану, Гірський уряд було реорганізовано, і наприкінці [[1918]] р. горянський з'їзд в [[Темір-Хан-Шура|Темір-Хан-Шурі]] затвердив головою коаліційного кабінету [[Коцев Пшемахо Тамашевіч|Пшемахо Коцева]]. Були укладені угоди з загоном терських козаків генерала Колесникова, що перебували в Дагестані, і з представником Добровольчої армії в [[Баку]] генералом І. Г. Ерделі. За допомогою [[Грузія|Грузії]], [[Азербайджан]]а і [[Антанта|Антанти]] було розпочато формування власних загонів. У січні [[1919]] р. були створені [[Шаріатський суд#Росія|військово-шаріатські суди]]. Першою головою був обраний [[Мустафаєв Абдул-Басір хаджі]].
 Навесні 1919 року Дагестан зайняли війська [[Денікін Антон Іванович|генерала Денікіна]], після чого Гірський уряд заявив про саморозпуск і знову евакуювався в [[Тбілісі|Тифліс]]. Горська республіка припинила своє існування.
@@ Рядок 269: / Рядок 268: @@
 [[Файл:Узун-Хаджи принимает парад войск.jpg|міні|ліворуч|300px|Узун-Хаджі приймає парад військ Емірства]]
 {{Основна стаття|Північно-Кавказький емірат}}
-Після заняття [[Чечня|Чечні]] і Дагестану [[Збройні сили Півдня Росії|військами ЗСПР]] в квітні 1919&nbsp;р. [[Узун-Хаджі]] став збирати загони добровольців для надання допомоги у звільненні Чечні. [[22 травня]] [[1919]] року в зв'язку з заняттям військами ЗСПР Дагестану, була припинена діяльність уряду [[Горська республіка|Горської Республіки]]. Узун-Хаджі, зібравши своє військо, пішов у гори на кордоні Чечні і Дагестану. Наприкінці травня 1919-го в селі [[Ботлих]] він зібрав великий маджліс, де за пропозицією аліма з селища Гагатлі Саїд-Магомеда, Узун-Хаджі був обраний еміром Дагестану і Чечні<ref>{{ref-ru}} [http://gazavat.ru/history3.php?rub=11&art=378 Газават.ру :: История&nbsp;— Гражданская война&nbsp;— ДЕНЬГИ ЭМИРАТА УЗУН-ХАДЖИ<!-- Заголовок доданий ботом -->]</ref><ref>{{ref-ru}} Нахібашев Махач Закар'яєв. [http://cheloveknauka.com/uzun-hadzhi-saltinskiy-obschestvenno-politicheskiy-i-religioznyy-deyatel-dagestana-i-chechni Узун-Хаджі Салтинський&nbsp;— суспільно-політичний і релігійний діяч Дагестану і Чечні]</ref>.
+Після заняття [[Чечня|Чечні]] і Дагестану [[Збройні сили Півдня Росії|військами ЗСПР]] в квітні 1919&nbsp;р. [[Узун-Хаджі]] став збирати загони добровольців для надання допомоги у звільненні Чечні. [[22 травня]] [[1919]] року в зв'язку з заняттям військами ЗСПР Дагестану, була припинена діяльність уряду [[Горська республіка|Горської Республіки]]. Узун-Хаджі, зібравши своє військо, пішов у гори на кордоні Чечні і Дагестану. Наприкінці травня 1919-го в селі [[Ботлих]] він зібрав великий маджліс, де за пропозицією аліма з селища Гагатлі Саїд-Магомеда, Узун-Хаджі був обраний еміром Дагестану і Чечні<ref>{{ref-ru}} [http://gazavat.ru/history3.php?rub=11&art=378 Газават.ру :: История&nbsp;— Гражданская война&nbsp;— ДЕНЬГИ ЭМИРАТА УЗУН-ХАДЖИ<!-- Заголовок доданий ботом -->] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170927202315/http://gazavat.ru/history3.php?rub=11&art=378 |date=27 вересня 2017 }}</ref><ref>{{ref-ru}} Нахібашев Махач Закар'яєв. [http://cheloveknauka.com/uzun-hadzhi-saltinskiy-obschestvenno-politicheskiy-i-religioznyy-deyatel-dagestana-i-chechni Узун-Хаджі Салтинський&nbsp;— суспільно-політичний і релігійний діяч Дагестану і Чечні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170906223135/http://cheloveknauka.com/uzun-hadzhi-saltinskiy-obschestvenno-politicheskiy-i-religioznyy-deyatel-dagestana-i-chechni |date=6 вересня 2017 }}</ref>.
 вересня 1919 року, на нараді за участю представників чеченського і дагестанського духовенства було оголошено про створення Північно-Кавказького емірату на чолі з еміром Узун-Хаїр Хаджі-Ханом. У розпорядженні прем'єр-міністра уряду емірату Іналука Дишинського — Арсанукаєва, виданому в вересні 1919 р., було оголошено, що «Північно-Кавказьке емірство є самостійною шаріатською монархією на чолі з еміром Узун-Хаїр-Хаджі-Ханом, але під [[протекторат]]ом Халіфа мусульманського еміра Його Величності [[Османська імперія|Оттоманського імператора]] Магомета-Ваххіддіна-VI». У цьому документі Горська Республіка називалася міфічною республікою, яка не має опори в народі.
-Наприкінці [[березень|березня]] [[1920]] року більшовики направили вже важко хворому Узун-Хаджі лист, в якому говорилося: «Після переговорів з Вашими представниками нам стало відомо, що вони приймають [[Радянська влада|Радянську владу ]]. Якщо і Ви приймаєте цю владу як імам Чеченістана і Дагестану, то оголосіть про це народам, і тоді між нами встановляться дружні відносини. Зважаючи на це Радянська влада визнає Вас як Імама і духовного лідера глави мусульман Північного Кавказу. Ви теж після цього, як оголосите народам про ваше ставлення до Радянської влади, повинні залишити свої посади і надати свої обов'язки самому народу. Ваші організації повинні бути розпущені. Це право має передаватися Центральному партійному керівництву. Що стосується фінансових справ, то це вирішиться після отримання інструкції від Центру. У всякому разі, Радянська влада не торкатиметься Вашого святого Корану і релігії. Про все це Вам розтлумачать Ваші представники». Узун-Хаджі відмовився прийняти ці умови більшовиків і через кілька днів після отримання листа, 30 березня 1920 р., він помер.
+Наприкінці [[березень|березня]] [[1920]] року більшовики направили вже важко хворому Узун-Хаджі лист, в якому говорилося: «Після переговорів з Вашими представниками нам стало відомо, що вони приймають [[Радянська влада|Радянську владу]]. Якщо і Ви приймаєте цю владу як імам Чеченістана і Дагестану, то оголосіть про це народам, і тоді між нами встановляться дружні відносини. Зважаючи на це Радянська влада визнає Вас як Імама і духовного лідера глави мусульман Північного Кавказу. Ви теж після цього, як оголосите народам про ваше ставлення до Радянської влади, повинні залишити свої посади і надати свої обов'язки самому народу. Ваші організації повинні бути розпущені. Це право має передаватися Центральному партійному керівництву. Що стосується фінансових справ, то це вирішиться після отримання інструкції від Центру. У всякому разі, Радянська влада не торкатиметься Вашого святого Корану і релігії. Про все це Вам розтлумачать Ваші представники». Узун-Хаджі відмовився прийняти ці умови більшовиків і через кілька днів після отримання листа, 30 березня 1920 р., він помер.
 Після Узун-Хаджі титул еміра прийняв житель села [[Інхо]] шейх [[Дервіш Мухаммад (Дагестан)|Дервіш Мухаммад]], але кілька днів по тому Північно-Кавказький емірат перестав існувати.
@@ Рядок 280: / Рядок 279: @@
 [[Файл:The Soviet Union 1971 CPA 3969 stamp (Dagestan Autonomous Soviet Socialist Republic (Established on 1921.01.20)).jpg|right|thumb|250px|Марка «50 лет Дагестанской АССР». Пошта СРСР 1971 р.]]
 * [[20 січня]] [[1921]] р. — декретом ВЦВК утворена [[Дагестанська АРСР]], натхненником чого був [[Коркмасов Джелал-ед-Дін|Джелал-ед-Дін Коркмасов]]. Цим же декретом до складу Дагестану включений [[Хасав'юртівський округ]] [[Терська область|Терської області]]. Постановою ВЦВК від [[16 листопада]] [[1922]] року ДАССР передавалися [[Кізлярський округ]] і [[Прикумський повіт]] Терської області.
-* У [[1920]]—[[1922]] роки в Дагестані була створена система [[Шаріатський суд| шаріатських судів]]: в самому низу були «шаріатські трійки» з двох членів і голови (дібір, мулла) в окремих селищах і містах (дрібні цивільні, спадкові, кримінальні і поземельні позови), вище знаходилися окружні шарсуди ([[Апеляція|апеляції]] на рішення «шаріатських трійок», [[Цивільне право|цивільні]] і [[Спадкове право|спадкові]] суперечки, справи щодо розподілу майна на суму до однієї тисячі рублів, поземельні тяжби між селищами, [[Вбивство|вбивства]] та інші тяжкі злочини), [[Касація|касаційною]] інстанцією для шарсудов всіх рівнів служив з 1922 року Шаріатський підвідділ при Наркомюсте ДАССР, а контроль за роботою сільських і окружних шарсудов був доручений окружним слідчим комісіям<ref>{{ref-ru}} [[Інститут етнології та антропології РАН|ІЕА РАН]]: [http://static.iea.ras.ru//books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf ''«Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу»'']. Науково-довідковий посібник під редакцією академіка В.&nbsp;А.&nbsp;Тишкова. [[Москва]]&nbsp;— [[П'ятигорськ]]&nbsp;— [[Ставрополь]]. 2013. С. 54&nbsp;— 55</ref>. Паралельно була створена система радянських [[Народний суд (СРСР)|народних судів]]&nbsp;— цивільні і [[Кримінальне право|кримінальні]] позови проти немусульман, а також звинувачення немусульманами мусульман у скоєнні кримінальних злочинів, а також позови між мусульманами в тих випадках, коли хоча б одна зі сторін відмовлялася звертатися до шарсуду, а з [[1923]] року також справи щодо вбивств і [[Кровна помста|кровної помсти]]<ref>{{ref-ru}} ІЕА РАН: [http://static.iea.ras.ru//books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf ''«Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу»'']. 2013. С. 56</ref>. [[1927]] року шаріатські суди в Дагестані були остаточно закриті, а [[1928]] року статті 203—204 [[Кримінальний кодекс РРФСР 1926 року|Кримінального кодексу РРФСР]] прирівнювали відправлення шаріатського правосуддя до кримінальних правопорушень, за які належало ув'язнення в таборі терміном на один рік<ref>{{ref-ru}} ІЕА РАН: [http://static.iea.ras.ru//books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf ''«Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу»'']. 2013. С. 58</ref>.
