Подих часу: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м Згруповано однакові примітки |
Функція пропозицій посилань: додано 3 посилання. |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Подих часу''' ( або '''Дух часу''', також {{lang-de|'''Zeitgeist'''}}) — інтелектуальна мода або домінуюча розумова традиція, яка визначає і стандартизує стиль мислення певної епохи. Наприклад, на архітектуру та інші сфери мистецтв двадцятого століття істотно вплинули ідеї [[Модернізм|модернізму]]<ref name=":0">Eero Saarinen (2006), [https://books.google.co.uk/books?id=yvqZt9ZnmYUC&pg=PA15#v=onepage&q&f=false Shaping the Future], [[Видавництво Єльського університету|Yale University Press]], с. 15, ISBN 9780972488129</ref>. Термін Zeitgeist часто приписується філософу [[Гегель|Гегелю]], хоча він ним і не користувався. У своїй роботі «Лекції з історії філософії» він використовує фразу der Geist seiner Zeit (дух свого часу) - наприклад, «жодна людина не може перегнати свого часу, |
'''Подих часу''' ( або '''Дух часу''', також {{lang-de|'''Zeitgeist'''}}) — інтелектуальна [[мода]] або домінуюча розумова традиція, яка визначає і стандартизує стиль [[мислення]] певної епохи. Наприклад, на архітектуру та інші сфери мистецтв двадцятого століття істотно вплинули ідеї [[Модернізм|модернізму]]<ref name=":0">Eero Saarinen (2006), [https://books.google.co.uk/books?id=yvqZt9ZnmYUC&pg=PA15#v=onepage&q&f=false Shaping the Future], [[Видавництво Єльського університету|Yale University Press]], с. 15, ISBN 9780972488129</ref>. Термін Zeitgeist часто приписується філософу [[Гегель|Гегелю]], хоча він ним і не користувався. У своїй роботі «Лекції з [[Історія філософії|історії філософії]]<nowiki/>» він використовує фразу der Geist seiner Zeit (дух свого часу) - наприклад, «жодна людина не може перегнати свого часу, оскільки дух його часу - це також його дух.»<ref>Glenn Alexander Magee (2011), [https://books.google.co.uk/books?id=khvwPJMzNzMC&pg=PA262#v=onepage&q&f=false "Zeitgeist"], The Hegel Dictionary, Continuum International Publishing Group, с. 262, ISBN 9781847065919</ref> Іншими філософами, що виражали подібні ідеї, були [[Гердер Йоганн|Гердер]], [[Спенсер Герберт|Спенсер]] і [[Вольтер]]<ref name=":0"/>. |
||
[[Гете]] розглядав дух часу як переважаючу духовну сторону епохи: «Якщо якась сторона виступає найсильніше, опановуючи масу і тріумфуючи над нею, так що при цьому протилежна сторона відтісняється на задній план і затінюється, то таку перевагу називають духом часу, який визначає сутність даного проміжку часу ».<ref>Гете. [https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/2251/Дух Дух времени].</ref> |
[[Гете]] розглядав дух часу як переважаючу духовну сторону епохи: «Якщо якась сторона виступає найсильніше, опановуючи масу і тріумфуючи над нею, так що при цьому протилежна сторона відтісняється на задній план і затінюється, то таку перевагу називають духом часу, який визначає сутність даного проміжку часу ».<ref>Гете. [https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/2251/Дух Дух времени].</ref> |
||
Поточна версія на 13:54, 10 серпня 2022
Подих часу ( або Дух часу, також нім. Zeitgeist) — інтелектуальна мода або домінуюча розумова традиція, яка визначає і стандартизує стиль мислення певної епохи. Наприклад, на архітектуру та інші сфери мистецтв двадцятого століття істотно вплинули ідеї модернізму[1]. Термін Zeitgeist часто приписується філософу Гегелю, хоча він ним і не користувався. У своїй роботі «Лекції з історії філософії» він використовує фразу der Geist seiner Zeit (дух свого часу) - наприклад, «жодна людина не може перегнати свого часу, оскільки дух його часу - це також його дух.»[2] Іншими філософами, що виражали подібні ідеї, були Гердер, Спенсер і Вольтер[1].
Гете розглядав дух часу як переважаючу духовну сторону епохи: «Якщо якась сторона виступає найсильніше, опановуючи масу і тріумфуючи над нею, так що при цьому протилежна сторона відтісняється на задній план і затінюється, то таку перевагу називають духом часу, який визначає сутність даного проміжку часу ».[3]
Концепція включає також Теорію великих людей, популяризовану Томасом Карлейлем, яка визначає історію як результат діяльності великих героїв і геніїв.
Гегель вірив, що мистецтво відображає, за самою своєю суттю, культуру тієї епохи, в яку воно творилося. Культура і мистецтво нерозривно пов'язані тому, що художник є продуктом свого часу, тому привносить культуру свого часу в кожне створене ним твір мистецтва. Більш того, він вірив, що в сучасному світі неможливо творити класичне мистецтво, яке, як він вважав, виражало «вільну й етичну культуру», яка ґрунтувалася на філософії мистецтва і теорії мистецтва, а не на відображенні соціальних умов або духу часу, в якому конкретний художник творив.[4]
В аналізі культури і мистецтва концепція «духу часу» не може служити якісним інструментом дослідження для тих культур, в яких існувала соціальна і культурна неоднорідність і різноманітність.[5]
- ↑ а б Eero Saarinen (2006), Shaping the Future, Yale University Press, с. 15, ISBN 9780972488129
- ↑ Glenn Alexander Magee (2011), "Zeitgeist", The Hegel Dictionary, Continuum International Publishing Group, с. 262, ISBN 9781847065919
- ↑ Гете. Дух времени.
- ↑ Hendrix, John Shannon. Aesthetics & The Philosophy Of Spirit. New York: Peter Lang. (2005). 4, 11.
- ↑ Mike Chopra-Gant Hollywood Genres and Postwar America: Masculinity, Family and Nation in Popular Movies and Film Noir2006 «ідея духу часу вимагає одностайності, яка несумісна з роздробленістю і протиріччями, що характеризують американське суспільство і культуру раннього післявоєнного періоду. Тому концепція духу часу не може бути якісним інструментом для аналізу фільмів і культури цього періоду: ідея духу часу є перешкодою до створення правдоподібного уявлення про епоху, що не одержимою єдиним домінантним духом».
|
