Підволочиськ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Народилися: доповнення, посилання на джерело
(Не показано 44 проміжні версії 27 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Смт України
{{Селище України
| назва = Підволочиськ
| назва = Підволочиськ
| зображення = Підволочиськ. Вілла Громницьких.jpg-2.jpg
| зображення = Підволочиськ. Вілла Громницьких.jpg-2.jpg
Рядок 10: Рядок 10:
| регіон = [[Тернопільська область]]
| регіон = [[Тернопільська область]]
| район = [[Тернопільський район]]
| район = [[Тернопільський район]]
⚫
| рада = [[Підволочиська селищна рада]]
| код КОАТУУ = 6124655100
| код КОАТУУ = 6124655100
| розташування = Volochysk on map svg.svg
| розташування = Volochysk on map svg.svg
Рядок 19: Рядок 18:
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:7985}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:7985}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
| площа =9.06
| площа =9.06
| статус =[[1940]]
| статус = 2024
| магдебурзьке право =
| магдебурзьке право =
| агломерація =
| агломерація =
Рядок 38: Рядок 37:
| залізниця о =50
| залізниця о =50
| автошлях о =37
| автошлях о =37
| адреса =47800, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, смт Підволочиськ, вул. Шептицького А., буд 4
| адреса =вул. А. Шептицького, 4, м. Підволочиськ, Підволочиський р-н, Тернопільська обл., 47800
| голова =
| голова =
⚫
|громада=[[Підволочиська селищна громада]]}}
⚫
}}
'''Підволочи́ськ''' — [[селище міського типу]] в [[Тернопільська область|Тернопільській області]]. До липня 2020 року — адміністративний центр [[Підволочиська селищна громада|Підволочиської селищної громади]]. З липня 2020 року входить до [[Тернопільський район|Тернопільського району.]] Розташоване на правому березі [[річка|річки]] [[Збруч]], навпроти міста [[Волочиськ]]а [[Хмельницька область|Хмельницької області]].
'''Підволочи́ськ''' — [[селище]] в [[Тернопільська область|Тернопільській області]]. До липня 2020 року — адміністративний центр [[Підволочиський район|Підволочиського району]]. З липня 2020 року входить до [[Тернопільський район|Тернопільського району.]] Розташоване на правому березі [[річка|річки]] [[Збруч]], навпроти міста [[Волочиськ]]а [[Хмельницька область|Хмельницької області]].


Від вересня 2015 року — центр [[Підволочиська селищна громада|Підволочиської селищної громади]]. Відстань до [[Тернопіль|Тернополя]] — 37 км.
Від вересня 2015 року — центр [[Підволочиська селищна громада|Підволочиської селищної громади]]. Відстань до [[Тернопіль|Тернополя]] — 37 км.
Рядок 47: Рядок 46:
До Підволочиська приєднано село Заднишівка; хутір Княжина виведений з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.
До Підволочиська приєднано село Заднишівка; хутір Княжина виведений з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.


Залізнична станція на лінії [[Жмеринка]] — [[Хмельницький]] — [[Тернопіль]] — [[Львів]]. Через Підволочиськ пролягають автошляхи {{Автошлях E|50}} ({{Автошлях М|12}}) [[Стрий]] — [[Тернопіль]] — [[Кропивницький]] — [[Знам'янка (місто)|Знам'янка]], {{Автошлях Т|2005}} Підволочиськ — [[Волочиськ]], {{Автошлях Т|2010}} [[Збараж]] — Підволочиськ.
Залізнична станція на лінії [[Жмеринка]] — [[Хмельницький]] — [[Тернопіль]] — [[Львів]]. Через Підволочиськ пролягають автошляхи {{Автошлях E|50}} ({{Автошлях М|12}}) [[Стрий]] — [[Тернопіль]] — [[Кропивницький]] — [[Знам'янка]], {{Автошлях Т|2005}} Підволочиськ — [[Волочиськ]], {{Автошлях Т|2010}} [[Збараж]] — Підволочиськ.


Населення — 8017 осіб ([[2007]]).
Населення — 7985 осіб ([[2007|2017]]).


Поблизу містечка є пам'ятка природи — [[Підволочиське джерело]], а також [[Підволочиський заказник]].
Поблизу містечка є пам'ятка природи — [[Підволочиське джерело]], а також [[Підволочиський орнітологічний заказник|Підволочиський заказник]].


== Історія ==
== Історія ==
Рядок 62: Рядок 61:
Від 2-ї половини XV до кінця XVII ст. містечко зазнало набігів татарських орд.
Від 2-ї половини XV до кінця XVII ст. містечко зазнало набігів татарських орд.


Від травня [[1518]] Підволочиськ належав [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтину Острозькому]], 1583&nbsp;— князеві В. Збаразькому, 1631&nbsp;— власники&nbsp;— князі [[Вишневецькі]], після 1744&nbsp;— шляхтичі [[Мошинські]]. 1667 за сепаратним [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським перемир'ям]] П. залишився у [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]. З того часу в Підволочиську збільшується кількість єврейського населення. У той містечко було пунктом для подорожі закордон, наприклад, до США, країн Європи. Багато людей залишилося у Підволочиську на постійне проживання.<ref name=":0">{{Cite web|title=«Тут земля, а в ній глибока рана…» - як Голокост змінив Тернопільщину - iternopolyanyn.com|url=https://iternopolyanyn.com/uk/article-3917-tut-zemlya-v-niy-gliboka-rana-yak-golokost-zminiv-ternopilschinu|website=iternopolyanyn.com|accessdate=2020-11-09|language=uk}}</ref>
Від травня [[1518]] Підволочиськ належав [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтину Острозькому]], 1583&nbsp;— князеві В. Збаразькому, 1631&nbsp;— власники&nbsp;— князі [[Вишневецькі]], після 1744&nbsp;— шляхтичі [[Мошинські]]. 1667 за сепаратним [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським перемир'ям]] П. залишився у [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]. З того часу в Підволочиську збільшується кількість єврейського населення. У той час містечко було пунктом для подорожі закордон, наприклад, до США, країн Європи. Багато людей залишилося у Підволочиську на постійне проживання.<ref name=":0">{{Cite web|title=«Тут земля, а в ній глибока рана…» - як Голокост змінив Тернопільщину - iternopolyanyn.com|url=https://iternopolyanyn.com/uk/article-3917-tut-zemlya-v-niy-gliboka-rana-yak-golokost-zminiv-ternopilschinu|website=iternopolyanyn.com|accessdate=2020-11-09|language=uk}}</ref>


