Гальчевський Яків Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м виправлення дат
Немає опису редагування
 
(Не показані 13 проміжних версій 11 користувачів)
Рядок 13: Рядок 13:
| рід військ =
| рід військ =
| роки служби =
| роки служби =
| звання = {{Ранг|країна=РІА|звання=Штабс-капітан}}<br/><br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Сотник}}<br/><br/>[[Файл:PL Epolet mjr.svg|50px]] [[майор]]
| звання = {{Ранг|країна=РІА|звання=Штабскапітан}}<br/><br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Сотник}}<br/><br/>[[Файл:PL Epolet mjr.svg|50px]] [[майор]]
| підрозділ =
| підрозділ =
| командування = командувач повстанських загонів і організацій Правобережної України ([[1922]]–[[1923]])
| командування = командувач повстанських загонів і організацій Правобережної України ([[1922]]–[[1923]])
Рядок 26: Рядок 26:
}}
}}


'''Я́ків Васи́льович Гальче́вський ''(отаман Орел, Jakub Wojnarowski)''''' (* {{ДН|3|11|1894|22|10}}, с. [[Малинівка (Літинський район)|Гута-Літинська]], [[Літинський повіт|Літинського повіту]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]], нині Малинівка Літинського району [[Вінницька область|Вінницької області]] — † [[21 березня]] [[1943]], с. [[Пересоловичі]], [[Дистрикт Люблін]], [[Генеральна губернія|Генерал-губернаторство]], [[Третій Рейх]]) — [[Воєначальник|військовий діяч]], активний учасник повстанського руху в Україні, [[Активізм|громадський діяч]], [[Учитель|вчитель]], [[письменник]]. [[Борець за незалежність України у ХХ сторіччі]].
'''Я́ків Васи́льович Гальче́вський ''(отаман Орел, Jakub Wojnarowski)''''' (* {{ДН|3|11|1894|22|10}}, с. [[Малинівка (Літинський район)|Гута-Літинська]], [[Літинський повіт|Літинського повіту]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]], нині Малинівка Літинського району [[Вінницька область|Вінницької області]] — † [[21 березня]] [[1943]], с. [[Пересоловичі]], [[Дистрикт Люблін]], [[Генеральна губернія|Генерал-губернаторство]], [[Третій Рейх]]) — український [[Воєначальник|військовий діяч]], активний учасник повстанського руху в Україні, [[Активізм|громадський діяч]], [[Учитель|вчитель]], [[письменник]]. [[Закон України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті»|Борець за незалежність України у ХХ сторіччі]].


[[Штабс-капітан]] російської армії (літо [[1917]]), [[сотник]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], [[майор]] [[Збройні сили Польщі|Війська Польського]].
[[Штабс-капітан]] російської армії (літо [[1917]]), [[сотник]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], [[майор]] [[Збройні сили Польщі|Війська Польського]].


== До революції ==
== До революції ==
Народився у селянській сім'ї. Батько Гальчевський Василь (Войцех) Лукович (друга пол. ХІХ — 1901) селянин, уроджений [[Римо-католицька церква|римо-католик]], у 1892 р. перейшов у [[Православна церква|православ'я]]. Мати Гальчевська (в дівоцтві Русавська) Мотрона Іванівна (1876—1944).
Народився у селянській сім'ї. Батько Гальчевський Василь (Войцех) Лукович (друга пол. ХІХ — 1901) селянин, уроджений [[Римо-католицька церква|римо-католик]], у 1892 р. перейшов у [[Православна церква|православ'я]]. Мати Гальчевська ([[Дошлюбне та шлюбне прізвище|до шлюбу]] Русавська) Мотрона Іванівна (1876—1944).


Закінчив двокласну вчительську школу у с. [[ Кам'янка (Літинський район) | Майдан-Треповський]] та [[2-га Житомирська школа прапорщиків|2-гу Житомирську школу прапорщиків]] (червень [[1915]]).
Закінчив двокласну вчительську школу у с. [[ Кам'янка (Літинський район) | Майдан-Треповський]] та [[2-га Житомирська школа прапорщиків|2-гу Житомирську школу прапорщиків]] (червень [[1915]]).
Рядок 39: Рядок 39:
За героїзм на фронтах [[Перша світова війна|Першої світової війни]] був нагороджений [[Орден Святого Станіслава|орденом Святого Станіслава]] 3-го ступеня з мечами і бантом, орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом та [[Орден Святої Анни|орденом Святої Анни]] 4-го ступеня. Був поранений, контужений, отруєний газами.
За героїзм на фронтах [[Перша світова війна|Першої світової війни]] був нагороджений [[Орден Святого Станіслава|орденом Святого Станіслава]] 3-го ступеня з мечами і бантом, орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом та [[Орден Святої Анни|орденом Святої Анни]] 4-го ступеня. Був поранений, контужений, отруєний газами.


== Проходження військової служби у Російській армії згідно з послужним списком офіцера ==
== Проходження військової служби в російській армії згідно з послужним списком офіцера ==


[[11 лютого]] [[1915]] року призваний по мобілізації ратників другого розряду Літинським повітовим військовим начальником і призначений у 22 піхотний запасний батальйон. По прибутті зарахований у списки 22 запасного батальйону. [[22 червня]] [[1916]]-го переведений на службу у 15 піхотний запасний батальйон. А за два дні прибув та був зарахований у списки 8 роти.
[[11 лютого]] [[1915]] року призваний по мобілізації ратників 2-го розряду Літинським повітовим військовим начальником і призначений у 22 піхотний запасний батальйон. По прибутті зарахований у списки 22-го запасного батальйону. [[22 червня]] [[1916]]-го переведений на службу в 15 піхотний запасний батальйон. А за два дні прибув та був зарахований у списки 8 роти.


Якраз за місяць, 22 липня, Яків відряджений у другу школу прапорщиків у м. Житомирі. Тут був зарахований у списки юнкерів 4 роти і у другий розряд з поведінки.
За місяць, 22 липня, відряджений у 2-гу школу прапорщиків у м. Житомир. Тут був зарахований у списки юнкерів 4 роти й у другий розряд із поведінки.


Нарешті [[12 грудня]] [[1916]]-го підвищений у молодші унтер-офіцери, а за чотири дні переведений у перший розряд з поведінки, підвищений у прапорщики у 15-й піхотний запасний полк і виключений зі списку<ref>РДВІА (РГВИА) Ф. 409 Оп. 1 Спр. 57031 послужний список 4-020.</ref>.
[[12 грудня]] [[1916]]-го підвищений у молодші унтерофіцери, а за чотири дні переведений у перший розряд з поведінки, підвищений у прапорщики в 15-й піхотний запасний полк і виключений зі списку<ref>РДВІА (РГВИА) Ф. 409 Оп. 1 Спр. 57031 послужний список 4-020.</ref>.


