Тульчин: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування |
||
(Не показано 32 проміжні версії 11 користувачів) | |||
Рядок 43: | Рядок 43: | ||
|етнікон=тульчи́нець<br/>тульчи́нка<br/>тульчи́нці}} |
|етнікон=тульчи́нець<br/>тульчи́нка<br/>тульчи́нці}} |
||
{{без виносок|дата=жовтень 2018}} |
{{без виносок|дата=жовтень 2018}} |
||
'''Тульчи́н''' — [[місто]] в [[Україна|Україні]], на півдні |
'''Тульчи́н''' — [[місто]] в [[Україна|Україні]], на півдні [[Східне Поділля|східного Поділля]], адміністративний центр [[Тульчинський район|Тульчинського району]] [[Вінницька область|Вінницької області]] та [[Тульчинська міська громада|Тульчинської міської громади]], розташоване у долині між невисокими пагорбами, в межиріччі річок [[Тульчинка|Тульчинки]] й [[Сільниця (річка)|Сільниці]] (притока [[Південний Буг|Південного Бугу]]). |
||
Тульчин пов'язаний із творчістю видатного українського композитора, класика [[Леонтович Микола Дмитрович|Миколи Леонтовича]] з його відомим «[[Щедрик (Леонтович)|Щедриком»]]. |
Тульчин пов'язаний із творчістю видатного українського композитора, класика [[Леонтович Микола Дмитрович|Миколи Леонтовича]] з його відомим «[[Щедрик (Леонтович)|Щедриком»]]. |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
В документі Львівського маґістрату від 3 липня [[1648]] року місто має назву Нестервар (Нестервар, в перекладі з угорської — Нестер (Дністер) і — вар (замок/місто).) |
В документі Львівського маґістрату від 3 липня [[1648]] року місто має назву Нестервар (Нестервар, в перекладі з угорської — Нестер (Дністер) і — вар (замок/місто).) |
||
Походження самої назви Тульчин спричиняє багато суперечок. |
Походження самої назви Тульчин спричиняє багато суперечок. Наймовірніше угорське та турецьке етимологічне коріння. Місто розташоване на річці Тульчинці, від якої і отримало свою назву. |
||
== Географія == |
== Географія == |
||
Рядок 67: | Рядок 67: | ||
Середня [[температура]] [[Січень|січня]] становить −4,0˚C, [[липень|липня]] +20,0˚C. Середньорічна кількість [[Опади|опадів]] — 472 мм, найменше опадів — у березні та жовтні, найбільше — у липні. |
Середня [[температура]] [[Січень|січня]] становить −4,0˚C, [[липень|липня]] +20,0˚C. Середньорічна кількість [[Опади|опадів]] — 472 мм, найменше опадів — у березні та жовтні, найбільше — у липні. |
||
За останні роки температура стрімко зросла, та у січні зазвичай від -2,3° до +0,4° |
|||
Липень в середньому+25°+28,5° |
|||
З несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються [[Завірюха|хуртовини]], [[ожеледь]], [[туман]]и у холодний період року, [[Гроза|грози]] з [[град]]ом. Тривалість світлового дня коливається від 8 до 16,5 годин. |
З несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються [[Завірюха|хуртовини]], [[ожеледь]], [[туман]]и у холодний період року, [[Гроза|грози]] з [[град]]ом. Тривалість світлового дня коливається від 8 до 16,5 годин. |
||
Рядок 75: | Рядок 73: | ||
|{{Climate chart |
|{{Climate chart |
||
| Тульчина |
| Тульчина |
||
| |
| -1.0| 2.8| 37 |
||
| |
| -0.1| 4.3| 36 |
||
| |
| 2.5| 10.2| 44 |
||
| |
| 7.4| 15.7| 56 |
||
| |
| 13.0| 26.5| 65 |
||
| |
| 17.2| 30.8| 82 |
||
| |
| 21.4| 36.8| 85 |
||
| |
| 22.8| 38.4| 60 |
||
| |
| 14.1| 29.6| 62 |
||
| |
| 6.4| 17.7| 40 |
||
| |
| 1.4| 7.3| 44 |
||
| |
| -1.4| 3.2| 40 |
||
|float= |
|float= |
||
|clear= |
|clear= |
||
Рядок 97: | Рядок 95: | ||
Місто належало подільській шляхетській родині [[Струсі]]в г. Корчак. Одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського — Тульчин перейшов до родини Калиновських. |
Місто належало подільській шляхетській родині [[Струсі]]в г. Корчак. Одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського — Тульчин перейшов до родини Калиновських. |
||
Перші письмові відомості про Тульчин належать до [[1607]] року. Привілей на місто наданий генералу подільських земель [[Валентин-Олександр Калиновський|Валентію Александру Калиновському]] [[Сигізмунд ІІІ Ваза| |
Перші письмові відомості про Тульчин належать до [[1607]] року. Привілей на місто наданий генералу подільських земель [[Валентин-Олександр Калиновський|Валентію Александру Калиновському]] [[Сигізмунд ІІІ Ваза|Сигізмундом ІІІ Вазою]]. У першій половині XVII — століття Тульчин став визначним торговельним центром завдяки [[брацлав]]ському старості [[Калиновський Адам|Адаму Калиновському]]. З [[1649]] р. недовгий час сотенне містечко [[Брацлавський полк|Брацлавського полку]], з [[1667]] р. Тульчин знову відійшов до [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], з [[1672]] по [[1699]] рік був під владою [[Османська імперія|Османської імперії]]. |
||
У [[1648]] тут був укріплений [[Замок (споруда)|замок]] з кам'яними вежами по кутах. |
У [[1648]] тут був укріплений [[Замок (споруда)|замок]] з кам'яними вежами по кутах. |
||
Рядок 108: | Рядок 106: | ||
[[Файл:Stanisław Szczęsny Potocki.jpg|міні|ліворуч|200px|[[Станіслав Щенсний Потоцький]]]] |
[[Файл:Stanisław Szczęsny Potocki.jpg|міні|ліворуч|200px|[[Станіслав Щенсний Потоцький]]]] |
||
Станіслав «Щенсний» Потоцький робить Тульчин своєю резиденцією, споруджуючи в [[1782]] році<ref>''Оксана Лобко.'' [https://www.academia.edu/43039332/Potocki_Palace_in_Tulczyn_History/ Розвінчуючи міфи інтер'єру Тульчинського палацу]</ref> палацо — парковий ансамбль «Хороше», який успішно сперечався з найкращими королівськими аналогами Європи. Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури проектували французький художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голландець Меркс, автор парку англієць Міллер. Місто швидко будується і буйно розквітає, успішно торгує, заповзято працює, стає відомим, статечним, а слава про нього лине ген по Європі: саме тут з'являються найкращі європейські зразки декоративних і фруктових дерев, найкращі сорти сільськогосподарських культур, рослин і квітів, виводять найкращі породи свійської худоби і птиці, виготовляють вишукані сорти і марки напоїв, створюють шедеври ремесел і [[Гончарство на Поділлі|гончарства]], вдосконалюється система аграрного виробництва, поліпшується матеріальне становище селян. 17 травня [[1787]] р., з нагоди перебування польського короля [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава |
Станіслав «Щенсний» Потоцький робить Тульчин своєю резиденцією, споруджуючи в [[1782]] році<ref>''Оксана Лобко.'' [https://www.academia.edu/43039332/Potocki_Palace_in_Tulczyn_History/ Розвінчуючи міфи інтер'єру Тульчинського палацу]</ref> палацо — парковий ансамбль «Хороше», який успішно сперечався з найкращими королівськими аналогами Європи. Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури проектували французький художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голландець Меркс, автор парку англієць Міллер. Місто швидко будується і буйно розквітає, успішно торгує, заповзято працює, стає відомим, статечним, а слава про нього лине ген по Європі: саме тут з'являються найкращі європейські зразки декоративних і фруктових дерев, найкращі сорти сільськогосподарських культур, рослин і квітів, виводять найкращі породи свійської худоби і птиці, виготовляють вишукані сорти і марки напоїв, створюють шедеври ремесел і [[Гончарство на Поділлі|гончарства]], вдосконалюється система аграрного виробництва, поліпшується матеріальне становище селян. 17 травня [[1787]] р., з нагоди перебування польського короля [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава Августа Понятовського]], місту надано [[магдебурзьке право]]. |
||
<br/>[[1792]] р. місто — резиденція |
<br/>[[1792]] р. місто — резиденція Тарговицької конфедерації. |
||
На честь перебування короля Станіслав «Щенсний» Потоцький на площі Ринок поставив колону, а населенню в межах милі дарував «вольну». На честь [[Тарговицька конфедерація| |
На честь перебування короля Станіслав «Щенсний» Потоцький на площі Ринок поставив колону, а населенню в межах милі дарував «вольну». На честь [[Тарговицька конфедерація|Тарговицької конфедерації]] Станіслав «Щенсний» Потоцький поставив гранітний пам'ятник. Також ним був фундований мурований Домініканський костел, урочисте відкриття якого відбулося 9 травня 1784 р., з Риму в костел були привезені і тут покладені мощі св. Піуса. В палацовому парку «Хороше» була мармурова баня в мавританському стилі, привезена з Царгороду. |
||
=== Тульчин окупований царською Росією === |
=== Тульчин окупований царською Росією === |
||
Рядок 156: | Рядок 154: | ||
До переліченого можна було б додати каретну і тютюнову фабрики, два цегельних, три свічкових заводи та кілька інших кустарних підприємств. Про розмах їх виробництва свідчить хоча б ось така статистика: на 17 тульчинских підприємствах було зайнято 134 робітники — в чотири рази менше, ніж сьогодні на одній взуттєвій фабриці. |
До переліченого можна було б додати каретну і тютюнову фабрики, два цегельних, три свічкових заводи та кілька інших кустарних підприємств. Про розмах їх виробництва свідчить хоча б ось така статистика: на 17 тульчинских підприємствах було зайнято 134 робітники — в чотири рази менше, ніж сьогодні на одній взуттєвій фабриці. |
||
[[Файл:Tulchyn, Great Synagogue.jpg|міні|Велика синагога]] |
[[Файл:Tulchyn, Great Synagogue.jpg|міні|Велика синагога]] |
||
Це була його, так би мовити, важка індустрія. |
Це була його, так би мовити, важка індустрія. За іншими показниками дореволюційний Тульчин набагато випередив своїх сусідів. У місті на той час було вже 5 церков, костьол, 2 синагоги, понад десять молитвених домів, 23 шинки, 13 винних лавок і великий винний склад. На кожних 660 жителів припадала корчма. Таким переступив поріг нового, XX століття Тульчин — містечко ремісників і торговців. Важким було життя ремісників і міської бідноти. В їх середовищі росте незадоволення рабським становищем, визріває протест проти самодержавства. Несила було більше терпіти наругу. Ще в серпні 1904 року спалахнув страйк столярів — перший організований виступ робітників Тульчина. В травні [[1905]] року під червоними прапорами, з лозунгами, що закликали до боротьби з царизмом, вийшли тульчинці на загальноміський мітинг. Подільське місто заявило про свою підтримку революційних мас Росії. Нові масові виступи робітників підтримали навколишні селяни, а невдовзі селянський рух охопив усю [[Подільська губернія|Подільську губернію]]. Уряд ввів у Тульчин військові частини. Почалось жорстоке переслідування революційно настроєних робітників і селян. Але це не припинило їх виступів. |
||
=== Українська революція === |
=== Українська революція === |
||
Рядок 164: | Рядок 162: | ||
У [[1917]] році місто входить до складу [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]. |
У [[1917]] році місто входить до складу [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]. |
||
Протягом [[1917]]–[[1920]] років місто |
Протягом [[1917]]–[[1920]] років місто побувало під владою [[більшовики|більшовиків]], і [[Директорія УНР|Директорії]], [[денікін]]ських і [[Українська держава|гетьманських]] військ. |
||
Внаслідок поразки [[Українська революція 1917-1921|Перших визвольних змагань]] місто перейшло під владу більшовиків. |
Внаслідок поразки [[Українська революція 1917-1921|Перших визвольних змагань]] місто перейшло під владу більшовиків. |
||
Однак, остаточно Радянська влада встановилася 19 червня 1920 року. |
|||
Остаточно більшовики встановили свою владу у місті 19 червня 1920 року. |
|||
=== Микола Леонтович і Тульчин === |
=== Микола Леонтович і Тульчин === |
||
Рядок 185: | Рядок 184: | ||
=== Румунська окупація (1941—1944) === |
=== Румунська окупація (1941—1944) === |
||
Німецькі війська захопили Тульчинський район 23 липня 1941 року. Його територія була підпорядкована румунській адміністрації у складі «[[Трансністрія|Трансністрії»]]. За опір румунам десятки |