+* У [[1920]]—[[1922]] роки в Дагестані була створена система [[Шаріатський суд|шаріатських судів]]: в самому низу були «шаріатські трійки» з двох членів і голови (дібір, мулла) в окремих селищах і містах (дрібні цивільні, спадкові, кримінальні і поземельні позови), вище знаходилися окружні шарсуди ([[Апеляція|апеляції]] на рішення «шаріатських трійок», [[Цивільне право|цивільні]] і [[Спадкове право|спадкові]] суперечки, справи щодо розподілу майна на суму до однієї тисячі рублів, поземельні тяжби між селищами, [[Вбивство|вбивства]] та інші тяжкі злочини), [[Касація (судочинство)|касаційною]] інстанцією для шарсудов всіх рівнів служив з 1922 року Шаріатський підвідділ при Наркомюсте ДАССР, а контроль за роботою сільських і окружних шарсудов був доручений окружним слідчим комісіям<ref>{{ref-ru}} [[Інститут етнології та антропології РАН|ІЕА РАН]]: [http://static.iea.ras.ru//books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf ''«Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу»''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181222232253/http://static.iea.ras.ru/books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf |date=22 грудня 2018 }}. Науково-довідковий посібник під редакцією академіка В.&nbsp;А.&nbsp;Тишкова. [[Москва]]&nbsp;— [[П'ятигорськ]]&nbsp;— [[Ставрополь]]. 2013. С. 54&nbsp;— 55</ref>. Паралельно була створена система радянських [[Народний суд (СРСР)|народних судів]]&nbsp;— цивільні і [[Кримінальне право|кримінальні]] позови проти немусульман, а також звинувачення немусульманами мусульман у скоєнні кримінальних злочинів, а також позови між мусульманами в тих випадках, коли хоча б одна зі сторін відмовлялася звертатися до шарсуду, а з [[1923]] року також справи щодо вбивств і [[Кровна помста|кровної помсти]]<ref>{{ref-ru}} ІЕА РАН: [http://static.iea.ras.ru//books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf ''«Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу»''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181222232253/http://static.iea.ras.ru/books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf |date=22 грудня 2018 }}. 2013. С. 56</ref>. [[1927]] року шаріатські суди в Дагестані були остаточно закриті, а [[1928]] року статті 203—204 [[Кримінальний кодекс РРФСР 1926 року|Кримінального кодексу РРФСР]] прирівнювали відправлення шаріатського правосуддя до кримінальних правопорушень, за які належало ув'язнення в таборі терміном на один рік<ref>{{ref-ru}} ІЕА РАН: [http://static.iea.ras.ru//books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf ''«Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу»''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181222232253/http://static.iea.ras.ru/books/Istoriko-kultur_tradizii_SK.pdf |date=22 грудня 2018 }}. 2013. С. 58</ref>.
 [[Файл:RR5514-0081R.jpg|right|thumb|250px|«Республика Дагестан». Реверс [[Пам'ятні монети Росії|пам'ятної монети]] Банку Росії]]
@@ Рядок 293: / Рядок 292: @@
 === У складі Російської Федерації ===
 [[Файл:Caucasus1991.png|thumb|250px|Самопроголошені республіки та етнічні конфлікти в Дагестані на початку 1990-х]]
-* [[17 вересня]] [[1991]]&nbsp;р.&nbsp;— перейменування в Дагестанську РСР<ref>{{ref-ru}} [http://dagestan.news-city.info/docs/sistemsq/dok_ieqdgo.htm ПОСТАНОВА від 13 травня 1991 року ПРО ДЕРЖАВНИЙ СТАТУС ДАГЕСТАНСЬКОЇ АРСР] {{Webarchive|url=https://archive.is/20120709161644/http://dagestan.news-city.info/docs/sistemsq/dok_ieqdgo.htm |date=9 липня 2012 }}</ref><ref>{{ref-ru}} [http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1978/zakony/183124/ Закон РРФСР від 24 травня 1991 року «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) РРФСР»]</ref>, а 17 грудня [[1991]]&nbsp;р.&nbsp;— у Республіку Дагестан.
+* [[17 вересня]] [[1991]]&nbsp;р.&nbsp;— перейменування в Дагестанську РСР<ref>{{ref-ru}} [http://dagestan.news-city.info/docs/sistemsq/dok_ieqdgo.htm ПОСТАНОВА від 13 травня 1991 року ПРО ДЕРЖАВНИЙ СТАТУС ДАГЕСТАНСЬКОЇ АРСР] {{Webarchive|url=https://archive.today/20120709161644/http://dagestan.news-city.info/docs/sistemsq/dok_ieqdgo.htm |date=9 липня 2012 }}</ref><ref>{{ref-ru}} [http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1978/zakony/183124/ Закон РРФСР від 24 травня 1991 року «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) РРФСР»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180123082854/http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1978/zakony/183124/ |date=23 січня 2018 }}</ref>, а 17 грудня [[1991]]&nbsp;р.&nbsp;— у Республіку Дагестан.
 * [[26 липня]] [[1994]] р. — Обрано Голову Державної Ради Республіки Дагестан (вища посадова особа Республіки Дагестан) — Магомедалі Магомедович Магомедов.
 * [[1994]] р. — ухвалена [[Конституція Республіки Дагестан]].
-* [[1996]]&nbsp;р.&nbsp;— [[Терористичний акт у Кизлярі|захоплення заручників]] бойовиками [[Салман Радуєв|Салмана Радуєва]] в [[Кизляр]]і. [[Вибух житлового будинку в Каспійську (1996)|Підрив терористами житлового будинку]] в [[Каспійськ]]у<ref name="terror.strana.ru">{{ref-ru}} [http://terror.strana.ru/stories/02/05/09/2957/265110.html У Каспійську пом'янули жертв теракту 1996 року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090120193330/http://terror.strana.ru/stories/02/05/09/2957/265110.html |date=20 січень 2009 }}</ref>.
+* [[1996]]&nbsp;р.&nbsp;— [[Терористичний акт у Кизлярі|захоплення заручників]] бойовиками [[Салман Радуєв|Салмана Радуєва]] в [[Кизляр]]і. [[Вибух житлового будинку в Каспійську (1996)|Підрив терористами житлового будинку]] в [[Каспійськ]]у<ref name="terror.strana.ru">{{ref-ru}} [http://terror.strana.ru/stories/02/05/09/2957/265110.html У Каспійську пом'янули жертв теракту 1996 року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090120193330/http://terror.strana.ru/stories/02/05/09/2957/265110.html |date=20 січня 2009 }}</ref>.
 * [[21 травня]] [[1998]] р. — у Махачкалі салафіти — прихильники братів Хачилаєвих захопили будинок уряду й Держради республіки
 * [[1999]] р. — Вахабітське повстання у Західному й Центральному Дагестані, один із духовних надхненників повстання — [[Шейх Багаутдін Мухаммад]]. [[Дагестанська війна|Вторгнення чеченських сепаратистів]] в Дагестан і їх подальший розгром. Терористичні акти сепаратистів проти цивільного населення, найкровопролитнішим з яких став вибух 5-поверхового будинку в [[Буйнакськ]]у.
-* [[2002]]&nbsp;р.&nbsp;— вибух військового ансамблю на святкуванні [[9 травня]] в [[Каспійськ]]у<ref>{{ref-ru}} [http://www.rol.ru/news/misc/newsreg/02/05/09_012.htm Республіка Дагестан. Теракт в Каспійську]</ref>. За період з 2002 року по теперішній час учасниками [[Джамаат Шаріат|релігійно-екстремістського підпілля Дагестану]] здійснені десятки терористичних актів
+* [[2002]]&nbsp;р.&nbsp;— вибух військового ансамблю на святкуванні [[9 травня]] в [[Каспійськ]]у<ref>{{ref-ru}} [http://www.rol.ru/news/misc/newsreg/02/05/09_012.htm Республіка Дагестан. Теракт в Каспійську] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110814170006/http://www.rol.ru/news/misc/newsreg/02/05/09_012.htm |date=14 серпня 2011 }}</ref>. За період з 2002 року по теперішній час учасниками [[Джамаат Шаріат|релігійно-екстремістського підпілля Дагестану]] здійснені десятки терористичних актів
-* 27 серпня [[2003]]&nbsp;— вбивство Міністра з національної політики, інформації та зовнішніх зв'язків Дагестану [[Гусаєв Магомедсаліх Магомедович|Магомедсаліха Гусаєва]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.vesti.ru/doc.html?id=102060 Вести. Ru: Вбивство в Махачкалі: міністр міг стати жертвою екстремістів <!--Заголовок доданий ботом-->]</ref>.
+* 27 серпня [[2003]]&nbsp;— вбивство Міністра з національної політики, інформації та зовнішніх зв'язків Дагестану [[Гусаєв Магомедсаліх Магомедович|Магомедсаліха Гусаєва]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.vesti.ru/doc.html?id=102060 Вести. Ru: Вбивство в Махачкалі: міністр міг стати жертвою екстремістів <!--Заголовок доданий ботом-->] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170929001042/http://www.vesti.ru/doc.html?id=102060 |date=29 вересня 2017 }}</ref>.
 * [[2005]] p. — Посилення партизанської активності салафітських формувань. Замахи й діверсії проти правоохоронних структур і армійських з'єднань. Через рік ситуація нормалізувалася.
 * [[2006]] р. — Магомедалі Магомедович Магомедов склав повноваження вищої посадової особи Республіки, зважаючи на погіршення здоров'я. За пропозицією М. М. Магомедова першим президентом Республіки [[Володимир Володимирович Путін|В. В. Путін]] призначає [[Алієв Муху Гімбатович|Муху Гімбатовича Алієва]].
-* [[2009]]&nbsp;р.&nbsp;— вбивство Міністра внутрішніх справ Дагестану [[Магомедтагиров, Адільгерей Магомедович|Адильгерея Магомедтагирова]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.newsru.com/russia/05jun2009/dmv.html Глава дагестанського МВС убитий в Махачкалі]</ref>. Суттєве посилення партизанської активності салафітських формувань
+* [[2009]]&nbsp;р.&nbsp;— вбивство Міністра внутрішніх справ Дагестану [[Магомедтагиров, Адільгерей Магомедович|Адильгерея Магомедтагирова]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.newsru.com/russia/05jun2009/dmv.html Глава дагестанського МВС убитий в Махачкалі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170929044127/http://www.newsru.com/russia/05jun2009/dmv.html |date=29 вересня 2017 }}</ref>. Суттєве посилення партизанської активності салафітських формувань
 * [[11 лютого]] [[2010]] р. — Алієв Муху Гімбатович склав повноваження Президента Республіки Дагестан. За пропозицією Муху Гімбатовича на пост президента Республіки Дагестан [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Д. А. Медведєв]] призначає [[Магомедов Магомедсалам Магомедалієвич|Магомедова Магомедсалама Магомедалієвича]].
-* [[28 серпня]] [[2010]] року було підписано Угоду №&nbsp;1416-р про делімітацію кордону між Російською Федерацією і Республікою Азербайджан, а також про раціональне використання та охорону водних ресурсів річки Самур, за яким стік річки Самур був розділений між Росією і Азербайджаном 50 на 50. Раніше Азербайджан забирав 90&nbsp;% стоку Самура<ref>{{ref-ru}} [http://www.rosbalt.ru/main/2011/06/27/863325.html Медведєв підписав договір про кордон з Азербайджаном]</ref>. Крім того, два села [[Магарамкентський район|Магарамкентського району]] Дагестана [[Храх-Уба]] і [[Урьян-Уба]], що утворилися на територіях, які Дагестан отримав в Азербайджані в тимчасове користування землі для зупинки худоби, що переганялася на зимові пасовища, відійшли до [[Хачмазький район|Хачмазького району]] [[Азербайджан]]а разом з [[лезгин]]ами&nbsp;— громадянами Російської Федерації<ref name="Мид РФ">{{ref-ru}} [http://www.регнум.рф/news/1373956.html МЗС РФ: Кордон між Росією і Азербайджаном визначено як по дну Каспійського моря, так і по суші]</ref>. У травні [[2013]] року ще три великі дагестанські ділянки пасовищних угідь в [[Докузпаринський район|Докузпаринському районі]] були передані Азербайджанові<ref>{{ref-ru}} [http://warsonline.info/geostrategiya/rossiya-snova-otdala-chast-svoey-territorii-azerbaydzhanu.html Росія знову передала Азербайджану частину своєї території]</ref>.
