Йосія Рантцау: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
MonxBot (обговорення | внесок) м Бот: Автоматизована заміна тексту: (-Жан-Батиста +Жана-Батиста) |
A.sav (обговорення | внесок) м clean up, replaced: ]]<nowiki/>і → ]]і за допомогою AWB |
||
| (Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{особа}} |
{{особа}} |
||
'''Йосія Рантцау''' ({{lang-de|Josias von Rantzau}}, {{lang-fr|Josias Rantzau}}; [[18 жовтня]] [[1609]] — [[14 вересня]] [[1650]]) — |
'''Йосія Рантцау''' ({{lang-de|Josias von Rantzau}}, {{lang-fr|Josias Rantzau}}; [[18 жовтня]] [[1609]] — [[14 вересня]] [[1650]]) — французький військовий діяч дансько-німецького походження часів [[королівство Франція|Французького королівства]], [[маршал Франції]]. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Походив з дансько-німецького шляхетського роду Ранцау з Гольштайну. Народився 1609 року в маєтку Боткамп поблизу Кіля. Син Пауля Ранцау. Здобув гарну освіту, знав |
Походив з дансько-німецького шляхетського роду Ранцау з Гольштайну. Народився 1609 року в маєтку Боткамп поблизу Кіля. Син Пауля Ранцау. Здобув гарну освіту, знав вісім мов. 1627 року поступив до [[Лейденський університет|Лейденського університету]]. Втім невдовзі залишив його обравши військову кар'єру. Спочатку служив добровольцем в піхоті [[Моріц Оранський|Моріца Оранського]], штатгальтера Голландії. Потім служив у війську [[Крістіан IV|Крістіана IV]], короля Данії та Норвегії. |
||
Пізніше вступив на шведську службу і відзначився у багатьох боях, потім перейшов до імперської армії, але невдовзі повернувся на службу до короля Швеції. Потім був кілька років губернатором Страсбурга. |
Пізніше вступив на шведську службу і відзначився у багатьох боях, потім перейшов до імперської армії, але невдовзі повернувся на службу до короля Швеції. Потім був кілька років губернатором Страсбурга. |
||
У 1633 році успішно захистив Андернах від іспанців. У 1635 році супроводжував канцлера [[Аксель Оксеншерна|Акселя Оксенштерну]] до Франції. Сподобався королю Людовику XIII, який запропонував йому перейти до нього на службу полковником і командиром полку німецької піхоти. Надалі Ранцау служив під командуванням генерал-лейтенанта французької армії Луї де Ногаре Д'Епернона, кардинала де ля Валетт. 1636 року оженився |
У 1633 році успішно захистив Андернах від іспанців. У 1635 році супроводжував канцлера [[Аксель Оксеншерна|Акселя Оксенштерну]] до Франції. Сподобався королю [[Людовик XIII Справедливий|Людовику XIII]], який запропонував йому перейти до нього на службу полковником і командиром полку німецької піхоти. Надалі Ранцау служив під командуванням генерал-лейтенанта французької армії Луї де Ногаре Д'Епернона, кардинала де ля Валетт. 1636 року оженився зі своєю кузиною. Того ж року діяв в Ельзасі. У 1637 році отримав патент бригадира і призначений командиром німецького кавалерійського полку. |
||
При облозі Доля, столиці Франш-Конте, втратив в бою око і вухо. Успішно захистив фортецю Сен-Жан-де-Лон в Бургундії проти імперського генерала Маттіаса Галласа, змусивши його зняти облогу. Під командуванням принца Гастона Орлеанського і герцога [[Людовик II Бурбон-Конде|Людовика II Бурбон-Конде]] брав участь в кампаніях у Фландрії та Німеччини. У березні 1637 року отримав чин генерал-лейтенанта. Зазнавши ряд невдач, в 1638 році залишив армію і, з дозволу короля, перебрався до Данії, де перебував до 1640 року. |
При облозі Доля, столиці Франш-Конте, втратив в бою око і вухо. Успішно захистив фортецю Сен-Жан-де-Лон в Бургундії проти імперського генерала [[Матіас Ґаллас|Маттіаса Галласа]], змусивши його зняти облогу. Під командуванням принца [[Гастон Орлеанський|Гастона Орлеанського]] і герцога [[Людовик II Бурбон-Конде|Людовика II Бурбон-Конде]] брав участь в кампаніях у Фландрії та Німеччини. У березні 1637 року отримав чин генерал-лейтенанта. Зазнавши ряд невдач, в 1638 році залишив армію і, з дозволу короля, перебрався до Данії, де перебував до 1640 року. |