Німецькі війська захопили Тульчинський район 23 липня 1941 року. Його територія була підпорядкована румунській адміністрації у складі «[[Трансністрія|Трансністрії»]]. За опір румунам десятки жителів були піддані жорстоким тортурам та катуванням, а потім були розстріляні в Тираспольській тюрмі. Особливо жорстоко гітлерівці розправлялися з мирним єврейським населенням. З перших днів румунської окупації в Тульчині були розстріляні комуністичні активісти з сім'ями. 7 грудня 1941 р. понад 4 тисячі тульчинців було загнано в табір смерті в с. Печеру. Туди ж було переміщено переміщено євреїв Тульчинського, Шпиківського та інших районів. У могилах поблизу Печерського лісу поховано близько 8 тисяч жертв нацистського терору. |
||
=== УРСР (1944—1991) === |
=== УРСР (1944—1991) === |
||
Рядок 204: | Рядок 203: | ||
== Населення == |
== Населення == |
||
У середині минулого століття в Тульчині налічувалось 1164 будівлі, у 1859 році в місті мешкало 11217 осіб. У 1861 році, після скасування [[Кріпацтво|кріпацтва]], стрімко почала розвиватись економіка міста, швидко зростало населення — у 1866 році тут вже проживало 21685 мешканців. За даними всеросійського перепису на 28 січня (9 лютого) 1897 року в місті налічувалось 16245 осіб (з них 61,90 % — [[євреї]]). За результатами всесоюзного перепису 1926 року — 12600 осіб, 1939 — 13500 осіб, 1959 — 12500 осіб, 1970 — 14279 осіб, 1989 — 17100 осіб. За даними [[Перепис населення України (2001)|першого всеукраїнського перепису]] 2001 року в місті мешкало 16136 осіб. |
У середині минулого століття в Тульчині налічувалось 1164 будівлі, у 1859 році в місті мешкало 11217 осіб. У 1861 році, після скасування [[Кріпацтво|кріпацтва]], стрімко почала розвиватись економіка міста, швидко зростало населення — у 1866 році тут вже проживало 21685 мешканців. За даними всеросійського перепису на 28 січня (9 лютого) 1897 року в місті налічувалось 16245 осіб (з них 61,90 % — [[євреї]]). За результатами всесоюзного перепису 1926 року — 12600 осіб, 1939 — 13500 осіб, 1959 — 12500 осіб, 1970 — 14279 осіб, 1989 — 17100 осіб. За даними [[Перепис населення України (2001)|першого всеукраїнського перепису]] 2001 року в місті мешкало 16136 осіб. |
||
{{Wikidata/Population|from=Q997568}} |
|||
=== Динаміка зміни населення === |
=== Динаміка зміни населення === |
||
Рядок 227: | Рядок 228: | ||
bar:1859 text:1859 |
bar:1859 text:1859 |
||
bar:1866 text:1866 |
bar:1866 text:1866 |
||
bar: |
bar:1923 text:1923 |
||
bar: |
bar:1926 text:1926 |
||
bar:1939 text:1939 |
bar:1939 text:1939 |
||
bar:1959 text:1959 |
bar:1959 text:1959 |
||
Рядок 326: | Рядок 327: | ||
</timeline> |
</timeline> |
||
=== Національний |
=== Національний склад === |
||
Розподіл населення за національністю за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-ethnic-cities}}: |
|||
{| class=" |
{| class="standard" |
||
⚫ | |||
!Національність |
![[Національний склад населення України|Національність]] |
||
!Відсоток |
|||
!% |
|||
⚫ | |||
!Належна мова |
|||
|[[Українці в Україні|українці]] |
|||
!% |
|||
| align="right" |92,79% |
|||
|- |
|||
|[[Росіяни в Україні|росіяни]] |
|||
| align="right" |5,06% |
|||
|- |
|||
|[[Українські євреї|євреї]] |
|||
| align="right" |0,85% |
|||
|- |
|||
|[[Молдовани в Україні|молдовани]] |
|||
| align="right" |0,25% |
|||
|- |
|||
|[[Вірмени в Україні|вірмени]] |
|||
| align="right" |0,19% |
|||
|- |
|||
|[[Білоруси в Україні|білоруси]] |
|||
| align="right" |0,17% |
|||
|- |
|||
|[[Поляки в Україні|поляки]] |
|||
| align="right" |0,15% |
|||
|- |
|||
|[[Цигани в Україні|роми]] |
|||
| align="right" |0,15% |
|||
|- |
|||
|інші/не вказали |
|||
| align="right" |0,39% |
|||
|} |
|||
=== Мовний склад === |
|||
Рідна мова населення за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-socialdata-mova-2001}}: |
|||
{| class="standard" |
|||
!Мова |
|||
!Чисельність, осіб |
|||
!Доля |
|||
|- |
|||
⚫ | |||
| align="right" |14 898 |
|||
| align="right" |94,01% |
|||
|- |
|||
⚫ | |||
| align="right" |861 |
|||
| align="right" |5,43% |
|||
|- |
|||
|[[Єврейська]] |
|||
| align="right" |21 |
|||
| align="right" |0,13% |
|||
|- |
|||
|[[Циганська мова|Ромська]] |
|||
| align="right" |16 |
|||
| align="right" |0,10% |
|||
|- |
|||
|[[Вірменська мова|Вірменська]] |
|||
| align="right" |15 |
|||
| align="right" |0,09% |
|||
|- |
|||
|[[Румунська мова|Румунська]] |
|||
| align="right" |14 |
|||
| align="right" |0,09% |
|||
|- |
|||
|[[Білоруська мова|Білоруська]] |
|||
| align="right" |7 |
|||
| align="right" |0,04% |
|||
|- |
|- |
||
|[[Польська мова|Польська]] |
|||
|[[українці]] |
|||
| align="right" |1 |
|||
|92,79% |
|||
| align="right" |0,01% |
|||
⚫ | |||
|94,01% |
|||
|- |
|- |
||
|Інші/Не вказали |
|||
|[[росіяни]] |
|||
| align="right" |14 |
|||
|5,06% |
|||
| align="right" |0,10% |
|||
⚫ | |||
|5,43% |
|||
|- |
|- |
||
|'''Разом''' |
|||
|[[євреї]] |
|||
| align="right" |15 847 |
|||
|0,85% |
|||
| align="right" |100% |
|||
|[[єврейська]] |
|||
|0.13% |
|||
|} |
|} |
||
Рядок 401: | Рядок 460: | ||
Файл:Христо-Різдвяний кафедральний собор Тульчин 03.jpg|Катедральний собор Різдва Христового |
Файл:Христо-Різдвяний кафедральний собор Тульчин 03.jpg|Катедральний собор Різдва Христового |
||
Файл:Леонтовича, 86 P1400110.jpg|Особняк 1905 р., вул. Соборна |
Файл:Леонтовича, 86 P1400110.jpg|Особняк 1905 р., вул. Соборна |
||
Файл: |
Файл:Тульчин. Старий палац (Потоцьких).jpg|Палац Потоцьких |
||
</gallery> |
</gallery> |
||
Рядок 503: | Рядок 562: | ||
Файл:Тульчинський коледж культури.jpg|Тульчинський коледж культури |
Файл:Тульчинський коледж культури.jpg|Тульчинський коледж культури |
||
Файл:Тульчин - пам’ятник героям АТО.jpg|Пам’ятник героям АТО |
Файл:Тульчин - пам’ятник героям АТО.jpg|Пам’ятник героям АТО |
||
Файл:Тульчин - стела героїв.jpg| |
Файл:Тульчин - стела героїв.jpg|Стела Героїв [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]] |
||
</gallery> |
</gallery> |
||
Рядок 513: | Рядок 572: | ||
{{reflist|2|refs= |
{{reflist|2|refs= |
