Yves Saint Laurent: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Змінився креативний директор
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
м додано Категорія:Бренди розкоші за допомогою HotCat
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 13: Рядок 13:
}}
}}


'''Yves Saint Laurent''' (''YSL'') — дім високої моди, заснований [[Ів Сен-Лоран|Івом Сен-Лораном]] і його партнером [[П'єр Берже|П'єром Берже]]. З 1999 року дім належить групі [[Gucci]], якою у свою чергу володіє холдинг Kering. З 2016 року креативним директором є Ентоні Ваккарелло, який замінив на цій посаді [[Еді Сліман]]<nowiki/>а <ref>{{Cite web|title=Энтони Ваккарелло - новый креативный директор Saint Laurent|url=https://vogue.ua/article/fashion/brend/entoni-vakkarello-novyy-kreativnyy-direktor-saint-laurent.html|website=Vogue UA|accessdate=2020-02-02|last=Vogue.ua}}</ref>.
'''Yves Saint Laurent''' (''YSL'') — дім високої моди, заснований [[Ів Сен-Лоран|Івом Сен-Лораном]] і його партнером [[П'єр Берже|П'єром Берже]]. З 1999 року дім належить групі [[Gucci]], якою у свою чергу володіє холдинг Kering. З 2016 року креативним директором є Ентоні Ваккарелло, який замінив на цій посаді [[Еді Сліман]]а <ref>{{Cite web|title=Энтони Ваккарелло - новый креативный директор Saint Laurent|url=https://vogue.ua/article/fashion/brend/entoni-vakkarello-novyy-kreativnyy-direktor-saint-laurent.html|website=Vogue UA|accessdate=2020-02-02|last=Vogue.ua|archive-date=2 лютого 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200202123503/https://vogue.ua/article/fashion/brend/entoni-vakkarello-novyy-kreativnyy-direktor-saint-laurent.html}}</ref>.


Заснований у 1961 році, дім Yves Saint Laurent випустив ряд легендарних речей: [[Піт Мондріан|мондріанівська]] сукня, жіночий смокінг Le Smoking, куртки-сафарі та прозорі сукні. [[Vogue]] писав, що Сен-Лоран перевернув світ моди в 1960-х і 1970-х своїм новаторським поєднанням чоловічого і жіночого, високого і низького, класичного і авангардного: «Саме він одягнув жінок у брючні костюми, зробив повсякденними військові форми і національні костюми і приніс дизайнерський [[прет-а-порте]] в маси». За словами самого Сен-Лорана, він створив гардероб сучасної жінки<ref name="voguepedia" />.
Заснований у 1961 році, дім Yves Saint Laurent випустив ряд легендарних речей: [[Піт Мондріан|мондріанівська]] сукня, жіночий смокінг Le Smoking, куртки-сафарі та прозорі сукні. [[Vogue]] писав, що Сен-Лоран перевернув світ моди в 1960-х і 1970-х своїм новаторським поєднанням чоловічого і жіночого, високого і низького, класичного і авангардного: «Саме він одягнув жінок у брючні костюми, зробив повсякденними військові форми і національні костюми і приніс дизайнерський [[прет-а-порте]] в маси». За словами самого Сен-Лорана, він створив гардероб сучасної жінки<ref name="voguepedia" />.
Рядок 31: Рядок 31:
З 1973 року дім почав використовувати новий річний цикл показів: два для [[от кутюр]] (у січні та липні) і два для прет-а-порте (у квітні і жовтні). Берже почав активно поширювати ліцензії Yves Saint Laurent на все — від сонцезахисних окулярів до пляжних рушників і ручок. У 1977 році дім випустив жіночій парфум Opium зі слоганом: «''Опіум'' — для тих, хто пристрастився до Yves Saint Laurent». Незважаючи на протести через назву та рекламну кампанію, парфум мав великий успіх<ref name="voguepedia" />.
З 1973 року дім почав використовувати новий річний цикл показів: два для [[от кутюр]] (у січні та липні) і два для прет-а-порте (у квітні і жовтні). Берже почав активно поширювати ліцензії Yves Saint Laurent на все — від сонцезахисних окулярів до пляжних рушників і ручок. У 1977 році дім випустив жіночій парфум Opium зі слоганом: «''Опіум'' — для тих, хто пристрастився до Yves Saint Laurent». Незважаючи на протести через назву та рекламну кампанію, парфум мав великий успіх<ref name="voguepedia" />.


