Джузеппе Сінополі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
RarBot (обговорення | внесок)
Боти
3 182 088 редагувань
м Заміна ''одружився на'' -> ''одружився з''
м →‎Джерела: категоризація
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 11: Рядок 11:
1980 року виконав у [[Віденська державна опера|Віденській опері]] «[[Аттіла (опера)|Аттілу]]» Верді, 1981 року в [[Гамбург|Гамбурзі]] — «Луїзу Міллер» Верді, 1983 року в [[Лондонська Королівська опера|Ковент Гардені]] — «[[Манон Леско (опера)|Манон Леско]]» [[Джакомо Пуччіні]].
1980 року виконав у [[Віденська державна опера|Віденській опері]] «[[Аттіла (опера)|Аттілу]]» Верді, 1981 року в [[Гамбург|Гамбурзі]] — «Луїзу Міллер» Верді, 1983 року в [[Лондонська Королівська опера|Ковент Гардені]] — «[[Манон Леско (опера)|Манон Леско]]» [[Джакомо Пуччіні]].


1985 року дебютував на фестивалі у [[Байройт]]і (опера «[[Тангойзер (опера)|Тангойзер]]»). Того ж року вперше виступив в [[Метрополітен-опера]] (опера [[Тоска|То́ска]] [[Джакомо Пуччіні]]).
1985 року дебютував на фестивалі у [[Байройт]]і (опера «[[Тангойзер (опера)|Тангойзер]]»). Того ж року вперше виступив в [[Метрополітен-опера]] (опера «<nowiki/>[[Тоска|То́ска]]<nowiki/>» Джакомо Пуччіні).


1983—1994&nbsp;— головний диригент лондонського оркестру «[[Філармонія (оркестр)|Філармонія]]», водночас 1983—1987 років&nbsp;— музичний керівник Оркестру Національної академії Санта-Чечілія.
1983—1994&nbsp;— головний диригент лондонського оркестру «[[Філармонія (оркестр)|Філармонія]]», водночас 1983—1987 років&nbsp;— музичний керівник Оркестру Національної академії Санта-Чечілія.
Рядок 17: Рядок 17:
Від 1991 року очолював [[Саксонська державна капела Дрездена|Саксонську державну капелу Дрездена]]. Помер в театрі під час диригування опери Верді «[[Аїда]]».
Від 1991 року очолював [[Саксонська державна капела Дрездена|Саксонську державну капелу Дрездена]]. Помер в театрі під час диригування опери Верді «[[Аїда]]».


Серед найкращих аудіозаписів&nbsp;— твори [[Йоганнес Брамс|Йоганнеса Брамса]], [[Антон Брукнер|Антона Брукнера]], [[Джузеппе Верді]], [[Густав Малер|Густава Малера]] (всі симфонічні твори, в тому числі з вокалом), [[Ріхард Штраус|Ріхарда Штрауса]] (опери «[[Саломея (опера)|Саломея]]», «[[Електра (опера)|Електра]]», «День миру»).
Серед найкращих аудіозаписів&nbsp;— твори [[Йоганнес Брамс|Йоганнеса Брамса]], [[Антон Брукнер|Антона Брукнера]], Джузеппе Верді, [[Густав Малер|Густава Малера]] (всі симфонічні твори, в тому числі з вокалом), [[Ріхард Штраус|Ріхарда Штрауса]] (опери «[[Саломея (опера)|Саломея]]», «[[Електра (опера)|Електра]]», «День миру»).


Сінополі&nbsp;— автор роману «[[Парсіфаль]] у Венеції» (1993), в якій деталі автобіографії поєднуються з роздумами про філософію, міфологію, історію Європи.
Сінополі&nbsp;— автор роману «[[Парсіфаль]] у Венеції» (1993), в якій деталі автобіографії поєднуються з роздумами про філософію, міфологію, історію Європи.
Рядок 23: Рядок 23:
Був одружений з піаністкою Сильвією Капелліні (Silvia Capellini). Батько двох дітей.
Був одружений з піаністкою Сильвією Капелліні (Silvia Capellini). Батько двох дітей.


2005 року Сильвія стала однією із засновників фестивалю «Giuseppe Sinopoli Festival» ([[Таорміна]],[[Італія]]).<ref>[http://www.chopinroma.it/en/2019/09/10/silvia-cappellini-sinopoli-ita-2/ Silvia Cappellini Sinopoli]</ref>
2005 року Сильвія стала однією із засновників фестивалю «Giuseppe Sinopoli Festival» ([[Таорміна]],[[Італія]]).<ref>{{Cite web |url=http://www.chopinroma.it/en/2019/09/10/silvia-cappellini-sinopoli-ita-2/ |title=Silvia Cappellini Sinopoli |accessdate=26 січня 2020 |archive-date=26 січня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200126093404/http://www.chopinroma.it/en/2019/09/10/silvia-cappellini-sinopoli-ita-2/ }}</ref>


== Нагороди ==
== Нагороди ==
Рядок 36: Рядок 36:
* ''Kienzle U.'' Giuseppe Sinopoli: Komponist, Dirigent, Archäologe. 2 Bde. Würzburg, 2011. ISBN 978-3-8260-4585-1{{ref-de}}
* ''Kienzle U.'' Giuseppe Sinopoli: Komponist, Dirigent, Archäologe. 2 Bde. Würzburg, 2011. ISBN 978-3-8260-4585-1{{ref-de}}
* [https://www.imdb.com/name/nm0802507/bio Giuseppe Sinopoli на imdb.com]{{ref-en}}
* [https://www.imdb.com/name/nm0802507/bio Giuseppe Sinopoli на imdb.com]{{ref-en}}

