Духонін Микола Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Vmk55 (обговорення | внесок)
782 редагування
мНемає опису редагування
Функція пропозицій посилань: додано 2 посилання.
 
(Не показані 12 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
|жінка =
|жінка =
|оригінал імені =
|оригінал імені =
|зображення =
|зображення = Duhonyn.jpg
|дата народження =
|дата народження =
|місце народження =
|місце народження =
Рядок 10: Рядок 10:
|громадянство =
|громадянство =
|національність =
|національність =
|військове звання = генерал-лейтенант
|військове звання = [[генерал-лейтенант]]
|партія =
|партія =
|нагороди =
|нагороди =
}}
}}
⚫
'''Мико́ла Микола́йович Духо́нін''' ({{lang-ru|Николай Николаевич Духонин}}; * [[13 грудня]] [[1876]], [[Смоленська губернія]], [[Російська імперія]] — † [[3 грудня]] [[1917]], [[Могильов]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська Радянська Республіка]]) — російський [[воєначальник]], [[генерал-лейтенант]]. Учасник Першої світової війни, [[Верховний головнокомандувач]] російської армії в листопаді-грудні 1917 року.


⚫
== Життєпис ==
[[Файл:Duhonyn.jpg|thumb|Микола Духонін]]
⚫
Походив з дворян Смоленської губернії. Закінчив [[Київський Володимирський кадетський корпус]] (1894) та [[Олександрівське військове училище]] (1896), випущений в лейб-гвардії [[Литовський полк]]. У [[1902]] р. закінчив і Академію Генштабу по першому розряду. З 1 [[лютий|лютого]] [[1902]] по [[1]] [[травень|травня]] [[1904]] командував ротою у 168-му Миргородському піхотного полку. З [[6]] [[листопад]]а [[1904]] р. — старший [[ад'ютант]] штабу 42-й піхотного дивізії. З 2 січня 1906 р. — помічник старшого ад'ютанта штабу Київського військового округу. З 8 січня 1907 — Штаб-офіцер для доручень при штабі Київського ВО. Підполковник (ст. 22.04.1907). Перебував у підкомандуванні Київського військового училища для викладання військових наук (02.09.1908-24.09.1912). У [[1910]] р. командував батальйоном в лейб-гвардії [[Литовський полк|Литовському полку]]. Полковник (ст. 06.12.1911). З 24 вересня 1912 р. — старший ад'ютант штабу Київського ВО.

⚫
'''Мико́ла Микола́йович Духо́нін''' ({{lang-ru|Николай Николаевич Духонин}}; * [[13 грудня]] [[1876]], [[Смоленська губернія]], [[Російська імперія]] — † [[3 грудня]] [[1917]], [[Могильов]], [[Російська Радянська Республіка]]) — верховний [[головнокомандувач]] російською армією в листопаді-грудні 1917 року.

⚫
== Життєпис==
⚫
Походив з дворян Смоленської губернії. Закінчив [[Олександрівське військове училище]], випущений в лейб-гвардії [[Литовський полк]]. У [[1902]] р. закінчив і Академію Генштабу по першому розряду. З 1 [[лютий|лютого]] [[1902]] по [[1]] [[травень|травня]] [[1904]] командував ротою у 168-му Миргородському піхотного полку. З [[6]] [[листопад|листопада]] [[1904]] р. — старший [[ад'ютант]] штабу 42-й піхотного дивізії. З 2 січня 1906 р. — помічник старшого ад'ютанта штабу Київського військового округу. З 8 січня 1907 — Штаб-офіцер для доручень при штабі Київського ВО. Підполковник (ст. 22.04.1907). Перебував у підкомандуванні Київського військового училища для викладання військових наук (02.09.1908-24.09.1912). У [[1910]] р. командував батальйоном в лейб-гвардії [[Литовський полк|Литовському полку]]. Полковник (ст. 06.12.1911). З 24 вересня 1912 р. — старший ад'ютант штабу Київського ВО.