||
Повернувшись до Франції підтвердив чин бригадира. При облозі Арраса позбувся руки і ноги. У 1642 році він відзначився в битві при Ері, а в битві при |
Повернувшись до Франції підтвердив чин бригадира. При облозі Арраса позбувся руки і ноги. У 1642 році він відзначився в битві при Ері, а в [[Битва при Оннекурі|битві при Оннекурі]] 18 травня 1642 року, отримавши чотири поранення, був узятий в полон іспанцям. Після викупу з полону служив під командуванням маршала Гебріана. |
||
У 1643 році в битві при Рокруа під командуванням герцога Енгіенського був табірним маршалом, командував кавалерійським полком. Потім зайняв потужний замок Серк. Після смерті маршала Жана-Батиста Бюда Гебріана в листопаді 1643 року прийняв головне командування над французькою армією. Став близьким другом кардинала Мазаріні та фаворитом королеви Анни Австрійської. 24 грудня 1643 року, перебуваючи на зимових квартирах в Тутлінгені, його війська зазнали нападу імперців під командуванням [[Франц фон Мерсі|Франца фон Мерсі]] і зазнали важкої поразки. 1644 року призначений очільником військ у Фландрії. |
У 1643 році в [[Битва при Рокруа|битві при Рокруа]] під командуванням [[Людовик II Бурбон-Конде|герцога Енгіенського]] був табірним маршалом, командував кавалерійським полком. Потім зайняв потужний замок Серк. Після смерті маршала [[Жан-Батист Бюд Гебріан|Жана-Батиста Бюда Гебріана]] в листопаді 1643 року прийняв головне командування над французькою армією. Став близьким другом кардинала [[Джуліо Мазаріні|Мазаріні]] та фаворитом королеви [[Анна Австрійська|Анни Австрійської]]. 24 грудня 1643 року, перебуваючи на зимових квартирах в Тутлінгені, його війська зазнали нападу імперців під командуванням [[Франц фон Мерсі|Франца фон Мерсі]] і зазнали важкої поразки. 1644 року призначений очільником військ у Фландрії. |
||
У 1645 році Ранцау командував французькими військами в Нідерландах, взяв Гравелінген і був призначений губернатором цього міста. Невдовзі зайняв Кассель. 30 червня того ж |
У 1645 році Ранцау командував французькими військами в Нідерландах, взяв Гравелінген і був призначений губернатором цього міста. Невдовзі зайняв Кассель. 30 червня того ж року після прийняття католицтва Йосія Ранцау отримав титул маршала Франції з призначенням губернатором фортеці Дюнкерк. Через місяць зайняв фортецю Мардик. 1646 року зайняв Ландресе. У 1647—1648 роках захопив Діксмюде і Ленц, а потім усі приморські міста Фландрії. 1648 року захоплює Іпр, але у жовтні того ж року зазнає невдачі при Мюнстері, у битві біля Діксмюде зазнає поразки від іспанців й потрапляє у полон. Звільнений після укладання [[Вестфальський мир|Вестфальського миру]]. |
||
З початком Фронди 1649 року |
З початком [[Фронда|Фронди]] 1649 року кардинал Мазаріні, який вважав Ранцау своїм ворогом і не довіряють йому, викликав того в Париж, де Ранцау був заарештований і перебував в ув'язненні в [[Бастилія|Бастилії]] близько року, але був виправданий і звільнений. Незабаром після звільнення помер від [[водянка|водянки]] у віці 41 року в Парижі. |
||
== Родина == |
== Родина == |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
{{DEFAULTSORT:Рантцау, Йосія}} |
{{DEFAULTSORT:Рантцау, Йосія}} |
||
[[Категорія:Маршали Франції]] |
[[Категорія:Маршали Франції]] |
||
Поточна версія на 09:07, 11 липня 2024
| Йосія Рантцау | |
|---|---|
| фр. Josias Rantzau | |
 | |
| Народився | 18 жовтня 1609[1][2] Боткамп, Плен, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина |
| Помер | 14 вересня 1650[1] (40 років) Париж, Королівство Франція |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Знання мов | французька[1] |
| Учасник | Тридцятирічна війна |
| Військове звання | маршал Франції |
| У шлюбі з | Elisabeth von Rantzaud |
Йосія Рантцау (нім. Josias von Rantzau, фр. Josias Rantzau; 18 жовтня 1609 — 14 вересня 1650) — французький військовий діяч дансько-німецького походження часів Французького королівства, маршал Франції.