+* [[28 серпня]] [[2010]] року було підписано Угоду №&nbsp;1416-р про делімітацію кордону між Російською Федерацією і Республікою Азербайджан, а також про раціональне використання та охорону водних ресурсів річки Самур, за яким стік річки Самур був розділений між Росією і Азербайджаном 50 на 50. Раніше Азербайджан забирав 90&nbsp;% стоку Самура<ref>{{ref-ru}} [http://www.rosbalt.ru/main/2011/06/27/863325.html Медведєв підписав договір про кордон з Азербайджаном] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200613123613/https://www.rosbalt.ru/main/2011/06/27/863325.html |date=13 червня 2020 }}</ref>. Крім того, два села [[Магарамкентський район|Магарамкентського району]] Дагестана [[Храх-Уба]] і [[Урьян-Уба]], що утворилися на територіях, які Дагестан отримав в Азербайджані в тимчасове користування землі для зупинки худоби, що переганялася на зимові пасовища, відійшли до [[Хачмазький район|Хачмазького району]] [[Азербайджан]]а разом з [[лезгин]]ами&nbsp;— громадянами Російської Федерації<ref name="Мид РФ">{{ref-ru}} [http://www.регнум.рф/news/1373956.html МЗС РФ: Кордон між Росією і Азербайджаном визначено як по дну Каспійського моря, так і по суші] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141215010012/http://www.xn--c1adwdmv.xn--p1ai/news/1373956.html |date=15 грудня 2014 }}</ref>. У травні [[2013]] року ще три великі дагестанські ділянки пасовищних угідь в [[Докузпаринський район|Докузпаринському районі]] були передані Азербайджанові<ref>{{ref-ru}} [http://warsonline.info/geostrategiya/rossiya-snova-otdala-chast-svoey-territorii-azerbaydzhanu.html Росія знову передала Азербайджану частину своєї території] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170929044235/http://warsonline.info/geostrategiya/rossiya-snova-otdala-chast-svoey-territorii-azerbaydzhanu.html |date=29 вересня 2017 }}</ref>.
 == Населення ==
@@ Рядок 315: / Рядок 314: @@
 Народжуваність — 19,5 на тисячу населення (3 місце в Російській Федерації, після [[Інгушетія|Інгушетії]] і [[Чечня|Чечні]]), народжуваність за 2010 рік — 18,8 на 1 тис. осіб. Середнє число дітей на одну жінку — 2,13.
-Згідно з попередніми офіційними даними перепису населення 2010 року населення Дагестану в порівнянні з 2002 роком зросла на 15,6&nbsp;% і досягло 2977,4 тис. осіб. Частка міського населення зросла з 42,8 до 45,3&nbsp;%. Частка чоловіків і жінок залишилася стабільною (частка чоловіків знизилася на 0,1&nbsp;% і склала 48,1&nbsp;%)<ref>{{ref-ru}} [http://www.perepis-2010.ru/message-rosstat.php Повідомлення Росстату про попередні підсумки ВПН-2010]</ref>.
+Згідно з попередніми офіційними даними перепису населення 2010 року населення Дагестану в порівнянні з 2002 роком зросла на 15,6&nbsp;% і досягло 2977,4 тис. осіб. Частка міського населення зросла з 42,8 до 45,3&nbsp;%. Частка чоловіків і жінок залишилася стабільною (частка чоловіків знизилася на 0,1&nbsp;% і склала 48,1&nbsp;%)<ref>{{ref-ru}} [http://www.perepis-2010.ru/message-rosstat.php Повідомлення Росстату про попередні підсумки ВПН-2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121018085741/http://www.perepis-2010.ru/message-rosstat.php |date=18 жовтня 2012 }}</ref>.
-Дагестан показав найвищі темпи приросту населення серед регіонів Росії. Завдяки цьому Республіка за 2002—2010 роки обігнала багато великих регіонів (Красноярський край, Волгоградську область, Пермський край тощо). На 2017 рік Дагестан займає 13 місце в Росії за чисельністю [[Населення суб'єктів Російської Федерації|населення суб'єктів Російської Федерації]]<ref>{{ref-ru}} {{cite web|url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/Popul2017.xls|title=Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2017 року і в середньому за 2016 рік|date=2017-03-10|accessdate=2017-03-12}}</ref>.
+Дагестан показав найвищі темпи приросту населення серед регіонів Росії. Завдяки цьому Республіка за 2002—2010 роки обігнала багато великих регіонів (Красноярський край, Волгоградську область, Пермський край тощо). На 2017 рік Дагестан займає 13 місце в Росії за чисельністю [[населення суб'єктів Російської Федерації]]<ref>{{ref-ru}} {{cite web|url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/Popul2017.xls|title=Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2017 року і в середньому за 2016 рік|date=2017-03-10|accessdate=2017-03-12|archive-date=5 червня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190605235655/http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/Popul2017.xls}}</ref>.
 === Національний склад ===
@@ Рядок 323: / Рядок 322: @@
 [[Файл:Etno Dagestan.jpg|thumb|right|250px|Етнолінгвістична мапа Дагестану]]
-Дагестан є найбагатонаціональнішою республікою Росії. Державними мовами Республіки Дагестан є [[російська мова]] і мови народів Дагестану<ref>{{ref-ru}} [http://constitution.garant.ru/region/cons_dagest/chapter/1/#100 Глава 1, Стаття 11 // Конституція Республіки Дагестан (2003 рік)]</ref>. Лише 14 мов Дагестану мають писемність, а решта є [[неписьменні мови|безписемними]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.dgpu.ru/content/moidag/ Оф. сайт ДДПУ. Мови мого Дагестану] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130921054650/http://www.dgpu.ru/content/moidag/ |date=21 вересень 2013 }}</ref>. Тутешні народи говорять мовами чотирьох основних мовних груп Дагестану.
+Дагестан є найбагатонаціональнішою республікою Росії. Державними мовами Республіки Дагестан є [[російська мова]] і мови народів Дагестану<ref>{{ref-ru}} [http://constitution.garant.ru/region/cons_dagest/chapter/1/#100 Глава 1, Стаття 11 // Конституція Республіки Дагестан (2003 рік)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180109230232/http://constitution.garant.ru/region/cons_dagest/chapter/1/#100 |date=9 січня 2018 }}</ref>. Лише 14 мов Дагестану мають писемність, а решта є [[неписьменні мови|безписемними]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.dgpu.ru/content/moidag/ Оф. сайт ДДПУ. Мови мого Дагестану] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130921054650/http://www.dgpu.ru/content/moidag/ |date=21 вересня 2013 }}</ref>. Тутешні народи говорять мовами чотирьох основних мовних груп Дагестану.
  % віруючих — мусульмани.
 {| class="standard"
-!Народ ||Чисельність, [[2002]], тис.<ref>[http://www.perepis2002.ru/ Всеросійський перепис населення 2002 року]</ref>||Чисельність 2010 року<br/>тис. чол.<ref>[http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/per-itog/tab7.xls Інформаційні матеріали про остаточні підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року]</ref><ref name="ЭтноЯз.2010">[http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/results2.html Всеросійський перепис населення 2010 року. Офіційні підсумки з розширеними переліками за національним складом населення і за регіонами.]: [http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/Documents/Materials/doklad2.rar див.]</ref>
+!Народ ||Чисельність, [[2002]], тис.<ref>{{Cite web |url=http://www.perepis2002.ru/ |title=Всеросійський перепис населення 2002 року |accessdate=28 вересня 2017 |archive-date=25 серпня 2011 |archive-url=https://www.webcitation.org/61C89tRC6?url=http://www.perepis2002.ru/index.html?id=11 }}</ref>||Чисельність 2010 року<br/>тис. чол.<ref>{{Cite web |url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/per-itog/tab7.xls |title=Інформаційні матеріали про остаточні підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року |accessdate=28 вересня 2017 |archive-date=27 листопада 2012 |archive-url=https://www.webcitation.org/6CUOtMGLl?url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/per-itog/tab7.xls }}</ref><ref name="ЭтноЯз.2010">[http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/results2.html Всеросійський перепис населення 2010 року. Офіційні підсумки з розширеними переліками за національним складом населення і за регіонами.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200513001819/https://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/results2.html |date=13 травня 2020 }}: [http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/Documents/Materials/doklad2.rar див.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121018030348/http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/Documents/Materials/doklad2.rar |date=18 жовтня 2012 }}</ref>
 |-
 |'''[[Аварці]]''' {{збільшення}}
@@ Рядок 427: / Рядок 426: @@
 До [[1940-ві|40-х]] років [[XX століття]] в Дагестані на території [[Бабаюртівський район|Бабаюртівського]], [[Хасав'юртівський район|Хасав'юртівського]] і [[Кізлярський район|Кізлярського]] районів проживало близько 6 тис. німців. Найбільшими колоніями їх були — [[Люксембург (Бабаюртівський район, Дагестан)|Романівка]], [[Татаюрт|Ейгенгейм]], [[Львівський №1|Вандерлоо № 1]], [[Рассвєт (Дагестан)|Леніндорф]], [[Новая Надєжда (Дагестан)|Неї-Гоффнунг]]. Всіх німців після початку [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] вислали в [[Казахська РСР|Казахську РСР]] і Середню Азію.
-До числа [[аварці]]в включені споріднені з ними [[андо-цезькі народи]]<ref>{{ref-ru}} {{книга|автори=Radio Liberty. Arkhiv samizdata, Ohio State University. Center for Slavic and East European Studies|заголовок=Samizdat materials|видавництво=Ohio State University, Center for Slavic and East European Studies|рік=2010|сторінки=114|посилання=http://books.google.ru/books?id=G53wAAAAMAAJ&q=рутульцы+лезгинская+народность&dq=рутульцы+лезгинская+народность&hl=ru&sa=X&ei=EhOHU9vxDuKo4gSzzIHgDg&ved=0CC8Q6AEwATgK}}</ref> і [[арчинці]]. Також до числа [[даргинці]]в включені споріднені з ними [[кайтагці]] і [[кубачинці]]<ref>{{ref-ru}} [https://books.google.ru/books?id=6eQxAAAAMAAJ&q=даргинцев&dq=кайтагцы+и+кубачинцы+включены+в+состав+даргинцев&hl=ru&source=gbs_word_cloud_r&cad=4 Г.&nbsp;А.&nbsp;Сергєєва (к.і.н.), Інститут етнології та антропології ім. М.&nbsp;М.&nbsp;Миклухо-Маклая. Narody Dagestana. «Наука», 2002. С.- 587]</ref>.
+До числа [[аварці]]в включені споріднені з ними [[андо-цезькі народи]]<ref>{{ref-ru}} {{книга|автори=Radio Liberty. Arkhiv samizdata, Ohio State University. Center for Slavic and East European Studies|заголовок=Samizdat materials|видавництво=Ohio State University, Center for Slavic and East European Studies|рік=2010|сторінки=114|посилання=http://books.google.ru/books?id=G53wAAAAMAAJ&q=рутульцы+лезгинская+народность&dq=рутульцы+лезгинская+народность&hl=ru&sa=X&ei=EhOHU9vxDuKo4gSzzIHgDg&ved=0CC8Q6AEwATgK}}</ref> і [[арчинці]]. Також до числа [[даргинці]]в включені споріднені з ними [[кайтагці]] і [[кубачинці]]<ref>{{ref-ru}} [https://books.google.ru/books?id=6eQxAAAAMAAJ&q=даргинцев&dq=кайтагцы+и+кубачинцы+включены+в+состав+даргинцев&hl=ru&source=gbs_word_cloud_r&cad=4 Г.&nbsp;А.&nbsp;Сергєєва (к.і.н.), Інститут етнології та антропології ім. М.&nbsp;М.&nbsp;Миклухо-Маклая. Narody Dagestana. «Наука», 2002. С.- 587] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210203144455/https://books.google.ru/books?id=6eQxAAAAMAAJ&q=даргинцев&dq=кайтагцы+и+кубачинцы+включены+в+состав+даргинцев&hl=ru&source=gbs_word_cloud_r&cad=4 |date=3 лютого 2021 }}</ref>.