=== Перша світова війна ===
=== Перша світова війна ===
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] з [[19]] [[липень|липня]] [[1914]] р. — старший ад'ютант відділу ген-квартірмейстера штабу 3-ї армії, керував питання розвідки. У [[вересень|вересні]] [[1914]] р. у фортеці [[Перемишль]] нагороджений Георгіївський зброєю (ВП 11.04.1915). З [[20]] [[квітень|квітня]] [[1915]] р. командував 165-м Луцьким піхотним полком. За битви біля [[Бяла|Бяли]] (19-22.04.1915) і [[Мокра|Мокри]] (25-27.04.1915) нагороджено орденом Святого Георгія 3-го ступеня. З 22 грудня 1915 р. був помічником ген-квартірмейстера штабу Південно-Західного фронту генерала [[Дітеріхс Михайло Костянтинович|Дітеріхса]]. 25 травня 1916 р. після призначення генерала Дітеріхса начальником 2-ю Особливою піхотною бригадою призначений генерал-квартирмейстером штабу Південно-Західного фронту. У червні-серпні 1917 р. начальник штабу Південно-Західного, в серпні-вересні 1917 — Західного фронтів. Генерал-лейтенант (04.08.1917).
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] з [[19]] [[липень|липня]] [[1914]] р. — старший ад'ютант відділу ген-квартірмейстера штабу 3-ї армії, керував питання розвідки. У [[вересень|вересні]] [[1914]] р. у фортеці [[Перемишль]] нагороджений Георгіївський зброєю (ВП 11.04.1915). З [[20]] [[квітень|квітня]] [[1915]] р. командував 165-м Луцьким піхотним полком. За битви біля [[Бяла|Бяли]] (19-22.04.1915) і [[Мокра|Мокри]] (25-27.04.1915) нагороджено орденом Святого Георгія 3-го ступеня. З 22 грудня 1915 р. був помічником ген-квартірмейстера штабу Південно-Західного фронту генерала [[Дітеріхс Михайло Костянтинович|Дітеріхса]]. 25 травня 1916 р. після призначення генерала Дітеріхса начальником 2-ю Особливою піхотною бригадою призначений генерал-квартирмейстером штабу Південно-Західного фронту. У червні-серпні 1917 р. начальник штабу Південно-Західного, в серпні-вересні 1917 — Західного фронтів. Генерал-лейтенант (04.08.1917).


З 23 вересня 1917 начальник штабу верховного головнокомандуючого [[Керенський Олександр Федорович|О. Ф. Керенського]], після втечі Керенського з 16 листопада виконуючий обов'язки верховного головнокомандуючого.
З 23 вересня 1917 начальник штабу верховного головнокомандуючого [[Керенський Олександр Федорович|О. Ф. Керенського]], після втечі Керенського з 16 листопада виконувач обов'язків верховного головнокомандуючого.


9 листопада [[Ленін Володимир Ілліч|В.Ленін]], [[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.Сталін]] і [[Криленко Микола Васильович|М.Криленко]] викликали Духоніна по телефону, вимагаючи негайно вступити в мирні переговори з австро-німецьким командуванням. Духонін відмовився, заявивши, що такі переговори може вести тільки центральний уряд, а не командуючий армією. Після цього йому оголосили, що його знімають з посади головнокомандувача, але він повинен виконувати далі свої обов'язки до прибуття нового головнокомандувача Криленка.
9 листопада [[Ленін Володимир Ілліч|В.Ленін]], [[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.Сталін]] і [[Криленко Микола Васильович|М.Криленко]] викликали Духоніна по телефону, вимагаючи негайно вступити в мирні переговори з австро-німецьким командуванням. Духонін відмовився, заявивши, що такі переговори може вести тільки центральний уряд, а не командуючий армією. Після цього йому оголосили, що його знімають з посади головнокомандувача, але він повинен виконувати далі свої обов'язки до прибуття нового головнокомандувача Криленка.
Рядок 31: Рядок 28:
19 листопада розпорядився звільнити з в'язниці в Бихові генералів [[Корнілов Лавр Георгійович|Корнілова]], [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]] та ін., заарештованих після корніловского заколоту.
19 листопада розпорядився звільнити з в'язниці в Бихові генералів [[Корнілов Лавр Георгійович|Корнілова]], [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]] та ін., заарештованих після корніловского заколоту.