Походив з дансько-німецького шляхетського роду Ранцау з Гольштайну. Народився 1609 року в маєтку Боткамп поблизу Кіля. Син Пауля Ранцау. Здобув гарну освіту, знав вісім мов. 1627 року поступив до Лейденського університету. Втім невдовзі залишив його обравши військову кар'єру. Спочатку служив добровольцем в піхоті Моріца Оранського, штатгальтера Голландії. Потім служив у війську Крістіана IV, короля Данії та Норвегії.
Пізніше вступив на шведську службу і відзначився у багатьох боях, потім перейшов до імперської армії, але невдовзі повернувся на службу до короля Швеції. Потім був кілька років губернатором Страсбурга.
У 1633 році успішно захистив Андернах від іспанців. У 1635 році супроводжував канцлера Акселя Оксенштерну до Франції. Сподобався королю Людовику XIII, який запропонував йому перейти до нього на службу полковником і командиром полку німецької піхоти. Надалі Ранцау служив під командуванням генерал-лейтенанта французької армії Луї де Ногаре Д'Епернона, кардинала де ля Валетт. 1636 року оженився зі своєю кузиною. Того ж року діяв в Ельзасі. У 1637 році отримав патент бригадира і призначений командиром німецького кавалерійського полку.
При облозі Доля, столиці Франш-Конте, втратив в бою око і вухо. Успішно захистив фортецю Сен-Жан-де-Лон в Бургундії проти імперського генерала Маттіаса Галласа, змусивши його зняти облогу. Під командуванням принца Гастона Орлеанського і герцога Людовика II Бурбон-Конде брав участь в кампаніях у Фландрії та Німеччини. У березні 1637 року отримав чин генерал-лейтенанта. Зазнавши ряд невдач, в 1638 році залишив армію і, з дозволу короля, перебрався до Данії, де перебував до 1640 року.
Повернувшись до Франції підтвердив чин бригадира. При облозі Арраса позбувся руки і ноги. У 1642 році він відзначився в битві при Ері, а в битві при Оннекурі 18 травня 1642 року, отримавши чотири поранення, був узятий в полон іспанцям. Після викупу з полону служив під командуванням маршала Гебріана.
У 1643 році в битві при Рокруа під командуванням герцога Енгіенського був табірним маршалом, командував кавалерійським полком. Потім зайняв потужний замок Серк. Після смерті маршала Жана-Батиста Бюда Гебріана в листопаді 1643 року прийняв головне командування над французькою армією. Став близьким другом кардинала Мазаріні та фаворитом королеви Анни Австрійської. 24 грудня 1643 року, перебуваючи на зимових квартирах в Тутлінгені, його війська зазнали нападу імперців під командуванням Франца фон Мерсі і зазнали важкої поразки. 1644 року призначений очільником військ у Фландрії.
У 1645 році Ранцау командував французькими військами в Нідерландах, взяв Гравелінген і був призначений губернатором цього міста. Невдовзі зайняв Кассель. 30 червня того ж року після прийняття католицтва Йосія Ранцау отримав титул маршала Франції з призначенням губернатором фортеці Дюнкерк. Через місяць зайняв фортецю Мардик. 1646 року зайняв Ландресе. У 1647—1648 роках захопив Діксмюде і Ленц, а потім усі приморські міста Фландрії. 1648 року захоплює Іпр, але у жовтні того ж року зазнає невдачі при Мюнстері, у битві біля Діксмюде зазнає поразки від іспанців й потрапляє у полон. Звільнений після укладання Вестфальського миру.
З початком Фронди 1649 року кардинал Мазаріні, який вважав Ранцау своїм ворогом і не довіряють йому, викликав того в Париж, де Ранцау був заарештований і перебував в ув'язненні в Бастилії близько року, але був виправданий і звільнений. Незабаром після звільнення помер від водянки у віці 41 року в Парижі.
Дружина — Гедвіга Єлизавета Маргарет, донька данського губернатора Герхарда Ранцау
дітей не було
- Jean Dupaquier, Le Maréchal de Rantzau, 1609—1650, Paris, 1985.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Dansk Biografisk Lexikon
|