-До [[1920-ті|20-х]] років XX сторіччя все Гірське населення Дагестану за винятком кумиків називали лезгинами, кумиків ж іменували дагестанськими татарами. Починаючи з [[1920]] року загальнодагестанський [[етнонім]] гірських народів перейшов [[Кюринці|кюринцям]]&nbsp;— жителям Південного Дагестану<ref>{{ref-ru}} {{книга |автор= Т. А. Тітова|заголовок= Лезгинська родина на межі XIX-XX сторіч|оригінал= Лезгинская семья на рубеже XIX—XX веков|посилання= https://books.google.ru/books?hl=ru&id=b5-aAAAAIAAJ&dq=кюринцы+до+20+века+лезгины&focus=searchwithinvolume&q=До+1920+года|видання= Казанський державний університет|місце= Казань|видавництво= Новое знание|рік= 1999|том= |сторінки= 4|сторінок= 53|isbn= }}</ref><ref>{{ref-ru}} {{книга |автор= Аліага Мамедлі|заголовок= Сучасні етнокультурні процеси в Азербайджані: основні тенденції та перспективи|оригінал= Современные этнокультурные процессы в Азербайджане: основные тенденции и перспективы|посилання= https://books.google.ru/books?id=iBUsAQAAMAAJ&q=кюринцы+до+века+этноним&dq=кюринцы+до+века+этноним&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwiV77vf5Y3KAhUECCwKHQ2PCg8Q6AEIGzAA|місце= Баку|видавництво= Хазар|рік= 2008|том= |сторінки= 180|сторінок= 245|isbn= }}</ref><ref>{{ref-ru}} ''Ш.&nbsp;М.&nbsp;Хапізов.'' [http://mkala.mk.ru/articles/2015/02/10/o-tom-kak-pantyurkisty-provodili-perepis-1926-g.html Про те, як пантюркісти проводили перепис 1926&nbsp;р.] // Московський комсомолець у Дагестані.&nbsp;— Махачкала, 2015.</ref><ref>{{ref-ru}} ''В.&nbsp;А.&nbsp;Ніконов, Г.&nbsp;Г.&nbsp;Стратанович.'' [https://books.google.ru/books?id=OC0YAAAAMAAJ&q=Все+эти+народности+объединяются+сейчас+под+названием+лезгины&dq=Все+эти+народности+объединяются+сейчас+под+названием+лезгины&hl=ru&sa=X&redir_esc=y Етнографія імен].&nbsp;— Москва: Наука, 1971.&nbsp;— С. 15.</ref><ref>{{ref-ru}} ''В.&nbsp;В.&nbsp;Бартольд.'' Праці з історичної географії / О.&nbsp;Г.&nbsp;Большаков, А.&nbsp;М.&nbsp;Беленицький. Східна література РАН. М., 2002. С. 410.&nbsp;— 711 с.{{Початок цитати}}Все эти народности объединяются сейчас под названием лезгины…{{Кінець цитати}}</ref>.
+До [[1920-ті|20-х]] років XX сторіччя все Гірське населення Дагестану за винятком кумиків називали лезгинами, кумиків ж іменували дагестанськими татарами. Починаючи з [[1920]] року загальнодагестанський [[етнонім]] гірських народів перейшов [[Кюринці|кюринцям]]&nbsp;— жителям Південного Дагестану<ref>{{ref-ru}} {{книга |автор= Т. А. Тітова|заголовок= Лезгинська родина на межі XIX-XX сторіч|оригінал= Лезгинская семья на рубеже XIX—XX веков|посилання= https://books.google.ru/books?hl=ru&id=b5-aAAAAIAAJ&dq=кюринцы+до+20+века+лезгины&focus=searchwithinvolume&q=До+1920+года|видання= Казанський державний університет|місце= Казань|видавництво= Новое знание|рік= 1999|том= |сторінки= 4|сторінок= 53|isbn= }}</ref><ref>{{ref-ru}} {{книга |автор= Аліага Мамедлі|заголовок= Сучасні етнокультурні процеси в Азербайджані: основні тенденції та перспективи|оригінал= Современные этнокультурные процессы в Азербайджане: основные тенденции и перспективы|посилання= https://books.google.ru/books?id=iBUsAQAAMAAJ&q=кюринцы+до+века+этноним&dq=кюринцы+до+века+этноним&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwiV77vf5Y3KAhUECCwKHQ2PCg8Q6AEIGzAA|місце= Баку|видавництво= Хазар|рік= 2008|том= |сторінки= 180|сторінок= 245|isbn= }}</ref><ref>{{ref-ru}} ''Ш.&nbsp;М.&nbsp;Хапізов.'' [http://mkala.mk.ru/articles/2015/02/10/o-tom-kak-pantyurkisty-provodili-perepis-1926-g.html Про те, як пантюркісти проводили перепис 1926&nbsp;р.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171003174444/http://mkala.mk.ru/articles/2015/02/10/o-tom-kak-pantyurkisty-provodili-perepis-1926-g.html |date=3 жовтня 2017 }} // Московський комсомолець у Дагестані.&nbsp;— Махачкала, 2015.</ref><ref>{{ref-ru}} ''В.&nbsp;А.&nbsp;Ніконов, Г.&nbsp;Г.&nbsp;Стратанович.'' [https://books.google.ru/books?id=OC0YAAAAMAAJ&q=Все+эти+народности+объединяются+сейчас+под+названием+лезгины&dq=Все+эти+народности+объединяются+сейчас+под+названием+лезгины&hl=ru&sa=X&redir_esc=y Етнографія імен] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210811083111/https://books.google.ru/books?id=OC0YAAAAMAAJ&q=Все+эти+народности+объединяются+сейчас+под+названием+лезгины&dq=Все+эти+народности+объединяются+сейчас+под+названием+лезгины&hl=ru&sa=X&redir_esc=y |date=11 серпня 2021 }}.&nbsp;— Москва: Наука, 1971.&nbsp;— С. 15.</ref><ref>{{ref-ru}} ''В.&nbsp;В.&nbsp;Бартольд.'' Праці з історичної географії / О.&nbsp;Г.&nbsp;Большаков, А.&nbsp;М.&nbsp;Беленицький. Східна література РАН. М., 2002. С. 410.&nbsp;— 711 с.{{Початок цитати}}Все эти народности объединяются сейчас под названием лезгины…{{Кінець цитати}}</ref>.
 До [[1930-ті|1930]]-[[1940-ві|1940-х]] років мовою міжнаціонального спілкування в північній, рівнинній та передгірській частині Дагестану була [[Тюркська мова|тюркська]] ([[Азербайджанська мова|азербайджанська]] або [[Кумицька мова|кумицька]]) мова, але з плином часу стався плавний процес переходу до російської. Нині [[російська мова]] є рідною для багатьох неросійських жителів Дагестану.
@@ Рядок 437: / Рядок 436: @@
 Чеченське населення проживає переважно в місті Хасав'юрт, Хасав'юртівському і Новолакському районах, в меншій мірі в Казбеківському і Кизилюртівському районах.
-'''Національний склад населення районів та міст за даними перепису 2010&nbsp;р.'''<ref>{{ref-ru}} Підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року.&nbsp;— [http://dagstat.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/dagstat/resources/cafa4e00421f0cb8805fcc2d59c15b71/ВПН+том3.rar  Том 3. Національний склад і володіння мовами] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171011191513/http://dagstat.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/dagstat/resources/cafa4e00421f0cb8805fcc2d59c15b71/ВПН+том3.rar |date=11 жовтня 2017 }}</ref>
+'''Національний склад населення районів та міст за даними перепису 2010 р.'''{{RUS-DA-census}}
 {|  class="standard sortable"
 ! ||населення <br/>(2010)||аварці||даргинці||кумики||лезгіни||лакці||азербайджанці||табасарани||росіяни||чеченці||ногайці||агули||рутульці
@@ Рядок 676: / Рядок 675: @@
 {{main|Адміністративно-територіальний поділ Дагестану}}
-До складу Дагестана входять 42 райони та 10 міських округів<ref>{{ref-ru}} [http://pravo.levonevsky.org/bazazru/texts06/txt06121.htm Закон Республіки Дагестан від 13.01.2005 №&nbsp;6 про статус і кордони муніципальних утворень Республіки Дагестан]</ref><ref>{{ref-ru}} [http://www.e-dag.ru/gov/admin.htm Адміністрації міст і районів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070404203739/http://www.e-dag.ru/gov/admin.htm |date=4 квітень 2007 }}</ref>:
+До складу Дагестана входять 42 райони та 10 міських округів<ref>{{ref-ru}} [http://pravo.levonevsky.org/bazazru/texts06/txt06121.htm Закон Республіки Дагестан від 13.01.2005 №&nbsp;6 про статус і кордони муніципальних утворень Республіки Дагестан] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130502231559/http://pravo.levonevsky.org/bazazru/texts06/txt06121.htm |date=2 травня 2013 }}</ref><ref>{{ref-ru}} [http://www.e-dag.ru/gov/admin.htm Адміністрації міст і районів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070404203739/http://www.e-dag.ru/gov/admin.htm |date=4 квітня 2007 }}</ref>:
 {{Адміністративна карта Дагестану|float=right}}
 [[Файл:House of the Administration of Kasumkent.jpg|right|thumb|250px|Будівля адміністрації [[Сулейман-Стальський район|Сулейман-Стальського району]]. Село [[Касумкент]]]]
@@ Рядок 983: / Рядок 982: @@
 |}
-'''Загальна площа земель міських округів у гектарах (значення показників за рік)'''<ref>{{ref-ru}} [http://www.gks.ru/dbscripts/munst/munst82/DBInet.cgi Підраховано за базою даних муніципальних утворень РФ]</ref>
+'''Загальна площа земель міських округів у гектарах (значення показників за рік)'''{{RUS-DA-municipal}}
 {| class="standard" style="text-align: right;"
 ! Міські округи Республіки Дагестан
@@ Рядок 1080: / Рядок 1079: @@
 Раніше, [[Гоцатлинська ГЕС|Гоцатлинської ГЕС]] (100 МВт, 310 млн кВт · год), що перебуває в будівництві, була введена в експлуатацію ПАТ «РусГидро» [[30 вересня]] [[2015]] року; існує проект [[Агвалінська ГЕС|Агвалінської ГЕС]] (220 МВт, 680 млн кВт·год).
-[[22 грудня]] [[2013]] року, в Каспійську ввели до експлуатації першу чергу найбільшої сонячної електростанції в Росії<ref>{{ref-ru}} [http://www.riadagestan.ru/news/politics/_kaspiyske_torzhestvenno_otkryli_samuyu_krupnuyu_solnechnuyu_elektrostantsiyu_v_rossii/ У Каспійську врочисто відкрили найбільшу сонячну електростанцію в Росії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131230233713/http://www.riadagestan.ru/news/politics/_kaspiyske_torzhestvenno_otkryli_samuyu_krupnuyu_solnechnuyu_elektrostantsiyu_v_rossii/ |date=30 грудень 2013 }}</ref>.
+[[22 грудня]] [[2013]] року, в Каспійську ввели до експлуатації першу чергу найбільшої сонячної електростанції в Росії<ref>{{ref-ru}} [http://www.riadagestan.ru/news/politics/_kaspiyske_torzhestvenno_otkryli_samuyu_krupnuyu_solnechnuyu_elektrostantsiyu_v_rossii/ У Каспійську врочисто відкрили найбільшу сонячну електростанцію в Росії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131230233713/http://www.riadagestan.ru/news/politics/_kaspiyske_torzhestvenno_otkryli_samuyu_krupnuyu_solnechnuyu_elektrostantsiyu_v_rossii/ |date=30 грудня 2013 }}</ref>.
 === Машинобудування ===
@@ Рядок 1094: / Рядок 1093: @@
 Основною продукцією промисловості будівельних матеріалів є збірний [[залізобетон]] (комбінати «Дагстройиндустрия» і «Махачкалинский ДСК» в [[Махачкала|Махачкалі]]; «Дагюгстрой» у Дербенті; «Аист» в [[Кизилюрт]]і тощо); а також [[цегла]] (завод «Силикат» у Махачкалі). Ведеться видобуток вапняку поблизу [[Дербент]]а і мінеральної будівельної сировини поблизу Ізбербаша<ref name="БРЭ-08-2007" />.