'''Послужний список прапорщика 15 запасного піхотного полку Гольчевського Я. В. станом на 22.12.1916. Джерело: РДВІА (РГВИА) Ф. 409 Оп. 1 Спр. 57031 послужний список 4-020.
'''Послужний список прапорщика 15 запасного піхотного полку Гольчевського Я. В. станом на 22.12.1916. Джерело: РДВІА (РГВИА) Ф. 409 Оп. 1 Спр. 57031 послужний список 4-020.
Рядок 116: Рядок 116:
«Наша засада така: кинджал дає в руки револьвер, — револьвер здобуває кріс, — крісом здобувається кулемет, а кулеметом опановується гармата, а все разом дає повстанцям міста, знаряддя і владу».
«Наша засада така: кинджал дає в руки револьвер, — револьвер здобуває кріс, — крісом здобувається кулемет, а кулеметом опановується гармата, а все разом дає повстанцям міста, знаряддя і владу».


«В постійній боротьбі ми стали людьми не з цього світу, а стояли понад людські пристрасті. На землі нічого не було такого, щоби нас до неї притягало: ні батьки, ні родина, ні багатство не могло нам заступити неба, куди наші душі рвались, бо там була ідея. Смерти ми не боялися, бо завсіди стояла вона перед нами. Свою смерть кожний із нас уявляв собі, як легкий перехід у інший, незнаний нам світ, де буде вічний спокій, на який ми заслужили своїм бурхливим життям. Перехід повинен бути легким тому, що ми знали, за що вмираємо, що не один ворог поляг від кожного із нас. Нам легко було вмирати в бою, ми без страху заглядали смерті в очі. На землі не залишаємо нічого, чого б нам було шкода. У мене особисто – ні золота, ні речей не залишилося б. Ціле моє майно на мені, і з нього найціннішим була зброя...»|3=«Ми є месники за кривди народу» (''Яків Гальчевський'')<ref>«[http://unknownwar.info/export_html/_716.html ]</ref>.|4=}}
«В постійній боротьбі ми стали людьми не з цього світу, а стояли понад людські пристрасті. На землі нічого не було такого, щоби нас до неї притягало: ні батьки, ні родина, ні багатство не могло нам заступити неба, куди наші душі рвались, бо там була ідея. Смерти ми не боялися, бо завсіди стояла вона перед нами. Свою смерть кожний із нас уявляв собі, як легкий перехід у інший, незнаний нам світ, де буде вічний спокій, на який ми заслужили своїм бурхливим життям. Перехід повинен бути легким тому, що ми знали, за що вмираємо, що не один ворог поляг від кожного із нас. Нам легко було вмирати в бою, ми без страху заглядали смерті в очі. На землі не залишаємо нічого, чого б нам було шкода. У мене особисто – ні золота, ні речей не залишилося б. Ціле моє майно на мені, і з нього найціннішим була зброя...»|3=«Ми є месники за кривди народу» (''Яків Гальчевський'')<ref>«[http://unknownwar.info/export_html/_716.html ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180829225540/http://unknownwar.info/export_html/_716.html |date=2018-08-29 }}</ref>.|4=}}
'''Фото Подільської повстанської групи, вересень 1922 року, після переходу 2 вересня за р. Збруч на польську територію '''(джерело архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 49 (у конверті) [[Файл:поділська повстанська група.JPG|thumb|центр|1000px|Особи зображені на фото за даними допитів (архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 41-48,50-51) затриманого повстанця Корнелишина Ф. С. (на фото № 44) у якого вилучено це фото: '''1.''' Отаман — '''ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ — ОРЕЛ''' — житель Літинського повіту, села Літинської гути, 28 років.
'''Фото Подільської повстанської групи, вересень 1922 року, після переходу 2 вересня за р. Збруч на польську територію '''(джерело архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 49 (у конверті) [[Файл:поділська повстанська група.JPG|thumb|центр|1000px|Особи зображені на фото за даними допитів (архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 41-48,50-51) затриманого повстанця Корнелишина Ф. С. (на фото № 44) у якого вилучено це фото: '''1.''' Отаман — '''ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ — ОРЕЛ''' — житель Літинського повіту, села Літинської гути, 28 років.
'''2.''' Помічник отамана — '''ПОГИБА Петро''' — 23 роки, жит. Кубанської області, Станиці Старо-Титарівської.
'''2.''' Помічник отамана — '''ПОГИБА Петро''' — 23 роки, жит. Кубанської області, Станиці Старо-Титарівської.
Рядок 172: Рядок 172:


== Еміграція ==
== Еміграція ==
[[1925]] — з боями покинув терен [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]], перейшов до Польщі, де змінив прізвище на Войнаровський. У 1925—1930 працював польським службовцем з підготовки агентів, що засилались до Радянської України.
[[1925]]&nbsp;— з боями покинув терен [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]]<ref>Гальчевський Яків Васильович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині : біограми політичних емігрантів - учасників Української революції. - Рівне : Львів, 2023. - С. 61-62</ref>, перейшов до Польщі, де змінив прізвище на Войнаровський. У 1925—1930 працював польським службовцем з підготовки агентів, що засилались до Радянської України.


Автор публікацій в українському журналі «[[Діло (газета)|Діло]]» та «[[Літературно-науковий вістник|Віснику]]» [[Донцов Дмитро Іванович|Дмитра Донцова]] (під псевдонімом Яків Правобережець).
Автор публікацій в українському журналі «[[Діло (газета)|Діло]]» та «[[Літературно-науковий вістник|Віснику]]» [[Донцов Дмитро Іванович|Дмитра Донцова]] (під псевдонімом Яків Правобережець).
Рядок 184: Рядок 184:


== Український партизан ==
== Український партизан ==
Радник організатора [[Українська повстанська армія|УПА]], командира [[Поліська Січ|Поліської Січі]] [[Тарас Бульба-Боровець|Тараса Бульби-Боровця]]. Організатор і командир [[Грубешів]]ської української самооборони ([[Холмщина]], [[1942]]–[[1943]]).
Радник організатора [[Українська повстанська армія|УПА]], командира [[Українська народно-революційна армія|Поліської Січі]] [[Тарас Бульба-Боровець|Тараса Бульби-Боровця]]. Організатор і командир [[Грубешів]]ської української самооборони ([[Холмщина]], [[1942]]–[[1943]]).


[[Файл:Samooborona Kholm.JPG|thumb|left|250px|Бойовий Прапор Холмської Самооборони в Грубешові]]
[[Файл:Samooborona Kholm.JPG|thumb|left|250px|Бойовий Прапор Холмської Самооборони в Грубешові]]
Рядок 199: Рядок 199:
Перша дружина: Жуматій Марія Оксентіївна (1897, містечко [[Лиса Гора (Первомайський район)|Лиса Гора]] Херсонскої губернії — ?), за фахом учитель. Одружились у 1919. Заарештована [[ Державне політичне управління|ГПУ]] у 1922 р. Пізніше звільнена, працювала у 9-й трудовій школі ім. Д. Бєдного (м. Вінниця).
Перша дружина: Жуматій Марія Оксентіївна (1897, містечко [[Лиса Гора (Первомайський район)|Лиса Гора]] Херсонскої губернії — ?), за фахом учитель. Одружились у 1919. Заарештована [[ Державне політичне управління|ГПУ]] у 1922 р. Пізніше звільнена, працювала у 9-й трудовій школі ім. Д. Бєдного (м. Вінниця).