Yves Saint Laurent викупив у 1986 році компанію Charles of the Ritz, якій належав парфумерний бізнес дому, за 630 мільйонів доларів<ref>{{cite news|url=http://articles.latimes.com/1986-11-19/business/fi-4111_1_yves-saint-laurent|title=Squibb Sells Charles of the Ritz Cosmetics to Yves Saint Laurent|date=1986-11-19|work=Los Angeles Times|accessdate=2013-07-13}}</ref>. Через рік YSL продав ряд популярних ароматів Charles of the Ritz компанії Revlon за 150 мільйонів доларів<ref>{{cite news|url=http://www.nytimes.com/1987/06/17/business/company-news-revlon-adding-fragrance-line.html|title=Revlon Adding Fragrance Line|date=1987-06-17|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13}}</ref>. У 1989 році дім розмістив акції на паризькому фондовому ринку і був оцінений у 500 мільйонів доларів<ref name="voguepedia" />.
Yves Saint Laurent викупив у 1986 році компанію Charles of the Ritz, якій належав парфумерний бізнес дому, за 630 мільйонів доларів<ref>{{cite news|url=http://articles.latimes.com/1986-11-19/business/fi-4111_1_yves-saint-laurent|title=Squibb Sells Charles of the Ritz Cosmetics to Yves Saint Laurent|date=1986-11-19|work=Los Angeles Times|accessdate=2013-07-13|archive-date=8 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160308043440/http://articles.latimes.com/1986-11-19/business/fi-4111_1_yves-saint-laurent}}</ref>. Через рік YSL продав ряд популярних ароматів Charles of the Ritz компанії Revlon за 150 мільйонів доларів<ref>{{cite news|url=http://www.nytimes.com/1987/06/17/business/company-news-revlon-adding-fragrance-line.html|title=Revlon Adding Fragrance Line|date=1987-06-17|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13|archive-date=24 травня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150524211519/http://www.nytimes.com/1987/06/17/business/company-news-revlon-adding-fragrance-line.html}}</ref>. У 1989 році дім розмістив акції на паризькому фондовому ринку і був оцінений у 500 мільйонів доларів<ref name="voguepedia" />.


У 1993 році YSL, разом з парфюмерним підрозділом, був проданий парфюмерно-фармацевтичній компанії Elf Sanofi за 650 мільйонів доларів в акціях<ref>{{cite news|url=http://www.nytimes.com/1993/01/20/business/worldbusiness/20iht-ysl__0.html|title=Elf Sanofi Buying Saint Laurent|date=1993-01-20|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13}}</ref>. Сен-Лоран і Берже зберегли контроль над лініями одягу. У 1998 році Сен-Лоран перестав займатися лінією Rive Gauche, найнявши Альбера Ельбаза й Еді Слімана для жіночої та чоловічої колекції відповідно<ref name="vogue" />.
У 1993 році YSL, разом з парфюмерним підрозділом, був проданий парфюмерно-фармацевтичній компанії Elf Sanofi за 650 мільйонів доларів в акціях<ref>{{cite news|url=http://www.nytimes.com/1993/01/20/business/worldbusiness/20iht-ysl__0.html|title=Elf Sanofi Buying Saint Laurent|date=1993-01-20|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13|archive-date=12 вересня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140912140530/http://www.nytimes.com/1993/01/20/business/worldbusiness/20iht-ysl__0.html}}</ref>. Сен-Лоран і Берже зберегли контроль над лініями одягу. У 1998 році Сен-Лоран перестав займатися лінією Rive Gauche, найнявши Альбера Ельбаза й Еді Слімана для жіночої та чоловічої колекції відповідно<ref name="vogue" />.