||
<ref name="Голодомор УІНП">{{cite web |title=Тульчин |website=Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні» |url=http://194.44.11.173:8099/pt?pt=35 |publisher=[[Український інститут національної пам'яті]] |accessdate=18 червня 2020}}</ref> |
<ref name="Голодомор УІНП">{{cite web |title=Тульчин |website=Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні» |url=http://194.44.11.173:8099/pt?pt=35 |publisher=[[Український інститут національної пам'яті]] |accessdate=18 червня 2020 |url-status=dead }}</ref> |
||
}} |
}} |
||
Рядок 542: | Рядок 601: | ||
{{Історичні місця Вінницької області}} |
{{Історичні місця Вінницької області}} |
||
{{Тульчинська міська громада}} |
|||
{{Тульчинський район}} |
{{Тульчинський район}} |
||
{{ |
{{Міста Вінницької області}} |
||
[[Категорія:Тульчин| ]] |
[[Категорія:Тульчин| ]] |
Версія за 07:50, 10 липня 2024
Тульчин | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Регіон | Вінницька область | ||||||||
Район | Тульчинський район | ||||||||
Громада | Тульчинська міська громада | ||||||||
Засноване | 1607 | ||||||||
Магдебурзьке право | 1787 | ||||||||
Статус міста | від 1795 року | ||||||||
Населення | ▼ 14 446 (01.01.2022)[2] | ||||||||
- повне | ▼ 14 446 (01.01.2022)[2] | ||||||||
Площа | 9.26 км² | ||||||||
Густота населення | 1688 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 23600-23606 | ||||||||
Телефонний код | +380-4335 | ||||||||
Координати | 48°40′28″ пн. ш. 28°50′59″ сх. д.H G O | ||||||||
Висота над рівнем моря | 208 м | ||||||||
Водойма | Сільниця, Тульчинка | ||||||||
Назва мешканців | тульчи́нець тульчи́нка тульчи́нці | ||||||||
День міста | друга неділя вересня | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Журавлівка | ||||||||
До станції | 13 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 70 км | ||||||||
- залізницею | 120 км | ||||||||
- автошляхами | 83 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 230 км | ||||||||
- залізницею | 370 км | ||||||||
- автошляхами | 359 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 1 | ||||||||
Вебсторінка | Тульчинська громада | ||||||||
|
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (жовтень 2018) |
Тульчи́н — місто в Україні, на півдні східного Поділля, адміністративний центр Тульчинського району Вінницької області та Тульчинської міської громади, розташоване у долині між невисокими пагорбами, в межиріччі річок Тульчинки й Сільниці (притока Південного Бугу).
Тульчин пов'язаний із творчістю видатного українського композитора, класика Миколи Леонтовича з його відомим «Щедриком».
Назва
В документі Львівського маґістрату від 3 липня 1648 року місто має назву Нестервар (Нестервар, в перекладі з угорської — Нестер (Дністер) і — вар (замок/місто).)
Походження самої назви Тульчин спричиняє багато суперечок. Наймовірніше угорське та турецьке етимологічне коріння. Місто розташоване на річці Тульчинці, від якої і отримало свою назву.
Географія
Розташування
Місто Тульчин розташоване у південній частині Подільського плато.
Геологічна будова території визначається розміщенням у межах Українського кристалічного щита, фундамент якого складають кристалічні породи. Близькість до поверхні кристалічного щита зумовлює наявність та видобуток таких корисних копалин, як граніт, глина, кварцит, гнейс. Усі ці корисні копалини є будівельними матеріалами, їх використовують в будівництві споруд, шляхів, прокладці інженерних комунікацій. Рельєф міста — хвиляста рівнина, порізана долинами, балками та ярами. Найвища точка міста — 273 м над рівнем моря, найнижча — 196 м.
На території протікають річки: Сільниця, Тульчинка. Води джерел утворюють 3 ставки.
Клімат
У фізико-географічному відношенні належить до лісостепової зони. Клімат міста помірно континентальний, зима коротка, м'яка, з частими відлигами, літо тривале, доволі тепле.
Середня температура січня становить −4,0˚C, липня +20,0˚C. Середньорічна кількість опадів — 472 мм, найменше опадів — у березні та жовтні, найбільше — у липні.
З несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини, ожеледь, тумани у холодний період року, грози з градом. Тривалість світлового дня коливається від 8 до 16,5 годин.
|
Історія
Місто належало подільській шляхетській родині Струсів г. Корчак. Одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського — Тульчин перейшов до родини Калиновських.
Перші письмові відомості про Тульчин належать до 1607 року. Привілей на місто наданий генералу подільських земель Валентію Александру Калиновському Сигізмундом ІІІ Вазою. У першій половині XVII — століття Тульчин став визначним торговельним центром завдяки брацлавському старості Адаму Калиновському. З 1649 р. недовгий час сотенне містечко Брацлавського полку, з 1667 р. Тульчин знову відійшов до Речі Посполитої, з 1672 по 1699 рік був під владою Османської імперії.
У 1648 тут був укріплений замок з кам'яними вежами по кутах.
Після нетривалого занепаду і розрухи, спричинених трагічними подіями під час штурму потужної Тульчинської фортеці з численним гарнізоном повсталими козацькими загонами полковника Максима Кривоноса, Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин наприкінці XVIII століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи графу Станіславу «Щенсному» Потоцькому — власнику великих земельних володінь в Україні.
У 1778 в Тульчині було 440 осель.
18 червня 1726 р. київський воєвода Франц Салезій Потоцький отримав місто Тульчин та навколишні землі від родича белзького воєводи — Станіслава Владислава Потоцького. Ці землі раніше належали вигаслому роду Струсів та Калиновських, а також через одруження з Ганною Потоцькою, Салезію дісталися також землі, які належали вигаслому роду Лящів. Сам же белзький воєвода Станіслав Потоцький отримав Тульчин від Гелени Калиновської. Після смерті в 1772 році Франц Салезій Потоцький Тульчинські маєтності переходять його сину Станіславу «Щенсному» Потоцькому.