-Крім зареєстрованих підприємств є багато нелегальних міні-заводів. За даними<ref name="Крылова-2014">{{ref-ru}} {{cite web|author=Мирослава Крилова|title=Свобода, рівність, братерство|url=http://www.rbcdaily.ru/magazine/trends/562949990585684|date=19.02.2014|work=Журнал РБК, № 3/2014|publisher=ТОВ "БизнесПресс", засновник "РБК Медиа"|accessdate=2015-10-25|location=Москва|website=rbcdaily.ru/magazine|pages=22-27}}</ref><ref name=Фролов-2014>{{ref-ru}} {{cite web|author=Антон Фролов|title=Випив, туман, оговтався - Дагестан|url=http://www.pravda.ru/accidents/factor/crime/20-02-2014/1193221-slave-0/|date=20.02.2014, в 18:42|publisher=Засіб масової інформації «Правда.Ру»|accessdate=2015-12-05|location=Москва|website=www.pravda.ru}}</ref> на більш ніж 500 підприємствах, що виготовляють цеглу, використовується [[Рабство в сучасній Росії#Рабство в Дагестані|працю рабів]]. При цьому в самому Дагестані порушено всього дві кримінальні справи за фактами незаконного утримання працівників.
+Крім зареєстрованих підприємств є багато нелегальних міні-заводів. За даними<ref name="Крылова-2014">{{ref-ru}} {{cite web|author=Мирослава Крилова|title=Свобода, рівність, братерство|url=http://www.rbcdaily.ru/magazine/trends/562949990585684|date=19.02.2014|work=Журнал РБК, № 3/2014|publisher=ТОВ "БизнесПресс", засновник "РБК Медиа"|accessdate=2015-10-25|location=Москва|website=rbcdaily.ru/magazine|pages=22-27|archive-date=28 січня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160128054437/http://www.rbcdaily.ru/magazine/trends/562949990585684}}</ref><ref name=Фролов-2014>{{ref-ru}} {{cite web|author=Антон Фролов|title=Випив, туман, оговтався - Дагестан|url=http://www.pravda.ru/accidents/factor/crime/20-02-2014/1193221-slave-0/|date=20.02.2014, в 18:42|publisher=Засіб масової інформації «Правда.Ру»|accessdate=2015-12-05|location=Москва|website=www.pravda.ru|archive-date=4 жовтня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171004085645/https://www.pravda.ru/accidents/factor/crime/20-02-2014/1193221-slave-0/}}</ref> на більш ніж 500 підприємствах, що виготовляють цеглу, використовується [[Рабство в сучасній Росії#Рабство в Дагестані|працю рабів]]. При цьому в самому Дагестані порушено всього дві кримінальні справи за фактами незаконного утримання працівників.
 === Зовнішньоекономічні зв'язки ===
-Як і багато інших регіонів РФ, Дагестан має прямі економічні зв'язки з багатьма країнами світу, в деяких з яких республіка відкрила свої зовнішньоекономічні представництва. [[2012]] року обсяг товарообігу між Дагестаном і [[Туреччина|Туреччиною]] досяг 47,6&nbsp;млн доларів, що на 60,8&nbsp;% вище показники 2011 р Експорт склав 22,15&nbsp;млн доларів, імпорт&nbsp;— 25,5&nbsp;млн доларів<ref>{{ref-ru}} [http://www.ved.gov.ru/exportcountries/tr/tr_ru_relations/tr_ru_trade/tr_ru_trade_subjects/ Торговельно-економічне співробітництво зі суб'єктами Російської Федерації] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171003225928/http://www.ved.gov.ru/exportcountries/tr/tr_ru_relations/tr_ru_trade/tr_ru_trade_subjects/ |date=3 жовтень 2017 }}</ref>.
+Як і багато інших регіонів РФ, Дагестан має прямі економічні зв'язки з багатьма країнами світу, в деяких з яких республіка відкрила свої зовнішньоекономічні представництва. [[2012]] року обсяг товарообігу між Дагестаном і [[Туреччина|Туреччиною]] досяг 47,6&nbsp;млн доларів, що на 60,8&nbsp;% вище показники 2011 р Експорт склав 22,15&nbsp;млн доларів, імпорт&nbsp;— 25,5&nbsp;млн доларів<ref>{{ref-ru}} [http://www.ved.gov.ru/exportcountries/tr/tr_ru_relations/tr_ru_trade/tr_ru_trade_subjects/ Торговельно-економічне співробітництво зі суб'єктами Російської Федерації] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171003225928/http://www.ved.gov.ru/exportcountries/tr/tr_ru_relations/tr_ru_trade/tr_ru_trade_subjects/ |date=3 жовтня 2017 }}</ref>.
-За три квартали 2014 року товарообіг між [[Азербайджан]]ом і Дагестаном склав 136,84 мільйона доларів, при цьому на імпорт азербайджанської продукції припали 122,12 мільйонів доларів, на експорт в Азербайджан&nbsp;— 14,7 мільйонів доларів. А з Іраном досяг 160 мільйонів доларів<ref>{{ref-ru}} [https://news.mail.ru/politics/21378771/ Дагестан посилить торгово-економічні зв'язки з Азербайджаном] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151121182303/https://news.mail.ru/politics/21378771/ |date=21 листопад 2015 }}{{недоступне посилання|date=2017-09-02}}</ref>.
+За три квартали 2014 року товарообіг між [[Азербайджан]]ом і Дагестаном склав 136,84 мільйона доларів, при цьому на імпорт азербайджанської продукції припали 122,12 мільйонів доларів, на експорт в Азербайджан&nbsp;— 14,7 мільйонів доларів. А з Іраном досяг 160 мільйонів доларів<ref>{{ref-ru}} [https://news.mail.ru/politics/21378771/ Дагестан посилить торгово-економічні зв'язки з Азербайджаном] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151121182303/https://news.mail.ru/politics/21378771/ |date=21 листопада 2015 }}{{недоступне посилання|date=2017-09-02}}</ref>.
 == Державний устрій ==
@@ Рядок 1137: / Рядок 1136: @@
 ; Представники Республіки Дагестан у Держдумі РФ
-Республіку Дагестан у Держдумі ФС РФ представляють депутати: [[Абасов Мамед Магарамович|Абасов М. М.]], [[Аскендеров Заур Асевович|Аскендеров З. А.]], [[Балашов Балаш Курбанмагомедович|Балашов Б. К .]], [[Гаджиєв Магомед Тажудінович|Гаджиєв М. Т.]], [[Гаджиєв Мурад Станіславович|Гаджиєв М. С.]], [[Гасанов Магомедкаді Набієвич|Гасанов М. Н.]], [[Курбанов Різван Даніялович| Курбанов Р. Д.]], [[Решульський Сергій Миколайович|Решульський С. Н.]], [[Сафаралієв Гаджімет Керимович|Сафаралієв Г. К.]], [[Умаханов Умахан Магомедгаджиєвич|Умаханов У. М.]].
+Республіку Дагестан у Держдумі ФС РФ представляють депутати: [[Абасов Мамед Магарамович|Абасов М. М.]], [[Аскендеров Заур Асевович|Аскендеров З. А.]], [[Балашов Балаш Курбанмагомедович|Балашов Б. К .]], [[Гаджиєв Магомед Тажудінович|Гаджиєв М. Т.]], [[Гаджиєв Мурад Станіславович|Гаджиєв М. С.]], [[Гасанов Магомедкаді Набієвич|Гасанов М. Н.]], [[Курбанов Різван Даніялович|Курбанов Р. Д.]], [[Решульський Сергій Миколайович|Решульський С. Н.]], [[Сафаралієв Гаджімет Керимович|Сафаралієв Г. К.]], [[Умаханов Умахан Магомедгаджиєвич|Умаханов У. М.]].
 ; Представники Республіки Дагестан у Раді Федерації РФ
@@ Рядок 1191: / Рядок 1190: @@
 Конституційний Суд Республіки Дагестан — судовий орган конституційного контролю, самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства.
 ; Судова влада та прокуратура
-У Республіці Дагестан діють [[Конституційний Суд Республіки Дагестан]], [[Верховний Суд Російської Федерації|Верховний Суд Республіки Дагестан]], [[Арбітражний суд| Арбітражний Суд Республіки Дагестан]], районні суди і світові судді.
+У Республіці Дагестан діють [[Конституційний Суд Республіки Дагестан]], [[Верховний Суд Російської Федерації|Верховний Суд Республіки Дагестан]], [[Арбітражний суд|Арбітражний Суд Республіки Дагестан]], районні суди і світові судді.
 == Символи республіки ==
@@ Рядок 1199: / Рядок 1198: @@
 [[Файл:Flag of Dagestan.svg|right|thumb|250px|[[Прапор Дагестану]] (з [[2003]] року)]]
 {{main|Прапор Дагестану}}
-[[1994]] року, згідно з постановою Верховної Ради республіки, був заснований прапор Дагестану. Затверджений він був [[26 лютого]] [[1994]] року. [[2003]] року прапор був незначно змінений у новій пропорції. Відповідно до Закону про Державний прапор Республіки Дагестан<ref>[http://www.vexillographia.ru/russia/subjects/dagestan.htm Вексиллография.ру]</ref>:
+[[1994]] року, згідно з постановою Верховної Ради республіки, був заснований прапор Дагестану. Затверджений він був [[26 лютого]] [[1994]] року. [[2003]] року прапор був незначно змінений у новій пропорції. Відповідно до Закону про Державний прапор Республіки Дагестан<ref>{{Cite web |url=http://www.vexillographia.ru/russia/subjects/dagestan.htm |title=Вексиллография.ру |accessdate=3 жовтня 2017 |archive-date=3 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171003225418/http://www.vexillographia.ru/russia/subjects/dagestan.htm }}</ref>:
 <blockquote>Стаття 1. Державний прапор Республіки Дагестан є офіційним державним символом Республіки Дагестан.
 Державний прапор Республіки Дагестан являє собою прямокутне полотнище з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої — зеленого, середньої — синього і нижньої — червоного кольору. Відношення ширини прапора до його довжини 2:3.
@@ Рядок 1208: / Рядок 1207: @@
 [[Файл:Coat of Arms of Dagestan.svg|right|thumb|250px|Герб Дагестану (з 1994 року)]]
 {{main|Герб Дагестану}}
-Ухвалений парламентом республіки [[20 жовтня]] [[1994]] року. Відповідно до Закону про Державний герб Республіки Дагестан<ref>{{ref-ru}} [http://geraldika.ru/symbols/16441 Геральдика.ру]</ref>:
+Ухвалений парламентом республіки [[20 жовтня]] [[1994]] року. Відповідно до Закону про Державний герб Республіки Дагестан<ref>{{ref-ru}} [http://geraldika.ru/symbols/16441 Геральдика.ру] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200613201834/https://geraldika.ru/symbols/16441 |date=13 червня 2020 }}</ref>:
 <blockquote>
 «Стаття 1. Державний герб Республіки Дагестан є офіційним державним символом Республіки Дагестан.
@@ Рядок 1218: / Рядок 1217: @@
 [[Файл:Anthem of Dagestan (Russian version).ogg|right|thumb|250px|Державний гімн Республіки Дагестан]]
 {{main|Гімн Республіки Дагестан}}
-Гімн Дагестану затверджений на підставі Закону №&nbsp;28 Республіки Дагестан «Про Державний гімн Республіки Дагестан» [[25 лютого]] [[2016]] року<ref>{{ref-ru}} [http://mkala.mk.ru/articles/2016/02/25/v-narodnom-sobranii-rd-utverzhden-gosudarstvennyy-gimn-dagestana.html У Народних зборах РД затверджено Державний гімн Дагестану]</ref>, і є музичним твором відомого дагестанського композитора [[Кажлаєв Мурад Магомедович|Мурада Кажлаєва]].
