Смерть Каїна: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
→Див. також: оформлення |
Категорія:Поетичні твори Івана Франка |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
|wikisource = |
|wikisource = |
||
}} |
}} |
||
'''«Сме́рть Ка́їна» ''' — |
'''«Сме́рть Ка́їна» ''' — поема українського поета [[Франко Іван Якович|Івана Франка]]. Написана у 1888 році. Вперше надрукована наступного року за кошти автора у серії «Літературно-наукова бібліотека»<ref>{{cite web |url=https://www.i-franko.name/uk/Poems/SmertKajina.html |title=Смерть Каїна |publisher= [https://www.i-franko.name/ Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості] |language= |accessdate=27 грудня 2020 }}</ref>. Поема була передрукована у збірці «[[З вершин і низин]]» ([[1893]]). У цій збірці вона була поставлена першою в розділі «Легенди». |
||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
Переосмислення образу Каїна в поемі І.Франка було таким сміливим, що наразило поета на прокляття з [[амвон]]а. Першим радикальним кроком І.Франка в інтерпритації Каїна стала подача цього образу у розвитку, що суперечить самій природі символу-характеру. Поет перетворює Каїна, проклятого людоненависника, на мислителя та шукача істини, руйнуючи таким чином [[Архетип (психологія)|архетип]] братовбивці. |
Переосмислення образу Каїна в поемі І.Франка було таким сміливим, що наразило поета на прокляття з [[амвон]]а. Першим радикальним кроком І.Франка в інтерпритації Каїна стала подача цього образу у розвитку, що суперечить самій природі символу-характеру. Поет перетворює Каїна, проклятого людоненависника, на мислителя та шукача істини, руйнуючи таким чином [[Архетип (психологія)|архетип]] братовбивці. |
||
Центральним у поемі є мотив утраченого раю. Туга за втраченим раєм виступає і рушієм дії, і причиною внутрішнього переродження героя. У пустелі перед Каїном з'являється видіння раю, яке він відразу упізнає. І. Франко змальовує втрачений рай через ряд символів. Найперше, це символ саду, лише три автор згадує інший символ раю — місто. Ще один символ раю — [[Царство Небесне]]. При згадці про Боже Царство автор підкреслює, що рай — не стільки місце, стільки стан [[душа|душі]]. Усвідомлення саме цієї істини перероджує Каїна — з братовбивці він перетворюється на носія спасенної ідеї, усвідомлює себе [[месія|месією]] |
Центральним у поемі є мотив утраченого раю. Туга за втраченим раєм виступає і рушієм дії, і причиною внутрішнього переродження героя. У пустелі перед Каїном з'являється видіння раю, яке він відразу упізнає. І. Франко змальовує втрачений рай через ряд символів. Найперше, це символ саду, лише три автор згадує інший символ раю — місто. Ще один символ раю — [[Царство Небесне]]. При згадці про Боже Царство автор підкреслює, що рай — не стільки місце, стільки стан [[душа|душі]]. Усвідомлення саме цієї істини перероджує Каїна — з братовбивці він перетворюється на носія спасенної ідеї, усвідомлює себе [[месія|месією]]<ref>[http://papers.univ.kiev.ua/literaturoznavstvo_movoznavstvo_folklorystyka/articles/Symbolism_of_The_Death_of_Cain_by_Ivan_Franko_16057.pdf. Символіка поеми Івана Франка «Смерть Каїна»]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. |
||
== Виноски == |
== Виноски == |
||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
[[Категорія:Поеми]] |
[[Категорія:Поеми]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Поетичні твори Івана Франка]] |
||
[[Категорія:Літературні твори 1889]] |
[[Категорія:Літературні твори 1889]] |
||
Поточна версія на 17:00, 15 червня 2022
| Смерть Каїна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Автор | Іван Франко | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1888 | |||
| Видання | 1889 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Сме́рть Ка́їна» — поема українського поета Івана Франка. Написана у 1888 році. Вперше надрукована наступного року за кошти автора у серії «Літературно-наукова бібліотека»[1]. Поема була передрукована у збірці «З вершин і низин» (1893). У цій збірці вона була поставлена першою в розділі «Легенди».