У 1553&nbsp;р. згаданий замок<ref>[https://web.archive.org/web/20160516061743/http://teren.in.ua/regions/pidvolochysk Підволочиськ] // Терен.</ref>.
У 1553&nbsp;р. згаданий замок<ref>[https://web.archive.org/web/20160516061743/http://teren.in.ua/regions/pidvolochysk Підволочиськ] // Терен.</ref>.
Рядок 68: Рядок 67:
У середині 18 ст. поселення на правому березі р. Збруч назвали Підволочиськом, на лівому березі — [[Волочиськ]]ом. У [[1772]] році внаслідок [[Поділи Речі Посполитої|першого поділу Речі посполитої]] Підволочиськ відійшов до [[Габсбурзька монархія|монархії Габсбургів]]. 1775 Підволочиськ отримав привілей на св. Трійцю влаштовувати ярмарок тривалістю 6 днів. 1786 прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.
У середині 18 ст. поселення на правому березі р. Збруч назвали Підволочиськом, на лівому березі — [[Волочиськ]]ом. У [[1772]] році внаслідок [[Поділи Речі Посполитої|першого поділу Речі посполитої]] Підволочиськ відійшов до [[Габсбурзька монархія|монархії Габсбургів]]. 1775 Підволочиськ отримав привілей на св. Трійцю влаштовувати ярмарок тривалістю 6 днів. 1786 прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.


Наприкінці 18 ст. містечко під назвою '''Унтерволочиськ''' австрійська адміністрація записала до Староміщинської волості Тернопільського округу. У 1810 році Підволочиськ захопили російські окупанти, місто — у складі [[Тернопільський край|Тернопільського краю]]. Окупантів вигнали у 1815 році, місто знову — складі [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]. У 1857 році йому надали статус містечка у [[Скалатський повіт|Скалатському повіті]].
Наприкінці 18 ст. містечко під назвою '''Унтерволочиськ''' австрійська адміністрація записала до Староміщинської волості Тернопільського округу. У 1810 році Підволочиськ захопили російські окупанти, місто — у складі [[Тернопільський край|Тернопільського краю]]. Окупантів вигнали у 1815 році, місто знову у складі [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]. У 1857 році йому надали статус містечка у [[Скалатський повіт|Скалатському повіті]].


1869—1881 споруджена залізниця Львів — Тернопіль — Підволочиськ. У той час війтом Підволочиська був [[Загородний Максим Теодорович]]. Він також запровадив будову залізниці до свого села. Після закінчення будівництва, село і залізничну станцію назвали на його честь — [[Максимівка (Збаразький район)|Максимівкою]]. Станцію було відкрито [[4 листопада]] [[1871]] року, одночасно із відкриттям руху на всій лінії [[Тернопіль]] — Підволочиськ. Сучасна назва станції — [[Максимівка-Тернопільська]] вживається після 1950-х років, є вантажно-пасажирською [[проміжна залізнична станція|проміжною залізничною станцією]] Тернопільської дирекції залізничних перевезень [[Львівська залізниця|Львівської залізниці]]. Тоді у містечку працювали 2 фабрики, 2 цегельні, пекарня, відбувалося 2 річних ярмарки. 1885 в Підволочиську гастролював театр І. Біберовича.
1869—1881 споруджена залізниця Львів — Тернопіль — Підволочиськ. У той час війтом Підволочиська був [[Загородний Максим Теодорович]]. Він також запровадив будову залізниці до свого села. Після закінчення будівництва, село і залізничну станцію назвали на його честь — [[Максимівка (Тернопільський район)|Максимівкою]]. Станцію було відкрито [[4 листопада]] [[1871]] року, одночасно із відкриттям руху на всій лінії [[Тернопіль]] — Підволочиськ. Сучасна назва станції — [[Максимівка-Тернопільська]] вживається після 1950-х років, є вантажно-пасажирською [[проміжна залізнична станція|проміжною залізничною станцією]] Тернопільської дирекції залізничних перевезень [[Львівська залізниця|Львівської залізниці]]. Тоді у містечку працювали 2 фабрики, 2 цегельні, пекарня, відбувалося 2 річних ярмарки. 1885 в Підволочиську гастролював театр І. Біберовича.


Єврейська громада смт. Підволочиськ стрімко розвивалася. Бургомістрами в містечку з кінця 50-их років ХІХ ст. до 1913 року обиралися саме євреї. У 1914&nbsp;р. збудували та освятили місцеву синагогу (тепер на цьому місці знаходиться консервний завод).<ref name=":0"/>
Єврейська громада смт. Підволочиськ стрімко розвивалася. Бургомістрами в містечку з кінця 50-их років ХІХ ст. до 1913 року обиралися саме євреї. У 1914&nbsp;р. збудували та освятили місцеву синагогу (тепер на цьому місці знаходиться консервний завод).<ref name=":0"/>


Від серпня 1914 до лютого 1918 Підволочиськ окупувала російська армія, від листопада 1918 до липня 1919 належало до [[ЗУНР]]. 20-21 листопада 1920 у Підволочиськ перейшла з [[Наддніпрянська Україна|Великої України]] більша частина [[Армія УНР|Армії УНР]], яку інтернували поляки.
Від серпня 1914 до лютого 1918 Підволочиськ окупувала російська армія, від листопада 1918 до липня 1919 належало до [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]. 20-21 листопада 1920 у Підволочиськ перейшла з [[Наддніпрянська Україна|Великої України]] більша частина [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], яку інтернували поляки.


1920-39 містечко належало до Польщі. Діяли «[[Просвіта]]», «[[Сокіл (товариство)|Сокіл]]», «[[Луг (товариство)|Луг]]», «[[Сільський господар]]», «[[Союз українок]]», «[[Рідна школа]]» та інші товариства, кооперативи.
Протягом 1920—1939 рр. містечко належало до Польщі. Діяли [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіта»]], «[[Сокіл (товариство)|Сокіл]]», «[[Луг (товариство)|Луг]]», «[[Сільський господар]]», «[[Союз українок]]», [[Рідна школа (товариство)|«Рідна школа»]] та інші товариства, кооперативи.