+Гімн Дагестану затверджений на підставі Закону №&nbsp;28 Республіки Дагестан «Про Державний гімн Республіки Дагестан» [[25 лютого]] [[2016]] року<ref>{{ref-ru}} [http://mkala.mk.ru/articles/2016/02/25/v-narodnom-sobranii-rd-utverzhden-gosudarstvennyy-gimn-dagestana.html У Народних зборах РД затверджено Державний гімн Дагестану] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161203075142/http://mkala.mk.ru/articles/2016/02/25/v-narodnom-sobranii-rd-utverzhden-gosudarstvennyy-gimn-dagestana.html |date=3 грудня 2016 }}</ref>, і є музичним твором відомого дагестанського композитора [[Кажлаєв Мурад Магомедович|Мурада Кажлаєва]].
 Текст гімну заснований на вірші «Клятва» [[Гамзатов Расул Гамзатович|Расула Гамзатова]], в перекладі [[Дорізо Микола Костянтинович|Миколи Дорізо]].
@@ Рядок 1233: / Рядок 1232: @@
 === Автомобільні маршрути ===
-Останніми роками в обхід перевальних ділянок ряду найважливіших республіканських шляхів, що важко проїжджаються, побудовані обхідні шляхи, які докорінно змінили схему автотранспортного забезпечення районів Нагорного Дагестану ([[Урман]] — [[Губден]], [[Чалда]] — [[Караді]] і {{табличка-ru |Гімри|-Чірката}}).
+Останніми роками в обхід перевальних ділянок ряду найважливіших республіканських шляхів, що важко проїжджаються, побудовані обхідні шляхи, які докорінно змінили схему автотранспортного забезпечення районів Нагорного Дагестану ([[Урма (Дагестан)|Урма]] — [[Губден]], [[Чалда]] — [[Караді]] і {{табличка-ru |Гімри|-Чірката}}).
 [[2 жовтня]] [[2012]] року після реконструкції урочистим відкриттям був введений до експлуатації [[Гімринський автодорожній тунель|Гімринський а/д тунель]], найдовший автодорожній тунель у [[Росія|Росії]]. Він з'єднує [[Буйнакськ]] і село [[Гімри]] [[Унцукульський район|Унцукульского району]]. Тунель довжиною 4303 метри забезпечує найкоротший і незалежний від погодних умов транспортний зв'язок дев'яти районів гірського Дагестану (з населенням 375 тисяч осіб) із залізницею і центром республіки. Пропускна здатність тунелю становить 4 тисячі автомобілів на годину. Він запроектований для пропуску 2-смугового руху автотранспорту в обох напрямках за параметрами автомобільних доріг IV технічної категорії. Ширина проїжджої частини — 7 метрів, висота габариту — 5 метрів.
@@ Рядок 1265: / Рядок 1264: @@
 [[Файл:South East Airlines Tupolev Tu-154M RA-85744 VKO 2010-1-16.png|right|thumb|250px|Літак [[Авіалінії Дагестану|дагестанських авіалінії]]]]
-Порт був заснований [[17 листопада]] [[1870]] року на західному березі [[Каспій|Каспійського моря]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.riadagestan.ru/news/interview/akhmed_gadzhiev_makhachkalinskiy_morskoy_torgovyy_port_smotrit_v_budushchee_s_optimizmom_i_derzhit_kurs_na_razvitie/ Махачкалинський морський торговельний порт дивиться в майбутнє з оптимізмом і тримає курс на розвиток]</ref>.
+Порт був заснований [[17 листопада]] [[1870]] року на західному березі [[Каспій|Каспійського моря]]<ref>{{ref-ru}} [http://www.riadagestan.ru/news/interview/akhmed_gadzhiev_makhachkalinskiy_morskoy_torgovyy_port_smotrit_v_budushchee_s_optimizmom_i_derzhit_kurs_na_razvitie/ Махачкалинський морський торговельний порт дивиться в майбутнє з оптимізмом і тримає курс на розвиток] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171004040149/https://www.riadagestan.ru/news/interview/akhmed_gadzhiev_makhachkalinskiy_morskoy_torgovyy_port_smotrit_v_budushchee_s_optimizmom_i_derzhit_kurs_na_razvitie/ |date=4 жовтня 2017 }}</ref>.
 Махачкалинський порт знаходиться на торговому шляху Європа-Кавказ-Азія (TRACECA). Здатний приймати судна протягом усього року. Є суховантажна гавань, що має у своєму складі залізничний поромний і автопаромний термінал.
@@ Рядок 1274: / Рядок 1273: @@
 До грудня 2011 року повітряні перельоти в [[Уйташ (аеропорт)|Махачкалинський міжнародний аеропорт «Уйташ»]] здійснювала авіакомпанія «[[Авіалінії Дагестану]]». Після зупинки операційної діяльності авіакомпанії «Авіалінії Дагестану» їх рейси «підхопили» кілька російських і іноземних авіакомпаній.
-Сьогодні Махачкала пов'язана з багатьма містами, такі як: [[Санкт-Петербург]], [[Москва]], [[Сургут]], [[Сочі]], [[Мінеральні Води]], [[Ростов-на-Дону ]], [[Самара]], [[Стамбул]] і [[Шарджа (місто)|Шарджа]]. Прямі рейси в ці міста з [[Махачкала|Махачкали]] здійснюють різні авіакомпанії з [[Уйташ (аеропорт)|Міжнародного аеропорту Махачкала]], який є єдиними повітряними брамами Дагестану і що має федеральне значення<ref>{{ref-ru}} Розпорядження Уряду Російської Федерації від 20 квітня 2016 року №&nbsp;726-р «Про затвердження переліку аеропортів федерального значення»[http://government.ru/media/files/JyaQTrjjRSjKV0KgMA5zPM5W6j3Iznmf.pdf]</ref>.
+Сьогодні Махачкала пов'язана з багатьма містами, такі як: [[Санкт-Петербург]], [[Москва]], [[Сургут]], [[Сочі]], [[Мінеральні Води]], [[Ростов-на-Дону ]], [[Самара (місто)|Самара]], [[Стамбул]] і [[Шарджа (місто)|Шарджа]]. Прямі рейси в ці міста з [[Махачкала|Махачкали]] здійснюють різні авіакомпанії з [[Уйташ (аеропорт)|Міжнародного аеропорту Махачкала]], який є єдиними повітряними брамами Дагестану і що має федеральне значення<ref>{{ref-ru}} Розпорядження Уряду Російської Федерації від 20 квітня 2016 року №&nbsp;726-р «Про затвердження переліку аеропортів федерального значення»[http://government.ru/media/files/JyaQTrjjRSjKV0KgMA5zPM5W6j3Iznmf.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160508085213/http://government.ru/media/files/JyaQTrjjRSjKV0KgMA5zPM5W6j3Iznmf.pdf|date=8 травня 2016}}</ref>.
 Аеропорт розташований за 4,5 км від міста [[Каспійськ]]а і за 16,2 км від найближчого мікрорайону Махачкали.
@@ Рядок 1338: / Рядок 1337: @@
 === Пам'ятники архітектури ===
 [[Файл:Дербентский маяк.jpg|right|thumb|250px|[[Дербентський маяк]]]]
-У Дагестані знаходяться 1200 будівель, визнаних пам'ятками архітектури, при цьому 40 з них відносяться до пам'ятників федерального значення<ref>{{ref-ru}} [http://www.derbent.ru/2006/01/13/_____________________________.html Сайт міста Дербент] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121105040109/http://www.derbent.ru/2006/01/13/_____________________________.html |date=5 листопад 2012 }}</ref>. Серед них є і пам'ятники всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
+У Дагестані знаходяться 1200 будівель, визнаних пам'ятками архітектури, при цьому 40 з них відносяться до пам'ятників федерального значення<ref>{{ref-ru}} [http://www.derbent.ru/2006/01/13/_____________________________.html Сайт міста Дербент] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121105040109/http://www.derbent.ru/2006/01/13/_____________________________.html |date=5 листопада 2012 }}</ref>. Серед них є і пам'ятники всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
 * '''[[Дербентський мур]]''' — подвійний мур часів [[Сасаніди|Сасанідів]], що перекриває [[Каспійські ворота]]. Мур протягом 15 століть використовувалася в оборонних цілях [[перси|персами]], [[араби|арабами]] і [[монголи|монголами]] ([[ільхани]], [[тимуріди]]). Є єдиним збереженим пам'ятником давньоперського фортифікаційного зодчества і внесений [[ЮНЕСКО]] у список [[Світова спадщина|Всесвітньої спадщини]].
 * '''[[Нарин-Кала]]''' — стародавня фортеця площею 4,5 га, яка височить над Дербентом з гори. Всередині збереглися [[лазня|лазні]], резервуари для води на випадок облоги і руїни древніх будівель. До їх числа належить хрестово-купольна [[Церква (споруда)|церква]] V сторіччя, пізніше перебудована під храм [[зороастрійці|вогнян]], і [[мечеть]]. Шахський палац дійшов до нашого часу в руїнах. [[2003]] року визнано [[ЮНЕСКО]] [[Світова спадщина|Всесвітньою спадщиною]].
 * '''[[Джума мечеть (Дербент)|Джума мечеть]]''' — найдавніша мечеть в [[Росія|Росії]]. Це [[храм]], захоплений арабами-мусульманами і перероблений в мечеть. [[Храм]] був створений до появи арабів у Дербенті. Тому ця мечеть має вхід з [[південь|півдня]], а не з [[північ|півночі]], як повинно бути у мечетей. Про це вперше написав [[Шихсаїдов Амрі Рзаєвич|Амрі Шихсаїдов]] в книзі «[[Дагестанські святині]]». Перед мечеттю — [[медресе]] XV сторіччя. Внесена [[ЮНЕСКО]] до списку [[Світова спадщина|Всесвітньої спадщини]].
-* '''[[Церква Святого Всеспасителя (Дербент)|Вірменська церква Святого Всеспасителя]]'''&nbsp;— пам'ятник архітектури [[XIX століття]]. Побудований [[1860]] року. Після завершення капітального ремонту та реставраційних робіт&nbsp;— в травні [[1982]] року, в ньому відкрився музей образотворчого мистецтва (філія республіканського музею образотворчого мистецтва). Музей увійшов до складу Державного Музею-заповідника на правах відділу «Килима і декоративно-прикладного мистецтва»<ref>{{ref-ru}} [http://www.derbent.ru/static/city_museum.html#24 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160624094145/http://www.derbent.ru/static/city_museum.html#24 |date=24 червень 2016 }} Город&nbsp;— Музей | Дербент&nbsp;— Town [Офіційний сайт міста Дербент&#93;]</ref>. Внесена [[ЮНЕСКО]] до списку [[Світова спадщина|Всесвітньої спадщини]].
+* '''[[Церква Святого Всеспасителя (Дербент)|Вірменська церква Святого Всеспасителя]]'''&nbsp;— пам'ятник архітектури [[XIX століття]]. Побудований [[1860]] року. Після завершення капітального ремонту та реставраційних робіт&nbsp;— в травні [[1982]] року, в ньому відкрився музей образотворчого мистецтва (філія республіканського музею образотворчого мистецтва). Музей увійшов до складу Державного Музею-заповідника на правах відділу «Килима і декоративно-прикладного мистецтва»<ref>{{ref-ru}} [http://www.derbent.ru/static/city_museum.html#24 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160624094145/http://www.derbent.ru/static/city_museum.html#24 |date=24 червня 2016 }} Город&nbsp;— Музей | Дербент&nbsp;— Town [Офіційний сайт міста Дербент&#93;]</ref>. Внесена [[ЮНЕСКО]] до списку [[Світова спадщина|Всесвітньої спадщини]].