Друга дружина: донька православного священника в [[Гостинне]], [[Люблінське воєводство]], [[Грубешівський повіт]], [[Гміна Вербковичі|ґміна Вербковичі]] Которович (у 2-му шлюбі Дидинська) Надія Іванівна (1911, [[Холмщина]] — 2003, [[Пенсильванія|штат Пенсильванія]] [[Сполучені Штати Америки|США]]).
Друга дружина: донька православного священника в [[Гостинне]], [[Люблінське воєводство]], [[Грубешівський повіт]], [[Вербковичі (гміна)|ґміна Вербковичі]] Которович (у 2-му шлюбі Дидинська) Надія Іванівна (1911, [[Холмщина]] — 2003, [[Пенсільванія|штат Пенсільванія]] [[Сполучені Штати Америки|США]]).


Син: Роман (1938—2009 США).
Син: Роман (1938—2009 США).
Рядок 206: Рядок 206:
Загинув [[21 березня]] [[1943]] в селі [[Пересоловичі]], [[Грубешівський повіт|Грубешівського повіту]]<ref>{{Cite web|url=http://www.jerzymaslowski.pl/blog/podziemie-antykomunistyczne/kazimierz-wroblewski-%E2%80%9Erys%E2%80%9D-%E2%80%9Emaryska%E2%80%9D-%E2%80%9Eostatni%E2%80%9D|title=Архівована копія|accessdate=14 червня 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180614144300/http://www.jerzymaslowski.pl/blog/podziemie-antykomunistyczne/kazimierz-wroblewski-%e2%80%9erys%e2%80%9d-%e2%80%9emaryska%e2%80%9d-%e2%80%9eostatni%e2%80%9d|archivedate=14 червня 2018|deadurl=yes}}</ref> у бою з грубешівським відділом [[Армія Крайова|Армії Крайової]] під командуванням поручника Казимира Врублевського, псевдо «Мариська» (02.08.1914, Козодави&nbsp;— 01.07.2007, Грабовець), який стаціонував у Стрілецьких лісах.
Загинув [[21 березня]] [[1943]] в селі [[Пересоловичі]], [[Грубешівський повіт|Грубешівського повіту]]<ref>{{Cite web|url=http://www.jerzymaslowski.pl/blog/podziemie-antykomunistyczne/kazimierz-wroblewski-%E2%80%9Erys%E2%80%9D-%E2%80%9Emaryska%E2%80%9D-%E2%80%9Eostatni%E2%80%9D|title=Архівована копія|accessdate=14 червня 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180614144300/http://www.jerzymaslowski.pl/blog/podziemie-antykomunistyczne/kazimierz-wroblewski-%e2%80%9erys%e2%80%9d-%e2%80%9emaryska%e2%80%9d-%e2%80%9eostatni%e2%80%9d|archivedate=14 червня 2018|deadurl=yes}}</ref> у бою з грубешівським відділом [[Армія Крайова|Армії Крайової]] під командуванням поручника Казимира Врублевського, псевдо «Мариська» (02.08.1914, Козодави&nbsp;— 01.07.2007, Грабовець), який стаціонував у Стрілецьких лісах.


Останній бій Яків Гальчевський провів в приміщенні старої школи в [https://www.google.com/maps/place/22-550+Пересоловичі/data=!4m2!3m1!1s0x47249b3351b22587:0xa803af62e7c50329?sa=X&ved=2ahUKEwjZ5onc3-jjAhULuIsKHaumBkIQ8gEwE3oECAwQBA с. Пересоловичі] (Peresolowice). На жаль, ця школа наразі являє собою зарослу руїну. [https://www.google.com.ua/maps/place/50%C2%B046'07.5%22N+23%C2%B042'14.6%22E/@50.76875,23.7034154,107m/data=!3m2!1e3!4b1!4m14!1m7!3m6!1s0x47249b3351b22587:0xa803af62e7c50329!2zMjItNTUwINCf0LXRgNC10YHQvtC70L7QstC40YfRlg!3b1!8m2!3d50.7680082!4d23.705297!3m5!1s0x0:0x0!7e2!8m2!3d50.768746!4d23.7040497 Локалізацію школи див. тут.]
Останній бій Яків Гальчевський провів в приміщенні старої школи в [https://www.google.com/maps/place/22-550+Пересоловичі/data=!4m2!3m1!1s0x47249b3351b22587:0xa803af62e7c50329?sa=X&ved=2ahUKEwjZ5onc3-jjAhULuIsKHaumBkIQ8gEwE3oECAwQBA с. Пересоловичі] (Peresolowice). На жаль, ця школа наразі являє собою зарослу руїну. [https://www.google.com.ua/maps/place/50%C2%B046'07.5%22N+23%C2%B042'14.6%22E/@50.76875,23.7034154,107m/data=!3m2!1e3!4b1!4m14!1m7!3m6!1s0x47249b3351b22587:0xa803af62e7c50329!2zMjItNTUwINCf0LXRgNC10YHQvtC70L7QstC40YfRlg!3b1!8m2!3d50.7680082!4d23.705297!3m5!1s0x0:0x0!7e2!8m2!3d50.768746!4d23.7040497 Локалізацію школи див. тут.]


[[Файл:Грубешів 1943, похорон М.Струтинського, Я.Войнароського.jpg|thumb|left|Грубешів, березень 1943, похорон вбитих поляками голови УДК М.Струтинського та командира Грубешівської української самооборони Я.Войнароського]]
[[Файл:Грубешів 1943, похорон М.Струтинського, Я.Войнароського.jpg|thumb|left|Грубешів, березень 1943, похорон вбитих поляками голови УДК М.Струтинського та командира Грубешівської української самооборони Я.Войнароського]]


Наказ на вбивство Войнаровського віддав комендант Грубешівського району АК поручник Антоній Рихель (Ангел) (Antoni Rychel “Aniol”).  В польській літературі Войнаровський згадується як «кривавий війт» — причина загибелі місцевої польської інтелігенції.<ref>{{Cite web|url=https://h.ua/story/442808/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 8. Братовбивство|last=Парнікоза|first=Іван|date=|website=|publisher=|language=українська|accessdate=04.08.2019}}</ref>
Наказ на вбивство Войнаровського віддав комендант Грубешівського району АК поручник Антоній Рихель (Ангел) (Antoni Rychel “Aniol”).  В польській літературі Войнаровський згадується як «кривавий війт» — причина загибелі місцевої польської інтелігенції.<ref>{{Cite web|url=https://h.ua/story/442808/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 8. Братовбивство|last=Парнікоза|first=Іван|date=|website=|publisher=|language=українська|accessdate=04.08.2019|archive-date=31 жовтня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181031043537/http://h.ua/story/442808/}}</ref>