17 вересня 1939 територію зайняла [[Червона армія]], на мітингу виступив [[Микита Хрущов]].
17 вересня 1939 територію зайняла [[Червона армія]], на мітингу виступив [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]].


Від січня 1940 Підволочиськ&nbsp;— смт, центр району. Від [[5 липня]] [[1941]] до [[21 березня]] [[1944]]&nbsp;— під німецькою окупацією. [[29 червня]] [[1943]] тут відбувся масовий розстріл [[євреї]]в. На вул. Давида (нині&nbsp;— Михайла Грушевського) було створено місцеве ґетто. Людей розподіляли туди згідно із фізичними ознаками. Тих, хто з тих чи інших причин не міг працювати, відправляли у табори смерті, зокрема у Белжец. Усього за період Другої Світової війни на території Тернопільщини було знищено 132 тисячі євреїв.<ref name=":0"/> У липні [[1943]] поблизу Підволочиська проходило партизанське з'єднання під командуванням [[Ковпак Сидір Артемович|Сидора Ковпака]].
Від січня 1940 Підволочиськ&nbsp;— смт, центр району. Від [[5 липня]] [[1941]] до [[21 березня]] [[1944]]&nbsp;— під німецькою окупацією. [[29 червня]] [[1943]] тут відбувся масовий розстріл [[євреї]]в. На вул. Давида (нині&nbsp;— Михайла Грушевського) було створено місцеве ґетто. Людей розподіляли туди згідно із фізичними ознаками. Тих, хто з тих чи інших причин не міг працювати, відправляли у табори смерті, зокрема у Белжец. Усього за період Другої Світової війни на території Тернопільщини було знищено 132 тисячі євреїв.<ref name=":0"/> У липні [[1943]] поблизу Підволочиська проходило партизанське з'єднання під командуванням [[Ковпак Сидір Артемович|Сидора Ковпака]].
== Населення ==
=== Мова ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року{{UKR-socialdata-mova-2001}}:
{| class="standard"
|-
! Мова
! Відсоток
|-
| [[українська мова|українська]]
| align="right"| 98,82%
|-
| [[російська мова в Україні|російська]]
| align="right"| 0,88%
|-
| інші
| align="right"| 0,3%
⚫
|}


== Освіта ==
== Освіта ==
Рядок 86: Рядок 102:
=== Школи ===
=== Школи ===
* Загальноосвітня школа № 1
* Загальноосвітня школа № 1
* Гімназія ім. [[Іван Франко|Івана Франка]]
* Гімназія ім. [[Франко Іван Якович|Івана Франка]]


=== Ліцеї ===
=== Ліцеї ===
Рядок 97: Рядок 113:
* Радіоконструювання (кер. Баранецький Станіслав Іванович)
* Радіоконструювання (кер. Баранецький Станіслав Іванович)
* [[Картинг|Картинґу]]
* [[Картинг|Картинґу]]
Гуртківці неодноразово ставали призерами та переможцями всеукраїнських конкурсів<ref>http://nadoest.com/stan-osvitneoyi-galuzi-pidvolochisekogo-rajonu</ref><ref>http://pidvolochysk.info/news/gominvoli/208-zmagannja-zi-sportyvnoji-radiopelengaciji.html</ref>
Гуртківці неодноразово ставали призерами та переможцями всеукраїнських конкурсів<ref>{{Cite web |url=http://nadoest.com/stan-osvitneoyi-galuzi-pidvolochisekogo-rajonu |title=Архівована копія |accessdate=2017-11-14 |archive-date=2017-11-15 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171115014901/http://nadoest.com/stan-osvitneoyi-galuzi-pidvolochisekogo-rajonu }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://pidvolochysk.info/news/gominvoli/208-zmagannja-zi-sportyvnoji-radiopelengaciji.html |title=Архівована копія |accessdate=2017-11-14 |archive-date=2017-11-15 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171115143443/http://pidvolochysk.info/news/gominvoli/208-zmagannja-zi-sportyvnoji-radiopelengaciji.html }}</ref>


=== Інше ===
=== Інше ===
Рядок 103: Рядок 119:
* Будинок школярів
* Будинок школярів
* Художня школа
* Художня школа

== Релігія ==
* [[Церква Пресвятої Трійці (Підволочиськ)|Церква Пресвятої Трійці]] (1863, мурована, УГКЦ),
* [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Підволочиськ, ПЦУ)|Церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (2010, мурована, ПЦУ),
* [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Підволочиськ, УГКЦ)|Церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (1998, мурована, УГКЦ, с. Заднишівка),
* [[Свято-Троїцький собор (Підволочиськ)|Свято-Троїцький собор]] (1993—2008, арх. М. Білик),
* [[Каплиця святої Софії (Підволочиськ)|Костел Святої Софії]],
* Молитовні будинки релігійних громад ХВЄ та АСД,
* Каплиця.


== Пам'ятки ==
== Пам'ятки ==

[[Файл:Пам'ятник Тарасові Шевченку (Підволочиськ) - 1068.jpg|thumb|left|200px|Пам'ятник Тарасові Шевченку]]
[[Файл:Пам'ятник Тарасові Шевченку (Підволочиськ) - 1068.jpg|thumb|left|200px|Пам'ятник Тарасові Шевченку]]
Збереглися споруда ратуші, частина синагоги, вілли Громницьких та Григоращуків, частково — колишній християнський та юдейський цвинтарі.
Збереглися споруда ратуші, частина синагоги, вілли Громницьких та Григоращуків, частково — колишній християнський та юдейський цвинтарі.


⚫
Споруджено меморіальний монумент Перемоги ([[1974]], скульптор В. Бець), пам'ятники Т. Шевченку (1992), жертвам більшовицького режиму (2002), монумент на честь проголошення незалежності України («Янгол-Охоронець»; 2001, скульптор [[Вільгушинський Роман Казимирович|Роман Вільгушинський]]), погруддя Степана Бандери (2006), насипано символічну могилу Борцям за волю України; на цвинтарі у с. Заднишівка збереглися поховання вояків [[Українська галицька армія|УГА]] (групи «Підволочиськ» отамана [[Алоїз Ляєр|Алоїза Ляєра]], загинули у червні-липні 1919).