3 грудня 1917 р. в Могилів прибув М. В. Криленко, який віддав наказ про свій вступ на посаду голкома і передав Духоніну, що він буде відправлений у Петроград в розпорядження РНК.
3 грудня 1917 р. в Могилів прибув М. В. Криленко, який віддав наказ про свій вступ на посаду голкома і передав Духоніну, що він буде відправлений у [[Санкт-Петербург|Петроград]] в розпорядження РНК.


Коли Духонін на автомобілі Криленка прибув на залізничний вокзал, щоб йти в столицю, там зібрався натовп через звістку про втечу [[Корнілов Лавр Георгійович|Л. Г. Корнілова]]. Незважаючи на спроби особистого конвою нового голкома врятувати Духоніна, той був розшарпаний розлюченим натовпом. За іншою версією Духонін був убитий матросами-охоронцями Криленка.
Коли Духонін на автомобілі Криленка прибув на залізничний вокзал, щоб йти в столицю, там зібрався натовп через звістку про втечу [[Корнілов Лавр Георгійович|Л. Г. Корнілова]]. Незважаючи на спроби особистого конвою нового голкома врятувати Духоніна, той був розшарпаний розлюченим натовпом. За іншою версією Духонін був убитий матросами-охоронцями Криленка.


Вираз «відправити у штаб до Духоніна», що з'явилося під час громадянської війни в Росії, означало «вбити», «розстріляти».
Вираз «відправити у штаб до Духоніна», що з'явилося під час [[Громадянська війна в Росії|громадянської війни в Росії]], означало «вбити», «розстріляти».
[[Файл:Могила Миколи Духоніна.JPG|міні|170пкс|Могила Миколи Духоніна]]
[[Файл:Могила Миколи Духоніна.JPG|міні|170пкс|Могила Миколи Духоніна]]
Похований у Києві на [[Лук'янівський цвинтар|Лук'янівському цвинтарі]] (ділянка №11, ряд 6, місце 26(1)).
Похований у Києві на [[Лук'янівський цвинтар|Лук'янівському цвинтарі]] (ділянка № 11, ряд 6, місце 26(1)).


== Нагороди ==
== Нагороди ==
Рядок 44: Рядок 41:
* [[Орден Святого Станіслава]] 2-й ст. (06.12.1909);
* [[Орден Святого Станіслава]] 2-й ст. (06.12.1909);
* [[Орден Святої Анни]] 2-й ст. (06.12.1912).
* [[Орден Святої Анни]] 2-й ст. (06.12.1912).
* [[Орден Святого Георгія]] 4-й ст. (05.02.1916)
* [[Орден святого Георгія (Російська імперія)|Орден Святого Георгія]] 4-й ст. (05.02.1916)
* [[Орден Святого Георгія]] 3-й ст. (15.06.1917)
* [[Орден святого Георгія (Російська імперія)|Орден Святого Георгія]] 3-й ст. (15.06.1917)


== Джерела ==
== Примітки ==
{{reflist}}
* [http://www.peoples.ru/military/commander/dukhonin/ www.peoples.ru]


== Джерела ==
{{Mil-bio-stub}}
* http://www.peoples.ru/military/commander/dukhonin/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090303083749/http://peoples.ru/military/commander/dukhonin/ |date=3 березня 2009 }}
[[Категорія:Народились 13 грудня]]
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Народились 1876]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Георгія]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Георгія]]
[[Категорія:Померли 3 грудня]]
[[Категорія:Померли 1917]]
[[Категорія:Поховані на Лук'янівському кладовищі]]
[[Категорія:Поховані на Лук'янівському кладовищі]]
[[Категорія:Випускники Олександрівського військового училища]]
[[Категорія:Випускники Олександрівського військового училища]]

Поточна версія на 16:56, 7 квітня 2023

Духонін Микола Миколайович
рос. Николай Николаевич Духонин
Народився1 (13) грудня 1876
Q4334368?, Смоленський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер20 листопада (3 грудня) 1917 (40 років)
Могильов, Російська імперія[1]
ПохованняКиїв, Лук'янівське кладовище
Країна Російська імперія
Діяльністьофіцер
Alma materАкадемія Генерального штабу
УчасникПерша світова війна
Військове званнягенерал-лейтенант
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира III ступеня з мечами Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Золота зброя «За хоробрість» орден Святого Станіслава