У 1999 році дім YSL придбала група [[Gucci]]<ref>{{cite news|url=http://www.nytimes.com/1999/10/09/news/09iht-gucci.2.t.html|title=Gucci Moving to Buy Yves Saint Laurent, Fashion's Biggest Prize|date=1990-10-09|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13}}</ref>, яка запросила створювати колекції прет-а-порте [[Том Форд (дизайнер)|Тома Форда]]<ref name="vogue" />. У 2002 році Ів Сен-Лоран представив свою останню колекцію і закрив лінію кутюр<ref name="voguepedia" />.
У 1999 році дім YSL придбала група [[Gucci]]<ref>{{cite news|url=http://www.nytimes.com/1999/10/09/news/09iht-gucci.2.t.html|title=Gucci Moving to Buy Yves Saint Laurent, Fashion's Biggest Prize|date=1990-10-09|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13|archive-date=10 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160310141326/http://www.nytimes.com/1999/10/09/news/09iht-gucci.2.t.html}}</ref>, яка запросила створювати колекції прет-а-порте [[Том Форд (дизайнер)|Тома Форда]]<ref name="vogue" />. У 2002 році Ів Сен-Лоран представив свою останню колекцію і закрив лінію кутюр<ref name="voguepedia" />.


Після того, як Том Форд пішов у 2004 році, лінією прет-а-порте зайнявся Стефано Пілаті. Його стиль був більш французьким, ніж відверто сексуальні образи Форда<ref>[http://www.style.com/fashionshows/collections/S2008RTW/review/YSLRG Yves Saint Laurent Spring 2008 Ready-to-Wear Collection], ''Style.com''</ref>. У 2008 році засновник дому Сен-Лоран помер<ref name="nytimes">{{cite news|url=http://www.nytimes.com/2008/06/01/style/01cnd-laurent.html|title=Yves Saint Laurent, Fashion Icon, Dies at 71|date=2008-06-01|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13}}</ref>.
Після того, як Том Форд пішов у 2004 році, лінією прет-а-порте зайнявся Стефано Пілаті. Його стиль був більш французьким, ніж відверто сексуальні образи Форда<ref>[http://www.style.com/fashionshows/collections/S2008RTW/review/YSLRG Yves Saint Laurent Spring 2008 Ready-to-Wear Collection] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081202045720/http://www.style.com/fashionshows/collections/S2008RTW/review/YSLRG |date=2 грудня 2008 }}, ''Style.com''</ref>. У 2008 році засновник дому Сен-Лоран помер<ref name="nytimes">{{cite news|url=http://www.nytimes.com/2008/06/01/style/01cnd-laurent.html|title=Yves Saint Laurent, Fashion Icon, Dies at 71|date=2008-06-01|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13|archive-date=7 січня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130107071940/http://www.nytimes.com/2008/06/01/style/01cnd-laurent.html}}</ref>.


У лютому 2012 року до дому повернувся Еді Сліман, який замінив Пілаті на посту креативного директора<ref>{{cite news|url=http://runway.blogs.nytimes.com/2012/03/07/yves-saint-laurent-gets-a-new-designer/|title=Yves Saint Laurent Gets a New Designer|date=2012-03-07|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13}}</ref>. У червні він перейменував лінію прет-а-порте на Saint Laurent Paris, назва лінії косметики та самої компанії залишилася колишньою<ref>{{cite news|url=http://www.bloginity.com/2012/07/yves-saint-laurent-official-change/|title=Yves Saint Laurent official name will not change|date=2012-07-10|work=Bloginity|accessdate=2013-07-13}}</ref>.
У лютому 2012 року до дому повернувся Еді Сліман, який замінив Пілаті на посту креативного директора<ref>{{cite news|url=http://runway.blogs.nytimes.com/2012/03/07/yves-saint-laurent-gets-a-new-designer/|title=Yves Saint Laurent Gets a New Designer|date=2012-03-07|work=The New York Times|accessdate=2013-07-13|archive-date=4 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140104115118/http://runway.blogs.nytimes.com/2012/03/07/yves-saint-laurent-gets-a-new-designer/}}</ref>. У червні він перейменував лінію прет-а-порте на Saint Laurent Paris, назва лінії косметики та самої компанії залишилася колишньою<ref>{{cite news|url=http://www.bloginity.com/2012/07/yves-saint-laurent-official-change/|title=Yves Saint Laurent official name will not change|date=2012-07-10|work=Bloginity|accessdate=2013-07-13}}</ref>.