 * '''[[Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Дербент)|Церква Покрова Пресвятої Марії]]'''&nbsp;— православна церква. Побудована 1900 року, відкрита&nbsp;— 1901 року<ref>{{ref-ru}} {{cite web|url=http://www.stavropolye.tv/sfdnews/view/37183|title=Як живеться православним у Дагестані?|date=5 вересня 2011|publisher=[[Ставропілля (телерадіокомпанія)|ДТРК «Ставропілля»]]|accessdate=2011-10-18|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141023204745/http://www.stavropolye.tv/sfdnews/view/37183|archivedate=2014-10-23|deadurl=yes}}</ref>.
-* '''[[Дербентський маяк]]'''&nbsp;— побудований 1853 року<ref>{{ref-ru}} {{Книга|автор=Гусейнов Г.-Б. Я.|заголовок=Коротка енциклопедія міста Дербента|місце=Махачкала|видавництво=Юпитер|рік=2005|сторінки=431-433|сторінок=768|isbn=100002378610|isbn2=}}</ref>. Найпівденніший маяк Росії<ref>{{ref-ru}} [http://www.rgvktv.ru/news/1701 Дербентський маяк потребує капітальної реставрації]</ref><ref>{{ref-ru}} [http://derbentmuzei.ru/shema-muzeja/majak.html Маяк] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160528214247/http://www.derbentmuzei.ru/shema-muzeja/majak.html |date=28 травень 2016 }}</ref>. Маяк включений у список охоронюваних пам'яток Росії і входить до [[Список об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Росії|історичного списку ЮНЕСКО]]<ref>{{ref-ru}} [http://aksakal.info/dag/wikidagestan/34360-mayak-derbentskiy.html  Маяк «Дербентський»]</ref>.
+* '''[[Дербентський маяк]]'''&nbsp;— побудований 1853 року<ref>{{ref-ru}} {{Книга|автор=Гусейнов Г.-Б. Я.|заголовок=Коротка енциклопедія міста Дербента|місце=Махачкала|видавництво=Юпитер|рік=2005|сторінки=431-433|сторінок=768|isbn=100002378610|isbn2=}}</ref>. Найпівденніший маяк Росії<ref>{{ref-ru}} [http://www.rgvktv.ru/news/1701 Дербентський маяк потребує капітальної реставрації] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171003234141/http://www.rgvktv.ru/news/1701 |date=3 жовтня 2017 }}</ref><ref>{{ref-ru}} [http://derbentmuzei.ru/shema-muzeja/majak.html Маяк] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160528214247/http://www.derbentmuzei.ru/shema-muzeja/majak.html |date=28 травня 2016 }}</ref>. Маяк включений у список охоронюваних пам'яток Росії і входить до [[Список об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Росії|історичного списку ЮНЕСКО]]<ref>{{ref-ru}} [http://aksakal.info/dag/wikidagestan/34360-mayak-derbentskiy.html  Маяк «Дербентський»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160411104407/http://aksakal.info/dag/wikidagestan/34360-mayak-derbentskiy.html |date=11 квітня 2016 }}</ref>.
-* '''[[Кала-корейш|Фортеця-село Кала-Корейш]]'''&nbsp;— село засноване на високій горі арабським плем'ям корейшитів у VII сторіччі. Кала-Корейш була важливим центром поширення ісламу в Дагестані. Справжньою перлиною давнього поселення за правом вважається його мечеть, імовірно побудована в IX—X сторіччях і тим самим є однією з найстаріших мечетей Дагестану<ref>{{ref-ru}} [http://www.culture.ru/institutes/6167/krepost-selo-kala-koreysh-v-dagestane Фортеця-село Кала-Корейш у Дагестані]</ref><ref>{{ref-ru}} [http://rus-globus.ru/kavkaz/280-kala-korejsh Кала-Корейш] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171003225003/http://rus-globus.ru/kavkaz/280-kala-korejsh |date=3 жовтня 2017 }}</ref>.
+* '''[[Кала-корейш|Фортеця-село Кала-Корейш]]'''&nbsp;— село засноване на високій горі арабським плем'ям корейшитів у VII сторіччі. Кала-Корейш була важливим центром поширення ісламу в Дагестані. Справжньою перлиною давнього поселення за правом вважається його мечеть, імовірно побудована в IX—X сторіччях і тим самим є однією з найстаріших мечетей Дагестану<ref>{{ref-ru}} [http://www.culture.ru/institutes/6167/krepost-selo-kala-koreysh-v-dagestane Фортеця-село Кала-Корейш у Дагестані] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171004034810/https://www.culture.ru/institutes/6167/krepost-selo-kala-koreysh-v-dagestane |date=4 жовтня 2017 }}</ref><ref>{{ref-ru}} [http://rus-globus.ru/kavkaz/280-kala-korejsh Кала-Корейш] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171003225003/http://rus-globus.ru/kavkaz/280-kala-korejsh |date=3 жовтня 2017 }}</ref>.
-* '''Джума-мечеть села Річа'''&nbsp;— пам'ятник історії і архітектури, побудована в XIII&nbsp;ст. Розташована вона на похилому рельєфі. Це&nbsp;— одна з небагатьох збережених ранніх культових споруд агуле. Саме в цій мечеті [[1239]] року оборонялися до останнього від монгольських військ захисники села Річа. Була зруйнована монголами і військами Надір-шаха. З тих часів в мечеті зберігся стовп, що крутиться<ref>{{ref-ru}} [http://www.prlib.ru/Lib/pages/item.aspx?itemid=136958 Джума-мечеть з мінаретом. XIII&nbsp;ст., XIX&nbsp;ст. Республіка Дагестан, Агульський район, с. Річа]</ref><ref>{{ref-ru}} [http://moidagestan.ru/blogs/19706/46312 Агульський район. Мечеть у селищі Річа]</ref>.
+* '''Джума-мечеть села Річа'''&nbsp;— пам'ятник історії і архітектури, побудована в XIII&nbsp;ст. Розташована вона на похилому рельєфі. Це&nbsp;— одна з небагатьох збережених ранніх культових споруд агуле. Саме в цій мечеті [[1239]] року оборонялися до останнього від монгольських військ захисники села Річа. Була зруйнована монголами і військами Надір-шаха. З тих часів в мечеті зберігся стовп, що крутиться<ref>{{ref-ru}} [http://www.prlib.ru/Lib/pages/item.aspx?itemid=136958 Джума-мечеть з мінаретом. XIII&nbsp;ст., XIX&nbsp;ст. Республіка Дагестан, Агульський район, с. Річа] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160812002127/http://www.prlib.ru/Lib/pages/item.aspx?itemid=136958 |date=12 серпня 2016 }}</ref><ref>{{ref-ru}} [http://moidagestan.ru/blogs/19706/46312 Агульський район. Мечеть у селищі Річа] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171003225603/http://moidagestan.ru/blogs/19706/46312 |date=3 жовтня 2017 }}</ref>.
-* '''[[Ахтинська фортеця]]'''&nbsp;— [[Російська імперія|російська]] фортеця в селі [[Ахти]] [[Ахтинський район|Ахтинського району]], побудована [[1839]] року генералом [[Головін Євген Олександрович|Є.&nbsp;О.&nbsp;Головіним]]. Пам'ятник історії та архітектури федерального значення. Найпівденніша фортеця на території [[Росія|Росії]]<ref>{{ref-ru}} [http://russights.ru/post_1371727965.html Ахтинська фортеця у Дагестані]</ref>.
+* '''[[Ахтинська фортеця]]'''&nbsp;— [[Російська імперія|російська]] фортеця в селі [[Ахти]] [[Ахтинський район|Ахтинського району]], побудована [[1839]] року генералом [[Головін Євген Олександрович|Є.&nbsp;О.&nbsp;Головіним]]. Пам'ятник історії та архітектури федерального значення. Найпівденніша фортеця на території [[Росія|Росії]]<ref>{{ref-ru}} [http://russights.ru/post_1371727965.html Ахтинська фортеця у Дагестані] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171004034753/http://russights.ru/post_1371727965.html |date=4 жовтня 2017 }}</ref>.
-* '''Хрюгська Джума-мечеть з мінаретом'''&nbsp;— пам'ятник історії і архітектури республіканського значення. Побудована в XVIII—XIX ст<ref>{{ref-ru}} [http://wikilovesmonuments.ru/monument/59411/ Джума-мечеть з мінаретом]</ref>.
+* '''Хрюгська Джума-мечеть з мінаретом'''&nbsp;— пам'ятник історії і архітектури республіканського значення. Побудована в XVIII—XIX ст<ref>{{ref-ru}} [http://wikilovesmonuments.ru/monument/59411/ Джума-мечеть з мінаретом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160809052426/http://wikilovesmonuments.ru/monument/59411/ |date=9 серпня 2016 }}</ref>.
 * '''[[Преображенська фортеця|Преображенське укріплення]]'''&nbsp;— закладена [[1859]] року генерал-фельдмаршалом [[Барятинський Олександр Іванович|О.&nbsp;І.&nbsp;Барятинським]]. Фортеця перекривала єдину дорогу, що проходила долиною річки Андійське Койсу<ref>Б. Гаджієв. Царські і шамілевські фортеці у Дагестані. Махачкала. 2006</ref>.
 {|class="graytable" style="text-align:center"
@@ Рядок 1361: / Рядок 1360: @@
  |Аул [[Кахіб|Старий Кахіб]]
  |}
 {|class="graytable" style="text-align:center"
  |width="27%"|[[Файл:Церковь Святого Всеспасителя (Дербент).jpg|center|210px]]
  |width="25%"|[[Файл:Grand mosque of Derbent.jpg|center|210px]]
@@ Рядок 1381: / Рядок 1380: @@
 * '''Заказник «Тляратинський»''' — державний природний заказник федерального значення, розташований в Тляратинському районі, у верхів'ях річки Аварське Койсу (басейн р. Джурмут) і охоплює північні схили Головного Кавказького хребта і південно-західні відроги хребта Нукатль. Організований Наказом Головного управління мисливського господарства і заповідників при Раді Міністрів Дагестанської АРСР від 16 грудня 1986 р. № 491 відповідно до розпорядження Ради Міністрів Дагестанської АРСР від 23 вересня 1986 року № 441-р з метою збереження, відновлення та відтворення цінних у господарському відношенні мисливських тварин і середовища їх проживання у високогір'ї Великого Кавказу.
-Переданий у відання заповідника Наказом Міністерства природних ресурсів і екології Російської Федерації від 3 листопада 2009&nbsp;р. №&nbsp;360<ref>{{ref-ru}} [http://www.dagzapoved.ru/ru/node/50 Заказник «Тляратинський»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161214185847/http://www.dagzapoved.ru/ru/node/50 |date=14 грудень 2016 }}</ref>.
+Переданий у відання заповідника Наказом Міністерства природних ресурсів і екології Російської Федерації від 3 листопада 2009&nbsp;р. №&nbsp;360<ref>{{ref-ru}} [http://www.dagzapoved.ru/ru/node/50 Заказник «Тляратинський»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161214185847/http://www.dagzapoved.ru/ru/node/50 |date=14 грудня 2016 }}</ref>.
 * '''Заказник «Самурський»''' — державний природний заказник федерального значення, розташований на території Магарамкентського (9,3 тис. га) і Дербентського (1,9 тис. га) районів. «Самурський» організований Наказом Головного управління мисливського господарства і заповідників при Раді Міністрів РРФСР від 28 травня 1982 р. № 162 без обмеження терміну дії.
@@ Рядок 1387: / Рядок 1386: @@
 Переданий у відання заповідника Наказом Міністерства природних ресурсів і екології Російської Федерації від 3 листопада 2009 р. № 362. Заказник має профіль біологічного (зоологічного) і призначений для збереження і відновлення цінних у господарському відношенні, а також рідкісних об'єктів тваринного світу, що перебувають під загрозою зникнення, і середовища їх проживання.