Мико́ла Микола́йович Духо́нін (рос. Николай Николаевич Духонин; * 13 грудня 1876, Смоленська губернія, Російська імперія — † 3 грудня 1917, Могильов, Російська Радянська Республіка) — російський воєначальник, генерал-лейтенант. Учасник Першої світової війни, Верховний головнокомандувач російської армії в листопаді-грудні 1917 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з дворян Смоленської губернії. Закінчив Київський Володимирський кадетський корпус (1894) та Олександрівське військове училище (1896), випущений в лейб-гвардії Литовський полк. У 1902 р. закінчив і Академію Генштабу по першому розряду. З 1 лютого 1902 по 1 травня 1904 командував ротою у 168-му Миргородському піхотного полку. З 6 листопада 1904 р. — старший ад'ютант штабу 42-й піхотного дивізії. З 2 січня 1906 р. — помічник старшого ад'ютанта штабу Київського військового округу. З 8 січня 1907 — Штаб-офіцер для доручень при штабі Київського ВО. Підполковник (ст. 22.04.1907). Перебував у підкомандуванні Київського військового училища для викладання військових наук (02.09.1908-24.09.1912). У 1910 р. командував батальйоном в лейб-гвардії Литовському полку. Полковник (ст. 06.12.1911). З 24 вересня 1912 р. — старший ад'ютант штабу Київського ВО.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни з 19 липня 1914 р. — старший ад'ютант відділу ген-квартірмейстера штабу 3-ї армії, керував питання розвідки. У вересні 1914 р. у фортеці Перемишль нагороджений Георгіївський зброєю (ВП 11.04.1915). З 20 квітня 1915 р. командував 165-м Луцьким піхотним полком. За битви біля Бяли (19-22.04.1915) і Мокри (25-27.04.1915) нагороджено орденом Святого Георгія 3-го ступеня. З 22 грудня 1915 р. був помічником ген-квартірмейстера штабу Південно-Західного фронту генерала Дітеріхса. 25 травня 1916 р. після призначення генерала Дітеріхса начальником 2-ю Особливою піхотною бригадою призначений генерал-квартирмейстером штабу Південно-Західного фронту. У червні-серпні 1917 р. начальник штабу Південно-Західного, в серпні-вересні 1917 — Західного фронтів. Генерал-лейтенант (04.08.1917).

З 23 вересня 1917 начальник штабу верховного головнокомандуючого О. Ф. Керенського, після втечі Керенського з 16 листопада виконувач обов'язків верховного головнокомандуючого.

9 листопада В.Ленін, Й.Сталін і М.Криленко викликали Духоніна по телефону, вимагаючи негайно вступити в мирні переговори з австро-німецьким командуванням. Духонін відмовився, заявивши, що такі переговори може вести тільки центральний уряд, а не командуючий армією. Після цього йому оголосили, що його знімають з посади головнокомандувача, але він повинен виконувати далі свої обов'язки до прибуття нового головнокомандувача Криленка.

19 листопада розпорядився звільнити з в'язниці в Бихові генералів Корнілова, Денікіна та ін., заарештованих після корніловского заколоту.

3 грудня 1917 р. в Могилів прибув М. В. Криленко, який віддав наказ про свій вступ на посаду голкома і передав Духоніну, що він буде відправлений у Петроград в розпорядження РНК.

Коли Духонін на автомобілі Криленка прибув на залізничний вокзал, щоб йти в столицю, там зібрався натовп через звістку про втечу Л. Г. Корнілова. Незважаючи на спроби особистого конвою нового голкома врятувати Духоніна, той був розшарпаний розлюченим натовпом. За іншою версією Духонін був убитий матросами-охоронцями Криленка.

Вираз «відправити у штаб до Духоніна», що з'явилося під час громадянської війни в Росії, означало «вбити», «розстріляти».

Могила Миколи Духоніна

Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 11, ряд 6, місце 26(1)).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Духонин Николай Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Духонін_Микола_Миколайович&oldid=39170967