Є церкви Пресвятої Трійці (1863, мур.), Успіння Пресвятої Богородиці (1998, с. Заднишівка), Свято-Троїцький собор (1993—2008, арх. М. Білик), костел, молитовні будинки релігійних громад ХВЄ та АСД, Каплиця.

⚫
Споруджено меморіальний монумент Перемоги ([[1974]], скульптор В. Бець), пам'ятники Т. Шевченку (1992), жертвам більшовицького режиму (2002), монумент на честь проголошення незалежності України («Янгол-Охоронець»; 2001, скульптор [[Вільгушинський Роман Казимирович|Роман Вільгушинський]]), погруддя Степана Бандери (2006), насипано символічну могилу Борцям за волю України; на цвинтарі у с. Заднишівка збереглися поховання вояків [[УГА]] (групи «Підволочиськ» отамана [[Алоїз Ляєр|Алоїза Ляєра]], загинули у червні-липні 1919).


=== Пам'ятник Тарасові Шевченку ===
=== Пам'ятник Тарасові Шевченку ===
Рядок 126: Рядок 147:
Щойновиявлена [[пам'ятка монументального мистецтва]]. Розташована на вулиці Д. Галицького, 80, біля колишньої РДА.
Щойновиявлена [[пам'ятка монументального мистецтва]]. Розташована на вулиці Д. Галицького, 80, біля колишньої РДА.


Скульптор — [[Вільгушинський Роман Казимирович|Роман Вільгушинський]], архітектор — [[Водоп'янов Анатолій|Анатолій Водоп'янов]]. Виготовлена із бетону та граніту (2001 р.)
Скульптор — [[Вільгушинський Роман Казимирович|Роман Вільгушинський]], архітектор — [[Водоп'янов Анатолій|Анатолій Водоп'янов]]. Виготовлена із бетону та граніту (2001 р.)


Скульптура&nbsp;— 5 м, площа&nbsp;— 0,0020 га.<ref>Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.</ref>
Скульптура&nbsp;— 5&nbsp;м, площа&nbsp;— 0,0020 га.<ref>Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року №&nbsp;16.</ref>


== Культура ==
== Культура ==

Діють 2 бібліотеки, центральна районна лікарня, поліклініка, районний Будинок культури, та кінотеатр.
Діють 2 бібліотеки, центральна районна лікарня, поліклініка, районний Будинок культури, та кінотеатр.


Рядок 143: Рядок 163:


== Спорт ==
== Спорт ==
У містечку є стадіон «Колос», відкритий у 1962 р., реконструйований у 2011 році, вміщує 4000 глядачів. При реконструкції встановлено пластикові сидіння, діє електронне кольорове табло. На стадіоні футбольні зустрічі проводить команда «[[Збруч (Підволочиськ)|Агро-Збруч]]», що грає у першості області та команди, які грають на першість району (в тому числі дитячі). Діє дитячо-юнацька спортивна школа.
У містечку є стадіон «Колос», відкритий у 1962 р., реконструйований у 2011 році, вміщує 4000 глядачів. При реконструкції встановлено пластикові сидіння, діє електронне кольорове табло. На стадіоні футбольні зустрічі проводить команда [[Збруч-Агробізнес|«Агро-Збруч»]], що грає у першості області та команди, які грають на першість району (в тому числі дитячі). Діє дитячо-юнацька спортивна школа.


== Природоохоронні території ==
== Природоохоронні території ==
Рядок 158: Рядок 178:


== Відомі люди ==
== Відомі люди ==

=== Уродженці ===


=== Народилися ===
=== Народилися ===
⚫
* [[Александров Єфим Борисович|Єфим Александров]], (Юхим Зіцерман). Заслужений артист Росії, Лауреат Російської національної премії «Людина року», Лауреат премії Ізраїльського телебачення «Золота дев'ятка»,
* [[Біленький Тарас Ярославович]] (1989—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
* [[Біленький Тарас Ярославович]] (1989—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни,
⚫
* вчений-лікар, педагог, директор Чортківського державного медичного коледжу [[Білик Любомир Степанович|Любомир Білик]],
* [[педагог]], [[письменниця]] [[Лідія Винничук]],
* [[Педагогіка|педагог]], [[Письменник|письменниця]] [[Лідія Винничук]],
⚫
* громадсько-політичний діяч [[Ганкевич Лев|Лев Ганкевич]],
* Водолазський Руслан (1984—2022)&nbsp;— [[Українці|український]] [[військовослужбовець]], [[старший солдат]] [[Збройні сили України|Збройних сил України]], [[Учасники російсько-української війни А|учасник російсько-української війни]]<ref>{{Cite web|title=Пішов на війну з усмішкою, аби звільняти містечка і людей. Прощаються з Русланом Водолазським - 20 хвилин|url=https://te.20minut.ua/Podii/pishov-na-viynu-z-usmishkoyu-abi-zvilnyati-mistechka-i-lyudey-proschay-11724679.html|website=te.20minut.ua|accessdate=2022-12-23|language=uk}}</ref>.
⚫
* громадсько-політичний діяч [[Ганкевич Лев Юліанович|Лев Ганкевич]],
* [[музикант]], [[композитор]] [[Гуменюк Павло|Павло Гуменюк]],
* [[музикант]], [[композитор]] [[Гуменюк Павло|Павло Гуменюк]],
⚫
* радянський [[Розвідувальна діяльність|розвідник]] [[Ґінзбург Самуїл|Самуїл Ґінзбург]]<ref>Ю. Мокрій. ''Ґінзбург Самуїл'' // {{ТЕС|3}}&nbsp;— С.&nbsp;450.</ref>,
* [[продюсер]] [[Достман Олександр|Олександр Достман]],
* [[продюсер]] [[Достман Олександр|Олександр Достман]],
⚫
* [[Ісраель Ельдад]] (1910—1996) — один із керівників руху опору Лехі, публіцист, історик, філософ.
* [[мікробіолог]] [[Зварун Андрій|Андрій Зварун]],
* [[Мікробіологія|мікробіолог]] [[Зварун Андрій|Андрій Зварун]],
* письменник, [[літературознавець]] [[Герман Кестен]],
* письменник, [[Літературознавство|літературознавець]] [[Герман Кестен]],
⚫
* військовий діяч [[Масловський Осип|Осип Масловський]],
* радянський ''розвідник'' [[Кривицький Вальтер Германович|Вальтер Кривицький]],
* радянський ''розвідник'' [[Кривицький Вальтер Германович|Вальтер Кривицький]],
* [[художник]]и [[Кучмак Іван|Іван Кучмак]], [[Людвік Ліллє|Людовік Ліллє]],
* [[художник]]и [[Кучмак Іван|Іван Кучмак]], [[Людвік Лілле|Людовік Ліллє]],
⚫
* військовий діяч [[Масловський Осип|Осип Масловський]],
⚫
* [[актор]]и, народний артист України [[Сачко Ігор Павлович|Ігор Сачко]],
* [[Остапів Юрій]] (1998—2024) — український військовик, учасник [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]]<ref>{{Cite web|url=https://poglyad.te.ua/panteon-geroyiv/ternopilshhyna-vtratyla-zahysnyka-yuriya-ostapiva.html|title=Тернопільщина втратила захисника Юрія Остапіва|date=2024-07-02|website=ПОГЛЯД|language=uk|access-date=2024-07-16}}</ref>.
⚫
* [[Александров Єфим Борисович|Єфим Александров]], (Юхим Зіцерман). Заслужений артист Росії, Лауреат Російської національної премії « Людина року», Лауреат премії Ізраїльского телебачення « Золота дев'ятка»
* [[Промович Віталій Ігорович]] (1990—2022) — [[українці|український]] [[військовослужбовець]], бойовий медик десантно-штурмового батальйону [[79-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|79 ОДШБр]] [[Збройні сили України|Збройних сил України]], [[Учасники російсько-української війни П|учасник російсько-української війни]],
⚫
* [[правник]] З. Скородень,
⚫
* [[актор]], народний артист України [[Сачко Ігор Павлович|Ігор Сачко]],
⚫
* [[громадський діяч]] [[Стадницька Людмила Михайлівна|Людмила Стадницька]],
⚫
* [[Юрист|правник]] З. Скородень,
⚫
* [[Активізм|громадський діяч]] [[Стадницька Людмила Михайлівна|Людмила Стадницька]],
* господарник, громадський діяч Б. Турчин;
* господарник, громадський діяч Б. Турчин;
⚫
* [[Черніченко Олександр Анатолійович]] (1968—2015)&nbsp;— капітан Збройних сил України, учасник [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]]<ref>{{Cite web|url=https://memorybook.org.ua/27/chernichenko.htm|title=Черніченко Олександр Анатолійович - Книга пам'яті загиблих|website=memorybook.org.ua|access-date=2024-07-16}}</ref>.
⚫
* радянський [[Розвідувальна діяльність|розвідник]] [[Ґінзбург Самуїл|Самуїл Ґінзбург]].<ref>Ю. Мокрій. ''Ґінзбург Самуїл'' // {{ТЕС|3}}&nbsp;— С.&nbsp;450.</ref>
⚫
* [[Ісраель Ельдад]] (1910—1996) — один із керівників руху опору Лехі, публіцист, історик, філософ.
⚫
* вчений-лікар, педагог, директор Чортківського державного медичного коледжу [[Білик Любомир Степанович|Любомир Білик]]
⚫
* [[Черніченко Олександр Анатолійович]] (1968—2015) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.


=== Проживали ===
=== Проживали ===
Рядок 191: Рядок 211:
=== Перебували, працювали ===
=== Перебували, працювали ===
* війт смт. Підволочиськ, [[Загородний Максим Теодорович]]
* війт смт. Підволочиськ, [[Загородний Максим Теодорович]]
* державні та громадсько-політичні діячі [[Іван Богун]], [[Володимир Винниченко]], [[Михайло Грушевський]], [[Дмитро Дорошенко]], [[Симон Петлюра]], [[Євген Петрушевич]], [[Пілсудський Юзеф|Юзеф Пілсудський]], [[Павло Скоропадський]], [[Богдан Хмельницький]], [[Франц Йосиф I]], [[Йосипишин Петро|Петро Йосипишин]] (у листопаді [[1920]] р.),
* державні та громадсько-політичні діячі [[Іван Богун]], [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]], [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]], [[Петрушевич Євген Омелянович|Євген Петрушевич]], [[Юзеф Пілсудський]], [[Скоропадський Павло Петрович|Павло Скоропадський]], [[Богдан Хмельницький]], [[Франц Йосиф I]], [[Йосипишин Петро|Петро Йосипишин]] (у листопаді [[1920]] р.),
* кінорежисер, письменник [[Олександр Довженко]],
* кінорежисер, письменник [[Довженко Олександр Петрович|Олександр Довженко]],
* письменники [[Кониський Олександр Якович|Олександр Кониський]], [[Михайло Коцюбинський]], [[Андрій Малишко]], [[Іван Франко]] (від 1883),
* письменники [[Кониський Олександр Якович|Олександр Кониський]], [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайло Коцюбинський]], [[Малишко Андрій Самійлович|Андрій Малишко]], [[Франко Іван Якович|Іван Франко]] (від 1883),
* композитор [[Микола Лисенко]],
* композитор [[Лисенко Микола Віталійович|Микола Лисенко]],
* командант УГА [[Мирон Тарнавський]]
* командант УГА [[Тарнавський Мирон Омелянович|Мирон Тарнавський]]
* командант міста [[Шухевич Степан Євгенович|Степан Шухевич]],
* командант міста [[Шухевич Степан Євгенович|Степан Шухевич]],
* дипломат і військовик [[Еріх Лясота|Еріх Ляссота фон Стеблау]],
* дипломат і військовик [[Еріх Лясота|Еріх Ляссота фон Стеблау]],
* релігійний діяч, патріарх УАПЦ [[Мстислав (патріарх Київський)|Мстислав]];
* релігійний діяч, патріарх УАПЦ [[Мстислав (Скрипник)|Мстислав]];


Похований [[Герой Радянського Союзу]] [[Осипов Василь Іванович (1912)|Василь Осипов]].
Похований [[Герой Радянського Союзу]] [[Осипов Василь Іванович (1912)|Василь Осипов]].