Похований у м. [[Грубешів]] на [[Холмщина|Холмщині]] (нині Польща), могила не збереглася.
Похований у м. [[Грубешів]] на [[Холмщина|Холмщині]] (нині Польща), могила не збереглася.
Рядок 217: Рядок 217:
[[Файл:Місце де буде встановлено пам'ятний знак Якову Гальчевському - с. Малинівка.JPG|thumb|280px|праворуч|Хрест на місці майбутнього пам'ятного знаку полковнику Армії УНР, керівнику повстанських сил Правобережної України отаманові Якову Гальчевському на псевдо «Орел»]]
[[Файл:Місце де буде встановлено пам'ятний знак Якову Гальчевському - с. Малинівка.JPG|thumb|280px|праворуч|Хрест на місці майбутнього пам'ятного знаку полковнику Армії УНР, керівнику повстанських сил Правобережної України отаманові Якову Гальчевському на псевдо «Орел»]]
* [[1994]] року засновано [[премія імені Якова Гальчевського|премію імені Якова Гальчевського]] «За подвижництво у державотворенні».
* [[1994]] року засновано [[премія імені Якова Гальчевського|премію імені Якова Гальчевського]] «За подвижництво у державотворенні».
* [[12 січня]] [[2013]] року в с. Малинівка Літинського району на Вінниччині з ініціативи національно-патріотичних сил краю освячено хрест на місці майбутнього пам'ятного знаку полковнику Армії УНР, керівнику повстанських сил Правобережної України отаманові Якову Гальчевському на псевдо «Орел».<ref>[http://gazeta.ua/blog/35879/na-vinnichchini-vstanovili-hrest-otamanovi-orlu-yakovu-galchevskomu На Вінниччині встановили хрест отаманові «Орлу»&nbsp;— Якову Гальчевському]</ref>
* [[12 січня]] [[2013]] року в с. Малинівка Літинського району на Вінниччині з ініціативи національно-патріотичних сил краю освячено хрест на місці майбутнього пам'ятного знаку полковнику Армії УНР, керівнику повстанських сил Правобережної України отаманові Якову Гальчевському на псевдо «Орел».<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/blog/35879/na-vinnichchini-vstanovili-hrest-otamanovi-orlu-yakovu-galchevskomu |title=На Вінниччині встановили хрест отаманові «Орлу» — Якову Гальчевському |accessdate=1 серпня 2013 |archive-date=19 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130619065545/http://gazeta.ua/blog/35879/na-vinnichchini-vstanovili-hrest-otamanovi-orlu-yakovu-galchevskomu }}</ref>
* [[30 листопада]] [[2013]] року, у суботу, в селі Малинівка на батьківщині Якова відбулось відкриття пам'ятного знаку видатному борцю за українську державність, герою національно-визвольних змагань 1917-20-х років XX століття, полковнику армії УНР, легендарному отаману Орлу Якову Гальчевському.<ref>{{Cite web |url=http://litin-rda.gov.ua/news/683-v-s.-malinvka-ltinskogo-rajjonu-vdkrili.html |title=Архівована копія |accessdate=6 грудня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131210103029/http://litin-rda.gov.ua/news/683-v-s.-malinvka-ltinskogo-rajjonu-vdkrili.html |archivedate=10 грудня 2013 |deadurl=yes }}</ref>
* [[30 листопада]] [[2013]] року, у суботу, в селі Малинівка на батьківщині Якова відбулось відкриття пам'ятного знаку видатному борцю за українську державність, герою національно-визвольних змагань 1917-20-х років XX століття, полковнику армії УНР, легендарному отаману Орлу Якову Гальчевському.<ref>{{Cite web |url=http://litin-rda.gov.ua/news/683-v-s.-malinvka-ltinskogo-rajjonu-vdkrili.html |title=Архівована копія |accessdate=6 грудня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131210103029/http://litin-rda.gov.ua/news/683-v-s.-malinvka-ltinskogo-rajjonu-vdkrili.html |archivedate=10 грудня 2013 |deadurl=yes }}</ref>
* [[19 лютого]] [[2016]] року у місті [[Хмельницький]] з'явились вулиця, провулок та проїзд Якова Гальчевського.
* [[19 лютого]] [[2016]] року у місті [[Хмельницький]] з'явились вулиця, провулок та проїзд Якова Гальчевського.
* [[28 грудня]] [[2015]] року у місті [[Вінниця]] з'явилась Вулиця Якова Гальчевського.
* [[28 грудня]] [[2015]] року у місті [[Вінниця]] з'явилась Вулиця Якова Гальчевського.
* Також вулиця Якова Гальчевського існує в [[Шепетівка|Шепетівці]], [[Летичів|Летичеві]], [[Хмільник|Хмільнику]].
* У листопаді 2017 року у селі [[Уладівка]] було встановлено меморіальну дошку на честь повстанських отаманів, одним з них є Яків Гальчевський. <ref>https://vn.depo.ua/ukr/vn/yak-u-seli-na-vinnichchini-vshanuvali-pam-yat-diyachiv-unr-20171108672110</ref>
* У листопаді 2017 року у селі [[Уладівка]] було встановлено меморіальну дошку на честь повстанських отаманів, одним з них є Яків Гальчевський. <ref>{{Cite web |url=https://vn.depo.ua/ukr/vn/yak-u-seli-na-vinnichchini-vshanuvali-pam-yat-diyachiv-unr-20171108672110 |title=Архівована копія |accessdate=24 вересня 2019 |archive-date=24 вересня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190924214129/https://vn.depo.ua/ukr/vn/yak-u-seli-na-vinnichchini-vshanuvali-pam-yat-diyachiv-unr-20171108672110 }}</ref>
* [[23 травня]] [[2019]] року у селі [[Бруслинів]] на фасаді місцевої школи було відкрито меморіальну дошку Якову Гальчевському. <ref>http://vlasno.info/kultura/6/patriotichni-aktsiji/item/30256-na-vinnychchyni-vstanovyly-memorial</ref>
* [[23 травня]] [[2019]] року у селі [[Бруслинів]] на фасаді місцевої школи було відкрито меморіальну дошку Якову Гальчевському. <ref>{{Cite web |url=http://vlasno.info/kultura/6/patriotichni-aktsiji/item/30256-na-vinnychchyni-vstanovyly-memorial |title=Архівована копія |accessdate=24 вересня 2019 |archive-date=24 вересня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190924214520/http://vlasno.info/kultura/6/patriotichni-aktsiji/item/30256-na-vinnychchyni-vstanovyly-memorial }}</ref>