Станіслав «Щенсний» Потоцький робить Тульчин своєю резиденцією, споруджуючи в 1782 році[4] палацо — парковий ансамбль «Хороше», який успішно сперечався з найкращими королівськими аналогами Європи. Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури проектували французький художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голландець Меркс, автор парку англієць Міллер. Місто швидко будується і буйно розквітає, успішно торгує, заповзято працює, стає відомим, статечним, а слава про нього лине ген по Європі: саме тут з'являються найкращі європейські зразки декоративних і фруктових дерев, найкращі сорти сільськогосподарських культур, рослин і квітів, виводять найкращі породи свійської худоби і птиці, виготовляють вишукані сорти і марки напоїв, створюють шедеври ремесел і гончарства, вдосконалюється система аграрного виробництва, поліпшується матеріальне становище селян. 17 травня 1787 р., з нагоди перебування польського короля Станіслава Августа Понятовського, місту надано магдебурзьке право.
1792 р. місто — резиденція Тарговицької конфедерації.
На честь перебування короля Станіслав «Щенсний» Потоцький на площі Ринок поставив колону, а населенню в межах милі дарував «вольну». На честь Тарговицької конфедерації Станіслав «Щенсний» Потоцький поставив гранітний пам'ятник. Також ним був фундований мурований Домініканський костел, урочисте відкриття якого відбулося 9 травня 1784 р., з Риму в костел були привезені і тут покладені мощі св. Піуса. В палацовому парку «Хороше» була мармурова баня в мавританському стилі, привезена з Царгороду.
Тульчин окупований царською Росією
З 1793 Після другого поділу Речі Посполитої місто опиняється у складі Російської Імперії. Недовгий час повітове місто Брацлавського намісництва, у 1795 р. оці затверджується герб міста у вигляді лицарського щита із зображенням на блакитному полі старої Брацлавської фортеці, а на зеленому полі, внизу, — трьох золотих снопів жита. З 1804 р. заштатне містечко Подільської губернії.
З березня 1796 по березень 1797 року в Тульчині перебував російський полководець Олександр Суворов. За 12 км від міста (с. Тиманівка) розташовані криниці, які викопали і облаштували в свій час солдати О. Суворова. Саме тут, у Тульчині, російський полководець написав свою відому працю «Наука перемагати». В 1806 році в Тульчині стояв другий корпус Мейєндорфа, ад'ютантом у якого був видатний український письменник Іван Котляревський. Перебував він у Тульчині з лютого по грудень 1806 року. А 1818 року в Тульчині розмістився штаб другої армії, офіцери якого були учасниками франко-російської війни 1812 року проти Наполеона. Того самого року група прогресивно настроєних офіцерів штабу об'єдналася в Тульчинську управу таємної організації «Союз благоденства», на зміну якому прийшло Південне Товариство декабристів. Організатором і душею управи був полковник П. І. Пестель, ад'ютант головнокомандувача другою армією. Молоді офіцери збирались на квартирі Пестеля. Тут можна було зустріти О. Юшневського, В. Давидова, Ф. Вольфа, В. Іванова, О. Барятинського, С. Волконського, М. Лорера та інших активних учасників майбутнього декабристського виступу.
На час перебування Павла Пестеля в Тульчині припадають його зустрічі з Олександром Пушкіним; російський поет ще до свого заслання на південь Росії мріяв побувати у цьому затишному містечку Подільської губернії, де перебував штаб 2-ї армії і де серед кола революційно налаштованих молодих офіцерів мав чимало знайомих. Уперше йому вдалося приїхати до Тульчина лише у лютому 1821 року. А.Пушкін іще двічі побував у Тульчині — у серпні та листопаді 1822 року, де мав розмови з П.Пестелем, іншими діячами Південного товариства та його друзями-однодумцями А.Юшневським, Ніколаєм Басарґіним, Раєвським та іншими. Він побував у Павла Пестеля вдома, відпочивав у нього під розлогими липами. Ті зустрічі й щирі розмови про майбутнє Росії надихнули А.Пушкіна на вірші, які навіки прославили Тульчин і перших провісників свободи. У 10-й главі відомого роману «Євгеній Онегін» читаємо:
- Було це при Неві льодистій.
- Та в краї, де раніш весна
- Сміється Кам'янці тінистій,
- Горбам похилим Тульчина,
- Де Вітгенштейнові дружини
- Дніпром підмивані рівнини
- І степ надбузький облягли,
- Діла по-іншому пішли...
- Там Пестель... для тиранів,
- І в рать вливав незнаний пал
- Спокою повний генерал,
- І Муравйов огнем одваги,
- В ім'я нових, жаданих прав
- Союзу сполох приспішав.
(Переклад Максима Рильського)[5]
У дореволюційний літопис міста вписується й спогад про перебування в ньому «польського Лєрмонтова», друга А. Міцкевича — поета Юліуша Словацького.
В один з липневих днів 1827 року, їдучи до Одеси, Юліуш Словацький зі своїм другом Зеноном Михальським прибув до Тульчина. Їх вразив красою сад і парк «Хороше». І Ю. Словацький робить запис у подорожніх нотатках: «На третій день ввечері ми приїхали до гарного Тульчина… „Хороше“ і сади захопили мене»…
Там сади і парки, палаци належали магнатам. За їх огорожами був зовсім інший Тульчин.
У середині минулого століття Тульчин був містечком з 1164 господарствами. Жалюгідними й мізерними проти «Хорошого» виглядали похилені халупи місцевих ремісників. Приїжджі могли зупинитись у двох «гостинних» дворах. Шинок і кондитерська лавка — оце і вся «торговельна мережа». Осінні дні виповнювались гудком цукроварні, збудованої в 1848 році Потоцьким. А медицину представляла стара аптека, в якій завжди дрімав такий же старий провізор. Додайте військовий шпиталь при другій армії та юнкерське училище, відкрите в зв'язку з перебуванням у містечку великого штабу, і матимете повне уявлення про описуване нами місто, яким воно було сто років тому.
Реформа 1861 року не принесла Тульчину істотних змін. Хіба що в 1862 році тут відкрилось духовне училище та через сім років у місті почав працювати шкіряний завод, а в 1886 році — паровий млин. Були ще вовночесалка, завод штучних мінеральних вод, крупорушка, макаронна фабрика, вальцевий млин, медоварний завод.