Влітку [[1903]] у Підволочиську за спробу провезти заборонену літературу були затримані [[Дмитро Антонович]] і [[Володимир Винниченко]]. Звільнені після сплати штрафу<ref>П. Гуцал. ''Антонович Дмитро Володимирович'' // {{ТЕС|1|46}}</ref>.
Влітку [[1903]] у Підволочиську за спробу провезти заборонену літературу були затримані [[Антонович Дмитро Володимирович|Дмитро Антонович]] і [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]]. Звільнені після сплати штрафу<ref>П. Гуцал. ''Антонович Дмитро Володимирович'' // {{ТЕС|1|46}}</ref>.


=== Почесні громадяни ===
=== Почесні громадяни ===
Рядок 209: Рядок 229:
== Галерея ==
== Галерея ==


<gallery widths="200" heights="150">
<gallery widths="180" perrow="5" class="center" style="center">
Файл:Pidvolochysk Trinity Church RB.jpg|Церква Св.Трійці (1883 р.)
Файл:Pidvolochysk Trinity Church RB.jpg|Церква Святої Трійці (1883 р.)
Файл:Pidvolochysk Halytskoho 35 RB.jpg|Будинок (поч. XX ст.), вул. Д. Галицького, 35
Файл:Pidvolochysk Halytskoho 35 RB.jpg|Будинок (поч. XX ст.), вул. Д. Галицького, 35
Файл:Pidvolochysk Halytskoho 37 RB.jpg|Вілла Громницьких. Сьогодні у будівлі розташовується районний музей (поч ХХ ст.)
Файл:Pidvolochysk Halytskoho 37 RB.jpg|Вілла Громницьких. Сьогодні у будівлі розташовується районний музей (поч ХХ ст.)
Рядок 245: Рядок 265:
* [https://ternopillya.livejournal.com/53693.html Підволочиськ на сайті «Невідома Тернопільщина. Замки Тернопілля»]
* [https://ternopillya.livejournal.com/53693.html Підволочиськ на сайті «Невідома Тернопільщина. Замки Тернопілля»]


{{Населені пункти Тернопільської області}}
{{Історичні місця Тернопільської області}}
{{Історичні місця Тернопільської області}}
{{Підволочиська селищна громада}}
{{Підволочиська селищна громада}}
{{Бібліоінформація}}
{{Бібліоінформація}}


[[Категорія:Селища міського типу Тернопільської області]]
[[Категорія:Селища Тернопільської області]]
[[Категорія:Районні центри Тернопільської області]]
[[Категорія:Районні центри Тернопільської області]]
[[Категорія:Міста Тернопільського воєводства]]
[[Категорія:Міста Тернопільського воєводства]]

Версія за 23:32, 16 липня 2024

селище Підволочиськ
Герб Підволочиська
Вілла Громницьких (2012 р.)
Вілла Громницьких (2012 р.)
Вілла Громницьких (2012 р.)
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Підволочиська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040350010048866
Основні дані
Засновано 1463
Статус із 2024 року
Площа 9.06 км²
Населення ▼ 7985 (01.01.2017)[1]
Густота 883 осіб/км²;
Поштовий індекс 47800
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 49°31′32″ пн. ш. 26°08′09″ сх. д. / 49.52556° пн. ш. 26.13583° сх. д. / 49.52556; 26.13583Координати: 49°31′32″ пн. ш. 26°08′09″ сх. д. / 49.52556° пн. ш. 26.13583° сх. д. / 49.52556; 26.13583
Висота над рівнем моря 281 м
Водойма р. Збруч, Самець


Відстань
Найближча залізнична станція: Підволочиськ
До обл. центру:
 - залізницею: 50 км
 - автошляхами: 37 км
Селищна влада
Адреса 47800, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, смт Підволочиськ, вул. Шептицького А., буд 4
Карта
Підволочиськ. Карта розташування: Україна
Підволочиськ
Підволочиськ
Підволочиськ. Карта розташування: Тернопільська область
Підволочиськ
Підволочиськ
Мапа

Підволочиськ у Вікісховищі

Підволочи́ськ — селище в Тернопільській області. До липня 2020 року — адміністративний центр Підволочиського району. З липня 2020 року входить до Тернопільського району. Розташоване на правому березі річки Збруч, навпроти міста Волочиська Хмельницької області.

Від вересня 2015 року — центр Підволочиської селищної громади. Відстань до Тернополя — 37 км.

До Підволочиська приєднано село Заднишівка; хутір Княжина виведений з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

Залізнична станція на лінії Жмеринка — Хмельницький — Тернопіль — Львів. Через Підволочиськ пролягають автошляхи E50 (М12) Стрий — Тернопіль — Кропивницький — Знам'янка, Т 2005 Підволочиськ — Волочиськ, Т 2010 Збараж — Підволочиськ.

Населення — 7985 осіб (2017).

Поблизу містечка є пам'ятка природи — Підволочиське джерело, а також Підволочиський заказник.

Історія

Через цю місцевість здавна проходив торговий шлях (згодом — Кучманський шлях), що перетинав р. Збруч; тут на обох берегах виникло два поселення з однаковою назвою — Волочиська (pol. Wołoczyska). Перша писемна згадка про одне з них, розташованого на правому березі річки, — в акті від 9 липня 1463 про поділ «Отчини своєї», коли воно перейшло до князя В. Збаразького.

Територія Підволочиська і навколо нього була заселена в епоху трипільської та черняхівської культур, про що свідчать археологічні пам'ятки.

Найпоширеніша думка, що назва містечка походить від слова «волочити», через р. Збруч «волочили» (переправляли) вантажі на протилежний берег; інша версія — від слова «волока», що пов'язане з одиницею земельної міри, яка мала 30 морґів (бл. 17 га); також вважають, що давньоукраїнське слово «волочище» означає низинне заболочене місце.

Від 2-ї половини XV до кінця XVII ст. містечко зазнало набігів татарських орд.