== Праці ==
== Праці ==
Рядок 236: Рядок 237:
|location= Краків
|location= Краків
|date=1941}}
|date=1941}}
* [http://diasporiana.org.ua/memuari/10091-galchevskiy-voynarovskiy-ya-proti-chervonih-okupantiv-ch-2/ Яків Гальчевський — Войнаровський. Проти червоних окупантів ч. 2]
* [http://diasporiana.org.ua/memuari/10091-galchevskiy-voynarovskiy-ya-proti-chervonih-okupantiv-ch-2/ Яків Гальчевський&nbsp;— Войнаровський. Проти червоних окупантів ч. 2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402100146/http://diasporiana.org.ua/memuari/10091-galchevskiy-voynarovskiy-ya-proti-chervonih-okupantiv-ch-2/ |date=2 квітня 2015 }}
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Halchevskyi_Yakiv/ Твори Я. Гальчевського у «Чтиві»]
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Halchevskyi_Yakiv/ Твори Я. Гальчевського у «Чтиві»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130119042155/http://chtyvo.org.ua/authors/Halchevskyi_Yakiv/ |date=19 січня 2013 }}
* [http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm Яків Гальчевський. З воєнного нотатника]
* [http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm Яків Гальчевський. З воєнного нотатника] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170118175559/http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm |date=18 січня 2017 }}


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 245: Рядок 246:
== Література ==
== Література ==
* [https://web.archive.org/web/20120421160047/http://unknownwar.info/-_668/ Подільський отаман Яків Орел-Гальчевський. З книги Р. Коваля «Повернення отаманів Гайдамацького краю», 2001]
* [https://web.archive.org/web/20120421160047/http://unknownwar.info/-_668/ Подільський отаман Яків Орел-Гальчевський. З книги Р. Коваля «Повернення отаманів Гайдамацького краю», 2001]
* [http://unknownwar.info/---------_671/ Яків Гальчевський-Орел, отаман Подільської повстанської групи. Газета «Незборима Нація»]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://unknownwar.info/---------_671/ Яків Гальчевський-Орел, отаман Подільської повстанської групи. Газета «Незборима Нація»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130626230207/http://unknownwar.info/---------_671/ |date=26 червня 2013 }}
* [http://unknownwar.info/-----_685/ І нарекли його отаманом Орлом. Біографія полковника армії УНР Якова Гальчевського, 2004]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://unknownwar.info/-----_685/ І нарекли його отаманом Орлом. Біографія полковника армії УНР Якова Гальчевського, 2004] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130626201605/http://unknownwar.info/-----_685/ |date=26 червня 2013 }}
* [http://biletskyi.blogspot.ca/2012/08/blog-post.html?spref=fb ФОТО. Де загинув Яків Гальчевський (Отаман Орел)]
* [http://biletskyi.blogspot.ca/2012/08/blog-post.html?spref=fb ФОТО. Де загинув Яків Гальчевський (Отаман Орел)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305104817/http://biletskyi.blogspot.ca/2012/08/blog-post.html?spref=fb |date=5 березня 2016 }}
* [[Завальнюк Костянтин Вікторович|Завальнюк К. В.]], Стецюк Т. В. Яків Гальчевський у документах епохи. — К.-П.: 2012: ПП «Медобори-2006». — 224 с.
* [[Завальнюк Костянтин Вікторович|Завальнюк К. В.]], Стецюк Т. В. Яків Гальчевський у документах епохи. — К.-П.: 2012: ПП «Медобори-2006». — 224 с.
* Стаття к.і.н., доцента кафедри історії слов'ян КНУ ім. Т.Шевченка Андрія Руккаса в альманасі «Молода Нація» (К.) 2000, № 4 — Яків Гальчевський — український офіцер у Війську Польському міжвоєнного періоду.
* Стаття к.і.н., доцента кафедри історії слов'ян КНУ ім. Т.Шевченка Андрія Руккаса в альманасі «Молода Нація» (К.) 2000, № 4 — Яків Гальчевський — український офіцер у Війську Польському міжвоєнного періоду.
* {{Тинченко.ОК армії УНР|Г}}
* {{Тинченко.ОК армії УНР|Г}}
* {{Тинченко.ОК армії УНР.2|Г}}
* {{Тинченко.ОК армії УНР.2|Г}}
* [http://forum.milua.org/viewtopic.php?f=2&t=18251/ Послужний список прапорщика 15 — го піхотного запасного полку Я. В. Гольчевського на Воєнно-історичному форумі]
* [http://forum.milua.org/viewtopic.php?f=2&t=18251/ Послужний список прапорщика 15&nbsp;— го піхотного запасного полку Я.&nbsp;В.&nbsp;Гольчевського на Воєнно-історичному форумі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141222162416/http://forum.milua.org/viewtopic.php?f=2&t=18251%2F |date=22 грудня 2014 }}


== Джерела ==
== Джерела ==
Рядок 258: Рядок 259:
{{wikisource}}
{{wikisource}}
* [https://web.archive.org/web/20100530092159/http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/e6948ac9d9513f74 Українці у світі]
* [https://web.archive.org/web/20100530092159/http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/e6948ac9d9513f74 Українці у світі]
* [http://biletskyi.blogspot.ca/2012/08/blog-post.html ФОТО. Де загинув Яків Гальчевський (Отаман Орел)]
* [http://biletskyi.blogspot.ca/2012/08/blog-post.html ФОТО. Де загинув Яків Гальчевський (Отаман Орел)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130921054221/http://biletskyi.blogspot.ca/2012/08/blog-post.html |date=21 вересня 2013 }}
* [http://www.ounb.km.ua/vidanya/2014/gal_2.pdf Подвижник української ідеї: до 120-річчя від дня народження Я. В. Гальчевського: довід.-бібліогр. вид. / Упр. культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін.; Культурол. т-во ім. Я. Гальчевського; ХОУНБ ім. М. Островського. — Кам'янець-Поділ.: Вид-во ПП «Медобори 2006», 2014. — 32 с.]
* [http://www.ounb.km.ua/vidanya/2014/gal_2.pdf Подвижник української ідеї: до 120-річчя від дня народження Я.&nbsp;В.&nbsp;Гальчевського: довід.-бібліогр. вид. / Упр. культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін.; Культурол. т-во ім. Я. Гальчевського; ХОУНБ ім. М. Островського.&nbsp;— Кам'янець-Поділ.: Вид-во ПП «Медобори 2006», 2014.&nbsp;— 32 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305000427/http://www.ounb.km.ua/vidanya/2014/gal_2.pdf |date=5 березня 2016 }}


== Посилання ==
== Посилання ==
Рядок 266: Рядок 267:
{{Authority control}}
{{Authority control}}
{{Кавалери Хреста Симона Петлюри}}
{{Кавалери Хреста Симона Петлюри}}