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 46: Рядок 46:
== Посилання ==
== Посилання ==


* [http://www.ysl.com Yves Saint Laurent]
* [http://www.ysl.com Yves Saint Laurent] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110218074833/http://www.ysl.com/ |date=18 лютого 2011 }}
* [http://www.fashion.net/designers/saint-laurent Saint Laurent] на Fashion Net
* [http://www.fashion.net/designers/saint-laurent Saint Laurent] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130924045728/http://www.fashion.net/designers/saint-laurent/ |date=24 вересня 2013 }} на Fashion Net
* [https://web.archive.org/web/20130719212900/http://www.vogue.com/voguepedia/Yves_Saint_Laurent_(Brand) Yves Saint Laurent] у Voguepedia
* [https://web.archive.org/web/20130719212900/http://www.vogue.com/voguepedia/Yves_Saint_Laurent_(Brand) Yves Saint Laurent] у Voguepedia


Рядок 60: Рядок 60:
[[Категорія:Підприємства Парижа]]
[[Категорія:Підприємства Парижа]]
[[Категорія:Крамниці Франції]]
[[Категорія:Крамниці Франції]]
[[Категорія:Бренди розкоші]]

Поточна версія на 11:34, 7 вересня 2023

Yves Saint Laurent
Типорганізація
Організаційно-правова форма господарюванняспрощене акціонерне товариствоd[1]
Галузьмода
Засновано1961
Засновник(и)Ів Сен-Лоран і П'єр Берже
Штаб-квартираПариж
Ключові особиФранческа Беллеттіні (CEO),
Еді Сліман (креативний директор 2012р- 1 квітня 2016р),
Ентоні Ваккарелло (креативний директор 1 квітня 2016р - теперішнє)
ПродукціяПрет-а-порте
Власник(и)Kering
Холдингова компаніяKering
ysl.com
CMNS: Yves Saint Laurent у Вікісховищі

Yves Saint Laurent (YSL) — дім високої моди, заснований Івом Сен-Лораном і його партнером П'єром Берже. З 1999 року дім належить групі Gucci, якою у свою чергу володіє холдинг Kering. З 2016 року креативним директором є Ентоні Ваккарелло, який замінив на цій посаді Еді Слімана [2].

Заснований у 1961 році, дім Yves Saint Laurent випустив ряд легендарних речей: мондріанівська сукня, жіночий смокінг Le Smoking, куртки-сафарі та прозорі сукні. Vogue писав, що Сен-Лоран перевернув світ моди в 1960-х і 1970-х своїм новаторським поєднанням чоловічого і жіночого, високого і низького, класичного і авангардного: «Саме він одягнув жінок у брючні костюми, зробив повсякденними військові форми і національні костюми і приніс дизайнерський прет-а-порте в маси». За словами самого Сен-Лорана, він створив гардероб сучасної жінки[3].

Історія

[ред. | ред. код]
Yves Saint Laurent у Беверлі-Хіллз (Каліфорнія)
Чоловічий одяг Yves Saint Laurent у Флоренції

Yves Saint Laurent був заснований дизайнером Івом Сен-Лораном і його партнером П'єром Берже в липні 1961 року[4]. У листопаді Сен-Лоран і Берже домовилися про інвестування 700 тисяч доларів бізнесменом з Атланти Маком Робінсоном в обмін на 80% компанії[3]. Перша колекція YSL була показана в січні 1962 року[5]. Логотипи для дому розробив у 1963 році А. М. Кассандр[6].

У 1963 році Берже підписав контракт з Charles of the Ritz на створення ароматів для YSL, а через два роки група Lanvin-Charles of the Ritz викупила 80% Робінсона за мільйон доларів[3]. У 1960-х Yves Saint Laurent створював сценічні костюми для актрис Клаудії Кардінале, Софі Лорен і Катрін Деньов[4].

У 1966 році була запущена лінія прет-а-порте під назвою Yves Saint Laurent Rive Gauche. У тому ж році, натхненний виниклою тенденцією до андрогінної моди, Сен-Лоран розробив жіночу колекцію в чоловічому стилі, а також створив перший смокінг для жінок, Le Smoking. Через рік він представив знакову куртку-сафарі[4]. Сен-Лоран був першим дизайнером, який використовував африканських і азіатських моделей у своїх дефіле[7].