{{Нормативний контроль}}
{{Нормативний контроль}}

{{DEFAULTSORT:Сінополі, Джузеппе}}
[[Категорія:Академічні музиканти Італії]]
[[Категорія:Академічні музиканти Італії]]
[[Категорія:Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»]]
[[Категорія:Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»]]
[[Категорія:Великі офіцери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»]]
[[Категорія:Великі офіцери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»]]
[[Категорія:Виконавці Deutsche Grammophon]]

Поточна версія на 19:32, 2 березня 2024

Джузеппе Сінополі
італ. Giuseppe Sinopoli
Основна інформація
Дата народження2 листопада 1946(1946-11-02)[1][2][…]
Місце народженняВенеція, Італія[4]
Дата смерті20 квітня 2001(2001-04-20)[1][5][…] (54 роки) або 21 квітня 2001(2001-04-21)[6] (54 роки)
Місце смертіБерлін, Німеччина[1][4]
Причина смертіінфаркт міокарда
ПохованняКампо Верано
ГромадянствоІталія
Професіїдиригент, композитор, музичний педагог, колекціонер
ОсвітаПадуанський університет, Віденський університет музики й виконавського мистецтва, Accademia Musicale Chigianad і Венеційська консерваторія
ВчителіДьордь Лігеті
Відомі учніKarel Mark Chichond
Інструментиорган[d]
Жанриопера
ЛейблиDeutsche Grammophon
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джузе́ппе Сіно́полі (італ. Giuseppe Sinopoli; (італійська вимова: [dʒuˈzɛppe siˈnɔːpoli]; 2 листопада 1946, Венеція — 20 квітня 2001, Берлін) — італійський диригент і композитор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив медичний факультет Падуанського університету, згодом навчався у Венеціанській консерваторії. Удосконалював свою майстерність в музичній композиції в Дармштадті у Карлгайнца Штокгаузена і здобув собі ім'я творами в техніці серійної музики. Найбільш відомий твір його як композитора — опера «Лу Саломе» (1981), після якої він відмовився від композиторства і повністю зосередився на диригуванні.

Був засновником «Ансамблю Бруно Мадерни» (1975), виступав з Берлінським симфонічним оркестром (від 1979 року).

На оперній сцені дебютував 1978 року («Аїда» Джузеппе Верді).

1980 року виконав у Віденській опері «Аттілу» Верді, 1981 року в Гамбурзі — «Луїзу Міллер» Верді, 1983 року в Ковент Гардені — «Манон Леско» Джакомо Пуччіні.

1985 року дебютував на фестивалі у Байройті (опера «Тангойзер»). Того ж року вперше виступив в Метрополітен-опера (опера «То́ска» Джакомо Пуччіні).

1983—1994 — головний диригент лондонського оркестру «Філармонія», водночас 1983—1987 років — музичний керівник Оркестру Національної академії Санта-Чечілія.

Від 1991 року очолював Саксонську державну капелу Дрездена. Помер в театрі під час диригування опери Верді «Аїда».

Серед найкращих аудіозаписів — твори Йоганнеса Брамса, Антона Брукнера, Джузеппе Верді, Густава Малера (всі симфонічні твори, в тому числі з вокалом), Ріхарда Штрауса (опери «Саломея», «Електра», «День миру»).

Сінополі — автор роману «Парсіфаль у Венеції» (1993), в якій деталі автобіографії поєднуються з роздумами про філософію, міфологію, історію Європи.

Був одружений з піаністкою Сильвією Капелліні (Silvia Capellini). Батько двох дітей.

2005 року Сильвія стала однією із засновників фестивалю «Giuseppe Sinopoli Festival» (Таорміна,Італія).[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119483343 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  7. ↑ Silvia Cappellini Sinopoli. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
  8. ↑ Cavaliere di Gran Croce Ordine al Merito della Repubblica Italiana Maestro Giuseppe Sinopoli(італ.)
  9. ↑ Grande Ufficiale Ordine al Merito della Repubblica Italiana Maestro Giuseppe Sinopoli(італ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
BNE: XX1289224 · BNF: 13899822h · CiNii: DA03974208 · CONOR.SR: 28830823 · DBC: 87097992149072 · ERRR: a11187414 · FAST: 101646 · Freebase: /m/05ynpsg · GND: 119483343 · GTAA: 1443468 · ICCU: RAVV019959 · ISNI: 0000000108886588 · ItRSI: 42729 · J9U: 987007273728805171 · KANTO: 000208707 · KRNLK: KAC2020N1948 · LCCN: n82149134 · LIBRIS: sq4677db3nps942 · LIH: LNB:BBn3;=BL · LNB: 000106255 · MAK: 9810608789505606 · NCF: ncf11223969 · NKC: jo20000082933 · NLG: 280971 · NLP: a0000001283256 · NSK: 000563753 · NTA: 070135266 · NUKAT: n2006112936 · PTBNP: 178567 · RERO: 02-A003835375 · RILM: 16766 · RISM: people/41011961 · SELIBR: 213370 · SHARE: 164147 · SUDOC: 078060230 · URBS: 326936, 105366 · VIAF: 37103455
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джузеппе_Сінополі&oldid=41901160