[[Категорія:Діячі УНР]]
[[Категорія:Персоналії:УНР]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Уродженці Літинського району]]
[[Категорія:Уродженці Літинського району]]
[[Категорія:Померли в Люблінському воєводстві]]
[[Категорія:Померли в Люблінському воєводстві]]
[[Категорія:Діячі УПА]]
[[Категорія:Діячі УПА]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Персоналії:Холмщина]]
[[Категорія:Персоналії:Холмщина]]
[[Категорія:Борці за незалежність України у XX столітті]]
[[Категорія:Борці за незалежність України у XX столітті]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Подоляни]]
[[Категорія:Подоляни]]
[[Категорія:Українські антикомуністи]]
[[Категорія:Українські антикомуністи]]

Поточна версія на 18:23, 16 липня 2024

Гальчевський Яків Васильович
Яків Гальчевський
ПрізвиськоЯкуб Войнаровський
Народження22 жовтня (3 листопада) 1894(1894-11-03)
с. Гута-Літинська, Літинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть21 березня 1943(1943-03-21) (48 років)
с. Пересоловичі, Крайсгауптманшафт Грубешув, Дистрикт Люблін, Генерал-губернаторство, Третій Рейх
Країна УНР
ПриналежністьАрмія УНР
Звання Штабскапітан

 Сотник

майор
Командуваннякомандувач повстанських загонів і організацій Правобережної України (19221923)
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-радянська війна
Друга світова війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Я́ків Васи́льович Гальче́вський (отаман Орел, Jakub Wojnarowski) (* 22 жовтня (3 листопада) 1894(18941103), с. Гута-Літинська, Літинського повіту Подільської губернії, нині Малинівка Літинського району Вінницької області — † 21 березня 1943, с. Пересоловичі, Дистрикт Люблін, Генерал-губернаторство, Третій Рейх) — український військовий діяч, активний учасник повстанського руху в Україні, громадський діяч, вчитель, письменник. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Штабс-капітан російської армії (літо 1917), сотник Армії УНР, майор Війська Польського.

До революції

[ред. | ред. код]

Народився у селянській сім'ї. Батько Гальчевський Василь (Войцех) Лукович (друга пол. ХІХ — 1901) селянин, уроджений римо-католик, у 1892 р. перейшов у православ'я. Мати Гальчевська (до шлюбу Русавська) Мотрона Іванівна (1876—1944).

Закінчив двокласну вчительську школу у с. Майдан-Треповський та 2-гу Житомирську школу прапорщиків (червень 1915).

Рядовий 2-ї запасної гарматної бригади (м. Казань, 1914), командир маршової роти 22-го запасного пішого батальйону (м. Вінниця, 1915), командир роти кінної розвідки 1-го стрілецького полку 1-ї Туркестанської дивізії 1-го Туркестанського корпусу (1916), командир роти піхоти, кулеметної роти, ад'ютант командира 29-го Туркестанського полку (кінець 19161917 рр.), командир навчальної команди 8-ї Туркестанської стрілецької дивізії (квітень 1917 р.), командир 3-го батальйону 29-го Туркестанського полку (вересень 1917 р.), помічник голови Української козацької ради 8-ї Туркестанської дивізії російської армії (1917).

За героїзм на фронтах Першої світової війни був нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом, орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом та орденом Святої Анни 4-го ступеня. Був поранений, контужений, отруєний газами.

Проходження військової служби в російській армії згідно з послужним списком офіцера

[ред. | ред. код]

11 лютого 1915 року призваний по мобілізації ратників 2-го розряду Літинським повітовим військовим начальником і призначений у 22-й піхотний запасний батальйон. По прибутті зарахований у списки 22-го запасного батальйону. 22 червня 1916-го переведений на службу в 15-й піхотний запасний батальйон. А за два дні прибув та був зарахований у списки 8-ї роти.

За місяць, 22 липня, відряджений у 2-гу школу прапорщиків у м. Житомир. Тут був зарахований у списки юнкерів 4-ї роти й у другий розряд із поведінки.

12 грудня 1916-го підвищений у молодші унтерофіцери, а за чотири дні переведений у перший розряд з поведінки, підвищений у прапорщики в 15-й піхотний запасний полк і виключений зі списку[1].

Послужний список прапорщика 15 запасного піхотного полку Гольчевського Я. В. станом на 22.12.1916. Джерело: РДВІА (РГВИА) Ф. 409 Оп. 1 Спр. 57031 послужний список 4-020.

1 2 3 4 5 6

Після революції

[ред. | ред. код]

Суспільно-політичний діяч

[ред. | ред. код]

1917 — взяв активну участь в українізації частин російської армії.

Завідувач школи с. Брусленів (1918), член повітової шкільної ради (1918).

Член Українського національного союзу (1918). Коли в м. Кам'янець-Подільський було засновано Державний український університет, Гальчевський став його вільним слухачем (на правничому факультеті).

За дорученням керівництва УНС відповідав за підготовку повстання у 4 повітах Подільської губернії: Літинському, Вінницькому, Летичівському та Кам'янець-Подільському.

Старшина УНР

[ред. | ред. код]

Організатор і командир Окремого Літинського куреня 2-го Українського корпусу (кін. 1918 — поч. січня 1919 рр.), сотник Окремого Гайсинського куреня ім. отамана Симона Петлюри (січень 1919 р.), сотник 1-ї батареї 61-го Гайсинського пішого полку ім. Симона Петлюри (з січня 1919 р.), командир 61-го полку ім. Симона Петлюри (23 квітня — травень 1919 р.), повстанський отаман (травень 19191925 рр.), командувач Подільської повстанської групи (1922), командувач повстанських загонів і організацій Правобережної України (19221923).

У червні 1919 р. в одному з боїв проти більшовиків Я. Гальчевського було поранено в лице і ногу.

Повстанський отаман

[ред. | ред. код]

19201922 — воював проти частин дивізій Г. Котовського та Осадчого: з полками 1-ї дивізії, з 10-м, 11-м, 12-м полками 2-ї дивізії Червоного козацтва, 8-ї кінної дивізії. Не злічити боїв і з частинами 24-ї Самарської дивізії, 2-м ескадроном Брацлавського полку, Вінницькою школою піхотних червоних командирів, артилерійською школою, відділами особливого призначення тощо. Оперував на Літинщині, Летичівщині, Брацлавщині, рейдував у Вінницькому, Проскурівському, Кам'янець-Подільському, Ново-Ушицькому, Могилівському, Ольгопільському повітах, на Ямпільщині.

Створена Гальчевським Подільська повстанська група складалась із 4 кінних бригад:

1-а кінна бригада, командир Яків Байда-Голюк;

2-а кінна бригада, командир Василь Лісовий;

3-я кінна бригада, командир Мирон Лихо;

4-а кінна бригада, командир Семен Хмара-Харченко;

Вінницька сотня ім. Богуна, командир підхорунжий Онисько Рубака-Грабарчук.

Наказом Головного отамана Директорії УНР Симона Петлюри призначений останнім командувачем повстанських сил Правобережної України (1922).

Повстанські псевдо — Орел, Орлик, Войнаровський.