У 1971 році дім Yves Saint Laurent представив жіночі парфуми Rive Gauche. У тому ж році Сен-Лоран знявся голим у рекламній кампанії свого чоловічого одеколону Homme. У 1972 році Берже та Сен-Лоран за 1,1 мільйона доларів викупили свою лінію одягу у компанії Squibb, яка стала власником групи Lanvin-Charles of the Ritz і зберегла за собою парфумерний бренд YSL[3]. До дому приєдналася муза Іва Сен-Лорана, Лулу де ла Фалез, яка більше трьох десятиліть створювала для YSL ювелірні вироби та головні убори[4].

З 1973 року дім почав використовувати новий річний цикл показів: два для от кутюр (у січні та липні) і два для прет-а-порте (у квітні і жовтні). Берже почав активно поширювати ліцензії Yves Saint Laurent на все — від сонцезахисних окулярів до пляжних рушників і ручок. У 1977 році дім випустив жіночій парфум Opium зі слоганом: «Опіум — для тих, хто пристрастився до Yves Saint Laurent». Незважаючи на протести через назву та рекламну кампанію, парфум мав великий успіх[3].

Yves Saint Laurent викупив у 1986 році компанію Charles of the Ritz, якій належав парфумерний бізнес дому, за 630 мільйонів доларів[8]. Через рік YSL продав ряд популярних ароматів Charles of the Ritz компанії Revlon за 150 мільйонів доларів[9]. У 1989 році дім розмістив акції на паризькому фондовому ринку і був оцінений у 500 мільйонів доларів[3].

У 1993 році YSL, разом з парфюмерним підрозділом, був проданий парфюмерно-фармацевтичній компанії Elf Sanofi за 650 мільйонів доларів в акціях[10]. Сен-Лоран і Берже зберегли контроль над лініями одягу. У 1998 році Сен-Лоран перестав займатися лінією Rive Gauche, найнявши Альбера Ельбаза й Еді Слімана для жіночої та чоловічої колекції відповідно[4].

У 1999 році дім YSL придбала група Gucci[11], яка запросила створювати колекції прет-а-порте Тома Форда[4]. У 2002 році Ів Сен-Лоран представив свою останню колекцію і закрив лінію кутюр[3].

Після того, як Том Форд пішов у 2004 році, лінією прет-а-порте зайнявся Стефано Пілаті. Його стиль був більш французьким, ніж відверто сексуальні образи Форда[12]. У 2008 році засновник дому Сен-Лоран помер[5].

У лютому 2012 року до дому повернувся Еді Сліман, який замінив Пілаті на посту креативного директора[13]. У червні він перейменував лінію прет-а-порте на Saint Laurent Paris, назва лінії косметики та самої компанії залишилася колишньою[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SIRENE
  2. ↑ Vogue.ua. Энтони Ваккарелло - новый креативный директор Saint Laurent. Vogue UA. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  3. ↑ а б в г д е ж Yves Saint Laurent (brand). Voguepedia. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 13 липня 2013.
  4. ↑ а б в г д е Saint Laurent. Vogue Paris. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 13 липня 2013.
  5. ↑ а б Yves Saint Laurent, Fashion Icon, Dies at 71. The New York Times. 1 червня 2008. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 13 липня 2013.
  6. ↑ Henri Mouron (1986). Cassandre : Posters, Typography, Stage Designs. London: Thames and Hudson. с. 147—148. ISBN 0-500-23450-7.
  7. ↑ Yves Saint Laurent. Voguepedia. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 13 липня 2013.
  8. ↑ Squibb Sells Charles of the Ritz Cosmetics to Yves Saint Laurent. Los Angeles Times. 19 листопада 1986. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 13 липня 2013.
  9. ↑ Revlon Adding Fragrance Line. The New York Times. 17 червня 1987. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 13 липня 2013.
  10. ↑ Elf Sanofi Buying Saint Laurent. The New York Times. 20 січня 1993. Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 13 липня 2013.
  11. ↑ Gucci Moving to Buy Yves Saint Laurent, Fashion's Biggest Prize. The New York Times. 9 жовтня 1990. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 13 липня 2013.
  12. ↑ Yves Saint Laurent Spring 2008 Ready-to-Wear Collection [Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine.], Style.com
  13. ↑ Yves Saint Laurent Gets a New Designer. The New York Times. 7 березня 2012. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 13 липня 2013.
  14. ↑ Yves Saint Laurent official name will not change. Bloginity. 10 липня 2012. Процитовано 13 липня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Yves_Saint_Laurent&oldid=40353196