До переліченого можна було б додати каретну і тютюнову фабрики, два цегельних, три свічкових заводи та кілька інших кустарних підприємств. Про розмах їх виробництва свідчить хоча б ось така статистика: на 17 тульчинских підприємствах було зайнято 134 робітники — в чотири рази менше, ніж сьогодні на одній взуттєвій фабриці.
Це була його, так би мовити, важка індустрія. За іншими показниками дореволюційний Тульчин набагато випередив своїх сусідів. У місті на той час було вже 5 церков, костьол, 2 синагоги, понад десять молитвених домів, 23 шинки, 13 винних лавок і великий винний склад. На кожних 660 жителів припадала корчма. Таким переступив поріг нового, XX століття Тульчин — містечко ремісників і торговців. Важким було життя ремісників і міської бідноти. В їх середовищі росте незадоволення рабським становищем, визріває протест проти самодержавства. Несила було більше терпіти наругу. Ще в серпні 1904 року спалахнув страйк столярів — перший організований виступ робітників Тульчина. В травні 1905 року під червоними прапорами, з лозунгами, що закликали до боротьби з царизмом, вийшли тульчинці на загальноміський мітинг. Подільське місто заявило про свою підтримку революційних мас Росії. Нові масові виступи робітників підтримали навколишні селяни, а невдовзі селянський рух охопив усю Подільську губернію. Уряд ввів у Тульчин військові частини. Почалось жорстоке переслідування революційно настроєних робітників і селян. Але це не припинило їх виступів.
Українська революція
Бурхливі події відбувались у Тульчині протягом 1917—1920 років.
У 1917 році місто входить до складу Української Народної Республіки.
Протягом 1917–1920 років місто побувало під владою більшовиків, і Директорії, денікінських і гетьманських військ.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань місто перейшло під владу більшовиків.
Остаточно більшовики встановили свою владу у місті 19 червня 1920 року.
Микола Леонтович і Тульчин
Визначною подією в культурному житті Тульчина була активна діяльність видатного українського композитора Миколи Леонтовича. Значна частина творчого життя М. Леонтовича пов'язана з Тульчином. З 1908 року викладає співи в єпархіальному жіночому училищі. Працюючи там понад 10 років, отримує казенну квартиру, навкруги якої був садок. За цей час він створив близько 200 хорових творів, 10 духовних хорів. У 1914 році з Тульчина вилітає його знаменитий «Щедрик», який співали в багатьох містах, і він став своєрідною емблемою хорової музики. Нині мелодія «Щедрика» відома всьому світові, хоча мало хто знає, що її автором є українець.
1920 року Микола Леонтович створює в Тульчині народний хор. Пісня «Смерть» була останньою його хоровою обробкою, яку він не встиг вивчити з хором, бо в ніч на 23 січня 1921 року трагічно обірвалося життя видатного сина України. Леонтович загинув від кулі колишнього агента повітчека Б. Грищенка, який грабував населення. Після трагічної смерті М. Леонтовича, як згадує його учень М. Покровський «…повітова влада затвердила хор Леонтовича, як державну капелу при Брацлавському повіті… Капела і її учасники були взяті на державне забезпечення…».
Геніальний український композитор, визначний інтерпретатор української народної пісні, засновник нового напряму в хоровій музиці, яскравим втіленням якого став жанр хорової мініатюри. Його творча спадщина, педагогічна, диригентська діяльність стали промотором музично-громадського життя, виконавства і композиторської активності в бурхливі 1920-ті роки в Україні. Леонтович відмовився від духовного сану і став учителем музики і співу. Спочатку це була Чуківська сільська школа, далі Тиврів, Вінниця, станція Гришине на Донбасі. Всюди він організовує хори і апробує власні аранжування українських народних пісень. 1919 року в зв'язку з окупацією Києва денікінцями Леонтович знову повертається до Тульчина. Тут він продовжує організовувати хори, викладає музику і спів у загальноосвітніх школах, створює у містечку першу музичну школу і водночас починає працювати над оперою «На русалчин Великдень» (за однойменною віршованою казкою Б. Грінченка; лібрето Н.Танашевич). Композитор створив лише першу дію, яку остаточно завершив наш сучасник М. Скорик (1977 р.). Її прем'єра під «Русалчині луки» відбулася на сцені Національної опери України (1978 р.).
Тульчин під радянською окупацією 1920—1941
У 1923 році місто стає центром округу(до якого входило 17 районів) — 30 окружне місто УРСР. У 20 рр. в місті розгорнулось промислове будівництво. У Тульчині вже діє десять підприємств — хлібопекарня, два млини, олійня, друкарня, електростанція та інші, засновується взуттєва та швейна фабрики. Будуються школи, лікарня, кінотеатр тощо. Швидко розгорталось житлове та культурне будівництво. У 1923 році відчинив двері краєзнавчий музей. 9 лютого 1932 р. постановою ВУЦВК на 4 позачерговій сесії ХІІ скликання утворено 5 областей в Україні, серед яких і Вінницька, до неї ввійшов Тульчинський район із центром — містом Тульчином.
У 1932—1933 роках мешканці Тульчина та околиць пережили сталінський геноцид. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 701 житель міста[6].
Німецько-радянська війна стала ще одним випробуванням для мешканців Тульчинщини. В оборонних боях на території району брали участь війська 18 армії Південного фронту Червоної Армії в складі 55 і 17 стрілецьких корпусів.
Румунська окупація (1941—1944)
Німецькі війська захопили Тульчинський район 23 липня 1941 року. Його територія була підпорядкована румунській адміністрації у складі «Трансністрії». За опір румунам десятки жителів були піддані жорстоким тортурам та катуванням, а потім були розстріляні в Тираспольській тюрмі. Особливо жорстоко гітлерівці розправлялися з мирним єврейським населенням. З перших днів румунської окупації в Тульчині були розстріляні комуністичні активісти з сім'ями. 7 грудня 1941 р. понад 4 тисячі тульчинців було загнано в табір смерті в с. Печеру. Туди ж було переміщено переміщено євреїв Тульчинського, Шпиківського та інших районів. У могилах поблизу Печерського лісу поховано близько 8 тисяч жертв нацистського терору.
УРСР (1944—1991)
15 березня 1944 року в Тульчин повернулася радянська влада на багнетах 27 армії ІІІ повітрянодесантної дивізії Червоної Армії під командуванням генерал-майора І. Конєва.
Близько тисячі уродженців міста не повернулися з фронту до своїх рідних домівок. У сквері Слави радянською владою було відкрито монумент воякам, що загинули під часі війни на боці СРСР.
Після закінчення війни почалося повернення міста до мирного життя: відновлені пошкоджені і зруйновані житлові і суспільні будівлі, пущені в лад промислові підприємства, знов запрацювали школи, лікарні. У подальші роки проводилося будівництво нових житлових будівель, створення промислових підприємств, магазинів, шкіл, нових корпусів лікарні, культурно-побутових закладів тощо.
Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року місто належить до вільної України.
У постперебудовні роки, незважаючи на економічні труднощі, жителям міста вдалося в основному зберегти потенціал, накопичений за всі попередні роки. Активно розвивається малий і середній бізнес.
18 листопада 2017 року архієпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл в Тульчині звершив чин освячення храму УПЦ КП на честь Вознесіння Господнього[7].
Населення
У середині минулого століття в Тульчині налічувалось 1164 будівлі, у 1859 році в місті мешкало 11217 осіб. У 1861 році, після скасування кріпацтва, стрімко почала розвиватись економіка міста, швидко зростало населення — у 1866 році тут вже проживало 21685 мешканців. За даними всеросійського перепису на 28 січня (9 лютого) 1897 року в місті налічувалось 16245 осіб (з них 61,90 % — євреї). За результатами всесоюзного перепису 1926 року — 12600 осіб, 1939 — 13500 осіб, 1959 — 12500 осіб, 1970 — 14279 осіб, 1989 — 17100 осіб. За даними першого всеукраїнського перепису 2001 року в місті мешкало 16136 осіб.
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
|
Динаміка зміни населення
Чисельність населення Тульчина, станом на 1 січня 2022 року, налічує 14,446 осіб[12].
Національний склад
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[13]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 92,79% |
росіяни | 5,06% |
євреї | 0,85% |
молдовани | 0,25% |
вірмени | 0,19% |
білоруси | 0,17% |
поляки | 0,15% |
роми | 0,15% |
інші/не вказали | 0,39% |
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[14]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 14 898 | 94,01% |
Російська | 861 | 5,43% |
Єврейська | 21 | 0,13% |
Ромська | 16 | 0,10% |
Вірменська | 15 | 0,09% |
Румунська | 14 | 0,09% |
Білоруська | 7 | 0,04% |
Польська | 1 | 0,01% |
Інші/Не вказали | 14 | 0,10% |
Разом | 15 847 | 100% |
Економіка
Промисловість міста представлена такими галузями: харчова (ВАТ «Тульчинський маслосирзавод» (торгова марка «Тульчинка»), ТОВ «Тульчинм'ясо» (обидва входять до складу групи компаній «ТЕРРА ФУД»), ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат», ТОВ «Діана»(завод продтоварів), ТОВ «Тульчинський консервний завод»; легка ВАТ «Тульчинська швейна фабрика», ТОВ «Двін» (взуттєва фабрика). Також в місті працюють кілька будівельних підприємств та організацій, ТОВ «Тульчинський Агромаш», «Тульчинське лісомисливське господарство» тощо.
Транспорт
У місті працюють два автотранспортних підприємства (1 — вантажні, 2 — пасажирські перевезення). Діє автовокзал та автобусне сполучення з основними містами області та України. Міський громадський транспорт має у своєму складі: маршрутне таксі та три служби легкового таксі.
Охорона здоров'я
Районна лікарня, районна поліклініка, дитяча консультація, стомотологічна поліклініка, туберкульозний диспансер.
Освіта та культура
4 загальноосвітні школи, 5 дошкільних дитячих закладів, музична дитяча школа, 2 спортивні школи, 3 вищих навчальних заклади (технікум ветеринарної медицини, училище культури, вище професійно-технічне училище № 41). Кінотеатр, будинок культури, 8 бібліотек, зокрема найбільша Тульчинська центральна районна бібліотека. 2019 року в Тульчині вперше було проведено фестиваль Щедрика[15][16]
ЗМІ
Районна газета «Тульчинський край» заснована 1925 р., районне радіо частота мовлення 105.5 Мгц. «Успіх» газета безкоштовних оголошень.
Пам'ятки архітектури
-
Краєзнавчий музей, колишній будинок Декабристів (XVIII ст.)
-
Костел Святого Станіслава
-
Катедральний собор Різдва Христового
-
Особняк 1905 р., вул. Соборна
-
Палац Потоцьких
- Палац Потоцьких (Тульчин) (XVIII-XIX ст.);
- Будинок Декабристів (XVIII ст. тепер краєзнавчий музей);
- Успінська церква з дзвіницею (1789 р.);
- Римо-католицький костел Святого Станіслава (XIX ст.);
- Катедральний собор Різдва Христового, колись Домініканський собор та монастир (XVIII ст.);
- Житлові будинки (XVIII-XIX ст.);
- Старе єврейське кладовище.
Музеї та пам'ятники
- Тульчинський краєзнавчий музей (вул. Гагаріна, 1)
- Музей-садиба Миколи Леонтовича (вул. Леонтовича, 2)
- Музей декабристів знаходиться на реконструкції з початку 1990-х років.
- Пам'ятники Миколі Леонтовичу Миколі, Тарасові Шевченку, Павлу Пестелю.
9 грудня 2022 року в Тульчині демонтовані пам'ятники російському полководцю Олександру Суворову та поету Олександру Пушкіну. Рішення про демонтаж пам'ятників, що пов'язані з історією і культурою РФ, було прийнято 30 листопада 2022 року на позачерговій сесії Тульчинської міської ради, за знесення проголосували 24 депутати[17].
Малодосліджені артефакти
Під містом міститься мережа підземних споруд, які збудовані ще у середньовіччі і використовувалися населенням з метою захисту від ворогів. Граф Станіслав «Щенсний» Потоцький мав тунелі, які використовував у транспортних цілях. Вони з'єднували Комплекс палацу Потоцьких з іншими об'єктами міста.
Пам'ятки природи
- Софора японська — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
- Алея вікових лип — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
Відомі люди
Народилися в місті
- Авінов Андрій Миколайович (1884—1949) — американський і російський ентомолог, мандрівник, художник, музеє- та мистецтвознавець, колекціонер, дипломат.
- Васюра Анатолій Степанович – український науковець, відмінник освіти України (2003), заслужений працівник освіти України, професор Вінницького національного технічного університету.
- Висоцький Юзеф (1809—1873) — польський військовий, учасник двох польських повстань і Угорської революції 1848—1849 років.
- Дейч Лев — громадський діяч, історик.
- Зельдович Григорій Борисович (1906—1988) — радянський український редактор, кінокритик, викладач
- Кержнер Олександр Хацкельович (1912—1981) — український живописець.
- Косевич Арнольд Маркович (1928—2006) — український фізик, доктор фізико-математичних наук, професор.
- Кузьменко Володимир Данилович (1948—2007) — письменник.
- Кузьмінський Олександр Хомич — генерал-хорунжий Армії УНР[18].