«Це був час, — писав він, — коли всіх майже большевиків я із своїми козаками пускав у "розход" особисто, щоб їхня якнайбільша кількість зустрілася "там" із моїм братом! Коли мені приходилося стріляти якого комуніста, то обов'язково він діставав кулю в ніс, де брови сходились: в це місце, після страшних мук, жид Хаїм Бурґ із нагана застрілив мого молодшого й єдиного брата! Почуття помсти є страшне й робить людину, поки вона не заспокоїть жадоби помсти, також страшною. Всякі екзекуції мені були противні та жадоба помсти і ненависть робили мене жорстокою людиною, а головне: я мав силу зносити все, щоб найгірше досолити комуністам».

«До нас твердий час не мав сантименту, як і люди з противного боку, — стверджував Гальчевський. — не могли й ми мати жалості до представників совітських катівень».

«Наша засада така: кинджал дає в руки револьвер, — револьвер здобуває кріс, — крісом здобувається кулемет, а кулеметом опановується гармата, а все разом дає повстанцям міста, знаряддя і владу».

«В постійній боротьбі ми стали людьми не з цього світу, а стояли понад людські пристрасті. На землі нічого не було такого, щоби нас до неї притягало: ні батьки, ні родина, ні багатство не могло нам заступити неба, куди наші душі рвались, бо там була ідея. Смерти ми не боялися, бо завсіди стояла вона перед нами. Свою смерть кожний із нас уявляв собі, як легкий перехід у інший, незнаний нам світ, де буде вічний спокій, на який ми заслужили своїм бурхливим життям. Перехід повинен бути легким тому, що ми знали, за що вмираємо, що не один ворог поляг від кожного із нас. Нам легко було вмирати в бою, ми без страху заглядали смерті в очі. На землі не залишаємо нічого, чого б нам було шкода. У мене особисто – ні золота, ні речей не залишилося б. Ціле моє майно на мені, і з нього найціннішим була зброя...»

— «Ми є месники за кривди народу» (Яків Гальчевський)[2].

Фото Подільської повстанської групи, вересень 1922 року, після переходу 2 вересня за р. Збруч на польську територію (джерело архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 49 (у конверті)

Особи зображені на фото за даними допитів (архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 41-48,50-51) затриманого повстанця Корнелишина Ф. С. (на фото № 44) у якого вилучено це фото: 1. Отаман — ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ — ОРЕЛ — житель Літинського повіту, села Літинської гути, 28 років. 2. Помічник отамана — ПОГИБА Петро — 23 роки, жит. Кубанської області, Станиці Старо-Титарівської. 3. Начальник Штабу — КОНОПЕНКО Павло Степанович, — 32х років, житель Херсонської губернії. 4. Лікар — МОТРУК житель Буковини, 27 років. 5. комендант і начальник контррозвідки — КОХАН Іван, 23 роки, житель м-ка Вовковинець. 6. Командир сотні — БАБІЄНКО 32-х років, жит. м. Летичів 7. Ад'ютант штабу — КОВБАСЮК Євгеній — 26 років житель Брацлавського повіту с. Забіжжя. 8. Командир бригади ХМАРА — ХАРЧУК Семен Васильович — 32-х років, жит. Войтівецької вол. села Мордина. 9. Начальник штабу бригади Хмари — ЄВСІЄВСЬКИЙ, 32 років, житель Полтавської губ. 10. Начальник-штабу 3-ї бригади — Богданенко Віктор Олександрович 21 рік, житель міс. Бара. 11. козак — ПАШКОВСЬКИЙ Пилип, житель Київської губ. Липовецького повіту, с. Калник, 22х років. 12. козак, житель села Кулиги, Літинського повіту. 13. козак — ГОРОДЕЦЬКИЙ, житель Летичівського повіту, Вербецького — Майдана, 20 років. 14. козак на імя Нарцен, житель Летичівського повіту, Вербецького — Майдана, 20 років. 15. козак — ОСТАПЧУК Юліан, жит. с. Літинка, Літинського повіту 23 роки. 16. козак — ГАБІНЕТ Семен, житель с. Уладівки, Вінницького повіту 23 роки. 17. козак ІВАНОВ Пилип, жит. с. Сохни, Літинського повіту, 19 років. 18. Командир сотні — ГРАБАРЧУК Онисим, жит. Пиківської — Слобідки, Він. повіт, 21 рік. 19. козак КОРОЛЬ Антон, житель м. Пилява, Літинського повіту, 22 роки. 20. Козак по імені Іван, жит. с. Сохни Літинського повіту 22 роки. 21. Козак ПОЛІЩУК Тимофій, житель села Майдан-Стасів Літинськ. п. 20 років. 22. Козак ЛЕТСЬКИЙ Феодосій 19 років житель с. Педоси Літинського повіту. 23. Козак Стрелецький Терентій, 26 років, жит. м. Хмільника. 24. Козак по імені Корній, років 20, житель с. Сохни Літинського повіту. 25. Козак КОВАЛЬ Стефан 22 роки, житель з Галичини. 26. Козак ДРЕМБЛЮГА 20 років, жит. с. Івчі Літинського повіту. 27. Козак по імені Костя 21 рік жит. с. Сохни Літинського повіту. 28. Козак ВИШТАЛЮК Яків 20 років, жит. села Зиновінців Літинського повіту. 29. Козак ШЕРШОВ Григорій 26 років жит Майд-Сахнянснький Літинського повіту. 30. Козак Осадчук Григорій 30 років, жит. с. Кусиківці Літинського повіту. 31. Козак Швець Петро 22 роки, жит. Пиківської Слобідки Він.повіту. 32. Козак Поляруш Ахтемон, 22 роки, жит. с. Майдана-Стасіва Літ.п. 33. Козак Поліщук Олексій 25 років, жит. с. Майдана Стасева, Літинськ повіту 34. Козак Синдзюк Василь 32х років. жит. села Сохни Літинського повіту. 35. Козак Вовнюк Прокоп 20 років, жит. хутора Майдана-Літинецького, Літинськ. повіту. 36. Козак Надія Андрій Павлович, 25 років жит. Полтавської губ. 37. Козак Григоренко Василь 36 років, жит. с. Сохни Літинського повіту 38. Козак: по імені Василь 25 років, жит. Катеринославської губ. 39. Козак: Дідер Петро 23 роки, жит. с. Гармаки Лет.повіту. 40. Козак: Мочерний Франц 20 років жит. с. Супівка Могилівського повіту. 41. Козак: Городецький Сидір 21 рік, жит. Майлана Вербецького, Летичівського повіту. 42. Козак: галичанин 24 роки жит. Галичини. 43. Козак: Бобрецький 21 года жит. хуторів Бобрецьких Летичівського повіту. 44. Козак: Корнелишин Федір, 27 років, житель с. Уладівки, Вінницького повіту. 45. Козак: Рожнетовський Альбін, 27 років, жит. с. Уладівки Вінницького повіту. 46. Костюк Порфірій, 22 роки, козак, житель м. Дяківці, Літинського повіту. 47. Козак: по кличці Пулла 23 роки, житель Майд-Стасева, Літ.повіту 48. Козак: Ророга Іван 35 років, житель села Літинки, Літинськ повіту. 49. Козак: Харковий Василь 25 років, житель с. Сохни, Літинського повіту 50. Козак: Покитка Іван, 26 років. жит. села Майдана — Стасева, Літ. повіту. 51. Козак: Поліщук Василь 35 роківв, жит. с. Вугли, Літинськ. повіту 52. Козак: Топоровський Микита 28 років, житель с. Сохни, Літинськ повіту

Еміграція

[ред. | ред. код]

1925 — з боями покинув терен УСРР[3], перейшов до Польщі, де змінив прізвище на Войнаровський. У 1925—1930 працював польським службовцем з підготовки агентів, що засилались до Радянської України.