Від травня 1518 Підволочиськ належав Костянтину Острозькому, 1583 — князеві В. Збаразькому, 1631 — власники — князі Вишневецькі, після 1744 — шляхтичі Мошинські. 1667 за сепаратним Андрусівським перемир'ям П. залишився у Речі Посполитій. З того часу в Підволочиську збільшується кількість єврейського населення. У той час містечко було пунктом для подорожі закордон, наприклад, до США, країн Європи. Багато людей залишилося у Підволочиську на постійне проживання.[2]

У 1553 р. згаданий замок[3].

У середині 18 ст. поселення на правому березі р. Збруч назвали Підволочиськом, на лівому березі — Волочиськом. У 1772 році внаслідок першого поділу Речі посполитої Підволочиськ відійшов до монархії Габсбургів. 1775 Підволочиськ отримав привілей на св. Трійцю влаштовувати ярмарок тривалістю 6 днів. 1786 прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.

Наприкінці 18 ст. містечко під назвою Унтерволочиськ австрійська адміністрація записала до Староміщинської волості Тернопільського округу. У 1810 році Підволочиськ захопили російські окупанти, місто — у складі Тернопільського краю. Окупантів вигнали у 1815 році, місто знову у складі Австрійської імперії. У 1857 році йому надали статус містечка у Скалатському повіті.

1869—1881 споруджена залізниця Львів — Тернопіль — Підволочиськ. У той час війтом Підволочиська був Загородний Максим Теодорович. Він також запровадив будову залізниці до свого села. Після закінчення будівництва, село і залізничну станцію назвали на його честь — Максимівкою. Станцію було відкрито 4 листопада 1871 року, одночасно із відкриттям руху на всій лінії Тернопіль — Підволочиськ. Сучасна назва станції — Максимівка-Тернопільська вживається після 1950-х років, є вантажно-пасажирською проміжною залізничною станцією Тернопільської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці. Тоді у містечку працювали 2 фабрики, 2 цегельні, пекарня, відбувалося 2 річних ярмарки. 1885 в Підволочиську гастролював театр І. Біберовича.

Єврейська громада смт. Підволочиськ стрімко розвивалася. Бургомістрами в містечку з кінця 50-их років ХІХ ст. до 1913 року обиралися саме євреї. У 1914 р. збудували та освятили місцеву синагогу (тепер на цьому місці знаходиться консервний завод).[2]

Від серпня 1914 до лютого 1918 Підволочиськ окупувала російська армія, від листопада 1918 до липня 1919 належало до ЗУНР. 20-21 листопада 1920 у Підволочиськ перейшла з Великої України більша частина Армії УНР, яку інтернували поляки.

Протягом 1920—1939 рр. містечко належало до Польщі. Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші товариства, кооперативи.

17 вересня 1939 територію зайняла Червона армія, на мітингу виступив Микита Хрущов.

Від січня 1940 Підволочиськ — смт, центр району. Від 5 липня 1941 до 21 березня 1944 — під німецькою окупацією. 29 червня 1943 тут відбувся масовий розстріл євреїв. На вул. Давида (нині — Михайла Грушевського) було створено місцеве ґетто. Людей розподіляли туди згідно із фізичними ознаками. Тих, хто з тих чи інших причин не міг працювати, відправляли у табори смерті, зокрема у Белжец. Усього за період Другої Світової війни на території Тернопільщини було знищено 132 тисячі євреїв.[2] У липні 1943 поблизу Підволочиська проходило партизанське з'єднання під командуванням Сидора Ковпака.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 98,82%
російська 0,88%
інші 0,3%

Освіта

Школи

Ліцеї

  • Підволочиський професійний будівельний ліцей

Станція Юних Техніків

На базі підволочиської СЮТ діють кілька гуртків :

  • Спортивного радіопеленгування (кер. Баранецький Станіслав Іванович)
  • Авіамоделювання (кер. Круковський Євген Іванович)
  • Радіоконструювання (кер. Баранецький Станіслав Іванович)
  • Картинґу

Гуртківці неодноразово ставали призерами та переможцями всеукраїнських конкурсів[5][6]

Інше

  • Музична школа
  • Будинок школярів
  • Художня школа

Релігія

Пам'ятки

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Збереглися споруда ратуші, частина синагоги, вілли Громницьких та Григоращуків, частково — колишній християнський та юдейський цвинтарі.

Споруджено меморіальний монумент Перемоги (1974, скульптор В. Бець), пам'ятники Т. Шевченку (1992), жертвам більшовицького режиму (2002), монумент на честь проголошення незалежності України («Янгол-Охоронець»; 2001, скульптор Роман Вільгушинський), погруддя Степана Бандери (2006), насипано символічну могилу Борцям за волю України; на цвинтарі у с. Заднишівка збереглися поховання вояків УГА (групи «Підволочиськ» отамана Алоїза Ляєра, загинули у червні-липні 1919).

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований на вулиці Шевченка, біля музичної школи.

Встановлений 1966 р. Масове виробництво.

Погруддя — бетон, постамент — камінь.

Погруддя — 1,2 м, постамент — 1,5 м.[7][8]

Скульптура «Ангел-хоронитель»

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Д. Галицького, 80, біля колишньої РДА.

Скульптор — Роман Вільгушинський, архітектор — Анатолій Водоп'янов. Виготовлена із бетону та граніту (2001 р.)

Скульптура — 5 м, площа — 0,0020 га.[9]

Культура

Діють 2 бібліотеки, центральна районна лікарня, поліклініка, районний Будинок культури, та кінотеатр.

У селищі виходить районна газета «Гомін волі» та газета рекламних оголошень «РІГ».

При районному будинку культури працює народний аматорський театр ім. Л. Курбаса, зразковий дитячий театр «Дюймовочка» та танцювальний колектив «Барви». У наш час[коли?] у репертуарі театру ім. Л.Курбаса вистави за М. Старицьким «По модньому», І. Тендетникова «Хто сміється, тому не минеться», І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», А. Крим «Фіктивний шлюб». Актори-аматори театру ім. Л. Курбаса: Сергій та Галина Копотілови, Олег Процанін, Андрій Твердий, Віра Лозинська, Наталія Козачок, Михайло Литвинів, Ганна Занько. Режисер-постановник — Олександра Промович. У репертуарі зразкового дит. театру вистави-казки сучасних письменників та постановки за народними українськими казками. У наш час[коли?] вистава «Гоголівські замальовки» (за тв. М. Гоголя) користується в районі великою популярністю.