- Литвак Кім Львович (1930—2003) — український скульптор.
- Лукашенко Микола Федорович — український художник.
- Міхельсон Володимир — вчений-фізик і геофізик, метеоролог, один з основоположників актинометрії, професор.
- Отелін Олександр Анатолійович (1904-1981) - український анатом, доктор медичних наук, професор.
- Плешкановська Алла Михайлівна — український вчений-містобудівник, професор.
- Потоцький Болеслав Станіславович (1805–1893) — дійсний статський радник, суспільний діяч з роду Потоцьких (найменший син Станіслава Щенсного Потоцького). Власник Немирівського палацу. Займався благодійністю у галузі народної освіти.
- Свенціцький Олександр Миколайович — підполковник Армії УНР.
- Хмелевський Юрій Миколайович — український поет.
- Шкляр Сергій Володимирович (нар. 1972) — заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби (з березня 2015 р).
- Шандровський Володимир Данилович (1901—1985) — український диригент і педагог, професор Одеської консерваторії, учень Миколи Леонтовича.
- Кононенко Денис Юрійович (1987-2022) - Солдат загинув 19 лютого 2022 року.
- Галина Тимофіївна Мулик ( 11.12.1940) - учитель-методист, висококваліфікований педагог, Відмінник народної освіти УРСР, Заслужений вчитель України.
Працювали відомі українські поети і письменники
- Марко Вовчок
- Анатолій Свидницький
- І. Стороженко
- Микола Маркевич.
- Олександр Горобець.
Гостювали
Пов'язані з містом
- Іван Котляревський — видатний український письменник, поет, драматург, засновник сучасної української літератури
- Адам Калиновський — брацлавський староста, засновник міста, збудував в Тульчині дерев'яний домініканський костел, в якому був похований (1638 р.)
- Франц Салезій Потоцький — київський воєвода
- Станіслав Щенсний Потоцький — воєвода руський, маршалок Тарґовицької конфедерації, фундатор палацу, мурованого Домініканського костелу
- Максим Кривоніс — полковник, один з керівників козацько-селянських повстань в Україні під час Хмельниччини
- Іван Сошенко — український художник; на замовлення генерала Абази робив копії з образів Тульчинського палацу.
- Юліуш Словацький — видатний польський поет і драматург
- Станіслав Трембецький — польський поет, представник класицизму і рококо, придворний поет польського короля Станіслава Понятовського.
- Карл Рейхель — німецько-російський художник.
- граф Тадеуш Грабянка
- Погребняк Наталія Володимирівна — українська письменниця.
- Олександер Пушкін — російський поет
- Павло Пестель — дворянський революціонер, лідер декабристів в Україні.
- Олександр Суворов — російський полководець, написав свою «Науку перемагати»
- Дмитро Мельник — артист оригінального жанру, блогер.
- Грушко Любов Степанівна — заслужений працівник культури України[19].
- Шандровський Гліб Данилович — український співак (бас-профундо), учень Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича і Олександра Кошиця, брат Володимира Шандровського.
Галерея
-
Місто з висоти пташиного польоту
-
Центральна вулиця Соборна
-
Успенська церква (XVIII ст.)
-
Малий палац Потоцького (XVIII ст.) нині один з корпусів веттехнікуму
-
Житловий будинок (XVIII ст.)
-
ТРК «Європейський»
-
Палац Потоцьких увечері
-
Районний будинок культури
-
Школа №2
-
Школа №3
-
Міський парк
-
Тульчинський коледж культури
-
Пам’ятник героям АТО
-
Стела Героїв російсько-української війни
Див. також
Виноски
- ↑ Тульчин // Український радянський енциклопедичний словник — Киев: Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1989. — Т. 3. — С. 416.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2022. Процитовано 12 червня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Тульчин «Climate-Data.org» (англ.)
- ↑ Оксана Лобко. Розвінчуючи міфи інтер'єру Тульчинського палацу
- ↑ О. С. Пушкін. Євгеній Онегін. Уривки з 10-ї глави
- ↑ Тульчин. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Архієпископ Михаїл звершив чин освячення храму на честь Вознесіння Господнього міста Тульчина
- ↑ Державна служба статистики України Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року — Київ: Державна служба статистики України, 2018.
- ↑ Державна служба статистики України Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року — Київ: Державна служба статистики України, 2019.
- ↑ Державна служба статистики України Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021, Number of Present Population of Ukraine, as of January 1 2021 — Київ: Державна служба статистики України.
- ↑ Державна служба статистики України Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року — Київ: Державна служба статистики України.
- ↑ Україна / Ukrajina «Pop-stat.mashke.org» (англ.)
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ У Тульчині відбувся масштабний фестиваль легендарного "Щедрика". myvin.com.ua. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 20 січня 2020.
- ↑ На Вінниччині влаштували фестиваль легендарного "Щедрика" (відео) - новини України. unian.ua. УНІАН. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 20 січня 2020.
- ↑ У Тульчині демонтували пам'ятники Суворова й Пушкіна. suspilne.media. 9 грудня 2022.
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К. : Темпора, 2007. — С. . — ISBN 966-8201-26-4.
- ↑ Указ президента України 71/2020
Джерела
- Вирський Д. С. Тульчин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 174. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Література
- А. О. Безсонний, Д. К. Дункевич, Н. С. Квєтний. Тульчи́н // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.628-640
- Григорій Денисик. У Тульчині // Містечка Східного Поділля : краєзн. нариси / за ред. Г. І. Денисика. — Вінниця : Тезис, 2001. — С. 30-36 : іл. (укр.)
- Дмитро Дудкевич. Тульчин / Д. Дудкевич, І. Пшук. — Одеса : Маяк, 1967. — 52 с. : іл. (укр.)
- Юрій Кругляк. Ім'я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю.М. Кругляк. — К.: Наук. думка, 1978. — 151 с. (укр.)
- Тихін Підласко. Тульчин : путівник / Т.В. Підласко. — Одеса : Маяк, 1976. — 48 с., 12 арк. іл. (укр.)
- Тульчин // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О.М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. — Т. 3. — С. 310-311. (укр.)
- Тульчин // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. — К. : АВК-Росток, 2007. — С. 102. (укр.)
Посилання
- Тульчин — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Тут був Я. «Тульчин. Прикордонний Версаль»
- Тульчин «Tulchin.net.ua»
- Костянтин Буркут. Тульчин
- Все о городе и не только на сайте tulchin.org.ua
- Who is who Тульчинський район
- Відвідини Тульчина
- Трійкою коней по підземеллю. Любов Багацька. Український Тиждень.
- Палац у Тульчині на фільмі з дрона (2018).
|
|
|
|