Автор публікацій в українському журналі «Діло» та «Віснику» Дмитра Донцова (під псевдонімом Яків Правобережець).

У польському війську

[ред. | ред. код]
Яків Гальчевський (Якуб Войнаровський) у польському війську

Від 1 вересня 1930 р. — на службі у Війську Польському (перше звання капітан).

Командир сотні польського 67-го пішого полку 4-ї стрілецької дивізії (з вересня 1930 р., м. Бродниця, Польща), 3-го (рекрутського) батальйону 67-го піхотного полку (1939), начальник 108-ї поборової комісії (з 24 серпня 1939 р.), командир 4-го батальйону 67-го полку (з 27 серпня 1939 р.), 4-го батальйону 14-го полку (з 29 серпня 1939 р.), батальйону «Бродниця» полку Національної Оборони 4-ї польської дивізії (з 11 вересня 1939 р.), командир батальйону «Бродниця» 14-го полку 4-ї дивізії Війська Польського (вересень 1939 р.).

Український партизан

[ред. | ред. код]

Радник організатора УПА, командира Поліської Січі Тараса Бульби-Боровця. Організатор і командир Грубешівської української самооборони (Холмщина, 19421943).

Бойовий Прапор Холмської Самооборони в Грубешові

Автор книги «Проти червоних окупантів» (Т. 1. — Краків, 1941; Т. 2. — Краків-Львів, 1942), автор рукописів «З воєнного нотатника» та історіософічної праці в 25 розділах без назви, досі не опублікованих (Грубешівщина, січень 1942).

Військові звання

[ред. | ред. код]
  • штабс-капітан російської армії (літо 1917 р.)
  • сотник Армії УНР (звання полковника присвоєно Головним отаманом Армії УНР С. Петлюрою 20 серпня 1922 р., але не затверджено військовим міністром УНР В. Сальським),
  • майор Війська Польського.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перша дружина: Жуматій Марія Оксентіївна (1897, містечко Лиса Гора Херсонскої губернії — ?), за фахом учитель. Одружились у 1919. Заарештована ГПУ у 1922 р. Пізніше звільнена, працювала у 9-й трудовій школі ім. Д. Бєдного (м. Вінниця).

Друга дружина: донька православного священника в Гостинне, Люблінське воєводство, Грубешівський повіт, ґміна Вербковичі Которович (у 2-му шлюбі Дидинська) Надія Іванівна (1911, Холмщина — 2003, штат Пенсільванія США).

Син: Роман (1938—2009 США).

Загибель

[ред. | ред. код]

Загинув 21 березня 1943 в селі Пересоловичі, Грубешівського повіту[4] у бою з грубешівським відділом Армії Крайової під командуванням поручника Казимира Врублевського, псевдо «Мариська» (02.08.1914, Козодави — 01.07.2007, Грабовець), який стаціонував у Стрілецьких лісах.

Останній бій Яків Гальчевський провів в приміщенні старої школи в с. Пересоловичі (Peresolowice). На жаль, ця школа наразі являє собою зарослу руїну. Локалізацію школи див. тут.

Грубешів, березень 1943, похорон вбитих поляками голови УДК М.Струтинського та командира Грубешівської української самооборони Я.Войнароського

Наказ на вбивство Войнаровського віддав комендант Грубешівського району АК поручник Антоній Рихель (Ангел) (Antoni Rychel “Aniol”).  В польській літературі Войнаровський згадується як «кривавий війт» — причина загибелі місцевої польської інтелігенції.[5]

Похований у м. Грубешів на Холмщині (нині Польща), могила не збереглася.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Хрест на місці майбутнього пам'ятного знаку полковнику Армії УНР, керівнику повстанських сил Правобережної України отаманові Якову Гальчевському на псевдо «Орел»
  • 1994 року засновано премію імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні».
  • 12 січня 2013 року в с. Малинівка Літинського району на Вінниччині з ініціативи національно-патріотичних сил краю освячено хрест на місці майбутнього пам'ятного знаку полковнику Армії УНР, керівнику повстанських сил Правобережної України отаманові Якову Гальчевському на псевдо «Орел».[6]
  • 30 листопада 2013 року, у суботу, в селі Малинівка на батьківщині Якова відбулось відкриття пам'ятного знаку видатному борцю за українську державність, герою національно-визвольних змагань 1917-20-х років XX століття, полковнику армії УНР, легендарному отаману Орлу Якову Гальчевському.[7]
  • 19 лютого 2016 року у місті Хмельницький з'явились вулиця, провулок та проїзд Якова Гальчевського.
  • 28 грудня 2015 року у місті Вінниця з'явилась Вулиця Якова Гальчевського.
  • Також вулиця Якова Гальчевського існує в Шепетівці, Летичеві, Хмільнику.
  • У листопаді 2017 року у селі Уладівка було встановлено меморіальну дошку на честь повстанських отаманів, одним з них є Яків Гальчевський. [8]
  • 23 травня 2019 року у селі Бруслинів на фасаді місцевої школи було відкрито меморіальну дошку Якову Гальчевському. [9]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Гальчевський — Войнаровський, Яків (1941). Проти червоних окупантів WS:. Т. 1. Краків: Українське видавництво.
  • Яків Гальчевський — Войнаровський. Проти червоних окупантів ч. 2 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  • Твори Я. Гальчевського у «Чтиві» [Архівовано 19 січня 2013 у Wayback Machine.]
  • Яків Гальчевський. З воєнного нотатника [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. РДВІА (РГВИА) Ф. 409 Оп. 1 Спр. 57031 послужний список 4-020.
  2. «[1] [Архівовано 2018-08-29 у Wayback Machine.]
  3. Гальчевський Яків Васильович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині : біограми політичних емігрантів - учасників Української революції. - Рівне : Львів, 2023. - С. 61-62
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 14 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Парнікоза, Іван. Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 8. Братовбивство (українська) . Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 04.08.2019.
  6. На Вінниччині встановили хрест отаманові «Орлу» — Якову Гальчевському. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 1 серпня 2013.
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 24 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 24 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]