Підволочиський зразковий дитячий аматорський театр «Дюймовочка» гастролює по території всієї області. Актори та режисерка Віра Лозинська торкаються складних соціальних тем. Зокрема, п'єса «Межа» змальовує булінг поміж підлітків, алкоголізм вдома, депресивний стан і бажання здійснити самогубство. До Дня працівників культури і аматорів народного мистецтва розповіли, що мають багато амбіцій та намір підкорювати сцени інших областей України.[10]

У селі Чернилівка Підволочиського району аматори працівники культури створили фольклорний гурт «Бабоньки вперед». Колишній керівник Володимир Овчінкін започаткував читання жартів на вечірніх концертах.[11]

Спорт

У містечку є стадіон «Колос», відкритий у 1962 р., реконструйований у 2011 році, вміщує 4000 глядачів. При реконструкції встановлено пластикові сидіння, діє електронне кольорове табло. На стадіоні футбольні зустрічі проводить команда «Агро-Збруч», що грає у першості області та команди, які грають на першість району (в тому числі дитячі). Діє дитячо-юнацька спортивна школа.

Природоохоронні території

Некрополі

На міському кладовищі є могила Героя Радянського Союзу В. І. Осипова. Надмогильний пам'ятник — постамент з бюстом Осипова.

Також на міському кладовищі є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, що загинули у Другій світовій війні, — стела, на якій вмонтовано плити із прізвищами жителів району, що загинули під час війни. Зліва на майданчику — поховання радянських воїнів.

Промисловість

Працюють хлібопекарня і млин ТОВ «Надзбруччя Хліб», функціонує елеватор ТОВ «Україна», ВАТ «Агро» (маслозавод), ВАТ «Фабрика пластмасових виробів», друкарня ПрАТ «Поліграфіст», консервний завод, нафтобаза, переробки м'яс. продукції, хлібопекарня, цегельний завод, торгові заклади.

Відомі люди

Народилися

Проживали

Перебували, працювали

Похований Герой Радянського Союзу Василь Осипов.

Влітку 1903 у Підволочиську за спробу провезти заборонену літературу були затримані Дмитро Антонович і Володимир Винниченко. Звільнені після сплати штрафу[16].

Почесні громадяни

Галерея

  • Церква Святої Трійці (1883 р.)
    Церква Святої Трійці (1883 р.)
  • Будинок (поч. XX ст.), вул. Д. Галицького, 35
    Будинок (поч. XX ст.), вул. Д. Галицького, 35
  • Вілла Громницьких. Сьогодні у будівлі розташовується районний музей (поч ХХ ст.)
    Вілла Громницьких. Сьогодні у будівлі розташовується районний музей (поч ХХ ст.)
  • Будинок аптеки Вайбера-Цвіллінґа (поч. XX ст.), вул. Д. Галицького, 82. Сьогодні в будинку розташовані м'ясний магазин, редакція газети «Гомін волі» та Станція юного техніка.
    Будинок аптеки Вайбера-Цвіллінґа (поч. XX ст.), вул. Д. Галицького, 82. Сьогодні в будинку розташовані м'ясний магазин, редакція газети «Гомін волі» та Станція юного техніка.
  • Будівля районного суду, раніше — готель «Одеса» (1906 р.)
    Будівля районного суду, раніше — готель «Одеса» (1906 р.)
  • Залізничний вокзал (1953 р.)
    Залізничний вокзал (1953 р.)
  • Колишній будинок австрійського магістрату (1908 р.). Сьогодні — районний будинок школярів.
    Колишній будинок австрійського магістрату (1908 р.). Сьогодні — районний будинок школярів.
  • Скульптура «Янгол-охоронець» (2001 р.)
    Скульптура «Янгол-охоронець» (2001 р.)
  • Вілла, в якій у 1944-1953 рр. була катівня МДБ
    Вілла, в якій у 1944-1953 рр. була катівня МДБ

Виноски

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ а б в «Тут земля, а в ній глибока рана…» - як Голокост змінив Тернопільщину - iternopolyanyn.com. iternopolyanyn.com (укр.). Процитовано 9 листопада 2020.
  3. ↑ Підволочиськ // Терен.
  4. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 82. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  8. ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
  9. ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
  10. ↑ Навіщо Тернопільщині потрібна культура? Думки митців-аматорів області - iternopolyanyn.com. iternopolyanyn.com (укр.). Процитовано 14 листопада 2020.
  11. ↑ БОДНАР, ТЕТЯНА (2019). Проблеми застосування норм Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів до регулювання сімейних відносин. Право України. № 2019/02. с. 119. doi:10.33498/louu-2019-02-119. ISSN 2310-323X. Процитовано 14 листопада 2020.
  12. ↑ Пішов на війну з усмішкою, аби звільняти містечка і людей. Прощаються з Русланом Водолазським - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 23 грудня 2022.
  13. ↑ Ю. Мокрій. Ґінзбург Самуїл // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 450.
  14. ↑ Тернопільщина втратила захисника Юрія Остапіва. ПОГЛЯД (укр.). 2 липня 2024. Процитовано 16 липня 2024.
  15. ↑ Черніченко Олександр Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 16 липня 2024.
  16. ↑ П. Гуцал. Антонович Дмитро Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 46. — ISBN 966-528-197-6.
  17. ↑ Іван Фаріон (розмовляв). «Хочу залишити після себе добрий слід. А не наслідити…» // Високий замок. — № 137 (5393). — 10-16 гру.- 2015. — С. 6.

Джерела та література

Література

  • П. Гуцал, Ю. Мокрій, В. Уніят. Підволочиськ // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 72–74.
  • Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
  • 2001 Ю. Мокрій видав книжку «Підволочиськ: Короткий ілюстрований історичний нарис».
  • Paulus Adlesgruber, L. Cohen, B. Kuzmany, Getrennt und Doch Verbunden: Grenzstädte Zwischen Österreich und Russland 1772—1918, Böhlau-Verlag, Відень 2011.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підволочиськ&oldid=43070782