Над поемою І. Франко працював кілька років. У листі до М. Драгоманова від 20 березня 1889 року поет писав:
«Він [ Каїн ] сидів мені в мозку ще від часу, коли я перекладував байронівського „Каїна“, і тільки торік я осилив якось сю жидівську легенду, домішавши до неї шматок з легенди про Фауста, котрий з вершин Кавказу оглядав рай. З обробкою, сміло скажу, намучивсь я щиро: цілість перероблював два рази з ґрунту, так що з первісно написаного ледве чи осталось нетиканих зо 200 віршів — деякі часто перероблював і три, й чотири рази, майструючи зовсім нахолодно, по-столярськи».
Поема І. Франка «Смерть Каїна» — яскравий приклад якісного руйнування традиційної семантики й аксіологічних домінант міфологічного матеріалу. У біблійній легенді заздрість і ворожнеча приводить Каїна до першозлочину, до братовбивства, що на більш глибокому рівні має зв'язок з мотивом гріхопадіння людини. Біблійний Каїн покірно несе свій вічний тягар, поки його хтось не вб'є. Домінантний мотив братовбивства з канонічного варіанту у Франка виявляється вторинним, несуттєвим, на перший план виходить мотив покарання і безсмертя. Франків Каїн сприймається як особистість, яка прагне пізнання сенсу людського буття. Для нього виявляються вторинними зовнішні атрибути (схильність до злочину, злість, ненависть до людей і до Бога). Його доля стає джерелом душевних переживань і трагічних суперечностей. Каїн Франка — не одиничний приклад такої трансформації семантичної наповненості.[2]. Щодо сюжету, то Франкова легенда є начебто продовженням Байронової містерії, яка закінчується вбивством Авеля й прокляттям Каїна. Франків твір починається з блукань братовбивця Каїна по світі. Але Франкова легенда — не просто продовження Байронової містерії. Якщо Байронів Каїн у запереченні несправедливого світу залишається гордим індивідуалістом, то Каїн І. Франка виступає в кінці твору як невід'ємна від людської громади особистість, яка має чимало спільного з Франковим ідеалом «цілого чоловіка»[3].
Переосмислення образу Каїна в поемі І.Франка було таким сміливим, що наразило поета на прокляття з амвона. Першим радикальним кроком І.Франка в інтерпритації Каїна стала подача цього образу у розвитку, що суперечить самій природі символу-характеру. Поет перетворює Каїна, проклятого людоненависника, на мислителя та шукача істини, руйнуючи таким чином архетип братовбивці.
Центральним у поемі є мотив утраченого раю. Туга за втраченим раєм виступає і рушієм дії, і причиною внутрішнього переродження героя. У пустелі перед Каїном з'являється видіння раю, яке він відразу упізнає. І. Франко змальовує втрачений рай через ряд символів. Найперше, це символ саду, лише три автор згадує інший символ раю — місто. Ще один символ раю — Царство Небесне. При згадці про Боже Царство автор підкреслює, що рай — не стільки місце, стільки стан душі. Усвідомлення саме цієї істини перероджує Каїна — з братовбивці він перетворюється на носія спасенної ідеї, усвідомлює себе месією[4].
- ↑ Смерть Каїна. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 27 грудня 2020.
- ↑ Біблйні мотиви і образи в поемі І. Франка «Смерть Каїна»
- ↑ Іван Франко як поцінувач і перекладач творів Джорджа Гордона Байрона та Персі Біші Шеллі / Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету мені Івана Франка «Каменяр»
- ↑ Символіка поеми Івана Франка «Смерть Каїна»[недоступне посилання з липня 2019]
- http://www.i-franko.name/uk/Poems/SmertKajina.html
- Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. — К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 386—403.