-Площа Заказника 11,2 тис. га. На території заказника розташовано 7 населених пунктів сільського типу, 3 прикордонні застави, Приморський риборозплідний завод, землі кількох сільгосппідприємств і орендарів<ref>{{ref-ru}} [http://www.dagzapoved.ru/ru/node/48 Заказник «Самурський»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161214185842/http://www.dagzapoved.ru/ru/node/48 |date=14 грудень 2016 }}</ref>.
+Площа Заказника 11,2 тис. га. На території заказника розташовано 7 населених пунктів сільського типу, 3 прикордонні застави, Приморський риборозплідний завод, землі кількох сільгосппідприємств і орендарів<ref>{{ref-ru}} [http://www.dagzapoved.ru/ru/node/48 Заказник «Самурський»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161214185842/http://www.dagzapoved.ru/ru/node/48 |date=14 грудня 2016 }}</ref>.
 [[Файл:Мемориал скорбящей матери. Дербент.jpg|right|thumb|250px|Пам'ятник «Скорботна мати» в парку Бойової Слави [[Дербент]]а]]
-* '' 'Заказник «Аграханський»' ''&nbsp;— державний природний заказник федерального значення, розташований на території [[Аграханська затока|Аграханської затоки]]. Заснований [[1983]] року. Всього в заказнику налічується 200 видів птахів. На території 39.000 гектарів, живуть пелікани і рожеві фламінго, лелеки і чаплі та багато інших<ref>[http://www.rutraveller.ru/place/42167 Аграханський заказник]</ref>.
+* '' 'Заказник «Аграханський»' ''&nbsp;— державний природний заказник федерального значення, розташований на території [[Аграханська затока|Аграханської затоки]]. Заснований [[1983]] року. Всього в заказнику налічується 200 видів птахів. На території 39.000 гектарів, живуть пелікани і рожеві фламінго, лелеки і чаплі та багато інших<ref>{{Cite web |url=http://www.rutraveller.ru/place/42167 |title=Аграханський заказник |accessdate=3 жовтня 2017 |archive-date=4 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171004035745/https://www.rutraveller.ru/place/42167 }}</ref>.
 === Пам'ятки ===
-* '''Меморіальний комплекс Азіза Алієва'''&nbsp;— відкритий [[11 травня]] [[2016]] року меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча [[Алієв Азіз Мамед Керім огли|Азіза Алієва]] в Махачкалі<ref>{{ref-ru}} [http://www.riadagestan.ru/news/president/memorialnyy_kompleks_imeni_obshchestvennogo_i_politicheskogo_deyatelya_aziza_alieva_otkryli_v_makhachkale/ Меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча Азіза Алієва відкрили в Махачкалі]</ref>.
+* '''Меморіальний комплекс Азіза Алієва'''&nbsp;— відкритий [[11 травня]] [[2016]] року меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча [[Алієв Азіз Мамед Керім огли|Азіза Алієва]] в Махачкалі<ref>{{ref-ru}} [http://www.riadagestan.ru/news/president/memorialnyy_kompleks_imeni_obshchestvennogo_i_politicheskogo_deyatelya_aziza_alieva_otkryli_v_makhachkale/ Меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча Азіза Алієва відкрили в Махачкалі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171004085708/https://www.riadagestan.ru/news/president/memorialnyy_kompleks_imeni_obshchestvennogo_i_politicheskogo_deyatelya_aziza_alieva_otkryli_v_makhachkale/ |date=4 жовтня 2017 }}</ref>.
 * '''Меморіальний комплекс «Скорботна мати»''' — відкритий [[8 травня]], напередодні [[День Перемоги|Дня Перемоги]] в [[Дербент]]і меморіал, основний елемент якого — фігура жінки з молитовно простягнутими руками — був відлитий з бронзи в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]].
-* '''Землянка Петра I в Дербенті'''&nbsp;— пам'ятник геополітичного значення, нагадує про добровільне приєднання перського міста-фортеці до Російської імперії майже 300 років тому<ref>[http://rusturinvest.ru/interview/zemlyanka-petra-i-v-derbente--pamyatnik-geopolitic-1802.html Землянка Петра I в Дербенті&nbsp;— пам'ятка геополітичного значення]</ref>.
+* '''Землянка Петра I в Дербенті'''&nbsp;— пам'ятник геополітичного значення, нагадує про добровільне приєднання перського міста-фортеці до Російської імперії майже 300 років тому<ref>{{Cite web |url=http://rusturinvest.ru/interview/zemlyanka-petra-i-v-derbente--pamyatnik-geopolitic-1802.html |title=Землянка Петра I в Дербенті — пам'ятка геополітичного значення |accessdate=3 жовтня 2017 |archive-date=3 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171003225329/http://rusturinvest.ru/interview/zemlyanka-petra-i-v-derbente--pamyatnik-geopolitic-1802.html }}</ref>.
 === Спорт ===
-Сьогодні Дагестан є одним з лідерів серед регіонів Росії зі спортивних досягнень<ref>[http://www.government-rd.ru/dagestan/sport Уряд РД&nbsp;— Спорт]</ref>. Протягом 50 років Дагестан є кузнею кадрів всесвітньо відомих борців. Дуже популярний в Дагестані [[футбол]]. Махачкалінський футбольний клуб «Анжи» виступає в російській Прем'єр-Лізі. Так само у ПФЛ (третя за силою футбольна ліга Росії) виступає ще один футбольний клуб з Махачкали&nbsp;— «Легіон-Динамо». У Каспійську розташований найбільший у Дагестані стадіон Анжи Арена місткістю в 30 тисяч глядачів. На Анжи Арені проводить свої матчі футбольний клуб Анжи.
+Сьогодні Дагестан є одним з лідерів серед регіонів Росії зі спортивних досягнень<ref>{{Cite web |url=http://www.government-rd.ru/dagestan/sport |title=Уряд РД — Спорт |accessdate=3 жовтня 2017 |archive-date=26 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210126025052/http://www.government-rd.ru/dagestan/sport }}</ref>. Протягом 50 років Дагестан є кузнею кадрів всесвітньо відомих борців. Дуже популярний в Дагестані [[футбол]]. Махачкалінський футбольний клуб «Анжи» виступає в російській Прем'єр-Лізі. Так само у ПФЛ (третя за силою футбольна ліга Росії) виступає ще один футбольний клуб з Махачкали&nbsp;— «Легіон-Динамо». У Каспійську розташований найбільший у Дагестані стадіон Анжи Арена місткістю в 30 тисяч глядачів. На Анжи Арені проводить свої матчі футбольний клуб Анжи.
 == Фотогалерея ==
@@ Рядок 1413: / Рядок 1412: @@
 * [[Хронологія Кавказької війни]]
 * {{Культурна спадщина РФ список|Дагестан|республіки Дагестан}}
-*[[Нагороди Дагестану]]
+* [[Нагороди Дагестану]]
 == Примітки ==
@@ Рядок 1423: / Рядок 1422: @@
 == Література ==
+* {{книга |автор = [[Ахмедханов Каміль Енверович|Ахмедханов К. Е.]] |заголовок = Путешествие по Дагестану: Практическое руководство |місце = {{М.}} |видавництво = [[Физкультура и спорт (видавництво)|Физкультура и спорт]] |рік = 1988 |сторінок = 272 |серія = «[[По родным просторам]]» }}
-* {{книга
- |автор           = [[Ахмедханов Каміль Енверович|Ахмедханов К. Е.]]
- |заголовок  = Мандрівка Дагестаном: Практичний посібник
- |оригінал    = Путешествие по Дагестану: Практическое руководство
- |місце           = Москва
- |видавництво  = [[Фізкультура і спорт (видавництво)|Фізкультура і спорт]]
- |рік                 = 1988
- |сторінок     = 272
- |серія            = «[[По родным просторам]]»
-}}
 * {{ref-ru}} История Дагестана с древнейших времен до наших дней. В двух томах. Ред. А. И. Османов. М., Наука, 2004.
-* {{ref-ru}} Кріштопа О.&nbsp;О.&nbsp;«Дагестан в ХІІІ&nbsp;— начале ХV&nbsp;вв. Очерк политической истории.» М., Мамонт; Таус, 2007.
+* {{ref-ru}} Кріштопа О.&nbsp;О.&nbsp;«Дагестан в ХІІІ&nbsp;— начале XV&nbsp;вв. Очерк политической истории.» М., Мамонт; Таус, 2007.
 * {{ref-ru}} Карпов, Ю. Ю. Взгляд на горцев. Взгляд с гор. Мировоззренческие аспекты культуры и социальный опыт горцев Дагестана. СПб., Петербургское востоковедение, 2007.
 * {{ref-ru}} «Дагестан и мусульманский Восток. Сборник статей в честь профессора Амри Рзаевича Шихсаидова.» Упоряд. і відп. ред. А. К. Алікберов, В. О. Бобровніков. Махачкала, Видавничий дім Марджани, 2010
 * {{ref-ru}} {{книга|автор=Муртазалієв Р. А.|заголовок=Конспект флори Дагестану|посилання=http://ashipunov.info/shipunov/school/books/murtazaliev2009_konsp_flory_dagestana_01.djvu|місце=Махачкала|рік=2009|том=1 (Lycopodiaceae--Urticaceae)}}
+* {{ref-ru}} {{книга |автор=Набиева У. Н. |заголовок=Культурная география Дагестана |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Институт Наследия |рік=2002 |сторінок=210 |isbn= |ref=Набиева У. Н. }}
 == Посилання ==
+{{Вікіцитати1|Дагестанські прислів'я}}
 * {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53396/9730.html  Даґестан]}}
 {{Вікіпосилання
@@ Рядок 1447: / Рядок 1439: @@
 |Вікімандри     = Дагестан
 }}
-* [http://mydagestan.ru/ Республіка Дагестан&nbsp;— Офіційний сайт] {{ref-ru}}
+* [http://mydagestan.ru/ Республіка Дагестан&nbsp;— Офіційний сайт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141210183922/http://mydagestan.ru/ |date=10 грудня 2014 }} {{ref-ru}}
-* [http://www.e-dag.ru/ Сайт уряду Республіки Дагестан] {{ref-ru}}
+* [http://www.e-dag.ru/ Сайт уряду Республіки Дагестан] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110512012439/http://www.e-dag.ru/ |date=12 травня 2011 }} {{ref-ru}}
 * [https://web.archive.org/web/20080405220703/http://www.lezgistan.net/ Лезгинський інтернет-портал] {{ref-ru}}
 * [http://dag.dax.ru/index.htm Dag.dax.ru&nbsp;— систематизований каталог анотованих посилань дагестанського інтернету, довідкова служба по дагестанських інформаційних ресурсах] {{ref-ru}}
 * [https://web.archive.org/web/20080221113603/http://www.dolalay.com/ Ресурс по дагестанській культурі, дагестанська музика і відео] {{ref-ru}}
-* [http://dag05.info/ Сайт про Дагестан] {{ref-ru}}
+* [http://dag05.info/ Сайт про Дагестан] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080310034327/http://dag05.info/ |date=10 березня 2008 }} {{ref-ru}}
 * [https://web.archive.org/web/20080311064945/http://www.tabaristan.ru/ Ресурс про Табасаран] {{ref-ru}}
-* [http://scepsis.ru/library/id_1445.html ''Іван Янов'' Класова війна в Дагестані: рік потому після трагедії] {{ref-ru}}
+* [http://scepsis.ru/library/id_1445.html ''Іван Янов'' Класова війна в Дагестані: рік потому після трагедії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071016140651/http://scepsis.ru/library/id_1445.html |date=16 жовтня 2007 }} {{ref-ru}}
-* [http://etnosmi.ru Портал ЗМІ мовами народів Дагестану]
+* [http://etnosmi.ru Портал ЗМІ мовами народів Дагестану] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305185657/http://www.etnosmi.ru/ |date=5 березня 2016 }}
 {{Розташування2|nw=|n={{RUS-KL}}|ne=|w={{RUS-STA}}<br/>{{RUS-CE}}|e=[[Каспійське море]]|sw={{GEO}}|s={{AZE}}|se=}}